Розміщення продуктивних сил Німеччини

Міністерство освіти і науки України Київський національний торговельно-економічний університет Кафедра міжнародної економіки

Курсова робота

з курсу «Регіональної економіки»

на тему: «Розміщення продуктивних сил Німеччини»

Київ 2011

Вступ

Тема курсової роботи — «Розміщення продуктивних сил Німеччини». На сьогоднішній час дана тема є більш ніж актуальною для нашої країни, адже Німеччина є найбільшим донором України на двосторонньому рівні. Державні заходи підтримки з боку Німеччини супроводжують у суттєвому обсязі розвиток німецько-української торгівлі та інвестиції німецьких приватних підприємств в Україну. Окрім тісного співробітництва економічного спрямування існує також інтенсивна співпраця на політичному, культурному і гуманітарному рівні, яка доповнюється партнерськими відносинами між майже 30 німецькими та українськими містами.

Предметом цієї роботи є просторова організація продуктивних сил Німеччини, а об'єктом виступають всі відносини, які склалися в країні з приводу розвитку і розміщення продуктивних сил, тобто це — відносини між Німеччиною та іншими країнами, взаємозв'язок між демографічними та природними ресурсами країни, їх вплив на структуру господарського комплексу тощо.

Метою написання даної курсової роботи є аналіз розвитку та розміщення продуктивних сил Німеччини, а також можливі шляхи їх розвитку, поліпшення та удосконалення.

Завданням курсової роботи є дослідження розміщення населення і, відповідно, виробництва на території Німеччини, одержання якомога більшого ефекту від раціонально розміщеного підприємства і виробництв .

При дослідженні РПС Німеччини в даній курсовій роботі буде задіяно декілька методів, які допоможуть більш доступно розкрити тему обраної мною роботи.

Основні методи, що використані в роботі, є:

Метод дослідження літературних джерел;

Метод аналізу та синтезу;

Метод історичного логізму (розвиток продуктивних сил розглядається та вивчається в ретроспективі);

Метод статистичного аналізу;

Графічний метод (побудова картосхем та діаграм і графіків);

Метод районування, тощо.

1. Роль та значення продуктивних сил у розвитку господарського комплексу Німеччини

Німеччина — одна з найрозвинутіших країн світу та Західної Європи. Вона розташована в центрі Європи. На півночі країна має вихід до Північного і Балтійського морів, на сході межує з Польщею і Чехією, на заході - з Нідерландами, Бельгією, Францією, Люксембургом, на півдні - з Швейцарією і Австрією, на півночі - з Данією [4, с. 136].

Німеччина — федеративна республіка, яка в адміністративно-територіальному відношенні складається з 16 земель: Баварія, Баден-Вюртемберг, Берлін (столиця країни), Бранденбург, Бремен, Гамбург, Гессен, Мекленбург-Передня Померанія, Нижня Саксонія, Рейнланд-Пфальц, Саар, Саксонія, Саксонія-Анхальт, Північний Рейн-Вестфалія, Тюрінгія і Шлезвіг-Гольштейн (всі адміністративні одиниці країни, з позначенням кордонів між ними відображає картосхема 1, що розташована в додатку 1). В цілому ж вся територія Німеччини займає на земній кулі площу у 356 тис. км. кв.

Населення країни складає 81,9 млн. чол. За цим показником Німеччина посідає 12 місце в світі.

Так, як Німеччина розташована у центрі Західної Європи, то через її територію проходять важливі трансєвропейські шляхи як широтного, так і меридіонального напрямків. Північний і південний кордони країни збігаються з природними рубіжами, західні й східні відкриті і не раз являли собою театри воєнних сутичок.

Найважливішою особливістю географічного положення Німеччини є розташування її між: економічно високорозвиненими країнами на заході та менш розвиненою частиною Європи на сході.

Щодо поняття «продуктивні сили», то, як відомо воно означає систему особистих (людина) та уречевлених (засоби виробництва), факторів виробництва та науки, що виражається в активному ставленні до явищ природи і суспільства [10, с. 35].

Склад продуктивних сил відображає схема 1.

Схема 1 — Склад продуктивних сил До загальних економічних показників, що характеризують загальний рівень розвитку продуктивних сил як Німеччини, так і інших країн світу належать: ВВП, експорт, імпорт, інфляція тощо. Взагалі ж основні показники соціально-економічного розвитку даної країни відображено в таблиці 1.

Основні соціально-економічні показники країни наведені в таблиці 1 у відсотках приросту чи спаду, щодо попереднього року, а 2008 рік порівнюється з 2007 роком.

Таблиця 1 — Основні соціально-економічні показники Німеччини, (темпи приросту, % до попереднього року)

В цілому ж варто зазначити, що за обсягом ВВП і промислового виробництва Німеччина поступається лише США і Японії, за величиною товарного імпорту стабільно займає друге місце, а за об'ємом товарного експорту в окремі роки виходить навіть на перше місце, випереджаючи США. Своїх найважливіших партнерів по Європейському Союзу Німеччина перевищує за чисельністю населення приблизно на 40%, а по ВВП — в півтора і більше разів.

2. Передумови розвитку і розміщення продуктивних сил Німеччини: історичні, природні, демографічні

Передумови розміщення продуктивних сил — це умови, без яких розміщення й розвиток виробництва неможливі. Часто-густо передумови розміщення продуктивних сил випливають із історико-економічних особливостей розвитку території. До передумов відносяться також спосіб виробництва, технологічні особливості виробничого процесу, зумовлені науково-технічним прогресом, рівнем територіального поділу суспільної праці. Їх можна поділити на три великих групи: історичні, природні, демографічні [11, с. 44].

Історичні передумови У середньовіччі, починаючи з XI ст., назва держави звучала «Римська імперія», а з XIII ст. — «Священна Римська імперія» .

Найважливішою подією ренесансу (періоду відродження) слід вважати релігійний поділ Німеччини, згідно з яким протестантська конфесія була визнана рівноправною з католицькою (1555). Однак міжконфесійна боротьба тривала ще довго. Так, Тридцятирічна війна (1618−1648), яка була проявом політичних та міжконфесійних протиріч, призвела до спустошення і навіть обезлюднення великої території Німеччини.

