Аналіз фінансових результатів від реалізації продукції

Зміст

Вступ

1. Завдання, джерела даних, показники і порядок їх визначення при аналізі фінансових результатів

2. Коротка характеристика господарства

3. Аналіз динаміки і виконання плану прибутку і його приросту

4. Аналіз впливу на розміри прибутку змін в структурі реалізації продукції

5. Визначення впливу на прибуток кількості та собівартості реалізації

6. Аналіз впливу якості продукції на рівень цін за видами продукції

7. Аналіз рентабельності виробництва за галузями і видами продукції

8. Резерви росту прибутків і підвищення рентабельності виробництва продукції

Висновки Список використаної літератури

Вступ

За умов ринкової економіки господарчим суб'єктом (підприємством) надані широкі права і можливості у реалізації своїх економічних інтересів, вибору способів організації виробництва, збуту продукції. При цьому підприємства виходять із власних ресурсних можливостей з врахуванням широкого спектру факторів, які впливають на ефективність використання виробничого потенціалу. Економічний аналіз обов’язково повинен передувати прийняттю науково обґрунтованих рішень на бухгалтерському рівні управління. Аналіз має не лише виявити хиби, а й розкрити можливості подальшого зростання економіки. За цих умов зростає важливість проведення своєчасного економічного аналізу в промисловості, зокрема таких важливих показників, як показники випуску готової продукції і її реалізації.

Реалізація продукції впливає на фінансові результати роботи підприємства. Крім того, реалізація продукції - це основне джерело формування доходу підприємства. Тому техніко-економічний аналіз роботи підприємства починається з аналізу випуску та реалізації продукції, у вивченні обсягу виробництва, темпів його зростання, тобто у оцінці виконання плану виробництва та реалізації продукції.

При виборі теми враховувалось слідуюче:

— актуальність теми, виходячи із перспективи розвитку об'єкта дослідження та економіки держави в цілому;

— достатню кількість статистичних даних для розкриття змісту теми;

— відсутність реорганізації об'єкту за весь період дослідження (3 роки), що дало змогу зробити об'єктивний аналіз даних.

Виконуючи курсову роботу, були закріплені і заглиблені теоретичні знання, опановані навички самостійного розв’язання організаційно-економічних питань.

Цілями курсової роботи є:

— поглиблення та закріплення теоретичних знань у зборі та обробці економічної інформації;

— використання різноманітних методів при економічному аналізі (графічного, спостереження, середніх та відносних величин, вибіркового, обробки рядів динаміки, простих та комбінаційних групувань, взаємозв'язків та інших);

— виявлення реальних шляхів підвищення ефективності виробництва, реалізації та комерційної діяльності підприємств.

Метою даної роботи є аналіз реалізації продукції і прибутку від реалізації продукції, а також ознайомлення з сучасними критеріями характеристики продукції, методики аналізу динаміки цих критеріїв.

Завданням даної роботи є характеристика і аналіз обсягу і асортименту реалізації продукції і узагальнення резервів росту обсягу реалізації продукції.

В роботі показано своє бачення проблеми резервів росту результатів реалізації продукції.

Дана курсова робота на тему «Аналіз фінансових результатів від реалізації продукції» виконана на основі даних підприємства — ДП «Ілліч-Агро Умань» Уманського району Черкаської області.

1. Завдання, джерела даних, показники і порядок їх визначення при аналізі фінансових результатів

Продукція, виготовлена на будь-якому підприємстві, як правило, підлягає реалізації.

Реалізація — це процес продажу готової продукції, товарів або виконаних робіт і наданих послуг.

Процес продажу завершує кругообіг засобів і створює передумови для відновлення нового кругообігу. Важливість даного процесу полягає в тому, що на цьому етапі продукція підприємства знаходить своє суспільне застосування Якщо продукт потрібен суспільству для задоволення виробничих або особистих потреб, то він буде реалізований (із урахуванням ринкового закону попиту і пропозиції) і за нього підприємство отримає грошові кошти, за рахунок чого буде придбана нова партія сировини, з якої знову буде виготовлена продукція. З’являться кошти і для оплати праці робітників і службовців, для розширення виробництва тощо [8 С.50].

Реалізована продукція (РП) — це продукція, яка надана споживачеві і за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства або можуть надійти у зазначений термін:

РП = ТП + (Гп — Гк) + М + (Мпп — Мпк) (1.1)

де Гп, Гк — залишки готової нереалізованої продукції відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.;

Мпп, Мпк — залишки продукції наданої, за яку термін оплати не настав, відповідно на початок і кінець року;

Реалізація продукції проводиться відділами збуту підприємства, які зобов’язані максимально скорочувати складські запаси та забезпечити своєчасне надходження платежів за реалізовану продукцію.

Фінансовий відділ контролює виконання реалізації готової продукції, а також слідкує, щоб відповідні відділи своєчасно роздивлялись претензії покупців та причини, які примусили їх відмовитись від оплати рахунків за надану продукцію і надані послуги.

Об'єм реалізації залежить від об'єму наданих товарів та послуг та надходження платежів покупців. Тому об'єм реалізованої продукції відрізняється від наданої на суму залишків наданих товарів, але ще несплачених.

Перед тим, як аналізувати виконання плану реалізації, потрібно перевірити його обумовленість, відповідність можливостям випуску товарної продукції та попередніх залишків нереалізованої продукції. На підприємствах проводиться кожноденний чи подекадний оперативний аналіз виконання плану виробництва продукції. Дані про випуск продукції за день зіставляють з планом, а потім виявляють виконання плану виробництва продукції. За декаду та наростаючим висновком — з початку місяця. Так як вивчити причини відхилення від плану можна тільки на основі аналізу виконання плану, то кожен день аналізують дані за попередній день.

