Розрахунок техніко-економічних показників підприємства, яке виробляє жіночу сукню з синтетичної тканини прямого силуету, з накладними кишенями, з вшивним р

Міністерство освіти і науки України Державний вищий навчальний заклад

«Харківський коледж текстилю та дизайну»

Циклова комісія економічних дисциплін КУРСОВА РОБОТА з «Економіки, організації та планування виробництва»

на тему: «Розрахунок техніко-економічних показників підприємства, яке виробляє жіночу сукню з синтетичної тканини прямого силуету, з накладними кишенями, з вшивним рукавом, для молодшої вікової групи»

Студента (ки) ІІІ курсу МКс — 31 групи напряму підготовки 51 602 «Технологія виробів легкої промисловості «

спеціальності 5.5 160 203 «Моделювання та конструювання виробів легкої промисловості»

Шуранова Юлія Олексіївна М. Харків 2015 рік

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

29 березня 2012 року № 384

Форма № 11−9,02

Державний вищий навчальний заклад «Харківський коледж текстилю та дизайну»

««

Циклова комісія Економічних дисциплін

Пояснювальна записка

до курсової роботи

молодшого спеціаліста

(освітньо-кваліфікаційний рівень)

на тему: «Розрахунок техніко-економічних показників підприємства, яке виробляє жіночу сукню з синтетичної тканини прямого силуету, з накладними кишенями, з вшивним рукавом, для молодшої вікової групи»

Виконав: студент ІІІ курсу, групи МКс — 31 спеціальності 5.5 160 203 «Моделювання та конструювання виробів легкої промисловості»

Керівник Трусова Л.Г.

Рецензент

Харків — 2015

Державний вищий навчальний заклад «Харківський коледж текстилю та дизайну»

Відділення денне

Циклова комісія економічних дисциплін

Освітньо-кваліфікаційний рівень молодший спеціаліст

Напрям підготовки «51 602 «Технологія виробів легкої промисловості «

Спеціальність 5.5 160 203 «Моделювання та конструювання виробів легкої промисловості»

ЗАТВЕРДЖУЮ

Голова циклової комісії

Коваленко О.О.

ЗАВДАННЯ

НА КУРСОВУ РОБОТУ

1.Тема роботи: «Розрахунок техніко — економічних показників роботи експериментального цеху»

керівник роботи затверджені наказом вищого навчального закладу від ««_____201 року№____

2. Строк подання студентом роботи

3. Вихідні дані до роботі:

4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки:

5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень) Плакат «Техніко-економічні показники»

6. Консультанти розділів курсової роботи

7. Дата видачі завдання

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

Студент Шуранова Ю.О.

Керівник роботи Трусова Л.Г.

ЗМІСТ

1. Вступ

2. Технікоекономічне планування

2.1 Розрахунок кількості моделей

2.2 Розрахунок показників по праці та кадрам цеху.

2.2.1 Розрахунок чисельності робітників експериментального цеху

2.2.2 Розрахунок чисельності керівників і спеціалістів

2.3 Розрахунок оплати праці за категоріями персоналу

2.3.1 Розрахунок витрат на оплату праці керівників і спеціалістів

2.3.2 Розрахунок річного фонду оплати праці робітникам експериментального цеху

3. Собівартість, прибуток та рентабельність

3.1 Вихідні данні для розрахунку калькуляції

3.2 Розшифровка матеріальних витрат на виріб

3.3 Розрахунок основної заробітної плати на виріб

3.4 Розрахунок калькуляції собівартості виробу

3.5 Розрахунок вільної ціни на виріб

3.6 Витрати на одну гривню товарної продукції

4. Показники курсової роботи

4.1. Техніко-економічні показники

5. Висновок

6. Література

ВСТУП

Легка промисловість-це галузь, яка включає в себе сукупність галузей виробництва і підприємств, виготовляються головним чином предмети народного вжитку.

