Вартість капіталу підприємства: економічний зміст та порядок визначення

Зміст.

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні основи формування капіталу підприємства
• 1.1 Сутність капіталу підприємства
• 1.2 Особливості формування складових власного капіталу підприємства
• 1.3 Місце позикового капіталу в розвитку підприємства
• Розділ 2. Загальна оцінка фінансової діяльності ВАТ «Укрнафта»
• 2.1 Загальна характеристика діяльності ВАТ «Укрнафта»
• 2.2 Дослідження наявної структури капіталу на підприємстві
• 2.3 Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг)
• Розділ 3. Оптимізація структури капіталу на підприємстві
• 3.1 Форми реалізації структури капіталу
• 3.2 Заходи щодо забезпечення реалізації структури капіталу
• Висновок
• Список літератури
• Додатки
• Вступ
• Капітал — це вартість, яка в процесі виробництва дає нову додану вартість, тобто самозростає. Самозростання капіталу відбувається у процесі його обігу.
• Капітал розглядається як сукупність засобів виробництва і вважається вічною категорією. Він ототожнюється з речовою натуральною формою. Але на відміну від первинних чинників — затрат праці і землі - капітал, будучи частиною затрат є в той же час продуктом праці.
• Актуальність теми роботи величезна, адже в умовах ринкової економіки відбулося зміщення пріоритетів в об'єктах та цільових установах системи управління об'єктом господарювання. Якщо в економіці, що централізовано планувалась, свобода в маніпулюванні ресурсами, їх відшкодування була достатньо обмежена, а підприємства були поставлені в жорсткі рамки і не могли вибирати найбільш раціональну структуру ресурсів, що ними використовувались, то в ринковій економіці такі обмеження по суті не існують, а ефективне управління ресурсами вимагає здійснення оптимізації ресурсного потенціалу підприємства.
• Мета курсової роботи полягає в опрацюванні оцінки діяльності конкретного підприємства, дослідженні сутності структури капіталу на підприємстві та визначенні оптимальної раціональної структури капіталу для даного підприємства.
• Основними завданнями курсової роботи є:
• — розгляд теоретичних умов формування капіталу підприємства, а саме його структура та склад;
• — проведення аналізу фінансових результатів діяльності і оцінки фінансово-економічного стану підприємства, дослідження структури капіталу на підприємстві;
• — шляхи її оптимізації даної структури.
• Об'єктом курсової роботи є фінансово-господарська діяльність ВАТ «Укрнафта».
• Предметом дослідження є вищевказане підприємство, яке займається нафтовидобувною промисловістю.
• Якщо розглядати тлумачення капіталу з погляду різних економічних дисциплін, то можна помітити деяку неоднозначність. Для своїх цілей економісти відбивають поняття капіталу з двох сторін. З однієї сторони капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів. При цьому характеризується напрямок вкладення засобів. З іншого боку, якщо розглядати джерела фінансування, можна відзначити, що капітал — це можливість і сукупність форм мобілізації фінансових ресурсів для одержання прибутку.
• При написанні курсової роботи використовувалося таке інформаційне забезпечення: форма № 1 «Баланс», форма № 2 «Звіт про фінансові результати», форма№ 3 «Звіт про рух грошових коштів», форма № 4 «Звіт про рух власного капіталу». Аналіз підприємства був проведений за 2 звітних роки.

Розділ 1. Теоретичні основи формування капіталу підприємства.

1.1 Сутність капіталу підприємства.

Капітал — одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності [2. c.147].

Якщо розглядати тлумачення капіталу з погляду різних економічних дисциплін, то можна помітити деяку неоднозначність. Для своїх цілей економісти відбивають поняття капіталу з двох сторін. З однієї сторони капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів [1.c. 78]. При цьому характеризується напрямок вкладення засобів. З іншого боку, якщо розглядати джерела фінансування, можна відзначити, що капітал — це можливість і сукупність форм мобілізації фінансових ресурсів для одержання прибутку.

Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначи такі його характеристики як :

1. Капітал підприємства є основним чинником виробництва. У системі факторів виробництва (капітал, земля, праця) капіталу належить пріоритетна роль, тому що він поєднує усі фактори в єдиний виробничий комплекс.

Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять доход. У даному випадку він може виступати ізольовано від виробничого фактора у формі інвестованого капіталу.

2. Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників. Частина капіталу в поточному періоді виходить з його складу і попадає в «кишеню» власника, а частина капіталу, що накопичується, забезпечує задоволення потреб власників у майбутньому.

3. Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості. У цій якості виступає насамперед власний капітал підприємства, що визначає обсяг його чистих активів. Поряд з цим, обсяг використовуваного власного капіталу на підприємстві характеризує одночасно і потенціал залучення їм позикових фінансових засобів, що забезпечують одержання додаткового прибутку. У сукупності з іншими факторами — формує базу оцінки ринкової вартості підприємства.

4. Динаміка капіталу підприємства є найважливішим показником рівня ефективності його господарської діяльності. Здатність власного капіталу до самозростання високими темпами характеризує високий рівень формування й ефективний розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. У той же час, зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства.

5. Капітал представляє собою накопичений шляхом збережень запас економічних благ у формі грошових активів та реальних капітальних товарів, що залучаються його власниками в економічний процес як інвестиційний ресурс та фактор виробництва з метою отримання доходу.

З позицій фінансового менеджменту капітал має багато.

характеристик: [4. с. 20].

1. Капітал підприємства є основним фактором виробництва.

2. Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять дохід.

3. Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників.

4. Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості.

5. Динаміка капіталу підприємства є найважливішим барометром рівня ефективності його господарської діяльності.

6. Капітал є носієм фактору ризику.

7. Капітал виступає носієм фактору ліквідності.

З урахуванням розгляданих вище характеристик, економічна сутність категорії капіталу підприємства у нестабільних, пов’язаних з ризиком економічних умовах може бути сформованою наступним чином [4. .24]:

1) Капітал підприємства — накопичений шляхом збереження запас економічних благ у формі грошових коштів та реальних капітальних товарів, що залучається його власниками в економічний процес як інвестиційний ресурс і фактор виробництва з метою отримання доходу, функціонування яких в економічній системі базується на ринкових принципах і пов’язане з фактором часу, ризику і ліквідності [8. c.198].

2) Капітал підприємства характеризується не тільки своєю багато аспектною сутністю, але й різноманіттям граней, у яких він виступає.

При розгляданні теми «Шляхи удосконалення управління структурою капіталу промислового підприємства» особлива увага повинна бути наділена ознаці «за належністю підприємству», яка передбачає поділення капіталу на власний та позиковий.

1.2 Особливості формування складових власного капіталу підприємства.

Капітал підприємства характеризується різноманіттям видів і систематизується по цілому ряду категорій [2. c. 155].

По приналежності підприємству виділяють власний і позиковий капітал. Власний капітал характеризує загальну вартість засобів підприємства, що належать йому на праві власності і використовуваних їм для формування визначеної частини активів. Ця частина активу, сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являє собою чисті активи підприємства. Власний капітал містить у собі різні по своєму економічному змісті, принципам формування і використання джерела фінансових ресурсів: статутний, додатковий, резервний капітал. Крім того, до складу власного капіталу, яким може оперувати господарюючий суб'єкт, без застережень при здійсненні угод, входить нерозподілений прибуток; фонди спеціального призначення та інші резерви. Також до власних засобів відносяться безоплатні надходження й урядові субсидії. Величина статутного капіталу повинна бути визначена в статуті й інших установчих документах організації, зареєстрованих в органах виконавчої влади. Вона може бути змінена тільки після внесення відповідних змін в установчі документи [3. c. 117].

Додатковий капітал включає вартість майна, внесеного засновниками (акціонерами) понад зареєстровану величину статутного капіталу; суми, що утворяться в результаті змін вартості майна при його переоцінці; інші надходження у власний капітал підприємства [4.c. 36].

Резервний капітал — це частина власного капіталу, що виділяється з прибутку організації для покриття можливих збитків і втрат. Величина резервного капіталу і порядок його утворення визначаються законодавством України і статутом організації.

Нерозподілений прибуток — основне джерело нагромадження майна підприємства чи організації. Це частина валового прибутку, що залишилася після сплати податку на прибуток у бюджет і відволікання засобів за рахунок прибутку на інші цілі.

Фонди спеціального призначення характеризують чистий прибуток, спрямований на виробничий розвиток і розширення підприємства, а також на заходи соціального характеру [4. c. 39] .

До інших резервів відносяться резерви, що створюються на підприємстві в зв’язку з майбутніми великими витратами, що включаються в собівартість і витрати обігу. Субсидії і надходження утворяться в результаті спеціальних асигнувань з бюджету, позабюджетних фондів, інших організацій і фізичних осіб.

Усі власні засоби в тім чи іншому ступені служать джерелами формування засобів, використовуваних організацією для досягнення поставлених цілей.

В складі власного капіталу можуть бути виділені дві основні складові: інвестований капітал, тобто капітал, вкладений власниками в підприємство; і накопичений капітал, тобто капітал, створений на підприємстві поверх того, що спочатку авансовано власниками [3. c.120].

Інвестований капітал включає номінальну вартість простих і привілейованих акцій, а також додатково оплачений (понад номінальну вартість акцій) капітал. До даної групи звичайно відносять і безоплатно отримані цінності. Перша складова інвестованого капіталу представлена в балансі статутним капіталом, друга — додатковим капіталом (у частині отриманого емісійного доходу), третя — додатковим капіталом (у частині безоплатно отриманого майна) чи фондом соціальної сфери.

Накопичений капітал знаходить своє відображення у виді статей, що виникають у результаті розподілу чистого прибутку (резервний капітал, нерозподілений прибуток, інші аналогічні статті). Незважаючи на те, що джерело утворення окремих складових накопиченого капіталу одне — нерозподілений прибуток, цілі і порядок формування, напрямки і можливості використання кожної його статті істотно відрізняються [3. c. 122].

Усі статті власного капіталу формуються відповідно до законодавства України, установчими документами й обліковою політикою. Чинне законодавство визначає обов’язок акціонерного товариства створювати два фонди — статутний і резервний. Іншого обов’язкового переліку фондів, що повинне створювати підприємство, а також нормативи відрахувань у них, законодавство не містить. Питання використання резервного і інших фондів товариства відносяться до виняткової компетенції ради директорів товариства.

1.3 Місце позикового капіталу в розвитку підприємства.

Позиковий капітал товариства характеризує залучені для фінансування розвитку підприємства на поворотній основі кошти чи інші майнові цінності. Джерела позикового капіталу можна розділити на дві групи — довгострокові і короткострокові. До довгострокового в українській практиці відносяться ті позикові джерела, термін погашення яких перевищує дванадцять місяців. У закордонній практиці позикові джерела, що видаються на термін від одного до п’яти років, вважаються середньостроковими. До короткострокового позикового капіталу можна віднести кредити, позики, а також вексельні зобов’язання — з терміном погашення менш одного року; кредиторську і дебіторську заборгованості [3. c. 131].