Реалізованою називають продукцію промислового підприємства, що відвантажена споживачу і за яку на розрахунковий рахунок надійшли грошові кошти.

На відміну від товарної продукції, що вироблена і підготовлена для її включення в народногосподарський оборот, реалізована продукція вже вступила в цей оборот. Водночас вона ідентична товарній продукції за сукупністю тих елементів, що її становлять. В обсяг реалізованої продукції за звітний період входять вартість:

— готових виробів;

— напівфабрикатів власного виробництва, реалізованих на стороні;

— продукція допоміжних і побічних цехів, що реалізована на сторону;

— робіт промислового характеру, виконаних на замовлення зі сторони і оплачених у звітному періоді [11 С.308].

Продукція вважається реалізованою з моменту її оплати, а інколи і після оформлення її відповідними документами. Вартість модернізації, капітального і середнього ремонтів власного устаткування і транспортних засобів, а також робіт промислового характеру, виконаних для власного підприємства, включається у реалізовану продукцію з моменту відбиття їх на рахунку «Реалізація», що, до речі, доводить постійний зв’язок економічних та облікових дисциплін. Арифметично реалізована продукція дорівнює відвантаженій продукції мінус зміна залишків відвантаженої, але неоплаченої продукції. Це заводський метод визначення реалізованої продукції.

По виробничому об'єднанню загалом обсяг реалізованої продукції визначається як вартість продукції, що виготовлена всіма виробничими одиницями і реалізована об'єднанням за його межі і підпорядкованим об'єднанню самостійним підприємствам, та продукція, яка виготовлена і реалізована самостійними підприємствами, підпорядкованими виробничому об'єднанню.

Реалізована продукція оцінюється в оптових цінах підприємства, що закладені у план виробництва, і фактично діючих оптових цінах підприємства та використовується для визначення суми прибутку від реалізації й пов’язаних з ним фінансових показників.

У практиці планування та оцінки виконання завдання по реалізованій продукції допускають деякі відхилення від заводського методу.

Підприємства, які передають напівфабрикати свого виробництва із цеху в цех (для подальшої переробки) не за собівартістю, а за встановленими оптовими цінами, визначають обсяг реалізованої продукції з введенням внутрішньозаводського обороту, якщо такий порядок передбачений планом (це має місце на підприємствах і в об'єднаннях харчової, легкої та деяких інших галузей промисловості). Зрозуміло, що таке відхилення зумовлює на цих підприємствах єдиний метод визначення величини валової, товарної і реалізованої продукції, проте порушує ідентичність у визначенні обсягу реалізованої продукції.

Між розглянутими показниками обсягу промислової продукції існує взаємозв'язок, який можна охарактеризувати за допомогою ряду методів, серед яких слід виділити так званий коефіцієнтний.

Суть коефіцієнтного методу полягає в тому, що аналіз взаємозв'язків базується на попередньому визначенні ряду відносних показників, які відбивають співвідношення обсягів валового обороту, валової, товарної, відвантаженої і реалізованої продукції [12 С.224].

Замінивши всі елементи моделі символами, взаємозв'язок показників можна подати у такому вигляді:

РП=ВО-Кв-Кт-Кв-Кр (1.2)

де РП — обсяг реалізованої продукції;

Кр — коефіцієнт реалізації, який виражає, скільки гривень реалізованої продукції припадає у даному періоді на 1 грн. відвантаженої продукції;

Кв — коефіцієнт відвантаження, який показує, скільки гривень відвантаженої продукції припадає на 1 грн. виробленої товарної продукції.

Чим більший цей показник, тим швидше відбувається відправка готової продукції споживачам;

Кт — коефіцієнт товарної виробленої валової продукції, що відбиває, скільки гривень товарної продукції припадає на 1 грн. виробленої валової продукції;

Кв — коефіцієнт, який відбиває співвідношення валової продукції і валового обороту. Чим більший цей показник, тим менший внутрішній оборот і вищий ступінь готовності виробів підприємства.

Дохід від реалізації продукції (товарів, інших активів) повинен визнаватися у разі наявності всіх таких умов:

покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами),

сума доходу може бути достовірно визначена;

впевненість, що в результаті операції збільшаться економічні вигоди підприємства, втрати, пов’язані з операцією, можуть бути достовірно визначені.

Достовірність вимірювання витрат, які були або будуть понесені в зв’язку з операцією, визначає вигнання доходу від продажу. Так, якщо понесені витрати або ті, що будуть понесені в зв’язку з операцією, неможливо достовірно виміряти, дохід від продажу не визнається. Цей критерій випливає з принципу відповідності доходів і витрат. За цим принципом для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. Інакше кажучи, коли визнається дохід, визнаються і пов’язані з ним витрати, включаючи оцінку майбутніх витрат. Звичайним прикладом майбутніх витрат, які будуть оцінені і нараховані, є гарантійні витрати. Якщо майбутні витрати не можна достовірно оцінити, визнання доходу відкладається доти, поки сума таких витрат буде найбільш достовірно оцінена або фактично понесена.

За таких обставин будь-яка вже отримана компенсація за реалізацію товарів визнається як зобов’язання або відкладений прибуток.

Застосування принципу нарахування та принципу відповідності доходів та витрат, фактичне надходження грошових коштів чи грошових еквівалентів під час визнання доходів зумовлюють розподіл доходів та витрат відповідно на фактичні, відстрочені та нараховані.

2. Коротка характеристика господарства

Згідно статуту ДП «Ілліч-Агро Умань», зареєстрованого Уманською районною державною адміністрацією від 14.05.2006 р. № 2 096, та довідки про включення до єдиного державного реєстру підприємств i організацій за № 4534 від 02.04.2006, яка видана Уманським міським управлінням статистики Державного комiтeтy статистики зазначена діяльність підприємства — вирощування зернових.