У 1918 р. Німеччина стала республікою. Влада перейшла до рук соціал-демократів. У січні 1933 р. до влади в Німеччині прийшли націонал-соціалісти, які поєднали екстремістські антидемократичні тенденції і шалений антисемітизм із псевдореволюційною пропагандою. У Другій світовій війні Німеччина зазнала найбільшої поразки за всю свою історію.

У червні 1945 р. держави-переможці (США, Великобританія, Франція і Радянський Союз) отримали верховну владу на всій німецькій території. Країна була поділена на чотири окупаційні зони. Східна територія Німеччини в кордонах 1937 р. (Сілезія, Східний Бранденбург, Східна Померанія та південна частина Східної Пруссії) відійшла під Польське адміністративне управління, а північна частина Східної Пруссії - під адміністративне управління Радянського Союзу). Подальший розвиток політичних подій привів до заснування Федеративної Республіки Німеччини (ФРН), яка була утворена на території американської, англійської і французької зон окупації в травні 1949 р.

Територія Німеччини, що контролювалась СРСР, в жовтні 1949 р. теж була проголошена державою — Німецькою Демократичною Республікою (НДР).

Таким чином, Німеччина була розділена на дві держави. Кожна із них йшла своїм шляхом розвитку і зближення.

Високі темпи відбудови і зміцнення авторитету ФРН на міжнародній арені, а також демократичні перетворення у Центрально-Східній Європі привели до об'єднання двох німецьких держав, яке відбулося 3 жовтня 1990 р.

Природні передумови

Розглядаючи природні ресурси Німеччини слід зазначити, що головним мінеральним багатством країни є кам’яне (Рурський і Саарський басейни) і буре (Нижньорейнський, Галле-Лейпцизький і Нижньолаузицький басейни) вугілля. Рурський басейн за виявленими запасами (понад 130 млрд. т) є найбільшим у Західній Європі. Проте вугілля тут залягає на значній глибині й умови його залягання складні. За покладами калійної солі (між річками Везер і Зале) Німеччина займає одне з перших місць, родовища інших корисних копалин, крім будівельних матеріалів, або незначні, або вже вичерпані. В цілому ж всі наявні мінеральні ресурси Німеччини показані на картосхемі 1, що розміщена в додатку 1.

Щодо водних ресурсів, то територія країни багата на річки. Унікальною є наявність п’яти значних річок, які перетинають Північну і Середню Німеччину з півдня на північ паралельно одна одній. Довжина Рейну в межах країни 865 км, Дунаю — 647 км. Рейн і Одер, як прикордонні річки, мають міжнародний режим. З давніх часів густа річкова система та долини виконують важливі транспортні функції. Річки замерзають ненадовго (Рейн не більше ніж на місяць і то не кожен рік), що впливає на сприятливий розвиток галузей, як сільського господарства так і промисловості.

Ліси займають ¼ площі країни. Значні території також охороняються. Перші національні парки (Баварський Ліс і Берхтесгаден) створені в 70-х роках. Німеччина має чимало районів з рекреаційними ресурсами. Долина Рейну, Баварські Альпи, Гарц і Саксонська Швейцарія відомі в світі своїми мальовничими ландшафтами. В додатку 1 (картосхемі 1) показано всі ліси, якими наділена Німеччина.

Розглядаючи земельні ресурси Німеччини варто зауважити, що різноманітної зональності в географії ґрунтів у цій країні не спостерігається, хоча і безсумнівно великий вплив на ґрунтовий покрив здійснюють рельєф, материнські породи, клімат, гідрологічні умови. Найбільш розповсюдженні підзолисті та бурі лісові ґрунти. Родючістю виділяються приморські ґрунти, ґрунти річкових долин та чорноземні лісові ґрунти, розповсюджені головним чином у передгір'ях Баварського плоскогір'я. Якість ґрунтів суттєво підвищена меліорацією і регулярним внесенням добрив.

Демографічні передумови Щодо демографічних передумов розвитку і розміщення продуктивних сил, то варто сказати, що на даний час в Німеччині проживає 81,9 млн. чол. Незважаючи на величезні людські втрати у другій світовій війні (10 млн чоловік), Німеччина швидко відновила чисельність свого населення. Цьому сприяло і повернення 11 млн. німців з територій, що відійшли до інших держав. Повернення «етнічних» німців продовжується і тепер, в основному з Росії. В цілому ж приріст населення Німеччини на протязі останнього 50-ліття відображає рис. 1.

Рис. 1 — Динаміка кількості населення Німеччини, млн. чол.

Міське становить 87% всього населення країни. Серед урбанізованих територій виділяються Берлін, Гамбург і Мюнхен, як «міста-мільйонери», і ще 13 міст, населення кожного з яких становить більш як 500 тис. чоловік. Гамбург, Мюнхен і Франкфурт-на-Майні віднесені до сімки євроміст «вищої ліги». Отже Німеччина — високоурбанізована країна. Щодо національного складу, то в цій країні переважно проживають корінні мешканці - 92%, хоча і є поселення, що включають не корінних мешканців. В цілому ж національний склад населення Німеччини відображає Рис 2.

Рис. 2 — Національний склад населення Німеччини, % до всіх жителів країни Характер процесу формування ринку робочої сили Німеччини супроводжується залученням іноземних робітників (турків, італійців, греків). Представників даних національностей в Німеччині більше, ніж у будь-якій іншій країні Європи: в окремі роки їх чисельність сягала понад 6 млн. чоловік.

Частка зайнятих у промисловості і будівництві складає 45% економічно активного населення, що є значно вищим порівняно з іншими західноєвропейськими країнами. Крім того, багато людей працює у науково-дослідницькій сфері, на транспорті, в сфері послуг.

