Видовий склад метеликів родини Німфаліди

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Огляд літератури

1.2 Фізико-географічна характеристика району дослідження РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

3.1 Cистематичний перелік зареєстрованих видів

3.2 Морфо-біологічна характеристика зареєстрованих видів

3.3 Екологічні особливості та поширення метеликів родини Німфаліди Нововолинського гірничопромислового району

3.4 Порівняльний аналіз лускокрилих родини Німфаліди різних біотопів ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ

ВСТУП Актуальність дослідження. Метелики родини Німфаліди (Nymphalidae) як запилювачі медоносних рослин, відіграють важливу роль в біогеоценозах. Серед лускокрилих даної родини немає шкідливих видів. Більшість видів німфалід потребують охорони, а три види перебувають на грані зникнення і занесені до Червоної книги України.

Збільшення територій населених пунктів, розширення площ сільськогосподарських угідь, забруднення довкілля, застосування отрутохімікатів, колекціонування — все це призвело до зменшення кількісного складу денних лускокрилих. Сучасні природно-антропогенні процеси, що розвиваються в межах Нововолинського гірничопромислового району, є чинниками формування несприятливих екологічних ситуацій. Ліквідація більшості шахт району сприяла зменшенню обсягів забруднення природного середовища, однак викликала активізацію процесів підтоплення і заболочення земель. У практичному плані, дослідження фауни, особливостей біології німфалід необхідні для розробки методик збереження біорізноманіття природних та антропогенних екосистем.

У природі значення метеликів не вичерпується тільки їх красою: вони займають певне місце в харчових ланцюгах тварин і господарської діяльності людини. Роль метеликів в природних екосистемах полягає в тому, що, будучи, консументами першого порядку, вони є невід'ємними учасниками харчових ланцюгів. У процесі коеволюції організмів сформувалася трофічна мережа зв’язків між автотрофами і гетеротрофами, в яку лускокрилі включаються на стадіях личинки, лялечки та імаго. Личинки і лялечки є ланками в харчуванні птахів. Імаго включаються до трофічну мережу значно більш широкого спектру консументів другого порядку — це різноманітні птахи, дрібні ссавці, плазуни та інші. Лускокрилі також служать кормом для багатьох тварин, у тому числі тих, що йдуть у їжу людині.

Лускокрилі чутливі до змін умов зовнішнього середовища, тому їх можна використовувати у якості індикаторів. Деякі вчені вважають, що метеликів можна використовувати як індикатори зникнення інших груп комах.

Дослідження Німфалід на території Нововолинська, вцілому залишається на низькому рівні, тому, на мою думку метелики є дуже цікавим об'єктом, а їх вивчення, особливо в умовах антропогенних ландшафтів, є досить актуальним.

Об'єкт дослідження. Метелики родини Німфаліди Нововолинського гірничопромислового району.

Предмет дослідження. Фауна, біологія та поширення метеликів родини Німфаліди досліджуваного району.

Мета роботи: встановити видовий склад метеликів родини Німфаліди, вивчити їх біологію та поширення на досліджуваній території.

Завдання:

— встановити видовий склад Німфалід на території дослідження;

— описати особливості біології та екології зареєстрованих видів;

— встановити відносну чисельність та поширення метеликів родини Німфаліди на досліджуваній території;

— зробити порівняльний аналіз фауни німфалід у різних біотопах.

Об'єм і структура. Робота виконана на 42 сторінках друкованого тексту. Складається із вступу, трьох розділів, висновків та додатків. Список використаної літератури включає 37 першоджерел.

Новизна роботи полягає у тому, що в результаті власних досліджень на даній території зареєстровано 17 видів метеликів родини Німфаліди. Встановлений видовий склад метеликів даної родини, визначені показники поширення та домінування. Зроблено порівняння видового складу метеликів родини Німфаліди у різних біотопах.

Практичне значення. Результати роботи можуть бути використані для поглиблених фауністичних та екологічних досліджень Німфалід Нововолинського гірничопромислового району .

Апробація: за результатами власних досліджень виконані та захищені курсові роботи у 2010 та 2011 роках та бакалаврська робота 2012 року.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Огляд літератури Видатними вченими, які досліджували метеликів на території України є: М. Сила-Новицький, К. А. Єфетов, Н. Г. Коломієць, Ю. П. Некрутенко, C.Г.Попов, А. Є. Штандель, А. А. Яхонтов, А. І. Куренцов, А. В. Цвєтаєв, Н. М. Воскресенський, М. М. Плавильщиков, С. І. Медведєв, В. І. Кузнєцов, А. А. Штакельберг, В. М. Грубант, С. С. Четвериков.

Максиміліан Сила-Новицький (1826 — 1890)

Максиміліан Сила-Новицький — галицький науковець — натураліст. Впродовж всього життя займався ентомологією, спелеологією, ґеологією, іхтіологією, теріологією та природоохоронною справою. Опублікував низку праць, з яких є «Каталог метеликів Галичини» (1868 р.). Максиміліан Новицький активно збирав гербарії для навколишніх сільських шкіл і зацікавився ентомологією. Свої натуралістичні студії в наукове русло він спрямував завдяки колекціям і науковій літературі Тернопільської гімназії, якими він в значній мірі скористався. Максиміліан Новицький в Академічній гімназії дуже активно розпочинає займатися ентомологією, видаючи в 1860 році каталог метеликів Східної Галичини. Маючи хороший фактичний матеріал з ентомології, він готує та захищає в 1863 році дисертацію доктора філософії у Львівському Університеті, й одержує запрошення очолити кафедру зоології у Ягеллонському Університеті у Кракові.

У 1865 році у Львові він публікує наступну свою працю «Метелики Галичини», а в 1868 «Переліки татранських метеликів». Саме за зборами Максиміліана Новицького в басейні Черемошу, де він знайшов Аполлона, в сучасній Червоній книзі України і вказується поширення цього рідкісного і вимираючого метелика.

Костянтин Олександрович Ефетов 18.07.1958

К. А. Єфетов — завідувач кафедрою і лабораторією біотехнології Кримського державного медичного університету, доктор біологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України.

У 1994 році у віці 35 років став доктором біологічних наук. К. А. Єфетов є автором більше 250 наукових робіт. 200 публікацій присвячені комахам, в тому числі лускокрилим родин Zygaenidae, Sesiidae, Cossidae, Lasiocampidae, Saturniidae, Lemoniidae, Sphingidae, Hesperiidae, Papilionidae, Pieridae, Lycaenidae, Libytheidae, Nymphalidae, Satyridae, Drepanidae, Noctuidae, Lymantriidae, Nolidae, Arctiidae та ін. 170 опублікованих робіт присвячені систематиці, біології, зоогеографії та молекулярної біології родини Zygaenidae. К. А. Ефетовим написана глава про Zygaenidae в «Визначнику комах Далекого Сходу Росії». К. А. Єфетов описав 25 нових біологічних видів, що мешкають в Зеландії, Індії, Росії, Туркменістані, Афганістані, Україні, Угорщині, описав 4 нових види і 10 підродів Zygaenidae.

Член Європейського лепідоптерологічного товариства з 1991 року, член Ради Європейського лепідоптерологічного товариства з 2005 року.

Микола Григорович Коломієць (1919 — 1998)

Восени 1948 року він вступив до аспірантури при кафедрі захисту лісу Красноярського лісотехнічного інституту. Це рішення визначило всю його подальшу долю лісового ентомолога.

Під керівництвом С. С. Прозорова він підготував кандидатську дисертацію — «Біологія і господарське значення паразитів сибірського шовкопряда». Вона була захищена в 1952 році в Зоологічному інституті АН СРСР і отримала високу оцінку академіка Є.М. Павловського і професорів І.А. Рубцова, А. А. Штакельберга, А. І. Куренцова й інших видатних вчених.