Задачі економіки, організації та планування підприємства набуває велику роль, різко зростає значення підготовки кадрів для промисловості, особливо їх економічної підготовки. Значну роль у розв’язанні задачі всесвітнього задоволення зростаючих матеріальних потреб працюючих нашої країни належить легкій промисловості і крупній її галузі - швейному виробництві.

В результаті технічного прогресу диференціюються старі галузі і з’являються нові, поглиблюється спеціалізація. Рівень розвитку промисловості визначає економічну могутність країни, технічне переозброєння сучасними методами праці. Не зважаючи на шалений попит на продукцію з поля зору не випала робота по поліпшенню якості товарів легкої промисловості. Розпочато підготовку по проведенню сертифікації продукції та систем якості. В результаті цього є можливість гарантувати споживачеві те, що він очікує від виробника-високу якість продукції.

Основна задача організації виробництва — домагатися раціонального сполучення засобів виробництва і живої праці у створенні матеріальних благ.

Шляхи подальшого розвитку промисловості базуються на економічному аналізі можливостей резервів зросту виробничих сил країни, на підвищення якості і ефективності промисловості. Збільшення темпів росту дає подальше підвищення рівня матеріального благо почуття трудящих.

1. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ

Техніко-економічне планування означає організовану виробничо-господарську діяльність підприємства та окремих його підрозділів на різні періоди часу. Техніко-економічне планування є продовженням галузевого та народногосподарського планування, та першим етапом внутрішньо — виробничого планування.

Задачі техніко-економічного планування полягають в тому, що визначаються основні напрямки розвитку виробництва, у встановлення обсягу виробництва та інших показників праці підприємства та його окремих підрозділів, розрахунок потреб у трудових, матеріальних і фінансових ресурсах, необхідних для виконання планового завдання, підвести підсумки та визначити результат виробничо-господарської діяльності підприємства та окремих підрозділів.

Техніко-економічне планування складається перспективних і поточних планів діяльності підприємства.

Перспективний план визначає послідовність обробки і зміст поточного плану, забезпечуючи тим самим відповідальність техніко-економічних показників і безперервність своєї планової роботи на підприємстві. Техніко-економічне планування дозволяє: визначити основні направлення розвитку виробництва; установити об'єм виробництва і показники роботи і його підрозділів; розрахувати матеріальні, трудові і грошові ресурси, необхідні для виконання установлених задач: виявить очікувані результати виконання плану підприємства і його підрозділів.

Річний план економічного та соціального розвитку підприємства є - програма та розвиток обґрунтувань діяльності його колективу у плановому році, розроблена на основі перспективного плану розвитку підприємства з урахуванням максимального використання його виробничих ресурсів. Річний план підприємства оформлюється у вигляді системи розрахунків. Показник річного розвитку підприємства є одним з головних джерел оперативно-виробничого планування.

Підприємство самостійно визначає обсяг надходження товарів та укладанням угод на поставку виробів, встановлює оптову та роздрібну ціну. Розроблені річні плани затверджуються на зборах трудового колективу та показники цього плану доводяться до конкретних виконавців: колективів, цехів, бригад.

Річний план економічного і соціального розвитку розраховується у вигляді системи техніко-економічних показників. Усі показники поділяються на натуральні, вартісні, кількісні, якісні.

В основу планування діяльності підприємства в умовах ринкової економіки береться інформація про попит на певні товари та прогноз на зміст попиту у зв’язку зі змінами напрямку моди.

Товарна номенклатура — це група схожих між собою товарів, які купує одна й таж сама група споживачів, які продаються в певній групі торгових закладів та мають приблизно однаковий діапазон цін.

Товарний асортимент — це сукупність всіх номенклатурних груп, які пропонує покупцям конкретний продавець. Асортимент характеризується:

* широтою — кількістю товарних номенклатурних груп;

* глибиною — кількістю позицій в кожній номенклатурній групі;

1.1 Розрахунок кількості моделей

При розрахунку кількості моделей які розробляють в експериментальному цеху враховується партія замовлення конкретної моделі одягу та потужність підприємства.