Температурні режими та клімат: клімат помірно континентальний і континентальність зростає із заходу на схід:найхолоднішим місяцем року вважається січень з середньою температурою -5,9°С, а найтеплішим — липень з середньою температурою +20,1°С. Середня річна температура повітря складає +7,3°С.

У шарі ґрунту 0−60 см вміст гумусу 3,36%, рухомих сполук — азоту, фосфору і калію — відповідно, 16,2; 11,2 і 26,0 мг/100 г ґрунту; кислотність — нейтральна.

Юридична адреса (місцезнаходження підприємства): 20 300, м. Умань, вул. Енергетична 21, iдентифiкaцiйний код: 34 571 712.

На сьогодні підприємство має розвинуту інфраструктуру, що у стані забезпечити потужності усім необхідним: енергією, транспортуванням, технічним обслуговуванням і т.д.

Структура основних виробничих фондів ДП «Ілліч-Агро Умань»

Структуру основних виробничих фондів підприємства розглянемо в таблиці 2.1 .

З аналізу даної таблиці видно, що вартість основних засобів у ДП «Ілліч Агро Умань» на протязі 2008;2010 років виросла на 35,87%. Варто відмітити, що позитивна тенденція була по всіх групах основних засобів.

Таблиця 2.1

Структура та динаміка основних засобів ДП «Ілліч Агро Умань»

Так вартість будинків, споруд та передавальних пристроїв зросла на 61,69%, машин та обладнання на 30,76%, транспортних засобів на 12,17%, інструментів на 58,65%, інших основних засобів на 91,58% та малоцінних необоротних матеріальних активів на 71,52%. Ріст вартості зумовлений тим, що господарство активно оновлює свої основні засоби, цим самим покращуючи свою матеріально-технічну базу.

Структура оборотних виробничих фондів зображена в таблиці 2.2:

Таблиця 2.2

Структура оборотних виробничих фондів ДП «Ілліч Агро Умань»

Вартість оборотних виробничих фондів у господарстві знизилася у 2010 році у порівнянні з 2008 роком на 31,96%. При цьому зменшення було по всіх статтях оборотних засобів окрім кількох.

Так збільшення вартості відбулося у поточних біологічних активах на 44,82%, незавершеному виробництві на 54,43%, готовій продукції на 270,58% та товарах на 259,06%.

Нижче наведені показники забезпеченості та ефективності використання основних фондів:

Таблиця 2.3

Показники забезпеченості та ефективності використання основних фондів ДП «Ілліч Агро Умань»

Виходячи з даних таблиці 2.3 можна зробити висновок, що на протязі досліджуваного періоду (2008;2010 рр.) показник фондоозброєності зріс на 36,63%, це пояснюється тим, що вартість основних виробничих фондів зросла на 36,63%.

Показник фондозабезпеченості також зріс на 43,65% у зв’язку з тим, що площа угідь змінилася мало, а вартість основних фондів зросла.

Фондоємність зменшила своє значення майже на 5%, а фондовіддача навпаки збільшила на 5%, це можна пояснити тим, що підвищилась ефективність використання даних фондів.

Норма прибутку у 2008 році становила 1,85%, а у 2010 році 1,63%. Зменшення невелике, проте варто звернути увагу на це.

Далі у таблиці 2.4 розглянемо середньорічну чисельність працівників зайнятих у сільському господарстві.

Таблиця 2.4

Середньооблікова чисельність працівників у ДП «Ілліч Агро Умань»

Як видно середньорічна чисельність працівників в загальному по господарству зменшилася на 30 чоловік, при тому, що у рослинництві аж на 52 робітника. У тваринництві ж чисельність виросла на 22 робітника.

Проаналізуємо у таблиці 2.5 склад та структуру сільськогосподарських угідь ДП «Ілліч Агро Умань» у 2008;2010 роках.

Таблиця 2.5

Площа сільськогосподарських угідь ДП «Ілліч-Агро Умань»

Як видно з таблиці 2.5 загальна площа сільськогосподарських угідь у господарстві зменшилася на 127 га. При цьому спостерігається зменшення площі ріллі на 610 га. Така різниця виникла через те, що 483 га трансформовано у сіножаті та пасовища.

Систему показників економічної ефективності виробництва у сільськогосподарських підприємствах доцільно будувати на основі показників валової продукції у натуральному та вартісному вигляді, валового і чистого доходу. Так у валовому доході, окрім обсягу виробництва, відбувається також економія затрат матеріальних, а в чистому доході ще й економія затрат на оплату праці.

Для загального ознайомлення із економічною характеристикою ДП «Ілліч-Агро Умань» наведена інформація про чистий дохід (виручку) від реалізації, собівартість реалізованої продукції та чистий прибуток даного підприємства в таблиці 2.6.

Як видно фінансові результати діяльності господарства дещо погіршилися: чистий прибуток зменшився на 27,7%, собівартість зросла на 68,37% (на протязі 2008;2010 років).

Таблиця 2.6

Фінансово-економічні результати діяльності ДП «Ілліч-Агро Умань»

Річна продуктивність праці виросла на 50,56% та склала 83,89 тис. грн. Вартість валової продукції у розрахунку на 100 га також зросла на 45,12%, та у 2010 році склала 510,26 тис. грн.

В наведеній нижче таблиці приведені склад та структура товарної продукції на ДП «Ілліч-Агро Умань». Товарна продукція рослинництва у структурному плані змінює своє значення у період 2008;2010 років з 27,65% до 28,79%, що показує нам збільшення обсягів її вирощування та реалізації.

Таблиця 2.7

Склад та структура товарної продукції у ДП «Ілліч-Агро Умань»

У тваринництві, навпаки ж, спостерігається зниження структури товарної продукції з 72,34% до 71,21%. В цілому ж, по показниках складу, у 2010 році сума товарної продукції рослинництва становила 12 733,3 тис. грн, натомість у 2008 році 7897,7 тис. грн. В тваринництві також спостерігається позитивна тенденція у обсягах: так у 2010 році 31 491,4 тис. грн, а у 2008 році 20 656,8 тис. грн.

