Розробка плану пожежогасіння центральної районної лікарні

ВСТУП

Останнім часом надзвичайні ситуації, а особливо пожежі забирають все більше і більше життів людей, завдають величезних матеріальних збитків на неймовірні суми. Перше місце в цьому ряду посідають пожежі, а також аварії, що супроводжуються виникненням пожеж і аварій техногенного і природного характеру. В деяких випадках такі надзвичайні ситуації набувають великих масштабів, і першим керівникам гасіння пожежі, прибуваючим на пожежу дуже важко зорієнтуватись в обстановці, що складається на даний момент. Для цього завчасно готуються картки та плани пожежогасіння, щоб в разі виникнення пожежі правильно прийняти першочергові рішення та надати всю можливу інформацію керівникам підрозділів для якомога швидшого гасіння пожежі, збереженню життя людей та матеріальних цінностей.

На сьогоднішній день наша країна переживає відповідальний період будівництва, що змінює свої напрямки і методи. В економіці, соціальній сфері, науці і техніці, в керуванні, в області культури і освіти — усюди здійснюються глибокі зміни. Це, звичайно ж, не могло не торкнутися і сфери діяльності державної пожежної охорони. Треба визначити, що нагромадилося чимало проблем і труднощів у забезпеченні пожежної безпеки.

Протягом останніх десяти років у країні зросла кількість пожеж, що за собою спричинило і збільшення матеріального збитку, кількості загиблих людей. Щорічно в країні гине і травмується тисячі чоловік. Знищуються цінності на мільйони гривень. Таким чином пожежі стали загальнодержавною проблемою, а їх наслідки здобувають велике соціально-економічне значення.

Основні напрямки економічного і соціального розвитку країни передбачають необхідність всесвітнього прискорення науково-технічного прогресу.

Розвиток пожежоі вибухонебезпечних виробництв, хімічній, нафтовій піротехнічній галузей промисловості, широке застосування у виробництві й побуті синтетичних матеріалів — усе це вимагає посиленої уваги збоку держави, суспільних охоронних органів з питань профілактики попередження пожеж і необхідних умов для їхнього успішного гасіння.

Гасіння пожеж у лікувальних закладах пов’язано з великою кількістю хворих людей, які не можуть самостійно залишити приміщення, що охоплені вогнем чи димом. Також проблему становить транспортування постраждалих та тяжко хворих. Деякі пожежі супроводжуються масовою загибеллю людей. Це трапляється від дії отруйних продуктів згорання, високої температури, а також у разі виникнення паніки. Тому до гасіння пожеж та рятування людей слід готуватися заздалегідь — з цією метою керівництвом лікарень розробляються та узгоджуються з пожежною охороною плани евакуації хворих, дітей та інструкції для місцевої пожежної охорони і обслуговуючого персоналу, які містять інформації про їх першочергові дії з організації гасіння та проведення евакуаційних робіт. На лікувальні заклади заздалегідь розробляються плани або картки пожежогасіння, в яких, крім питань організації та особливостей гасіння пожеж докладно розробляють питання евакуації та рятування людей на пожежі.

Тому метою курсової роботи є вивчення оперативно-тактичної характеристики, розрахунок сил та засобів для гасіння пожежі, розробка рекомендацій КГП та заходів з безпеки праці на пожежі.

1. Оперативно-тактична характеристка об'єкту

1.1 Опис конструктивних елементів будівлі

Будівля центральної районної лікарні 3-поверхова, ІІ ступеню вогнестійкості. Обладнана централізованим опаленням, каналізацією та електромережею. Фундамент — залізобетонний, стрічковий. Стіни — цегляні товщиною 480 мм. Перегородки — цегляні, покриті штукатуркою. Міжповерхове, підвальне та горищне перекриття — збірні залізобетонні багатопустотні плити з круглими пустотами. В підвальних приміщеннях розміщені кімнати протирадіаційного схову ЦО, вхід обособлений від сходової клітини. Підлога палат, ординаторських, кабінетів лікарів із лінолеуму; коридорів — із паркету; в душовій — з керамічної плитки. Покрівля — сумісна залізобетонна, покрита шаром руберойду та гравієм, втопленим у бітумну мастику. Вікна — склоблоки з приборами. Сходи — збірні залізобетонні марші і площадки. Двері одноі двостстулкові. Вентиляція природна. Освітлення електричне, електрощитові знаходиться на 1-му поверсі в окремій кімнаті. Палати та приміщення обладнані автоматичною пожежною сигналізацією. Сантехнічне обладнання: унітази та умивальники. Всі відкриті металічні деталі і зв’язки покриті шаром цементного розчину.

1.2 Водопостачання Зовнішнє протипожежне водопостачання лікарні здійснюється від пожежних гідрантів, що розташовані по вул. Шевченка на 150 мм кільцевій водопровідній мережі з тиском 2−3 атм та на території парку на 100 мм кільцевій водопровідній мережі з тиском 1−2 атм.

Зовнішнє протипожежне водопостачання будівлі центральної районної лікарні забезпечується від пожежного резервуару загальною ємністю 100 м³, а також від пожежних гідрантів, розташованих по вул. Шевченко на кільцевій водопровідній мережі Ш150мм.

При перевірці на водовіддачу водопровід по вул. Шевченко забезпечує розхід води 15 л/с, в парку — 12 л/с.

Інші вододжерела:

— ПВ 250 м³ — 500 м. біля РБК ім. Горького

— ПВ 50 м³ — 650 м. на території заводу «Залізопобутвиробів»

— ПВ 50 м³ — 750 м. на території школи-інтернату.

В наявності внутрішня протипожежна водомережа Ш51мм;

1.3 Евакуація Одночасно з веденням робіт по гасінню пожежі ведеться евакуація хворих самостійним виходом та виносом на носилках. Для евакуації притягаються обслуга та особовий склад пожежних частин (з розрахунку 2 чоловіка на одного нетранспортабельного хворого). Евакуйованих розташовувати в безпечному місці (в одному з сусідніх корпусів).

При сильному задимленні шляхів евакуації (сходових клітин) прийняти заходи щодо випуску диму. Евакуацію вести по сходовим клітинам, використовуючи віконні пройоми, для чого застосовувати триколінні драбини, драбини-штурмівки, рятувальні мотузки і бесідки.

2. Розвиток пожежі

2.1 Особливості розвитку пожеж у лікарнях Обстановка на пожежах у лікарнях зумовлюється конструкційними особливостями, плануванням та ступенем вогнестійкості будівель, горючим завантаженням, а також наявністю великої кількості хворих людей різного віку, їх фізичного та психічного стану.