У результаті досліджень 1953;60 рр. Н. Г. Коломійцем були встановлені важливі екологічні особливості сибірського шовкопряда. Настільки ж ретельно Н. Г. Коломієць досліджував і інші види комах — фітофагів: непарного шовкопряда, жилкуватого, сутінкового п’ядуна, пильщика, та багато інших видів комах. Вивчення окремих видів знайшло відображення в численних статтях і монографіях «Сибірський шовкопряд і заходи боротьби з ним» (1961), «Зірчастий пилильщик-ткач» (1967), «Рудий сосновий пильщик» (1972), «Димчастий вільховий п’ядун» (1990). Окремі книги: «Найважливіші шкідники лісів Томської області» (1963), «Лускокрилі - шкідники березових лісів» (1985) узагальнювали матеріали по групах видів або характеризували дендрофільних комах певних територій [6, 19].

Юрій Павлович Некрутенко 30.04.1936

Ю. П. Некрутенко з 1958 р. під керівництвом Е. С. Міляновского вивчав фауну булавоусих лускокрилих Криму, Кавказу і Закавказзя. З 1967 р. працював в Українському науково — дослідному інституті захисту рослин, продовжував роботу з вивчення фауни денних метеликів Криму та Кавказу.

З 1979 р. працював в Інституті зоології Національної Академії наук України. Був одним з редакторів журналу Європейського лепідоптерологічного товариства «Nota lepidopterologica». Був почесним членом Польського ентомологічного товариства. У 2007 році обраний почесним членом Європейського лепідоптерологічної спільноти.

Сергій Попов 02.07.1960

C. Г. Попов з 1997 року здійснює проект з довгострокового моніторингу булавовусих лускокрилих на Західній Україні.

Його захоплення: популяційна біологія і екологія Rhopalocera основних ландшафтів Західної України, моніторинг, комп’ютерні бази даних, ГІС картування; участь у природоохоронних акціях і проектах при громадських організаціях.

З 2001 і по теперішній час — координатор європейського проекту «Визначення головних областей поширення Rhopalocera в Європі» по Україні, Молдові, Білорусі та європейській частині Росії.

Професійна діяльність:

З 1985 здійснює довгостроковий моніторинг, картування поширення Rhopalocera Західної України і ведення баз даних. З 1987 фотографує Rhopalocera і відвідувані ними рослини на Західній Україні. З 1991 поповнює наукову колекцію Rhopalocera Західної України. У 1997 створив і підтримує домашню Інтернет-сторінку: http://www.alexanor.uzhgorod.ua — «Денні метелики (Rhopalocera) України». У 2004 підготував до опублікування регіональний Червоний Список булавовусих лускокрилих Закарпаття. У 2008 підготував до публікації книгу «Денні метелики (Lepidoptera, Rhopalocera) водно — болотних екосистем Закарпаття: моніторинг, екологія та охорона» [7, 9, 18].

Анатолій Євгенович Штандель (1909 — 1974)

Вивчав і колекціонував метеликів. Обстежував околиці Чугуєва, Змієва, Покотилівки. Аналізував видовий склад, властивий цим місцям, накопичував відомості про біологію метеликів. У повоєнні роки він активно вивчає метеликів Радянського Союзу, збирає унікальну колекцію видів, що мешкають на Алтаї. А. Є. Штандель тісно співпрацює з провідними ентомологами СРСР — А. А. Яхонтовим, А. І. Куренцовим, А. В. Цвєтаєвим, Н. М. Воскресенським, М. М. Плавильщиковим, С. І. Медведєвим, В.І.Кузнєцовим, А. А. Штакельбергом, В. М. Грубантом і багатьма іншими, де знайомиться з С. С. Четвериковим. Його колекція видів Lepidoptera Радянського Союзу (без Алтаю) становила понад 5 тис. видів. Велика наукова робота проводилася і в зоологічних музеях. Результати його наукових досліджень в області лепідептерології регулярно публікувалися в журналах. А. Є. Штандель виступав з доповіддю на Міжнародному конгресі ентомологів в Москві в 1970 р. В останні роки А. Є. Штандель пише об'ємну працю по фауністиці і систематиці Lepidoptera в Радянському Союзі, проте, смерть завадила йому завершити цю роботу.

Особливості біології метеликів родини Німфаліди Родина Німфаліди — Сонцевики (Nymphalіdae) відноситься до булавовусих метеликів. Німфалід легко впізнати за двома ознаками: у них передні ноги позбавлені кігтиків, сильно вкорочені і покриті густими волосками у вигляді щіточки; у той же час на крилах ніколи не буває потовщена жодна жилка. У нашій фауні це одні із самих великих метеликів, що літають удень на лугах, лісових узліссях і лісових галявинах. При польоті вони впадають в око строкатістю фарбування зовнішнього боку крил. Поєднання жовтогарячого або рудого тла з чорним властиво багатьом видам німфалід. Таке воно у всіх шашечниць (Melіtaea) і перламутрівок (Argynnіs). Перламутрівок легко впізнати по красивим, що відливають перламутровим блиском сріблястим плямам на нижній поверхні їхніх задніх крил; верх у них рудий або жовто — рудий з чорними плямами; розмах — 4−7 см. Шашечниці по малюнку верхнього боку крил нагадують перламутрівок, з тією різницею, що загальне тло звичайно оранжево — червонуватих відтінків; крім того, на нижньому боці крил у них немає сріблястих плям; вони дрібніші, розмах крил — 2,5−5 см. Крім типових пігментних фарбувань, у ряді випадків у німфалід є і переливчасті фарбування, пов’язані з наявністю оптичних лусочок.

Гусениці німфалід середніх або великих розмірів, часто мають шипи або м’які вирости на тілі; живуть відкрито на трав’янистій і деревній рослинності, іноді групами. На будяках розвиваються гусениці адмірала, друге покоління якого живе на кропиві. Кропива також є кормовою рослиною і для інших німфалід: на ній харчуються кропивниця, сонцевик павиче око й ін. Гусениця перламутрівки Аглаї розвивається на фіалках, гусениця червоної шашечниці - на подорожнику і деяких інших трав’янистих рослинах. З деревними рослинами пов’язані, наприклад, траурниця, велика переливниця і тополева стрічкарка: перша з них розвивається на березі, вербі і тополі, друга — на козячій вербі, третя — на осині [12, 20].

Лялечки німфалід висячі, вони кулясті або прикрашені маленькими округлими горбками.

Цікаво, що гусениці і лялечки деяких видів здатні приймати забарвлення свого безпосереднього оточення. Різні види німфалід зимують на різних стадіях. Так, у траурниці літають перезимувавші метелики: у стрічкарки тополевої зимують гусениці в напівзгорнутому, скріпленому павутинкою листку.

Метелики відносяться до комах з повним перетворенням, або голометаморфозом. Їхній життєвий цикл включає чотири фази: яйце, личинку, лялечку та дорослу комаху (імаго).

Яйця метеликів покриті щільною твердою оболонкою і можуть бути різноманітної форми. У залежності від роду та виду яйця можуть бути круглими, циліндричними, кулястими. Їх зовнішня поверхня може бути рельєфною, утворюючи поглиблення, смужки, горбки, розташовані, як правило, в симетричному порядку. Забарвлення найчастіше біле і зеленуватих відтінків, рідше — буре, жовте, червоне, блакитне, темно-зелене, іноді з кольоровим малюнком. Самки відкладають яйця на листя, стебла або гілки кормових рослин. Їх кількість в кладці залежить від виду і може бути більше 1000. Залежно від виду, яйця можуть відкладатися поодинці або групами по 10 і більше. Середня тривалість стадії яйця 8−15 днів. У багатьох видів помірного поясу відкладені восени яйця взимку перебувають у стані діапаузи.

Гусениці - личинки метеликів — зазвичай забарвлені в зелені або бурі тони, часто покриті волосками, шипами. Як правило, вони мають червоподібну форму і гризучий ротовий апарат. Фізіологічною особливістю гусениць є наявність пари змінених слинних залоз, що відкриваються загальним каналом на нижній губі і виробляють особливий секрет, швидко твердіє на повітрі, утворюючи шовкову нитку. Цими павутинними нитками гусениці скріплюють листя, тчуть з них кокони, спускаються на них з гілок дерев, роблять павутинні гнізда.

Вони живуть на листі, в стеблах і стовбурах рослин, в грунті, під корою, деякі в стеблах водних рослин під водою або в мурашниках.

