Юридична термінологія як спеціалізована система правових понять

Міністерство освіти і науки України Національний Університет «Львівська Політехніка»

Інститут гуманітарних і соціальних наук Кафедра української мови Стаття На тему: ЮРИДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ ЯК СПЕЦІАЛІЗОВАНА СИСТЕМА ПРАВОВИХ ПОНЯТЬ Виконала: Лободзець Р.Р.

Перевірила: Наконечна Г. В.

Львів-2014

Розглянуто особливості юридичної термінології як спеціалізованої системи правових понять, що забезпечує потреби спілкування у сфері юридичної науки і практики. Увагу зосереджено на дослідженні семантичної структури юридичних термінів української та англійської мов.

Активізація інтеграційних процесів кінця ХХ — початку ХХІ ст. у світі і, зокрема на європейському континенті, для вироблення єдиних правових стандартів, що відповідають сучасним потребам цивілізаційного суспільного розвитку, вимагають упорядкування та унормування, а можливо й переструктурування національної юридичної терміносистеми.

Юридична термінологія у контексті юридичної лінгвістики, яка й визначає основні напрями досліджень у цій галузі, а саме: історія юридичної мови; юридичне термінознавство; юридична лексикографія; юридична текстологія; юридична стилістика; порівняльне юридичне мовознавство; судова лінгвістика, привертала увагу багатьох вітчизняних і зарубіжних дослідників, серед них — Н. В. Артикуца, С. П. Головатий, Ю. Є. Зайцев, Т. П. Кравченко, А. М. Ляшук, В. М. Протасов, П. М. Рабінович, О. А. Сербенська, В. М. Тертишник, І. Б. Усенко, А. А. Ушаков та ін.

Мета статті - підсумувати результати основних наукових досліджень із проблем юридичної термінології як спеціалізованої системи правових понять, зосередивши увагу на типологічному зіставленні семантичної структури юридичних термінів української та іншомовних мов.

Тому основними завданнями дослідження є:аналіз основних праць із проблеми; виявлення семантичної структури юридичних термінів в українській та іншомовній мовах; окреслення лексико-термінологічного мінімуму, необхідного для оволодіння фаховими юридичними знаннями.

Юридична лінгвістика (франц. linguistigueмовознавство, від лат. lingua — мова) — міждисциплінарна галузь знань про взаємозв'язок мови і права, мовні засоби вираження правових понять і категорій, мовностилістичні ресурси у сфері правової комунікації. Термін юридична лінгвістика вперше ввів у науковий обіг німецький учений А. Подлеху своїй праці «Юридична лінгвістика». За визначенням П. М. Рабіновича, юридичний термін — слово або словосполучення, що виражає поняття з правової сфери суспільного життя і має визначення в юридичній літературі (нормативно-правових актах, юридичних словниках, довідниках, енциклопедіях, наукових працях тощо) На його думку, юридичний термін співвідноситься з правовим поняттям як першоелементом правового знання і слугує його знаковою (мовною) моделлю, репрезентованою у звуковій і літерній формах, а правове поняття, його внутрішній зміст, обсяг і структура є логіко-смисловою основою для окреслення термінологічного значення у формі дефініції, яка узагальнює найістотніші ознаки і взаємозв'язки правового явища.

На думку М. Б. Вербенєц, за тривалий період мовознавчих досліджень в Україні не було жодної спроби системного перегляду юридичної термінології з огляду на комунікативну стратегію національної мови, а також компаративний українсько-іномовний контекст, за винятком зіставного опису української та російської юридичних терміносистем. Із такого погляду важливим є комплексний типологічний аналіз юридичної терміносистеми української мови на тлі термінотворчих процесів сучасного світу У порівняльно-історичному й типологічному аспекті досліджувала семантичну структуру юридичних термінів української та англійської мов А. М. Ляшук. Результатом її спостережень за співвідношенням спільного та відмінного у вербалізації понять права у системах досліджуваних термінів стало виявлення їх збігу та семантичної близькості, повної безеквівалентності семантичних структур, етнокультурних компонентів, які віддзеркалюють своєрідність правових засад обох суспільств.

Встановлено, зокрема, що у семантиці термінів зіставлюваних мов виявляється більше спільних ознак, ніж відмінних. Істотні ознаки семантичних полів збігаються:

право — law, покарання — punishment, особа — person, суд — court. Проте семантичні групи порівнюваних терміносистем характеризуються різною лексичною наповнюваністю залежно від ступеня соціальної значущості позначуваних понять. За підрахунками А. М. Ляшук, істотні розходження фіксуються у семантиці термінів на позначення майнових правовідносин (77,7%), юридичного документа (57,14%), кримінального покарання (44,4%)

Із зазначеним вище пов’язані й дослідження запозичень українською юридичною терміносистемою юридичних терміноелементів інших мов, що зумовлено різними історичними умовами і традиціями.