В даному випадку присутнє грошове збільшення обсягів товарної продукції як рослинництва, так і тваринництва, проте обсяги рослинництва мають більші темпи росту, тому і переважають відсотково.

Кс=100/(16,04(2*1−1)+11,30*(2*2−1)+9,65*(2*3−1)+5,45*(2*4;

— 1)+5,07(2*5−1)+0,85(2*6−1)+0,31(2*7−1)+0,06(2*8−1)+0,01(2*9;

— 1)=100/196,46=0,51

Коефіцієнт спеціалізації 0,51 показує нам, що підприємство є середньопеціалізованим, та має молочно — м’ясний напрямок спеціалізації.

3. Аналіз динаміки і виконання плану прибутку і його приросту

Чистий прибуток (збиток) являє собою кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства. Тому, приступаючи до аналізу фінансових результатів, насамперед необхідно вивчити його рівень, динаміку і структуру, виявити тенденції зміни складових частин формування прибутку, вплив факторів на нього, а також оцінити використання чистого прибутку.

Якщо кінцевим фінансовим результатом діяльності підприємства у звітному періоді був збиток, необхідно ґрунтовно вивчити причини його виникнення, намітити шляхи поліпшення роботи 3 метою подолання збитковості [20 С.176].

Аналіз виконання плану прибутку самостійні торговельні підприємства проводять наростаючим підсумком за квартал, півріччя, дев’ять місяців і рік на основі даних квартальної і річної фінансової звітності, планових даних. У ринкових умовах планування прибутку, як і інших показників діяльності, підприємства здійснюють самостійно. Однак, незважаючи на індикативний характер плану, він має враховувати реальні можливості отримання прибутку у найближчій перспективі, бути інструментом перспективного аналізу.

Контроль за виконанням плану отримання прибутку повинен здійснюватися не тільки після, але й у під час його виконання. Для цього необхідно систематично відстежувати темпи зростання товарообороту, добиватися поліпшення якісних показників роботи.

У разі відсутності планування прибутку оцінку досягнутого підприємством рівня прибутковості здійснюють, порівнюючи його результати діяльності за звітний період з попередніми періодами, a також за наявності інформації з показниками інших однотипних підприємств чи середньогалузевими показниками.

У таблиці 3.1 проаналізуємо динаміку виконання плану прибутку у ДП «Ілліч-Агро Умань» на протязі 2008;2010 років.

Таблиця 3.1

Динаміка виконання плану прибутку у ДП «Ілліч-Агро Умань»

Таблиця 3.2

Динаміка відтворення молочного поголів'я

Прибуток, отриманий у 2008 році склав 3157 тис. грн., у 2009 році 1472 тис. грн., а у 2010 році 2295 тис. грн. Врахувавши план прибутку відзначимо у 2008 році план було виконано на 101,8%, у 2009 році на 105,1%, та на 104,3%.

Проаналізуємо динаміку темпів зростання та приросту у господарстві у таблиці 3.2.

Отже, темпи приросту у 2009 році базисному році склали -54,4%, а у 2010 році 55,9%. А у 2010 ланцюговому році -27,31%. Абсолютний базисний приріст у 2009 році склав -1682 тис.грн., а у 2010 році 823 тис.грн.

4. Аналіз впливу на розміри прибутку змін в структурі реалізації продукції

Проаналізуємо вплив на розміри прибутку від реалізації продукції в 2010 році у структурі реалізації продукції 2009;2010 років у таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

Аналіз динаміки зміни частки прибутку від реалізації у виторзі в ДП «Ілліч-Агро Умань»

Як видно питома частка чистого прибутку у обсязі чистого прибутку від реалізації у 2009 році становила 2,72%, у плановому році 4%, а у 2010 році 3,89%. Відповідно у 2010 році відхилення від плану склало -0,11 в. п., а від 2009 року на 1,17 в. п. Відповідно ріст чистого прибутку у 2010 році відносно планового року склав 95 тис. грн., а відносно 2009 року 823 тис. грн.

Обсяг чистого доходу від реалізації у 2009 році становив 54 061 тис. грн., а у 2010 році 59 010 тис. грн. Розмір чистого доходу у плановому році було обчислено склав 55 000 тис. грн. Відповідно відхилення від плану у 2010 році становило 4010 тис. грн., а від 2009 року 939 тис. грн.

5. Визначення впливу на прибуток кількості та собівартості реалізації

Далі проаналізуємо вплив обсягу реалізованої продукції та її собівартості у ДП «Ілліч-Агро Умань» на чистий дохід у 2010 році та їх тенденції у таблиці 5.1.

Таблиця 5.1

Аналіз впливу на прибуток кількості реалізованої продукції та собівартості у ДП «Ілліч-Агро Умань» в 2010 році

Отже, як ми бачимо у 2010 році виручка від реалізації відносно планового року виросла на 4010 тис. грн., а собівартість реалізованої продукції на 3915 тис. грн., відповідно і сума чистого прибутку зросла на 95 тис. грн.

Відносно 2009 року дохід (виручка) від реалізації продукції зросла на 939 тис. грн., собівартість реалізованої продукції на 4126 тис. грн., а прибуток від реалізації лише на 823 тис. грн. Ми бачимо, що ріст даних факторів не пропорційно зростає відносно чистого прибутку. У собівартості спостерігається негативна тенденція, до її зростання.