Більшість гусениць є фітофагами — живляться листям, квітками і плодами рослин.

Тіло гусениці складається з 3 грудних і 10 черевних сегментів. Шкіра гладка, або з рідкими бородавками, щетинками або волосками, шипами.

Грудні сегменти несуть 3 пари членистих ніг, черевні зазвичай мають 5 пар більше товстих ніг, з гачками на підошвах, які допомагають гусениці утримуватися на субстраті.

Гусениці в кінці свого розвитку перетворюються на лялечок. Лялечки різних метеликів відрізняються величиною і кольором, але всі мають яйцевидну форму, із загостреним заднім кінцем, малорухливі - рухливість зберігають лише окремі сегменти черевця. Розташовується відкрито на рослині, але частіше перебуває всередині обплетених згорнутих і склеєних листків, або в поверхневому шарі грунту, на стеблах і стовбурах рослин. Лялечки не харчуються. Усередині лялечки відбуваються складні зміни, пов’язані з перебудовою органів.

У денних метеликів лялечка без кокона і висить вниз головою (висяча) або прив’язана вгору головою, як би підперезана.

З лялечки виходить доросла комаха — імаго. Дана форма є статевозрілою, здатною до розмноження. У перші хвилини після виходу з лялечки метелик ще не здатний літати; він підіймається на узвишшя, де залишається до розправлення крил, що відбувається під тиском гемолімфи, що заповнює судини крил. Розправлені крила тверднуть і набувають остаточного забарвлення.

Основна функція цієї стадії життєвого циклу — розмноження та розселення.

Тривалість життя імаго коливається від декількох годин до декількох місяців (у видів впадають в діапаузу на зиму) і в середньому становить 2−3 тижні.

Більшість метеликів (імаго) харчується нектаром квітів, деякі - соком, часто взагалі не харчуються (афагія).

Підродина Сатири Satyrinae (Boisduval, 1833)

Рід Coenonympha (Hubner, 1819)

Окачик Едип Coenonympha oedippus (Fabricius, 1787)

В Україні відомий тільки з північної частини Полісся в межах Київської та Волинської областей. Трапляється по вологих луках та на болотах. Період льоту: від початку червня по липень, одне покоління. В Україні номінативний підвид.

Верхня сторона однотонна, чорно-бура, мереживо на задніх крилах трохи світліше. Нижня сторона жовто-бура. На всіх крилах є кайма свинцевого кольору. На передніх і задніх крилах є декілька маленьких чорних очок з більше чи менше вираженим ядром, з жовтою чи бурою каймою. Гусениця світло-зелена з темною полосою на спині і з жовто-білими полосами по боках. Живе починаючи з липня на різних травах [22, 27].

Окачик білосмугий Coenonympha arcania (Linnaeus, 1761)

В Україні поширений повсюдно, крім високогір'я Карпат, посушливих степових теренів та Криму. Трапляється на галявинах та просіках у листяних, мішаних лісах, серед чагарників. Період льоту: від кінця травня по серпень, одне покоління. В Україні номінативний підвид.

Розмір імаго — 19 мм. Верхня сторона передніх крил оранжева з широкою облямівкою. Задні крила зверху тьмяно-коричневі. Метелик у спокої ніколи не розкриває крила. На нижній стороні задніх крил по краю є срібна перев’язка і очкоподібна плямя за її межами.

Рід Aphantopus (Wallengren, 1853)

Чорнушка Erebia pronoe (Esper, 1780)

В Україні відомий з Волині та Поділля (Czekanowski, 1832), Київської, Волинської та Подільської губерній (Єршов, Фільд, 1867), Галичини (Nowicki, 1860, 1865) та Карпат (Горгани) (Козакевич, 1970). Зустрічається на лісових галявинах. Період льоту: від середини-кінця липня по кінець серпня, одне покоління.

Рід Minois (Hubner, 1819)

Сатир Дріада Minois dryas (Scopo U, 1763)

В Україні поширений повсюдно крім високогір'я Карпат та посушливих степових теренів. Трапляється на лісових галявинах, степових ділянках, серед чагарникової рослинності. Період льоту: з кінця червня до серпня, одне покоління. В Україні номінативний підвид.

Розмір імаго — 28−35 мм. На передньому крилі знаходяться дві очкоподібні плями з блакитною точкою. Самець з обох сторін шоколадно-коричневий, вздовж краю нижнього крила знизу є темна лінія. Самка світло-коричнева, на внутрішній частині заднього крила часто дві білі полоси.

Підродина Apaturinae (Boisduval, 1840)

Рід Apatura (Fabricius, 1807)

Райдужниця мала Apatura ilia (Denis & Schiffermuller, 1775)

В Україні повсюдно, за винятком високогір'я Карпат, посушливих районів степової зони, Криму. Трапляється в листяних та мішаних лісах, на лісостепових ділянках, часто в садах, парках і населених пунктах. Період льоту: червень — кінець липня. Популяції в Україні належать до номінативного підвиду. В одних і тих же популяціях разом зустрічаються дві форми, перша з білими «віконцями» зверху крил, друга з жовтими; остання відома під назвою f. clytie, 1775.

Довжина переднього крила 32−35 мм. Основні кольори — оранжевий, синій, коричневий, білий. Самки більші за самців і не мають переливчастого фіолетового відтінку. Крила темно — коричневі зі світло — оранжевою перев’язкою. В анальному куті передніх і задніх крил є сліпе очко. Знизу крила світлі, оранжево — коричневі із зеленуватим напиленням. Тулуб великий, темний покритий зверху — рудими, знизу — білими волосками.

Рід Nymphalis (Kluk, 1780)

Траурниця звичайна Nymphalis antiopa (Linnaeus, 1758)

В Україні повсюдно, крім безлісних ділянок степової зони та Криму. Трапляється в листяних та мішаних лісах, іноді в садах та парках. Період льоту: від липня по кінець травня наступного року (зимує метелик), одне покоління. В Україні номінативний підвид.

Довжина передніх крил 28−37 мм. Крила зверху шоколадно-бурі з вишневим відтінком, оксамитові. Вздовж зовнішнього краю крила є широка кремова облямівка з блакитними плямами перед нею.

Багатоколірниця Nymphalis polychloros (Linnaeus, 1758)

В Україні повсюдно, крім степів, солончаків та інших безлісних ландшафтів, куди, однак, може мігрувати. Період льоту: від липня по кінець травня наступного року (зимує метелик), одне покоління. В Україні номінативний підвид.

Крила в розмаху 60 мм буро-червоні з бурувато-чорним рисунком і виступами по краю. Вздовж темної крайової облямівки є ряд блакитних пів місяцевих плям.

Підродина Melitaeinae (Reuter, 1896)

Рід Euphydryas (Scudder, 1872)

Рябець Матурна Euphydryas maturna (Linnaeus, 1758)

В Україні повсюдно, за винятком високогір'я Карпат, безлісних ділянок у степовій зоні та Криму. Трапляється на галявинах листяних лісів, у гаях. Період льоту: від кінця травня по липень, одне покоління.

Розмір 18−23 мм. Крила зверху руді з темним сітчастим рисунком, у самців — з рядами білих плям, на задніх крилах без чорних точок.

Рід Melitaea (Fabricius, 1807)

Рябець Цінксія Melitaea cinxia (Linnaeus, 1758)

В Україні повсюдно. Трапляється по різноманітних сонячних трав’янистих місцях. Період льоту: від кінця травня по липень, одне покоління, на крайньому півдні від середини травня по кінець червня та в серпні-вересні у двох поколіннях. В Україні номінативний підвид, до нього відносяться clarissa Staudinger, 1901 та karavajevi Obraztsov, 1936.

Розмір 17−22 мм. Крила зверху оранжеві з тонким темним рисункам. Знизу задні крила білуваті з рудою перев’язкою із 2−4 чорними точками.

Рябець Аврелія Melitaea aurelia (Nickerl, 1850)

В Україні за літературними джерелами відомий майже зі всієї території, крім Карпат, південно-східної частини Степу та Степового Криму. Трапляється на лісових галявинах, трав’янистих схилах, сухих луках. Період льоту: з кінця травня до середини серпня, одне покоління. В Україні поширено два підвиди: номінативний підвид зустрічаються всюди крім Криму.