Таблиця 1.1 Розрахунок кількості моделей

Кількість моделей на рік розраховується за формулою:

де (1.1)

Км-кількість моделей;

М річ — річний обсяг продукції, од;

К. сер — середня кількість виготовленої партії виробів, тис грн.

Кількість перехідних моделей становить 20−30% від загальної річної кількості моделей:

2)Розрахунок загальної кількості моделей:

де: (1.2)

Кз — загальна кількість моделей, од.;

%- відсоток відновлення;

Км — кількість моделей, од.

Загальна кількість моделей, що розробляються — це сума кількості моделей та відсотку відновлення:

1.2 Розрахунок показників по праці та кадрам цеху

оплата праця собівартість прибуток

План по праці та кадрам містить в собі такі розділи:

— планування росту продуктивності праці;

— планування чисельності працюючих за категоріями;

— планування фонду заробітної плати;

— план підготовки та підвищення кваліфікації кадрів.

Розподіл працівників по посадах здійснюється за допомогою кваліфікаційного довідника посад керівників, фахівців та службовців. У довіднику відображено кваліфікаційні характеристики по кожній посаді, що складаються з трьох розділів:

1. Посадові обов’язки.

2. Повинен знати.

3. Кваліфікаційні вимоги.

За допомогою кваліфікаційного довідника можна визначити коло обов’язків, що мають виконуватись кожним інженерно-технічним працівником або службовцем, правильно встановити поділ праці між керівниками та фахівцями (спеціалістами

Задачами плану по праці є:

— неухильне підвищення продуктивності праці працюючих та перевищення темпів її росту над темпами росту середньої заробітної плати;

— забезпечення прискореного росту продукції без збільшення кількості працюючих;

— підвищення стимулюючої ролі заробітної плати у підвищенні ефективності виробництва, створення умов для підсилення контролю за використанням фондів заробітної плати;

— повне сходження показників по праці та заробітної плати з іншими найважливішими показниками річного плану;

— встановлення оптимального співвідношення між чисельністю різних категорій робітників в цеху,

Заробітна плата є основною формою доходів працюючих та у відповідності з дією закону про розділ праці знаходиться у пропорційній залежності від трудових досягнень кожного працездатного члену трудового колективу.

В організації оплати праці важливе місце займає раціональне застосування форм і систем заробітної плати, їх вдосконалення.

При відрядній формі оплати праці заробітна плата робітнику нараховується за кожну одиницю виробленої продукції або виконаний обсяг робіт за відрядною розцінкою.

Таблиця 1.2.1 Розрахунок трудомісткості виробничої програми цеху.

Норми часу на розробку (виготовлення) однієї моделі визначається згідно діючих на підприємстві стандартів.

Для розрахунку річної трудомісткості, потрібно норму часу на одну модель помножити на кількість моделей (загальну) (таблиця 1.1):

(1.3)

Модельєр-конструктор:

Конструктор одягу:

Портна:

Розкладник лекал:

Технолог:

Старший технолог:

Інженер нормувальник:

Конфекціонер:

Виробник лекал:

Розкрійник:

1.3 Розрахунок чисельності робітників експериментального цеху

Всі кадри підприємства поділяються на промислово-виробничий персонал, до якого належать зайняті в основних і допоміжних підрозділах підприємства, та непромисловий персонал, до них належать зайняті в невиробничій сфері підприємства.

Основні робітники — це робітники першої категорії в залежності від виконуваних функцій, які беруть безпосередню участь у виготовлені продукції, працівники другої категорії - службовці - працівники, які здійснюють підготовку та оформлення документації, господарське обслуговування, облік і контроль.

Таблиця 1.3 Розрахунок чисельності робітників експериментального цеху

Чисельність робітників розраховується шляхом поділення обсягу робіт на річний фонд робочого часу:

(чоловік) (1.4)

Річний фонд робочого часу:

Фр.ч =Др*R, де (1.5)

Дp — кількість робочих днів у році;

R — тривалість зміни.