6. Аналіз впливу якості продукції на рівень цін за видами продукції

У конкурентній боротьбі лише ті підприємства зберігають і поліпшують своє становище на ринку, які послідовно ведуть роботу з підтримання і вдосконалення якості продукції за важливими для споживачів показниками. Таке вдосконалення позитивно вплине на попит, отже, і на доходність підприємств у короткоі довгостроковому періодах. Як уже зазначалося, важливо також, щоб якісні характеристики продукції мали кількісний вимір і могли бути піддані перевірці споживачем. Лише в такому разі виробник може оперативно контролювати формування якості продукції, а споживач — своєчасно пересвідчитись у відповідності її фактичних показників прийнятому стандарту.

Коли підприємець організує своє підприємство, то в першу чергу він визначає для себе — які потреби своїх майбутніх споживачів буде задовольняти його продукція. Якщо розглядати підприємницьку діяльність у цьому ключі, то прибуток є премією за те, наскільки точно підприємець зміг вгадати бажання споживачів його продукції найдешевшим для підприємця способом. І що точніше він вгадає ці потреби, й що повніше продукція підприємця задовольнить ці потреби, то вище буде прибуток. У цьому випадку прибуток є наслідком усієї діяльності підприємця.

При такому підході до оцінки підприємницької діяльності вимоги загального керування якістю, викладені в стандартах ІСО серії 9000, є життєво необхідними для будь-якого підприємства, незалежно від масштабу бізнесу (малого, середнього чи великого).

Успішна діяльність будь-якого підприємства забезпечується випуском продукції, що задовольняє вимогам, описаним у міжнародному стандарті - МС ІСО 9004−1 і викладеним вище. Цей стандарт стверджує, що ці вимоги до продукції можуть бути забезпечені через проектування ефективної системи якості на підприємстві.

І в той же час прибуток є істотним чинником підвищення якісних показників продукції підприємства.

Саме ці два процеси — вплив якості на прибуток і одночасний вплив прибутку на якість є основою успішної роботи підприємства.

Для ілюстрації того, що було викладено вище, необхідно навести приклад з дуже далекого минулого. Тоді керівництво підприємств мало неясне уявлення про керування якістю, а точніше, врахування вимог споживачів.

Англійська компанія De Havilland побудувала перший реактивний пасажирський літак Comet, що мав більш високу швидкість польоту (у порівнянні з експлуатованими в той час гвинтомоторними пасажирськими літаками). Однак ця фірма не враховувала його пасажиромісткість і діапазон маршрутів, на яких авіакомпанії хотіли б використовувати такий швидкісний літак, що з’явилося головною помилкою при визначенні місця літака на сегменті ринку вантажних і пасажирських авіаперевезень (цільове позиціювання). Крім того, ця компанія не запропонувала досить привабливих фінансових умов для покупців, тому вона програла фірмам Boeing і Douglas, які ввійшли на ринок з аналогічними літаками, але з більш привабливими для споживача умовами придбання. Така привабливість полягала не лише в гнучкій системі оплати, але й у супроводі своєї продукції (допомога в обслуговуванні, навчання льотних екіпажів і наземного обслуговуючого персоналу, постачання запасними частинами і ЗИП). Тобто вони не лише диференціювали умови оплати для споживачів своїх літаків, але й врахували інші потреби споживачів своєї продукції - компаній, що здійснюють авіаперевезення. Це і забезпечило їм успіх і високий прибуток.

Сучасна ринкова економіка ставить принципово нові вимоги до якості продукції, що випускається. Зовнішнє середовище, в якому доводиться працювати сучасним підприємствам, має мінливий динамічний характер. В таких умовах здатність будь-якої фірми вижити та досягти успіху визначається рівнем конкурентоспроможності її продукції. В свою чергу конкурентоспроможність залежить від багатьох факторів, але основні - рівень цін та рівень якості продукції. Проте другий фактор поступово виходить на перше місце.

Незважаючи на наведені доводи проблема якості не стала пріоритетною для багатьох українських виробників. В умовах занепаду виробництва, кризи неплатежів, нестачі оборотних коштів часто не тільки не впроваджуються нові перспективні методи управління якістю, але й нехтують вітчизняні, застарілі але корисні надбання, здобуті в радянські часи. За таких умов проблема забезпечення належного рівня і постійного поліпшення якості продукції, що випускається вітчизняними підприємствами, є актуальною і набуватиме дедалі все більшого значення.

Якість — це здатність продукції задовольнити потреби споживача відповідно до її призначення. Показники оцінки якості продукції зображені схемою (рис. 6.1).

Рис. 6.1 Показники оцінки якості продукції

Загальні показники — характеризують якість усієї продукції незалежно від її виду і призначення.

Індивідуальні показники — характеризують одну з її властивостей. Показники якості продукції впливають на обсяг продукції. Так, наприклад, питома вага продукції вищої категорії якості впливає на збільшення обсягу продукції за рахунок перевищення ціни. Коефіцієнт сортності — на зменшення або зростання суми знижок з ціни. Процент браку на зменшення обсягу, на вартість забракованої продукції за місяць [11 С.311].

Завданням аналізу якості продукції є:

1) вивчення динаміки всіх показників якості продукції, виконання плану по їх рівню, причини їх змін, оцінка виконання плану за рівнем якості продукції;

2) визначення впливу якості продукції на вартісні показники діяльності підприємства: випуск товарної продукції (DТП);

виручка від реалізації (DВ); прибуток (DП).

Для узагальненої оцінки виконання плану по якості використовують різні методи:

— бальний метод;

— середній коефіцієнт сортності;

— середньозважені ціни в порівняльних умовах.

Суть бального методу оцінки полягає у визначені середньозваженого балу якості продукції; шляхом порівняння фактичного та планового його рівня знаходять відсоток виконання плану по якості.

При цьому користуються бальною оцінкою, яка використовується іноді при атестації продукції. Наприклад, у верстато-будівельній промисловості виробам вищої категорії присвоюють 5 балів, першої категорії 4 бали, а неатестованої — 0 балів.