Подібна до шашечниці Аталія, але дрібніша, 14−18 мм, задні крила знизу із жовтуватим відтінком.

Підродина Argynninae (Swainson, 1827)

Рід Argynnis (Fabricius, 1807)

Підсрібник великий, Пафія Argynnis paphia (Linnaeus, 1758)

В Україні повсюдно, крім безлісних ділянок степової зони. Трапляється переважно на лісових галявинах та просіках, на півдні в ярах, іноді в населених пунктах. Серед нормально забарвлених самиць трапляються особини з темно-бурим забарвленням зверху (f. valesina Esper, 1798). Період льоту: від середини червня по середину-кінець серпня, одне покоління. В Україні номінативний підвид.

Розмір 27−36 мм. Передні крила самців з групами андроконіальних лусочок по чотирьох жилках. Задні крила знизу зеленуваті з поперечними срібно-білими полосами. Серед самок зустрічається форма з сіруватим фоном крил.

Підсрібник Пандора Argynnis pandora (Denis & Schiffermiiller, 1775)

В Україні повсюдно, крім високогір'я Карпат та крайніх північних теренів Полісся; в північних районах Лісостепу відмічаються мігруючі особини. Трапляється в різноманітних місцях, іноді мігранти спостерігаються в населених пунктах. Період льоту: червень-жовтень, у двох поколіннях (південь) та від середини червня по середину вересня (північ та Кримські гори), одне покоління. В Україні номінативний підвид.

Нижня сторона задніх крил яскраво-зелена, з вузькою срібною полосою посередині. Біля основи крила дві плями з зазубринами і ряд сріблястих плям перед зовнішнім краєм. Нижня сторона передніх крил фіолетово-червона з великими чорними плямами. Гусінь пурпурно-бура з чорними поперечними чорними плямами на спині. Живе до травня-липня на трьохколірній фіалці.

Підсрібник Лаодіка Argynnis laodice (Pallas, 1771)

В Україні достовірно відомий із Закарпатської, Львівської, Волинської, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької, Хмельницької, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської та Полтавської областей. Трапляється переважно на заболочених лісових галявинах, просіках, торфовищах. Період льоту: від липня по середину-кінець серпня, одне покоління. В Україні номінативний підвид.

Розмір 27−35 мм. Передні крила самців з групами андроконіальних лусочок по двом жилкам. Задні крила знизу з поперечним рядом вузьких білих плям, які ділять крило на дві половини різного кольору.

1.2 Фізико — географічна характеристика району дослідження Нововолинськ — місто, що простягнулось на 5,6 км з півночі на південь, на 3,2 км зі сходу на захід. Місто знаходиться всього в п’яти кілометрах від державного кордону з Республікою Польща, менше 500 км віддаляє його від столиці нашої держави — Києва. Якщо подивитись на карту Європи, то побачимо, що в межах 700−750 км від нього знаходяться європейські країни Румунія, Молдова, Угорщина, Чехія, Словаччина, Білорусь, Латвія, Литва, Естонія та Росія. Нововолинськ розміщений поряд (20 км) з Володимир — Волинськом.

Нововолинськ лежить у природно-географічній зоні України — Лісостепу, на Волинській височині, що за походженням є хвилястою лісовою рівниною. Приблизно у двадцяти кілометрах північніше проходить Головний Європейський вододіл, що розділяє стік річок басейну Чорного моря (Турія) та Балтійського (Західний Буг, Луга). Підземні води тут черпаються з Волино-Подільського артезіанського басейну.

Нововолинськ займає територію, яка за своїм фізико-географічним положенням підлягає впливу кліматичних факторів Атлантичного океану і азіатського континенту.

Середня річна температура повітря, за даними зведень трьох метеостанцій (Володимир-Волинської, Сарнинської та Білокриничанської), за час з 1881 по 1940 рік змінювалась в межах 5,5−7,2°.

Середня кількість атмосферних опадів на рік, за спостереженнями протягом 1891−1935 рр. на станціях, близьких до вугільного басейну, становить 586−642 мм. Атмосферні опади мають різко виражений літній максимум та зимовий мінімум.

Сніговий покрив тут зовсім незначний, максимум його припадає на лютий (13см.), в листопаді ж та квітні він не перевищує 2−3 см. Середнє число днів з сніговим покровом становить 65.

Середня відносна вологість повітря значно зростає від літа до зими, досягаючи максимуму (90−91%) в грудні та січні і мінімуму влітку.

Вітри характеризуються непостійністю. Найчастіша швидкість вітру — близько 2 м/сек. Напрямки вітрів та повторення різних румбів протягом року значно змінюються. Переважає західний напрямок (18% загальної кількості повторень), південно-східний (16%), північно-західний (14%), південно-західний (13%) і, нарешті, південний та східний (до 11%).

Місто Нововолинськ розбите на однакові квадрати і є єдиним архітектурним ансамблем площ, скверів, бульварів. Розташоване біля витоку річки Студянки (Блохи), невеличкої правої притоки Західного Бугу, поруч з автотрасою КовельВолодимир-Волинський — Львів. Відстань до найближчої залізничної станції Іваничі - 18 км. За 2 км від міста — товарно-залізнична станція Центральна. До обласного центру — 96 км. Через місто Володимир-Волинський маємо вихід на автомобільний Устилуг і залізничний Ізов — митні переходи до Польщі. Населення — 59,4 тис. чоловік.

Місто займає площу 1452 га і має вигідне географічне розташування поблизу кордонів з Республікою Польща, Республікою Білорусь. Відносна близькість до важливих науково-технічних центрів держави — Львова, Києва, прикордонне становище практично в центрі транскордонного об'єднання «Єврорегіон «Буг», наближення до основних європейських транспортних магістралей зумовили виникнення міста в новому Львівсько-Волинському басейні, що починав освоюватись у кінці 40-х років XX століття. Воно розташоване на землях сіл Низкиничі, Дорогиничі, Будятичі та Русовичі.

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ Матеріалом для написання роботи слугували власні збори метеликів і спостереженння, проведені протягом 2010;2012 років. Дослідження проводили на території міста Нововолинська та прилеглих територіях, в антропогенно змінених біотопах, які утворилися внаслідок видобутку кам’яного вугілля (глиняних кар'єрах, насипах, дамбах, породних відвалах шахт) та природних біотопах з чагарниковою і лучною рослинністю. При чому досліджувані території можна розділити на дві групи. До першої відносяться території на яких відчутний антропогенний тиск. Інші території практично не піддавалися антропогенному навантаженню, в зв’язку з чим тут збереглися корінні біоценози. Збір та обробку матеріалу здійснювали за загальноприйнятими методиками [10, 13].

Визначення видів проводили за літературними джерелами [1, 14, 21, 28, 37]. Для встановлення відносних характеристик видів метеликів родини Німфаліди обчислювали індекс домінування (ІД) та індекс поширення (ІП).

Визначали індекс домінування — відношення числа особин одного виду до загального числа особин всіх видів, виражений у відсотках:

де, K — сума особин всіх видів у пробах,

k — сума особин даного виду.

Індекс поширення — показник відносного числа проб, в яких представлений даний вид до загального числа досліджених проб, виражений у відсотках:

де, n — проби в яких знайдений вид,

N — загальне число проб.

Провели порівняльний аналіз фауни Німфалід у природних та антропогенно змінених територіях з використанням коефіцієнта Сьоренсена:

Ks

де, с — кількість спільних видів двох територій, а — кількість видів на одній території,

b — кількість видів на другій території.

Зробили розрахунок середньої кількості населення лускокрилих родини Німфаліди, який отримали простим перерахунком кількості зареєстрованих особин на одиницю часу (годину).

