Загальна характеристика комунального підприємства Сумської обласної ради «Підприємство виробничо-технологічної комплектації»

Зміст

1. Охорона праці на підприємстві

1.1 Умови та охорона праці

1.2 Заходи з охорони праці на підприємстві

1.3 Програма вступного інструктажу

1.4 Заходи з техніки безпеки на підприємстві

1.5 Протипожежна техніка безпеки

2. Загальна характеристика підприємства

2.1 Про створення «ПВТК»

2.2 Види діяльності за КВЕД

2.3 Предмет діяльності підприємства

3. Структура управління

4. Роботи з енергозбереження на підприємстві

5. Техніко-економічні показники основного енергоспоживаючого обладння та контрольно-вимірювальних приладів

5.1 Газові котли

5.2 Лічильники електроенергії

5.3 Лічильники води

6. Індивідуальне завдання. Системи та прилади обліку ПЕР, які випускаються в Україні та закордоном

8. Список літературних джерел

1. Охорона праці на підприємстві

1.1 Умови та охорона праці

В цілях забезпечення здорових та безпечних умов праці, зниження виробничого травматизму адміністрація забовязується:

Забезпечити фінансування всіх робіт та заходів по охороні праці і техніці безпеки.

Проводити щоквартальний аналіз виробничого травматизму і професійних захворювань з розробкою заходів та конкретних завдань про їх попередження та зниженню. Фінансувати медогляд водіїв в встановлені строки.

Додержуватись законодавчих і нормативних актів по охороні, безпеці праці (ст. КЗпП України «Закон про охорону праці»), своєчасно розробляти і переглядати нормативно-технічну документацію по охороні праці. Забезпечити працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними документами.

Своєчасно забезпечувати працюючих спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту згідно Типових норм, здійснювати належний догляд за ними та зберіганням згідно діючим правилам.

У зв`язку із введенням у дію Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які причинили втрату працездатності» завести реєстри потерпілих на виробництві, підготувати необхідні документи для передачі їх фонду соціального страхування України.

Не допускати утворення заборгованості з виплати допомоги та компенсації шкоди відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону праці» потерпілим на виробництві, які через нещасні випадки і професійні захворювання отримали стійку втрату працездатності та сім`ям загиблих на виробництві.

1.1 Заходи з охорони праці на підприємстві

Загальні положення:

— вступний інструктаж. Проводиться інженером служби охорони праці. Вступний інструктаж по охороні праці проводиться зі всіма працівниками, що знов приймаються на роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи для даної професії або посади, характеру майбутньої роботи. Також він проводиться з працівниками, що відряджаються в організацію, і працівниками сторонніх організацій, що виконують роботи на виділеній ділянці, освітніх установ, що вчаться, проходять виробничу практику і інших осіб що беруть участь у виробничій діяльності організації;

— первинний інструктаж на робочому місці. Проводиться керівником підрозділу;

— періодичний інструктаж проводиться 1 раз в 6 місяців, якщо робота пов’язана з підвищеною небезпекою — 1 раз в 3 місяці;

— позаплановий інструктаж проводиться керівником підрозділу при зміненні умов праці, зміненні технологічного процесу, при порушенні правил охорони праці і технологічного процесу;

— цільовий інструктаж. Проводиться керівником підрозділу при аваріях, стихійних лихах;

— проходження робітником обов’язкового медоглядів (попередній, періодичний). Особи молодше 21 року проходять медогляд кожен рік не залежно від професії;

— інструктажі з питань трудового розпорядку та дисципліни, а також по існуванню для кожної спеціальності інструменту.

Інструктажі проводяться з обов’язковим записом в журналі обліку інструктажів.

1.3 Програма вступного інструктажу

Загальні відомості про підприємство, характерні особливості виробництва, об'єкти підвищеної небезпеки.

Загальні правила поведінки працівників на території підприємства виробничо-технологічної комплектації, у виробничих і допоміжних приміщеннях. Розміщення основних цехів і допоміжних ділянок, безпека руху на території підприємства виробничо-технологічної комплектації.

Основні положення Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю, і нормативних актів про охорону праці. Вирішення спірних питань між працедавцем і працівником на підприємстві.

Законодавство про охорону праці ґрунтується на Конституції України і складається із Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю (КЗОП), Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань», інших нормативних правових актів України.

Дія законодавства поширюється на всіх юридичних і фізичних осіб які відповідно до законодавства використовують найману працю, і на тих, що працюють.

Кожен працівник має право на:

— надання йому роботи, обумовленої трудовим договором;

— робоче місце, відповідне вимогам охорони праці;

— обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань відповідно до законодавства України;

— надання достовірної інформації від працедавця, відповідних державних органів про умови і охорону праці на робочому місці, про існуючий ризик пошкодження здоров’я, а також про заходи по захисту від дії шкідливих або небезпечних виробничих чинників;

— відмова від виконання робіт в разі виникнення небезпеки для його життя і здоров’я унаслідок порушення вимог охорони праці, за винятком випадків, передбачених законами, до усунення такої небезпеки;

— забезпечення засобами індивідуального і колективного захисту працівників відповідно до вимог охорони праці за рахунок засобів працедавця;

— забезпечення безпечним методам і прийомам праці за рахунок засобів працедавця;

— професійну перепідготовку за рахунок засобів працедавця у випадках, визначених законодавством України.

— участь через своїх представників в розслідуванні нещасного випадку на виробництві, що стався з ним, або його професійного захворювання;

— позачерговий медичний огляд (обстеження) відповідно до медичних рекомендацій із збереженням за ним місця роботи (посади) і середнього заробітку на час проходження вказаного медичного огляду;

— компенсації, встановлені законодавством України, колективним договором, трудовим договором, якщо він здобув на важких роботах і роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці.

