Розділ 1. Загальні аспекти педагогічної діагностики

Мета і завдання педагогічної діагностики. Вимоги до педагогічної діагностики

Педагогічна діагностика налічує стільки ж років, скільки вся педагогічна діяльність. Поняття «педагогічна діагностика» було запропоноване К. Інгенкампом за аналогією медичній і психологічній діагностикам у 1968 році. За своїми завданнями, цілями і сферами застосування педагогічна діагностика самостійна, хоча й запозичувала свої методи і спосіб думок у психологічної діагностики.

Особистісно зорієнтована система шкільної освіти вимагає психологізації навчально-виховного процесу, опори на надійну діагностичну основу. Сучасна школа має використовувати діагностику не селективну, а стимулюючу, супровідну, яка є підґрунтям для прийняття і реалізації педагогічно доцільних рішень.

Діагностика в роботі класного керівника — це вивчення учнів класу, індивідуального розвитку кожного і їх групової взаємодії та відношень, це отримання відомостей про учнів, необхідних для організації виховної роботи з ними. [5, с. 416].

Педагогічна діагностика спрямована на детальну категоризацію окремого випадку і є необхідною для прийняття конкретного рішення, цим вона відрізняється від наукового дослідження, що має на меті відкриття загальних взаємозв'язків і закономірностей.

Педагогічна діагностика може виконувати тільки підпорядковану функцію у системі виховання та навчання. Педагогічна діагностика слугує покращенню навчально-виховного процесу і є невід'ємною часткою кожного планомірного процесу. Вона має орієнтуватися на цілі, що поставлені державою та суспільством перед загальноосвітньою школою. Тому домінантною стає підготовка вчителявихователя, який спроможний вийти за межі власного предмета, здійснювати міждисциплінарні зв’язки, усвідомлювати фахові знання в системі культури, володіти методами педагогічної діагностики, вміти на цій основі організовувати навчально-виховний процес як соціальну взаємодію, залучаючи особистісні ресурси учнів для розв’язання завдань життєтворчості.

Педагогічна діагностика забезпечує науковий підхід до організації навчально-виховного процесу, оптимальний вибір мети, завдань, планування, вивчення школяра у всіх відношеннях. Вона є елементом педагогічної культури і підвищує ефективність навчально-виховного процесу. Педагогічна діагностика в школі має розв’язати такі задачі:

• — визначити виховний потенціал педагогічного колективу (завдання адміністрації);
• — виявити позитивні та негативні впливи у мікрорайоні школи і на цій основі прийняти заходи, щодо поліпшення виховної роботи (завдання заступника директора з виховної роботи);
• — встановити реальні умови формування особистості і колективу в школі для різних категорій школярів: педагогічно-занедбаних, невстигаючих, обдарованих (завдання класного керівника);
• — виробити єдині педагогічні позиції, підвищити ефективність виховних впливів на основі об'єктивного уявлення про дітей даного класу (завдання класного керівника й батьківського комітету);
• — сприяти розвитку самосвідомості та особистої відповідальності вихователів і вихованців (завдання класного керівника);
• — забезпечити індивідуалізацію та диференціацію у вихованні кожної дитини;
• — врахування рівня розвитку її нахилів, обдарованості, творчості (завдання класного керівника);
• — виявити відносний рівень розвитку учнів та учнівських колективів (завдання класного керівника та практичного психолога);
• — аналізувати зміни рівня розвитку учнів під впливом виховних заходів (завдання класного керівника);
• — визначити потенційні можливості психічного розвитку школярів (завдання практичного психолога).

Педагогічна діагностика в роботі класного керівника виконує: виховну, інформаційну, оцінну, формуючу, контрольно-коректуючу та прогностичну функції. Об'єктивна діагностика вихованості особистості ґрунтується на матеріалістичному розумінні зв’язків людини з оточуючим середовищем і комплексному аналізі її інтегративних якостей та діяльності. Тому до основних об'єктів та змісту педагогічної діагностики класного керівника можна включити:

• — рівень вихованості та рівень сформованості інтегративних рис особистості (моральний, розумовий, естетичний та інший розвиток);
• — поведінка і діяльність вихованців;
• — виховний вплив у макроі мікросередовищі;
• — можливості та особливості сімейного, загально-шкільного та класного колективів, їх педагогічна характеристика;
• — зміст, ефективність та продуктивність педагогічної діяльності;
• — контроль за впливом на учнів різних діагностичних методів.

Всі об'єкти педагогічної діагностики взаємопов'язані між собою, знаходяться у неперервному русі і розвитку. В діагностичній діяльності класного керівника можна виділити такі аспекти:

• — порівняння (ступінь зрушення або змін);
• — аналіз (виявлення причин змін, що відбулися);
• — прогнозування (екстраполювання даних отриманих у результаті співставлень та аналізу поведінки учнів в інших ситуаціях);
• — інтерпретація (процес, у ході якого інформація об'єднується залежно від її значення);
• — доведення до відома учнів результатів діагностичної діяльності;
• — вимірювання (ступінь вираженості певної властивості предмета).