3. Сучасна галузева структура і рівень розвитку провідних галузей господарства Німеччини

Основою німецької економіки є промислове виробництво, де переважають невеликі підприємства. Так, у західній частині країни, тобто на території старих федеральних земель, із 46 700 підпри ємств лише близько двох відсотків належать до великих з числом зайня тих понад 1000 осіб [12, с. 5].

Щодо господарства будь-якої країни, то як відомо його поділяють на матеріальне виробництво та невиробничу сферу. Як відомо, до матеріального виробництва належать промисловість та сільське господарство.

Рис. 3 — Структура ВНП ФРН у 2009 р. *Розроблено за даними [16]

Головними галузями спеціалізації промисловості ФРН є машинобудування, електроенергетика, хімічна та нафтохімічна.

Промисловість в 2009 р. забезпечила 35,3% вартості валового національного продукту, або 878 млрд доларів. Одночасно частка галузей сфери обслуговування зросла з 48,3%: у 1973 р. до 68% у 2009 р. Частка сільського господарства становила у 1974 Ј 4%, а через 25 років зменшилась на 3 пункти.

Загальний хід розвитку промисловості в останні десятиріччя супроводжувався, з одного боку, постійним ростом ВНП, а з другого — відчутними структурними змінами, що стало наслідком:

зменшення більш ніж вдвічі частки видобувної промисловості за рахунок значного зменшення видобутку кам’яного вугілля;

зменшення частки галузей легкої промисловості, зокрема текстильної, взуттєвої;

зростання частки нових галузей — хімії, нафтопереробки, електротехніки.

В електротехнічній промисловості оборот в 2009 р. виріс на 17%. При цьому очікуваний приріст обороту за рахунок закордонних замовлень (24%) значно випереджає приріст за рахунок внутрішніх замовлень (12%). Ці показники включають і так званий непрямий експорт, тобто субпоставки в інші галузі німецької промисловості, які експортують вироби електротехнічної галузі, що є складовою частиною їхньої продукції.

Загальна позитивна ситуація в електротехнічній промисловості знаходить також своє відображення у зростанні числа зайнятих на підприємствах галузі. Висока продуктивність праці і помірні тарифні угоди ведуть до зменшення витрат на заробітну плату і до збільшення прибутку, що є гарною основою для збільшення кількості робочих місць у найближчі роки.

Попит на продукцію електротехнічної промисловості динамічно зростає. З початку 2010 р. обсяг замовлень з-за кордону перевищує приблизно на 1/3 аналогічний показник 2002 року, а обсяг замовлень на внутрішньому ринку виріс за цей же період на 12%.

У хімічній промисловості Німеччини спостерігається продовження кон’юнктурного пожвавлення. Обсяг виробництва в цій галузі в 2009 р., по оцінках економістів, був на 1,5% вище, ніж у 2008 р. Особливо успішно в останні місяці розвивається сектор виробництва хімічних волокон (приріст на 8%), що значно постраждав під час кризи в Азії. Менш сприятливим було положення в секторі споживчих хімічних товарів. За перші три квартали поточного року оборот у хімічній промисловості на 13,5% перевищив рівень минулого року, при цьому приріст обороту був значним як за рубежем, так і на внутрішньому ринку. Уперше з 2009 р. приріст обороту містить значний ціновий компонент. За останніх 9 місяців ціни на продукцию хімічної промисловості виросли в середньому на 5%.

Основними районами хімічної промисловості стали Північний Рейн-Вестфалія, Галле-Лейпцизька зона, конурбації Франкфурта і Мангейма. Виробництво дуже диверсифіковане і третина його йде на експорт. За обсягом продукції хімічної промисловості Німеччина поступається лише США, а за її експортом займає перше місце. Щодо особливостей розміщення хімічної промисловості країни варто зауважити, що її центри розміщені переважно в західній та східній частині Німеччини, в першу чергу завдяки великій ролі паливно-енергетичного фактору. Адже поблизу цих центрів розташовані великі поклади бурого вугілля, а також збудовані теплові, атомні та гідроелектростанції. Також поблизу центрів хімічної промисловості пролягають залізничні колії, які дають змогу постачати продукцію на зарубіжні ринки.

У машинобудівній промисловості Німеччини сильний позитивний кон’юнктурний імпульс з-за кордону привів до пожвавлення ситуації з надходженням замовлень і на внутрішньому ринку. У 2010 р. обсяг надходжень замовлень на внутрішньому ринку виріс на 4% у порівнянні з відповідним періодом 2009 року, а обсяг надходжень замовлень з-за кордону — на 33% [12, с. 6].

У 2010 р. найбільший приріст в обороті (більш 40%) у порівнянні з минулими роками мали такі сектори машинобудівної промисловості, як виробництво деревообробних машин і устаткування, верстатобудування й енергетичне машинобудування. Завантаження виробничих потужностей у галузі дуже високе і досягає 90%. Число зайнятих на машинобудівних підприємствах Німеччини після завершення циклічного спаду постійно зростає.

Дана галузь розміщена по всій території країни, через те, що вона потребує наявності водних ресурсів, якими Німеччина забезпечена. Так основними центрами цієї галузі промисловості є землі Берліну, Райнленд-Пфальцу, Нижньої Саксонії, Гессену та Рейн-Вестфалії. Крім водного фактору, на розміщення і розвиток цієї галузі досить важливий вплив мав фактор економіко-географічного положення. Адже більшість центрів галузі розташовані поблизу родовищ корисних копалин. Неабияку роль на розміщення галузей машинобудування та металообробки має фактор науково-технічного прогресу, адже саме на цих землях, завдяки зміні неефективного виробництва на прибуткове, став можливий подальший розвиток цієї галузі.

Досить швидкими темпами розвивається в Німеччині суднобудування. Воно розміщене в північній частині країни, через те, що країну з півночі омиває Балтійське море, і це дає змогу виробляти продукцію суднобудування без великих витрат на транспортування. Основними суднобудівними центрами в країні виступають: Бремен, Гамбург, Вісмар, Штральзунд, Кіль, Куксгафен.