Працівник зобов’язаний:

— дотримувати вимоги інструкції по охороні праці, правила внутрішнього трудового розпорядку;

— правильно застосовувати засоби індивідуального і колективного захисту;

— проходити: навчання безпечним методам і прийомам виконання робіт, інструктаж по охороні праці, стажування на робочому місці і перевірку знань вимог охорони праці;

— якнайшвидше сповіщати свого безпосереднього або вищестоящого керівника про будь-яку ситуацію, яка загрожує життю і здоров’ю людей, про кожен нещасний випадок, що стався на виробництві, або про погіршення стану свого здоров’я, у тому числі про прояв ознак гострого професійного захворювання;

— проходити обов’язкові попередні (під час вступу на роботу) і періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди.

Основні небезпечні чинники характерні для підприємства, особливості їх дії на працівника. Методи і способи попередження нещасних випадків і профзахворювань. Засоби індивідуального колективного захисту. Порядок видачі.

До зон небезпечних виробничих чинників, що постійно діють, відносяться робочі місця, проходи і проїзди до них, що знаходяться:

— поблизу неізольованих частин електроустановок;

— ближче 2 м від неогороджених перепадів по висоті на 1,3 м і більш;

— в місцях, де містяться шкідливі або небезпечні речовини в концентраціях вище гранично допустимих або присутні небезпечні і шкідливі фізичні чинники з параметрами вище гранично допустимих рівнів.

До зон потенційно небезпечних виробничих чинників слід відносити не огородженні і незахищені:

— ділянки і території поблизу будівлі, що будується (споруди);

— поверхи (яруси) будівель і споруд, над якими виконуються роботи;

— зони переміщення машин, механізмів, технологічного устаткування або частин, вузлів, деталей, робочих органів;

— зони, над якими відбувається переміщення вантажів вантажопідйомними кранами;

— зони розташування устаткування з отруйними, агресивними, легкозаймистими, радіоактивними, вибуховими і тому подібними небезпечними речовинами, а також зони, де персонал може попасти під дію небезпечних і шкідливих чинників.

Безпека експлуатації електроустановок забезпечується:

— вживанням надійної ізоляції струмопровідних частин і надійного захисного заземлення (занулення) електроустановок;

— вживанням надійного і швидкодіючого автоматичного відключення при пошкодженні ізоляції електроустановок;

— широким використанням захисних засобів, попереджувальних написів, плакатів, блокувань;

— вживанням зниженої напруги (малої напруги) до 42 В і на особливо небезпечних ділянках — до 12 В;

— вживанням додаткової (подвійною, посиленою) ізоляції;

— вживанням електричного розділення мереж, захисного відключення.

Сучасні засоби індивідуального захисту розділяються залежно від призначення на наступні класи:

— костюми ізолюючі (пневмокостюми, скафандри);

— засоби захисту органів дихання (протигази, респіратори)

— одяг спеціальний захисний (кожухи, кожушки, жилети, фартухи і т. д.);

— засоби захисту ніг (чоботи, черевики, боти і т. д.);

— засоби захисту голови (каски захисні, шлеми і так далі);

— засоби захисту особи (щитки захисні);

— засоби захисту очей (окуляри захисні);

— засоби захисту органів слуху (шлеми, навушники);

— засоби захисту від падіння з висоти і інші запобіжні засоби (запобіжні пояси і так далі);

— засоби дерматологічні захисні (захисні і оновлюючі засоби, очисники шкіри);

— засоби захисту комплексні (конструктивні пристрої забезпечують захист двох і більше органів).

Засоби колективного захисту залежно від призначення підрозділяються на класи:

— засоби нормалізації освітлення приміщень і робочих місць;

— засоби захисту від електричного струму і підвищеного рівня статичного електричного струму;

— засоби захисту від дії механічних чинників;

— засоби захисту від хімічних чинників;

— засоби захисту від падіння з висоти;

— засоби захисту від знижених і підвищених температур, температурних перепадів повітря і устаткування.

Основні вимоги виробничої санітарії і особистої гігієни.

Створення нормальних побутових умов на виробництві, своєчасне і якісне забезпечення тих, що працюють санітарно-побутовими приміщеннями має особливе значення.

Підприємства і організації повинні мати вбиральні, душові, умивальники і т.д. Відстань від робочих місць у виробничих будівлях до убиралень, курильних, приміщень для обігріву, душових, питних приймається не більше 75 м, а від робочих місць на майданчику підприємства — не більше 150 м.

Основні причини нещасних випадків. Обставини і причини окремих характерних НС які сталися на підприємстві унаслідок порушення вимог безпеки.

Основними причинами нещасних випадків є:

— невідповідність технологічного процесу правилам і нормам по охороні праці;

— відсутність технологічних карт, заходів, що забезпечують безпечні і здорові умови праці;

— відсутність належного керівництва і технагляду за дотриманням норм технічної експлуатації, техніки безпеки, внутрішнього трудовою розпорядку і санітарних правил при виконанні робіт;

— низька трудова дисципліна;

— недоліки в організації робочого місця і незадовільний його стан (захаращення робочих місць, проходів, розкиданими матеріалами, виробами, устаткуванням і відходами виробництва, відсутність планування і незадовільний вміст території, поганий стан пола, перекриттів, безсистемне розташування устаткування.)

— нераціональне освітлення.

— незадовільний стан вантажних майданчиків.

— несправний стан або відсутність допоміжних пристроїв.

— відсутність або недостатність інструктажу і навчання, робітників правилам техніки безпеки і виробничої санітарії.

— обслуговування агрегатів без спеціального навчання і належного оформлення отриманих знань (відсутність прав, посвідчень).

— низька кваліфікація адміністративного апарату, що здійснюють керівництво роботами.

— не використання, несправність спецодягу, спецвзуття і індивідуальних захисних пристосувань.

