Перша медична допомога при закритих ушкодженнях, особливості її надання

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ННІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ, СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ І МИСТЕЦТВА Кафедра соціальної педагогіки, дошкільної та початкової освіти Реферат на тему: Перша медична допомога при закритих ушкодженнях, особливості її надання Підготувала:

студентка 1-ДО Друзяка Світлана Перевірила:

викладач Слюсар Т.А.

Черкаси-2012

Зміст Вступ

1. Забій. Клінічні ознаки та перша медична допомога

2.Перша медична допомога у випадках вивихів

3. Розтягнення. Перша медична допомога

4.Перелом. Його ознаки та перша медична допомога

5.Стискання. Перша медична допомога

6. Закриті ушкодження органів черевної порожнини

7. Забій грудної клітки та перша медична допомога при ньому Висновки Список використаних джерел Вступ Закриті ушкодження — це травматизація тканин і органів, спричинена впливом зовнішніх факторів без порушення цілісності шкіри й видимих слизових оболонок.

Причина закритих ушкоджень: удари тупими предметами, різні види травматизму, надзвичайні стани і стихійні лиха.

Види закритих ушкоджень: струси, здавлювання, удари, розтяги, розриви. вивихи, переломи, забої.

При нещасних випадках, травмах люди не завжди знають, яку потрібно надати допомогу потерпілому або хворому, як полегшити біль і страждання або попередити негативні для здоров’я та життя наслідки. Важливу роль у збереженні здоров’я відіграє надання правильної і своєчасної першої медичної допомоги.

Перша медична допомога — комплекс екстрених (негайних) медичних заходів, які надаються хворому або потерпілому на місці пригоди та під час доставки в медичний заклад. Перша медична допомога може бути різною, залежно від того, хто її надає.

Щоб уміти кваліфіковано надати першу медичну допомогу при нещасних випадках, люди мають чітко знати основні ознаки різних ушкоджень, невідкладних станів, чітко уявляти наскільки небезпечними для потерпілого можуть бути ці ушкодження і стани.

Перша медична допомога включає три групи заходів: негайне припинення дії зовнішніх ушкоджуючих факторів і надання допомоги потерпілому; надання першої медичної допомоги потерпілому залежно від характеру і виду травми, нещасного випадку; організація швидкої доставки (транспортування) хворого або потерпілого до лікувального закладу.

Своєчасно надана і правильно проведена перша медична допомога не тільки зберігає життя потерпілого, але і забезпечує подальше успішне лікування хвороби або ушкодження, попереджує розвиток тяжких ускладнень, зменшує втрату працездатності.

1. Забій. Клінічні ознаки та перша медична допомога Забій (контузія) є наслідком безпосередньої дії тупого знаряддя на різні ділянки тіла, яке викликає ушкодження тканин і органів без порушення цілості шкірних покривів.

Забої виникають від удару або здавлення твердим предметом. Ступінь ушкодження залежить від сили удару, щільності і ваги травмуючого предмета. Різні тканини людини відзначаються неоднаковою резистентністю до травми.

Підшкірна клітковина та її судини ушкоджуються легко. Апоневрози, фасції і нерви міцніші і резистентніші.

Паталогоанатомічні зміни при забої зумовлені особливістю тканини, травмуючого фактора, віком і станом організму. Під впливом забою і здавлення легко розриваються дрібні кровоносні і лімфатичні судини клітковини з крововиливом у тканини. Значне скупчення крові у м’яких тканинах утворює гематому.

Клінічні ознаки. У результаті забою виникають біль, припухлість, синці і порушення функціїї. Біль зумовлений травмою, здавленням і набряком чутливих нервових закінчень. Припухлість розвивається внаслідок просочування м’яких тканин кров’ю, лімфою і запальним ексудатом. Припухлість і синці виявляються більшою мірою в тканинах, багатих на пухку клітковину. Синець має вигляд синьої плями, яка змінює свій колір із всмоктуванням елементів крові і стає послідовно синьо-багровою, синьою, зеленою, жовтою, зникаючи зовсім через 6−8 днів. Порушення функції залежить від болю та розмірів гематоми і набряку. Загальний стан при забоях змінюється мало, тільки при розсмоктуванні значних гематом можливе підвищення температури до 37−38?С. Залежно від будови різних тканин відмічаються деякі характерні ознпки. Так, шкіра при забої внаслідок накопичення лімфи може відшаровуватись від апоневрозу, при забої м’язів можуть роздавлюватися окремі м’язові волокна і цілі м’язові пучки з подальшим утворенням м’язових контрактур і осифікуючого міозиту (окостеніння рубця) Забій нерва іноді супроводиться парестезіями, парезами і паралічами.

