Організаційно-правові аспекти підприємницької діяльності засуджених до позбавлення волі (реферат)

Реферат на тему:

Організаційно-правові аспекти підприємницької діяльності засуджених до позбавлення волі.

Окремими питаннями організації юридичної діяльності, менеджментом установ вико­нання покарань займалися Т.Є. Березкіна, Д. Д. Вачугув, А. О. Галай, А.І. Зубков, Н.А. Кіслякова, В.А. Льовочкін, О. Р. Петров, Г. О. Радов, О. О. Соломенчук, але організацією під­приємницької діяльності засуджених до позбавлення волі та правовою регламентацією її в Україні ніхто не займався. Питання, визначені в роботі, проблемні, постановочні. У цьому й полягає актуальність роботи.

Однією з ланок державної діяльності, яку необхідно перебудувати, переосмислити та реформувати, є діяльність кримінально-виконавчої системи України. Дійсно, сьогодні ми вже можемо говорити про те, що в Україні значною мірою вирішене питання приведення правового статусу засуджених до світових стандартів пенітенціарної сфери: держава ста­більно притримується шляху гуманізації системи кримінальних покарань (відміна смерт­ної кари, реформування кримінального законодавства, розширення переліку аль­тер­нативних позбавленню волі видів покарання) — більшість спеціальних органів та уста­нов виконання покарання відійшли від стереотипів, сформованих у радянські часина противагу виправно-трудовому законодавству завершується формування кримінально-виконавчого законодавства України.

У Програмі подальшого реформування та державної підтримки кримінально-виконав­чої системи на 2002;2005 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р., зазначається, що подальше реформування кримінально-виконавчої сис­теми пов’язане з необхідністю виконання у повному обсязі міжнародних зобов’язань Украї­ни щодо умов виконання покарань, гарантування прав і поваги до людської гідності ув’яз­нених, розширення державної підтримки органів і установ виконання покарань [2, с. 2].

Поряд з тим дуже складним залишається питання виробничо-економічної діяльності кри­мінально-виконавчих установ. Однозначної картини щодо економічних показників систе­ми не прослідковується. У першому півріччі 1995 року підприємства кримінально-ви­конавчої системи показали кращі показники порівняно із загальнодержавними [6, с. 3].

Подібні показники продовжуються і в наступні роки, лише у 1997;1998 роках Держав­ний департамент України з питань виконання покарань зазначає зростання обсягів вироб­ництва. Так, у 1998 році обсяги виробництва установ кримінально-виконавчої системи України зросли порівняно з 1997 роком на 6,2% [3, с. 5]. Проте уже в наступному році Державний департамент України з питань виконання покарань вказує на значне зниження обсягів виробництва підприємствами кримінально-виконавчої системи [4, с. 6], за яким знову були зрушення на краще [5, с. 3].

У зв’язку з частковою зупинкою потужностей, розривом виробничих зв’язків між підприємствами з економічних та інших причин боротьба за план, заробіток для купівлі продуктів харчування і предметів першої необхідності набирає ще більшого розмаху. Одноманітна, сіра праця виснажує людину, тому і спостерігається значна втрата інтересу до праці [7, с. 58].

Такий стан свідчить про те, що необхідне прийняття і здійснення неординарних економі­ко-стабілізуючих рішень з боку керівництва кримінально-виконавчої системи щодо виве­ден­ня її підприємств із кризового стану.

Сучасним кримінально-виконавчим законодавством України не урегульована можли­вість підприємницької діяльності засуджених, оскільки не передбачена і однозначна її заборона. Згідно зі ст. 63 Конституції України «засуджені користуються всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які передбачені законом і вироком суду» [1, с. 26].

Отже, в контексті реформування кримінально-виконавчої системи, запровадження підприємницької діяльності засуджених може бути одним із суттєвих кроків як для подаль­шої гуманізації системи виконання покарання, так і для суттєвого поліпшення економіч­ного стану кримінально-виконавчих установ.

На нашу думку, достатньо припустимою формою організації засуджених для ведення підприємницької діяльності є товариство з обмеженою відповідальністю. Відповідно до Закону України «Про господарські товариства», товариство з обмеженою відповідаль­ністю (далі - Товариство) — товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, роз­мір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відпо­відальність у межах їх вкладів.

