Міжнародна діяльність у галузі ядерної енергетики

На початок 2008 року у 32 країнах світу (у яких проживають дві третини населення планети), за даними МАГАТЕ, діяло 442 ядерних енергоблоки загальною енергетичною потужністю? 370 000 МВт. Ядерна частка в електричній генерації у світі склала 17%. У 2007 році підключені до мережі три нових енергоблоки: по одному в Китаї, Індії та Румунії, а у США ще одного подовжено експлуатацію.

У Росії працюють 10 АЕС, на яких експлуатується 31 енергоблок, 15 — з водо-водяними реакторами під тиском (ВВЕР), серед них 9 реакторів ВВЕР-1000, 6 реакторів ВВЕР-440, 15 енергоблоків з канальними киплячими реакторами (РВПК), в тому числі 1 реактор РВПК-1000 та 4 реактори ЕГП-6, один енергоблок з реактором на швидких нейтронах ШН-600. Їх сумарна електрична потужність близько 23 200 МВт. На Білоярській АЕС працює єдиний у світі енергетичний реактор на швидких нейтронах ШН-600. Найбільше діючих ядерних енергоблоків у США (104), далі йдуть Франція 7(59) і Японія (55). В стадії будівництва знаходиться 28 енергоблоків, 16 з яких споруджуються в Азії. Найбільш динамічно атомна енергетика розвивається в Китаї, Індії, Україні та Росії.

Будуються реактори: в Китаї - Qinshan II-4 потужністю 610 МВт і Hougyanhe-1 (1000 МВт); у Франції - Lamanville-3 потужністю 1600 МВт; в Південній Кореї - Shin Kori-2 потужністю 960 МВт і Shin-Wolsing-1 потужністю 960 МВт; в Росії (у Северодвинську) -два енергоблоки на плавучій АТЕС потужністю кожного 35МВт. Окрім цього, відновлено будівництво на блоці Watts Bar-2 у США.

У США Комісія з ядерного регулювання (NRC) схвалила ще одне додаткове подовження ліцензії на 20 років (всього до 60-річного терміну), що доводить загальну кількість подовжених ліцензій АЕС до 48. Ліцензія на експлуатацію канадського блоку Gentilly-2 подовжена на чотири роки (до 2010 року). Ліцензії блоків Loviisa-1 і 2 у Фінляндії були подовжені до 2027 і 2030 років відповідно.

На початок 2008 року у світі повністю виведені з експлуатації 10 АЕС, а їх майданчики вивільнені для використання. 17 станцій частково демонтовані та безпечним образом законсервовані. На 32 проводяться демонтажні роботи з метою подальшого звільнення майданчика, а на 34 реакторах проводиться мінімальний демонтаж перед довгостроковою консервацією.

У Болгарії схвалено початок будівництва АЕС Веlеnе. Три прибалтійські держави — Литва, Латвія та Естонія разом з Польщею досягли принциппової домовленості щодо будівництва до 2015 року атомної електростанції, Литва прийняла необхідне законодавство, щоб зробити це будівництво можливим. Туреччина також прийняла нове законодавство, що дозволяє будувати АЕС. Всього у Європі, за даними МАГАТЕ, в стадії будівництва 12 блоків (2 у Болгарії, 1 у Фінляндії, 1 у Франції, 6 в Росії та 2 в Україні).

У країнах ЄС частка ядерної енергетики становить 34%, що удвічі вище середньосвітової. До 2050 року фахівці прогнозують збільшення потужностей світової атомної енергетики як мінімум вдвічі.

Рис. 1.3 Рейтинг держав світу за сумарною потужністю діючих енергоблоків атомних електростанцій, МВт

Серед країн, що планують в себе будувати нові атомні електростанції, першість за Росією та Індією — по 6 енергоблоків, Китай будуватиме найближчим часом 5 енергоблоків.

Світові тенденції нарощування ядерної енергетики зумовлені рядом об'єктивних факторів. В XXI столітті умови розвитку світової енергетики регламентуються обмеженістю та вичерпаністю ресурсів енергетичних копалин, насамперед нафти та природного газу, значним забрудненням навколишнього природного середовища продуктами згоряння, різким збільшенням потреб на енергоносії. За оцінками експертів, розвіданих запасів нафти вистачить на 40 років, газу — на 60. Разом з цим запаси урану зможуть забезпечити роботу працюючих енергоблоків приблизно на 100 років, а перспективних типів — на 400 тис. років. На даному етапі розвитку людства реальної альтернативи ядерній енергетиці немає.