— грубе порушення правил техніки безпеки, допущене не з вини адміністрації (нещасні випадки, що сталися з вини сторонніх організацій)

— конструктивні недоліки устаткування, обгороджувань, приладів, апаратів.

— відсутність або недостатність засобів механізації важких і небезпечних операцій.

— відсутність пристроїв, що захищають, на небезпечних ділянках роботи.

— порушення правил електробезпеки, відсутність пристроїв, що захищають частини устаткування, відсутність або погану якість заземлення і т.д.

— несправний стан механізмів, пристроїв і пристосувань до них.

— несправний стан технологічного устаткування, включаючи змінний інструмент, огороджування і пристосування.

— несправний стан ручного або переносного механізованого інструменту.

— не дотримання габаритів (у складських приміщеннях, проїздах, проходах і тому подібне).

— відсутність сигналізації (блокування і тому подібне);

— Перевезення людей на не обладнаному транспорті.

Порядок розслідування і оформлення НС і профзахворювань. Розслідування нещасних випадків на виробництві провадиться згідно «Порядку розслідування і обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженому КМУ від 25.10.04 р. № 1112.

Розслідуванню і обліку відповідно до справжнього положення підлягають нещасні випадки, що сталися на виробництві з працівниками і іншими особам при виконанні ними трудових обов’язків і роботи за завданням організації.

Пожежна безпека. Способи і методи попередження пожеж, вибухів і аварій. Дії персоналу при їх виникненні. Способи вживання первинних засобів пожежогасінні.

Перша допомога постраждалим. Дії працівників при виникненні НС.

1.4 Заходи з техніки безпеки на підприємстві

Загальні правила поведінки що працюють на території підприємства, в виробничих і допоміжних приміщеннях:

— виконуй інструкцію по охороні праці - цим обережеш себе і що оточують від нещасного випадку.

— виконуй лише ту роботу, яка тобі доручена і за умови, що безпечні прийоми праці при її виконанні тобі відомі.

— у сумнівних випадках звертайся до майстра за роз’ясненням; а отримуючи роботу, вимагай додаткових роз’яснень на робочому місці.

— перед початком нової роботи отримай від керівника роз’яснення про безпечний спосіб її виконання.

— при спільній роботі з іншими робітниками точно виконуй розпорядження бригадира або старшого робітника, виділеного на період спільної роботи.

— працюй лише в спецодягу, спецвзутті і інших засобах захисту.

— відмітивши порушення інструкцій іншими робітниками, не залишайся до цього байдужим, а попередь його про необхідність дотримання вимог техніки безпеки.

— про всі зауваження, несправності і порушення повідом керівника і лише після усунення їх приступай до роботи.

— після роботи робітники зобов’язані для підтримки чистоти тіла і верхнього одягу користуватися санітарно-побутовими пристроями.

— зберігання спецодягу організовується в окремому від домашнього одягу приміщенні.

1.5 Протипожежна техніка безпеки

Кожен працівник повинен знати і суворо виконувати правила пожежної безпеки, а в разі виникнення пожежі прийняти всі залежні від нього заходи до порятунку майна і гасіння пожежі.

Особи, що знов приходять на роботу, повинні пройти інструктаж про дотримання пожежної безпеки, способи виклику пожежної допомоги.

Весь обслуговуючий персонал повинен дотримувати встановлений протипожежний режим і порядок на території підприємства.

Території і приміщення повинні міститися в чистоті. Все сміття, що згорає, і відходи слід систематично виносити (вивозити) на спеціально відведені ділянки.

Установка кип’ятильників, водонагрівачів допускається лише в спеціально пристосованих для цього приміщеннях.

Виробництво робіт усередині будівлі із застосуванням горючих матеріалів і речовин одночасно з іншими роботами, зв’язаними із застосуванням відкритого вогню (зварка і тому подібне) не допускається.

Місце проведення вогневих робіт слід забезпечувати первинними засобами пожежогасінні (вогнегасник, ящик з піском і лопатою, відро з водою). При проведенні вогневих робіт в приміщенні мають бути закриті всі двері, а вікна мають бути відкриті.

Якщо виникла пожежа, то потрібно терміново викликати пожежну команду і приступити до гасіння пожежі первинними засобами пожежогасіння.

Приступаючи до гасіння пожежі, необхідно знеструмити всі прилади

і апарати, відключити вентиляцію, винести з приміщення всі ємності з вогненебезпечними речовинами і балони із стислими газами.

Найбільше застосування отримали вуглекислотні і порошкові вогнегасники.

Вогнегасники вуглекислотні призначені для гасіння загорянь речовин, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря, загорянь електроустановок, що знаходяться під напругою не більше 1000 В, рідких і газоподібних речовин (клас В, С). Вогнегасники вуглекислотні діляться на переносні і пересувні. До переносних відносять вуглекислотні вогнегасники, що носяться людиною, здатність яких відповідає мінімальним технічним вимогам, встановленим в нормативно-технічній документація. До пересувних вуглекислотних вогнегасників відносять вогнегасники, обладнані пристроєм для перевезення. Вуглекислотними вогнегасниками переважно обладнані протипожежні щити в лакофарбних цехах, на складах, АЗС і на території промислових підприємств. Вогнегасники вуглекислотні повинні експлуатуватися в діапазоні робочих температур від -40 до +50 градусів Цельсія.

Порошкові вогнегасники заряджені порошком і закачані газом (повітря, азот, вуглекислота) до тиску 16 атм. Призначені для гасіння пожеж класу А, В, С або ВС залежно від типа вживаного порошку, а також електроустановок, що знаходяться під напругою до 1000 ВС. Забезпечені пристроями, що забезпечують вільне відкриття і закриття простим рухом руки. Експлуатація при температурі від -20 до +50 С.