Лікарні будують здебільшого за типовими проектами не нижче I-II ступеня вогнестійкості на відокремлених та озеленених ділянках, де можуть бути розташовані лікувальні комплекси різного призначення. Будівлі лікувальних комплексів можуть з`єднуватися між собою закритими переходами та галереями. Місткість лікарень може бути від 100 до 3000 ліжок, а висота будівель від 3 до 5 поверхів. Зараз будують лікувальні корпуси, що вміщують 800−1000 ліжок і мають висоту від 9 до 12 поверхів. Висота поверхів в цих корпусах знаходиться в межах 3,3 м.

До теперішнього часу ще зберіглося багато лікарень та поліклінік малоповерхового старого будування III-IV ступеня вогнестійкості з порожнинними важкоспалимими та спалимими конструкціями. В цих будівлях стіни, перегородки, перекриття мають значні порожнини, що з`єднані між собою.

Внутрішнє планування будинків лікарень — коридорне з однобічним або двобічним розташуванням різних приміщень. Коридори можуть мати значну ширину та велику протяжність і не мати природного освітлення, а сходові клітки нерідко виконуються відкритими, з вестибюлями та холами. У багатоповерхових будівлях та будівлях підвищеної етажності влаштовують сходово-ліфтові вузли, де експлуатуються не тільки пасажирські ліфти, але й ліфти для перевозу хворих на ношах, операційних столах та возиках.

На поверхах розміщуються кабінети лікарів, процедурні та рентгенівські кабінети, палати для хворих, які об`єднують у секції до 25−30 ліжок, аптеки, регістратури, сховища рентгенівської плівки, медикаментів, а також різноманітні приміщення для забезпечення хворих (роздягальні, склади білизни, харчоблоки та ін.).

Багато з приміщень лікарень обладнуються установками кондиціонування повітря з розгалудженою мережею вентиляційних каналів та повітропроводів. Зараз широко застосовують системи повітряного опалення, пилоуловлювання, сміттєпроводи та ін.

Завантаження приміщень спалимими матеріалами в лікарнях неоднакова та залежить від їх призначення. Так, наприклад, в приміщеннях регістратур та роздягалень рівень завантаження може становити 80−100 км/м², у палатах для хворих — 40−50 кг/м², а в інших приміщеннях — 20−40 кг/м².

Найбільшу небезпеку під час виникнення пожеж становлять поверхи, на яких розташовані палати для хворих. В них, як правило, цілодобово знаходиться велика кількість хворих різного фізичного та психічного стану, нерідко палати перенавантажені і хворих розташовують і в коридорах.

В будівлях I і II ступеня вогнестійкості вогонь може розповсюджуватись різними спалимими матеріалами, меблями та обладнанням, що знаходиться в приміщенні, зі швидкістю в межах 0,5−1,5 м/хв. З приміщень вогонь та продукти згоряння розповсюджуються до коридорів. Якщо сходові клітки не відділені від коридорів перегородками або тамбурами, то продукти згоряння та вогонь швидко розповсюджуються до вищерозташованих поверхів з коридорів шахтами сходово-ліфтових вузлів і можуть відрізати шляхи евакуації хворих. В окремих будівлях лікарень та поліклінік коридорами можуть з`єднуватись кілька сходових кліток, що веде до швидкого їх задимлення.

Інтенсивному розповсюдженню вогню та диму сприяють системи вентиляції, повітряного опалення, сміттєпроводи, а також порожнини в конструкціях будівель лікарень III-IV ступеня вогнестійкості. Швидкість розповсюдження вогню в цих будівлях сягає 2−3 м/хв, а в коридорах, галереях та переходах, як спостерігалось на практиці, вона складала 4−5 м/хв.

Швидкому розповсюдженню вогню сприяють також легкозаймисті речовини та матеріали, що знаходяться в аптеках, рентгенкабінетах, лабораторіях, складах, процедурних кабінетах та в інших приміщеннях, а їх продукти згоряння становлять велику небезпеку для хворих, тому що вони містять багато різних токсичних речовин.

Розвідка пожежі та рятування хворих. Після прибуття на пожежу КГП повинен негайно встановити зв`язок з адміністрацією та обслуговуючим персоналом лікарні, уточнити у них, яких заходів щодо евакуації хворих з небезпечних місць вжито, кількість хворих, яких треба евакуювати, їх фізичний та психічний стан, до яких місць за планом необхідно евакуювати хворих, а також, який обслуговуючий персонал можна залучити до цієї роботи.

КГП повинен швидко зібрати відомості, оцінити обстановку, що склалася, спрогнозувати її розвиток і на цій підставі оцінити, чи досить сил та заходів для евакуації хворих з приміщень, розташованих у небезпечній зоні, визначити необхідність виклику та кількість додаткових сил та засобів.

Розвідку пожежі організують у кількох напрямках. В процесі розвідки визначають: загрозу хворим від вогню та диму і шляхи її евакуації; місця розташування і кількість хворих, їх психічний стан та спроможність самостійно пересуватися; послідовність рятувальних робіт, найкоротші шляхи та засоби евакуації, а також місця розташування хворих після евакуації. В процесі розвідки також встановлюють місце виникнення і розміри зони горіння та задимлення, способи захисту та видаляння диму зі шляхів евакуації, загрозу операційним, лабораторіям, аптекам, рентгенкабінетам та сховищам рентгенплівки, процедурним кабінетам, регістратурам і цінному обладнанню від вогню та диму.

Розвідку проводять, по можливості, без шуму, до палат із хворими без потреби входити не слід. Розвідку прихованих осередків горіння в місцях розташування хворих, якщо вони не знають про пожежу, проводять без бойового одягу та спорядження, в лікарських халатах під приводом огляду інженерних комунікацій.

Рятувальні роботи організують та проводять за заздалегідь відпрацьованими планами евакуації хворих. Для проведення рятувальних робіт у всіх випадках залучають медичний персонал, особливо для проведення евакуації людей з пологових будинків (відділень), інфекційних лікарень, нервово-психіатричних клінік, післяопераційних і травматологічних відділень та ін. В цих умовах способи та засоби рятування хворих визначають з урахуванням рекомендацій медичного персоналу. Під час евакуації інфекційних, нервово-психіатричних хворих, а також тих, хто не в змозі самостійно пересуватися, основні роботи виконує медичний персонал, а пожежні чи залучені для евакуації особи допомагають переносити хворих, спускати їх сходами, а також виконують інші роботи за їх рекомендаціями.