Ядерна енергетика за умови нормальної експлуатації та гарантованої локалізації радіоактивних відходів має безперечні переваги. Принципові переваги ядерної енергетики наступні:

• — необмежені ресурси палива та надзвичайно висока концентрація енергії: 1 кг урану за кількістю енергії еквівалентний 20 000 кг вугілля;
• — компактна форма ядерних відходів та відсутність продуктів згоряння — мінімальні викиди в атмосферу: 2ч6 г двоокису вуглецю на кВт· °С (приблизно стільки ж виділяється при використанні енергії сонця та вітру), що на два порядки нижче, ніж при використанні вугілля, нафти, природного газу.

Найближчими десятиліттями основним шляхом підтримання рівня виробництва електроенергії та його подальшого нарощування є використання традиційних типів генерації - теплової, ядерної та гідроенергетики.

Альтернативні джерела — сонячна, вітрова, геотермальна енергетика та інші обмежені як за потенційним енергоресурсом, так і за економічними показниками. Отже, за світовими прогнозами частка альтернативних джерел найближчі 20ч30 років не перевищуватиме 10%, незважаючи на їх екологічну привабливість.

На сьогоднішній день більшість теплових електростанцій в Україні давно відпрацювала свій проектний термін експлуатації. Залишковий ресурс теплової енергетики України — 5ч7 років. Не на багато краща ситуація і в атомній енергетиці - в 2011 році закінчується проектний термін експлуатації першого енергоблока Рівненської АЕС, а за ним і інших енергоблоків. Це означає, що до 2030 року більшість діючих АЕС буде виведено з експлуатації, навіть ті АЕС, ресурс яких буде подовжений після їх модернізації. І цілком логічним є рішення уряду реалізувати нові проекти в атомній енергетиці, первинними ресурсами для яких стануть запаси урану в Україні.

Вуглеводневе паливо — головне джерело енергії, і буде таким протягом десятиліть. Навряд чи потрібно очікувати, що до 2050 року рівень видобутку нафти і навіть газу помітно перевищить сучасний. Найоптимістичніші уявлення щодо зростання інших енергетичних джерел: вугілля (тут величезні ресурси «зустрічаються» з настільки ж значними проблемами), поновлюваної енергії (поки це практично біомаса, гідроенергія і вітер), а також щодо підвищення енергетичної ефективності економіки світу не спроможні врятувати становища. Частина незадоволеного попиту складе до середини століття близько третини від всієї споживаної енергії. Цей незадоволений попит буде служити постійним джерелом зростання міжнародної напруженості. Скоріше всього попит на будь-які види енергетичних ресурсів буде тільки наростати.

З огляду на прогноз динаміки зміни енергоспоживання у світі, потреби в енергоресурсах і частка сучасних енерготехнологій протягом поточного сторіччя збільшаться приблизно у два рази в порівнянні з сучасним рівнем. Для необхідних масштабів енергоспоживання не вистачить ніяких корисних копалин. З відомих у даний час енерготехнологій необхідними ресурсами спроможна забезпечити лише ядерна енергія. Так, ресурсів урану, щорічно оцінюваних експертами ОЕСР і МАГАТЕ, достатньо для задоволення світових потреб в енергії (50 млрд. тонн в рік) не менше ніж на 500 років.

На нинішньому етапі ми ще далекі від ядерного буму 60-х років минулого століття, коли у світі вводили в експлуатацію 10ч15 реакторів в рік. Але вже більше як сорок країн офіційно заявили про наміри створити ядерний сектор у своїй національній енергетиці.

Сучасні плани розвитку ядерної енергетики до середини століття зараз у міжнародній свідомості орієнтуються на масштаб порядку 1000 ГВт і безперервно переглядаються в сторону збільшення.

Визнаний світовий авторитет — Міжнародне енергетичне агентство ОЕСР, ще декілька років назад пророкувало спад інтересу до ядерної генерації. Тепер МЕА заявляє про «глобальну енергетичну революцію».