Аналіз перспектив розвитку медичного страхування на ринку страхових послуг України

Зміст Вступ Розділ 1. Характеристика медичного страхування в Україні

1.1 Історичні аспекти розвитку медичного страхування в Україні

1.2 Необхідність медичного страхування Розділ 2. Аналіз сучасного стану медичного страхування на ринку страхових послуг України

2.1 Особливості нинішнього медичного страхування

2.2 Позиція МОЗ України щодо медичного страхування

2.3 Аналіз програм медичного страхування деяких страховиків в Україні

Розділ 3. Перспективи розвитку медичного страхування в Україні

3.1 Зарубіжний досвід у реформуванні української медицини

3.2 Удосконалення системи медичного страхування Висновок Список літератури

Вступ Темою даного індивідуального завдання є «Аналіз перспектив розвитку медичного страхування на ринку страхових послуг України» .

Метою роботи є аналіз розвитку медичного страхування та його перспектив на ринку страхових послуг України.

Завдання роботи: охарактеризувати медичне страхування в Україні; проаналізувати сучасний стан розвитку медичного страхування; визначити перспективи розвитку медичного страхування на ринку страхових послуг України.

Фінансування охорони здоров’я забезпечується за рахунок суспільного фонду споживання, однак саме за рахунок цих витрат забезпечується процес нормального відтворення продуктивних сил суспільства. При цьому медичне страхування є одним із найбільш дієвих способів забезпечення фінансових потреб системи охорони здоров’я. Саме медичне страхування є способом диверсифікації фінансового забезпечення системи охорони здоров’я, способом індивідуалізації медичного обслуговування. Воно сприяє вибірковості медичного обслуговування, зменшує витрати на нього для фізичної особи, і, водночас, посилює фінансову базу системи охорони здоров’я в цілому. Стан охорони здоров’я визначає рівень благополуччя населення і ступінь його соціальної захищеності і служить індикатором політико-економічної ситуації в суспільстві.

У нашій державі вже тривалий час існує проблема підвищення рівня державної охорони здоров’я, тому постає питання про збільшення її бюджетного фінансування. Своєю чергою, це вимагає пошуку інших позабюджетних джерел відшкодування потрібних витрат. Одним із таких джерел є медичне страхування.

Розділ 1. Характеристика медичного страхування в Україні

1.1 Історичні аспекти розвитку медичного страхування в Україні

Страхування в минулому характеризувалося тим, що в основному переважали угоди страхової взаємодопомоги, зміст яких полягав у тому, що всі особи, які уклали договори, згоджувалися покривати збитки якогось конкретного учасника їхнього товариства, тобто діяв принцип взаємного розподілу збитків. Виникнення і подальший розвиток обов’язкового медичного страхування й страхової медицини в Україні як системи сягає середини XIX сторіччя і проглядається через призму тодішнього державного устрою країни, коли в царській Росії 26 серпня 1866 року у зв’язку із настанням епідемії холери було прийнято тимчасове положення, згідно з яким власники фабрик і заводів зобов’язувалися організовувати для своїх робітників лікарні (із розрахунку 1 ліжко на 100 осіб). Це й поклало початок формуванню так званої фабрично-заводської медицини, у тому числі в Україні.

Отже, вітчизняне медичне страхування зародилося на Півдні України в кінці 80-х — на початку 90-х років XIX ст. У цей час прогресивна частина підприємців Одеси почала страхувати своїх робітників від шкоди їх здоров’ю на виробництві у діючих тоді приватних загальнострахових товариствах. Згодом, окрім Одеси, страхування поширилося на всі промислові центри Херсонської губернії — Миколаїв, Херсон, Єлізаветград.

