Концептуальні засади формування організаційно-економічного механізму антикризового управління банком

ЗМІСТ

Вступ

Концептуальні засади формування організаційно-економічного механізму антикризового управління банком

Висновки та рекомендації

Використана література

ВСТУП

Тема роботи «Концептуальні засади формування організаційно-економічного механізму антикризового управління банком» з дисципліни «Банківська система України».

В роботі розглянуто сутність організаційно-економічного механізму антикризового управління банком і обґрунтовано доцільність його впровадження у практичну діяльність банку; визначено основні концептуальні положення формування й дослідження організаційно-економічного механізму антикризового управління банком, запропоновано напрями забезпечення його ефективного функціонування.

У сучасних умовах розвитку економіки внаслідок економічної й політичної нестабільності банки не здатні адекватно реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього середовищ, внаслідок чого потрапляють у кризові ситуації. Кризи, які виникають у процесах функціонування й розвитку банків, мають негативні наслідки й можуть призвести як до банкрутства окремих банків, так і до масової неплатоспроможності банківської системи. Виходячи з цього, актуальним питанням є визначення концептуальних засад формування відповідного організаційно-економічного механізму антикризового управління, здатного забезпечити адекватне реагування банку на вплив дестабілізуючих факторів зовнішнього і внутрішнього середовищ.

Розробці окремих аспектів функціонування організаційно-економічного механізму стратегічного управління в цілому та антикризового управління зокрема присвячено праці таких вітчизняних і зарубіжних науковців як Л.І. Абалкін, А. Кульман, B.C. Пономаренко, О. М. Ястремська, В. М. Луцьковський, Ю.О. Путятін, О.І. Пушкар, Е.С. Мінаєв, А.Р. Віієс, Л.Р. Забродіна та ін. Разом із тим питання щодо конкретних напрямів формування й підвищення ефективності організаційно-економічного механізму антикризового управління банком потребують уточнення та подальшого розвитку.

Метою роботи є теоретичне обґрунтування, розробка концептуальних положень формування організаційного-економічного механізму антикризового управління банком у сучасних умовах ведення банківського бізнесу.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ БАНКОМ

антикризове економічне управління банк Антикризове управління допускає реалізацію стратегій антикризового управління, які складаються з великої кількості цільових заходів, спрямованих на подолання виниклих загроз, негативних тенденцій у процесах функціонування й розвитку банку. Ефективність стратегії антикризового управління залежить від якості інструментів, що використовуються для її розробки й реалізації. Такими інструментами можуть бути відповідні організаційно-економічні механізми як сукупність станів і дій, що становлять процес розробки й реалізації стратегій у системі антикризового управління.

У найзагальнішому визначенні під механізмом розуміють внутрішній устрій, систему чого-небудь, а також сукупність станів і процесів, із яких складається яке-небудь явище.

В економічній літературі як синонім терміна «організаційно-економічний механізм» використовують низку інших термінів: «організаційний механізм», «економічний механізм», «господарський механізм», «механізм управління» .

Використання організаційно-економічних методів для розв’язання завдань антикризового управління дає змогу визначити механізм антикризового управління як організаційно-економічний. Сутність організаційних методів полягає в тому, що перш ніж здійснити яку-небудь діяльність, її потрібно належним чином організувати: спланувати, зорієнтувати, регламентувати, забезпечити необхідною документацією, інструкціями, які фіксують правила поведінки персоналу в різних ситуаціях. З допомогою економічних методів створюються умови, що зацікавлюють учасників і виконавців антикризового управління в його успішній реалізації.

Під організаційно-економічним механізмом антикризового управління в економічній літературі розуміють сукупність концептуальних, методичних і програмних інструментів, які дають можливість моделювати варіанти прийнятих рішень, розробляти засоби їх аналізу й реалізації, чим підвищують їх обґрунтування і знижують ризик від упровадження. Організаційно-економічний механізм антикризового управління є підсистемою системи антикризового управління. Об'єктивність його існування визначено потребою в управлінні процесами функціонування й розвитку банку в умовах запобігання кризі та її подолання. Як система організаційно-економічний механізм антикризового управління включає інші підсистеми. Специфіка організаційно-економічних механізмів антикризового управління визначена у праці A.M. Букреєва і описується через пари протилежних начал і тенденцій, що в сукупності утворюють діалектичну єдність.

Як зазначають фахівці, організаційно-економічний механізм антикризового управління банком формується шляхом визначення сукупності методів впливу на фактори внутрішнього й зовнішнього середовищ залежно від природи їх виникнення й чутливості до методів впливу. За неможливості мобілізувати потрібний обсяг ресурсів здійснюються їх перерозподіл або формування нового механізму.

