Теорії психологічного походження

Ці теорії пов’язують виникнення гомосексуальності з особливостями вікового розвитку та рядом вироблених при цьому психологічних особливостей.

Група психоаналітичних теорій: ґрунтуються на вивченні психологічних особливостей формування гомосексуальності як стійкої поведінкової риси особистості. У методологічному плані вони спираються на той чи інший варіант психоаналізу. Як відомо, З. Фрейд висловив думку, що неправильні стосунки між батьками і дітьми можуть призвести до гомосексуальності. На сучасному рівні знань психоаналітична теорія вважається малодостовірною. Сучасні дані не дозволяють однозначно стверджувати, що гомосексуальність завжди або звичайно виникає у результаті неправильного виховання. Гомосексуали зустрічаються і в сім'ях, де матері дуже непривітні і неласкаві, а батьки дуже близькі до дітей, і в сім'ях, де відносини зі старшими братами були «роздвоєними», і в сім'ях, в яких мати або батько постійно були відсутні, й у сім'ях, де ідеалізували батька, а матері відводилася другорядна, невелика роль.

Теорія імпринтингу. Становлення особистості та її сексуальності відбувається нерівномірно. Періоди переважно плавних, часто непомітних внутрішніх змін, котрі здійснюються шляхом накопичення досягнень у розвитку, змінюються епохами криз. Такі кризи є умовою психічного та вікового розвитку особистості. У ході кожної такої кризи відбувається перебудова психіки, мислення, свідомості. З певної точки зору кожна нормативна криза, з іншої — цілий період (біля 5−8 років) є критичним для сексуального імпринтингу — під час його проживання може закріпитись образ, до якого індивід буде відчувати сексуальний потяг. Але найбільше за це відповідає підлітковий віковій період, в якому інколи завдяки досить випадковим подіям, формуються сексуальні переваги. Якби ця теорія «працювала», то гомосексуалів було б значно більше: у підлітків та юнаків значно більше ситуацій, коли підвертається можливість одностатевої близькості — підліткова гомосексуальна поведінка досить поширена, однак вона не призводить до гомосексуальної поведінки у зрілому віці.

Теорія затримки розвитку стосується підліткової гомосексуальності. В основі теорії — ідея проходження кожного підлітка через стадію гомосексуальності. У кожного підлітка у певній фазі розвитку наступає неясний потяг до власної статі, який поступово заміщується або сусідить із потягом до протилежної статі. На цій стадії підліток може шукати гомосексуальні пригоди, іти на них, однак так і не стає гомосексуалом. Якщо ж за якихось обставин такі пригоди стають вкрай цікавими та привабливими, фаза розтягується і скороминуще захоплення перетворюється на постійний потяг. Згідно з цією гіпотезою гомосексуальність — це продовжена інфантильність. З приводу того, чому має місце підліткова гомосексуальність, існує декілька пояснень. За теорією Фрейда кожен чоловік від початку бісексуальний. У підлітків об'єкт потягу нібито взагалі не визначився, і тільки коли індивід зосереджує увагу на протилежній статі, гомосексуальність проходить, чому сприяють також соціокультурні норми. В іншому поясненні визнається, що гомосексуальність підлітків вимушена і транзиторна, випливає з юнацької гіперсексуальності, котра у свою чергу є вибухом гормональної активності молодого організму. Вона спричинює певну байдужість до вибору статі. Або ж вона має замісний характер: досить часто підлітки говорять тільки про секс, а оскільки хлопчики як правило водяться лише з хлопчиками, а протилежної статі немає, то відбувається ситуативне заміщення. Також у гомосексуальних іграх вони вчаться еротичному спілкуванню. Ознаками такої гіперсексуальності є метушня, спільна чи взаємна мастурбація, а бійки виступають як способи розрядки сексуальної енергії. Однак тут немає переважаючого вибору, і тому немає гомосексуальності. З віком більшість кидає ці забави, меншість — ні.

Біхевіористські теорії - наголошують на тому, що процес формування сексуальної орієнтації зводиться до вироблення у ранньому віці психологічних умовних рефлексів у поєднанні із позитивним або негативним підкріпленням за певну сексуальну поведінку у ранньому віці. Себто, ранні сексуальні контакти людей можуть спрямувати їх у бік гомосексуальної поведінки унаслідок приємних контактів, що надають задоволення з представниками власної статі, та неприємних або навіть жахаючих гетеросексуальних досвідів. Так само до створення умовних рефлексів може призвести сексуальна фантазія та ін. чинники. Ці теорії, однак, не можна підтвердити ні біографічними дослідженнями гомосексуалів, серед яких чимало взагалі уникали статевих контактів до того, поки усвідомили власну сексуальну орієнтацію, ні етнологічними дослідженнями — у суспільствах, де заохочується підліткова гомосексуальність, гомосексуалів не більше, ніж у тих, де вона забороняється.

Теорія М. Стормза. Психолог М. Стормз вважав, що існує певний зв’язок між раннім статевим дозріванням з подальшим наданням переваги еротичній активності з представниками своєї статі. Стормз виходив з того, що раннє статеве дозрівання наступає у віці приблизно 12−13 років, коли гомосексуальне експериментування є досить звичайним, а сильна сексуальна установка ще не надбана. Підлітки, котрі рано досягли статевої зрілості, мають певні сексуальні переваги над тими своїми ровесниками, у кого процес статевого розвитку відбувається повільніше. Вважається, що сильніший статевий потяг посилює вплив будь-якого сексуального досвіду, що доставляє задоволення, проте у цьому віці гомосексуальні контакти набагато доступніші, ніж гетеросексуальні. Результати тривалого вивчення підлітків, які рано досягли статевої зрілості, не підтверджують теорію Стормза. Дослідження довели, що сексуальна спрямованість формується ще в дитинстві, задовго до перших зносин.