При виведенні середнього балу береться до уваги лише атестована по вищій і першій категорії частина виготовленої продукції.

реалізація продукція собівартість прибуток

7. Аналіз рентабельності виробництва за галузями і видами продукції

Показники рентабельності визначаються в коефіцієнтах або у відсотках і показують частку прибутку в кожній грошовій одиниці витрат, або частку товарної продукції в її собівартості.

Показники рентабельності можна розраховувати і за окремими структурними підрозділами, і за видами діяльності.

Показники рентабельності використовують для оцінки результатів діяльності підприємства, його структурних підрозділів, у ціноутворенні, інвестиційній політиці, для порівняльного аналізу споріднених підприємств, що виробляють таку саму продукцію, для вибору варіантів формування асортименту і структури продукції, аналізу раціональності виробництва продукції.

Завданнями аналізу рентабельності є:

— оцінка виконання визначених параметрів (плану, прогнозу тощо);

— вивчення динаміки показників;

— визначення факторів зміни їхнього рівня;

— пошук резервів зростання рентабельності;

— розроблення заходів для використання виявлених резервів.

Вибір і послідовність аналізу визначається його завданням. Так, для оцінки результатів діяльності підприємства аналізують рентабельність реалізованої продукції для вивчення виробництва окремих видів продукції з погляду попиту на них, доцільності їх випуску — рентабельність окремих виробів і фактори її зміни.

Варто вивчати рівень рентабельності не тільки в цілому по підприємству, а й у його структурних підрозділах, а також за видами діяльності підприємства (основна, інвестиційна, фінансова тощо).

Зміна рентабельності окремих видів продукції відбувається під впливом різних факторів.

Фактори зміни ціни реалізації і собівартості виробу вважаються факторами першого, а всі інші - факторами другого порядку. Визначення впливу факторів першого порядку проводиться методом ланцюгових підстановок або методом абсолютних різниць. Приклад аналізу факторів зміни рентабельності одиниці.

Вплив факторів другого порядку на зміну рівня рентабельності розраховується за допомогою способу часткової участі. Для цього використовується інформація про зміну ціни на продукцію в абсолютному розмірі:

=> зміна якості продукції => зміна попиту на продукцію ==>

==>зміна показника інфляції

Розрахунки фактора зміни собівартості продукції проводяться так само.

Важливе значення для підприємства має вивчення рентабельності реалізованої продукції через відношення валового прибутку до виручки від реалізації.

Рентабельність реалізованої продукції доцільно аналізувати, ураховуючи вплив таких факторів:

— зміна структури та асортименту продукції;

— зміна собівартості продукції;

— зміна відпускних цін на продукцію.

Кожному підприємству необхідна інформація про рентабельність його діяльності. Основним показником рентабельності підприємства є рентабельність виробництва, що розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції до всього авансованого капіталу (суми всіх активів). В економічній літературі її часто називають загальною рентабельністю.

Прибуток від реалізації залежить від обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), її структури, собівартості, рівня цін, а також від фінансових результатів інших видів діяльності.

Сума всіх активів (сума основного й оборотного капіталу) залежить від обсягу реалізації і швидкості обороту капіталу, який визначається відношенням суми обороту до середньорічної суми основного й оборотного капіталу. Що швидше обертається капітал на підприємстві, то менше його потрібно для забезпечення випуску планового обсягу продукції. І навпаки, уповільнення оборотності капіталу потребує додаткового залучення засобів для забезпечення того самого обсягу виробництва, реалізації і збуту.

На рівень рентабельності виробництва впливають такі фактори:

— зміна частки прибутку на 1 грн реалізованої продукції;

— зміна фондомісткості продукції;

— зміна оборотності оборотних коштів.

Проаналізуємо рівень рентабельності основних сілськогосподарских культур та груп тварин у ДП «Ілліч-Агро Умань» у таблиці 7.1.

Таблиця 7.1

Рівень рентабельності виробництва сільсокгосподарської продукції у ДП «Ілліч-Агро Умань» в 2008;2010 роках

Отже, рівень рентебельності продукції рослиннцтва у ДП «Ілліч-Агро Умань» у 2008 році становив 17,56%, у 2009 році 15,58%, а у 2010 році 19,73%. Продукції тваринництва у 2008 році 7,91%, у 2009 році 6,94%, а у 2010 році лише 3,77%.

Всього по галузях рослинництва у 2008 році рівень рентабельності склав 17,73%, у 2009 році 10,79%, а у 2010 році 7,91%.

Варто зазначити, що у 2010 році найрентабельнішим було молоко вдповідно 74,78%, у 2009 році соняшник 52,56%, а у 2008 році молоко 26,95%.

Відобразимо графічно у таблиці 7.1 показники рентабельності по галузях та загально.

Рис. 7.1 Рентабельність сілськогосподарської продукції у ДП «Ілліч-Агро Умань» в 2008;2010 році

Галузь тваринництва є менш рентабельною, ніж галузь рослинництва, так у 2010 році їх рентабельності становили відповідно 3,77%, та 7,91%. У керівництва господарства виникає потреба у підвищенні рентабельності сільскогосподарської продукції виходячи із негативної тенденції до зниження.

8. Резерви росту прибутків і підвищення рентабельності виробництва продукції

Прибуток або збиток — це кінцевий результат господарської діяльності підприємства.

Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку (збитку) і податків з надзвичайного прибутку.

Відносні показники прибутку — це показники рентабельності. Вони розраховуються як відсоткове відношення суми прибутку до того чи іншого показника, що характеризує обсяги торговельної діяльності.

Основним методом аналізу прибутку є порівняння.