Юридичний термін за походженням може бути питомим національним (боржник, виїмка, завдаток, суд) або запозиченим, наприклад, аванс (франц.), алібі (лат.), банкноти (англ.), валюта (італ.), гіпотеза (грец.), пай (турец.). На основі поєднання національних та запозичених термінів і терміноелементів утворено значну кількість юридичних термінів (забезпечення позову, конституційне право, листок непрацездатності, матеріальне право, норма права, особа фізична, речовий доказ, тюремне ув’язнення, юридична наука). Особливий вид запозичень — інтернаціональний термін латинського і грецького походження (гіпотеза, гриф, декрет, деліквент, санкція). Власне, й саме слово термінологія складається з латинського елемента terminus — межа, та грецького logos — вчення.

Найпоширеніші юридичні терміни та усталені словосполучення часто вживають без перекладу і передають за допомогою трансформації: персона нон грата.

За структурою юридичний термін може бути простим (слово) або складним (словосполучення).

Терміни-слова за лексико-граматичною належністю поділяють на іменники, прикметники, дієслова та прислівники. На думку П. М. Рабіновича, домінування іменникових форм зумовило субстантивний (лат.substantivum — іменник) характер терміносистеми права. Термінологічні сполучення можуть бути дво-, три-, чотириі багатокомпонентними (речовий доказ, тюремне увязнення). Термінологічні сполучення складаються із стрижневого і залежних (атрибутивних) компонентів, які уточнюють, конкретизують значення основного терміна (забезпечення позову, конституційне право, листок непрацездатності, матеріальне право, норма права, особа фізична, речовий доказ, тюремне ув’язнення, юридична наука). Вони мають достатньо високий класифікаційний потенціал, виділяючи позначуване з ряду аналогічного за диференційними або додатковими ознаками і здійснюючи систематизацію понять за родо-видовим принципом. Наприклад, родова назва право (сукупність правових норм)—> видова характеристика (сфера правового регулювання) п. держане, адміністративне, цивільне, кримінальне, конституційне, трудове, сімейне, земельне, фінансове, екологічне, міжнародне та ін.

Серед юридичної термінології і номенклатурних назв дедалі більшого поширення набувають скорочені форми — абревіатури (ЖБК).

За семантикою юридичний термін може бути однозначним або багатозначним. Давні терміни права протягом своєї еволюції використовувались для найменування декількох, як правило, суміжних понять (д.-р. судъ «процес», «судова справа», покарання"). І хоча загальною є тенденція позбавлення від багатозначності, низка складних за внутрішнім змістом термінів зберігає декілька значень: міна (6), гриф, комітет (3), регламент (4) та ін.

Отже, проаналізовані мовознавчі дослідження вітчизняних і зарубіжних учених засвідчують, з одного боку, інтенсивність розвитку юридичної термінології впродовж останніх десятиліть, що пов’язане з інтерпретацією і глобалізацією світового розвитку, з другого боку, становлення і виділення окремої мовознавчої галузі - юридичної лінгвістики, у лоні якої зосереджені сьогодні всі наукові розробки актуальних проблем юридичної термінології. Разом із тим, аналіз функціонування юридичної термінології в Україні в усіх її вимірах (процес нормотворення, мовленнєва культура фахівців, упровадження усталених стандартів юридичної термінології на рівні держави) свідчить про непослідовне вживання термінологічних одиниць, порушення мовної цілісності текстів, калькування конструкцій із російської мови, невдалу синонімію, відсутність адекватних юридичних понять, низький рівень мовленнєвої культури (використання русизмів, діалектизмів, полонізмів тощо).У зв’язку з цим актуальними проблемами залишаються подолання синонімії у правових текстах, яка ускладнює трактування правових норм і є необґрунтованою та недоречною; впровадження єдиного термінологічно вивіреного та науково обґрунтованого з юридичного та з лінгвістичного погляду українсько-російського словника юридичних термінів; формування мовленнєвої культури фахівців на рівні усного і писемного мовлення.

юридичний термінологія семантичний мова Список літератури Книги

1. Вербенєц М. Б. Юридична термінологія української мови: історія становлення і функціонування: К., 2004. — 15 с.

2.Ляшук А. М. Семантична структура юридичних термінів української та англійської мов: К., 2007. -22 с.

Словники Юридичні терміни. Тлумачний словник/ Ю70 В. Г. Гончаренко, П. П. Андрушко, Т. П. Базова та ін.; за ред. В. Г. Гончаренка. — 2-ге вид., стереотипне.— К.: Либідь, 2004. — 320 с.

Електронні ресурси

1. Минзак О. В. Афіксальні антоніми в терміносистемі права (на матеріалі англійського юридичного дискурсу) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Nz/89₃/ statti/99.pdf.

2. Сушинська І. М., Давидов П. Г. Юридична термінологія як один із складників формування мовленнєвої культури студентів правознавців [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/articles/Kultnar/knar/knp82t2.