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

3.1 Систематичний перелік зареєстрованих видів Тип Членистоногі Arthropoda

Клас Комахи Insecta

Ряд Лускокрилі Lepidoptera

Родина Німфаліди Nymphalidae

Підродина Сатири Satyrina (Boisduval, 1833)

Рід Pararge (Hubner, 1819)

Осадець Егерія Pararge aegeria (Linnaeus, 1758)

Рід Coenonympha (Hubner, 1819)

Окачик болотяний Coenonympha tullia (Muller, 1764)

Окачик Глікеріон Coenonympha glycerion (Borkhausen, 1788)

Окачик звичайний Coenonympha pamphilus (Linnaeus, 1758)

Рід Maniola (Schrank, 1801)

Окач волове око, трав’яний Maniola jurtina (Schrank, 1801)

Рід Aphantopus (Wallengren, 1853)

Оболочок квітковий Aphantopus hyperantus (Linnaeus, 1758)

Гірняк медуза Erebia medusa (Denis & Schiffermuller, 1775)

Підродина Apaturinae (Boisduval, 1840)

Рід Apatura (Fabricius, 1807)

Райдужниця велика Apatura iris (Linnaeus, 1758)

Підродина Limenitidinae (Behr, 1864)

Рід Limenitis (Fabricius, 1807)

Стрічкарка тополева Limenitis populi (Linnaeus, 1758)

Підродина Nymphalinae (Swainson, 1827)

Рід Vanessa (Fabricius, 1807)

Сонцевик адмірал Vanessa atalanta (Linnaeus, 1758)

Сонцевик будяковий Vanessa cardui (Linnaeus, 1758)

Рід Inachis (Htibner, 1819)

Сонцевик павиче око Inachis io (Linnaeus, 1758)

Рід Aglais (Dalman, 1816)

Сонцевик кропив’яний Aglais urticae (Linnaeus, 1758)

Рід Polygonia (Hiibner, 1819)

Щербатка с-біле Polygonia c-album (Linnaeus, 1758)

Рід Araschnia (Hiibner, 1819)

Сонцевичок змінний Araschnia levana (Linnaeus, 1758)

Підродина Melitaeinae (Reuter, 1896)

Рід Melitaea (Fabricius, 1807)

Рябець Аталія Melitaea athalia (Rottemburg, 1775)

Підродина Argynninae (Swainson, 1827)

Рід Brenthis (Hiibner, 1819)

Перламутрівка-таволжанка Brenthis ino (Rottemburg, 1775)

3.2 Морфо-біологічна характеристика зареєстрованих видів метелик німфалід гірничопромисловий біологічний В результаті проведених досліджень на території околиць міста Нововолинська, селища Жовтневе зареєстровано 17 видів метеликів родини Nymphalidae (див. табл. 3.1.).

Таблиця 3.1.

Відносна чисельність метеликів родини Німфаліди на території Нововолинського гірничопромислового району

Рід Pararge у досліджуваних біоценозах представлений таким видом:

Осадець Егерія Pararge aegeria

Верхня сторона крил метелика бура з чорно-жовтими плямами неправильної форми на передніх крилах, зверху з чорною плямою, яка має біле ядро. На задніх крилах три таких самих плями вздовж країв. Нижня сторона світло-бура, на передніх крилах така ж пляма, як на верхній стороні. На задніх крилах замість плям білі точки. Гусінь світло-зеленого кольору, з темної полосою на спині з білою каймою. Має з кожної сторони по дві біло-жовті бокові лінії.

Цей вид є рідкісним на даній території. ІД — 2,8%.

Рід Coenonympha

Окачик болотяний Coenonympha tullia

Розмір імаго — 15−20 мм. Верхня сорона крил має оранжево-коричневе забарвлення з різною кількістю сірих лусочок. Знизу передні крила оранжеві, задні майже повністю сірі. Є очкоподібні плями.

Рідкісний. ІД — 3,9%.

Окачик Глікеріон Coenonympha glycerion

Довжина переднього крила імаго 14−18 мм. Статевий диморфізм виражений слабо. Гусениця живе на різних злаках.

Біотопи у яких трапляється вид: лісові галявини, луги. Кормові рослини гусениць — різноманітні злаки.

Рідкісний. ІД — 5,6%.

Окачик звичайний Coenonympha pamphilus

Розмір імаго — 14−20 мм. Метелик у спокої не показує оранжево-коричневу частину крил з сірим краєм і невеликою очкоподібною плямою біля вершини переднього крила. Внутрішня сторона передніх крил також оранжева з плямою. Світла полоса і очкоподібні плями нижньої сторони задніх крил дуже різноманіні.

Чисельний. ІД — 6,7%.

Рід Maniola

Окач волове око, трав’яний Maniola jurtina

Розмір імаго — 25 мм. Самець зверху темно-коричневий з темним андроканіальним полем посередині переднього крила і легким оранжевим відтінком. Внутрішня сторона крил здебільшого оранжева у самок і самців, задні крила коричнево-строкаті.

Чисельний. ІД — 7,9% (див. додаток А. рис. А — 2.).

Рід Aphantopus

Оболочок квітковий Aphantopus hyperantus

Розмір імаго — 19 мм. Верх темно-коричневий, у метеликів, що недавно вийшли із лялечки — бархатистий. Очкові плями нечіткі, у самців можуть бути відсутні. На нижній стороні однотонно-коричневих крил є очкові плями з кремовою облямівкою. Ззовні подібний до торф’яного сатира.

Чисельний. ІД — 10,1%.

Рід Aphantopus

Гірняк медуза Erebia medusa

Довжина переднього крила — 18−24 мм. Статевий диморфізм виражений слабо. Гусениця живе на злакових, розвивається повільно.

Рідкісний. ІД — 2,3%.

Підродина Apaturinae

Рід Apatura

Райдужниця велика Apatura iris

Метелик має темно-коричневе забарвлення. Розмах крил 60−70 мм. Крила з синім переливом. На передніх крилах розміщені білі косі плями, на задніх такі ж самі плями формують перев’язку. На задніх крилах метелика є темне очко з коричнево-червоною облямівкою.

Рідкісний. ІД — 2,3%.

Підродина Limenitidinae

Рід Limenitis

Стрічкарка тополева Limenitis populi

Довжина переднього крила 33−45 мм. Статевий диморфізм виражений слабо. Крила зверху темно-бурі, крім білих плям є ряд оранжевих лунок біля зовнішнього краю, знизу — цегляного кольору, зі свинцевими ділянками і білими плямами.

Чисельний. ІД — 6,2%.

Підродина Nymphalinae

Рід Vanessa

Сонцевик адмірал Vanessa atalanta

Розмір метелика — 30 мм. Крила бархатно-чорні з характерним червоно-білим рисунком. Знизу окраска крил схожа до окраски верхньої сторони, але трохи світліша.

Рідкісний. ІД — 3,4% (див. додаток А. рис. А — 3.).

Сонцевик будяковий Vanessa cardui

Довжина передніх крил 24−34 мм. Крила зверху і знизу строкаті, верх передніх крил з білими плямами в верхній частині, і чорними нижче на великій розово-червоній плямі. Такого ж кольору верх заднього крила, але він затемнений біля тулуба і має круглі чорні плями між жилками внутрішнього краю. Знизу рисунок переднього крила нагадує рисунок зверху, але блідий, чорне поле замінене на жовте. На задньому крилі також переважає жовтуватий колір різних відтінків. Темнуваті плями пересікають світлі жилки, а вздовж зовнішнього краю є округлі блакитні плями в подвійному обідку — темному і світлому [16, 23].

Чисельний. ІД — 10,1% (див. додаток А. рис. А — 4.).

Рід Inachis

Сонцевик павиче око Inachis io

Розмір метелика — 30 мм. Швидко літає. У спокої тримає крила розкритими чи складеними над тілом, часто розкриваючи їх. На задніх крилах характерні очка.

Вид є домінантним. ІД — 11,2% (див. додаток А. рис. А — 1.).

Рід Aglais

Сонцевик кропив’яний Aglais urticae

Величина крил — до 5 см. у розмаху. Гусениці темні з жовтими повздовжніми полосами.

Рідкісний. ІД — 3,9%.

Рід Polygonia

Щербатка с-біле Polygonia c-album

Довжина переднього крила 21−29 мм. Забарвлення дуже мінливе. Крила зверху яскраві, знизу — темні, що в сукупності робить метелика схожим на сухий листок. Крила зверху цегляно-червоні чи оранжеві з чорними плямами. Зовнішні краї крила з зубцями різної величини. Знизу крила сірувато-чорні чи жовтувато-бурі, в центральній частині задніх крил є білий штрих, який нагадує букву С [21, 23].