До позикових джерел капіталу необхідно віднести всі залучені підприємством засоби, незалежно від того, звідкіля вони отримані і за якою ціною. Позиковими джерелами капіталу є:

· банківські кредити;

· позики надані іншими інвесторами;

· фінансування з державного бюджету і тимчасово залучені засоби кредиторів.

Вони повинні відбиватися в обліку по поточній вартості на момент одержання засобів. Тимчасово залучені засоби (кредиторська заборгованість) виникають у рамках товарного кредиту, що утвориться, у залежності від умов оплати і сумлінності партнерів, а також при затримках в оплаті праці співробітників підприємства й ін. Даний вид джерел капіталу оцінюється по поточній вартості на момент виникнення. Безоплатно отримані підприємством засоби виявляються у формі фінансування з бюджетів різного рівня, а також у виді спонсорської допомоги від різних організацій, фінансової допомоги, отриманої від установ. Одне з основних джерел капіталу при організації бізнесу — внесок засновників (акціонерів) підприємства в статутний фонд При визначенні вартості його навряд чи варто відносити до безкоштовних джерел капіталу для підприємства, тому що акціонерам нараховуються дивіденди на вкладені в підприємство засоби, а засновники розподіляють отриманий прибуток. Тому дане джерело, відносячись до власного капіталу засновників, у той же час є платним для підприємства. Джерело формування капіталу підприємства — авансований капітал — дає підприємству абстрактне право на розпорядження активами. При цьому по ознаці власності джерела капіталу підрозділяються на власні і позикові [2. c. 159].

По формах інвестування розрізняють капітал у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, використовуваний для формування статутного капіталу підприємства. Інвестування капіталу в цих формах дозволено законодавством при створенні нових підприємств, збільшенні обсягу їхніх статутних фондів.

По об'єкту інвестування виділяють основний і оборотний види капіталу підприємства. Основний капітал характеризує ту частину використовуваного підприємством капіталу, що інвестований в усі види його необоротних активів. Оборотний капітал характеризує ту його частину, що інвестована в усі види його оборотних активів [3. c.103].

По формах власності виділяють приватний і державний капітал, інвестований у підприємство в процесі формування його статутного капіталу.

По організаційно — правових формах діяльності виділяють наступні види капіталу: акціонерний капітал (капітал підприємств, створених у формі акціонерних товариств); пайовий капітал (капітал партнерських підприємств — товариств з обмеженою відповідальністю, командитних і т.д.) і індивідуальний капітал (капітал індивідуальних підприємств — сімейних і т.д.).

Розділ 2. Загальна оцінка фінансової діяльності ВАТ «Укрнафта».

2.1 Загальна характеристика діяльності ВАТ «Укрнафта».

Вiдкрите акцiонерне товариство «Укрнафта» створене 31.03.1994 року шляхом корпоратизацiї пiдприємства «Виробниче об'єднання «Укрнафта» на виконання Указу Президента України «Про корпоратизацiю пiдприємств» вiд 15.06.1993 року № 210/93, наказу Мiнекономiки вiд 22.11.1993 року № 90 i наказу Держкомнафтогазу № 57 вiд 23.02.1994 року. Перше свiдоцтво про реєстрацiю випуску цiнних паперiв, видане Мiнфiном України 25.05.1994 року за № 201/0/1994 року. Станом на 31.12.2008 року в управлiннi НАК «Нафтогаз України» знаходиться 50% акцiй, решта 50% акцiй належить iншим юридичним та фiзичним особам.

На теперiшнiй час ВАТ «УКРНАФТА» є найбiльшою нафтодобувною компанiєю в Українi. ВАТ «Укрнафта» здiйснює геологорозвiдувальнi роботи, експлуатацiйне бурiння, видобуток нафти i газу на територiї 2-х нафтогазових регiонiв України: захiдного та схiдного.

На сьогоднiшнiй день ВАТ «Укрнафта» є найбiльшою нафтодобувною компанiєю в Українi. Газопереробнi заводи, що входять до складу ВАТ «Укрнафта», є найбiльшими виробниками на Українi скрапленого газу. ВАТ «Укрнафта» має власну мережу автозаправних станцій на територiї України.

Інвестиційна привабливість:

· понад 91% видобутку нафти, 27% газового конденсату та 17% газу;

· 98 родовищ вуглеводнів на території ї двох нафтогазоносних регіонів України, що охоплюють львівську, Івано-Франківську, Чернівецьку, Сумську, Чернігівську, Полтавську, Харківську та Дніпропетровську області;

· 2 783 нафтових та газових свердловин;

· 391 АЗС у 24 регіонах України;

· понад 2,980 мільярда фактичних внесків до бюджету країни тільки за підсумками 2007 року;

· 28 628 працівників, які з року в рік своєю щоденною наполегливою працею примножують досягнуті результати.

Цінні папери та акціонерний капітал компанії.

Компанія ВАТ «Укрнафта» — один з лідерів українського фондового ринку з ліквідності цінних паперів та за обсягами укладених на ПФТС угод.