Перша медична допомога при забоях надається відразу після травми. Призначають холод, накладають стискуючу пов’язку, надають підвищенего положення забитої кінцівки. При великих гематомах роблять пункцію і відсмоктують кров. Забої суглобів нерідко супроводжуються ушкодженням синовіальної оболонки з відривом частин хряща і травмуванням суглобових кінців, або на місці гематоми утворюється водянка суглоба. При випадінні фібрину в ексудаті суглобу можуть утворюватись внутрішньо-суглобові спайки й анкілоз (нерухомість в суглобі).

Клінічно при забої суглобу, крім болю і припухлості, спостерігається різке обмеження функції згинання і розгинання. При наявності гематоми або водянки в суглобі проявляється характерний симптом «балансування надколінка» — надколінок неначе плаває в рідині. Лікування полягає у забезпеченні стану спокою, накладанні здавлюючої пов’язки.

У тяжких випадках забоїв показані пункція та відсмоктування крові з подальшим введенням антибіотиків і накладанням легкої гіпсової лонгети. Через 10−20 днів, коли зникнуть гострі явища, призначають гімнастику, массаж, фізіоі механотерапію [1, с.155−157].

2. Перша медична допомога у випадках вивихів Вивихи — це зміщення суглобних поверхонь з порушенням цілісності суглобних сумок і апарату зв’язок.

Основні ознаки вивиху — біль у суглобі, порушення функцій кінцівки, зміна форми (деформація) суглоба, вкорочення кінцівки та вимушене її положення. Такі травми виникають під час ударів або падіння, наприклад падіння витягнутою рукою вперед на кисть.

При вивихах хребців виникає їх зміцнення, що може призвести до здавлювання спинного мозку. Таке здавлювання може стати причиною часткової або повної втрати функцій нижніх кінцівок і органів таза. Основними ознаками такої травми є втрата чутливості нижче травмованого місця або відчуття тільки половини тіла; поколювання в кінцівках (це нерідко свідчить про травмування шиї); гострий біль у кінцівках, хоч очевидно, що вони не постраждали; втрата чутливості шкіри; утруднене дихання.

Подаючи першу медичну допомогу, не слід намагатися вправити суглоб — це повинен робити спеціаліст. Кінцівці надають стану спокою шляхом іммобілізації. Якщо вивих стався у великих суглобах (тазо-стегновому, колінному, плечовому, а також міжхребців), рекомендується знеболювальний засіб.

Нижню щелепу у разі вивиху фіксують пращоподібною пов’язкою.

3. Розтягнення. Перша медична допомога Розтягнення зв’язок і сухожиль — травма, яка зустрічається найчастіше поряд з порізами. Такі травми пов’язані з невдалими стрибками, поворотами, різкими рухами. При біганні та стрибках буває розтягнення гомілкового суглоба, при падінні на руку — променезап’ясного суглобу.

Ознаками травми є різкий біль, травмований суглоб припухає, рухи його стають обмежені, больові.

При сильному перерозтягненні може статися відрив сухожилля м’язів від місця прикріплення, іноді сухожилля відривається разом із шматочком кістки.

Розтягнення буває наслідком швидких рухів у суглобах, що переходять за межі їх фізіологічної можливості. Найчастіше ушкоджуються зв’язки блоковидних суглобів (колінного, гомілковостопного).

Завдання першої допомоги — зменшити біль. Для цього необхідно:

— використати холод;

— накласти на пошкоджене місце тугу пов’язку з бинта, іншої м’якої тканини у вигляді «вісімки» і цим забезпечити нерухомість суглоба. Зверху пов’язки можна прикласти холод (пузир з льодом, снігом);

— припідняти травмовану кінцівку вище рівня серця[3, с.244−245].

4. Перелом. Його ознаки та перша медична допомога Перелом — це порушення цілісності кістки. Розрізняють закриті переломи, коли не відбувається пошкодження шкіри, та відкриті, коли зламана кістка виходить назовні.

Ознаки: біль постійний чи такий, що виникає в разі навантаження на ушкоджену кінцівку або при обмацуванні місця перелому, неможливість рухів в ушкодженій ділянці, зміна форми частини тіла (кінцівки) в ділянці перелому, крововиливи, ненормальна рухомість кістки в місці перелому.

Загальний стан потерпілого залежить від характеру перелому і може бути досить важким (особливо в разі переломів кісток черепа, таза, стегна тощо), часто підвищується температура тіла.

Потрібно пам’ятати, що деякі з перелічених ознак іноді можуть бути відсутні. Тому, коли є підозра на перелом, пошкодження слід розцінювати як перелом і надавати потерпілому відповідну допомогу.