Щодо нафтопереробної промисловості, то вона представлена 2 основними центрами: Інгольштадт (Баварія) та Шведт (Бранденбург). Через ці центри в Німеччині пролягають нафтопроводи та газопроводи. В цілому ж нафтопереробна промисловість базується на імпорті, тобто закупівлі в інших країнах. Основним фактором, який визначає сучасний стан нафтопереробної промисловості та її перспективи в майбутньому є фактор ринкової кон’юнктури.

Несприятлива ситуація складається в будівельній промисловості Німеччини. В даний час загальногосподарська кон’юнктура в цій галузі істотно погіршилася в порівнянні з положенням восени минулого року. Якщо в 2007 р. скорочення надходжень замовлень у будівельній промисловості країни склало 6,3% у порівнянні з тим же періодом минулого року, то в 2009 р. цей показник досяг уже 9,7%.

Однакове зниження обороту в загальному по Німеччині (на 2%) очікується в області промислового будівництва й у будівництві суспільних об'єктів.Середнє число зайнятих у будівництві ФРН у 2010. складало 1040 тис., що приблизно на 70 тис. менше, ніж у 2009 р.

Рівень розвитку галузей промисловості в країні відображає рис. 4.

Рис. 4 — Розвиток галузей промисловості в 2010 р. (%)

Щодо сільського господартва, то Німеччина має добре розвинене і дуже інтенсивне сільськогосподарське виробництво.

ФРН забезпечує власні потреби у сільськогосподарській продукції лише на 2/3. Як і Японія, Німеччина залишається найбільшим у світі імпортером продукції сільського господарства. Вона довозить не тільки продукти тропіків і волокна, але й зерно (кормове й продовольче), олію, м’ясо, овочі, фрукти. В цілому ж в таблиці 2 показано зміни обсягів виробництва валової продукції с/г ФРН.

Таблиця 2 — Валова продукція с/г Німеччини, млн. марок

Особливості земельних ресурсів, кліматичні і ґрунтові умови, а також висока платоспроможність населення зумовили тваринницьку орієнтацію сільськогосподарської галузі. Цей сектор дає 4/5 вартості продукції. Німеччина виділяється поголів'ям великої рогатої худоби і свиней, виробництвом м’яса (90 кг на рік на кожного жителя), масла і твердих сирів.

В таблиці 3 наведено показники виробництва основних видів продукції ФРН Таблиця 3 — Виробництво основних видів продукції у ФРН

Овочівництво в цій країні практично відсутнє, хоча його вирощування здійснюється в передмістях Берліну, Бранденбургу, Котбусі та Рейн-Вестфалії. Важливе значення для розвитку сільського господарства Німеччини має виноградництво. Його вирощування та збір здійснюється в таких районах: Баден-Вюртемберг, Райнланд-Пфальц, Саксонія. В загалі ж Німеччина залишається найбільшим у світі імпортером продукції сільського господарства. Вона довозить не тільки продукти тропіків і волокна, але й зерно (кормове й продовольче), олію, м’ясо, овочі, фрукти.

Розміщення основних центрів сільського господарства подано на картосхемі 2 в додатку 2.

Північ Німеччини, а саме Шлезвіг-Гольштайн, Гамбург, Померанія, Нижня Саксонія та Бремен розвивають інтенсивне молочне скотарство і свинарство. А на крайньому півдні країни (в Баварії) розвиненим є гірське пасовищне тваринництво. В загальному ж у різних районах — свої форми ведення господарства. Найбільш ефективними сільськогосподарськими територіями вважаються: південна окраїна рівнинної Півночі - найбільший ареал родючих земель, що простягнувся від Маасу до Ельби; річкові долини середньонімецьких гір і середньовисотні плоскі рівнини Південної Німеччини.

Щодо невиробничої сфери господарства то упродовж останньої третини XX ст. найважливішим сектором німецької економіки став туризм. Щорічна кількість іноземних туристів уже перевищує 10 млн. чол. В країні створена сучасна туристична інфраструктура. Розвитку туризму сприяли, з одного боку, багата природна і культурна база, а з іншого — поява у високорозвинених західноєвропейських країнах масового платоспроможного попиту на цей вид послуг.

Німеччина володіє досить розвиненою системою засобів інформації, займаючи по цьому показнику одне з лідируючих місць в світі.

Взагалі ж в сфері послуг за обсягами торговельного обороту перше місце займає телекомунікаційна фірма «Deutshe Telecom», її оборот у 2010 році склав 35,5 млрд. Євро. В невиробничій сфері на другому місці стоїть фірма «Deutshe Post», що надає послуги зв’язку.

4. Особливості розміщення і територіальна структура промисловості, АПК, транспорту, сфери обслуговування

Територія Німеччини, яка знаходиться в центрі Європи, давно і ґрунтовно освоєна людиною. Незважаючи на значні регіональні особливості, великих відмінностей у рівнях розвитку території немає. Для внутрішніх потреб країну поділяють на 16 земель: Північна Німеччина, Північний Рейн-Вестфалія, Прирейнський Південний Захід, Баварія, Саксонсько-Тюрингський, Бранденбург і Берлін.

Північна Німеччина (землі Нижня Саксонія, Шлезвіґ-Гольштейн, Мекленбурґ-Передня Померанія і міста Гамбург та Бремен, яким надані права земель) — це ¼ території країни. В природному відношенні район майже збігається з Північнонімецькою низовиною. Важливою його рисою є приморське положення.

Район виділяється значним розвитком сільського господарства і торгово-транспортною діяльністю. Його промисловий розвиток є нижчим від середнього. Північна Німеччина виробляє понад 3/10 сільськогосподарської продукції країни. Молоко, м’ясо, жито, картопля, цукрові буряки, рапс і трави — головні місцеві продукти і культури. Транспорт охоплює наземну, внутрішню водну і морську інфраструктуру. В цілому густота населення і рівень економічної діяльності зменшуються в напрямку із заходу на схід. Якщо Нижня Саксонія належить до земель з середнім рівнем розвитку, то Мекленбурґ-Передня Померанія вважається найменш розвиненою в країні.