2 Загальна характеристика підприємства

Комунальне підприємство Сумської обласної ради «Підприємство виробничо-технологічної комплектації»

42 305 Сумська область, смт. Степанівка вул. Центральна 49/1

2.1 Про створення «ПВТК»

РІШЕННЯ Керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи звернення управління капітального будівництва обласної державної адміністрації від 17.03.05 № 130, обласна рада вирішила:

1. Створити комунальне підприємство Сумської обласної ради «Підприємство виробничо — технологічної комплектації».

2. Внести до статутного фонду підприємства частину майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що знаходяться в користуванні управління капітального будівництва облдержадміністрації, у розмірі 229,8 гривень.

3. Управління майном обласної ради (Сидорченко О.С.) розробити та затвердити статут створеного підприємства.

4. Управлінню капітального будівництва облдержадміністрації в установленому чинним законодавством порядку передати комунальне майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, створеному підприємству.

5. Контроль за виконанням рішення покласти на управління майном обласної ради.

Голова М.А. Берфман

2.2 Види діяльності за КВЕД

— Оптова торгівля;

— Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту;

— Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням;

— Надання платних послуг юридичним та фізичним особам.

2.3 Предмет діяльності Підприємства

— моніторинг проектно-кошторисної документації обєктів будівництва на предмет застосування в ній сучасних матеріалів, обладнання, устаткування;

— забезпечення будівництва технологічними, енергетичними, енерготехнічними та іншими устаткуваннями, апаратурою, матеріалами;

— проведення перед монтажної ревізії устаткування, що знаходиться на зберіганні понад нормативний термін;

— передача будівельним організаціям обладнання, устаткування, що підлягає монтажу, апаратури та матеріалів;

— виробництво нестандартного та нетипового устаткування та конструкцій.

— виконання комерційних та посередницьких операцій;

— організація торгового та побутового обслуговування населення;

— постачальницька — збутова діяльність;

— заготівля, переробка і реалізація втор сировини та відходів виробництва;

— сприяння у розвитку мережі підприємств оптової і роздрібної, торгівля та громадського харчування по забезпеченню населення продовольчими і непродовольчими товарами, як власного виробництва так і закуплених у юридичних та фізичних осіб чи виділених з державних кошт;

— надання юридичним і фізичним особам посередницьких, агентських та консалтингових послуг, в тому числі в сфері маркетингу та менеджменту;

— здійснення зовнішньоекономічної діяльності, операції з експорту-імпорту, згідно з чинни законодавством;

— здійснення торгово-закупівельних операцій з наступною реалізацією на внутрішньому та зарубіжному ринках;

— пошук потенційних партнерів серед державних та зарубіжних підприємств, організацій інших юридичних та правових осіб для налагодження прямих контактів, а також попередня та взаємна обробка комерційних проектів та пропозицій;

— рекламно-інформаційна діяльність.

3 Структура управління

Загальна кількість працівників — 10;

Директор:

Визначає, формулює, планує, здійснює й координує всі види діяльності підприємства.

Визначає напрями розвитку підприємства у формуванні, цінової, кредитно-банківської, податкової та страхової політики, соціальної та зовнішньоекономічної діяльності.

Організує роботу і ефективну взаємодію виробничих одиниць, цехів та інших структурних підрозділів підприємства, направляє їх діяльність на досягнення високих темпів розвитку й удосконалення виробництва та продукції.

Забезпечує відповідність продукції кращим світовим зразкам з метою задоволення потреб замовників і споживачів у відповідних видах продукції, підвищення продуктивності праці, ефективності виробництва і якості продукції на основі широкого запровадження нової техніки і прогресивної технології, організації праці, виробництва й управління, удосконалення господарського механізму.

Направляє діяльність персоналу на досягнення високих економічних та фінансових результатів.

Забезпечує виконання підприємством програми оновлення продукції, планів капітального будівництва, обов’язків перед державним бюджетом, постачальниками, замовниками й банками.

Організує виробничо-господарську діяльність підприємства на основі застосування методів обґрунтованого планування, нормативних матеріалів, фінансових і трудових витрат, широкого розповсюдження передового досвіду, а також максимальної мобілізації резервів виробництва шляхом досягнення високих техніко-економічних показників, підвищення технічного рівня і якості продукції, раціонального й економного витрачання всіх видів ресурсів.

Уживає заходів щодо забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами, найкращого використання безпечних і сприятливих умов праці, додержання вимог законодавства про охорону навколишнього середовища.

Здійснює заходи з соціального розвитку колективу підприємства, забезпечує розроблення, укладання і виконання колективного договору, проводить роботу щодо зміцнення трудової й виробничої дисципліни, сприяє розвитку творчої ініціативи і трудової активності працівників.

Забезпечує сполучення економічних і адміністративних методі" керівництва, матеріальних і моральних стимулів підвищення ефективності виробництва, а також підсилення відповідальності кожного працівника та доручену йому справу.

Вирішує всі питання в межах наданих йому прав, доручає виконання окремих організаційно-господарських функцій іншим посадовим особам: заступникам директора, керівникам виробничих підрозділів підприємства.

Забезпечує додержання законності, активне використання правових засобів удосконалення управління, зміцнення договірної дисципліни й обліку, господарського розрахунку.

Здійснює заходи щодо соціального захисту колективу підприємства, забезпечення й збереження зайнятості працівників.

Представляє підприємство в органах державної влади і у взаємовідносинах із партнерами.

Готує проекти нормативних документів, що вимагають затвердження загальними зборами акціонерів.

Гол. Бухгалтер — бере участь у складанні та узгодженні бюджетів, розробці стандартів витрат, надає інформацію про минулі події та складає розрахунки щодо можливих наслідків майбутніх дій, здійснює облік основних та оборотних фондів, оформляє бухгалтерську та статичну звітність.

Гол. Інженер — відповідає за газове господарство, електрогосподарство по базі, відповідає за роботу з представниками «Держенергонагляду» при проведенні ними заходів з контролю у сфері господарської діяльності підприємства.

