Обґрунтувати вибір в'яжучого для влаштування майданчика на бензозаправній станції

Цемент для дорожнього покриття перебуває в складних умовах експлуатації: він піддається поперемінно діючим навантаженням від транспорту, що рухається, в ньому виникають деформації від нагрівання сонцем і дії вихлопних газів, поперемінного заморожування і розморожування, зволоження і висихання. Тому такий бетон повинен мати порівняно із звичайним вищі морозостійкість, стійкість проти стираючої й ударної дії, малу усадку, підвищену міцність на розтяг і згин. Оскільки більшість факторів, що діють на бетон, багатократно повторюються, великого значення набуває витривалість, або границя стомлюваності, бетону. Залежить вона від структури і вмісту цементного каменю. Дослідженнями встановлено, що границя стомлюваності цементного бетону становить 50−55% границі міцності на стиск і 30−70% границі міцності на згин, тобто якщо багатократне навантаження перевищить 0,50−0,55 R_ст, то матеріал зруйнується. Щоб збільшити витривалість витривалість бетону, підвищують однорідність цементного каменю, застосовують цементи із підвищеним вмістом алюмоферитів, використовують ПАР (СДБ, ГКР-11тощо), збільшують витрату цементу на 1 м³ бетону. Знижують витривалість бетону пропарювання, добавляння таких прискорювачів тверднення, як хлорид кальцію, підвищений вміст С₃А.

Цемент для доріг повинен містити підвищену кількість C₃S і C₄AF, не більше 8% С₃А. Не дозволяється вводити інертні й активні мінеральні добавки, за винятком доменного гранульованого шлаку. Під час помелу в цемент для дорожнього покриття вводять пластифікуючи або гідрофобно-пластифікуючі добавки, які підвищують морозостійкість, витривалість, знижують В/Ц. Початок тужавлення цементу повинен наступати не раніше ніж через 2 години після замішування. Така вимога пов’язана з тим, що при будівництві доріг бетонну суміш перевозять на значні відстані. За механічною міцністю цемент для бетону дорожніх покриттів повинен відповідати маркам 400 і 500.