Перша медична допомога при переломах є першим етапом лікування і полягає в запобіганні подальшого зміцнення відламків та травмуванню ними оточуючих тканин, проведенням транспортної іммобілізації, а також запобіганні ускладненням, пов’язаним з травмою (шок, кровотеча, інфекція). Тобто, перед іммобілізацією необхідно зупинити кровотечу (туга пов’язка чи джгут), накласти асептичну пов’язку на рану, ввести знеболюючі засоби (морфін, промедол) [3, с. 98].

5. Стискання. Перша медична допомога Стискання виникає від тиску великої маси (стін, землі тощо при землетрусах, обвалах, зсувах), що веде до шоку й отруєння організму продуктами розпаду м’яких тканин.

Долікарська допомога — організація заходів щодо негайного звільнення потерпілого з-під завалів. Накладають джгут на ушкоджену частину кінцівки якомога ближче до основи кінцівки, щоб запобігти гангрені тощо. Ушкоджені кінцівки іммобілізують за допомогою шини, потерпілого виводять з шоку, тепло накривають, дають випити вина, чаю, кави, вводять наркотики, сердечні засоби і негайно відправляють до лікарні.

У стаціонарі проводять профілактику правця. Призначають знеболюючі засоби, антибіотики широкого спектру дії, роблять футлярну новокаїнову блокаду кінцівки та інше.

При гострій нирковій недостатності лікування проводять в умовах реанімаційного відділення. У тяжких випадках показаний гемодіаліз, який виконують за допомогою апарату «штучна нирка» .

Нерідко виникає необхідність своєчасної ампутації кінцівки, прогноз стосовно якої є безнадійним. Це врятує життя хворого, виключить розвиток шоку та ниркової недостатності.

6. Закриті ушкодження органів черевної порожнини Закриті ушкодження органів черевної порожнини виникають внаслідок прямої дії ушкоджую чого фактора на живіт (удар копитом тварини, важким предметом, машиною, що рухається і т. ін.).

При ушкодженні внутрішніх органів небезпечними є внутрішня кровотеча і перитоніт (запалення очеревини). Ступінь внутрішньо-черевного ушкодження залежить від сили ушкоджую чого фактора і від анатомо-фізіологічного стану травмованого органу.

Для всіх ушкоджень черевної порожнини характерними є різкий біль у животі, напруження м’язів черевної стінки, симптоми внутрішньої кровотечі, шоку і колапсу. Сильна внутрішня кровотеча спостерігається при розривах паренхіматозних органів (печінка, селезінка, нирки). Клінічно розвиваються характерні симптоми кровотечі: наростає блідість, настає загальна слабкість, нудота, блювання, похолодіння кінцівок. Пульс частий і слабкий, артеріальний тиск падає.

У положенні лежачи на спині в бокових відділах черевної порожнини може бути приглушення, викликане накопиченням крові в латеральних каналах. Розрив органів шлунково-кишкового тракту супроводиться виходженням у вільну черевну порожнину кишкового вмісту та її інфікуванням, внаслідок цього швидко розвивається запалення очеревини (перитоніт).

При перитоніті появляється різкий біль у животі, загострюються риси обличчя, виникає відчуття нестерпної спраги, сухий язик, напруження м’язів черевної стінки, а потім здуття живота, нудота, ікавка, прискорення пульсу й утворення гнійного випоту в черевній порожнині.

На місці пригоди на область ушкодження прикладають холод для зменшення внутрішньої кровотечі. До огляду потерпілого лікарем знеболюючі засоби не даються.

В усіх випадках закритого ушкодження органів черевної порожнини показана екстрена госпіталізація, транспортування на носилках і операція у перші години після травми, поки не розвинулася інфекція і хворий не втратив багато крові.

7. Забій грудної клітки та перша медична допомога при ньому Закриті забої грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів викликаються звичайно тяжким, швидко діючим агентом (забій при автомобільній, залізничній, трамвайній аваріях, а також при падінні з висоти та ін.). Внаслідок такого забою грудна стінка тимчасово змінює свою конфігурацію, може статися множинний перелом ребер з пораненням їх відламками плеври і легень. Органи середостіння (серце, великі судини і бронхи) ушкоджуються рідше.

Внаслідок ушкодження плеври і легенів розвивається пневмоторакс, гемоторакс і підшкірна емфізема.

Пневмоторакс — накопичення атмосферного повітря в плевральній порожнині, яке потрапляє через відкриту проникаючу рану грудної клітки (відкритий пневмоторакс) або при ушкодженні легені чи бронха (закритий пневмоторакс). Відкритий пневмоторакс виникає при проникаючих пораненнях грудної клітки. При цьому можливе балотування органів середостіння, що супроводжується розладом кровообігу і дихання.