Пізніше серед підприємців виникла ідея активного підтримання фабричної інспекції, у компетенції якої були і соціальні питання на виробництві, запровадження власного добровільного взаємного страхування на некомерційній основі тощо. У 1899 p. почало діяти «Одеське товариство взаємного страхування фабрикантів і ремісників від нещасного випадку з їх робітниками і службовцями». У 1912 р. в Російській Імперії вийшов закон і було введено обов’язкове медичне страхування. Особливостями обов’язкового страхування було: поступовість його запровадження протягом декількох років, територіальна обмеженість поширення (тільки на європейську частину країни), охоплення страхуванням виключно недержавної сфери промисловості. Відповідальними за створення і діяльність страхових організацій були роботодавці, у страхових товариствах повністю, а у лікарняних касах у їх правління входили і виборні від застрахованих. Внески в товариство страхування від нещасних випадків повністю складалися з відрахувань роботодавців, і суми їх залежали від ступеня небезпечності робіт.

З прийняттям незалежності, Україна самостійно визначає власну політику розвитку економіки та забезпечує соціальні гарантії своїм громадянам. Майже всі держави колишнього СРСР створили умови для розвитку медичного страхування. Україна ж тільки підійшла до цього питання, але підійшла зважено, маючи досвід роботи лікарняних закладів в умовах становлення ринку, створення і розвитку медичного страхування у добровільній формі завдяки страховим компаніям, виникненню лікарняних кас, благодійних організацій і фондів, які проводять велику роботу і на сьогодні мають деякі наукові започаткування; забезпечують потужне фінансування охорони здоров’я з усіх не бюджетних надходжень.

1.2 Необхідність медичного страхування Медичне страхування — необхідна умова підвищення ефективності функціонування системи охорони здоров’я населення України в умовах ринкової економіки.

Перехід України до ринкової економіки супроводжується виникненням безлічі соціальних проблем, у тому числі і в галузі охорони здоров’я.

Сьогодні українська охорона здоров’я переживає глибоку кризу, що негативно позначається на стані здоров’я населення. Середня тривалість життя українців значно нижче, ніж в економічно розвинених країнах. В середньому українець живе приблизно на 11 років менше, ніж житель розвиненої європейської країни.

Необхідність введення в Україні обов’язкового соціального медичного страхування постійно обговорюється протягом останніх років. Це вигідно для всіх в однаковій мірі. Державі соціальне медичне страхування дозволить вирішити багато проблем, але перш за все — проблему фінансування охорони здоров’я, а громадяни зможуть розраховувати на більш якісну медичну допомогу. Покращиться забезпечення ліками населення та медичних установ.

Важливим елементом системи страхової медицини є медичне страхування. Медичне страхування передбачає страхування на випадок втрати здоров’я з будь-якої причини. Воно забезпечує більшу доступність, якісність і повноту щодо задоволення різноманітних потреб населення в наданні медичних послуг, є ефективнішим порівняно з державним фінансуванням системи охорони здоров’я.

Медичне страхування пов’язане із компенсацією витрат громадян, які обумовлені одержанням медичної допомоги, а також інших витрат, спрямованих на підтримку здоров’я.

Соціальна та економічна ефективність медичного страхування залежить від того, наскільки глибоко і всебічно пророблено концепцію розвитку страхової медицини в країні.

Об'єктом медичного страхування є життя і здоров’я громадян. Мета його проведення полягає в забезпеченні громадянам у разі виникнення страхового випадку можливості одержання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів і фінансування профілактичних заходів.

Розділ 2. Аналіз сучасного стану медичного страхування на ринку страхових послуг України

2.1 Особливості нинішнього медичного страхування Роль медичного страхування визначається у процесі реформування сектору охорони здоров’я. Яким шляхом піти, країна обирає, спираючись на демографічні показники, на рівень захворюваності, на загальний стан здоров’я населення тощо.