Вхідними елементами формування організаційно-економічного механізму антикризового управління банком є конкретні об'єкт і мета, тобто насамперед узгоджуються такі елементи, як формування категорій «об'єкт-цілі». Для цього мету трансформують у завдання, в ознаку (критерій), на підставі якої здійснюють оцінку мети, тобто формують категорії «цілі-критерії». Потім визначають фактори, на які слід впливати для виконання цих завдань, тобто формують категорії «стратегія-фактори». Якщо потрібна сукупність факторів не може бути сформована, то уточнюють цілі й формують нові категорії «об'єкт-цілі», потім знову формують категорії «цілі-критерії» і «стратегія-фактори» .

Під час формування і впровадження організаційно-економічного механізму антикризового управління у практичну діяльність банку потрібно враховувати подані нижче положення:

1) організаційно-економічний механізм антикризового управління має підпорядкований характер щодо організаційно-економічного механізму стратегічного розвитку банку, тобто цей механізм має забезпечувати безперервний розвиток банку в результаті реалізації відповідних стратегій антикризового управління й антикризових заходів. Організаційно-економічний механізм антикризового управління також має враховувати цілі, принципи й концептуальні положення організаційно-економічного механізму стратегічного розвитку банку, тобто цілі, принципи й концептуальні положення організаційно-економічного механізму антикризового управління не повинні суперечити цілям, принципам і концептуальним положенням організаційно-економічного механізму стратегічного розвитку банку;

2) формування і впровадження організаційно-економічного механізму антикризового управління у практичну діяльність банку має відбуватися одночасно з упровадженням антикризового управління, тобто з моменту створення банку, що дасть змогу розробляти й використовувати дійові стратегії антикризового управління й антикризові заходи;

3) організаційно-економічний механізм антикризового управління має забезпечувати адаптацію банку до умов зовнішнього і внутрішнього середовищ, тобто в результаті впровадження цього механізму у практичну діяльність банку мають забезпечуватися його стійке функціонування й розвиток за будь-яких економічних, політичних і соціальних перетворень у країні або змін у внутрішньому середовищі (скорочення ресурсної бази, зниження рентабельності бізнес-напрямів, центрів фінансової відповідальності, конфлікти в системі менеджменту, маркетингу тощо);

4) організаційно-економічний механізм антикризового управління має забезпечувати узгодження цілей усіх учасників антикризового управління у процесі подолання кризи і враховувати пріоритетність їх досягнення;

5) організаційно-економічний механізм антикризового управління має забезпечувати реалізацію ефективних стратегій антикризового управління, спрямованих на подолання кризи у процесах функціонування й розвитку банку або загрози її виникнення під впливом кризо твірних факторів, в умовах обмежених ресурсів;

6) організаційно-економічний механізм антикризового управління має враховувати постійні й послідовні інновації в усіх ланках і сферах діяльності банку, а саме перебудову організаційної й фінансової структур банку, освоєння принципово нових бізнес-напрямів, продуктів, послуг, принципів ведення бізнесу, використання нових маркетингових заходів, використання будь-якої нової можливості для збереження або збільшення сегмента ринку, що обслуговується;

7) організаційно-економічний механізм антикризового управління має забезпечувати зацікавленість персоналу банку, насамперед менеджерів вищої ланки, у подоланні кризи в найкоротший термін із найменшими втратами та відновлення життєдіяльності банку на тому самому або вищому рівні;

8) організаційно-економічний механізм антикризового управління має забезпечувати формування організаційної, фінансової й корпоративної культури банку, що відповідає рівню розвитку економіки.

Розробка методологічного базису формування організаційно-економічного механізм антикризового управління зумовлює потребу у визначенні відповідних концептуальних положень, які обумовлюють ефективність функціонування організаційно-економічного механізму антикризового управління банком в умовах дестабілізуючого впливу зовнішнього і внутрішнього середовищ банку.

Концепція як система поглядів на розуміння сутності організаційно-економічного механізму антикризового управління й система, що визначає задум побудови такого механізму, має містити велику кількість основних тверджень, що відповідають на такі запитання: як повинні будуватися і функціонувати окремі складові організаційно-економічного механізму антикризового управління? На яких твердженнях щодо апріорних властивостей предметної області й окремих компонентів механізму та їх зв’язків має базуватися організаційно-економічний механізм антикризового управління? На яких принципах мають формуватися окремі структурні складові організаційно-економічного механізму антикризового управління? Яким умовам повинні відповідати множини об'єктів, що становлять основу організаційно-економічного механізму антикризового управління (моделі, методи, процедури, структури)? Які тенденції в розвитку предметної області мають бути враховані в організаційно-економічному механізмі антикризового управління?