Начальник відділу маркетингу:

Організує комплексне вивчення і аналіз вітчизняних та зарубіжних ринків, перспектив їх розвитку з метою одержання інформації щодо співвідношення попиту і пропозиції, рівня цін на продукцію, можливих замовлень, розвитку виробництва підприємств-конкурентів, стратегії і тактики їх діяльності, реакції на появу нової продукції.

Здійснює розроблення коротко-, середньота довготермінової стратегії маркетингової діяльності, орієнтує проектувальників та виробництво на виконання вимог споживачів щодо продукції, що виробляється підприємством.

Організує дослідження споживчої властивості продукції та факторів, що визначають структуру й динаміку споживчого попиту на продукцію підприємства, ринкової кон’юнктури.

Розроблює рекомендації щодо удосконалення асортименту І якості продукції, обґрунтованості та доцільності випуску нової продукції, орієнтованої на задоволення потреб споживачів.

Визначає стратегію й тактику збуту продукції.

Організує роботи з аналізу ефективності використання каналів збуту, найбільш ефективних форм і методів реалізації продукції, послуг посередників.

Бере участь в організації виставок, ярмарків, рекламуванні продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках, розповсюдженні інформації про виробника та його можливості.

Бере участь у внесенні відповідних коректив до діяльності підприємства в разі зміни зовнішнього середовища чи зіткнення з певними проблемами, в розробленні заходів захисту від конкурентів.

Здійснює організацію збуту продукції підприємства згідно з плановими завданнями та укладеними договорами, вчасного її відвантаження споживачам у встановлених обсягах реалізації.

Забезпечує участь відділу в підготовці проектів перспективних і річних планів виробництва та реалізації продукції, виконання робіт щодо вивчення попиту на продукцію підприємства, одержання замовлень, узгодження умов і укладання договорів на її постачання, розрахункових нормативів запасів готової продукції, планування її постачання споживачам.

4. Роботи з енергозбереження на підприємстві

1) Установка комерційних і технологічних приладів та систем обліку споживання ПЕР.

2) Поліпшення теплоізоляції будинків і споруджень, котлів, трубопроводів пари і гарячої води.

3) Використання теплоти підходящих газів за паровими, водогрійними котлами і теплотехнічним устаткуванням.

4) Герметизація стиків вікон, які не відкриваються (наприклад, шпаклівкою) знизить інфільтраційні втрати .

5) Регулювання подачі палива в котельну установку в залежності від величини теплового навантаження у споживача.

6) Заміна фізично і морально застарілого обладнання і котельних установок на сучасні високоефективні автоматизовані котельні агрегати.

7) Установка регуляторів на опалювальні прилади і балансувальних вентилів, що дозволить рівномірно розподілити теплове навантаження по приміщеннях і дасть можливість знизити теплове навантаження будинку до 20%.

8) Впровадження нових, менш електроємних технологічних процесів, обладнання.

9) Заміна ламп розжарення на більш ефективні.

10) Встановити обладнання для контролю температури теплоносія на виході із котла.

5. Техніко-економічні показники основного енергоспоживаючого обладнання та контрольно-вимірювальних приладів

5.1 Газові котли

Апарати опалювальні газові водогрійні АОГВ-100, далі по тексту апарати, призначені для теплопостачання будинків, споруджень, житлових будинків з будівельним обсягом до 900, 1500, 3000 м³, обладнаних системами водяного опалення.

Апарати призначені для роботи на природному газі й можуть експлуатуватися при паралельному включенні їх у єдину опалювальну систему.

В апаратах застосований газовий клапан «Honeywell», що працює від мережі змінного струму напругою 220 В. Електрична частина апаратів забезпечує можливість підключення регулятора (контролера), що забезпечує всі можливі види програмно-тимчасового керування температурою повітря в опалювальному приміщенні залежно від змін температури зовнішнього повітря. Можливо також підключення кімнатного регулятора температури.

Характеристики котла:

— Високий ККД

— Якість згорання газу відповідає всім екологічним нормам

— 100% ремонтопридатність

— Плавна подача газу на основний пальник при запуску

— Має можливість підключення пристроїв, що забезпечують програмне управління роботою апарату

— Значно дешевше за аналогічне імпортне устаткування

— Застосування газового клапана Honeywell забезпечує надійну і безвідмовну роботу котла Таблиця 5.1 — Технічні характеристики котла:

Лічильник газу ротаційний G10 РЛ призначений для вимірювання об'єму природного газу відповідно до ГОСТ 5542–87 та парів скрапленого вуглеводневого газу у відповідності з ГОСТ 20 448–90 при проведенні комерційного обліку на об'єктах газоспоживання. Основними споживачами лічильників є громадяни — індивідуальні споживачі природного газу, комунально-побутові та інші підприємства та організації.

Не допускається робота лічильника при об'ємних витратах, які перевищують максимальний об'ємна витрата, зазначений у паспорті на лічильник і циферблаті відлікового пристрою, і при значенні робочого надлишкового тиску понад 300 кПа.

Лічильник рекомендується застосовувати для обліку об'єму газу на об'єктах газоспоживання з максимальним сумарним споживанням газу до 16,0 m3 / h (у випадку одночасної роботи приладів газової апаратури при максимальних об'ємних витратах).