Першочергово виносять важкохворих разом з ліжками, не перекладаючи їх на ноші. Хворих перекладають на ноші тільки за рекомендаціями лікарів. Хворі, які можуть пересуватися, самостійно виходять у напрямку, де виставляють обслуговуючий персонал або пожежних для надання допомоги в орієнтації руху або виводять групами під наглядом медичних працівників та пожежних. З приміщень, що горять, та задимлених зон евакуацію хворих здійснюють ланки та відділення ГДЗС.

Всі рятувальні роботи організують та проводять під наглядом досвідчених працівників пожежної охорони. Якщо евакуація хворих здійснюється у кількох напрямках, за кожний з них КГП призначає відповідальних осіб, а сам очолює роботи з евакуації на найбільш важливій ділянці і одночасно здійснює керівництво бойовими діями з гасіння пожежі.

Після евакуації хворих КГП ретельно перевіряє всі приміщення, що задимлені і горять, а також суміжні з ними, та шляхи, якими проводилася евакуація, а обслуговуючий персонал перевіряє хворих за списками. Пошуково-рятувальні роботи закінчують тоді, коли всі люди врятовані.

Для більш швидкої та злагодженої роботи особового складу підрозділів пожежної охорони та медичного персоналу адміністрація кожної лікувальної установи заздалегідь складає план евакуації хворих, в якому визначаються обов`язки всього чергового персоналу, і його окремим розділом вносять до плану пожежогасіння. На тактичних навчаннях відпрацьовують спільні дії медперсоналу та підрозділів під час евакуації хворих.

Гасіння пожеж в лікарнях. Під час прямування на пожежі до районів лікарень, пологових будинків та інших лікувальних установ зі стаціонарним перебуванням хворих, особливо під час під`їзду по місця виклику, не слід вмикати сигнали «сирена», а пожежні машини, якщо це можливо, встановлювати так, щоб вони були поза зором хворих. Магістральні рукавні ліні її прокладають, по змозі, приховано за будівлями, огорожами тощо до запасних виходів, стаціонарних пожежних сходів, а якщо про пожежу відомо хворим, то і до основних входів до будівлі. Робочі лінії в середині будівель прокладають так, щоб вони не заважали евакуації хворих. КГП повинен вжити заходів з попередження паніки, використовуючи медичний персонал, особливо в пологових будинках, нервово-психіатричних лікарнях, травматологічних відділеннях та ін.

Для гасіння пожеж в лікувальних закладах застосовують різноманітні вогнегасні речовини. Воду та розчини змочувачів використовують для гасіння пожеж на горищах, підсобних приміщеннях, палатах хворих та лікувальних кабінетах, в коридорах та вестибюлях. Повітряно-механічну піну середньої кратності застосовують в складах медикаментів, рентгенплівки, регістратурах, аптеках, складах матеріальних цінностей тощо. Для гасіння рентгенівських установок, приладів та апаратів під високою напругою та іншого цінного обладнання використовують вуглекислоту, інші інертні гази, вогнегасні порошкові суміші.

Для гасіння пожеж, як правило, використовують стволи РСК-50 і РС-50, розпилені та компактні струмені, а під час розвинутих пожеж, особливо в будівлях Ш-У ступеня вогнестійкості, застосовують більш потужні стволи.

Кількість стволів визначається з урахуванням площі гасіння, одночасного горіння кількох приміщень і виходячи з інтенсивності подачі води, яка для лікарень дорівнює 0,1 л (м²с).

В залежності від обстановки пожежі і кількості залучених сил та засобів КГП на пожежі може організувати штаб пожежогасіння, а також бойові ділянки з рятування людей та гасіння пожежі. Якщо сил та засобів недостатньо для одночасного рятування людей та гасіння пожежі, КГП повинен використати всі наявні сили та засоби для проведення рятувальних робіт, а якщо він впевнений, що пожежу можна швидко ліквідувати та забезпечити безпеку людям, то — для подачі засобів гасіння та припинення паніки серед хворих.

КГП та командири на бойових ділянках визначають наявність обладнання, що дорого коштує, запасів медикаментів, рентгенівської плівки, балонів з газами, легкозаймистих рідин і одночасно з гасінням вводять сили та засоби для їх захисту від вогню, диму, води, що проливається, і в разі необхідності організують їх евакуацію.

Питання техніки безпеки під час гасіння пожеж в лікарнях пов`язані з особливостями бойової роботи в задимленій та отруйній атмосфері, на значних висотах, а також зумовлені наявністю апаратів та установок, що працюють під високою напругою, горючих та легкозаймистих рідин, балонів з газами та іншими обставинами.

2.2 Прогнозування температурного режиму та газообміну на початковій стадії пожежі

Розгляд витягу з розкладу виклику сил та засобів Василівського РВ на пожежі, аварії та надзвичайні ситуації дозволяє припустити, що основні сили та засоби, що будуть приймати участь у гасінні пожежі прибувають на 15ч20 хвилині її розвитку. Найбільший вплив на людей оказують небезпечні фактори пожежі (температура та токсичні продукти горіння) на початкової стадії пожежі. Тому приймаємо рішення про проведення розрахунку температурного режиму пожежі у приміщенні на 5, 10 та 15 хвилинах Розміри підсобного приміщення 8•8•4, постійно відкриті один дверний проріз розмірами 2,4•3,5 м. Віконні отвори на сходовій клітині третього поверху кількості 2 штуки розміром 1,5•1,5 м відкриваються на чотирнадцятої хвилині розвитку пожежі. Віконні отвори розташовані на рівні 8 м від підлоги другого поверху.

Рішення

1. Визначаємо параметри, що характеризують особливості горіння. Приймаємо, що основний матеріал — деревина:

масова швидкість вигоряння — u_m⁰ = 0,318 кг•м^-2 • хв^-1;

нижча робоча теплота згоряння деревини: Q_н^р =15 700 кДж•кг^-1;

питома теоретична витрата повітря v⁰_п = 3,95 м³•кг^-1;

питомий теоретичний об'єм продуктів згоряння v⁰_п.г. = 4,62 м³•кг^-1;

коефіцієнт хімічного недопалу деревини з = 0,97.

2. Визначаємо можливу площу пожежі на обрані моменти розвитку пожежі з проведених розрахунків

2.1 На час розвитку ф₁ = 5 хв.

— радіус розвитку пожежі на ф₁

R₁ = 0,5 • v_л? ф₁ = 0,5 • 0,7• 5 = 1,75 м.

— площа пожежі на ф₁

S_n1 = р• R₁² = 3,14 • 1,75² = 9,6 м²;

2.2 На час розвитку ф₂ = 10 хв.

— радіус розвитку пожежі на ф₂

R₂ = 0,5 • v_л? ф₂ = 0,5 • 0,7•10 =3,5 м.

— площа пожежі на ф₂

S_п2 = А•В = 7•8 = 56 м²;

2.3 На час розвитку ф₃ = 15 хв.