В Україні ж, за словами президента Ліги страхових організацій України Олександра Філонюка, медичне страхування загалом розвивається повільно. Його частка у загальному об'ємі страхового ринку становить лише 5%, тоді як у деяких європейських країнах показник сягає 50% і більше. Найбільшою популярністю медстрахування користується у корпоративному секторі, де підприємці «оптом» страхують своїх працівників. Через кризу (девальвація гривні, подорожчання ліків та інше) вартість медичних страхових полюсів зросла. На запитання, чому так повільно розвивається даний вид страхування, Філонюк відповів, мовляв, розглядати його потрібно не окремо від загальної системи реформування охорони здоров’я, а в комплексі з нею. Створити нові вимоги до медичних закладів та до стандартів лікування громадян можна, тільки змінюючи систему охорони здоров’я. Популяризацію даного виду страхування президент Ліги страхових організацій України пропонує із запровадження медстрахування на підприємствах. Держава може дозволити роботодавцям зараховувати платежі з медстрахування робітників на виробничі затрати. Медичні поліси для пенсіонерів, безробітних та, можливо, для бюджетних працівників потрібно купувати за державний кошт. На все потрібно щонайменше п’ять років.

Чіткого алгоритму, як обрати ефективну страхову компанію та не потрапити на вудку фінансових аферистів, експерти не дають. Уважно читати договори, дивитися, яка регіональна сітка в компанії, звертати увагу на медустанови, з якими працює страховик та покладатися на досвід знайомих — оце і весь перелік порад.

Сучасний стан фінансування охорони здоров’я України є вкрай недостатнім і не створює передумов для здійснення якісної медичної допомоги в необхідних обсягах; особливо для соціально незахищених верств населення.

Медична галузь в Україні не має можливості користуватися перевагами ринкової економіки. Одного ж бюджетного фінансування недостатньо для нормальної взаємодії охорони здоров’я з іншими і галузями, які вже працюють за і законами ринкових відносин, тому система охорони здоров’я випробовує весь пакет проблем, пов’язаних з непогодженістю цих відносин.

Для покращення становища в галузі охорони здоров’я потрібні зміни в системі планування, фінансування, координація робіт усіх служб та закладів охорони здоров’я з іншими галузями діяльності. У спадок від колишнього СРСР незалежній Україні дісталась потужна мережа органів і закладів охорони здоров’я із значним кадровим та матеріально-технічним потенціалом. Дуже прикро було б втратити ці ресурси, розвалити систему охорони здоров’я населення, діяльність якої значною мірою залежить від ефективності керування нею. Як наслідок цього у країні з’явилось кілька форм медичного обслуговування — державна, приватна, комерційна та перші спроби страхової форми. На сьогодні створення страхових служб поки що може реально здійснюватись в аспекті додаткового резерву до діючої системи охорони здоров’я з метою контролю з боку суспільства за надходженням додаткових коштів та їх використанням для фінансування потреб держави в охороні здоров’я. Перехід системи охорони здоров’я на повне утримання за рахунок страхових фондів може розглядатись у перспективі. На підставі проведеного аналізу ринку медичного страхування можна зробити такий висновок: основний принцип організації охорони здоров’я — змішане децентралізоване медичне страхування.

2.2 Позиція МОЗ України щодо медичного страхування Україна стоїть на порозі запровадження загальнообов’язкового державного медичного страхування. Враховуючи важливість цього проекту, який стосується кожного громадянина, необхідно з високою відповідальністю поставитися до прийняття всіх рішень щодо вибору моделі страхової медицини, додаткових джерел фінансування, визначення посередників, які здійснюватимуть розподіл страхових коштів, етапності залучення різних ланок надання медичної допомоги тощо. Точкою зору МОЗ України поділився заступник міністра охорони здоров’я Ігор Яковенко.

Ідея запровадження медичного страхування в Україні не нова. Але практичних результатів поки що, на жаль, немає, хоча за цей період було підготовлено 11 законопроектів. Причина такої неефективності полягає в тому, що все має починатися з єдиного для влади і громадськості концептуального бачення цього питання. Адже система обов’язкового медичного страхування буде стосуватися всіх.

Дуже важливо визначити, яка саме модель страхової медицини якнайкраще підходить для нашої країни. Для того щоб це зробити, необхідно розглянути кілька груп факторів.