Компанія першою серед українських підприємств вийшла на міжнародний фондовий ринок, здійснивши у 1999 році програму Американських депозитарних розписок (ADR) першого рівня (депозитарій The Bank of New York). Американські депозитарні розписки включені до лістингу Берлінської та Франкфуртської фондових бірж, користуються попитом на Американському фондовому ринку. 1 ADR, до якого входять 6 звичайних акцій, зараз коштує більше ніж 363 долари США.

2.2 Дослідження наявної структури капіталу на підприємстві.

Під структурою капіталу розуміють співвідношення між різними джерелами капіталу (Власним і позиковим), що використовується для довгострокового фінансування інвестиційної діяльності підприємства. Водночас, необхідно звернути увагу і на частку короткострокових зобов’язань, адже вони безпосередньо впливають на стійкість фінансового стану компанії.

Структура капіталу відіграє провідну роль у формуванні ринкової вартості підприємства Структура капіталу компанії формується під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Найбільш суттєво впливають такі: темпи зростання обороту та прибутковості підприємства; податковий тягар; загроза поглинання підприємства; стан ринку капіталу; структура активів компанії; потреба у фінансування масштабних нових проектів; прийнятний рівень ризику. Проведемо порівняльний загальний аналіз структури капіталу підприємства за два роки:

Таблиця 2.1. Структура капіталу підприємства.

Рис. 2.1.Динаміка структури капіталу.

З наведеною таблиці 2.1 та діаграми (рис. 2.1.) видно, що із року в рік частка власного капіталу в кінці 2007 року збільшується, порівняно із початком цього ж року, а в кінці 2008 року зменшується, порівняно із кінцем 2007 року. Позикові кошти в кінці 2007 року зменшуються, порівняно із початком 2007 року, а в 2008 році знову їх частка збільшується. За нормативними значеннями власний капітал має становити більше 50% в загальній сумі майна. Із аналізу структури капіталу ВАТ «Укрнафта» власний капітал становить близько 80%.

Таблиця 2.2. Аналіз структури власного капіталу.

Таблиця 2.2 показує, що значних змін в структурі власного капіталу за два роки не відбулося за винятком помірного зростання суми нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) та зменшення суми іншого додаткового капіталу.

Рис. 2.2. Структура власного капіталу підприємства.

Рис. 2.2 показує, що беззаперечним основним джерелом формування власного капіталу є нерозподілений прибуток (непокритий збиток), основне джерело нагромадження майна підприємства чи організації. Це частина валового прибутку, що залишилася після сплати податку на прибуток у бюджет і відволікання засобів за рахунок прибутку на інші цілі.

Щорічне зростання суми цього джерела зумовлене зростанням прибутку підприємства.

Таблиця 2.3. Аналіз структури залученого капіталу.

Проведений аналіз структури залученого капіталу (Табл. 2.3.) свідчить про те, що на кінець 2008 року частка поточних зобов’язань у складі залученого капіталу зменшилась на 13% порівняно з 2007 роком, але все ж таки поточні зобов’язання являються основним джерелом формування залучених коштів, що підриває стійкість фінансового стану компанії, так як з капіталом короткострокового використання необхідна постійна оперативна робота, спрямована на контроль за своєчасним їх поверненням і на залучення в оборот на нетривалий час інших капіталів. Значення інших статей зобов’язань в динаміці зменшується, за винятком довгострокових зобов’язань, які надалі треба розглянути детальніше (Табл. 2.4.).

Таблиця 2.4. Аналіз структури довгострокових зобов’язань.

Таким чином, довгострокові джерела формування засобів формуються лише за рахунок довгострокових кредитів банків. Їх сума на кінець 2007 року зменшилася із 534 784 грн до 443 053 грн, тобто зменшилася на 17%, порівняно із сумою на початок цього ж року, але в кінці 2008 року вона стрімко зросла, і таким чином загальна зміна склала 440 546 тис.грн.

Поточні зобов’язання — зобов’язання, які будуть погашені впродовж операційного циклу підприємства або повинні бути погашені впродовж дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Поточне зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу у звітному періоді.

Таблиця 2.5. Аналіз структури поточних зобов’язань.

Згідно з таблицею 2.5 розрахункових даних поточні зобов’язання формуються головним чином за рахунок кредиторської заборгованості за товари роботи та послуги, частка яких в сумі поточних зобов’язань постійно зменшується, а також за рахунок зобов’язань за розрахунками з бюджетом та інших поточних зобов’язань. Зі всіх перелічених джерел мають тенденцію до падіння лише останні та зобов’язання по розрахунках з бюджетом, що є позитивним адже цей факт зменшує суму штрафу чи неустойки у разі прострочення заборгованості або невиконання свої зобов’язань перед бюджетом. Тим не менше за результатами перевiрки суми нарахованих штрафiв, пенi, неустойок складає - 6896 тис. гривень.

Рис. 2.3. Структура поточних зобов’язань за розрахунками компанії за 2007р.

Рис. 2.4. Структура поточних зобов’язань за розрахунками компанії за 2008 р.

Якщо порівняти зміни в структурі поточних зобов’язань за розрахунками, то можна побачити (рис. 2.3, рис. 2.4.), що в 2008 році значно збільшилися зобов’язання по розрахунках з бюджетом, зі страхування та оплати праці, зменшилися зобов’язання з одержаних авансів.

Таким чином, щодо впливу факторів на структуру капіталу підприємства можна зробити висновок, що на нього, в тім як і на загальну діяльність підприємства впливають усi негативнi явища як в економiчнiй, так i в полiтичнiй та соцiальнiй сферах життя держави — iнфляцiйнi процеси, зниження обсягiв виробництва, заборгованiсть заробiтної плати та соцiальних виплат населенню, недостатнє фiнансування бюджетної сфери. 5. c. 125].

