Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Бульові функції (реферат)

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Видатний математик Еміль Пост сформулював і обгрунтував критерій повноти множини функцій у загальному випадку алгебри функцій з операцією суперпозиції. У цьому критерії, тобто необхідній і достатній умові, використовується поняття передповного класу. Розглянемо його. Розглянемо тепер поняття алгебри формул (термів, або виразів). Нехай є множина функцій F. Кожній n-місній функції з F поставимо… Читати ще >

Бульові функції (реферат) (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Реферат на тему:

Бульові функції

1. Алгебри бульових виразів і бульових функцій

1.1. Основні поняття

Множину {0, 1} позначимо літерою B. Множину всіх можливих послідовностей з 0 і 1 — Bn. Такі послідовності за традицією будемо називати наборами або векторами довжини n. Очевидно, Bn містить 2n елементів. Значення 0 і 1 називаються протилежними одне до одного.

Означення. Всюди визначена функція з Bn у B називається n-місною функцією алгебри логіки або n-місною бульовою функцією.

Послідовність змінних (x1, x2, …, xn) із значеннями у B позначимо x ~ n

. Бульова функція f (.

x ~ n

) задається у вигляді таблиці, або графіка зі стандартним розташуванням наборів:

.

x1, x2, …, xn.

f (x1, x2, …, xn).

0, 0, …, 0, 0.

f (0, 0, …, 0, 0).

0, 0, …, 0, 1.

f (0, 0, …, 0, 1).

0, 0, …, 1, 0.

f (0, 0, …, 1, 0).

0, 0, …, 1, 1.

f (0, 0, …, 1, 1).

0, 1, …, 1, 1.

f (0, 1, …, 1, 1).

1, 0, …, 0, 0.

f (1, 0, …, 0, 0).

1, 1, …, 1, 0.

f (1, 1, …, 1, 0).

1, 1, …, 1, 1.

f (1, 1, …, 1, 1).

Зауважимо, що в стандартному розташуванні набори можна розглядати як двійкові записи послідовних чисел від 0 до 2n-1. Функцію, задану зі стандартним розташуванням наборів, можна ототожнити з набором довжини 2n. Наприклад, двомісну функцію, задану таблицею.

x y.

f (x, y).

0 0.

0 1.

1 0.

1 1.

можна ототожнити з вектором (1011).

Далі іноді будемо позначати n-місну функцію f ( x ~ n

) як f (n)(.

x ~ n

), підкреслюючи кількість змінних, від яких вона залежить.

.

Очевидно, що множина всіх можливих наборів довжини 2n, тобто множина n-місних бульових функцій, складається з 22n елементів. При n=0 це 2, при n=1 — 4, при n=2 — 16, при n=3 — 256 тощо.

Нуль-місними функціями є сталі 0 і 1.

Одномісні функції подано у наступній таблиці разом з виразами, якими ці функції позначаються:

x.

x.

p>

Функції 0 і 1 називаються тотожними нулем і одиницею, функція x — тотожною, запереченням. Замість виразу вживається ще вираз x . Ці вирази читаються як «не x» .

Подамо також деякі з 16 двомісних функцій разом із їх позначеннями:

x y.

xp>

xp>

xp>

xp>

xp>

x | y.

xp>

0 0.

0 1.

1 0.

1 1.

Функція, позначена виразом xназивається кон’юнкцією і позначається ще як x&-y, xабо xy. Усі ці вирази читаються як «x і y» .

Функція, позначена виразом xназивається диз’юнкцією. Вираз читається як «x або y» .

Функція, позначена виразом xназивається імплікацією і позначається ще як xЦі вирази читаються як «x імплікує y» або «з x випливає y» .

Функція, позначена виразом xназивається еквівалентністю і позначається ще як x~y або xЦі вирази читаються як «x еквівалентно y», що в даному випадку збігається з «x дорівнює y» .

Функція, позначена виразом xназивається додаванням за модулем 2 або «виключним або». Зауважимо, що її значення є протилежними до значень еквівалентності.

Функція, позначена виразом x|y, називається штрихом Шеффера і має значення, протилежні значенням кон’юнкції. Її вираз читається як «не x або не y» .

Функція, позначена виразом xназивається стрілкою Пірса і має значення, протилежні значенням диз’юнкції. Її вираз читається як «не x і не y» .

Зауважимо, що інфіксні позначення наведених функцій вигляду x f y, де f — відповідний знак, склалися історично. Їх так само можна позначати й у вигляді f (x, y), наприклад, y).