Таблиця 5.2 — Технічні характеристики лічильника газу

Основні переваги роторних лічильників газу:

— сучасна конструкція і дизайн;

— надійність і безпека;

— малогабаритні;

— самоочисні;

— стабільні метрологічні характеристики протягом усього терміну служби;

— стійкі до вологості навколишнього повітря до 98% при температурі 25 ° С

— надійно працюють при змінах щільності, Тиску і швидкості потоку газу;

— прості у використанні та обслуговуванні;

5.2 Лічильники електроенергії

Електролічильники СА4у-І672М 5А 380 В кл. т 2

Електролічильники для обліку і виміру активної електроенергії в трифазних чотири провідних мережах змінного струму частотою 50 Гц. Гідності:

— довговічність, простота в експлуатації,

— наявність повного ряду модифікацій по напрузі, струму і схемами підключення,

— стойка лічильників виконана методом лиття з алюмінієвого сплаву, що дозволяє забезпечити точні геометричні розміри і як наслідок стабільність показників лічильників,

— технологічний запас по класу точності,

— уніфікація вузлів і деталей з однофазний лічильниками — 50%.

Таблиця 5.3 — Технічні характеристики лічильника СА4у-І672М

Трифазний індукційний лічильник СА4У-І673М призначений для обліку реактивної електроенергії в трьох-і четирехпроводних мережах змінного струму частотою 50 Гц. Електролічильники трансформаторного включення.

Особливості:

— довговічність, простота в експлуатації;

— наявність повного ряду модифікацій по напрузі, струму і схемами підключення;

— стійка лічильників виконана методом лиття з алюмінієвого сплаву, Що дозволяє забезпечити точні геометричні розміри і як наслідок стабільність показань лічильників;

— технологічний запас по класу точності;

— захист від розкрадання електроенергії (стопор зворотного ходу).

Таблиця 5.4 — Технічні характеристики лічильника СА4у-І673М

5.3 Лічильники води

Таблиця 5.4 Технічні характеристики лічильника холодної води СТВ-65

6. Індивідуальне заняття. Системи та прилади обліку пер, які випускаються в україні та за кордоном

Ця концепція розроблена з метою всебічного обґрунтування вибору Кабінетом Міністрів України шляхів вирішення проблеми нормативно-правового врегулювання засад створення ефективної системи обліку споживання паливно-енергетичних ресурсів (далі ПЕР) та води для забезпечення прозорості споживання ПЕР суб'єктами господарювання у ринкових умовах, запровадження механізмів розвитку і вдосконалювання новітніх засобів обліку споживання ПЕР, забезпечення економічного стимулювання споживачів та постачальників до впровадження засобів обліку ПЕР, що забезпечить виконання п. 20 Заходів щодо детінізації економіки України на 2002;2004 роки, затверджених Указом Президента України від 05.03.2002 № 216.

1. Проблема Сучасний стан справ у сфері обліку ПЕР та води, істотно гальмує розвиток ринкових відносин в економіці України, сприяє розкраданню і безгосподарному використанню ПЕР та води, перешкоджає ефективному проведенню енергозберігаючих заходів. Сформовані ще в період планової економіки організаційні принципи та інфраструктура сфери обліку ПЕР на сьогоднішній день залишилися практично без змін. В умовах, що існують, значна частина ПЕР витрачається безконтрольно і даремно. Економіка обліку ПЕР, що існує, практично визначається сформованим станом, коли величезні неконтрольовані втрати ПЕР та води, основну частину яких складають втрати від розкрадання, безгосподарності, неефективного використання енергетичного устаткування, в повному обсязі сплачуються споживачами енергетичних ресурсів та через систему тарифів, субсидій чи дотацій фінансуються з державного та місцевих бюджетів.

На сучасному етапі фактично склалися умови, коли у підприємств, що займаються виробництвом, передачею і розподілом ПЕР та води, відсутня зацікавленість у підвищенні якості обліку, у виявленні і зниженні неконтрольованих втрат ПЕР та води.

Для забезпечення належного контролю за використанням ПЕР та води в Україні, у першу чергу, необхідна цілісна система правових і нормативних документів, що визначали б правову, економічну і технічну політику держави в сфері такого обліку.

Основною метою зазначених документів повинно бути:

а) створення умов для побудови ефективної системи обліку ПЕР з застосування сучасних засобів обліку, що підтримувала б роботу ринкової економіки на належному рівні надійності і цілісності та мала б механізми розвитку і вдосконалення;

б) створення інформаційного забезпечення для:

— побудови системи розрахунків за використання: електричної енергії, теплової енергії, газу, нафти і води;

— підвищення ефективності функціонування енергетичних ринків України;

— мінімізації втрат у відповідних мережах постачання ПЕР та води;

— управління режимами енергопостачання та енерговикористання;

в) забезпечення економічного стимулювання сфери обліку ПЕР та води як у плані створення технічних засобів, так і в плані організації обліку та його систематизації.

Стан обліку енергетичних ресурсів в Західній Європі та країнах СНД. Аналіз стану обліку ПЕР та води в країнах Західної Європи, зокрема в Франції, Данії та Німеччині свідчить про наступне:

1. У промислове розвинених країнах з ринковою економікою ПЕР та вода розглядаються як будь-який інший товар — об'єкт купівлі - продажу, на який розповсюджуються всі чинні правила комерційного обліку щодо їх кількості та якості. Тому наявність всебічного комерційного обліку ПЕР та води розглядається як невід'ємний елемент, притаманний ринковим принципам побудови цивілізованих ринкових економічних відносин, що зумовлює і всебічне технічне забезпечення такого обліку.

2. Облік охоплює всі ланки виробництва та споживання ПЕР та води, однак стосується виключно сфери купівлі - продажу, тобто регулює взаємовідносини між продавцями та покупцями (як суб'єктами господарювання так і фізичними особами). Внутрішній (технічний, технологічний) облік ПЕР та води, який охоплює власне технологічні процеси підприємств — суб'єктів ринків ПЕР та води, залишається прерогативою підприємств.

3. Форми та технічні засоби здійснення обліку ПЕР в країнах Західної Європи відрізняються різноманітністю і тісно пов’язані з прийнятими місцевими особливостями тарифікації та оплати споживаних ПЕР та води і організації енергетичних ринків.