Річний фонд робочого часу є величиною, яка кожен рік затверджується Кабінетом Міністрів України,, в залежності від кількості робочих, вихідних, святкових днів та тривалості робочої зміни — 2008 год.

Розкладник лекал:

Портна:

Розкрійник:

Виробник лекал:

Кількість прибиральниць визначається в залежності від промислових площ, в нашому випадку це одна людина, яка працює на підприємстві цілий рік з відрахуванням щорічної відпустки.

Фактична чисельність робітників знаходиться за розрахунком планової чисельності шляхом округлення.

Загальна кількість основних робітників знаходиться сумуванням кількості фактично прийнятих на роботу працівників. Вона складає 6 чоловік.

1.4 Розрахунок чисельності керівників та спеціалістів

Керівники та спеціалісти — це працівники третьої та четвертої категорій відповідно: спеціалісти — працівники, які займаються інженерно-технічними, економічними та іншими роботами; керівники — працівники, які займають посади керівників підприємств та його структурних підрозділів.

Таблиця 1.4 Розрахунок чисельності керівників та спеціалістів експериментального цеху

Чисельність керівників та спеціалістів розраховується, виходячи з штатного розкладу. Посадовий оклад встановлюється з урахуванням мінімальної заробітної плати.

1.5 Розрахунок оплати праці за категоріями персоналу

Таблиця 1.5 Розрахунок оплати праці за категоріями персоналу

Розряд робітників визначається відповідно кваліфікації робітника, його знання та вміння за тарифно — кваліфікаційним довідником. Головні тарифні ставки визначаються по тарифним сіткам з урахуванням встановленої мінімальної тарифної ставки. Річний тарифний фонд оплати праці розраховується шляхом помноження годинної тарифної ставки на річний фонд часу і на чисельність робітників.

Річний тарифний фонд заробітної плати розраховується за формулою:

де (1.6)

Фрічн — річний тарифний фонд заробітної плати (год);

Тстгодинна тарифна ставка (грн.);

Фчасу — річний фонд робочого часу (год);

Npo6 — чисельність персоналу (чол).

Розкладник лекал:

Розкрійник:

Портна:

Виробник лекал:

Прибиральниця:

Відсоток премії встановлюється на підприємстві в залежності від прибутковості роботи та положення про преміювання. Сума премії розраховується шляхом обчислення відсотку від річного тарифного фонду оплати праці.

(1.7)

Розкладник лекал:

Розкрійник:

Портна:

Виробник лекал:

Прибиральниця:

Витрати на оплату праці - це сума річного тарифного фонду заробітної плати та премії:

(1.8)

Розкладник лекал:

Розкрійник:

Портна:

Виробник лекал:

Прибиральниця:

1.6 Розрахунок витрат на оплату праці керівників та спеціалістів

Оплата праці інженерно-технічних працівників здійснюється відповідно до посадових окладів. Розподіл працівників по посадах здійснюється за допомогою Кваліфікаційного довідника посад керівників, фахівців та службовців. У довіднику відображено кваліфікаційні характеристики по кожній посаді, що складаються з трьох розділів:

4. Посадові обов’язки.

5. Повинен знати.

6. Кваліфікаційні вимоги.

За допомогою кваліфікаційного довідника можна визначити коло обов’язків, що мають виконуватись кожним інженерно-технічним працівником або службовцем, правильно встановити поділ праці між керівниками та фахівцями (спеціалістами).