З тримісних функцій наведемо лише так звану функцію голосування m (x, y, z), графік якої має такий вигляд:

x y z.

m (x, y, z).

0 0 0.

0 0 1.

0 1 0.

0 1 1.

1 0 0.

1 0 1.

1 1 0.

1 1 1.

Її назва зумовлена тим, що її значення на кожному наборі збігається з більшістю значень змінних у цьому наборі.

Множину всіх n-місних функцій позначимо P (n), а множину всіх функцій, тобто об'єднання P (n) по всіх n — P2.

Перейдемо до означення таких понять, як алгебра бульових функцій і алгебра формул.

Алгебри бульових функцій, як і всі інші алгебри, визначаються своїми носіями та сигнатурами операцій. Носіями в алгебрах бульових функцій є множини функцій. Сигнатуру складає операція суперпозиції, або підстановки.

Означення. Нехай є n-місна функція f (n)( x ~ n ) і n функцій g1(y1,1, y1,2, …, y1, m1), g2(y2,1, y2,2, …, y2, m2), …, gn (yn, 1, yn, 2, …, yn, mn), залежні від змінних з деякої їх множини Y={y1, y2, …, yk}. Суперпозицією, або підстановкою функцій g1, g2, …, gn у функцію f (n) називається функція h (m)(y1, y2, …, ym), кожне значення якої h (…, визначається як.

f (n)(g1(,, …, 1), g2(,, …, 2), …, gn (,, …, n)).

Суперпозиція ще позначається як.

S (f (n) — g1(y1,1, y1,2, …, y1, m1), g2(y2,1, y2,2, …, y2, m2), …, gn (yn, 1, yn, 2, …, yn, mn)).

Приклади.

1. h1(x, y, z)=S (yзадається наступною таблицею:

x y z.

xp>

yp>

h1(x, y, z).

0 0 0.

0 0 1.

0 1 0.

0 1 1.

1 0 0.

1 0 1.

1 1 0.

1 1 1.

2. h2(x, y)=S (yзадається таблицею:

x y.

xp>

yp>

h2(x, y).

0 0.

0 1.

1 0.

1 1.

Нехай є множина бульових функцій F. Утворюючи з них та їх суперпозицій усі можливі суперпозиції, ми одержимо множину функцій, яку позначимо [F]. Отже, маємо алгебру ([F]- S), породжену множиною функцій F. Інша множина функцій F1 буде породжувати, взагалі кажучи, іншу алгебру ([F1]- S). Наприклад, алгебри (111), (0001)}) і (0), (0001)}).

Розглянемо тепер поняття алгебри формул (термів, або виразів). Нехай є множина функцій F. Кожній n-місній функції з F поставимо у взаємно однозначну відповідність символ, що її позначає (функціональний символ) f (n). Нехай X — зліченна множина змінних (точніше, їх імен).

Означення.

1. Ім'я змінної є формулою.

2. Якщо f (n) — функціональний символ, а T1, T2, …, Tn є формулами, то f (n)(T1, T2, …, Tn) є формулою.

3. Інших формул немає.

Це означення задає множину формул із функціональними символами з множини F, які одержуються за допомогою підстановок, тобто суперпозицій. Таким чином, ми маємо алгебру формул, породжену множиною функціональних символів F. Інша множина функціональних символів буде породжувати й іншу алгебру формул.

Зв’язки між алгебрами функцій і алгебрами формул встановлюють наступні два означення.

Означення. Значенням формули T на наборі значень змінних з множини X є:

1) значення змінної x, якщо T є змінною x;

2) f (n)(…, якщо T=f (n)(T1, T2, …, Tn), а формули T1, T2, …, Tn мають на цьому наборі значення відповідно …, /p>

Означення. n-місна бульова функція f (n) задається формулою T, якщо всі змінні у формулі T є змінними з множини X, і при будь-якому наборі значень (…, цих змінних x1, x2, …, xn значення формули дорівнює значенню f (n)(…,.

Звідси випливає інше означення суперпозиції функцій.

Означення. n-місна бульова функція f (n) є суперпозицією функцій f1, f2, …, fn, якщо її можна задати формулою, усі функціональні символи якої є серед символів функцій f1, f2, …, fn.

З наведених прикладів 1 і 2 видно, що функція h1(x, y, z) задається формулою y), z)), або в інфіксному записі (x Аналогічно функція h2(x, y) задається формулою y), x)), або (x Як бачимо, обидві функції задаються формулами з тими самими функціональними символами тобто є суперпозиціями цих функцій.