Що стосується країн Східної Європи з перехідною економікою та країн Балтії, то тут впроваджуються найсучасніші автоматизовані системи та засоби комерційного обліку, і цей процес активно стимулюється державами. Технологічно їх системи та засоби обліку поступово наближаються до тих, які діють у країнах Західної Європи.

Серед країн СНД високим технічним рівнем забезпечення обліку ПЕР та води виділяється Білорусь (електричної енергії - 100%, газу — 100%, води — 100%, теплової енергії - 70%). Добре налагоджений комерційний облік в окремих містах Росії, але це стосується лише електричної енергії. Найвищий рівень обліку електричної енергії досягнутий у системах Мосенерго, де всі споживачі охоплені дистанційним зонним обліком електричної енергії, Івановенерго та ін.

Стан обліку ПЕР та води в Україні характеризується низькими показниками. Про це свідчать існуючі на сьогодні в Україні рівні неконтрольованих енергетичних втрат, які є неприпустимо високими, а для таких енергетичних ресурсів кінцевого вжитку, як електрична і теплова енергія, природний та скраплений газ, питна вода рівень неконтрольованих втрат можна охарактеризувати як катастрофічний.

За інформацією Мінпаливенерго України щодо неконтрольованих втрат ПЕР за 2002 р., відсоток втрат електричної енергії в електричних мережах, який в період до 1990 року не перевищував в Україні середньоєвропейського рівня 8% від споживання-нетто, наразі збільшився майже втричі при тому, що абсолютний рівень споживання електричної енергії зменшився за цей період вдвічі.

Сьогодні на технологічні потреби об'єктів Об'єднаної енергетичної системи України списується більше 40 млрд. кВт*г на рік, або близько 30% електричної енергії, що споживається всіма секторами економіки України. При цьому втрати електричної енергії на генеруючих станціях (стадія — виробництво) стабілізовані і знаходяться в межах 2−3% від загального виробітку. Стабілізовані втрати і в основній мережі галузі (ВЛ 220 кВ і вище) (стадія — передача) і становить в середньому 3%. Основні втрати електричної енергії припадають на стадію розподілу, тобто на розподільні мережі з напругою 10−110 кВ. Значна частка цих витрат є неконтрольованою, тобто такою, що споживається безоплатно.

За звітами Держспоживстандарту щодо обстежень стану обліку споживання паливно-енергетичних ресурсів на об'єктах енергетики та промисловості, перевірками державних органів метрологічного контролю встановлені факти порушень метрологічних вимог та правил обліку електричної енергії на більшості перевірених промислових підприємств, причому кількість таких порушень зростає з часом (додаток 1).

Майже на всіх котельнях житлово-комунального господарства належні засоби обліку відпущеної теплової енергії або відсутні, або не відповідають метрологічним вимогам і чинним правилам обліку теплової енергії. Нерідко дані статистичної звітності про фактичні обсяги відпущеної теплової енергії та її втрати у мережах підміняються відповідними нормативними розрахунковими показниками.

При здійсненні Держспоживстандартом державного метрологічного нагляду були зафіксовані порушення у сфері комерційного обліку природного та скрапленого газу, особливо на стадії роздрібної торгівлі зазначеними енергоносіями (додаток 2).

Слід зазначити, що основним чинником, що обумовлює незадовільний стан справ у сфері обліку ПЕР та води є економічна незацікавленість певної категорії постачальників. До цієї категорії відносяться, у першу чергу, теплопостачальні, водопостачальні підприємства та компанії державної, а також комунальної форм власності, які обслуговують житлово-комунальний сектор економіки за збитковими тарифами з відповідним відшкодуванням збитків місцевими бюджетами.

Оскільки такі підприємства не одержують відчутного прибутку від підвищення ефективності своєї роботи внаслідок налагодження всебічного обліку, вони не зацікавлені у зниженні втрат палива, електроенергії, теплової енергії та води. Навпаки, встановлення лічильників споживачами призводить до зменшення надходжень коштів до постачальників ресурсів, що загострює і так складне їх фінансове становище. Тому місцеві комунальні теплопостачальні та водопостачальні підприємства не зацікавлені у встановленні засобів обліку ПЕР та води.

Пряму зацікавленість у встановленні засобів обліку ПЕР та води мають споживачі. Як свідчить досвід, встановлення лічильників гарячої води населенням призводить до зниження плати за відповідну послугу майже вдвічі. При цьому термін окупності витрат на встановлення таких лічильників становить рік і менше. Завдяки цьому, лічильники гарячої води користуються попитом у споживачів і темпи їх впровадження стримуються тільки низькою купівельною спроможністю населення. Аналогічні приклади можна привести і відносно холодної води, облік споживання якої теж призводить до різкого зниження платежів, оскільки реально води, як правило, споживається менше, ніж це передбачено існуючими нормами. Те ж саме спостерігається і відносно споживання газу.

Стан обліку ПЕР та води в Україні характеризується такими показниками (додаток 3):

— лічильників газу встановлено у населення 34% від необхідного. Інші категорії споживачів формально повністю оснащені приладами обліку споживання, але якість цього обліку є незадовільною. Необхідною є заміна або до оснащення значних обсягів лічильників на промислових підприємствах, особливо на підприємствах комунальної теплоенергетики. Крім того у населення встановлено значну кількість ротаційних лічильників застарілих конструкцій, які теж потребують заміни;

— лічильників холодної води — 66,2%;

— лічильників гарячої води — 49,4%;

— лічильників теплової енергії - 46,5%;

— регуляторів температури — 2,8%.

Акціонерні та приватні підприємства, які здійснюють постачання ПЕР та води і зорієнтовані на одержання прибутку від своєї діяльності, виявляють значно більшу зацікавленість у налагодженні автоматизованого обліку проданих ресурсів. В умовах стримування роздрібних тарифів на енергоносії кінцевого вжитку єдиним джерелом одержання прибутку такими підприємствами є зниження власних внутрішніх витрат та втрат.