— радіус розвитку пожежі на ф₃

Rз = 5 • v_л + v_л (ф₃ — 10) = 5 • 0,7 + 0,7 (15−10) = 7 м

— площа пожежі на ф₃

S_п3 = А•В = 7•8 = 56 м²;

3. Визначаємо загальну площу відкритих отворів S_отв та площу отворів, що працюють на всмоктування повітря S_прит на четвертій, восьмій, чотирнадцятій та сімнадцятій хвилинах розвитку пожежі.

Виходячи з умов розвитку пожежі, приймаємо, що на четвертій та восьмій п’ятій хвилині розвитку повітрообмін здійснюється через відкриті двері,

S_отв.4,8 = n • а_дв • h_дв = 2•2,4•3,5 = 16,8 м².

З чотирнадцятій хвилині розвитку пожежі підсмоктування свіжого повітря здійснюється через відкриті двері в приміщенні, а викид продуктів горіння через додатково відкриті два віконних отвору розміром 1,5−1,5 м На четвертій, восьмій хвилинах повітрообмін відбувається за першою схемою, тому приймаємо:

На чотирнадцятій та сімнадцятій хвилинах повітрообмін відбувається за другою схемою, з підсмоктуванням повітря скрізь двері та викидом продуктів горіння з димових люків тому приймаємо:

S_прит= 16,8 м², а S_ВИК= 2•1,5•1,5= 4,5 м²

Дані зводимо у таблицю

4. Визначаємо коефіцієнт надлишку повітря

4.1 Визначаємо номер кривої:

на п’ятій хвилині

на десятій хвилині

на п’ятнадцятій хвилині

4.2 Визначаємо тип кривої:

4.3 Визначаємо коефіцієнт надлишку повітря по номограмі - б_п1

Таблиця 3

Визначення коефіцієнту надлишку повітря

5. Проводимо розрахунок питомого фактичного об'єму продуктів горіння по формулі:

v_п.г.і = v⁰ _п.г. + v⁰_п(б_п1 — 1), м³•кг^-1

v_п.г.1 = 4,62 + 3,95 • (6,0 — 1) = 24,37, м³•кг^-1

v_п.г.2 = 4,62 + 3,95 • (4,0 — 1) = 16,47, м³•кг^-1

v_п.г.3 = 4,62 + 3,95 • (3,5 — 1) = 13,37, м³•кг^-1

6. Визначаємо масову швидкість вигоряння на визначений час розвитку пожежі по формулі:

7. Проводимо розрахунок об'ємної теплоємності середовища в приміщенні на визначений час розвитку пожежі за формулою:

8. Визначаємо приведений ступінь чорноти системи на визначений час розвитку пожежі за формулою:

9. Визначаємо повну площу поверхні конструкцій S_огор приміщення

S_огор = 2(a_і•b_і + a_і•h_і + b_і•h_і) = 2(7•8+7•4+8•4) = 6720 м².

10. Проводимо розрахунок адіабатичної температури горіння деревини за визначених умов по формулі:

11. Визначаємо середньооб'ємну температуру в приміщенні на визначений час розвитку пожежі за формулою Розрахована температура пожежі Т_пож.1 = 205,9 К менше 298 К, це позначає, що середньооб'ємна температура в приміщенні на 5 хвилині пожежі не змінилася t_пож.1 = 20⁰С.

Результати розрахунку температурного режиму пожежі зводимо до таблиці та будуємо графік зміни температурного режиму пожежі.

12. Визначаємо висоту нейтральної зони в приміщенні на визначений час розвитку пожежі.

В період вільного розвитку пожежі газообмін відбувається через відкриті дверні отвори, тому висоту нейтральної зони розраховуємо по формулі:

де Н — повна висота прорізу, через який здійснюється повітрообмін, м;

Т_пг — температура продуктів горіння (середньооб'ємна температура пожежі), К;

Т₀ — температура повітря, К.

На 5 хвилині розвитку пожежі (середньооб'ємна температура в приміщенні не змінилася) На 10 хвилині розвитку пожежі (середньооб'ємна температура в приміщенні не змінилася) В ході проведення розвідки відкриваються віконні отвори на сходовій клітині третього поверху кількості 2 штуки розміром 1,5•1,5 м.

На 15 хвилині розвитку пожежі висота нейтральної зони при цьому визначається за формулою:

де S_прит — площа прорізів, що працюють на приплив, м²;

S_вих — площа прорізів, що працюють на викид продуктів горіння, м²;

Н — відстань між центрами припливних і витяжних прорізів, м;

h_прит — висота прорізу, що працює на приплив від підлоги приміщення, м.

Відстань між центрами припливних і витяжних прорізів визначаємо як різницю міх висотою другого та третього поверху та половину висоти отворів що працюють на приплив повітря та викид продуктів горінні.

Н = 2h_поверx — 0,5(h_прит +h_вих) = 2•4 — 0,5(2,4+1,5) = 6,05 м.

На 15 хвилині розвитку пожежі

Таблиця 4

Температурний режим та висота нейтральної зони в приміщенні

Висновок: виходячи з результатів розрахунку можна зробити висновок, що температурний режим пожежі на початкової стадії її розвитку не заважає проведенню евакуації хворих та персоналу лікарні, але проведення бойових дій з розвідки пожежі необхідно проводити у засобах захисту органів дихання. Бойові дії по гасінню пожежі та захисту приміщень які розташовані на третьому поверсі можливо проводити без використання ізолюючих протигазів при умові відкриття віконних отворів на сходових клітинах та випуску диму, що одночасно приведе до зниження температури пожежі.

2.3 Тактичний задум виникнення та розвитку пожежі

На основі вивчення оперативно-тактичних характеристик лікарні, з урахуванням її призначення, як об'єкта з масовим перебуванням людей, приймемо припущення про можливе місце виникнення пожежі та основні закономірності її розвитку.

Обираємо місце найбільш ймовірного виникнення пожежі підсобне приміщення 1 поверху.

У результаті розвитку пожежі вогонь може швидко поширитися в службові приміщення, на другий поверх, а також спалимому улаштуванню сходової клітини у нижче розташовані поверхи й підвал. При цьому в небезпечних ситуаціях можуть знаходитися люди на 2 та 3 поверхах, які можуть бути відрізані вогнем і димом від шляхів евакуації.

Час виявлення складає не більш ф_виявл = 3 хв., а час сповіщення про пожежу ф_спов. = 1хв.

Час збору та виїзду по тривозі за нормативами ПСП з урахуванням кількості виїздів пожежних машин, що знаходяться в бойовому розрахунку СДПЧ-33 не повинно перевищувати однієї хвилини, отже, ф_зб = 1 хв.