На підставі аналізу економічної літератури автори пропонують такі концептуальні положення формування й дослідження організаційно-економічних механізмів антикризового управління банком.

1. Розвиток організаційно-економічного механізму антикризового управління як складова частина теорії управління стратегічним розвитком банку має базуватися на міждисциплінарному підході, що відображає різні аспекти багатофункціональних зв’язків банку із зовнішнім і внутрішнім середовищами. Для врахування різних аспектів впливу зовнішнього і внутрішнього середовищ на процеси функціонування й розвитку банку потрібно залучити працівників кредитного відділу, відділу роботи з цінними паперами, валютного, юридичного відділів, відділу аналітичної роботи банку, маркетингового відділу та інших структурних підрозділів банку. Побудову й аналіз функціонування організаційно-економічного механізму антикризового управління банком слід здійснювати на основі системного підходу із застосуванням системного аналізу, сучасних методів теорії управління економічними системами і методів, орієнтованих на прийняття рішень.

Урахування цього положення дає змогу підійти до створення організаційно-економічного механізму антикризового управління з цілісних позицій та розглядати цей процес як організаційне проектування. У зв’язку з цим виникає необхідність побудови структурно-функціональної моделі організаційно-економічного механізму антикризового управління з подальшою розробкою методів синтезу окремих його складових.

2. Побудова й дослідження організаційно-економічних механізмів антикризового управління банком мають здійснюватися на основі обґрунтованої цілісної системи принципів антикризового управління, якими є комплексність, ефективність, гнучкість, реалістичність, адаптивність й оперативність.

3. Організаційно-економічний механізм антикризового управління має розглядатися як інструмент керівників вищої ланки управління банком, які працюють зі слабо формалізованими знаннями й даними. Ефективність антикризового управління оцінюється суб'єктивною шкалою переваг реалізації певної стратегії антикризового управління, яка існує в системі менеджменту банку й визначається системою ціннісних настанов і інтересів зацікавлених у стійкому функціонуванні банку суб'єктів у процесі подолання кризи та забезпечення функціонування й розвитку банку на тому самому або вищому рівні.

4. У процесі функціонування організаційно — економічного механізму антикризового управління банком стратегія антикризового управління, з одного боку, розглядається як система, що складається з інших підсистем, які характеризуються низкою системних властивостей, з другого — з позицій ситуаційного підходу. Іншими словами, стратегія антикризового управління визначає поведінку банку в мінливому зовнішньому середовищі, що характеризується протиріччями, проблемами й негативними імпульсами, задає параметри щодо альтернативи дій для усунення протиріч у рамках заданих обмежень, а також відіграє роль координуючого засобу підсистем і процесів банку, що перебувають на різних стадіях свого життєвого циклу. При цьому стратегія розвитку банку повинна мати упереджу вальний, антикризовий характер, тобто забезпечувати стійке функціонування й розвиток банку у довгостроковій перспективі.

5. Організаційно-економічний механізм антикризового управління має передбачати розробку великої кількості стратегій антикризового управління банком, що впорядковуються відповідно до заданого класифікатора і формуються як банк стратегій. Усі стратегії є відкритими для поповнення. Нові стратегії можуть формуватися й реалізовуватися внаслідок діагностики нових видів криз у процесах функціонування і розвитку банку або визначення нових цілей у процесі подолання кризи.

6. Організаційно-економічний механізм антикризового управління повинен допускати відкритість процесу розробки стратегії антикризового управління банком, тобто враховувати інтереси вкладників, позичальників, інших клієнтів, банків-кореспондентів, Національного банку України, держави тощо.

7. Організаційно-економічний механізм антикризового управління має забезпечувати узгодження інтересів усіх зацікавлених у стійкому функціонуванні банку суб'єктів під час виходу банку з кризи, що виникла у процесах його функціонування й розвитку. Оскільки банк є відкритою соціально-економічною системою, то цілі антикризового управління мають відбивати сукупність інтересів не лише власників і керівництва, а й інших зацікавлених у стійкому функціонуванні банку суб'єктів (працівників, кредиторів, клієнтів, банків-кореспондентів, Національного банку України тощо), тобто потрібно досягти балансу інтересів усіх учасників при формуванні й реалізації стратегії антикризового управління. Остаточне рішення у процесі виведення банку з кризи ухвалює керівний склад. Водночас кожен член управлінської команди банку має певний обсяг повноважень, у межах яких здійснює управлінський вплив на процеси формування й реалізації стратегії антикризового управління відповідно до системи власних цінностей і інтересів.

