Острий катаральний ентерит свиней

ФАКУЛЬТЕТУ ВЕТЕРИНАРНОЇ КАФЕДРА МЕДИЦИНИ ПАТОЛОГІЧНОЇ АНАТОМІЇ

КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ

" ГОСТРИЙ КАТАРАЛЬНИЙ ЕНТЕРИТ У СВИНЕЙ"

Зміст

І. Протокол патолого-анатомічного розтину.

ІІ. Аналіз діагнозованого випадку захворювання

1. Визначення суті хвороби

2. Етіологія

3. Патогенез

4. Основні клініко-морфологічні форми хвороби

5. Діагноз

6. Диференціальний діагноз

ІІІ. Список використаної літератури

І. Протокол паталого-анатомічного розтину ПРОТОКОЛ № 67

Розтин трупу. Свинка віком 12 днів, Української білої породи. Належить ВАТ «Чопівське», Мукачівського району, Закарпатської області.

2002 р. квітня місяця 15 дня у приміщені для розтинів.

Нами Головним ветлікарем Пуста В. В., ветфельдшером Коцака М. М., студентом-практикантом Кепенач С. П.,. у присутності зав. фермою Черепаніна Є.М.

Проведено розтин трупу свинки.

Що належить ВАТ «Чопівське», Мукачівського району, Закарпатської області.

Стислі анамнестичні відомості.

Свинка білої української породи утримувалась у приміщенні для свиней. За день до смерті у тварини відмічався пригнічений загальний стан, напротязі 4 днів профузний понос рідкими фекаліями жовтувато-зеленуватого кольору з неприємним запахом.

Клінічний діагноз підозра на сальмонельоз.

Встановлений гострий катаральний ентерит.

Тварина загинула 15 квітня 2002р. в 7 годин.

На місця розтину труп доставлений із свинарника не носилках.

Після розтину труп та органи

надіслані (направлені) на знезараження в біотермічну яму.

Зовнішній огляд трупу.

Паспортизація трупу. Свинка білої української породи, вік 12 днів, вага 2 кг.

Положення трупу на правому боці.

Трупні зміни труп холодний, трупне заклякання добре виражене.

Конфігурація трупу без видимих змін, тілобудова правильна.

Огляд природніх отворів та зовнішніх органів чуття. Рогівка прозора, слизова оболонка білувата з синюшним відтінком, очі закриті, рот закритий, вушні раковини чисті. Носові отвори без стороннього вмісту, механічних пошкоджень немає. Анус закритий, шкіра навколо забруднена каловими масами.

Статеві органи. Погано розвинуті.

Шкіра та її похідні. Скуйовджена, забруднена. Волосся добре тримається в волосяній цибулині.

Внутрішній огляд трупу.

(дані розтину)

І. Дослідження трупу після зняття шкіри.

1. Підшкірна клітковина. Погано розвинена.

2. Скелетна мускулатура. Блідо-рожева, волокнистої структури.

3. Зовнішні лімфатичні вузли. Щільні, гладенькі, не збільшені, блідо-рожеві на розрізі.

4. Кістки, кістковий мозок, суглоби, зв’язки. Міцні, без видимих змін.

5. Кровоносні судини та нервові стовбури. Стінки кров’яних судин гладкі, еластичні, в просвіті згустки крові темно-вишневі.

6. Молочна залоза, зовнішні статеві органи. Розвинута відповідно віку.

7. Пуповина (у молодняку) без видимих змін.

ІІ. Органи голови та шиї.

1. Слинні залози. Без видимих змін.

2. Лімфатичні вузли. Щільні, гладенькі, не збільшені, блідо-рожеві. Малюнок збережений на розрізі.

3. Щитовидна залоза без змін.

4. Ротова порожнина слизова оболонка блідорожева, з синюшним відтінком, волога, без механічних ушкоджень.

5. Глотка, мигдалики. Слизова синюшна, просвіт не збільшений, стороннього вмісту немає.

6. Шийна частина стравоходу. Прохідність не порушена. Без змін.