Таблиця 1.6 Розрахунок витрат на оплату праці керівників і спеціалістів

Річний фонд оплати праці керівників та спеціалістів розраховується шляхом множення посадового окладу у місяць на кількість місяців у році та чисельність спеціалістів з кожної категорії працюючих:

де (1.9)

О посад.- посадовий оклад за місяць, грн.;

К міс-кількість місяців у році;

Nробчисельність

Старший інженер-технолог:

Інженер технолог:

Інженер по нормуванню сировини:

Конструктор:

Модельєр-конструктор:

Конфекціонер:

Відсоток премії для кожної категорії працюючих спеціалістів встановлюється на підприємстві за умовами збереження прибуткової діяльності. Сума премії розраховується шляхом обчислення відсотку премії від річного фонду оплати праці:

У (1.10)

Старший інженер-технолог:

У

Інженер технолог:

У

Інженер по нормуванню сировини:

У

Конструктор:

У

Модельєр-конструктор:

У

Конфекціонер:

У

Витрати на оплату праці (це сума річного тарифного фонду заробітної плати та премії) розраховуються за формулою :

(1.11)

Старший інженер-технолог:

Інженер технолог:

Інженер по нормуванню сировини:

Конструктор:

Модельєр-конструктор:

Конфекціонер:

1.7 Розрахунок річного фонду оплати праці з урахуванням надбавок і доплат

Таблиця 1.7 Розрахунок річного фонду оплати праці експериментального цеху з урахуванням надбавок та доплат

Фонд оплати праці (загальний) знаходиться сумуванням фонду оплати праці основних робітників та фонду оплати праці керівників та спеціалістів:

(1.12)

Розрахунок надбавок та доплат визначається за формулою:

де (1.13)

Д — сума надбавок та доплат,

Фзаг — фонд оплати праці (загальний),

%Д — відсоток надбавок та доплат.

Надбавки та доплати:

— за виконання державних і громадських обовязків :

— за чергові та додаткові відпустки: :

— інші виплати: :

Фонд оплати праці з урахуванням надбавок та доплат визначається сумуванням фонду оплати праці (загального) та всіх видів надбавок та доплат:

(1.14)

Таблиця 1.8 Розрахунок показників по праці

Середньомісячна заробітна плата розраховується шляхом поділення річного фонду оплати праці плюс премії основних робітників та керівників і спеціалістів на чисельність робітників і на 12 місяців:

(1.15)

2. СОБІВАРТІСТЬ, ПРИБУТОК ТА РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ

Собівартість продукції - це грошовий вираз затрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Собівартість продукції характеризується ефективністю всього процесу виробництва на підприємстві, наскільки в ній відображаються:

— рівень організації виробничого процесу;

— технічний рівень;

— продуктивність праці.

Собівартість продукції як показник використовується для контролю за використанням ресурсів виробництва, визначення економічної ефективності організаційно — технічних заходів, встановлення цін на продукцію.

Прибуток — це частина доходу, що залишається підприємству після відшкодування усіх затрат, пов’язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності.

Розрахунок витрат на виробництво являється одним з планових документів собівартості продукції.

Розрахунок витрат виробництва розробляється на основі собівартості калькуляції собівартості, плану матеріально-технічного забезпечення, плану по праці і кадрами, розрахунок комплексних витрат і інших планових розрахунків.

Особливість розрахунку затрат на виробництво заклечається в тому, що кожний її економічний елемент має всі відповідні затрати незалежно від того, де і як в підприємстві розраховуються витрати.

Розрахунок витрат на виготовлення виробу тісно пов’язані з асортиментом, якості продукції, так як асортимент являється важливою характеристикою натурального складу виготовляємої підприємством продукції.

Асортимент продукціїце склад і співвідношення окремих видів виробів у випуску продукції підприємства.

Оновлення асортименту швейних виробів досягається як шляхом внесення у вироби модних конструктивних рішень, так і шляхом застосування нових матеріалів, високоякісної фурнітури, різноманітних оздоблень і прикрас. При плануванні випуску продукції в асортименті враховуються наступні ознаки: видовий, груповий, родовий, розмірний, повнотний, модельний. Важливим показником, що характеризує роботу підприємства по покращенню асортименту є: відсоток оновлення асортименту, удільна вага в загальному випуску продукції виробу на рівні вітчизняних, закордонних зразків, доля випуску продукції підвищення якості, доля продукції по договірним цінам.