Чисельний. ІД — 7,3%.

Рід Araschnia

Сонцевичок змінний Araschnia levana

У цього метелика є два різнозабарвлені покоління — явище сезонного диморфізму. Весняне покоління має зверху руде забарвлення з чорними і нечисленними білими плямами. Нижня сторона буро-червона зі світло-жовтими жилками і білими поперечними лініями. Літнє покоління крупніше і на верхній стороні темно забарвлене — чорного кольору з білою перев’язкою, яка переривається і червоними плямами біля зовнішнього краю [30, 32].

Чисельний. ІД — 6,2%.

Рід Melitaea

Рябець Аталія Melitaea athalia

Розмір 18−22 мм. Крила зверху руді, з сіткою темного рисунка. Задні крила знизу білуваті, в п’ятьох лунках перев’язки є крупні руді плями. Знизу крила оранжеві з білими чи кремовими плямами на задніх крилах.

Рідкісний. ІД — 3,9%.

Рід Brenthis

Перламутрівка-таволжанка Brenthis ino

Розмір 18−24 мм. Задні крила знизу без срібних плям. В рисунку виділяється світла перев’язь і 3−5 бурих очок, в центрі яких світлі точки.

Чисельний. ІД — 6,2%.

3.3 Екологічні особливості та поширення метеликів родини Німфаліди Нововолинського гірничопромислового району На досліджуваній території за поширенням метеликів даної родини можна розділити на такі групи: розповсюджені ІП — 73,3%, поширені ІП — 60% та малопоширені ІП — 26,7% (див. табл. 3.2.).

Літ імаго булавовусих лускокрилих відбувається з кінця квітня до початку вересня. Сумарна крива льоту має одну вершину з максимумом в третій декаді червня. (див. додаток В. рис. В — 1.). Найбільшу кількість видів можна спостерігати саме в цей час, а найближчі до максимуму значення відмічені для другої декади червня та першої-другої декад липня. В квітні-травні зустрічаються в основному види, які зимують на стадії імаго (Aglais urticae, Polygonia c-album), в кінці червня на початку липня до них приєднуються метелики, що перезимували на стадії лялечки. В червні кількість літаючих видів зростає до максимуму. З липня до другої декади серпня відбувається поступове зменшення льоту німфалід. В третій декаді серпня спостерігається невеликий підйом кривої льоту за рахунок появи видів, які зимують на стадії імаго та мають 2−3 генерації. В У вересні число літаючих видів знову знижується. В цей період переважають види, що зимують на стадії імаго.

Параметр вольтинності дорівнює кількості річних генерацій виду за стандартних кліматичних умов.

Таблиця 3. 2.

Поширення метеликів родини Німфаліди на території Нововолинського гірничопромислового району

Рід Pararge

Осадець Егерія Pararge aegeria

В Україні трапляється повсюдно, за винятком степових безлісних районів. Типовий лісовий вид, зустрічається як під пологом лісу, так і на галявинах, просіках, іноді літає в парках та скверах. Кормові рослини — підмаренник запашний (Galium odoratum L.), кульбаба лікарська (Taraxacum officinale Wigg.), конюшина лучна (Trifolium рrаtense L.). Період льоту: від квітня до початку червня та від кінця червня по серпень, у двох поколіннях, іноді з’являється 3-є покоління у серпні-вересні. Популяції в Україні належать до середньоєвропейського підвиду tircis Go-dart, 1821. Параметр вольтинності - 2.

Вид виявлений у чотирьох пробах з п’ятнадцяти. Цей вид на досліджуваній території є малопоширеним. ІП — 26,7%.

Рід Coenonympha

Окачик болотяний Coenonympha tullia

В Україні відомий з Карпат, Полісся, Лісостепу. Трапляється на вологих луках та болотах. Період льоту: червень-липень, одне покоління. В Україні номінативний підвид. Параметр вольтинності - 1.

Вид виявлений у семи пробах з п’ятнадцяти. Поширений. ІП — 46,7%.

Окачик Глікеріон Coenonympha glycerion

В Україні поширений повсюдно, крім південної частини Лісостепу та Степу. Трапляється в різноманітних біотопах, від вологих лук та боліт до сухих лісових галявин. Період льоту: від початку червня по серпень, одне покоління. В Україні, за винятком Криму, номінативний підвид. Параметр вольтинності - 1.

Вид виявлений у восьми пробах з п’ятнадцяти. Поширений. ІП — 53,3%.

Окачик звичайний Coenonympha pamphilus

В Україні повсюдно. Зустрічається у різноманітних трав’янистих місцях, іноді в населених пунктах. Кормові рослини — конюшина лучна (Trifolium рrаtense L.), змієголовник молдавський (Dracocephalum moldavica L.), гадючник оголений (Filipendula denudate F.). Період льоту: на півночі від травня по середину червня та в липні-вересні, у двох поколіннях, на півдні - від кінця квітня по жовтень, у двох-трьох поколіннях. Параметр вольтинності - 3.

В Україні номінативний підвид. Вид проявляє значну індивідуальну та сезонну мінливість; так, 2-е та 3-є покоління на півдні досить значно відрізняється від особин 1-го покоління і належить до f. lyllus Esper.

Вид виявлений у дев’яти пробах з п’ятнадцяти. Поширений. ІП — 60%.

Рід Maniola

Окач волове око, трав’яний Maniola jurtina

В Україні повсюдно. Трапляється в різноманітних біотопах із трав’янистою рослинністю, в садах, парках, на городах. Кормові рослини — вербозілля лучний чай (Lysimachia nummularia L.), еспарцет посівний (Onobrychis sativa Scop.), заяча конюшина багатолиста (Anthyllis macrocephala Wend.). Період льоту: від червня по вересень, одне покоління. Українські популяції умовно відносяться до підвиду strandiana Obraztsov, 1936. Параметр вольтинності - 1.

Вид виявлений у дев’яти пробах з п’ятнадцяти. Поширений. ІП — 60%.

Рід Aphantopus

Оболочок квітковий Aphantopus hyperantus

В Україні повсюдно, крім посушливих степових теренів. Трапляється в лісах, гаях, садах та парках. Кормова рослина — дика редька (Raphanus raphanistrum L.). Період льоту: середина червня — кінець серпня, іноді до вересня, одне покоління. В Україні номінативний підвид. Часто зустрічається на квітках ожини. Параметр вольтинності - 1.

Вид виявлений у дев’яти пробах з п’ятнадцяти. Поширений. ІП — 60%.

Рід Aphantopus

Гірняк медуза Erebia medusa

В Україні відомий із Закарпатської, Львівської, Волинської, Рівненської, Чернівецької, Івано-Франківської, Хмельницької, Винницької, Житомирської, Київської, Черкаської та Одеської областей. Трапляється по лісових галявинах, полонинах, луках біля річок та струмків. Період льоту: від середини травня по липень, одне покоління. В Україні поширений підвид psodea Hiibner, 1804[24]. Параметр вольтинності - 1.

Вид виявлений у чотирьох пробах з п’ятнадцяти. Малопоширений. ІП — 26,7%.

Рід Apatura

Райдужниця велика Apatura iris

В Україні повсюдно, за винятком степової зони та Криму. Зустрічається в листяних та мішаних лісах, галявинах. Кормові рослини — верба козяча (Sаlix caprea L.), липа серцелиста (Tilia cordata Mill.), метелик п'є сік рослин. Період льоту: від середини-кінця червня по початок серпня, одне покоління. Зимує гусениця. В Україні номінативний підвид. Параметр вольтинності - 1.

Вид виявлений у трьох пробах з п’ятнадцяти. Малопоширений. ІП — 20%.

Підродина Limenitidinae

Рід Limenitis

Стрічкарка тополева Limenitis populi

В Україні повсюдно, крім степової зони та Криму. Трапляється в листяних та мішаних лісах. Серед нормально забарвлених самців іноді трапляються особини, в яких білі плями зверху крил відсутні (f. tremulae Esp.). Період льоту: від кінця травня по середину (кінець) липня, одне покоління. Параметр вольтинності - 1.