8. У процесі функціонування організаційно-економічного механізму антикризового управління банком вибір стратегії антикризового управління, її коригування й адаптація до існуючих умов зовнішнього і внутрішнього середовищ, що змінюються, має розглядатися як узагальнена задача ухвалення управлінських рішень.

9. Процес антикризового управління банком характеризується послідовністю дій, спрямованих на зміни параметрів і показників відповідних технологій, послуг і продуктів у кожній функціональній підсистемі банку з метою подолання кризи, що являють собою певні інновації (нововведення). Усі процеси антикризового управління банком згруповано в окрему підсистему, для якої в загальній системі стратегічного управління банком виділяється власна підсистема — антикризове управління. Це положення ґрунтується на ідеї поділу всіх процесів банку як відкритої соціально-економічної системи на функціонування й керований розвиток, запропонований у праці 0.І. Пушкаря.

10. Методики формування стратегії антикризового управління в організаційно-економічному механізмі антикризового управління повинні реалізувати можливість неостаточних рішень. Один із можливих способів полягає у формуванні стратегій (програм) — максимумів і стратегій (програм)-мінімумів.

11. При розробці організаційно-економічного механізму антикризового управління потрібно враховувати властивості банку як багатоаспектної соціально-економічної системи. Організаційно-економічний механізм антикризового управління має будуватися як гетерогенний, тобто такий, що повинен забезпечувати взаємодію банку з допомогою стратегій з гетерогенним середовищем, яке включає в себе ринкове, економічне, соціальне, політичне й ментальне середовища.

Застосування цього положення ґрунтується на використанні поняття «коеволюція» — здатність системи залучити конкурентів, споживачів і постачальників до участі в розробці перспективних напрямів діяльності, до освоєння нових ринків збуту й виробництва. Коеволюція дає змогу пов’язати динаміку носіїв розвитку (технології, продукти, персонал) з факторами середовища і тим самим знизити рівень невизначеності очікуваних результатів у процесі виходу банку з кризи.

12. У структуру організаційно-економічного механізму антикризового управління мають бути закладені механізми циклічної самопідтримки процесів формування й адаптації стратегій антикризового управління. Організаційно-економічний механізм антикризового управління має будуватися як гетерархічний (такий, що має структуру з поліцентричним розподілом повноважень, де кожний керується певним набором правил і ситуацією). Гетерархічна мережа, в якій кожен елемент бере участь у прийнятті рішень, створює тимчасові ієрархічні структури для розв’язання проблем, що виникають у процесі функціонування й розвитку банку. Для банку стратегії антикризового управління можуть бути параметрами порядку, на які мають орієнтуватися загальні ділові й функціональні стратегії банку — фінансова, маркетингова стратегія, стратегія ризик-менеджменту тощо. Використання ідеї параметрів порядку дає змогу подолати недоліки (або базове протиріччя) редукціоністських підходів до організації антикризового управління на функціональному рівні. Таким чином, досягаються взаємозв'язок і взаємооборотність редукціоністських і холістичних (глобальних) підходів у побудові систем антикризового управління банком як відкритою соціально-економічною системою.

13. Ефективність процесів антикризового управління визначається здатністю банку як соціально-економічної системи до самоорганізації. Формуючи механізми самоорганізації, головну увагу слід приділяти соціальному аспекту управління: «менеджмент має бути спрямованим на людину, на те, щоб зробити людей спроможними до спільних дій, а їхні зусилля — більш ефективними». У процесі реалізації антикризового управління основну увагу слід приділяти формуванню такої кадрової політики, яка б забезпечувала розкриття й реалізацію потенціалу банку для досягнення поставлених цілей у процесі антикризового управління.

14. Відповідно до принципів синергетики, на яких базується загальна теорія самоорганізації складних нелінійних систем, визначну роль відіграє не так величина перекриття, як правильна топологічна організація частин, поєднуваних в одне ціле. Поєднувані структури мають бути підібрані за темпом розвитку, їхні «вік» і стадії розвитку мають бути узгоджені з просторовим положенням усередині цілісної структури, якою в цьому разі є банк. Синтез простих «рівновікових» структур в одну складну структуру відбувається у певних класах нелінійного середовища з допомогою встановлення загального темпу їх еволюції (знаходження одного моменту загострення) у всіх відносно простих структурах, що об'єднуються.