У процесі аналізу прибутку і рентабельності проводяться порівняння за такими напрямами:

— порівнюються обсяги прибутку і рівні рентабельності по одній і тій самій організації за різні періоди часу (аналіз динамічного ряду) або фактичні показники порівнюються з плановими. Розраховуються абсолютні відхилення, темпи зростання і приросту, коефіцієнти прискорення або уповільнення тощо;

— порівнюються прибуток і рентабельність окремих торговельних підрозділів, що входять до одного об'єднання (наприклад, по окремих споживчих товариствах у межах райспоживспілки). Розраховуються абсолютні відхилення показників кожного конкретного підрозділу від середніх по об'єднанню і питома вага прибутку кожного підрозділу у формуванні загальної суми прибутку. При цьому може проводитися аналіз чинників для вивчення впливу на загальну суму прибутку в цілому по об'єднанню конкретних рівнів рентабельності, що склалися в кожному підрозділі, розподілу роздрібного товарообороту між підрозділами. Аналіз проводиться з допомогою індексів змінного і постійного складу та структурних зрушень;

— порівнюється прибуток, одержаний від основної (торговельної) діяльності, із прибутком від інших (звичайних) видів діяльності даного підприємства, із розрахунком питомої ваги прибутку від реалізації товарів у всій сумі прибутку від звичайної діяльності;

— порівнюється вплив основних чинників, що формують прибуток підприємства; цей вплив досліджується з допомогою балансу прибутку:

Пзд = РТО — ПДВ — А — КВТ + ІОД — АВ — ВЗ — ІОВ + ФД — ФВ +

+ІД — ІВ (8.1)

де Пзд — сума прибутку від звичайної діяльності до оподаткування;

РТО — роздрібний товарооборот (дохід, виручка від реалізації товарів);

ПДВ — податок на додану вартість;

А — акцизний збір, що підлягає внесенню до бюджету;

КВТ — купівельна вартість товарів (собівартість);

ІОД — інші операційні доходи;

АВ — адміністративні витрати;

ВЗ — витрати на збут;

ІОВ — інші операційні витрати;

ФД — фінансові доходи, включаючи доходи від участі в капіталі;

ФВ— фінансові витрати, включаючи втрати від участі в капіталі;

ІД; ІВ — відповідно інші доходи та витрати, або Пч = Пзд — ПП. + НД — НВ — ПНП (8.2)

де Пч — прибуток чистий;

ПП — податок на прибуток;

НД; НВ — відповідно надзвичайні доходи та витрати;

ПНП — податки з надзвичайного прибутку.

Вплив кожного конкретного показника, що складає прибуток (збиток) на суму фінансового результату, знаходять шляхом визначення відносних відхилень фактичних значень показників чинників від плану чи значення за базисний період. Відносні відхилення— це зміна суми показника чинника за період (або порівняно з планом) лише за рахунок зміни рівня цього показника у відсотках до роздрібного товарообороту без урахування зміни обсягів валової виручки.

Зміни в рентабельності товарообороту за рахунок рівня реалізованого накладення визначають за формулою:

ДРЗД = (РРН1 — РРН0)(8.3)

Аналогічно розраховується міра впливу на рентабельність і суму прибутку кожного чинника, що входить до балансу прибутку, але напрям впливу не завжди відповідає напряму відносного відхилення.

Якщо між показником чинника і балансовим прибутком існує прямий зв’язок («більше— більше», «менше— менше»), то знак відхилення співпадає зі знаком впливу. Це відповідає випадку з товарооборотом, реалізованим накладенням, іншими оперативними, фінансовими та іншими доходами.

Але якщо зв’язок між сумою прибутку і показником чинника зворотний («більше — менше», «менше — більше»), то знак впливу протилежний знаку відхилення.

Додатково розраховується вплив на суму прибутку змін в обсягах роздрібного товарообороту. Вважається, що цей чинник впливає лише на зміни в сумі прибутку, а на рівень рентабельності— ні. Таке припущення дає можливість спростити розрахунки. Тут нехтують тим, що збільшення обсягів обороту приводить до зниження рівня витрат обігу із умовно-постійних статей, і навпаки.

Аналіз надзвичайних доходів і витрат передбачає вивчення їх структури і динаміки, виявлення основних джерел доходів і причин виникнення витрат.

Результатами такого аналізу є розробка заходів і рекомендацій щодо запобігання виникненню надзвичайних подій, особливо тих, що пов’язані з виникненням витрат.

Аналіз чинників за наведеними методиками дає можливість виявити основні резерви збільшення валового прибутку від реалізації товарів, а саме:

1) збільшення фізичного обсягу товарообороту, тобто кількості проданих товарів за умови, що роздрібна ціна такого товару вища від оптової або хоча б дає можливість покрити всі змінні витрати обігу і створює рівень (коефіцієнт) покриття з додатними значеннями;

2) збільшення роздрібних цін на товари збільшує лише номінальну суму валового прибутку. Реально вона не зростає, оскільки в ході інфляції доходи знецінюються;

3) досягти збільшення суми реалізованого накладення можна і за рахунок формування оптимальної структури роздрібного товарообороту. З цією метою зі складу обороту виключають низькодохідні і збиткові товари та нарощують обсяги реалізації високодохідних. Але при цьому необхідно обов’язково враховувати еластичність споживчого попиту і його вплив на можливі обсяги продажу, оскільки, якщо високодохідні товари не користуються попитом, то додаткова сума накладення не буде одержана з причин зменшення обсягів реалізації товарів.

Щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, треба шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання. Резерв — це кількісна величина. Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації. Визначення резервів збільшення прибутку базується на науково обґрунтованій методиці розроблення заходів з їх мобілізації.

У процесі виявляння резервів виділяють три етапи:

1) аналітичний — на цьому етапі виявляють і кількісно оцінюють резерви;

2) організаційний — тут розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, які повинні забезпечити використання виявлених резервів;

3) функціональний — коли практично реалізують заходи і контролюють їх виконання.