Час бойового розгортання першого підрозділу ф_б.р. з установкою пожежних машин на найближчі гідранти і подачею ствола ланкою ГДЗС, відповідно до нормативів ПСП приймаємо ф_б.р.1 = 6 хв.

Час прямування ф_прям підрозділів до місця виклику в умовах Василівського РВ, з обліком того, що СДПЧ-33, у районі виїзду якої знаходиться об'єкт, розташована на відстані до нього 2 км, а середня швидкість руху пожежного автомобіля приймається V_рух = 40 км/год, складає:

Відповідно до гарнізонного розкладу, по першому повідомленню, на пожежу викликаються підрозділи по виклику № 2.

З довідкових даних і аналізу пожеж з характерним пожежним завантаженням у виді матеріалів і конструкцій, з урахуванням оперативно-тактичної характеристики об'єкту, лінійна швидкість поширення горіння складає від v_л = 0,5 до 1,2 м/хв. Приймаємо у середньому v_л = 0,7 м/хв.

Виходячи з тактичних умов для здійснення бойових дій по гасінню пожежі в поверхах, необхідно застосовувати стволи «А» та стволи «Б» відповідно з глибиною гасіння h_г = 5 м. На гасіння пожежі в даних умовах доцільно використовувати воду і воду зі змочувачами. Інтенсивності подачі води приймають І_s = 0,1 л•м^-2•с^-1, а інтенсивності подачі розчину піноутворювача І_s = 0,1 л•м^-2•с^-1. Кількість генераторів піни середньої кратності з урахуванням об'єму приміщення, що горить.

2.4 Розрахунок сил та засобів на гасіння пожежі

Проведемо розрахунок параметрів розвитку на наступні періоди розвитку пожежі:

час сповіщення про пожежі - ф_спов;

час прибуття першого підрозділу — ф_приб.1;

час подачі перших засобів пожежогасінні - ф_віл;

час прибуття основних підрозділів — ф_приб.2;

час локалізації пожежі - ф_лок;

2.4.1. Розрахунок на час сповіщення про пожежу

1. Визначаємо час розвитку пожежі на момент сповіщення ф₁ = ф_спов = ф_виявл + ф_пов = 3 + 1 = 4 хв.

2. Визначаємо радіус розвитку пожежі на ф₁

R₁ = 0,5 • v_л? ф_спов = 0,5 • 0,7• 4 = 1,4 м.

3. Визначаємо форму розвитку пожежі на ф_спов

Фронт полум’я не досяг огороджувальних конструкцій, тому приймаємо розрахункову форму розвитку пожежі як кругову.

4. Визначаємо геометричні параметри розвитку пожежі на ф_спов

площа пожежі - S_п1 = р•R² = 3,14 • 1,4² = 6,2 м²;

площа гасіння — h_г = 5м> R₁ = 1,4. S_г1 = S_пl = 6,2 м²;

периметр пожежі - Р_п1 = 2р•R₁ = 2 • 3,14 • 1,4 = 8,8 м;

фронт пожежі - Ф_п1 = 2р•R₁ = 2 • 3,14 • 1,4 = 8,8 м.

5. Визначаємо необхідну витрата води на гасіння (локалізацію)пожежі по фронті його поширення

Q_п1^г = S_г1 • I_s^г = 6,2 • 0,20 = 1,24 л/с.

6. Визначаємо необхідну кількість стволів на локалізацію пожежі приймаючи на гасіння стволи «Б»

приймаємо 1 ствол «Б».

7. Визначаємо необхідну витрата води на захист

Q_п³ = 0,25 S_п.3 • I_s^г = 0,25 • 6,2 • 0,20 = 0,31 л/с.

8. Визначаємо необхідну кількість стволі на локалізацію пожежі приймаючи на гасіння стволи «Б»

приймаємо 1 ствол «А».

Висновок: На момент сповіщення оперативно-рятувальної служби міста температура в приміщенні залишається на рівні початкової t_пож.1 = 20 °C, висота нейтральної зони становить h_н.з.= 1,2 м. Такі умови дозволяють відвідувачам та робітникам лікарні самостійно залишати приміщення.

Загальна кількість стволів, що необхідно подати для локалізації необхідно подати 2 стволи «Б».

2.4.2 Розрахунок на час прибуття першого підрозділу на пожежу

1. Визначаємо час розвитку пожежі на момент прибуття першого підрозділу — ф_приб.1

ф₂ = ф_приб.1 = ф_виявл + ф_пов + ф_зб + ф_прям.1 = 3 + 1 + 1 + 3 = 8 хв.

2. Визначаємо радіус розвитку пожежі на ф₂

R₂ = 0,5 • v_л • ф₂ = 0,5 • 0,7• 8 = 2,8 м.

3. Визначаємо форму розвитку пожежі на ф₂

Фронт полум’я не досяг огороджувальних конструкцій, тому приймаємо розрахункову форму розвитку пожежі як кругову.

4. Визначаємо геометричні параметри розвитку пожежі на т₂

площа пожежі - S_п2 = р•R₂² = 3,14 • 2,8² = 24,6 м²;

площа гасіння — h_г = 5м> R₂ = 2,8. S_г2 = S_п2 = 24,6 м²;

периметр пожежі - Р_п2 = 2р•R₂ = 2 • 3,14 • 2,8 = 17,6 м;

фронт пожежі - Ф_п2 = 2р•R₂ = 2 • 3,14 • 2,8 = 17,6 м.

5. Визначаємо необхідну витрата води на гасіння (локалізацію)пожежі по фронті його поширення

Q _п2^г = S_г2 • I_s^г = 24,6 • 0,20 = 4,92 л/c.

6. Визначаємо необхідну кількість стволів на локалізацію пожежі в підсобному приміщенні приймаючі на гасіння стволи «Б»

Приймаємо 2 ствола «Б».

7. Визначаємо необхідну витрата води на захист

Q _п2^з = 0,25S_п.2 • I_s^г = 0,25 • 24,6 • 0,20 = 1,23 л/c.

8. Визначаємо необхідну кількість стволі на локалізацію пожежі приймаючі на гасіння стволи «Б»

Приймаємо 1 ствола «Б».

Висновок: На момент прибуття першого підрозділу оперативно-рятувальної служби міста температура в приміщенні складає t_пож.2 = 44 °C, висота нейтральної зони становить h_н.з. = 1,2 м. Такі умови дозволяють проводити розвідку, але її проведення, особливо на третьому поверсі, необхідно проводити ланкою ГДЗ.

Загальна кількість стволів, що необхідно подати 2 стволи «Б» на гасіння та один ствол на захист.

