Умови існування людини. 
Безпека, небезпека, ризик і його розрахунок

Реферат на тему:

Умови існування людини. Безпека, небезпека, ризик і його розрахунок Умови існування людини складаються з тих, що існують незалежно від неї, і створених власне людиною.

Довкілля, або навколишнє середовище, або середовище існування людини — це сукупність конкретних абіотичних і біотичних умов проживання людини.

Абіотичні умови проживання (абіотичне середовище) — це сукупність неорганічних речовин, які є основою існування біосфери. Абіотичні умови складаються з хімічних (наприклад, склад атмосферного повітря, наявність у ньому домішок, склад води, наявність у ній певних неорганічних іонів) і фізичних (наприклад, температура повітря, атмосферний тиск, панівні вітри, сонячна інсоляція, радіаційний фон).

Біотичні умови (біотичне середовище) — це сукупність живих організмів, які своєю життєдіяльністю впливають на інші організми, у тому числі й на людину.

До середовища існування людини, яке існує навіть усупереч її волі (тобто природного середовища), необхідно додати ще кілька компонентів, без яких існування людини неможливе, це насамперед техногенне і соціальне середовища.

Техногенне середовище — це навколишнє середовище, яке є похідною діяльності людини, тобто середовище, яке виникло як наслідок цілеспрямованої діяльності людства. Нині, за окремими винятками, майже все навколишнє середовище є техногенним. Об'єктами діяльності людини є міста і села, промислові підприємства і гідроелектростанції, сільськогосподарські угіддя і штучні водотоки, навіть багато лісів в Україні, як правило, насаджено людиною.

Те саме стосується і соціального середовища, яке є наслідком інтелектуальної діяльності людини і нині охоплює всі досягнення людства за його історію.

Зазначимо, що абіотичні та біотичні умови значно консерва-тивніші, ніж техногенні та соціальні, тому що останні два компоненти цілком залежать від діяльності людини. Саме діяльність (а найчастіше цілеспрямована діяльність) відрізняє людину від усіх інших живих істот Землі - вона є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування суспільства.

Для глибшого розуміння проблеми безпеки життєдіяльності наведемо визначення ще кількох основних понять, що стосуються БЖД.

Термін «безпека» у кожній сфері суспільної (господарської) діяльності має специфічний конкретний зміст. Безпека — це стан певних умов життєдіяльності людини, за яких в оточенні людини відсутні (або мінімізовані) зовнішні чинники, що загрожують її життю і здоров’ю. Керованими чинниками є техногенні, тобто створені людиною у процесі технологічного розвитку суспільства: машини і механізми, різні речовини і матеріали, що мають небезпечні властивості й виявляють їх у роботі чи користуванні ними у повсякденному житті, транспортні засоби, споруди, інженерні комунікації та ін. Безпека життєдіяльності людини значною мірою визначається також станом навколишнього природного середовища, який певною мірою може бути керованим.

Загальновідома така аксіома: абсолютної безпеки неможливо досягти в жодній сфері людської діяльності. Будь-яка діяльність є потенційно небезпечною.

Небезпека — це наявність в оточенні людини об'єктів, речовин, явищ та умов, що несуть у собі загрозу здоров’ю і життю людини.

Ризик — імовірність того чи іншого випадку, коли людина може зазнати негативного впливу чинників природного чи техногенного походження, що призведе до втрати життя чи здоров’я окремої людини або групи людей. (Розрахунки ризику здебільшого ретроспективні, вони базуються на аналізі конкретного процесу чи явища, яке вже відбулося і статистичне визначене.) Це оцінка небезпеки, усвідомлена можливість її існування. Ризик характеризує ймовірність виникнення небезпеки від будь-якого фактора. Розраховують ризик (Р) за формулою Р = Ч: В, де Ч — частота того чи іншого наслідку, явища, події за певний проміжок часуВ — величина, з якою співвідноситься частота Ч (час, чисельність, критична чи вікова група, популяція тощо).

Приклад У 2001 р внаслідок дорожньо-транспортних пригод (ДТП) в Україні загинуло 10 тис чол Отже, вірогідність (ризик) загинути від ДТП становить 10 000 чол (кількість загиблих) 50 млн чол (кількість населення) = 2-Ю¹ чол Доходимо висновку, що без вжиття ефективних заходів у 2002 р від ДТП з 2000 чол один загине Розраховані вченими Інституту стратегічних досліджень України масштаби ризику смерті в Україні подано в табл. 1.

Згідно з наведеними в табл. 1 даними, імовірність смерті від самогубства, вбивства та отруєння як алкоголем, так і будь-якою невідомою речовиною (яку здебільшого вважали за алкоголь) перебуває на одному рівні з імовірністю смерті від туберкульозу. Постає питання: від чого ж рятувати націю?