Клапанний пневмоторакс характеризується прогресуючим нагромадженням повітря в плевральній порожнині. Він виникає при клаптевих розривах легені і бронха. При вдиху клапоть відтискується і повітря потрапляє в плевральну порожнину, при вдиху клапоть закриває рановий отвір у легені, і повітря з плевральної порожнини не має виходу. З кожним вдихом кількість повітря в плевральній порожнині збільшується. Внаслідок зростаючого тиску в плеврі розвивається напружений пневмоторакс, здавлюються легені, зміщуються органи середостіння і порушується їх функція.

Клінічно пневмоторакс характеризується задишкою, ціанозом, бочкоподібним розширення грудної клітки, падінням серцевої діяльності, тахікардією.

Гемоторакс — скупчення крові в плевральній порожнині внаслідок ушкодження судин грудної клітки, легенів і органів середостіння. Розрив великих судин грудної порожнини може викликати смертельну кровотечу. Розвивається гостре недокрів'я, яке супроводжується різким побліднінням шкіри і слизових оболонок. Пульс стає слабким, артеріальний тиск прогресивно падає. При ушкодженнях невеликих судин кровотеча самостійно припиняється.

Підшкірна емфізема. Скупчення повітря в підшкірній клітковині спостерігається при переломі ребер, кінці яких ушкоджують плевру і легеню.

Клінічно видно різке здуття шкіри; якщо емфізема поширюється на верхні відділи тулуба і голови, то контури шиї й обличчя згладжуються. При пальпації відчувається підшкірна крепітація. Підшкірна емфізема розсмоктується самостійно, однак якщо вона швидко поширюється на шию і голову, є небезпека проникнення повітря в середостіння. В таких випадках роблять розрізи шкіри і підшкірної клітковини для відтікання повітря.

Невідкладна допомога. Застосовуються засоби боротьби з шоком, явищами дихальної та серцевої недостатності. При відкритому пневмоторакс накладається герметична пов’язка. Негайна госпіталізація в напівсидячому положенні [4, с.165−166].

Висновки Перша допомога — це комплекс заходів, спрямованих на відновлення або збереження життя і здоров’я потерпілого. Її повинен надавати той, хто знаходиться поруч з постраждалим (взаємодопомога), або сам потерпілий (самодопомога) до прибуття медичного персоналу.

Від того, наскільки вміло і швидко надана перша допомога, залежить життя потерпілого.

Перша медична допомога при забоях надається відразу після травми. Призначають холод, накладають стискуючу пов’язку, надають підвищене положення забитої кінцівки.

Подаючи першу медичну допомогу при вивихах, не слід намагатися вправити суглоб — це повинен робити спеціаліст. Кінцівці надають стану спокою шляхом іммобілізації.

Завдання першої допомоги при розтягненнях — зменшити біль. Для цього необхідно:використати холод;накласти на пошкоджене місце тугу пов’язку з бинта, іншої м’якої тканини у вигляді «вісімки» і цим забезпечити нерухомість суглоба. Зверху пов’язки можна прикласти холод (пузир з льодом, снігом); припідняти травмовану кінцівку вище рівня серця.

Перша медична допомога при переломах є першим етапом лікування і полягає в запобіганні подальшого зміцнення відламків та травмуванню ними оточуючих тканин, проведенням транспортної іммобілізації, а також запобіганні ускладненням, пов’язаним з травмою.

Перша медична допомога при стисканнях полягає в якнайшвидшому звільненні потерпілого від стиснення і здійсненні лікувальних заходів, спрямованих на зменшення інтоксикації, плазмо втрати, нормалізацію функції нирок та печінки.

При закритому ушкодженні органів черевної порожнини необхідно викликати швидку допомогу, покласти постраждалого на спину, не давати рухатись, туго забинтувати живіт еластичним бинтом, покласти холод на живіт.

При забої грудної клітки застосовуються засоби боротьби з шоком, явищами дихальної та серцевої недостатності. При відкритому пневмоторакс накладається герметична пов’язка. Негайна госпіталізація в напівсидячому положенні.

забій вивих перелом розтягнення Список використаних джерел

1. Марчук А.І. та ін. Долікарська допомога: Підручник / А.І. Марчук, В. М. Солодкий, М. В. Чорний. — К.:НАВСУ- «Правові джерела». — 2000. — 464с.: іл. — бібліогр.: с. 37.

2. Коденко Я. В. Основи медичних знань: Навч. посіб. для10−11кл. серед. загальноосвіт. шк. — К: Арт-Освіта, 2004. — 159 с.

3. Чирва Ю. О, Баб’як О. С. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. — К.:Атіка, 2001. — 304 с.

4. Яким Р. С. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посібник, -Львів: Видавництво «Бескид Біт», 2005 — 304 с.

5. Бедрій Я.І. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник — Київ: Кондор, 2009;286 с.