Міста Північної Німеччини поділяють на дві групи: приморські і внутрішні. Приморські - це порти, які виникли в гирлах річок уздовж узбережжя. Впродовж трьох сторіч (1370−1670 pp.) вони були об'єднані в Ганзу («Союз»), яка монополізувала торгівлю в Північній Європі. І нині торгово-портові функції в них є головними. Розвинені також переробка імпортних товарів, машинобудування, особливо суднобудування. Чимало тут морських курортів і центрів туризму.

Внутрішні міста Північної Німеччини виникали на межі низовини і гір. Це була смуга не тільки родючих земель, а й різноманітних корисних копалин (цинк, свинець, залізні руди, калійна і кам’яна сіль, нафта і природний газ). Зараз їх поклади практично вичерпані, але в минулому вони відіграли значну роль. Тут же проходить траса Середньонімецького каналу. Найбільшим є місто Ганновер — значний промисловий і торговий центр, відомий своїм щорічним промисловим ярмарком. В його оточенні привертає увагу Вольфсбурґ. Це «автомобільна столиця» Німеччини з заводами корпорації «Фольксваген». Будівництво її почалося ще в 30-ті роки XX ст. і розглядалось як своєрідний виклик американському Детройту і компанії «Форд».

Північний Рейн-Вестфалія. Це 10% території (34 тис. км2), 22% населення (17,5 млн чоловік) і 25% промислової продукції Німеччини. Земля Північний Рейн-Вестфалія є важливою сільськогосподарською територією. Тут же знаходяться Ахенський (Нижньорейнський) буровугільний басейн, багато підприємств текстильної і харчової промисловості, бальнеологічні і кліматичні курорти, історичні та культурні центри. Але уособлює цю територію Рур (назва походить від назви річки) — одна з найбільших концентрацій промисловості в світі. Природною його основою став Рурський кам’яновугільний басейн, який займає площу 140×30 км між двома невеличкими правими притоками Рейну — річками Лігше і Рур, на кордоні Північнонімецької низовини і Рейнських Сланцевих гір.

Рур — це найбільша в Європі агломерація промислових міст, які зрослися одне з одним. На площі 7330 км² зосереджено 8,5 млн жителів. Найбільшими містами є Дуйсбурґ, Ессен, Бохум, Дортмунд, Дюссельдорф.

Прирейнський Південний Захід охоплює чотири землі: Саар, Гессен, Рейнланд-Пфальц і Баден-Вюртемберг. Спільним для них є розташування в долині Рейну і його притоків — Мозеля, Майну, Неккару. Якщо не брати до уваги Саару — «Руру в мініатюрі», то Південний Захід практично не має родовищ корисних копалин. Це стримувало його розвиток у минулому.

Сучасний Південний Захід є утворенням другої половини XX ст. і зараз виступає як найрозвинутіша і найбільша за своїм економічним потенціалом частина Німеччини. Тут зосереджено ¼ населення, сільськогосподарського і промислового виробництва.

Специфіка сільського господарства Південного Заходу — наявність виноградарства і виноробства. Вина долини Рейну і Мозеля мають світову славу. Підвищена роль вирощування овочів, плодів і тютюну. В промисловому відношенні район є найбільшим у Німеччині виробником машин і хімічних товарів. Домінують неметаломісткі галузі машинобудування: виготовлення складного промислового обладнання, автомашин, електротехніки і електроніки, точної механіки і оптики. Вони зосереджені в агломераціях Франкфурта, Мангейма і, особливо, Штутгарта. Зокрема, автомобільні заводи є в кожній агломерації. Хімічна промисловість найбільше розвинута навколо Мангейма. Комплекс хімічних заводів концерну БАСФ у Людвігсгафені, до якого йде нафтопровід з Марселя, є одним з найбільших у світі. Традиційними залишаються для району галузі текстильної, деревообробної, паперової і харчової промисловості.

Прирейнський Південний Захід виділяється в Німеччині наявністю багатьох наукових лабораторій і університетів. Серед них — центр досліджень у галузі ядерної фізики в Карлсруе та університети Ґеттінґена, Гейдельберґа, Тюбінґена і Фрайбурґа. Район багатий також на рекреаційні ресурси, включаючи мінеральні джерела і курорти. Долини Рейну, Мозеля, Майну і Неккару, гори Шварцвальд і Боденське озеро стали важливими туристичними зонами. Туристів приваблюють і такі маршрути, як «Німецький виноградний шлях», «Німецька дорога казок і легенд», «Романтичний шлях» тощо.

Баварія — найбільша за площею земля Німеччини — і зараз ще вважається природною, історичною і економічною своєрідністю. В її рельєфі переважають плоскогір'я і гори, головна водна артерія — Дунай — тече не на північ, а на схід. Баварія була окремим королівством аж до 1918 р. Брак корисних копалин обумовлював навіть у першій половині XX ст. аграрну спеціалізацію і бідність населення. Швидкий розвиток землі припадає на роки другої світової війни і післявоєнні роки. Наявність дешевої робочої сили та імпортна нафта відіграли в цьому суттєву роль. Зараз Баварія займає третє місце в Німеччині за сільськогосподарським і промисловим потенціалом.

У структурі сільського господарства найбільше значення має молочне тваринництво (виготовляють масло і тверді сири). Характерними культурами є пшениця, ячмінь і хміль. За кількістю пивоварних заводів, за розмірами пивоваріння і споживання пива Баварія побиває всі рекорди.

В структурі промисловості переважають новітні галузі: електротехніка і засоби зв’язку, офісне та інформаційне обладнання, аерокосмічна, точна механіка і оптика, автомобілебудування. Набули поширення наукові лабораторії концернів і промислові парки. Навколо Мюнхена утворилась Баварська силіконова долина («Ізар Велі»), навколо Нюрнберга — надсучасний промисловий пояс. У цьому відношенні Баварію можна порівнювати з Прирейнським Південним Заходом, де такі ж науково-промислові об'єднання існують навколо Штутгарта, Гейдельберга та інших міст.