7. Шийна частина трахеї. Хрящі еластичні, хрящовий просвіт не звужений.

8. Повітроносні мішки. Фізіологічно відсутні.

9. Носова порожнина. Слизова блідо-рожева з синюшним відтінком, гладенька, волога.

10. Лобна та щелепова порожнина. Не досліджувалася.

11. Головний мозок та мозкові оболонки. Не досліджувались.

12. Внутрішній огляд (розтин) очей та внутрішнього вуха. Не проводився.

ІІІ. Грудна порожнина.

1. Сторонній вміст. Відсутній.

2. Плевра. Прозора, гладенька, волога, блискуча.

3. Лімфатичні вузли. Блідо-рожеві, щільні, гладенькі, не збільшені.

4. Легені. Набряклі, нерівномірно забарвлені, тістоподібної консистенції. Кусочки легень плавають у воді.

5. Перикард. Прозорий, вологий, в його порожнині невелика кількість пінистої рідини.

6. Серце. Не збільшене, дряблої консистенції. Відношення лівого до правого шлуночка 13. В порожнинах серця темно червоні згустки крові.

7. Судини. Кровонаповнені.

8. Стравохід. Прохідність збережена, слизова блідо-рожева.

ІV. Черевна порожнина.

1. Сторонній вміст. Відсутній.

2. Положення органів. Анатомічно правильне.

3. Сальник. Баз жиру, судини кровонаповнені.

4. Селезінка. Не збільшена. Капсула добре знімається, темно-вишнева, малюнок на розрізі збережений.

5. Печінка та жовчний міхур. Печінка червоно-коричнева, нерівномірно забарвлена, спостерігається венозний застій. Жовчний міхур переповнений жовчю. Остання тягуча, салатового кольору.

6. Підшлункова залоза. Збільшена, часточками.

7. Нирки та сечоводи. Гладенькі, малюнок збережений. Сечоводи у вигляді білих тяжів.

8. Наднирники. Не досліджувались.

9. Шлунково-кишковий канал. Наповнений газами, слизова оболонка блідо-рожева, волога. В шлунку біля 20 мл маси зеленого кольору кашеподібної консистенції. Тонкий відділ кишечнику — слизова набрякша із крапковими крововиливами. Товстий відділ кишечнику — наповнений газами і хімусом, слизова оболонка сіро-жовтого кольору, волога. Хімус світло зеленуватого кольору, кашкоподібної консистенції.

10. Сечовий міхур та сечовипускний канал. Розтягнутий, містить 20 мл рідини (сечі) слизова оболонка блідо-рожева.

11. Поперекові, клубові, тазові лімфатичні вузли. Збільшені у розмірі, ущільнені, гладенькі, малюнок мезентеріальних лімфатичних вузлів згладжений.

12. Черевна аорта. Стінка еластична, вміст порожнини темно-вишневого кольору.

13. Статеві органи. Не досліджувались.

14. Хребет. Спинний мозок. Не досліджувались.

Додаткові дослідження не проводились.

ПАТАЛОГОАНАТОМІЧНИЙ ДІАГНОЗ.

1). Гострий катаральний ентерит.

2). Гострий сезозний лімфоденіт.

3). Діапедезні крововиливи в товстому відділі кишечнику.

4). Застій жовчі.

5). Вроджений лобарний ателектаз легень.

6). Застійна гіперемія судин. Гіперемія підшлункової залози.

7). Аліментарна анемія.

ВИСНОВОК На підставі розтину причина смерті свинки є виснаження та інтоксікація, що виникла в результаті розвитку гострого катарального ентериту, який виник при зниженні резистентності організму, що привело до розвитку умовно патогенної мікрофлори. Резистентність знизилась в результаті ненадходження поживних речовин в шлунково-кишковий тракт.

Підписи. __________________

__________________

__________________

ІІ. Аналіз діагнозованого випадку захворювання гострий катаральний ентерит тварина

1. Визначення суті захворювання

Ентерит — (Enteritis) — запалення тонкого відділу кишечнику, що характеризується розладом секреторної і моторної функції, порушенням травлення і розвитком бродильних і гнійних процесів в ньому. Може виникати і поширюватись на шлунок, дванадцятипалу кишку, голодну, клубову, сліпу, ободову і пряму, або затягує шлунково-кишковий твакт повністю.