Одним з найбільш ефективних методів рішення задачі оптимального планування асортименту є метод лінійного програмування. Підприємства несуть відповідальність за виконання обов’язків по доставці продукції по номенклатурі (асортименту), якості і в строки у відповідальності з заключним договором.

Під якістю продукції розуміють сукупність властивостей, що зумовлюють її придатність задовольнити певні потреби споживачів у відповідності до всього призначення. Необхідність поліпшення якості продукції в сучасних умовах продиктовані такими обставинами як:

— потребами науково-технічного прогресу;

— зміною споживчих запитів населення;

— нестачею або обмеженістю природних ресурсів;

— підвищення значення матеріального стимулювання в ринкових умовах, коли кожна людина, яка краще працює, може придбати за свою платню більш високоякісний товар;

— розвитком зовнішньої торгівлі.

Якість в цілому по підприємству буде характеризувати такими показниками як, кількість рекламації, представленими торгівельними організаціями, кількість виробів.

Оцінка якості спирається на порівняння з аналогами, кращими вітчизняними, закордонними зразками.

В процесі господарської діяльності важливо не тільки вірно оцінити якість окремих виробів, але й загальний рівень якості продукції підприємства.

В тісному зв’язку з якістю продукції перебуває її конкурентоспроможність. Формула конкурентоспроможності в загальному виді може бути представлена:

КС = якість + ціна + обслуговування

Управляти конкурентоспроможністю можна шляхом збереження оптимального співвідношення між цими складовими.

Тобто, якщо підприємство буде випускати продукцію високої якості, ціни на цю продукцію будуть помірними, а обслуговування буде на вищому рівні, то вироби будуть конкурентоспроможними, що приноситиме підприємству гарний прибуток.

Отже конкурентоспроможність, в деякій мірі залежить від якості, тому підприємство в першу чергу, повинні звертати більшу увагу на якість продукції, щоб товари були конкурентоспроможними і приносили прибуток підприємству.

2.1 Вихідні дані для розрахунку калькуляції

Для розрахунку калькуляції треба з’ясувати вид, назву та ціну тканини (за даними технологічної частини), норми витрат тканини (за даними експериментальної розкладки), підкладки та прокладки клейової.

Таблиця 2.1 Вихідні дані для розрахунку калькуляції

Назва тканини визначається за даними технологічної частини, норми витрат тканини верха та підкладки визначаються за даними підприємства.

2.2 Розшифровка матеріальних витрат

Матеріалоємність продукції - це витрати сировини, матеріалів та інших матеріальних ресурсів на одиницю виготовленої продукції. Зниження матеріалоємності дає змогу одержати більше готових продуктів з тих самих матеріальних ресурсів, знижує собівартість продукції і витрати на розвиток сировинних галузей. Зниження матеріалоємності продукції - основний напрямок за краще використання оборотних виробничих фондів.

Серед операцій виробничого процесу можуть бути і такі, що не впливають на форму предмета праці. Частина з них належить до нетехнологічних операцій, інша частина являє собою так звані природні процеси.

Таблиця 2.2 Розшифровка матеріальних витрат на виріб

Розраховуємо норму технічну розходу тканин, м2:

(2.1)

Костюмна тканина:

Прокладка клейова:

Розраховуємо ціну оптову одного метра квадратного (грн):

Костюмна тканина:

Прокладка клейова:

Розраховуємо вартість матеріалів (грн):

Sм=Nт.м Ц опт. м (2.2)

Костюмна тканина:

Sм (верха)=2,04Ч64,38=131,33

Прокладка клейова:

Sм (прокладки)=0,2Ч13,00=2,6

Транспортно-заготівельні витрати визначаються за формулою (грн):

. (2.3)

Уцінка маломірних залишків визначається обчисленням відсотку уцінки (% У) від вартості тканини (грн):

. (2.4)

Сума від реалізації відходів визначається шляхом обчислення відсотку реалізації від вартості тканин (грн):

(2.5)

Розраховуємо вартість основних матеріалів за відрахуванням відходів (грн):

(2.6)

Вмат.ф. — вартість основних матеріалів та фурнітури.