Значну роль у Баварії відіграє туризм. Об'єктами його є Баварські Альпи, а також культурно-історична спадщина середньовіччя, особливо в таких містах, як Мюнхен, Нюрнберг, Вюрцбурґ, Реґенсбурґ, Ауґсбурґ та ін.

Найбільшими містами Баварії є Мюнхен і Нюрнберг.

Саксонсько-Тюрингський район включає землі Саксонію, Тюринґію і Саксонію-Анґальт. Це стик Північно-Німецької низовини і Середньонімецьких гір, басейн річки Ельби та її лівих приток.

Район відноситься до тієї частини Європи, яка простягнулась від англійського Ланкашира до німецької Саксонії і яку можна вважати найбільш залюдненою і міською. Серед міст багато колишніх князівських резиденцій (Ерфурт, Веймар, Єна, Ґота, Айзенах), які увійшли в історію і культурну спадщину людства. Найбільшими є Лейпциг і Дрезден. Це великі промислові міста і одночасно культурні центри загальноєвропейського значення.

Бранденбург і Берлін. Земля Бранденбург є ядром, навколо якого утворилась Німеччина.

В цілому ж найважливіші промислові райони Німеччини відображає діаграма 5. В цій діаграмі показано яку частку в процентному відношенні до всього обсягу промисловості відіграє окремий район.

Рис. 5 — Найважливіші промислові райони Німеччини, (%)

5. Участь Німеччини у міжнародному територіальному поділі праці та економічних зв’язках

німеччина продуктивний сила господарство Світове господарство — це не лише політико-економічна, а й економіко-географічна система, яка характеризується розвитком і територіальним розміщенням планетарного господарства, його галузей, а також окремих країн і великих регіонів. При цьому конкретний господарський об'єкт теж є в полі географічного вивчення, адже він бере участь у формуванні географічного ландшафту, в якому взаємодіє з навколишнім середовищем.

Найбільш переконливим аргументом єдності світового господарства є реальність міжнародного територіального поділу праці, спеціалізація господарства країн світу і формування єдиного світового ринку.

Німеччина відіграє у міжнародному територіальному поділі праці дуже важливу роль, адже вона не тільки експортує та імпортує на світову арену товари й послуги, що дає їй змогу бути членом світового співтовариства, але й вкладає велику кількість інвестицій в економіку багатьох країн світу.

За величиною зовнішньоторговельного обороту (як експортної, так і імпортної його складової) Німеччина займає друге місце у світі. На сьогоднішній день близько 24,3% робочої сили Німеччини зайнято в експортній галузі. Іншими словами, кожен четвертий робітник залежить від експорту країни, а для промислових галузей ця частка ще вища.

Спочатку одним з найважливіших факторів, що сприяли швидким темпам розвитку зовнішньої торгівлі ФРН, виявилися вигідні цінові умови конкуренції: протягом більш ніж 20 років сприятливу роль грав занижений паритет німецької марки, і німецькі товари при швидкому рості цін на світовому ринку ставали більш дешевими в порівнянні з товарами інших країн. Однак у 70-і роки ситуація змінилася. У результаті кількаразової ревальвації марки цей фактор перестав діяти, і міжнародна конкурентоздатність ФРН значно упала, у першу чергу по дорогій технічно передовій продукції. Конкурентні позиції на світовому ринку змогли утримати лише такі галузі як транспортне машинобудування, хімія, у меншому ступені - електротехніка.

В даний час по конкурентоздатності ФРН поступається CШA, Швейцарії, Японії і ряду східно-азіатських країн. Лідирує Німеччина на тих ринках, де головними є нецінові фактори конкуренції: високі експлуатаційні якості виробів, надійність, строге виконання термінів постачання, надійний технічний сервіс. Найбільш міцні позиції на світовому ринку німецькі компанії займають в експорті різноманітних по номенклатурі промислових товарів: продуктів синтетичної хімії, оптико-механічних виробів, верстатів, автомобілів, виробів побутової хімії, медичного устаткування. При цьому конкурентоздатність визначається насамперед продукцією дрібних і середніх підприємств.

Таким чином, зовнішня торгівля Німеччини стала однією з найбільш динамічних галузей господарства, розвиток якої випереджає інші галузі економіки і ріст валового внутрішнього продукту в цілому. При цьому найбільш швидкими темпами росте експорт, стимулюючи розвиток експорто-орієнтованих галузей. Як показує статистичний аналіз, ріст валового внутрішнього продукту Німеччини практично прив’язаний до змін його експортної складової. Ця особливість економічного розвитку ФРН пояснюється величезним економічним потенціалом і високим рівнем розвитку продуктивних сил Німеччини в умовах насиченості внутрішнього ринку. Слід зазначити, що в останні роки негативні прояви наявності високої частки експорту у ВВП Німеччині стали більш очевидні: з поглибленням світогосподарських зв’язків росте і вплив зовнішнього фактора на економіку країни.

В цілому структуру експорту-імпорту ФРН можна представити у вигляді таблиці 5. (див.нижч.)

Таблиця 4 — Структура експорту-імпорту ФРН

Німеччина належить до країн із широкими економічними зв’язками.

За обсягом зовнішньоекономічного обігу вона займає друге місце у світі після США. Загальна її вартість у 2010 р. становила майже один трлн доларів. Протягом тривалого часу у Німеччині експорт переважав над імпортом. Лише в період об'єднання земель експорт із Німеччини дещо зменшився, але позитивне сальдо збереглося. Це пов’язано з великим попитом на товари в нових федеральних землях.

Головними експортними товарами Німеччини є машини, хімічні та електрохімічні вироби, автомобілі, продукти харчування, алкоголь.

До найважливіших імпортних товарів належать: продукція обробної промисловості, транспортне обладнання, сільськогосподарські продукти і вироби текстильної промисловості, а також нафта і нафтопродукти, залізна руда, кольорові метали.

В 2010 році в Німеччині, щодо галузевої структури, слід зазначити, що експорт товарів та послуг перевищив імпорт. Експорт Німеччини склав приблизно 950 млрд. марок (приблизно 350 млрд. дол.), а імпорт відповідно — 835 млрд. марок.