2.4.3 Розрахунок на час проведення бойового розгортання першим підрозділом

1. Визначаємо час розвитку пожежі на момент проведення бойового розгортання — ф_віл

ф₃ = ф_віл = ф_виявл + ф_спов + ф_зб + ф_прям.1 + ф_б.р. = 3 + 1 + 1 + 3 + 6 = 14 хв.

2. Визначаємо радіус розвитку пожежі на ф₃

R₂ = 0,5 • v_л + v_л (ф₃ — 10) = 5 • 0,7 + 0,7 (14 — 10) = 6,3 м.

3. Визначаємо форму розвитку пожежі на ф₃

Фронт полум’я досяг огороджувальних конструкцій, тому приймаємо розрахункову форму розвитку пожежі як прямокутну.

4. Визначаємо геометричні параметри розвитку пожежі на ф₃

площа пожежі - S_п3 = А•В = 7•8 = 56 м²;

площа гасіння — h_г = 5 м < R₂ = 6,3. S_г3 = а• h_г• n = 7•5•2 = 70 м²;

периметр пожежі - Р_п3 = 2•(А+В)= 2•(7+8) = 30 м;

фронт пожежі - Ф_п3 = 2А = 2 • 7 = 14 м.

5. Визначаємо необхідну витрата води на гасіння (локалізацію)пожежі по фронті його поширення

Q _п3^г = S_г3 • I_s^г = 70 • 0,10 = 7 л/с.

6. Визначаємо необхідну кількість стволів на локалізацію пожежі приймаючі на гасіння стволи «Б»

Приймаємо 2 ствола «Б».

7. Визначаємо необхідну витрата води на захист

Q _п^з = 0,25S_п.3 • I_s^г = 0,25 • 56 • 0,10 =1,4 л/с.

8. Визначаємо необхідну загальну витрату води на гасіння тазахист

Q _п^заг = Q _п3^г + Q _п^з = 7 + 1,4 = 8,4 л/с.

9.Визначаємо необхідну кількість стволі на локалізацію пожежі приймаючі на гасіння стволи «Б»

Приймаємо 1 ствол «Б».

10.Визначаємо фактичну загальну витрата води на гасіння тазахист.

Враховуючи тактичні можливості підрозділу на обсяг задач, що їм вирішується приходимо до висновку, що на час вільного розвитку фактично може бути один ствол «А»

Q _ф = N_ст"Б" • Q_ст"Б" = 1• 3,7 = 3,7 л/с.

Виходячи з того, що Q _ф< Q _п^заг на даній час пожежа не може бути локалізована.

Висновок: На момент введення перших стволів середньо-об'ємна температура в приміщенні складає t_пож3 = 116 °C, що перевищує граничнодопустиму температуру для організму людини. Для забезпечення нормальних умов роботи необхідно обов’язково відкрити віконні отвори для випуску диму та зменшення температури. При цьому висота нейтральної зони становить h_нз = 1,5 м., що дасть можливість працювати без ізолюючих апаратів. Загальна кількість стволів, що необхідно подати для локалізації необхідно подати 3 стволи «Б». Перший підрозділ, що прибув на пожежу локалізувати його в змозі, тому, що особовий склад не може забезпечити подачу такої кількості стволів на гасіння та захист. Крім того на пожежі необхідно забезпечити виконання інших видів бойових дій.

2.4.4 Розрахунок на час локалізації пожежі 1. Визначаємо час локалізації як час введення усіх сил за підвищеним номером виклику «ПОЖЕЖА № 2».

ф_5(лок) = ф_виявл + ф_спов + ф_зб + ф_прям.2 + ф_б.р. = 3 + 1 + 1+9+5 = 19 хв.

2. Визначаємо радіус розвитку пожежі на ф₅

R₅ = 5v_л + v_л (ф₃ — 10) + 0,5v_л (ф₄ — ф₃) = 5•0,7 + 0,7•(14 — 10) + + 0,5•0,7• (19 — 14) = 8,0 м.

3. Визначаємо форму розвитку пожежі на ф₅

Фронт полум’я досяг огороджувальних конструкцій, тому приймаємо розрахункову форму розвитку пожежі як прямокутну.

4. Визначаємо геометричні параметри розвитку пожежі на т₅

площа пожежі - S_п5 = А•В = 7•8 = 56 м²;

площа гасіння — h_г = 5 м < R₅ = 8. S_г5 = а• h_г• n = 7•5•2 = 80 м²;

периметр пожежі - Р_п5 = 2•(А+В)= 2•(7+8) = 30 м;

фронт пожежі - Ф_п5 = 2А = 2 • 7 = 14 м.

5. Визначаємо необхідну витрата води на гасіння (локалізацію)пожежі по фронті його поширення

Q _п^г = S_г5 • I_s^г = 70 • 0,10 = 7 л/с.

6. Визначаємо необхідну кількість стволі на локалізацію пожежі в підсобному приміщенні приймаючі на гасіння стволи «Б»

Приймаємо 1 ствола «Б».

7.Визначаємо необхідну витрата води на захист

Q _п^з = 0,25S_п.4 • I_s^г = 0,25 • 56 • 0,10 = 1,4 л/с.

8.Визначаємо необхідну кількість стволі на локалізацію пожежі приймаючі на гасіння стволи «Б»

Приймаємо 1 ствол «Б».

Загальна кількість стволів, що необхідно подати для локалізації необхідно подати 2 стволи «Б» для гасіння пожежі по фронту зони горіння та 2 стволи «Б» на захист суміжних приміщень 1-го поверху ззовні будинку і 2 стволи «Б» на захист верхніх поверхів будівлі

9. Визначаємо фактичну витрату вогнегасних речовин на гасіння та захист, а також загальну фактичну витрату

10. Проводимо перевірку водозабезпечення об'єкту водою навипадок пожежі.

Водовіддача місцевої водопровідної мережі відповідно до табл. 4.1. стор. 126 РТП, для мережі діаметром 150 мм. при тиску 30 м.в.ст. ставить 80 л/с.

Таким чином, фактична витрата води на гасіння та захист Q_ф=48,1 л/с, повністю забезпечується від зовнішніх джерел водопостачання

Q_ф = 22,2 < Q_в.м. = 80,01 л/с.

11. Визначаємо граничну відстань подачі води (відстань відПА до розгалуження).

Максимальну відстань подачі води визначаємо по формулі

Приймаємо 7 рукавів, або 140 метрів.

Пожежні гідранти навколо лікарні розташовані на відстані від 80 до 150 метрів, тому обрані схеми бойового розгортання можуть бути прийняті за розрахункові.

12. Визначаємо потрібну кількість пожежних машин.