Для оцінки ефективності використання залучених коштів розрахуємо систему аналітичних показників:

1) коефіцієнт співвідношення між довгостроковим і короткостроковим залученим капіталом.

К_{ДК/ККПоч.2007р.}= 535 893/1 102 652 = 0,49.

К_{ДК/КККін.2007р.}= 444 162/536 564 = 0,83.

К_{ДК/КККін.2008р.}= 976 439/799 728 = 1,22.

Зростання цього коефіцієнта в 2008 році свідчить про зменшення залежності акціонерного товариства від короткострокових джерел та збільшення залежності від довгострокових джерел формування капіталу.

2) коефіцієнт залучених коштів.

К_{з.к.Поч.2007р.}= 1 102 652/2 229 900 = 0,49.

К_{з.к.Кін.2007р.}= 536 564/1 717 688 = 0,31.

К_{з.к.Кін.2008.}= 799 728/1 993 374 = 0,40.

Динаміка цього показнику показує, що на кінець 2007 року підприємство було некредитоспроможним, на кінець 2008 року ситуація майже не поліпшилася і кредитоспроможність підприємства залишається на низькому рівні.

3) узагальнюючий коефіцієнт фінансової стійкості.

К_{ф.с.Поч.2007р.}= (6 543 521+535 893)/8 187 646=0,86.

К_{ф.с.Кін.2007р.}= (7 073 066+444 162)/8 056 200=0,93.

К_{ф.с.Кін.2008р.}= (7 616 574+976 439)/9 394 251=0,91.

Так як узагальнюючий коефіцієнт фінансової стійкості відповідає нормативу (70%), то дані обчисленого коефіцієнта свідчать проте, що із року в рік ситуація в компанії поліпшується, так як дані коефіцієнта зростають.

Для подальшого визначення доцільності використання позикових засобів розрахуємо вартість джерел фінансування ВАТ «Укрнафта».

Згідно з офіційною інформацією про випуски акцій ВАТ «Укрнафта» підприємство здійснило емісію один раз 25.05.1994 року, коли випустило прості акції у кількості 54 228 510 шт. номінальною вартість 0,25 грн. кожна на загальну суму 13 557 127,5 грн., що складає 100% долю у статутному капіталі (табл.2.6).

Таблиця 2.6. Інформація про дивіденди на 2008 рік.

Фактична виплата дивiдендiв за 2008 рiк запланована у перiод з 01.06.2007 по 01.12.2007.

Так як акції були реалізовані на суму 13 557 127,5 грн., а в 2008 році сума нарахованих дивідендів склала 43 727, то можна розрахувати вартість джерела капіталу «звичайні акції» без коригування на рівень витрат на розміщення акцій, так як емісія акцій відбулася ще в 1994 році.

= 43 727/13 557 127,5 =0,003 або 0,3%;

=85 336 /13 557 127,5 =0,006 або 0,6%.

Зниження вартості джерела «прості акції» пов’язано із зниженням обсягів дивідендів, що в свою чергу стало наслідком зниження прибутку на 1 акцію з 0,034 грн за 2007 рік до 0,044 грн. за 2008 рік.

Так як вартість джерела коштів «нерозподілений прибуток» кількісно дорівнює вартості джерела коштів «звичайні акції» (нової емісії), а нерозподілений прибуток при розрахунку вартості включає умовно всі джерела власних засобів, за винятком статутного капіталу, то її можна розрахувати скоригувавши вартість джерела «прості акції» на вартість розміщення нових акції. Припустимо, що вартість розміщення нових акцій складатиме 2% від номінальної вартості акцій.

=43 727 /(13 557 127,5 -271 142,55) = 0,003 або 0,3%.

=85 336 /(13 557 127,5 -271 142,55) = 0,006 або 0,6%.

Щодо вартості джерел залученого капіталу, то акцiонерна компанiя «Укрнафта» у 2007 році залучала до своєї діяльності довгостроковий банківський кредит у КБ «Хрещатик» у місті Києві припустимо під 22% річних у сумі 443 053 тис.грн., за 2008 рік компанія зменшила розмір довгострокового кредиту до 975 330 тис. грн, тобто взяла 532 277 додатково тис.грн. Таким чином вартість довгострокового банківського кредиту буде однакова за два роки і складатиме при податку на прибуток 25%:

k^a_l = I_r x (1-T) = 22%*(1−0,25) = 16,5%.

Компанія має у складі своїх пасивів короткострокові зобов’язання — це борги, строк погашення яких не перевищує одного року. Коли настає строк платежу, у підприємства має бути достатньо грошей для сплати, але так як вони не відносяться до поняття «капітал», то при розрахунку середньозваженої вартості капіталу (WACC) (табл.2.7, 2.8) сукупна величина пасивів зменшиться, тобто з позиції розрахунку вартості капіталу беруться до уваги лише платні джерела фінансування.

Таблиця 2.7. WACC на кінець 2007 року.

= 0,3*0,0022 + 0,3*0,9262 + 16,5*0,0716 = 15%.

Таблиця 2.8. WACC на кінець 2008 року.

= 0,6*0,0019 + 0,6*0,8639+ 16,5*0,1342 = 27,3%.

Збільшення середньозваженої вартості капіталу зумовлене залученням довгострокових кредитів банку та зростанням вартості джерела «прості акції».