Щодо товарів та послуг, які ввозилися в Німеччину в 2010 році, то їх відображення показано в діаграмі 5. Обсяг імпорту окремих товарів показано у % до всього імпорту. Основними товарами імпорту є електротехнічні вироби, одяг, транспортні засоби.

Рис. 6 — Галузева структура імпорту Німеччини, (%)

Серед продукції, що йде на експорт основною є транспортні засоби (автомобілі та електротехнічне обладнання), продукція хімічної промисловості, в основному первинної обробки. В цілому ж галузева структура експорту зображена в таблиці 3. В цій таблиці рівень експорту окремої галузі показаний у % до загального експорту. Також таблиця 3 включає дані експорту в 2009 році.

В цілому ж в 2010 році в Німеччині сальдо торгового балансу, тобто різниця між експортом та імпортом, виявилося додатнім, адже експорт склав на 115 млрд. марок більше за імпорт.

Таблиця 4 — Галузева структура експорту Німеччини 2009 — 2010 рр., (%)

На прикладі Німеччини чітко просліджується взаємозв'язок між товарним і географічним розподілом зовнішньої торгівлі: ведучими партнерами ФРН є західні капіталістичні країни, структури економік яких мають загальні риси зі структурою господарства Німеччини. Так, у 2010 році торгівля з промислово розвинутими країнами склала 77,5% експорту Німеччини і 75% її імпорту. На розвитку зовнішньоторговельних відносин ФРН відбилося і поглиблення європейської інтеграції: близько 57% німецького експорту і 54% імпорту приходиться на країни Євросоюзу; для ряду країн Німеччина є основним ринком збуту їхньої продукції. Наприклад, для Австрії частка експорту в Німеччину складає 42% для Нідерландів — 18%, для країн Бенілюксу — 29%, для Данії - 21%, для Греції - 13%. Що стосується інших країн Євросоюзу, те Німеччина поглинає до 20% їхнього експорту.

Загальне число торгових партнерів ФРН — 234, з них всього 69 є імпортерами країни. Найважливіший торговий партнер Німеччини — Франція: у 2010 році ФРН експортувала в цю країну товарів на 113 мільярдів німецьких марок, а обсяг французького імпорту в Німеччину склав майже 90 мільярдів марок. Другим за величиною ринком збуту німецької продукції є США (у 2008 році експорт склав 101 мільярд марок); ця країна займає також друге місце в списку імпортерів Німеччини (у 2009 році зі США завезене товарів на 71,2 мільярди марок).

Частка різних країн в експорті й імпорті Німеччини представлена в таблиці 5.

Таблиця 5 — Основні зовнішньоторговельні партнери Німеччини в 2010 році

Що стосується останніх тенденцій, то тут варто виділити безпрецедентний ріст у 2010 році зовнішньоторговельного обороту ФРН із Україною: експорт виріс на 33,4% (0,44 мільярди євро), а позитивне сальдо торгового балансу збільшилося на 5,5%, склавши 0,8 мільярдів євро. Це, скоріше, відбиває зміна економічної ситуації в Україні. Таким чином, Україна стає потенційним торговим партнером Німеччини, так називаним «цільовим ринком». З огляду на поточну ситуацію і високий рівень конкурентноздатності німецької продукції в порівнянні з українською, можна прогнозувати подальший ріст зовнішньої торгівлі з Україною.

Важливе економічне значення як перспективний ринок збуту для Німеччини здобувають і країни Центральної і Східної Європи. За даними федерального статистичного відомства на їхню частку в 2009 році приходилося близько 10% зовнішньої торгівлі Німеччини. Самими великими торговими партнерами Німеччини в цьому регіоні є Польща, Чехія й Угорщина. Слід зазначити, що Німеччина є основним закордонним інвестором у країнах ЦСЄ, далеко випередивши в загальному обсязі інвестицій всіх інших членів Євросоюзу. Деякою мірою тут позначаються перспективи розширення ЄС на схід і прагнення ФРН стати безперечним лідером у розширеному Євросоюзу.

6. Проблеми та перспективи розвитку та розміщення продуктивних сил Німеччини

Серед перспектив розвитку продуктивних сил Німеччини можна виділити наступні:

Подальше використання вигідного геополітичного становища дасть змогу залучити більші суми капіталу внаслідок розвитку системи транспортних комунікацій через територію країни та морських комунікацій в межах обумовлених в договорах напрямках здійснення перевезень.

По-перше, необхідно відмітити, що перспективи розвитку і розміщення будь-якої країни випливають з додаткових резервних можливостей поліпшення територіально-галузевої структури її господарства, орієнтацією її на проведення тієї або іншої зовнішньоекономічної політики, вибір країною певної стратегії розвитку.

Оскільки Німеччина є державою, в якій система народного господарства сформувалась переважно відповідно до потреб зовнішнього ринку (значна питома вага іноземних інвестицій), то удосконалення господарської структури доцільно здійснювати за рахунок збільшення рівня розвитку промислового та сільськогосподарського виробництва, шляхом впровадження новітніх технологій та сучасних розробок в сфері агротехнології.

Особливо великі перспективи Німеччина має для подальшого розвитку автомобілебудування.

Щодо інших сфер народного господарства, то всі вони нині розвиваються на основі іноземних капіталовкладень і перспективи розвитку тієї або іншої сфери залежать передусім від орієнтації інвестора, тому на даному етапі уряду Німеччини недоцільно вносити будь-які власні корективи щодо основних напрямків розвитку країни, бо всі ці корективи відносяться до компетенції країн Європейського союзу та США, які здійснюють капіталовкладення в економіку країни.

Проте, необхідно зазначити, що однією з можливих перспектив розвитку країни без зміни її зовнішньоекономічного курсу є розвиток туристичної галузі, яка набула свого розвитку в країні, але не на достатньому рівні, зважаючи на значний історично-культурний потенціал Німеччини. Основними чинниками, що негативно впливають на приплив туристів в країну, є несприятливі для відпочинку погодні умови та наявність навколо Бельгії великої кількості конкурентів у туристичній галузі. Тому на даному напрямку основна ставка повинна робитися на проведення додаткових рекламних заходів по залученню туристів.