Вартість основних матеріалів складається з суми загальної вартості основних матеріалів, суми транспортно-заготовчих витрат, суми уцінки маломірних залишків за вирахуванням суми від реалізації відходів.

2.3 Розрахунок основної заробітної плати Таблиця 2.3 Розрахунок основної заробітної плати на виріб

Розцінка за підготовку тканин до розкрою та розкрій, централізоване виготовлення бортової прокладки, оздоблення виробу в процесі ВТО визначається за даними підприємства чи у відсотках до відрядної розцінки за пошиття виробу.

Відрядна розцінка за підготовку тканин до розкрою та розкрій, попереднє дублювання деталей визначається за формулою (грн):

(2.7)

Розцінка за централізоване виготовлення бортової та інших прокладок, дублювання матеріалів визначається за формулою (грн):

(2.8)

Заробітна плата відрядна визначається як сума відрядної розцінки за пошив виробу, відрядної розцінки за підготовку тканин до розкрою та розкрій, розцінки за централізоване виготовлення бортової та інших прокладок, (грн):

(2.9)

Відсоток премії встановлюється на підприємстві в залежності від прибутковості роботи та положення про преміювання (грн):

(2.10)

Заробітна плата на виріб визначається сумуванням заробітної плати відрядної та премії (грн):

(2.11)

2.4 Калькуляція Собівартість — дуже важливий показник роботи підприємства, по рівню собівартості можна судити про те, наскільки ефективно використовуються основні фонди, трудові ресурси, грошові кошти та матеріальні ресурси.

Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі витрати конкретного підприємства на виробництво та реалізацію продукції. В собівартість включається вартість сировини, матеріалів, палива, енергії та інших предметів праці, амортизаційні відрахування, заробітна плата та інші витрати. При цьому собівартість не тільки включає витрати підприємства на виробництво та реалізацію продукції, а й розкриває механізм відшкодування цих витрат.

Собівартість може бути виробнича та повна.

Виробнича собівартість це сума вартості матеріалів за відрахуванням відходів та вартості обробки і витрати на оплату праці управлінського та обслуговуючого персоналу, утримання та ремонт будинків і споруд, витрати на охорону праці, техніку безпеки тощо.

(2.12)

Повна (комерційна) собівартість складається з виробничої собівартості та невиробничих витрат. Це витрати, пов’язані з реалізацією продукції, підготовкою кадрів тощо.

(2.13)

Калькуляцією собівартості називається зведення грошових витрат на виробництво та реалізацію однієї одиниці виробу. Вони складається за статтями калькуляційного листа, тобто переліку витрат на виробництво продукції в залежності від місця їх виникнення та призначення.

Таблиця 2.4 Розрахунок калькуляції собівартості виробу

Додаткова заробітна плата виробничих робітників, єдиний соціальний внесок, витрати на підготовку та освоєння виробництва, витрати на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничі витрати визначаються за формулою (грн):

де (2.14)

% - відсоток від основної заробітної плати виробничих робітників.

Додаткова заробітна плата виробничим робітникам

Єдиний соціальний внесок Витрати на підготовку та освоєння виробництва Витрати на утримання та експлуатацію обладнання Загальновиробничі витрати Вартість обробки визначається сумуванням основної заробітної плати виробничих робітників, додаткової заробітної плати виробничих робітників, відрахувань на соціальні заходи, витрат на підготовку та освоєння виробництва, витрат на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничих витрат (грн):

(2.15)

Адміністративні витрати визначаються за формулою (грн):

де (2.16)

% - відсоток від основної заробітної плати виробничих робітників.

Витрати на збут визначаються як відсоток від виробничої собівартості

(грн):

(2.17)

Таблиця 2.5 Розрахунок вільної ціни на виріб

Ціна — це грошовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачуються або одержуються за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі властивості товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкості товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових суб'єктів та інші суб'єктивні моменти.

