Аспекти (прийнятні і не прийнятні) сучасних поглядів на No-till технологій в Україні і світі

Обробіток ґрунту, ще в недалекому минулому ототожнював землеробство, а сьогодні є його основою. Формування і розвиток систем обробітку ґрунту від початку зародження до наших днів, здійснювався від прямої сівби, без обробітку ґрунту, з допомогою дерев’яного кілочка, яким робили отвір в ґрунті, туди поміщали насіння, прикривали травою, не перевертаючи ґрунту, до прямої сівби в наші дні, що здійснюється високопродуктивною потужною технікою і сільськогосподарськими знаряддями. Технічний прогрес сприяв розширенню площ орних земель, помітному збільшенню використання потенційної родючості ґрунту, удосконаленню захисту посівів від бур’янів, шкідників і хвороб.

В сучасних умовах розораність сільськогосподарських угідь в країні сягнула майже 82%, в деяких областях, а саме в Вінницькій, Кіровоградський, Тернопільській, понад 90%. Ступінь освоєння всього земельного фонду в Україні складає близько 60%, порівняно з 12% у США, що призвело до розвитку великомасштабних процесів ерозії. Щорічні втрати ґрунту в Україні становлять до 600 млн. т та зокрема гумусу понад 20 млн. т, втрачається третина поживних речовин та біля 20 млн. м3 води. Площа деградованих ґрунтів щорічно зростає на 80 тис. га.

Для зміни ситуації необхідні радикальні, не ординальні заходи, в яких головним має бути комплексний підхід до сільськогосподарського виробництва, системним з позиції науково-технічного прогресу, з врахуванням усіх складових сьогоднішніх умов в аграрному секторі економіки.

Перш за все, необхідно переглянути співвідношення між оброблюваними і необроблюваними землями, зменшивши землі в обробітку на 8−10 млн. га перевівши їх в природні кормові угіддя і під заліснення. Такий захід різко зменшить руйнівну силу ерозії і прискорить перехід до ґрунтозахисної системи обробітку.

Для нашої держави ґрунтозахисна система обробітку не є новою і пріоритет належить саме нашим вченим. Перейнявши багато ідей та практичних знань від китайців, І.Е.Овсінський один із перших у світі довів непотрібність постійного використання глибокої оранки, теоретично обґрунтував та втілив в життя поверхневий обробіток ґрунту. Результати своїх досліджень опублікував у монографії «Нова система землеробства» (Київ, 1899 p.). Лише через півстоліття американський вчений фермер Е. Фолькнер в праці «Безуміє пахаря» (1942 p.) прийшов теж до цього, що мала помітний вплив на розвиток землеробства в світі.

Над цією проблемою працювали відомі вчені М. А. Тулайков, О.І. Бараев, Ф. Т. Моргун, М. К Шикула, котрі творче розвинули безвідвальну систему обробітку ґрунту, розпочату I.E. Овсінським, вершиною якої стало біологічне землеробство.

Ґрунтозахисна контурно-меліоративна система землеробства розроблена вченими України за своїми техніко-економічними параметрами і ефективністю переважає зарубіжні аналоги.

Нині із сучасних систем обробітку ґрунту застосовуються класичний плужний обробіток ґрунту, плоскорізний, чизельний, поверхневий і спосіб без обробітку — пряма сівба (No-till система). Практично в чистому вигляді вже не існує практично жодної системи обробітку ґрунту, а переважає диференційований обробіток (чергування оранки або чизелювання і поверхневого мінімального). Жоден із способів обробітку ґрунту не може бути шаблоном на всій території України оскільки вона має три основних ґрунтово-кліматичні зони помітно різними за своїми умовами. До того ж відсутня стабільність землекористування.

За всіх недоліках багатоопераційної системи обробітку ґрунту з використанням плуга ним ще довго будуть користуватися, оскільки більше 0,5 млрд га землі в світі обробляється за допомогою цього знаряддя. На Україні плуг буде використовуватись на площі 10−15 млн. га в диференційованій системі обробітку, в комбінованих агрегатах на ерозійно безпечних площах та в малоземельних господарствах.

Мінімальний (поверхневий) безплужний обробіток ґрунту за даними Інституту землеробства УААН буде здійснюватись на площі біля 15 млн. га із застосуванням в основному культиваторів, дискових знарядь, комбінованих агрегатів, які б за один прохід готували ґрунт до сівби сільськогосподарських культур. Таким чином намагаються здійснити поступовий перехід від безплужного мілкого до нульового обробітку. Вчені та дослідники в цьому світі шукають шляхи ефективного поєднання високої врожайності культурних рослин з ґрунтозахисними технологіями. Однією із розробок у цій сфері є так звані no-till технології, які порівняно недавно знайшли своє застосування у сільському господарстві.

Батьком No-till системи визнано фермера Гаррі Янга. У 1962 р. він першим у світі застосував англійську сівалку прямої сівби в себе на фермі. Затрати на плужний обробіток ґрунту цілком замінялися гербіцидами. Поширення No-till системи нині досягло найвищий темпів — 1 млн. га щорічно. За 45 років площа використання цієї системи становить близько 100 млн. га. У 1989 p. No-till система використовувалася на 6−7% земель. Нині в Південній Америці її застосовують на 48% площ, США і Канаді — 37%, Австралії — 13% і майже 4% — в решті країн світу. В усьому світі рілля становить 1,4 млрд га, No-till система використовується на 7,1% площі.

Спосіб сівби без обробітку — пряма сівба (No-till система) в Україні був оцінений ще в 1978 р. в Миронівському інституті пшениці ім. В. М. Ремесла. В наступному він пройшов випробування в УНДІМЕСХ. В 1985 р. продемонстровано сівалку прямої сівби на науково-практичному семінарі по висіву озимих культур. Проте поширення технологія не мала, оскільки не виникла в її застосуванні життєва необхідність.

No-till система в ідеальному виді використовується в «Агро-Союзі» Дніпропетровської області. Проте вченими нашої держави були проаналізовані позитивні і негативні сторони обробітку по цій системи, більшість з яких була негативною.

Серед позитивних аргументів є:

• — різке підвищення продуктивності праці, фактор часу — своєчасне проведення сівби в найкращі агротехнічні строки та скорочення витрат (за даними зарубіжних країн на 12%);
• — зведення до мінімуму ерозійних процесів та можливість підвищення вмісту в ґрунті органічної речовини, збереження ґрунтової вологи від втрат на фізичне випаровування;
• — зменшення механічного навантаження на ґрунт та ін. Недоліками системи No-till аграрії України вважають:
• — сприяє поширенню хвороб та шкідників, зростанню чисельності гризунів;
• — повільніше прогрівається ґрунт навесні;
• — можлива затримка з появою сходів;
• — зростання потреби в азоті;
• — зростання рівня забур’яненості посівів;
• — зростання потреби в гербіцидах;
• — неефективність органічних добрив та меліорантів;
• — необхідність зміни машинно-тракторного стаду.

На основі проведених аналізів і узагальнення вченими України зроблений висновок проте, що в перспективі No-till система може бути поширена в Україні на площі максимум до 1 млн. Потрібно виважено відноситись до зарубіжних інвестицій в землеробство. Дешева робоча сила — одна з приманок, яка приваблює капітал, до того ж дешева енергія і відсутність відповідальності за порушення екології. Може статися так, що у нас залишається техногенне навантаження на навколишнє середовище з його непередбаченими негативними наслідками, а прибутки підуть за кордон. Спонтанне широке запровадження No-till системи під впливом потужної, не завжди професійної і безкорисливої реклами може призвести до значних і марних матеріальних втрат у межах держави.

Враховуючи ґрунтово-кліматичні умови розробляють зональні або адаптивні системи землеробства, які передбачають ефективне використання не тільки ріллі, але й всіх без винятку сільськогосподарських угідь. Ланки адаптивної системи землеробства повинні передбачати врахування та реалізацію ґрунтово-кліматичних, матеріально-технічних і трудових ресурсів конкретних умов зони і господарств.