Розвиток продуктивних сил Німеччини є дуже важливим не тільки для самої країни чи Європи, а для багатьох країн світу. Про це свідчать наступні дані:

Німецький капітал зараз вкладений майже в кожну країну світу.

На земній кулі немає жодної країни світу, в якій населення не користується автотранспортними засобами німецьких фірм.

Майже в кожній третій країні, що розвивається — обсяг німецьких інвестицій є найбільшим До того ж Німеччина є членом ООН (з 1973р.), Європейського Союзу, ОЕСР, ЕОУС, Євротому, ЗЕЗ, НАТО.

Дослідивши продуктивні сили Німеччини варто зазначити, що в останні роки економіка Німеччини знаходиться на підйомі. В 2008 році ВВП збільшився на 2,8%. Разом з тим, економічне зростання в східних землях уповільнилося. Високим рівнем розвитку виділяються металургійна, хімічна, електротехнічна, машинобудівна галузі; будівельна, нафтопереробна, текстильна, харчова промисловість.

Україна стає потенційним торговим партнером Німеччини, так називаним «цільовим ринком». З огляду на поточну ситуацію і високий рівень конкурентоздатності німецької продукції в порівнянні з українською, можна прогнозувати подальший ріст зовнішньої торгівлі з Україною.

Проблемним на сьогоднішній день для Німеччини є сільське господарство, адже с/г підприємства мають суттєві проблеми, які інколи зумовлюють значні збитки (наприклад два останніх посушливих літа, весняні затоплення, хвороби великої рогатої худоби тощо), але бажання працювати, досягти успіху, єдність у подоланні кризи забезпечує високі результати

Висновки

Німеччина — одна з найрозвинутіших країн світу та Західної Європи. Вона розташована в центрі Європи. На півночі країна має вихід до Північного і Балтійського морів, на сході межує з Польщею і Чехією, на заході - з Нідерландами, Бельгією, Францією, Люксембургом, на півдні - з Швейцарією і Австрією, на півночі - з Данією. Німеччина — федеративна республіка, яка в адміністративно-територіальному відношенні складається з 16 земель: Баварія, Баден-Вюртемберг, Берлін (столиця країни), Бранденбург, Бремен, Гамбург, Гессен, Мекленбург-Передня Померанія, Нижня Саксонія, Рейнланд-Пфальц, Саар, Саксонія, Саксонія-Анхальт, Північний Рейн-Вестфалія, Тюрінгія і Шлезвіг-Гольштейн (всі адміністративні одиниці країни, з позначенням кордонів між ними відображає картосхема 1, що розташована в додатку 1). В цілому ж вся територія Німеччини займає на земній кулі площу у 356 тис. км. кв.

Основою німецької економіки є промислове виробництво, де переважають невеликі підприємства. Так, у західній частині країни, тобто на території старих федеральних земель, із 46 700 підпри ємств лише близько двох відсотків належать до великих з числом зайнятих понад 1000 осіб.

Північна Німеччина (землі Нижня Саксонія, Шлезвіґ-Гольштейн, Мекленбурґ-Передня Померанія і міста Гамбург та Бремен, яким надані права земель) — це ¼ території країни. В природному відношенні район майже збігається з Північнонімецькою низовиною. Важливою його рисою є приморське положення.

Район виділяється значним розвитком сільського господарства і торгово-транспортною діяльністю. Його промисловий розвиток є нижчим від середнього.

Північний Рейн-Вестфалія. Це 10% території (34 тис. км2), 22% населення (17,5 млн чоловік) і 25% промислової продукції Німеччини. Земля Північний Рейн-Вестфалія є важливою сільськогосподарською територією. Тут же знаходяться Ахенський (Нижньорейнський) буровугільний басейн, багато підприємств текстильної і харчової промисловості, бальнеологічні і кліматичні курорти, історичні та культурні центри. Але уособлює цю територію Рур (назва походить від назви річки) — одна з найбільших концентрацій промисловості в світі. Природною його основою став Рурський кам’яновугільний басейн, який займає площу 140×30 км між двома невеличкими правими притоками Рейнурічками Лігше і Рур, на кордоні Північнонімецької низовини і Рейнських Сланцевих гір.

Сучасний Південний Захід є утворенням другої половини XX ст. і зараз виступає як найрозвинутіша і найбільша за своїм економічним потенціалом частина Німеччини. Тут зосереджено ¼ населення, сільськогосподарського і промислового виробництва.

Специфіка сільського господарства Південного Заходу — наявність виноградарства і виноробства.

Баварія — найбільша за площею земля Німеччини — і зараз ще вважається природною, історичною і економічною своєрідністю.

У структурі сільського господарства найбільше значення має молочне тваринництво (виготовляють масло і тверді сири). Характерними культурами є пшениця, ячмінь і хміль. За кількістю пивоварних заводів, за розмірами пивоваріння і споживання пива Баварія побиває всі рекорди.

В структурі промисловості переважають новітні галузі: електротехніка і засоби зв’язку, офісне та інформаційне обладнання, аерокосмічна, точна механіка і оптика, автомобілебудування.

Саксонсько-Тюрингський район включає землі Саксонію, Тюринґію і Саксонію-Анґальт. Це стик Північно-Німецької низовини і Середньонімецьких гір, басейн річки Ельби та її лівих приток.

Район відноситься до тієї частини Європи, яка простягнулась від англійського Ланкашира до німецької Саксонії і яку можна вважати найбільш залюдненою і міською. Серед міст багато колишніх князівських резиденцій (Ерфурт, Веймар, Єна, Ґота, Айзенах), які увійшли в історію і культурну спадщину людства. Найбільшими є Лейпциг і Дрезден. Це великі промислові міста і одночасно культурні центри загальноєвропейського значення.

Бранденбург і Берлін. Земля Бранденбург є ядром, навколо якого утворилась Німеччина.