Ціна на будь — який товар складається з окремих елементів. Один з головних є собівартість і прибуток. Їх наявність в ціні є обов’язковою.

Усі ціни поділяються на дві великі групи:

— виробничі;

— споживчі.

Виробничі ціни — це ціни, що реалізується продукція і надаються послуги іншим підприємствам та організаціям. До них належать гуртові ціни, закупівельні, кошторисні, тарифи та перевезення.

Споживчі ціни — ціни на товари та послуги, що реалізуються населенню. До них належать роздрібні ціни.

За способом встановлення ціни поділяються на:

— державні - встановлюються державою на продукцію державних підприємств;

— договірні - встановлюються за домовленістю між продавцем і покупцем;

— вільні - встановлюються підприємством самостійно;

— ввізні - встановлюються на імпортні підакцизні товари;

На рівень цін впливають такі фактори:

— державне регулювання цін;

— конкуренція виробників;

— співвідношення попиту та пропозиції;

— якість товару.

Рентабельність — показник, що характеризує ефективність підприємства з точки зору ефективного використання виробничих фондів та поточних витрат. Рентабельність визначається за формулою (грн):

де (2.18)

% - запланований відсоток рентабельності.

Ціна оптова визначається сумою собівартості продукції та запланованої її рентабельності (грн):

(2.19)

Податок на додану вартість (ПДВ) обчислюється за ставкою 20% від оптової ціни (грн):

(2.20)

Націнка торгівельних організацій залежить від виду виробів та очікуваного прибутку з одиниці продукції у відсотках (грн):

(2.21)

Вільна ціна визначається як сума оптової ціни, ПДВ та націнки торгівельних організацій (грн):

(2.22)

2.6 Витрати на одну гривню товарної продукції

Витрати на одну гривню товарної продукції - показник, що характеризує скільки коштів вклало підприємство для отримання однієї гривні.

Таблиця 2.6 Витрати на одну гривню товарної продукції

Розрахунок витрат на одну гривню товарної продукції розраховується, як відношення собівартості до ціни оптової:

В1грн.Тп= (2.23)

В1грн.Тп

4. ПОКАЗНИКИ КУРСОВОЇ РОБОТИ.

Таблиця4.1 Техніко-економічні показники

ВИСНОВКИ В ході курсової роботи були проведені техніко-економічні розрахунки, розрахунки показників організаційного плану, розрахунки собівартості та рентабельності моделі, що проектується.

В курсовому проекті розраховано в табличній формі:

· розрахунок кількості моделей;

· розрахунок виробничої програми цеху;

· розрахунок чисельності основних робітників;

· розрахунок чисельності керівників та спеціалістів;

· розрахунок витрат на оплату праці основних робітників;

· розрахунок витрат на оплату праці керівників та спеціалістів;

· розрахунок показників по праці;

· розрахунок річного фонду оплати праці з урахуванням надбавок і доплат;

· вихідні дані для розрахунку калькуляції;

· розшифровка матеріальних витрат на виріб;

· розрахунок основної заробітної плати на виріб;

· розрахунок калькуляції собівартості виробу;

· витрати на одну гривню товарної продукції.

Література

1. І.М.Бойчик «Економіка підприємства». — К, 2008

2. С. Ф. Покропивний «Економіка підприємства». — К, 2007

3. І.Г.Нікітіна «Економіка, організація і планування виробництва» .

4. Галузеві типові норми часу на контроль основних видів готових швейних виробів підприємств швейної промисловості.

5. Положення про систему технічного обслуговування та ремонту технічного обладнання у виробничих об'єднаннях на підприємствах системи легкої промисловості,?М., 1987 р.

6. Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт та професій робочих, розділ «Швейне виробництво » ,?М., 1981.

7. Закон України «Про оплату праці «,?К., 1996.

8. Закон України «Про підприємництво в Україні «, ?К., 1991.