Наостанок наведемо узгодження, які склалися в математиці й дозволяють у формулах з функціональними символами, аписувати не всі необхідні дужки. ****.

1.2. Суттєві та несуттєві змінні

Розглянемо поняття суттєвої залежності функції від її змінних. Почнемо з прикладів: значення функції h2(x, y) з прикладу 2 на кожному з наборів збігаються зі значеннями x. Отже, зміна значення y не впливає на значення функції, тобто вона фактично не залежить від y. В той час як зміна значення x веде до зміни значення h2. Уточнимо ці міркування наступними означеннями.

Означення. Змінна xi функції f (n)(x1, x2, …, xi, …, xn) називається суттєвою, якщо існує хоча б одна пара наборів значень змінних.

(…,, 0,, …, і (…,, 1,, …,.

така, що.

f (n)(…,, 0,, …, n)(…,, 1,, …,.

Змінна xi називається несуттєвою у противному разі, тобто коли за всіх можливих пар наборів значень.

(…,, 0,, …, і (…,, 1,, …, /p>

мають місце рівності:

f (n)(…,, 0,, …, = f (n)(…,, 1,, …,.

Наприклад, неважко переконатися, що всі змінні функції h1 з прикладу 1 є суттєвими. Функція h2 має суттєву змінну x і несуттєву y. Функція двох змінних, задана як вектор (1111), не має суттєвих змінних.

1.3. Еквівалентні формули та закони

Одна й та сама бульова функція задається, взагалі кажучи, багатьма різними формулами. Наприклад, неважко переконатися, що формули xі обидві задають функцію (1101). Таким чином, можна говорити про еквівалентність цих двох формул.

Означення. Нехай **** Формули і називаються еквівалентними, якщо.

1.4. Канонічні формули для подання бульових функцій

Задачі

1. Побудувати графік функції за формулою, що її задає:

  1. 1)/p>

  2. 2)x.

  3. 3)((xz).

  4. 4)((xx;

  5. 5).

  6. 6)((xx;

  7. 7)x (y;

  8. 8)x (z.

  9. 9)x (y;

  10. 10)x (y.

  11. 11)x (y;

  12. 12)x (y;

  13. 13)x (y;

  14. 14)x (z;

  15. 15)x;

  16. 16)x (z;

  17. 17)x (y;

  18. 18)x (z;

2. Указати суттєві та несуттєві змінні функції, заданої вектором значень при стандартному розташуванні наборів (за зростанням у лексикографічному порядку):

  1. 1)(0000 1111 1100 0011);

  2. 2)(0000 1111 1111 0010);

  3. 3)(0000 1111 0110 0101);

  4. 4)(0000 1111 0011 1010);

  5. 5)(0000 1111 0011 0110);

  6. 6)(0000 1111 1100 1010);

  7. 7)(0000 1100 0011 0101);

  8. 8)(0000 0011 0011 1101);

  9. 9)(0000 0011 1100 0010);

  10. 10)(0000 0011 1001 0101);

  11. 11)(0000 0011 0101 1111);

  12. 12)(0011 1100 0111 1100);

  13. 13)(0011 1100 1001 0101);

  14. 14)(0011 0011 0011 1010);

  15. 15)(0011 0011 1100 1100);

  16. 16)(0011 0011 1001 1001);

  17. 17)(1001 1001 1100 1100);

  18. 18)(1001 1001 1001 0001).

3. За виразом побудувати еквівалентні йому вирази у ДДНФ, ДКНФ, у вигляді полінома Жегалкіна (варіанти 1−18 відповідають варіантам задачі 1).

4. Побудувати формулу з трьома змінними, істинну тоді й тільки тоді, коли:

  1. 1)рівно одна змінна має значення 1;

  2. 2)не менше ніж одна змінна має значення 1;

  3. 3)рівно дві змінні мають значення 1;

  4. 4)не менше двох змінних мають значення 1;

  5. 5)непарна кількість змінних має значення 1;

  6. 6)парна кількість змінних має значення 1.

5. Побудувати формулу з чотирма змінними, істинну тоді й тільки тоді, коли:

  1. 1)рівно одна змінна має значення 1;

  2. 2)не менше ніж одна змінна має значення 1;

  3. 3)рівно дві змінні мають значення 1;

  4. 4)не менше двох змінних мають значення 1;

  5. 5)рівно три змінні мають значення 1;

  6. 6)не менше трьох змінних мають значення 1;

  7. 7)непарна кількість змінних має значення 1;

  8. 8)парна кількість змінних має значення 1.