Резерви збільшення прибутку є можливими:

за рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг);

за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;

за рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців;

за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці.

Іншим важливим напрямком пошуку резервів збільшення прибутку є зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції.

Для пошуку й підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості аналізують звітні дані щодо витрат на виробництво за калькуляціями, користуючись методом порівняння фактичного рівня витрат з прогресивними науково обґрунтованими нормами і нормативами за видами витрат (сировини і матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів), нормативами використання виробничих потужностей, обладнання, нормами непрямих матеріальних витрат, капітальних вкладень тощо.

Після розрахунку загальної величини резервів зниження собівартості продукції за всіма калькуляційними статтями необхідно деталізувати резерви збільшення прибутку за рахунок зниження затрат живої та уречевленої праці за окремими напрямками.

Економія затрат живої праці досягається за рахунок здійснення таких заходів: підвищення продуктивності праці і зниження трудомісткості; скорочення витрат за понаднормові години роботи, виплат за цілоденні та внутрішньозмінні простої тощо.

Підрахунок зростання прибутку за рахунок виявлених резервів зниження собівартості можна проводити за такими напрямами:

1. Здійснення організаційно-технічних заходів. За рахунок цього можна одержати економію протягом 12 місяців з моменту повного впровадження цих заходів.

2. Зменшення кількості робітників. Цей захід може забезпечити економію за багатьма напрямками через те, що він передбачає:

— збільшення продуктивності праці, а отже, збільшення обсягу виробництва з меншою кількістю робітників;

— зміну трудомісткості продукції;

4. Зменшення прямих матеріальних витрат.

5. Зниження умовно-постійних витрат також може бути резервом збільшення прибутку. Таке зниження може статися у зв’язку зі зростанням обсягу випуску продукції.

6. Підвищення якості продукції. Це значний резерв збільшення прибутку.

Після закінчення аналізу пошуку резервів збільшення прибутку результати узагальнюються. Під час пошуку резервів прибутку протягом звітного року можуть раптово виявлятися резерви короткострокової дії.

Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельності продажів є збільшення суми прибутку від реалізації продукції і зниження собівартості товарної продукції. Для підрахунку резервів може бути використана наступна формула:

(8.4)

де Р^R — резерв росту рентабельності;

R_в — рентабельність можлива;

Rф — рентабельність фактична;

R^П — резерв зростання прибутку від реалізації продукції;

VРП_вi — можливий обсяг реалізації продукції з урахуванням виявлених резервів його росту.

Висновки

Продукція, виготовлена на будь-якому підприємстві, як правило, підлягає реалізації.

Об'єктом дослідження курсової роботи виступає ДП «Ілліч-Агро Умань» Уманського району Черкаської області, котре зареєстрованого Уманською районною державною адміністрацією від 14.05.2006 р. № 2 096, та довідки про включення до єдиного державного реєстру підприємств i організацій за № 4534 від 02.04.2006, яка видана Уманським міським управлінням статистики Державного комiтeтy статистики зазначена діяльність підприємства — вирощування зернових.

Температурні режими та клімат: клімат помірно континентальний і континентальність зростає із заходу на схід:найхолоднішим місяцем року вважається січень з середньою температурою -5,9°С, а найтеплішим — липень з середньою температурою +20,1°С. Середня річна температура повітря складає +7,3°С.

Вартість оборотних виробничих фондів у господарстві знизилася у 2010 році у порівнянні з 2008 роком на 31,96%. При цьому зменшення було по всіх статтях оборотних засобів окрім кількох. Так збільшення вартості відбулося у поточних біологічних активах на 44,82%, незавершеному виробництві на 54,43%, готовій продукції на 270,58% та товарах на 259,06%.

На протязі досліджуваного періоду (2008;2010 рр.) показник фондоозброєності зріс на 36,63%, це пояснюється тим, що вартість основних виробничих фондів зросла на 36,63%. Показник фондозабезпеченості також зріс на 43,65% у зв’язку з тим, що площа угідь змінилася мало, а вартість основних фондів зросла. Фондоємність зменшила своє значення майже на 5%, а фондовіддача навпаки збільшила на 5%, це можна пояснити тим, що підвищилась ефективність використання даних фондів. Норма прибутку у 2008 році становила 1,85%, а у 2010 році 1,63%. Зменшення невелике, проте варто звернути увагу на це.

Підприємство є середньопеціалізованим, та має молочно — м’ясний напрямок спеціалізації.

Прибуток, отриманий у 2008 році склав 3157 тис. грн., у 2009 році 1472 тис. грн., а у 2010 році 2295 тис. грн. Врахувавши план прибутку відзначимо у 2008 році план було виконано на 101,8%, у 2009 році на 105,1%, та на 104,3%.

Темпи приросту у 2009 році базисному році склали -54,4%, а у 2010 році 55,9%. А у 2010 ланцюговому році -27,31%. Абсолютний базисний приріст у 2009 році склав -1682 тис. грн., а у 2010 році 823 тис. грн.

Питома частка чистого прибутку у обсязі чистого прибутку від реалізації у 2009 році становила 2,72%, у плановому році 4%, а у 2010 році 3,89%. Відповідно у 2010 році відхилення від плану склало -0,11 в. п., а від 2009 року на 1,17 в. п. Відповідно ріст чистого прибутку у 2010 році відносно планового року склав 95 тис. грн., а відносно 2009 року 823 тис. грн. Обсяг чистого доходу від реалізації у 2009 році становив 54 061 тис. грн., а у 2010 році 59 010 тис. грн. Розмір чистого доходу у плановому році було обчислено склав 55 000 тис. грн. Відповідно відхилення від плану у 2010 році становило 4010 тис. грн., а від 2009 року 939 тис. грн.