По перебігу розрізняють гостре, підгостре і хронічне запалення кишечнику, а по локалізації поверхневе і глибоке. Форми запалення залежать від характеру ексудату. По характеру запалення поділяють на

- серозний

- катаральний

- фібринозний

- геморагічний

- гнійний.

2. Етіологія Збудником, що викликав гострий катаральний ентерит є бактерія з роду Escherichia, яка належить до родини Enterobacteriaceae. Всі вони являють собою маленькі доволі товсті палички 2−4 ?, завдовжки 0,2−0,7? товщиною. Спор і капсул не утворює. Добре фарбується аніліновими барвниками. Грам негативні. Бактерії добре ростуть на агарі, утворюючи, сочні сіро-білі колонії, бульйон інтенсивно мутніє. Оптимальна температура росту 35−37?С, можливий ріст і при підвищенні температури до 43−45?С.

Ешеріхії мають різні антигени, соматичний О-антиген (зв'язаний з тілами бактерій), поверхневий К-антиген, який складається з трьох антигенів — G, B, A, джгутиковий Н-антиген. Але не всі вони мають однакове значення в патології тварин.

3. Патогенез Слизова оболонка кишечнику здорових новонароджених тварин не допускає проникнення вульгарної кишкової палички. Але якщо захисна система порушена, яка залежить від слабкості, недорозвинення новонародженого, або від ненормальних умов годівлі та утримання, то бактерії починають інтенсивно розмножуватись і проникати в слизову оболонку кишечнику.

Продукти життєдіяльності кишкової палички — ендотоксини, які викликають запалення. Запальний процес в тій чи іншій мірі не допускає подальше поширення мікробів. Одночасно різко підсилюється перистальтика, яку теж потрібно розглядати як рефлекторний захист організму, який намагається швидко вивести з шлунку подразнюючий агент. При недостатьній активності захисних механізмів кишкової стінки, насамперед фагоцитозу, ешеріхії проникають у лімфатичну та кровоносну системи і викликають септичний процес.

Пронос, який розпочався, викликає різке зневоднення тканин організму. Клінічними проявами зневоднення та інтоксикації являється зниження тургору шкіри, сухість слизової оболонки роту, глибоке рідке дихання, нитковидний пульс.

Розмноження в крові бактерій призводить до пригнічення дії центральної нервової системи, що дає до кінця захворювання картину тяжкого коматозного стану.

4. Основні клініко-морфологічні форми хвороби Гострий катаральний ентерит найбільш часто зустрічається і проявляється запаленням, характерною гіперемією, набуханням, інфільтрацією слизової оболонки кишечнику, підслизового шару та інших шарів серозним ексудатом з невеликою кількістю клітинних елементів крові, появою вогнищевих крововиливів. При цьому спостерігаються дистрофічні зміни, дискомплексація, місцями некроз, дисквамація залозистого епітелію. Вмістиме шлунково-кишкового тракту розріджене.

Яскраво вираженою слизовою дистрофією епітелію з гіперсекрецією слизу, яка домішуючись до серозно-клітинного ексудату покриває змінену, тьмяну і набряклу поверхню слизової оболонки у вигляді сіро-білуватих нашарувань. При цьому у шлунку та кишечнику міститься багато слизу у вигляді тяжів, товстих плівок або великих ущільнень згустків, а іноді і частини змертвілої тканини. Катаральний ексудат формується в невеликій кількості на патологічно зміненій слизовій оболонці, не знімається повністю тильною стороною ножа з слизової оболонки без її ушкодження і не змивається водою. В залежності від якості ексудату, кількості в ньому густого, тягучого, напівпрозорого слизу, характеру і ступеня дистрофічних і некротичних ушкоджень слизової оболонки розрізняють катаральний серозний, слизовий, гнійний, або десквамативний гастроентерит.