2. Бульові функції та комбінаційні схеми

І-елемент АБО-елемент лемент НЕ-елемент.

a a a.

b r b r b r a r.

r = a r = a r = a r = p>

.

Розглянемо реалізацію бульових функцій у вигляді комбінаційних схем. Найпростішими з них є логічні елементи, відповідні бульовим функціям: кон’юнкції диз’юнкції додавання за модулем 2 а заперечення Вони позначаються й зображаються таким чином:

.

Входи перших трьох елементів вважаються симетричними згідно законів комутативності, яким задовольняють кон’юнкція, диз’юнкція та додавання за модулем 2.

З наведених логічних елементів будуються складніші схеми, які в загальному випадку мають n входів і m виходів і реалізують набір з m функцій від n аргументів:

a1 b1.

a2 b2.

.

.

.

an bm.

.

Тут bj=fj (a1, a2, …, an), j=1, 2, …, m.

Приклади.

1. Побудуємо схему з І-, АБОта НЕ-елементів, яка реалізує функцію Виразимо її за допомогою функцій набору {/p>

x xyx/p>

x.

y.

.

Звідси відповідна схема має вигляд:

.

2. Побудуємо схему з Іта лементів, яка реалізує функцію Виразимо її за допомогою функцій набору {}:

x x/p>

Звідси відповідна схема має вигляд:

x.

y.

.

3. Побудуємо схему з І-, АБОта НЕ-елементів, яка реалізує так званий «однорозрядний напівсуматор» [****] з двома симетричними входами x, y і двома виходами: s = xd = xЗ цих формул видно, що схема має реалізувати додавання двох однорозрядних чисел із переносом. Виразимо s за допомогою функцій набору {s = xyxТоді схема має вигляд:

.

x s.

d.

y.

.

Задачі

6. З використанням І-, АБОта НЕ-елементів накреслити комбінаційну схему, відповідну:

  1. 1)функції /p>

  2. 2)функції /p>

  3. 3)функції /p>

  4. 4)функції |;

  5. 5)функції голосування xy.

  6. 6)арифметичному додаванню двох однорозрядних двійкових чисел із переносом, складену з функціональних елементів у мінімальній кількості;

  7. 7)арифметичному додаванню трьох однорозрядних двійкових чисел із переносом;

  8. 8)арифметичному додаванню двох дворозрядних двійкових чисел із переносом у третій розряд;

  9. 9)додаванню 1 до дворозрядного двійкового числа із втратою переносу зі старшого розряду;

  10. 10)порівнянню «=» двох дворозрядних двійкових чисел;

  11. 11)порівнянню «>» двох дворозрядних двійкових чисел;

  12. 12)порівнянню «двох дворозрядних двійкових чисел.

7. З використанням Іта лементів, а також входів, на які подається 1, накреслити комбінаційну схему, відповідну:

  1. 1)функції /p>

  2. 2)функції /p>

  3. 3)функції /p>

  4. 4)функції |;

  5. 5)функції голосування xy.

  6. 6)арифметичному додаванню двох однорозрядних двійкових чисел із переносом;

  7. 7)арифметичному додаванню трьох однорозрядних двійкових чисел із переносом;

  8. 8)арифметичному додаванню двох дворозрядних двійкових чисел із переносом у третій розряд;

  9. 9)додаванню 1 до дворозрядного двійкового числа із втратою переносу зі старшого розряду;

  10. 10)порівнянню «=» двох дворозрядних двійкових чисел;

  11. 11)порівнянню «>» двох дворозрядних двійкових чисел;

  12. 12)порівнянню «двох дворозрядних двійкових чисел.

3. Замкнені та повні набори функцій. Критерій Поста повноти набору функцій

У підрозділі 7.1 ми побачили, що будь-яку бульову функцію можна задати як суперпозицію функцій з набору {або з набору {}.

Означення. Множина всіх функцій, що є суперпозиціями функцій деякого набору F, і лише їх, називається замиканням цього набору й позначається [F].

Таким чином, якщо P2 позначає множину всіх бульових функцій, то.

[{}] = P2.

Означення. Множина функцій F називається функціонально повною, якщо .

Отже, множини {і {} є функціонально повними.

Природним є питання про те, які властивості повинні мати функціонально повні множини функцій.

Видатний математик Еміль Пост сформулював і обгрунтував критерій повноти множини функцій у загальному випадку алгебри функцій з операцією суперпозиції. У цьому критерії, тобто необхідній і достатній умові, використовується поняття передповного класу. Розглянемо його.