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Таким чином, для забезпечення ефективного функціонування організаційно-економічного механізму антикризового управління банком потрібно:

— по-перше, сформулювати чіткі стратегічні орієнтири у процесі забезпечення стратегічного розвитку банку;

— по-друге, визначити цілі антикризового управління, які мають бути адекватними тенденціям зміни зовнішнього і внутрішнього середовищ банку, його внутрішньому потенціалу, а також забезпечувати розв’язання існуючих проблем з найменшими втратами для банку. При цьому основою цілевизначення має бути механізм виявлення і структурування протиріч внутрішнього функціонування банку та його взаємодії із зовнішнім середовищем;

— по-третє, сформулювати принципи антикризового управління банком, які визначають вимоги до розвитку структури, організації соціально-економічної системи, процесу антикризового управління в цілому і процесу ухвалення управлінських рішень зокрема;

— по-четверте, розробити архітектуру організаційно-економічного механізму антикризового управління й окремі його складові, а саме моделі, методи і процедури формування й реалізації організаційно-економічного механізму антикризового управління, що забезпечило б максимальний ефект у процесі реалізації стратегії антикризового управління й антикризових заходів;

— по-п'яте, визначити набір дійових стратегій антикризового управління, спрямованих на подолання саме того виду кризи, яка виникла в банку;

— по-шосте, розробити методи, моделі і процедури розробки й ухвалення управлінських рішень у процесі вибору та реалізації дійової стратегії антикризового управління в умовах обмежених часових і фінансових ресурсів з найменшими втратами для банку.

Формування ефективного організаційно-економічного механізму антикризового управління банком має базуватися на відповідних концептуальних положеннях, які дають змогу систематично пояснити його сутність, визначити систему взаємозв'язків з організаційно-економічним механізмом стратегічного розвитку банку, обґрунтувати процес функціонування й визначити напрями підвищення його ефективності з метою забезпечення фінансової стійкості і стабільності банку в умовах дестабілізуючого впливу зовнішнього й внутрішнього середовищ.

Організаційно-економічний механізм антикризового управління має забезпечувати синтез різних за темпом і стадією розвитку структурних підрозділів, бізнес — процесів і бізнес-одиниць банку у процесі його функціонування і розвитку. Правильне об'єднання частин, що розвиваються, допомагає прискорити процес розвитку всієї системи, а також синтез ресурсів, можливостей і потенціалу структурних підрозділів, бізнес-одиниць та бізнес-напрямів банку у процесі його функціонування й розвитку. Водночас організаційно-економічний механізм антикризового управління має забезпечувати синтез стратегій антикризового управління, які різняться методами, правилами й інструментами антикризового впливу, а також реалізуються на різних рівнях антикризового управління (корпоративні, ділові й функціональні стратегії), та забезпечувати максимальний ефект при подоланні кризи у процесах функціонування й розвитку банку.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Абалкин Л. И. Что такое хозяйственный механизм? — М.: Мысль, 1980. — 168 с.

2. Кульман А. Экономические механизмы: Пер. с фр. — М.: Прогресс, 1993. — 192 с.

3. Пономаренко B.C. Стратегічне управління підприємством. — X.: Основа, 2009. — 620 с.

4. Пономаренко B.C., Тридід О.М., Кизим М. О. Стратегія розвитку підприємства в умовах кризи: Моногр. — X.: Вид-й дім «ІНЖЕК», 2003. — 328 с.

5. Пономаренко B.C. и др. Механизм управления предприятием: стратегический аспект. —X.: Изд-во ХГЭУ, 2010. — 252 с.

6. Путятін Ю.О. та ін. Фінансові механізми стратегічного управління розвитком підприємства: Моногр. / Ю.О. Путятін, О.І. Пушкар, О.М. Тридід. — X.: Основа, 2009. — 488 с.

7. Пушкарь A.M. Модели управления развитием производственно-экономических систем: Моногр. — X.: ХГЭУ, 2007. — 268 с.

8. Пушкарь А. И., Тридед А. П., Колос А. Л. Антикризисное управление: модели, стратегии, механизмы. — X.: ООО «Модель Вселенной», 2001. — 452 с.

9. Хозяйственный механизм предприятия: концепция, методы, практика / Э. С. Минаев, А. Р. Вииес, Л. Р. Забродина и др.; под ред. Э. С. Минаева, А. Р. Вииес. — М.: Изд-во МАИ, 1991. — 208 с.

10. Ландіна Т.Н. Організаційно-економічні механізми адаптації підприємства до ринкових умов: Автореф. дис. д-ра екон. наук: 08.06.01 / НАН України. Ін-т регіон, досліджень. — Львів, 2005. — 48 с.

11. Князева Е. Н., Курдюмов СП. Синергетика: нелинейность времени и ландшафты коэволюции. — М.: КомКнига, 2007. — 272 с.