Фінансове забезпечення лізингових відносин

http://www..ru/

банківський кредит фінансовий лізинг

Фінансове забезпечення лізингових відносин

Несформованість ринкової інфраструктури України виражається в скупості арсеналу фінансово-кредитної системи і її недосконалості. Становлення нової інфраструктури неминуче призводить до виникнення все складніших кредитних інструментів, здатних забезпечити розвиток виробництва.

Основним джерелом фінансування протягом поточного періоду є банківські кредити (47,1%), в той час як в минулому періоді на них припадало лише третина. Спостерігається збільшення частки фінансування за рахунок власного капіталу лізингодавця (+11,02 п.п.). Фінансування за рахунок позикових коштів юридичних осіб значно скоротилося в порівнянні з минулим періодом (-41,93 п.п.). Такі процеси в деякій мірі пов’язані з кризою ліквідності навесні поточного року, практичною відсутністю внутрішнього та зовнішнього фінансування (табл.1).

Таблиця 1Структура фінансування лізингових операцій, % [68]

У найближчій перспективі вбачається необхідність широкого застосування нетрадиційних форм банківської кредитної діяльності, до яких належить і лізинг.

В даний час в Аграрному секторі України діє класична схема надання техніки і устаткування в лізинг (рис.1), але ця схема, не дивлячись на певні достоїнства, має ряд недоліків, головний з яких величина лізингових платежів, дуже висока для виробників сільськогосподарської продукції в сучасних умовах.

Рис. 1 Фінансове забезпечення лізингу (класична схема) У зв’язку з цим доцільною була б діяльність Державної лізингової компанії. Через неї здійснювалися всі державні програми по підтримці лізингу, у тому числі і надання техніки по пільгових лізингових ставках і яка б працювала з метою відновлення матеріально-технічної бази сільськогосподарських товаровиробників, а не ради отримання прибутку.(рис.2)

Рис. 2 Фінансове забезпечення лізингу за участю державної лізингової компанії.

Створення державної лізингової компанії було б оптимальним з погляду сільгосптоваровиробників. Але враховуючи складну економічну ситуацію в країні і постійний брак коштів в державному бюджеті найближчими роками неможливо обійтися без участі недержавних лізингових компаній. У зв’язку з цим пропонується перехідний механізм забезпечення сільськогосподарських підприємств технікою і устаткуванням в лізинг (рис.3)

Важливим елементом цього механізму є Державний лізинговий фонд, через який забезпечуватиметься компенсація високих ринкових лізингових ставок і придбання техніки і устаткування сільськогосподарськими підприємствами по пільгових ставках.

Рис. 3 Фінансове забезпечення лізингу за участю Державного лізингового фонду Окрім цього однією з функцій Державного лізингового фонду повинне стати забезпечення поручительства для підприємств АПК і у разі їх неплатоспроможності, надання безпроцентних кредитів для погашення заборгованості перед недержавними лізинговими компаніями.

З початком застосування лізингу в Україні банкам була потрібна надійна методика оцінки лізингових проектів. Накопичена практика фінансування лізингу в країнах дає чіткий орієнтир на організацію процесу кредитування лізингових фірм вітчизняними банками. Проте для їх чіткості знадобляться адекватні знання, наявність інвестицій і лізингового бізнесу для введення деяких корегувань з метою адаптації даного методу до реальної дійсності.

При укладанні лізингових угод з фермерськими господарствами та малими сільськогосподарськими підприємствами необхідно надавати учасникам податкові пільги, це дозволить знизити вартість угоди, що особливо важливо в умовах трансформації економіки. Податкові пільги сприяли розвитку лізингових відносин в США та країнах Західної Європи. Зниження вартості техніки та обладнання за рахунок податкових пільг дає можливість розвиватися лізинговим відносинам, зменшує борги позичальника кредитним установам. Та з іншого боку, лізинг в ряді випадків може бути звичайним кредитуванням лізингоодержувача через лізингову компанію.

Відмінність полягає в присутності посередника при укладанні лізингової угоди, при прямому кредитуванні посередника немає Безпосередньо банківський позичальник — лізингова фірма — розглядається як фінансовий посередник. Кредитором при лізингових відносинах є лізингоотримувач, який використовує отримані у лізинг техніку чи обладнання, отримує грошові надходження і погашає борг перед лізинговою компанією. Для банку участь у лізингових відносинах як посередника більш складна процедура і відрізняється від прямого кредитування. У разі участі банку в лізингових операціях він повинен аналізувати економічний стан і лізингової компанії, підприємства-лізингоодержувача. Звична для банку методика організації процесу кредитування повинна бути доповнена з урахуванням зазначеної обставини.