Вид виявлений у семи пробах з п’ятнадцяти. Поширений. ІП — 46,7%.

Підродина Nymphalinae

Рід Vanessa

Сонцевик адмірал Vanessa atalanta

В Україні повсюдно. Мігрант. Живе у будь-яких садах і в лугах. Кормові рослини — кропива, бузина трав’яниста (Sambucus ebulus L.), будяк кучерявий (Carduus crispus L.), купина пахуча (Polygonatum odoratum (Mill.) Bruce.). Період льоту на півдні протягом усієї теплої пори року, на півночі та у високогірних районах — від кінця червня по жовтень; на півдні у двох-трьох поколіннях. В Україні номінативний підвид. Параметр вольтинності - 3.

Вид виявлений у п’яти пробах з п’ятнадцяти. Поширений. ІП — 33,3%.

Сонцевик будяковий Vanessa cardui

В Україні повсюдно. Мігрант. Період льоту: як і в попереднього виду, на півдні два-чотири покоління. Кормові рослини — кульбаба лікарська (Taraxacum officinale Wigg.), осот польовий (Cirsium arvense (N.) Scop.), будяк кучерявий (Carduus crispus L.). В Україні номінативний підвид. В окремі роки в південних областях трапляються масові розмноження. Параметр вольтинності - 3.

Вид виявлений у одинадцяти пробах з п’ятнадцяти. Розповсюджений. ІП — 73,3%.

Рід Inachis

Сонцевик павиче око Inachis io

В Україні повсюдно. Мігрант. Трапляється в різноманітних місцях: від скелястих гірських ділянок, степів, лісів до окультурених ландшафтів та населених пунктів. Кормові рослини — подорожник бузина трав’яниста (Sambucus ebulus L.), синяк звичайний (Echium vulgare L.), будяк кучерявий (Carduus crispus L.). Період льоту: від кінця червня по травень наступного року (зимує метелик), одне покоління; на півдні два покоління. В Україні номінативний підвид. Параметр вольтинності - 2.

Вид виявлений у одинадцяти пробах з п’ятнадцяти. Розповсюджений. ІП — 73,3%.

Рід Aglais

Сонцевик кропив’яний Aglais urticae

В Україні повсюдно. Трапляється в різних біотопах, нерідко в окультурених ландшафтах. Кормові рослини — льонок драколистий (Linaria genistifolia Mill.), лопух справжній (Arctium lappa L.), вика лучна (Vicia cracca L.), суховершки (чорноголовка) звичайні (Prunella vulgaris L.).

Період льоту: на півночі з червня до травня наступного року (зимує метелик), одне покоління; на півдні зустрічається від березня по жовтень-листопад без перерви у двох-трьох поколіннях. В Україні номінативний підвид. Параметр вольтинності - 3.

Вид виявлений у шести пробах з п’ятнадцяти. Поширений. ІП — 40%.

Рід Polygonia

Щербатка с-біле Polygonia c-album

В Україні повсюдно. Трапляється в різноманітних місцях, переважно на галявинах у листяних та мішаних лісах. Кормові рослини — в’язіль різнобарвний (Coronilla varia L.), малина (Rubus idaeus L.), горлянка (Ajuga reptans L.). Період льоту: у крайніх північних районах та в горах від кінця червня по травень (початок червня) наступного року (зимує метелик), одне покоління; далі на південь зустрічається від березня по жовтень — листопад без перерви у двох-трьох поколіннях. В Україні номінативний підвид. Параметр вольтинності - 3.

Вид виявлений у дев’яти пробах з п’ятнадцяти. Поширений. ІП — 60%.

Рід Araschnia

Сонцевичок змінний Araschnia levana

В Україні повсюдно, крім посушливих степових теренів та Криму. Трапляється в різноманітних місцях, зокрема в садах, на городах та в населених пунктах. Метелики весняного покоління зверху жовто-брунатні, літнього (f. prorsa L.) темно-бурі, літньо-осіннього (f. porima O.) — з проміжними ознаками. Кормові рослини — морква посівна (Daucus sativum Hoff.), горлянка (Ajuda reptans L.). Період льоту: на півночі від кінця квітня по початок червня та від кінця червня по серпень; на півдні від кінця березня по вересень. В Україні номінативний підвид. Параметр вольтинності - 2.

Вид виявлений у восьми пробах з п’ятнадцяти. Поширений. ІП — 53,3%.

Рід Melitaea

Рябець Аталія Melitaea athalia

В Україні повсюдно, крім Криму та безлісних південних теренів. Трапляється майже повсюдно в трав’янистих місцях, освітлених лісах, заростях кущів, квітучих луках, іноді і в населених пунктах. Період льоту: від середини — кінця травня по середину — кінець серпня, одне покоління; в сприятливі роки можлива поява 2-го покоління. В Україні номінативний підвид. Параметр вольтинності - 1.

Вид виявлений у шести пробах з п’ятнадцяти. Поширений. ІП — 40%.

Рід Brenthis

Перламутрівка-таволжанка Brenthis ino

В Україні повсюдно, крім безлісних ділянок степової зони. Зустрічається на луках та лісових болотах. Період льоту: від початку червня по кінець липня, одне покоління. В Україні номінативний підвид. Параметр вольтинності - 1.

Вид виявлений у восьми пробах з п’ятнадцяти. Поширений. ІП — 53,3%.

3.4 Порівняльний аналіз лускокрилих родини Німфаліди різних біотопів Зробили розрахунок середньої кількості населення лускокрилих родини Німфаліди дослідної ділянки. Територію поділили на п’ять біотопів: галявина біля озера; сквери, парки, сади; кар'єри, район шахт — ділянки, що зазнають антропогенного навантаження; ліси, лісові галявини; луки за межами міста — ділянки, що не піддавалися антропогенному навантаженню. Обліки населення лускокрилих проводили протягом травня-серпня. Під час обліку в анкетній формі фіксували дату, тривалість облікового маршруту та кількість виявлених особин кожного з видів денних лускокрилих.

Результат представлений у вигляді таблиці (див. табл. 3.3), отримали простим перерахунком кількості зареєстрованих особин на одиницю часу (годину).

Таблиця 3.3

Розрахунок середньої кількості населення лускокрилих родини Німфаліди

Більш багатий видовий склад — 16 видів та чисельність метеликів на неокультурених територіях. В окультурених, тобто антропогенно змінених біотопах зареєстровано 12 видів та менша їх чисельність.

Проведемо порівняльний аналіз фауни Німфалід у природних та антропогенно змінених територіях з використанням коефіцієнта Сьоренсена:

Ks

де, с — кількість спільних видів двох територій, а — кількість видів на одній території,

b — кількість видів на другій території.

Ks

Оскільки коефіцієнт Сьоренсена дорівнює 0,79, то фауна даних територій є досить подібною, хоча і має деякі відмінності, що свідчить про наявність негативного антропогенного впливу.

ВИСНОВКИ:

1. У Нововолинському гірничопромисловому районі зареєстровано 17 видів метеликів родини Німфаліди, що належать до 6 підродин: Satyrinae, Apatyrinae, Limenitidinae, Nymphalinae, Melitaeinae, Argynninae.

2. Літ імаго булавовусих лускокрилих відбувається з кінця квітня до початку вересня. Сумарна крива льоту має одну вершину з максимумом в третій декаді червня. Найбільшу кількість видів можна спостерігати саме в цей час, а найближчі до максимуму значення відмічені для другої декади червня та першої-другої декад липня.

3. Встановлено, що домінантним видом є Сонцевик павиче око Inachis io (ІД — 11,2%), кількість зареєстрованих особин за одну годину — 16,6;

4. Чисельні види: сонцевик будяковий Vanessa cardui, оболочок квітковий Aphantopus hyperantus, щербатка с-біле Polygonia c-album, окач волове око, трав’яний Maniola jurtina, окачик звичайний Coenonympha pamphilus, стрічкарка тополева Limenitis populi, сонцевичок змінний Araschnia levana, перламутрівка-таволжанка Brenthis ino (ІД — 10,1−6,2%);

5. Рідкісні види: окачик Глікеріон Coenonympha glycerion, сонцевик адмірал Vanessa atalanta, сонцевик кропив’яний Aglais urticae, рябець Аталія Melitaea athalia, окачик болотяний Coenonympha tullia, осадець Егерія Pararge aegeria, райдужниця велика Apatura iris, гірняк медуза Erebia medusa (ІД — 5,6−2,3%).