13. Проводимо розрахунок кількості особового складу для гасіння пожежі

N_о/с = N_ГДЗС х3 + N_ПБ + N_ств х2 + N_м+ N_зв = 3×3+3+3×2+3+1=22 чол.

де N^ГДЗ — кількість ланок ГДЗ;

N_ст — кількість стволів на гасіння;

N_ПБ — кількість постів безпеки;

N_м — кількість пожежних машин, що працюють на подачу води (враховує кількість чоловік, що проводять контроль за рукавними лініями);

N_зв - кількість зв’язкових.

14. Визначаємо потрібну кількість відділень на основних пожежних автомобілях Приймаємо 6 відділень.

Таким чином для гасіння пожежі в підсобному приміщенні лікарні необхідно залучити сили та засоби Василівського РВ за викликом № 2.

оперативний тактичний гасіння пожежа лікарня

3. Організація гасіння пожежі

3.1 Рекомендації КГП

1. Провести розвідку пожежі, оцінити обстановку, прийняти заходи щодо евакуації людей та матеріальних цінностей.

2. Визначити вирішальний напрямок гасіння пожежі, необхідну кількість сил та засобів пожежогасіння, необхідність залучення додаткових сил та спеціальних підрозділів.

3. Разом з гасінням пожежі організувати евакуацію людей.

4. Поставити задачу по підвищенню тиску в водопровідній лінії, по залученню техніки з віддачею максимальної потужності.

5. Організувати оперативний штаб, визначити його місце розташування. Інформувати оперативний штаб про заходи, що приймаються.

6. Слідкувати за технікою безпеки. Призначити відповідального за дотриманням заходів по техніці безпеки.

7. Організувати взаємодію з службами, залученими до гасіння пожеж, підтримувати зв’язок з робітниками об'єкту.

8. Приймати міри до встановлення причини пожежі.

3.2 Рекомендації начальнику оперативного штабу

1. Розташувати сили та засоби згідно дійсного оперативного плану та вимог керівника гасіння пожежі.

2. Вивчити обстановку на пожежі шляхом проведення безперервної розвідки та по одержаній інформації від начальників бойових дільниць.

3. Доповідати керівнику гасіння пожежі результати розвідки, обставини під час гасіння пожежі. Самостійно приймати рішення, в разі необхідності з подальшою доповіддю керівнику гасіння пожежі.

4. Організувати зв’язок на пожежі, передавати інформацію по пожежі в ОДС ОКЦ.

5. Забезпечити контроль за виконанням наказів керівника гасіння пожежі.

6. Вести документи оперативного штабу.

7. При необхідності визивати спеціальні служби міста та організувати між ними взаємодію.

8. З прибулих підрозділів створити резерв.

3.3 Рекомендації представнику адміністрації

1. Надати повну інформацію про кількість хворих на об'єкті та дії персоналу по їх евакуації та іншу інформацію за вимогою КГП.

2. Зібрати всіх евакуйованих людей у безпечному місці та провести пререкличку.

3. Провести знеструмлення об'єкту.

4. Для евакуації дітей приймає заходи щодо залучення персоналу об'єкту.

5. На дільницях проведення рятувальних робіт проводить інструктаж з робітниками об'єкту по дотриманню заходів з безпеки праці.

3.4 Рекомендації начальнику бойової дільниці

1. Вести безперервну розвідку та доповідати керівнику гасіння пожежі або начальнику штаба про обстановку на бойовій дільниці.

2. Керувати роботою підпорядкованих йому підрозділів.

3. Забезпечити найбільш повне та правильне використання сил та засобів при виконанні бойової роботи.

4. Організувати взаємодію між підрозділами. Працюючими на його бойовій дільниці та з сусідніми дільницями.

5. Приймати самостійні рішення з перестановки сил та засобів, забезпечуючи найскорішу ліквідацію пожежі на дільниці, з подальшим докладом КГП або НШ про прийняті рішення.

6. Доповідати керівнику гасіння пожежі або начальнику штабу про виконання бойової задачі та про роботу підрозділів на дільниці.

4. Охорона праці на пожежі

Під час гасіння пожеж у інфекційних відділеннях лікарень необхідно виконувати рекомендації адміністрації об'єкта щодо захисту від можливого зараження. Пiсля ліквідації пожежі весь особовий склад, який безпосередньо брав участь у гасінні, має пройти санітарну обробку і медичний огляд, керуючись вказівками медичного персоналу. Санітарній обробці підлягають також спорядження i пожежно-технічне озброєння.

Під час проведення бойових дій в непридатному для дихання середовищі особовий склад пожежної охорони має виконувати роботи в ізолюючих протигазах з дотримуванням вимог безпеки.

У разі недостатньої видимості слід застосовувати додаткове освітлення і засоби зв’язку.

Пiд час гасіння пожеж кожен працівник зобов’язаний слідкувати за змінами обстановки, поведінкою будівельних конструкцій, станом технологічного обладнання i, у разі виникнення небезпеки, негайно шляхом подачі встановленого сигналу попередити всіх працюючих на небезпечній ділянці та керівника гасіння пожежі для забезпечення негайного відходу особового складу в безпечне місце.

При ліквідації горіння в будівлях і спорудах за необхідності перед гасінням вживаються заходи щодо:

— перекриття заглушок на газопроводі;

— відключення подачі електроенергії;

— зниження температури і видалення диму з приміщення;

— охолодження виявлених балонів з газом і їх евакуації під прикриттям водяного струму.

При роботі на висоті слід застосовувати страхувальнi пристосування, які виключають можливість падіння осіб, що працюють. При цьому:

— робота на драбині зі стволом (ножицями та iн.) дозволяється тільки після закріплення пожежника карабіном;

— під час перебування на покрівлі необхідно страхуватися рятувальною мотузкою;

— для роботи зі стволом має бути виділено не менше двох чоловік;

— забороняється залишати ствол без нагляду, навіть після припинення подачі води, а також знаходження особового складу на вкритій кригою покрівлі, на покриттях, що провисли, та на ділянках перекриттів з ознаками горіння;

— у зимовий час, рухаючись по даху, необхідно придержуватись за коньок (верхню частину даху) та інші стійкі предмети.

Водiям (мотористам) при роботі на пожежі забороняється без команди керівника гасіння пожежі подавати воду (піну, вогнегаснi суміші, електроенергію тощо) чи припиняти їх подачу, переміщувати автомобіль (мотопомпу), проводити будь-які пересування пожежних автодрабин i автопідйомників, а також залишати без нагляду автомобілі, мотопомпи та працюючі насоси.