Слід зазначити, що подібні товариства успішно функціонують в установах виконання покарання Росії вже понад 10 років.

Існує ряд умов, обумовлених специфікою кримінально-виконавчої системи, для органі­за­ції та функціонування Товариства засуджених, зокрема:

— бажання засуджених займатися підприємницькою діяльністю;

— покриття засудженими витрат, пов’язаних з організацією і функціонуванням Товариства;

— використання в діяльності Товариства коштів засуджених, а також коштів інших суб'єк­тів (фізичних або юридичних осіб), задекларованих в установленому законом порядку;

— можливість засуджених отримувати прибуток від підприємницької діяльності;

— відповідність і підпорядкованість діяльності Товариства режиму відбування пока­ран­ня;

— матеріально-технічна спроможність кримінально-виконавчої установи організувати діяльність Товариства;

Необхідно коротко зупинитися на основних моментах організації діяльності Товарист­ва засуджених.

Ініціатива щодо створення Товариства повинна надходити безпосередньо від засудже­них. Основні організаційні питання функціонування створюваного Товариства узгод­жують­ся на загальних зборах засуджених, які виявили бажання займатися підприємниць­кою діяльністю, за участю компетентних представників адміністрації кримінально-вико­нав­чої установи.

Засуджені подають на розгляд керівництву кримінально-виконавчої установи розроб­лений бізнес-план, в якому зазначаються вид продукції, що планується виготовляти, потре­ба у виробничих приміщеннях, обладнанні та інструментах, порядок забезпечення сировиною та матеріалами, а також збуту готової продукції, ціну продукції тощо. Персо­нал кримінально-виконавчих установ сприяє засудженим в отриманні вихідних даних для проведення розрахунків та обґрунтувань.

Після узгодження бізнес-плану з фахівцями територіальних управлінь Державного департаменту України з питань виконання покарання та затвердження означеного доку­мен­та начальником кримінально-виконавчої установи, засуджені, які є засновниками Товариства, розробляють установчі документи відповідно до законодавства України.

Форми та порядок внесення вкладів засуджених до уставного фонду Товариства (гро­шові ресурси, майно та майнові права) узгоджуються з керівництвом кримінально-виконавчої установи. При внесенні до уставного фонду вкладів іншими суб'єктами (фізич­ними або юридичними особами), вони зобов’язані надати документи про легальність цих внесків.

Установчі документи затверджуються загальним зібранням засуджених — засновників Товариства в присутності керівництва кримінально-виконавчої установи. Протокол зібран­ня засновників, узгоджений з начальником кримінально-виконавчої установи, є дозволом на створення Товариства.

Персонал кримінально-виконавчих установ забезпечує організацію платних послуг засудженим щодо реєстрації підприємницької діяльності, сплати обов’язкових платежів у відповідні бюджети, проведення взаєморозрахунків з іншими суб'єктами господарської діяльності та інших послуг, пов’язаних з цією діяльністю.

Після реєстрації Товариства в установленому порядку і набуття ним статусу юридич­ної особи, подальші взаємовідносини з персоналом кримінально-виконавчої установи закріплюються договором.

У договорі між Товариством та кримінально-виконавчою установою визначаються права та обов’язки сторін, кошторис послуг, що надаються кримінально-виконавчою уста­новою Товариству під час його діяльності. Для забезпечення діяльності Товариства керівництво кримінально-виконавчої установи, погодивши з керівництвом Товариства, затверджують коло осіб з-поміж персоналу установи, які представлятимуть інтереси Товариства у взаємовідносинах з партнерами по підприємницькій діяльності, установами, організаціями та органами державного управління.

Документація Товариства, що стосується виробничо-господарської діяльності, ведеть­ся виконавчими органами Товариства. Печатка Товариства та документація, що стосу­єть­ся фінансової діяльності, зберігається в установленому керівництвом місці (бухгалте­рія або частина спеціального обліку кримінально-виконавчої установи). Допуск до цієї документації керівників Товариства здійснюється в присутності керівництва кримінально-виконавчої установи.

Майно кримінально-виконавчої установи, необхідне для здійснення його діяльності, надається на умовах оренди відповідно до договору між Товариством та установою.