Але, на жаль, більшість виробників і постачальників ПЕР та води в Україні ще не мають ніяких економічних стимулів до налагодження об'єктивного контролю споживання ресурсів, а також не зацікавлені у зниженні внутрішніх потреб у таких ресурсах та втрат на шляху до споживачів.

Такий стан справ істотно гальмує розвиток ринкових відносин, у першу чергу в енергетичних галузях, сприяє розкраданню та марнотратному використанню ПЕР та води на етапах видобування та подачі до споживачів, перешкоджає ефективному проведенню енергозберігаючих заходів.

Що стосується можливостей впровадження ефективних засобів обліку відпуску та споживання, то існуюча сьогодні на ринку України номенклатура засобів всіх видів споживання ПЕР задовольняє будь-які сучасні вимоги (додаток 4).

Аналіз чинного законодавства у сфері обліку ПЕР та води в країнах Західної Європи, СНД та в Україні.

В результаті аналізу законодавства Європейських країн у сфері обліку ПЕР та води встановлено наступне:

1. В країнах з розвиненою ринковою економікою відсутні закони, що регламентують загальні принципи обліку ПЕР та води. Питання нормативно-законодавчого забезпечення обліку в цих країнах знаходять необхідне відображення в законах, які стосуються того чи іншого енергоносія або енергоресурсу.

2. В країнах східної частини Європи (в останні роки) назрілі питання нормативно-правового врегулювання сфери обліку споживання енергоносіїв вирішуються двома шляхами. При прийнятті нових законів у сфері енергетики питання обліку знаходять відображення у вигляді спеціальних розділів таких законів. Іншим шляхом є внесення змін і доповнень до чинних нормативно-законодавчих актів, які регулюють відносини на ринках енергоносіїв.

3. В Україні регламентація обліку енергоресурсів та води не знайшла належного законодавчого оформлення. Окремі питання організації обліку розглянуті у таких документах як: «Правила користування електричною енергією» для промислових споживачів і населення, «Правила користування тепловою енергією», «Правила подачі та використання природного газу в народному господарстві України», «Правила надання населенню послуг з водопостачання та водовідведення».

Питання, що розглядаються у зазначених документах, присвячені, головним чином, технічним та технологічним аспектам обліку і не відображають головних аспектів обліку, а саме комерційну його складову.

Аналіз стану обліку ПЕР та води в країні свідчить, що його незадовільний стан обумовлений не стільки недосконалою організацією власне обліку тих чи інших енергоносіїв, скільки відсутністю комплексного підходу до обліку будь-яких ресурсів, як одного з головних інструментів організації ефективної роботи з одного боку енергопостачальних та водопостачальних підприємств (які мали б налагодити ефективне управління скороченням втрат ресурсів в усіх ланках виробництва, транспортування та подачі енергоносіїв та води до споживача, що підвищить ефективність роботи всього паливно-енергетичного комплексу держави), а з другого стимулювання раціонального використання енергоресурсів та води споживачами.

В даний час в Україні відсутня цілісна система законодавчих і нормативних документів, що визначала б правову, економічну і технічну політику держави в сфері обліку ПЕР та води. Впроваджувані час від часу, заходи щодо підвищення якості окремих засобів обліку не мають системного характеру і дієвих економічних механізмів їх впровадження, носять лише косметичний характер не зачіпаючи проблеми саме комерційного обліку енергоносіїв та води в процесі їх руху між суб'єктами господарювання та надходженням до споживачів.

В цілому чинне законодавство не в повній мірі врегульовує наступні правові норми:

— про обов’язковість наявності засобів обліку ПЕР при подачі їх до споживачів;

— щодо віднесення вартості витрат на придбання, встановлення, експлуатацію та метрологічне забезпечення засобів обліку;

— щодо врегулювання майнових взаємовідносин стосовно власності на засоби обліку ПЕР та води між споживачами (покупцями) та постачальниками (продавцями);

— щодо взаємостосунків між споживачами та постачальниками ПЕР та води, пов’язаних з експлуатацією, відповідальністю за зберігання, технічним обслуговуванням, заміною, модернізацією засобів обліку ПЕР та води, доступом до них для зняття показів тощо;

— щодо врегулювання проблем розрахунків за спожиті ПЕР та воду між постачальником та споживачем;

— щодо якості паливно-енергетичних ресурсів та поданої води до споживачів.

Існуюча в даний час в Україні система обліку ПЕР та води не дозволяє:

— здійснювати на необхідному рівні оперативний контроль і облік фактичних обсягів, як відпущених, так і корисно спожитих ПЕР та води;

— визначати і контролювати баланси вироблення і споживання ПЕР та води, як в Україні в цілому, так і окремими суб'єктами господарювання зокрема;

— сформувати єдиний інформаційний простір відносно руху ПЕР на різних етапах технологічного циклу видобутку, імпортування, зберігання у сховищах, транспортування до споживачів, пост * за кордон тощо, що є необхідним для ефективного управління матеріальними ресурсами та інформаційними даними;

— контролювати якість спожитих ПЕР на різних проміжних етапах їх руху до споживача, контролювати якість водопостачання.

Основні положення державної політики в сфері обліку ПЕР та води доцільно визначити в спеціальному Законі України «Про облік паливно-енергетичних ресурсів та води», положення якого повинні стати загальною основою створення системи нормативних і методичних документів, що регламентують комерційний облік основних видів ПЕР та поданої споживачам води.

Питання що стосуються специфіки обліку різних видів ПЕР та води з огляду на досвід європейських країн, доцільно відобразити шляхом внесення змін і доповнень у тексти чинних законів в сфері енергетики та енергозбереження. Як такі, можуть розглядатися Закони України «Про електроенергетику», «Про енергозбереження», «Про нафту і газ» «Про питну воду» та інші.