У разі виходу з ладу будь-якого вимірювального приладу під час гасіння пожежі водій (моторист) має негайно доповісти про це безпосередньому начальнику i до заміни автомобіля (мотопомпи) забезпечити контроль за режимом роботи обладнання за іншими характерними ознаками нормальної роботи агрегату. Пiд час роботи в нічний час насосні відділення автонасосів i автоцистерн, а також вимірювальні прилади (щити керування) іншої пожежної техніки мають постійно освітлюватися.

Застосування брометилових вогнегасних установок (як переносних, так i стаціонарних) усередині приміщень допускається тільки в ізолюючих протигазах. Перед застосуванням вуглекислотного (брометилового, порошкового) вогнегасника розтруб (розпилювач) має бути спрямований у бік вогню. Забороняється братися незахищеною рукою за розтруб працюючого вуглекислотного вогнегасника.

Безпека праці під час гасіння пожеж в електроустановках під напругою визначається ДНАОП 0.00−1.21−98 Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.98 № 4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.02.1998 року за № 93/2533.

Забороняється використання всіх видів піни для гасіння електричних приладів i обладнання, які перебувають під напругою, а також речовин i матеріалів, взаємодія яких з піною може призвести до закипання, викиду, вибуху, посилення горіння (додаток 12).

Пiд час роботи з електроінструментом, прожекторами i приладами необхідно:

— тримати i переносити інструменти i прилади тільки в гумових i прогумованих рукавицях;

— перед запуском електроінструменту одягнути захисні окуляри;

— встановити прожектори i прилади на міцну i стійку основу в тих місцях, де немає небезпеки попадання на них води (піни);

— вимикати струмоприймачі в разі попадання напруги на корпус електроінструменту або приладу, а також виявлення інших несправностей;

— вимикати електроінструмент під час перерви подавання струму i у разі переміщення на нове місце роботи.

Забороняється передавати електрифікований інструмент особам, які не мають допуску для роботи з ним.

Особовий склад на пожежі (під час аварії, стихійного лиха) зобов’язаний постійно слідкувати за появою обвислих (обірваних, обгорілих) електричних проводів у місцях роботи ствольникiв, при розбиранні конструкцій будівель, встановлюванні драбин i прокладанні рукавних ліній та своєчасно доповідати про них керівнику гасіння пожежі, а також негайно застерігати осіб, які працюють у небезпечній зоні. Доки не буде встановлено, що виявлені проводи знеструмленi, необхідно вважати їх під напругою i дотримуватись відповідних заходів безпеки.

Електричні мережі і установки під напругою вище 220 В відключають представники енергослужби (енергонагляду).

Відключення електрообладнання при фазній напрузі в мережі не вище 220 В може виконуватись особовим складом підрозділів пожежної охорони тільки за вказівкою керівника гасіння пожежі, керівника бойової ділянки. У разі неможливості застосовувати для цього вiдключаючi пристрої (рубильники, запобіжники тощо) електропроводи перерізають спеціальними ножицями.

Роботи, пов’язані з перерізанням електропроводів, мають виконуватись під контролем начальника караулу (командира відділення) тільки особами, які пройшли практичне навчання i споряджені ножицями для перерiзання електропроводів, гумовими діелектричними рукавицями i калошами (ботами). При цьому необхідно:

— визначити ділянку мережі, де перерiзання проводів найбільш доступне, безпечне i забезпечить знеструмлення на потрібній площі (будівля, секція, поверх i т.п.);

— обрізати живильні зовнішні проводи тільки біля ізоляторів з боку споживання електроенергії із розрахунком, щоб проводи, що падають або обвисають, не залишались під напругою. Перерiзання проводів треба проводити, починаючи з нижнього ряду, i закінчувати верхнім;

— обрізати кожний провід (жилу) окремо від інших.

Забороняється обрізати багатожильні та одножильні проводи й кабелі, прокладені групами в ізолюючих трубах (оболонках) i металевих рукавах. За наявності на об'єкті прихованої електропроводки роботи необхідно проводити після знеструмлення всієї електромережі об'єкта.

Під час гасіння пожеж у приміщеннях з електроустановками, що перебувають під високою напругою, а також у підземних спорудах метрополітену особовому складу пожежної охорони забороняється самовільно проводити будь-які самостійні дії щодо знеструмлення електроліній, електроустановок i застосування засобів пожежогасiння до отримання у встановленому порядку письмового допуску на гасіння пожежі від адміністрації об'єкта.

Під час ліквідації пожежі в приміщенні з наявністю великої кількості кабелів i проводів у гумовій або пластмасовій ізоляції КГП зобов’язаний вжити необхідних заходів для попередження можливого отруєння людей газами, які виділяються в процесі горіння. Особовий склад зобов’язаний працювати в ізолюючих протигазах КГП, не допускати скупчення у приміщеннях з електроустановками надмірної кількості особового складу.

Відповідальний за безпеку праці повинен:

1. Слідкувати за поведінкою несучих конструкцій.

2. Здійснювати контроль за дотриманням заходів з БП всім особовим складом.

3. Вести облік травм, отриманих особовим складом.

4. Про всі зміни обстановки доповідати НШ або КГП.

5. При роботі в АСП-2 організувати пост безпеки.

6. Ланку ГДЗС допускати до роботи в складі не менше 3-х чоловік.

7. Перед включенням в АСП-2 виконати перевірку в повному обсязі.

8. При несправностях АСП-2 повертатися в складі ланки.

9. Рукавні лінії, що подають на покрівлі, закріплювати рукавними затримками.

10. Воду в рукавні лінії подавати або припиняти тільки за командою.

11. Надійно закріплювати ПТО, котре підіймається за допомогою мотузки.

12. Виконувати заходи БП при гасінні пожеж в електроустановках.

13. В нічний час контролювати належне освітлення місця пожежі, та інші місці роботи особового складу.

14. Слідкувати за установкою рукавних мостиків на магістральних мережах в місцях поїзду транспорту.

15. Провести інструктаж з правил безпеки праці з особовим складом.

5. Екологічні аспекти гасіння пожежі

Велике значення в порушенні екологічної рівноваги має забруднення зовнішніх вод. По наявним даним на ліквідацію однієї середньостатистичної пожежі витрачається близько 50 м. куб. води. Якщо врахувати, що у світі по статистиці щорічно відбувається в середньому 5,5 млн. пожеж, то для їхнього гасіння потрібно 275 млн. метрів куб. Води. Одночасно і пара і вода насичуються різними, у тому числі токсичними й отруйними речовинами які в складі водних опадів попадають в озера, моря, ріки, проникають у ґрунт і довгий час зберігаючи в біосфері, впливають на навколишнє середовище, і тим самим приносять шкоду здоров’ю людей.