Таким чином, показник середньозваженої вартості капіталу складається на підприємстві під впливом багатьох факторів, основними із яких є:

· середня ставка процента, що склалась на фінансовому ринку;

· доступність різних джерел фінансування (кредитів банків; комерційного кредиту; власної емісії акцій та облігацій тощо);

· галузеві особливості операційної діяльності, що визначають тривалість операційного циклу та рівень ліквідності активів, які використовуються;

· відношення обсягів операційної та інвестиційної діяльності;

· рівень ризику, що здійснюється за рахунок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Показник WACC показав, що рівень витрат на підтримку економічного потенціалу акціонерної компанії за наявної структури джерел засобів, вимог інвесторів та кредиторів, дивідендної політики складає 27,3%, тобто підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижче поточного значення WACC.

2.3 Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг).

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) — це фінансовий результат, отриманий від основної діяльності підприємств. Цей прибуток визначається як різниця між виторгом від реалізації продукції (без ПДВ і акцизів) і витратами на виробництво і реалізацію, що включаються в собівартість продукції. При визначенні прибутку майна підприємств для цілей оподаткування враховується різниця між продажною ціною і первісною (чи залишковою) вартістю цих фондів і майна Прибуток від реалізації товарної продукції в загальному випадку є під впливом таких факторів, як зміна: обсягу реалізації, структури продукції; відпускних цін на реалізовану продукцію; цін на сировину, матеріали, паливо, тарифів на енергію й перевезення; рівня витрат матеріальних і трудових ресурсів. Приведемо методику формалізованого розрахунку факторних впливів на прибуток від реалізації продукції.

1. Розрахунок загальної зміни прибутку (Р) від реалізації продукції:

Р=Р_{1 /} Р₀ =2 412 560/1 870 201=1,29.

2. Розрахунок впливу на прибуток змін відпускних цін на реалізовану продукцію (Р₁):

Р₁=N_1,0=р₁ q₁—р₀ q₁=13 037 930 — 8 143 200=4 894 730.

3. Розрахунок впливу на прибуток змін в обсязі продукції (Р₂) (обсягу продукції в оцінці по плановій (базової) собівартості):

Р₂ =Р₀К_1 —Р₀=Р₀* (К₁—1)= 2 412 560*1,60−2 412 560 =2 412 560*(1,60−1)=1 447 536.

4. Розрахунок впливу на прибуток змін в обсязі продукції, обумовлених змінами в структурі продукції (Р₃):

Р₃ =Р₀* (К₂-1)= 1 870 201*(1,92−1)=1 720 584.

5. Розрахунок впливу на прибуток економії й від зниження собівартості продукції.

(Р₄): Р₄ =S_1,0 /S₁=4 079 066/2 546 884=1,60.

6. Розрахунок впливу на прибуток змін собівартості за рахунок структурних зрушень у складі продукції.

(Р₅): Р₅ =S₀К_{2 *-}S_1,0=2 546 884*1,92.

Аналізуючи прибуток від реалізації продукції підприємства, можна виявити резерви збільшення загальної суми прибутку.

На зміну прибутку від реалізації продукції впливають такі чинники (їх можна розраховувати за даними внутрішньої і зовнішньої звітності):

Зміна обсягу реалізованої продукції.

Зміна цін.

Зміна повної собівартості реалізованої продукції.

Зміна адміністративних витрат і витрат на збут.

Зміна структури реалізованої продукції.

У таблиці 2.9 наводяться вихідні дані й цифровий приклад факторного аналізу прибутку від реалізації продукції.

Таблиця 2.9. Аналіз прибутку по факторах (тис. грн.).

Обчислимо вилив зміни названих чинників на відхилення з прибутку (табл. 2.9.).

Обсяг реалізації в незмінних цін" у звітному періоді становить 156,3% до попереднього року.

* 8 342×156,3 =13 038 (тис.грн);

** 2 546×156,3= 3979 (тис .грн) ;

*** 13 037×0,0031=4039 (тис грн).

Визначимо ступінь впливу на прибуток наступних факторів:

а) зміна відпускних цін на продукцію. Цей вплив визначається як різниця між виторгом від реалізації по звіті у фактично діючих цінах (графа 4) і цінах базисного періоду (графа 3). У нашім прикладі вона становить -1 тис. грн. (13 037−13 038) і відбиває падіння цін у результаті інфляції. Аналіз даних бухгалтерського звіту дозволить розкрити причини й величину зниження цін у кожному конкретному випадку (по видах продукції, товарів, робіт, послуг).

б) зміна цін на матеріалів, тарифів на енергію, перевезення та інше. Для цього використовують відомості про собівартість продукції. У нашім прикладі вплив даних факторів склало 40 тис. грн. (4039—4079).

в) порушення господарської дисципліни. Вплив установлюється за допомогою даних обліку про доходи й витрати внаслідок порушення стандартів, технічних умов, рецептур, невиконання заходів щодо охорони праці, техніці безпеки й ін. У даному прикладі не виявлена додатковий прибуток, отриманий за рахунок перерахованих порушень;

г) збільшення обсягу реалізації продукції в оцінці по базисній повній собівартості (властиво обсягу продукції). Для розрахунку впливу даного фактора обчислюють коефіцієнт росту обсягу реалізації продукції в оцінці по базисній собівартості. У нашім прикладі він дорівнює 1,56 (3979:2546). Потім коректують базисний прибуток на даний коефіцієнт і віднімають із її базисний прибуток: 5796* 1,56—5796=3248 тис. грн.