Нехай F позначає множину всіх можливих функцій деякої алгебри функцій A з операцією суперпозиції.

Означення. Множина функцій S називається передповним класом алгебри A, якщо F і за будь-якої функції f з множини FS набір S є повним:

Критерій Поста. Нехай S1, S2, … — усі передповні класи алгебри функцій F. Множина функцій M є повною тоді й тільки тоді, коли для кожного передповного класу Si множина M містить fi.

Приймемо це твердження без доведення.

Пост також дослідив передповні класи алгебри бульових функцій. Їх виявилося лише 5. Це множини всіх функцій:

що зберігають сталу 0,.

що зберігають сталу 1,.

самодвоїстих, лінійних, монотонних.

Означимо вказані функції.

Означення. Функція f (n) зберігає сталу 0, якщо на нульовому наборі має значення 0: f (n)(0, 0, …, 0)=0.

Означення. Функція f (n) зберігає сталу 1, якщо на одиничному наборі має значення 1: f (n)(1, 1, …, 1)=1.

Наприклад, тотожна функція f (x)=x зберігає сталі 0 і 1, функція f (x)=не зберігає жодної.

****Двоїста до …

Означення. Функція f (n) є самодвоїстою, якщо для всіх пар протилежних наборів вона приймає на них протилежні значення:

f (n)(…, = ****f (n)(…, зберігає сталу 0, якщо на нульовому наборі має значення 0: f (n)(0, 0, …, 0)=0.

Означення. Функція f (n) зберігає сталу 1, якщо на одиничному наборі має значення 1: f (n)(1, 1, …, 1)=1.

Неважко переконатися, що множини означених функцій, позначені відповідно T0, T1, S, L, M, є замкненими класами.

Задачі

8. Визначити, чи є наступна множина функцій замкненим класом. Вважається, що з кожною функцією f із цієї множини до неї належать також усі функції, конгруентні f:

  1. 1){0, 1};

  2. 2){.

  3. 3){1,.

  4. 4){x1 n.

  5. 5){1, x1, n.

  6. 6){0, x1 n.

  7. 7){0, x1, n.

  8. 8){x1 n.

  9. 9){0, x1, n.

9. Визначити, чи істинно, що за будь-яких замкнених класів (будь-якого замкненого класу):

  1. 1)їх перетин є замкненим класом;

  2. 2)їх об'єднання є замкненим класом;

  3. 3)їх різниця є замкненим класом;

  4. 4)його доповнення не є замкненим класом.

10. Поставити один із знаків, яким за будь-яких множин F1 і F2 найточніше виражається теоретико-множинне відношення між множинами:

  1. 1)[F1 і [F1]];

  2. 2)[F1 і [F1]];

  3. 3)[F1F2] і [F1][F2].

11. Визначити, чи є двоїстими одна до одної функції:

  1. 1)xі x.

  2. 2)xі y.

  3. 3)xyі xy.

  4. 4)xі x.

  5. 5)xі x.

  6. 6)xі x.

  7. 7)xі x|y;

  8. 8)xі x|y.

Застосувавши критерій Поста повноти системи функцій, визначити, чи є повним наступний набір функцій, і якщо так, то виділити в ньому всі можливі базиси:

  1. 1){.

  2. 2){.

  3. 3){.

  4. 4){,.

  5. 5){,.

  6. 6){,.

  7. 7){.

  8. 8){.

  9. 9){|,.

  10. 10){|,.

  11. 11){,.

  12. 12){1,.

  13. 13){1,.

  14. 14){,.

  15. 15){1,.

  16. 16){1,.

  17. 17){.

  18. 18){.

  19. 19){,.

  20. 20){0,.

  21. 21){0,.

  22. 22){,.

  23. 23){0,.

  24. 24){0,.

8. Обчислити кількість функцій від n змінних у множині:

  1. 1)T0.

  2. 2)T0.

  3. 3)T0.

  4. 4)T0.

  5. 5)L (T0;

  6. 6)L (T0;

  7. 7)Lk — лінійних функцій, що мають k суттєвих змінних;

  8. 8)S.

  9. 9)T0S;

  10. 10)L.

  11. 11)S;

  12. 12)ST1);

  13. 13)S (T0;

  14. 14)Sk — самодвоїстих функцій, що мають k суттєвих змінних;

  15. 15)M (T0;

  16. 16)M (T0;

  17. 17)M.

  18. 18)M.

  19. 19)L (M.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою