Сапропель, відходи виробництва, комунальні відходи, біогумус
У результаті складних фізичних, хімічних та біологічних процесів залишки рослинних і тваринних організмів, які відмирають у прісноводних озерах (ставках, водоймищах і т.п.) створюють сапропелі. Верхні шари покладів сильно перезволожені, і саме в них протікає процес утворення у результаті складних хіміко-біологічних процесів сапропелю з відмерлого планктону. В процесі стовщення шару сапропелю… Читати ще >
Сапропель, відходи виробництва, комунальні відходи, біогумус (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Сапропель
У результаті складних фізичних, хімічних та біологічних процесів залишки рослинних і тваринних організмів, які відмирають у прісноводних озерах (ставках, водоймищах і т.п.) створюють сапропелі. Верхні шари покладів сильно перезволожені, і саме в них протікає процес утворення у результаті складних хіміко-біологічних процесів сапропелю з відмерлого планктону. В процесі стовщення шару сапропелю біологічні процеси в ньому слабшають, і відбувається сильне ущільнення. У літній період відкладаються шари переважно з органічною речовиною, у зимовий — шари з більш мінералізованими субстратами. Великі скупчення сапропелевих покладів у водоймі приводять до передчасного його старіння, тобто до евтрофії (до процесу, у результаті якого у водоймі утвориться надлишок неорганічних поживних речовин, що викликає розвиток ціанобактерій і мікроорганізмів, які споживають кисень, який розчинений у воді). Тому, добуваючи сапропель, одержують не тільки органічне добриво, а і поліпшують екологічний стан прісноводних водойм.
В Україні розвідані 274 родовища сапропелю із загальними запасами більш ніж 97 млн. тонн. Основні його ресурси зосереджені у водоймах Полісся, зокрема, Волинської області. Середня продуктивність місцевих озер становить більше 1 тис. т/га. В останні роки в цьому регіоні розроблялося до 8 родовищ, із середнім обсягом видобутку близько 200 тис. т/рік.
У природному заляганні сапропелі мають желеподібний вигляд та чорне, коричневе, сіре, сіро-жовте фарбування, що свідчить про присутність у сапропелі певних органічних і неорганічних складових. Звичайно сапропелі не мають запаху, лише деякі його різновиди смердять сірководнем. Сапропель має колоїдну структуру і являє собою однорідну желеподібну масу вологістю від 60 до 97%, зі змістом органічної речовини 12−80% і зольністю 19−88%, в розрахунку на суху масу. Найцінніші сапропелі, це низько зольні сапропелі. По ступені зольності сапропелі підрозділяють на: мало зольні (до 30% золи), середньо зольні (30−50%), підвищено-зольні (50−70%) і високо зольні (70−85%). Сапропель ні поклади із зольністю більше 85% називаються мулом. До складу органічної маси сапропелів входять гумінові кислоти (11−43%), фульвокислоти (2−24%), залишок, який не гідролізується (5−23%), геміцелюлоза (10−53%), целюлоза (0,5−6%), бітуми (6−17%) і водорозчинні речовини (2−14%). Крім наявності органічної речовини сапропелі збагачені кальцієм, калієм, фосфором, залізом, азотом, мікроелементами й фізіологічно активними речовинами.
Сапропель добувають за допомогою екскаваторів або гідро механізованим способом з використанням землесосних снарядів. Одержують сапропелеві добрива із прісноводних відкладень у спеціальних відстійниках, де подана насосами маса відстоюється, а потім улітку її фрезерують та складують після просушування в штабелі.
Сапропель як добриво застосовують у кількості 30−40 т/га під зернові культури та 50−100 т/га — під просапні. Найбільше ефективно гранулювання сапропелів з торфом і мінеральними добривами. Карбонатні сапропелі (зі вмістом СаСО3 не менш 20%) застосовуються як добавки до мінеральних добрив і для вапнування ґрунтів. Прискорене окультурення земель за допомогою намиву великої кількості сапропелю дозволяє протягом тривалого часу (10−15 років і більше) одержувати стабільні врожаї сільськогосподарських культур.