д) збільшення обсягу реалізації продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції. Для розрахунку впливу даного фактора базисна величина прибутку коректується на різницю між коефіцієнтом росту обсягу реалізації в оцінці за відпускними цінами й коефіцієнтом росту обсягу реалізації продукції в оцінці по повній собівартості. Приведемо результат розрахунку:

5796 (13 038/8342−3979/2546)=7,3 тис. грн.

е) зменшення витрат на 1 грн. продукції. Вплив даного фактора визначається як різниця між базисною повною собівартістю фактично реалізованої продукції й фактичною собівартістю, обчисленої з урахуванням зміни цін на матеріальні та інші ресурси й факторів, пов’язаних з порушенням господарської дисципліни. У нашім прикладі це склало -60 тис. грн. (3979—4039).

ж) зміна собівартості за рахунок структурних зрушень у складі продукції. Вплив даного фактора визначається як різниця між базисною повною собівартістю, скоректованої на коефіцієнт росту обсягу реалізації продукції, і базисною повною собівартістю фактичні реалізованої продукції: 2546* 1,56—3979=- 8,24 тис. грн.

Відхилення по прибутку становить 3162 тис. грн. (8958—5796), що балансується по сумі факторних впливів: 3162 = -1-.40+3248+8,3 — 60+8,24.

Результати аналізу представлені нижче у зведенні впливу факторів на відхилення прибутку від реалізації продукції:

Таблиця 2. 10.

Як видно із цих даних, найбільший вплив на відхилення прибутку зробили фактори зміни обсягу реалізації продукції. За рахунок росту обсягу продажів отримано додаткового прибутку 102,8% (3248:3162), тоді як структурні зрушення у витратах на виробництво не дозволили одержати економію ресурсів і в результаті був наданий збиток у розмірі 60 тис. грн., що становить лише 1,89% загального відхилення по прибутку.

Розділ 3. Оптимізація структури капіталу на підприємстві.

3.1 Форми реалізації структури капіталу.

Серед теоретичних основ управління формуванням капіталу однією з базових є теорія його структури. Це пов’язано з тим, що теоретична концепція структури капіталу формує підгрунтя для вибору низки стратегічних напрямків фінансового розвитку підприємства, що забезпечують зростання його ринкової вартості. Отже, ця теорія має достатньо широку сферу практичного застосування [7. c.48].

Поняття «структура капіталу» носить дискусійний характер і тому потребує чіткого визначення. Всі зарубіжні та вітчизняні економісти характеризують це поняття як відношення власного та позичкового капіталу підприємства.

На сучасному етапі значна кількість економістів дотримуються думки, що в понятті «структура капіталу» необхідно розглядати всі види як власного, так і позичкового капіталу підприємства [6. c. 131].

При цьому в складі власного капіталу слід розглядати не лише первинно інвестований обсяг (акціонерний, пайовий капітал, який бере участь у формуванні статутного фонду підприємства), а й частку у вигляді певних резервів та фондів, що створена в діяльності підприємства, та нерозподілений прибуток. Виходячи з цього, позичковий капітал необхідно розглядати за формами використання з урахуванням фінансового лізингу, товарного кредиту, кредиторської заборгованості та ін.

Структура капіталу відіграє провідну роль у формуванні ринкової вартості підприємства. Цей зв’язок опосередковується показником середньозваженої вартості капіталу. Тому концепцію структури капіталу доцільно досліджувати разом з концепцією вартості капіталу та концепцією ринкової вартості підприємства.

В теорії структури капіталу виокремлюють такі теоретичні концепції [5. c.211]:

— традиційна концепція;

— концепція індиферентності;

— компромісна концепція;

— концепція протиріччя інтересів.

В їх основу покладено різні підходи до можливості оптимізації структури капіталу підприємства та виокремлення пріоритетних факторів, що визначають механізм оптимізації [4. c. 156].

Розглянемо детально один із методів на прикладі нашого підприємства, а саме оцінку ефективності структури капіталу з позиції фінансового левериджу.

Одне із головних завдань діяльності підприємства — максимізація рівня рентабельності власного капіталу за заданим рівнем фінансового ризику. Одним із основних механізмів реалізації цього завдання є «фінансовий леверидж» [11. c. 212].

Фінансовий леверидж характеризує використання запозичених засобів, які впливають на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, фінансовий леверидж — це об'єктивний фактор, який виникає із появою позичених засобів у обсязі капіталу, що використовує підприємство, і дозволяє підприємству отримати додатковий прибуток на власний капітал [ 11. c. 213].

Показник, який відображає рівень отримання додаткового прибутку на власний капітал за рахунок різної частини використання позикових засобів, називається ефектом фінансового левериджу і розраховується за формулою:

2007рік: ЕФЛ=(1-Спп)*(КВРа-ПК)*ЗК/ВК=(1−25/100)*(0,37−0,20)*0,25=2,8.

2008 рік: ЕФЛ=(1-Спп)*(КВРа-ПК)*ЗК/ВК=(1−25/100)*(0,34−0,18)*0,14=3,7.

де ЕФЛ — ефект фінансового левериджу, який полягає у прирості коефіцієнта рентабельності власного капіталу, %;

Сnn — ставка податку на прибуток, що виражена десятковим дробом;

КВРа — коефіцієнт валової рентабельності активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів), %;

ПК — середній розмір процентів за кредит, що сплачує підприємство за використання позикового капіталу, % ;

ЗК — середня сума позиченого капіталу, що використовується підприємством;

ВК — середня сума власного капіталу підприємства.