Коли банк погоджується надати позику, його рішення ґрунтується на низці визначених ним чинників, і банк повинен мати можливість переглянути своє рішення, якщо ці чинники змінюються. Тому орендар, будучи опосередкованим банківським позичальником при лізингу, повинен відповідати всім стандартним положенням, які пред’являються банком до позичальника при наданні довгострокового кредиту. Приміром, витримувати економічні показники, які забезпечуватимуть кредитоспроможність лізингоодержувача і лізингодавця, погоджувати з банком всі зміни в структурі власності.

Приміром, витримувати економічні показники, які забезпечуватимуть кредитоспроможність лізингоодержувача і лізингодавця, погоджувати з банком всі зміни в структурі власності. При вивченні і аналізі джерел повернення кредиту до уваги приймаються, лізинговій компанії - кредит, а лізингоодержувачу — основні засоби надані в лізинг.

Аналіз ризиків за проектом виконується за тієї умови, що маються на увазі і лізингова фірма, й орендар. Наприклад, у стадії функціонування проекту фінансові й економічні ризики повинні розглядатися з точки зору і орендаря, і лізингової фірми, у той же час, технологічні й екологічні ризики, що мають місце на цій же стадії, швидше за все, слід оцінювати, маючи на увазі лише орендаря.

Нижче подана (табл. 2) для перевірки відповідності лізингу прямому кредитуванню, що використовується Міжнародним банком реконструкції і розвитку та Європейським банком реконструкції і розвитку в рамках Проекту підтримки підприємств.

Ця форма заповнюється в тому разі, якщо український банк, що бере участь у проекті, передбачає надати кредит лізинговій фірмі з метою фінансування лізингу. Дана таблиця узагальнює пропоновані структури кредиту і лізингу, а також виявляє наявність альтернативних джерел повернення кредиту.

Інформація про лізингову фірму, що є безпосереднім позичальником засобів банку, розглядається так само, як і інформація про орендаря і подається на додаток до аналізу кредитної структури і джерел повернення кредиту.

Таблиця 3Кредитна структура і джерела повернення кредиту

Коефіцієнт ризику можна розрахувати як співвідношення максимально можливого обсягу збитків і обсягу власних фінансових ресурсів з урахуванням точних встановлених надходжень засобів за проектом. Збільшення кредитного ризику, зважаючи на присутність фінансового посередника, висуває особливі вимоги до забезпечення операції.

За позикою, наданою банком на організацію лізингу, всі загальні зобов’язання несе лізингова фірма. Вона повинна повернути наданий кредит незалежно від того, чи отримає вона лізингові платежі від орендаря чи ні. Очевидно, що навіть повна вартість активу, що надається в лізинг, може розглядатися лише як часткове забезпечення банківського кредиту. Отже, лізингова фірма повинна взяти в орендаря додаткову заставу і (або) зажадати надання поручительства третіх осіб.

А сама лізингова компанія, використовуючи банківські кредити, як заставу надає банку право отримання лізингових платежів від лізингоодержувача у разі не виконання нею кредитних зобов’язань. Якщо права по лізингу повністю переуступаються банку, то всі права і зобов’язання лізингової фірми переходять до банку. У разі невиконання лізинговою фірмою своїх зобов’язань за позикою, тоді як лізингоодержувач дотримується всіх умов договору лізингу, лізингові платежі здійснюється лізингоодержувачем безпосередньо в банк. Але незважаючи на прийняті зобов’язання банк не може достроково вилучити у лізингоодержувача передане в лізинг майно при виконанні ним всіх умов угоди. Банк може вилучити майно, якщо лізингоодержувач в подальшому не виконуватиме своїх зобов’язань по лізингу. Зрештою банк може приймати до розгляду лізингові проекти з повною переуступкою прав по лізингу або без неї, але у будь-якому разі мінімальною вимогою є наявність альтернативного джерела повного погашення кредитної заборгованості.

Висновки

Вирішення зазначених питань в аналізі лізингового проекту, щонайменше, надає банкові можливість гнучкого підходу в процесі переговорів із клієнтом. Банк має врахувати всі «за» і «проти», щоб визначитися, чи буде фінансування проекту прямою позикою або лізингом через лізингову фірму.

Якщо банк вирішив фінансувати лізинг, то внутрішній банківський аналіз повинен відображати остаточне рішення щодо лізингової фірми й орендаря, а також загальної структури позики і лізингу. У цьому разі банком розглядаються документи, що представляються від лізингової фірми і від орендаря (документи, що встановлюють право, інформація про фінансове становище, бізнес-план з аналізом грошових потоків та ін.).

банківський кредит фінансовий лізинг

Література

1.Стародубцев В. В. Спас ли ленд-лиз Россию / В. В. Стародубцев // Российский экономический журнал (ЭКО). — 1995. — № 6. — С. 167−172.

2.Тадарков Д. Лизинг в деловом сотрудничестве Восток-Запад / Д. Тадарков // Проблемы теории и практики. — 1990. — № 6. — С. 68−73.

3.Танклевська Н. С. Проблеми розвитку лізингу регіональних АПК / Н. С. Танклевська // Економіка АПК. — 2007. — № 3. — С. 58−61.