Спори, що виникають при створенні Товариства між засудженими-засновниками Това­риства та керівництвом установи, розглядаються територіальним управлінням кри­мінально-виконавчої системи, а після його реєстрації - в установленому законодавст­вом України порядку. Для зручності ведення розрахунково-касових операцій Товариству може бути відкритий кореспондентський рахунок у банку, який обслуговує установу.

Такими є основні організаційні положення створення та функціонування товариства з обмеженою відповідальністю засуджених до позбавлення волі.

Необхідно також зупинитися на питанні обов’язків суб'єктів підприємницької діяль­ності в кримінально-виконавчих установах.

Отже, кримінально-виконавча установа, на базі якої створено Товариство, зобов’я­зана:

— контролювати дотримання засудженими, засновниками Товариства, вимог режиму відбування покарання;

— забезпечувати комерційну таємницю в інтересах Товариства;

— створювати необхідні умови для забезпечення збереження документів і майна Това­риства, в тому числі шляхом його виокремленого розміщення;

— надавати платні послуги Товариству в порядку та розмірах, передбачених догово­ром.

У свою чергу, товариство зобов’язане:

— здійснювати тільки ті види діяльності, які не заборонені законодавством та передба­че­ні установчими документами Товариства;

— здійснювати діяльність на основі повного господарчого розрахунку;

— оплачувати послуги кримінально-виконавчої установи, які надаються Товариству, в порядку, передбаченому договором;

— забезпечити виконання засновниками Товариства в процесі виробництва правил техніки безпеки та вимог режиму відбування покарання;

— нести матеріальну відповідальність за шкоду, нанесену орендованому майну.

Цей перелік взаємних зобов’язань не є вичерпним і потребує удосконалення.

Функціонування таких Товариств може справедливо розраховувати на державну під­т­римку. Для впровадження в діяльність кримінально-виконавчих установ підприєм­ниць­кої діяльності засуджених необхідно внести відповідні зміни до кримінально-вико­навчого законодавства. Для цього пропонуємо:

— доповнити чинний Кримінально-виконавчий кодекс України статтями, що передба­чають можливість засудженим займатися підприємницькою діяльністю;

— розробити відповідні відомчі правові акти, що детально розкривають організаційні засади підприємницької діяльності засуджених;

— розробити державну програму підтримки підприємницької діяльності засуджених до позбавлення волі;

— розробити гнучку систему оподаткування такої діяльності, яка б сприяла залученню більшої кількості потенційних партнерів.

Гадаємо, що запровадження підприємницької діяльності засуджених позитивно вплине відразу на декілька компонентів діяльності кримінально-виконавчих установ. Така діяль­ність може наблизити трудову діяльність засуджених до умов «звичайної» ринкової діяль­ності і стати відмінною «трудовою школою» — значно поліпшить економічні показни­ки кри­мінально-виконавчої установи, а також матеріальний стан засудженихноситиме виховний та стимулюючий характер.

Література:

1. Конституція України. — К.: Юрінком, 1996. — 112 c.

2. Програма подальшого реформування та державної підтримки кримінально-вико­нав­чої системи на 2002;2005 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 № 167. — К.: Державний департамент України з питань виконання пока­рань, 2001. — 9 с.

3. Оперативно-службова і виробничо-господарська діяльність органів і установ вико­нання покарань України у 1998 році // Інформаційний бюлетень. — К.: Державний департа­мент України з питань виконання покарань, 1999. — № 2. — 83 с.

4. Оперативно-службова та виробничо-господарська діяльність органів і установ вико­нання покарань України у 1999 році // Інформаційний бюлетень. — К.: Державний депар­тамент України з питань виконання покарань, 2000. — № 4. — 84 с.

5. Оперативно-службова та виробничо-господарська діяльність органів і установ виконання покарань у 2001 році // Інформаційний бюлетень. — К.: Державний депар­та­мент України з питань виконання покарань, 2002. — № 6. — 109 с.

6. Оперативно-службова і виробничо-господарська діяльність установ кримінально-виконавчої системи у І півріччі 1995 року // Інформаційний бюлетень. — К.: Головне управ­ління виконання покарань Міністерства внутрішніх справ України, 1995. — № 15. — 74 с.

7. Актуальні проблеми пенітенціарної системи України в сучасних умовах: Збірн. наук праць. — К.: РВВ КІВС при УАВС, 1996. — 106 с.