Для оцінки ефективності залучення додаткових обсягів позичкових коштів розраховуються показники економічної рентабельності (валової рентабельності активів) та рентабельності власного капіталу [7. c. 98].

Валова рентабельність активів:

2007 рік: Rа = ВП/А=3 028 372/6107873=49,6%.

2008 рік: Rа = ВП/А=4 300 016/8053792=53,4%.

Де: ВП — сума валового прибутку без урахування витрат на сплату відсотків за кредит);

А — середня сума всього капіталу, що використовується.

Рентабельність власного капіталу:

2007 рік: Rвк=ЧП/А=1 870 201/8 121 923=23,03%.

2008 рік: Rвк=ЧП/А=2 412 560/8053792=29,9%.

Де: ЧП — сума чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків;

А — середня сума всього капіталу, що використовується.

Практичне застосування моделі фінансового левериджу було проведене для відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» за 2007;2008 рр.

Як показав аналіз структури капіталу ВАТ «Укрнафта» за період з 2007 по 2008 рік, обсяг позичкового капіталу що використовувався за цей період не перевищував 25% від загального обсягу капіталу. Згідно з показником фінансового левериджу використання певної частки позичкових коштів дозволяло підвищити рентабельність власного капіталу підприємства.

Проведені розрахунки показали, що завдяки додатковому залученню позикових коштів у 2008 році та зростанню власного капіталу, рентабельність власного капіталу зросла на 6,87% порівняно з 2007 роком, і склала 53,4%. Рентабельність власного капіталу у 2008 році підвисилась до рівня 53,4%. Причому, рівень позикових коштів у структурі капіталу ВАТ «Укрнафта» дорівнював 20%, що у грошовому вимірі становило 1 777 677 грн. Значення даного показника за період, що аналізується було максимальне і забезпечувало, як показали розрахунки максимальний приріст рентабельності власного капіталу підприємства.

Мною була проаналізована структура капіталу ВАТ «Укрнафта» за період з 2007 по 2008 рік. Частина позичкового капіталу забезпечувала підвищення рентабельності власного капіталу згідно з показником фінансового левериджу.

Розраховані дані можна подивитись в таблиці 1.

Таблиця 3.1.

Проаналізувавши структуру капіталу компанії, треба визначити чи оптимальний обсяг позичкового капіталу використовує підприємство на даний період. Побудуємо для даного підприємства оптимізаційні моделі перебору фактично можливих структур капіталу підприємства, дані яких занесемо в таблицю.

Таблиця 3.2.

Як бачимо із розрахунків найбільш ефективної структури капіталу підприємство набуло при співвідношенні власного та позичкового капіталу 87,8: 12,2%. Така структура забезпечила рентабельність власного капіталу 29,9%. Подальше збільшення долі позичкового капіталу призвело до зменшення рентабельності власного капіталу.

3.2 Заходи щодо забезпечення реалізації структури капіталу.

В умовах ринкової економіки відбувається зміщення пріоритетів в об'єктах та цільових установах системи управління об'єктом господарювання. Якщо в економіці, що централізовано планувалась, свобода в маніпулюванні ресурсами, їх відшкодування була достатньо обмежена, а підприємства були поставлені в жорсткі рамки і не могли вибирати найбільш раціональну структуру ресурсів, що ними використовувались, то в ринковій економіці такі обмеження по суті не існують, а ефективне управління ресурсами вимагає здійснення оптимізації ресурсного потенціалу підприємства [12. c. 285].

Рішення даної проблеми полягає, на мій погляд у розробці оптимізаційних моделей та їх практичному застосуванні. На жаль, питання, пов’язані з розробкою оптимізаційних моделей не отримали ще широкого використання на українських підприємствах. Формування структури капіталу (тобто співвідношення власних та позичкових коштів) на багатьох підприємствах здійснюється інтуїтивно, або згідно з традиціями, без належного аналітично-математичного обґрунтування [ 13. c. 39].

При вирішенні проблеми оптимізації вимагало врахування того, що зростання долі позичкового капіталу підвищує мінливість чистого грошового потоку, тобто збільшує фінансовий ризик і більш високе значення долі позичкового капіталу забезпечує зниження рентабельності власного капіталу підприємства, і знижує величину чистого прибутку, що отримується.

Отже формування оптимальної структури капіталу вимагає забезпечення найбільш ефективної пропорції між рентабельністю та фінансовою стійкістю підприємства, тобто максимізації його ринкової вартості [13. c. 41].

Для вирішення питання оптимізації структури капіталу була розглянута модель оптимізації на основі критерію максимізації прогнозуючої рентабельності власного капіталу та показника фінансового левериджу.

Загальновідомо, що показник фінансового левериджу дозволяє оцінити на скільки відсотків зміниться величина чистого прибутку підприємства при зміні доходу до сплати відсотків і податків на один відсоток, а отже й дозволяє оцінити зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу.

Показник фінансового левериджу був розрахований як добуток трьох компонент:

1. Податкового коректора фінансового левериджу (1 — Спод) — показує в якому ступені виявляється ефект фінансового левериджу у зв’язку з рівнем оподаткування прибутку;

2. Диференціалу фінансового левериджу, тобто різниці між коефіцієнтом економічної рентабельності (валової рентабельності активів) і середнім розміром відсотку за кредит. Диференціал фінансового левериджу є головною умовою, що формує позитивний ефект фінансового левериджу.