Результати вимірювання мають відповідати таким вимогам: об'єктивність, надійність, валідність, систематичність, однозначність, точність, простота у використанні, доступність.

Об'єктивність полягає в науково обґрунтованому змісті діагностичних тестів (завдань, питань), діагностичних процедур, доброзичливому ставленні педагога до всіх учнів, точному, адекватному результаті, який відповідає встановленим критеріям оцінювання знань, умінь, навичок. Об'єктивність діагностики означає, що отримані результати співпадають незалежно від того, які методи і засоби контролю застосовувались, і від особистостей педагогів, які здійснюють діагностику.

Систематичність полягає в необхідності проведення діагностичного контролю на всіх етапах дидактичного процесу — від початкового сприйняття знань і до їх практичного застосування. Систематичність полягає і в тому, що регулярній діагностиці піддаються всі учні з першого і до останнього дня перебування в навчальному закладі.

Практична валідність характеризує тест не стільки з боку його психологічного змісту, скільки з погляду його цінності відносно досягнення певної практичної мети.

Шкільний контроль необхідно здійснювати з такою періодичністю, щоб перевірити все, що учні знають і вміють. Принцип систематичності вимагає комплексного підходу до проведення діагностики, за якого різні форми, методи і засоби контролю, перевірки, оцінювання використовуються в тісному взаємозв'язку і єдності, підкоряються одній меті. Такий підхід виключає універсальність окремих методів і засобів діагностики. [3, 5−9].

Актуальні завдання загальноосвітньої школи: забезпечити саморозвиток, самоствердження, саморух особистості кожного учня. Реалізація особистнісно-орієнтованого підходу у вивченні особистості учня та учнівських колективів передбачає врахування таких вимог, які зумовлені, з одного боку основними психолого-педагогічними принципами, а з другого — конкретними умовами навчально-виховного процесу, а саме:

• — діагностика має бути націлена на виявлення особливостей процесу психічного розвитку кожного учня;
• — оцінка результатів діагностики має проводитися не шляхом порівняння результатів з нормами або середніми величинами, а шляхом зіставлення їх з результатами попередніх діагностичних перевірок того ж учня з метою виявлення характеру й міри прогресивних змін та оцінки його зусиль у навчальній діяльності та самовихованні;
• — дослідження процесу психічного розвитку слід здійснювати протягом усіх років навчання;
• — діагностика має виявити не тільки актуальний рівень розвитку тієї чи іншої особистості, а проводитися з урахуванням зони найближчого розвитку (перспектив розвитку школяра, яких він може досягти при співробітництві з дорослими або самостійно);
• — рівень розвитку школяра повинен бути описаний як змістова характеристика відповідної діяльності дитини, а процес розвитку — розглядатися як зміна якісних своєрідних етапів розвитку цієї діяльності;
• — вивчення особистості учнів та їх колективів важливе не саме по собі. Воно завжди має бути спрямовано на розв’язання певної педагогічної задачі, що випливає з конкретних умов школи, класу, ситуації.

Наступна вимога стосується врахування такої якості особистості вчителя як педагогічного оптимізму. Суть його сформульована видатним психологом С.Л. Рубінштейном: «Досягти успіхів у боротьбі з негативними та слабкими сторонами людини можливо, знайшовши його сильні сторони — ті сили, які при належному їх спрямуванні можуть бути обернені на добру мету. На них потрібно спиратися у боротьбі з недоліками людини. Вступаючи у боротьбу з недоліками людини потрібно шукати у ній союзника».

Психологічне вивчення особистості школярів та шкільних колективів має бути всебічним і охоплювати всі сфери психічного розвитку учня та динаміку розвитку колективу.

Вивчення індивідуальних рис особистості має здійснюватися з урахуванням вікових особливостей, зокрема, в експериментальні завдання повинні включатися вимоги до учнів кожної вікової групи у доступній формі.

Дослідження психічного розвитку, як правило, мають проводитися у природних умовах навчально-виховного процесу. Тільки в деяких випадках можна використовувати лабораторні методи психодіагностики.

Діагностика повинна охопити всіх учасників педагогічного процесу без винятку і проводитися систематично шляхом проведення діагностичних зрізів у запланованому терміні по кожному параметру психічного розвитку. [13].

Отже, основною метою педагогічної діагностики є вивчення особистостей учнів, яке дозволяє контролювати хід і темп їхнього психічного розвитку, виявляти їхні індивідуальні й потенційні можливості, особливості класних колективів для виявлення у них загальних і функціональних затримок, труднощів психічного, трудового й етичного розвитку і таким чином науково обґрунтовано управляти навчально-виховним процесом.