Заходи з профілактики та ліквідації інфекційного бронхіту курей

З метою охорони господарств (ферм, відділень) від занесення збудника інфекції керівники господарств, інших підприємств та організацій, які мають птицю, зобов’язані виконувати вимоги, передбачені Законом України «Про ветеринарну медицину», і дотримуватися вимог діючих ветеринарно-санітарних правил та інших нормативно-правових актів. Спеціалісти ветеринарної медицини повинні організувати в господарствах і населених пунктах, що знаходяться в зоні обслуговування, систематичний нагляд за станом птиці та мати інформацію про серологічний моніторинг щодо ІБК у молодняка та в батьківському стаді курей [13].

З метою запобігання занесенню збудника ІБК в птахогосподарства власники повинні виконувати такі вимоги:

• 1. Господарство повинно працювати в закритому режимі.
• 2. Комплектувати ферму, майданчик, зону птицею одного віку і тільки з господарств, благополучних щодо ІБК. Використовувати інкубаційні яйця для виводу молодняка тільки від клінічно здорової птиці.
• 3. Після ввезення курчат у господарство проводити карантинні заходи згідно з діючими ветеринарними вимогами.
• 4. Дотримуватись міжциклових профілактичних перерв між посадками птиці, проводити очищення і дезінфекцію приміщень та обладнання.
• 5. Проводити дезінфекцію завезених з племінних господарств інкубаційних яєць методами і деззасобами, прийнятими в країні, згідно з настановами, інструкціями щодо їх застосування.

Заходи при загрозі виникнення захворювання:

• 1. У загрозливих до прояву ІБК господарствах птицю батьківського стада щеплюють інактивованою вакциною, а сприйнятливий молодняк — живими вірус-вакцинами згідно з інструкціями щодо їх застосування. При виборі вакцини слід ураховувати серотип вірусу, що циркулює в даному регіоні, схему вакцинації погоджувати з головним державним інспектором ветеринарної медицини району, міста, області [34].
• 2. При підозрі на ІБК лікар ветеринарної медицини вживає необхідних заходів щодо уточнення діагнозу. З цією метою направляє на дослідження в лабораторію ветеринарної медицини свіжі трупи або хвору птицю (5 — 10 голів) та 10 проб сироваток крові від птиці з пташника, де виявлено хворобу.
• 3. ІБК діагностують на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак, результатів патолого-анатомічного розтину та підтверджують серологічними і вірусологічними дослідженнями. При цьому необхідно виключити інфекційний ларинготрахеїт, грип, аденовірусну інфекцію (1 серотип), синдром зниження несучості.

Заходи щодо ліквідації захворювання:

• 1. При встановленні діагнозу на ІБК керівники господарств незалежно від форм власності, спеціалісти ветмедицини, які обслуговують ці птахогосподарства, негайно інформують про захворювання головного державного інспектора ветеринарної медицини району, міста, області.
• 2. Господарство (птахофабрику, ферму), у якому встановлено ІБК, оголошують неблагополучним і вводять карантинні обмеження, при яких забороняється:
  • а) вивіз інкубаційних яєць і ембріонів у благополучні господарства, а також в науково-дослідні установи та інші організації;
  • б) вивіз живої птиці в інші господарства та продаж її населенню;
  • в) переміщення птиці, кормів та господарчого інвентарю з неблагополучного пташника в інше приміщення, де утримується здорова птиця;
  • г) увіз сприйнятливої до інфекційного бронхіту птиці з інших господарств, ферм, пташників;

ґ) відбір сперми від півнів-плідників при штучному заплідненні батьківського стада.