5. Діагноз Діагностика основана на характерних паталогоанатомічних ознаках хвороби. Які відмічаються характерною гіперемією, сильним набряком слизових оболонок, наявністю в кишечнику великої кількості тягучого слизу. Вміст червоно-коричневого кольору з грязно-сірим відтінком і домішками жовчі. Печінка збільшена, темно-червоного кольору. На серозному покриві під епікардом і на слизовій оболонці сечового міхура можуть бути крововиливи. Найбільш виражені геморагічні зміни в ділянці дна шлунку, пілорусу та дванадцятипалої кишки.

6. Диференціальний діагноз Гострий катаральний ентерит у свиней диференціюють від гострого серозного, хронічного катарального, фібринозного, геморагічного, гнійного ентеритів.

Гострий серозний ентерит — характеризується гіперемією, набуханням, їнфільтрацією слизової оболонки, підслизового шару та інших шарів кишкової стінки серозним ексудатом з невеликою кількістю клітинних елементів крові, появою вогнищевих крововиливів. При цьому спостерігаються дистрофічні зміни, дискомпенсація, місцями некроз та десквамація залозистого епітелію. Вміст кишечнику розріджений.

Хронічний катаральний ентерит. При хронічному перебігу запалення судинна реакція ослаблена, а у вмісті кишечнику і на поверхні слизової оболонки багато рідкого, в’язкого, мутного слизу. Слизова оболонка сіро-білого кольору. Стінка кишечнику в пошкоджених ділянках нерівномірної товщини та ущільнена. Слизова оболонка з деформованими ворсинками, зібрана у повздовжні та поперечні мозкоподібні складки в результаті стягування сполучною тканиною по мірі її дозрівання. На відміну від посмертної, легко розправляємої складчастості, при катарі слизова оболонка вільно не розправляється.

Фібринозний ентерит характеризується відкладанням фібринозного ексудату на поверхні гіпермійованої і набряклої слизової оболонки кишечника, який легко знімається.

Геморагічний ентерит характеризується гострим перебігом та неблагоприємним кінцем. Спостерігається при отруєннях, інтоксикації, багатьох інфекційних хворобах. При цьому ушкоджується слизова оболонка кишечнику. Вміст кишечнику буває просоченим геморагічним ексудатом, який не звертається і забарвленим в темно-червоний колір.

Гнійний ентерит — проявляється у вигляді гнійного катару, вогнищевого абсцедуючого дифузно-флегмонозного запалення. Спостерігається при септикопіємічних хворобах, гельмінтозах, травматичних пошкодженнях органів травлення. На поверхні слизових оболонок виявляють напіврідкий, або густий сметаноподібний гнійний ексудат сіро-зеленого, або сіро-білого кольору.

ІІІ. Список використаної літератури

1. М. А. Добин, П. И. Кокуричев «Практикум по ветеринарной патологической анатомии и вскрытии «. Ленинград «Колос», 1975.

2. Є.М. Забело. «Патологічна анатомія інфекційних хвороб тварин.» Київ «Аграрна наука», 1997р.

3.. Под редакцией профессора А. А. Конопаткина «Эпизоотология и инфекционные болезни сельскохозяйственных животных». — Москва «Колос», 1984.

4. 4 Под редакцией доктора ветеринарных наук А. И. Собко «Справочник по болезням животных «. — Киев «Урожай», 1988.

5. Под редакцией доктора ветеринарных наук А. И. Собко и академика ВАСХНИЛ доктора ветеринарных наук профессора И. Н. Гладенко «Справочник по болезням животних «. — Киев «Урожай», 1981.

6. Р. А. Цион «дифференциальная диагностика болезней свиней» Москва «Колос», 1970.

7. Под редакцией академика ВАСХНИЛ В. П. Шишкова и профессора Н. А. Налетова «Патологическая анатомия сельскохозяйственных животных». — Москва «Колос», 1980.

8. Под редакцией академика ВАСХНИЛ В. П. Шишкова, профессора А. В. Жарова и др. «Патолого-анатомическая диагностика болезней свиней». Москва «Колос», 1984.