Здоров’я — так званий перший стан людини — нормальний стан організму. За визначенням Всесвітньої організації здоров’я (ВОЗ), здоров’я — це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб чи фізичних вад.

Нездоров’я (хвороба) — так званий другий стан людини — розлад здоров’я, порушення правильної діяльності організму.

Третій стан людини — так звана передхвороба — стан людини, коли хвороба ще не виявилася, але початкові її ознаки вже можна діагностувати.

Загалом небезпека поділяється на категорії:

• за походженням — природна, техногенна, антропічна (частіше називають антропогенна), екологічна, змішана;

• за часом дії негативних наслідків — імпульсна і кумулятивна;

• за локалізацією — пов’язана з атмосферою, літосферою, гідросферою, космосом;

• за наслідками — втомлення, захворювання, травми, смертельні випадки;

• за збитками — соціальна, технічна, екологічна;

• за сферою прояву — побутова, спортивна, дорожньо-транспортна, виробнича, військова та ін.;

• за структурою — проста і похідна (породжується взаємодією простих);

• за характером дії на людину — активна і пасивна (утворюється за рахунок енергії людини).

Шкода — тимчасовий або постійний розлад здоров’я людини, який поряд з іншим виникає через нехтування небезпеки.

Отже, безпека життєдіяльності - це наука, покликана виявляти можливі причини та шляхи виникнення небезпеки, передбачати вірогідність виникнення небезпеки, а такожзахищати людей від небезпеки, ліквідувати наслідки її проявів тощо. Концентруючи свою увагу на людині, ця наука ідентифікує небезпечні та шкідливі чинники навколишнього середовища, розроблює заходи, пов’язані зі створенням сприятливих умов для існування людини.

З викладеного випливає, що БЖД — це комплексний науковий напрямок, пов’язаний з багатьма іншими напрямками науки — анатомією, фізіологією, психологією, екологією, охороною здоров’я, виробничою санітарією і гігієною, технікою, економікою, соціологією та ін. Прикладів можна навести безліч. Ще на стадії проектування будь-якого механізму, машини, пристрою першою умовою можливості його застосування є безпека оператора — людини, яка управляє ним. Це стосується і крокуючого екскаватора, і електричного тостера тощо. Другою важливою умовою є зручність управління (використання), що забезпечує високий рівень працездатності оператора протягом тривалого часу. Третя умова — безпечність (або мінімальна шкідливість) для навколишнього середовища. Отже, як зазначалось, система БЖД складається з п’яти основних підсистем (рис. 1).

Рис. 1. Безпека життєдіяльності та її основні підсистеми Основний принцип БЖД — мінімізація небезпеки для людини під час її діяльності. Реалізується за допомогою п’яти основних принципів: 1. Принцип безперервного забезпечення фізіологічних процесів організму людини такими складовими, як повітря, питна вода, продукти харчування, тепло, світло, предмети споживання.

2. Принцип взаємозв'язку і взаємозалежності з навколишнім середовищем — параметри споживання, енергоресурси, корисні копалини, елементи штучного середовища. Разом з тим життєдіяльність змінює параметри споживання, виснажує корисні копалини, змінює клімат, рослинний і тваринний світ, забруднює довкілля.

3. Принцип раціональної організації праці за метою, часом, місцем і нормами.

4. Принцип захисту здоров’я, меж і умов життєдіяльності за допомогою спеціальних інститутів — медичного забезпечення, екологічного захисту, оборони, моралі тощо. Окремі інститути створюються з метою безпечної життєдіяльності в екстремальних умовах (існування в надзвичайних ситуаціях).

5. Принцип ліквідації негативних наслідків життєдіяльності людини. Організація управління системою БЖД охоплює кілька рівнівзаконодавчийпідзаконних актівгалузевих нормативів та інструкціймісцевих нормативних актів. На кожному з цих рівнів забезпечується відповідний стан функціонування системи БЖД, а також здійснюється відповідний контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів, ухвалених на всіх рівнях.

Список використаної літератури.

1. 1.Безпека життєдіяльності / За ред. Я. І. Бедрія. — Львів, 2000.

2. 2.Білявський Г О, Падун М М, Фурдуй Р С. Основи загальної екології. — К. Либідь, 1995.

3. 3.Будыко М И Глобальная экология. — М. Мысль, 1977.

4. 4.Величковский Б Т, Кирпичев В И, Суравегина И Т Здоровье человека и окружающая среда. — М. Новая шк., 1997.

5. 5.Волович В Г Человек в экстремальных условиях природной среды. — М. Мысль, 1983.

6. 6.Єлісєєв, А Т" Охорона праці. — К., 1995.

7. 7.Каспаров, А А Гигиена труда и промышленная санитария. — М. Медицина, 1981.

8. 8.Корсак К В, Плахоттк О В Основи екологи. — 2-ге вид. — К. МАУП, 2000.