• 3. У неблагополучних господарствах батьківське стадо щеплюють інактивованою вакциною, а сприйнятливий молодняк — живими вірус-вакцинами проти ІБК згідно з інструкціями щодо їх застосування і даними серологічних і вірусологічних досліджень, які аналізує і контролює головний державний інспектор ветеринарної медицини району, області.
• 4. При виникненні захворювання у молодняка товарних господарств проводять вибраковку хворої та некондиційної птиці, яку переробляють на м’ясо-кісткове борошно з наступним його знищенням. Решта птахомолодняка щеплюється вірус-вакцинами згідно з інструкціями щодо їх застосування.
• 5. У бройлерних господарствах весь санітарний брак утилізують, кондиційну хвору птицю відправляють на промислову переробку. Умовно здорову птицю після закінчення технологічного циклу направляють на забій без обмежень.
• 6. При виявленні ІБК у племінних господарствах хвору дорослу птицю відправляють на забій, а умовно здорову використовують для отримання товарного яйця з наступним забоєм птиці. Так чинять з батьківським стадом у товарних господарствах.
• 7. Реалізацію яєць з неблагополучного пташника допускають після дезінфекції парами формальдегіду або іншими дозволеними деззасобами, безпосередньо перед вивезенням з господарства і тільки для промпереробки (яєчний порошок), з умовно благополучних пташників або від перехворілої птиці - для харчових потреб.
• 8. Тушки забитої птиці з неблагополучних пташників направляють на промислову переробку в межах адміністративного району. Тушки курей з благополучних пташників реалізують на загальних підставах.
• 9. Пух і пір'я, отримані під час забою хворої або підозрілої на захворювання птиці, просушують у спеціальних установках при t 85 — 90° C протягом 15 хвилин або дезінфікують шляхом занурення у 3%-ний розчин формальдегіду при t 45 — 50° C з експозицією 30 хвилин, висушують та вивозять на пухопереробні підприємства в тарі з подвійною упаковкою, із зазначенням у ветеринарному свідоцтві про неблагополуччя господарства щодо ІБК.
• 10. Інкубація яєць, отриманих від птиці благополучних пташників, дозволяється в інкубаторах господарства після дворазової дезінфекції (перед закладкою в інкубатори — парами формальдегіду з розрахунку на 1 м³ об'єму камери 30 — 45 мл формаліну, 25 — 30 г марганцевокислого калію, 30 — 45 мл води протягом 30 хвилин і при виводі курчат — 40%-ним формальдегідом, розведеним водою у співвідношенні 1:1). Одержаний молодняк можна використовувати в господарстві для внутрішньогосподарських потреб.
• 11. Відходи інкубації утилізують або знищують.
• 12. Дезінфекцію повітря в присутності птиці проводять через кожні 5 діб до закінчення технологічного процесу і зняття карантинних обмежень, парами молочної кислоти, триетиленгліколю, резорцину та іншими дозволеними деззасобами. Інвентар дезінфікують щоденно шляхом занурення на 5 — 10 хвилин у кип’ячий 2%-ний розчин кальцинованої соди. Після дезінфекції його просушують, потім ретельно змивають водою і знову просушують.
• 13. Після закінчення технологічного процесу та звільнення приміщень від птиці проводять вологу дезінфекцію, послід та підстилку збирають, вивозять та біотермічно знезаражують. Увесь інвентар спочатку зрошують дезінфекційним розчином, а потім очищають від пуху, посліду та сміття. Стіни, стелі, сідала, гнізда обмітають щітками або мітлами, змоченими у дезінфекційному розчині. Після цього все приміщення, клітки, сідала, підлогу ретельно обмивають гарячим 2%-ним розчином кальцинованої соди, після чого проводиться у всіх виробничих приміщеннях дератизація, дезінсекція та завершальна дезінфекція.

Спочатку в пташниках проводять вологу дезінфекцію гарячим 2%-ним розчином каустичної соди або 2%-ним розчином формальдегіду, територію й інші приміщення дезінфікують 3%-ним розчином каустичної соди.

Після вологої дезінфекції приміщення білять, а потім проводять аерозольну завершальну дезінфекцію парами формальдегіду з розрахунку 30 мл на 1 м³ при експозиції 3 години. Аерозольну дезінфекцію в приміщенні проводять при t 15 — 20° C, вологості 70%.

Очищенню та дезінфекції підлягають усі вигульні майданчики, які обробляють суспензією хлорного вапна, із вмістом не менше 5% активного хлору, із розрахунку 5 л на 1 м² площі.

• 14. Карантинні обмеження з господарства знімають після забою усієї перехворілої і клінічно здорової птиці, яка перебувала в приміщеннях на одному майданчику з хворою птицею, та після проведення комплексу санітарних заходів.
• 15. Перед зняттям карантинних обмежень державна лабораторія ветеринарної медицини району здійснює контроль за якістю дезінфекції та видає відповідний висновок.
• 16. Господарство оголошують благополучним щодо ІБК через 3 місяці після останнього випадку виявлення хворої птиці.

Керівники, працівники господарств, ферм, орендарі, які допустили порушення карантинних обмежень та інших ветеринарно-санітарних правил, визначених інструкцією, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством [13].