6. На території локально трапляються види, які занесені до Червоної Книги України, зокрема стрічкарка тополева Limenitis populi, райдужниця велика Apatura iris.

7. Розповсюджені види: сонцевик павиче око Inachis io, сонцевик будяковий Vanessa cardui (ІП — 73,3%);

8. Поширені види: окачик звичайний Coenonympha pamphilus, окач волове око, трав’яний Maniola jurtina, щербатка с-біле Polygonia c-album, оболочок квітковий Aphantopus hyperantus (ІП — 60%);

9. Малопоширені види: осадець Егерія Pararge aegeria, гірняк медуза Erebia medusa (ІП — 26,7%).

10. При порівнянні видового складу німфалід у різних біотопах виявлено, що більш багатий видовий склад — 16 видів та чисельність метеликів на неокультурених територіях. В окультурених, тобто антропогенно змінених біотопах зареєстровано 12 видів та менша їх чисельність.

11. Фауна лускокрилих в антропогенно змінених біотопах є досить подібною до фауни районів без антропогенного тиску, хоча і має деякі відмінності.

12. Причини зменшення кількості цих видів пов’язані з погіршенням екологічної ситуації, знищенням чи деградацією трав’яної рослинності на лісових галявинах внаслідок забудов, розорювання, випасу худоби, інтенсивного сінокосу, пожеж.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Атлас комах України / [В. І. Гусєв та ін.]. — К.: Освіта, 1962. — с. 163−210.

2. Бей-Биенко Г. Я. Общая энтомология / Г. Я. Бей-Биенко. — М.: Научный мир, 1980. — с. 292−297.

3. Вісник Львівського університету. Сер.: Біологічна. — Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. — 234 с.

4. Герасимов А. М. Насекомые — чешуекрылые. Фауна СССР / А. М. Герасимов. — М.: Мир, т. 1; вып. 2. — 1951. — с. 67−72.

5. До історії вивчення фауни Волинської губернії (ХІХ — початок ХХ ст.). Випуск 6: Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету / Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки. — Луцьк: Волин. обл. друк., 2001. — с. 121−123.

6. До історії фауністичних досліджень України «Велика Волинь». Вопросы германской истории: сб. науч. тр. / Вид-во дніпропетр. ун-ту; редкол. Е. Ейхвальд. — Дніпропетровськ, 2001. — с. 110−115.

7. Еремеева Н. И. Экология / Н. И. Еремеева, Д. В. Сушев. — М.: Мир, 2005. — № 4. — с. 286−293.

8. З історії зоологічних досліджень на Волині (історичний аспект) Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія Історія. / Вид-во терноп. ун-ту. — Тернопіль, 2001. — Вип. 12. — с. 93−96.

9. Булавовусые чешуекрылые Архангельська и его окрестностей: Зоологический журнал. — М.: Наука, 2002. — № 4, том 81. — с. 457−462. — ISSN: 0044−5134.

10. Іванців В. Тотальні мікропрепарати і колекції безхребетних тварин / В. Іванців. — Луцьк: Видавництво Волинського держуніверситету, 2001. — 117 с.

11. Лавров С. Д. Бабачки и гусеницы / С. Д. Лавров Практическое руководство к научному собиранию и составлению коллекций чешуекрылых. — Зап.-Сиб. отд. руск. геогр.- об-ва.- вып. 1. — Омск, 1922.

12. Лейдман В. Метелики. Ілюстрована енциклопедія / Вейбрен Лейдман. — М.: Лабіринт Пресс, 2002. — 272 с.: Ілюстрована енциклопедія. — ISBN 5−9287−0274−4

13. Канорський Ю. Про методику обліків і розрахунків денних дускокрилих / Вісник. — Львів. Нац. у-нт. ім. Івана Франка. — відпов. за вип. В. Федоренко. — Львів: Світ, 2006. — с. 63−70.

14. Клюге Н. Ю. Современная систематика насекомых / Н. Ю. Клюге. — Л.: Світ, 2000. — 336 с.

15. Ковальчук І. Оцінка антропогенної трансформації ландшафтних систем Нововолинського гірничопромислового району / Природа Західного Полісся та прилеглих територій: Збірник наукових праць. — К.: 2007. — № 4. — С. 27−35.

16. Корненко М. П. Атлас-определитель бабочек / М. П. Корненко. — М.: Мир, 1986. — с. 190−265.

17. Костриця М. Ю. Товариство дослідників Волині: історія, діяльність, постатi / Костриця М. Ю. — Житомир: М. А. К., 2001. — 360 с.

18. Ламперт К. Атлас метеликів і гусениць / Карл Ламперт. — Мінськ: Харвест, 2003. — 735 с. — 5000 екз. — ISBN 985−13−1664−4.

19. Мазурмович Б. М. Розвиток зоології на Україні / Б. М. Мазурмович. — К.: Вид-во КДУ, 1972. — 230 с.

20. Мамаєв Б. М. Визначник комах по личинкам. Посібник для вчителів / Б. М. Мамаєв. — М.: Просвещение, 1972. — С. 325. — 400 с.

21. Мамаев Б. М. Определитель насекомых европейской части СССР / Б. М. Мамаев, Л. Н. Медведев, Ф. Н. Правдин. — М.: Просвещение, 1976. — 320 с.

22. Мариковський П. И. Тайны мира насекомых / П. И. Мариковський. — Алма-Ата.: Кайнар, 1966. — 163 с.

23. Мурзин В. С. Бабочки / В. С. Мурзин. — М.: Просв., 1993. — с. 55−67.

24. Некрутенко Ю. Денні метелики України. / Ю. Некрутенко, В. Чиколовець. — Київ: Видавництво Раєвського, 2005. — 232 с.

25. Никитский Н. Б. Насекомые красной книги / Н. Б. Никитский, А. В. Свирдов. — М.: Наука, 1987. — 386 с.

26. Панфилов Я. В. В мире насекомых / Я. В. Панфилов. — М.: Просв., 1977. — 276 с.

27. Плавильщиков Н. Н. Юному энтомологу / Н. Н. Плавильщиков. — М.: Просв., 1961. — 352 с.

28. Определитель насекомых европейской части СССР [под ред. С. Горбинского, Н. Плавилищикова]. — М.: Просв., 1948. — 355 с.

29. Развитие биологии на Украине: В 3-х томах; [ Гл. ред. Сытник К. М]. — К. :Наук. думка, 1984. — Т.1. — 416 с.

30. Росс Г. Энтомология / Г. Росс, Ч. Росс, Д. Росс. — М.: Мир, 1985. — 572 с.

31. Селиверстова И. В. Экология и жизнь / И. В. Селиверстова. — М.: Мир, 2006. — № 2. — с. 40−41.

32. Станек В. Я. Иллюстрированная энциклопедия насекомых / В. Я. Станек. — Прага, 1986. — с. 87−107.

33. Фабр П. Насекомые / П. Фабр. — М.: Просвещение, 1976. — с. 123−137.

34. Фасулати К. К. Полевое изучение беспозвоночных. Изд. 2. Учебн. пособие для университетов. / К. К Фасулати. — М.: Высшая школа, 1971. — с. 311−316.

35. Червона книга України. Тваринний світ / за ред. І. А. Акімова. — К.: Глобалконсалтинг, 2009. — 600 с. ІСВN 978−966−97 059−0-7

36. Шешурак П. М. До вивчення денних метеликів Шацького Націоналиного парку. Наук. зап. / Ніжин. держ. пед. ін-т ім. М. В. Гоголя. -Ніжин, 1997. — кн. 1. с. 121−125.

37. Яхонтов А. А. Денні метелики / А. А. Яхонтов посібник для визначення й біологічного вивчення Lepidoptera, Rhopalocera європейської частини СРСР. — Київ: Радянська школа, 1939. — 92 с.