Перший з них — це джерела фінансування медичної галузі. Вони можуть бути бюджетними і додатковими. Бюджетне фінансування існує в нашій країні давно, воно досить потужне, але недостатнє. Сьогодні як одне з додаткових джерел фінансування можна розглядати фонд оплати праці шляхом підвищення відсотку відрахувань з нього.

Друга група чинників у медичному страхуванні полягає у визначені того, хто стане посередником між джерелами фінансування і одержувачами коштів. Ними можуть бути фонди страхування, страхові компанії та лікарняні каси.

Адміністрування коштів на медичне страхування, котрі повинні сплачуватись із різних джерел, має здійснюватись у такому порядку: вони акумулюються у спеціальному фонді бюджету, а їх розпорядником виступає МОЗ, яке буде здійснювати цю функцію через спеціально створену агенцію у складі міністерства. Зазначена агенція функціонуватиме за принципами, подібними до таких Державного пенсійного фонду, як орган виконавчої влади із спеціальним статусом при МОЗ.

До повноважень агенції має бути віднесено прогнозування обсягів медичної допомоги, планові розрахунки витрат для комунальних підприємств, організація процесу збору та розподілу коштів між закладами охорони здоров’я, укладання договорів із закладами охорони здоров’я про надання медичної допомоги населенню відповідних адміністративних районів та її оплату, проведення заходів з контролю та аудиту, зокрема якості медичних послуг, що надаються, ряд інших функцій.

З чого зараз необхідно починати діяти на шляху до введення страхової медицини? Спершу необхідно визначитись концептуально, встановити пріоритети та етапи впровадження нового економіко-організаційного механізму системи охорони здоров’я. Впровадження нового механізму в галузі пропонується проводити у кілька етапів із відпрацюванням усіх головних аспектів реформи на кожному із них.

2.3 Аналіз програм медичного страхування деяких страховиків в Україні

Розвиток страхування в Україні сприяв впровадженню низки програм, спрямованих на медичне обслуговування українців.

Оформити поліс ДМС в Україні пропонують понад 100 страхових компаній, хоча насправді зацікавлені в цьому виді страхування й роблять ставку на нього лише близько 20 компаній, які, власне, й тримають цей ринок.

Серед компаній-лідерів на ринку ДМС — «Просто-страхування», «ІНГО-Україна», «Провідна», «АСКА», «Інкомстрах», «PZU Україна», «Алькона», «Оранта», «Кредо-Класік», «Добробут», «НОВА» .

Зазвичай компанії пропонують ДМС за такими видами програм: амбулаторна допомога, стаціонарна допомога, невідкладна допомога та стоматологічна допомога. Страхувальник може придбати поліс ДМС як за кожною з програм окремо, так і поліс, що поєднує всі ці програми. Крім цього, страховики пропонують програму доставки й оплати медикаментів.

Наївно вважати, що поліс є панацеєю на всі випадки життя, і страховик оплатить будь-які медичні витрати, пов’язані з проханнями застрахованого. У договорі страхування чітко застерігаються обставини, в разі виникнення яких страхова компанія не бере на себе оплату медичних витрат.

Щоб обмежити себе від небажаних, так званих проблемних клієнтів, до укладання договору страхування потенційним застрахованим пропонується заповнити анкету про стан свого здоров’я або пройти медичне обстеження.

На основі отриманих даних страховик ухвалює рішення щодо укладання договору страхування, а також про вартість поліса. Стандартний поліс ДМС укладається терміном дії на рік. Його вартість залежить від програми ДМС, а також від лікувальних закладів, на базі яких передбачається лікувати застрахованого. Кожна страхова компанія має укладені договори з обслуговування своїх клієнтів практично з усіма приватними лікувальними закладами України, а також із більшістю державних клінік.

Зазвичай безпосереднім обслуговуванням застрахованих займається або диспетчерський центр при страховій компанії (так працюють компанії «Інкомстрах», «Провідна»), або асистанські компанії, послугами яких користуються практично всі працюючі за ДМС страхові компанії. Асистансом в Україні займаються лише кілька компаній, більша частина цього ринку належить таким компаніям, як «CORIS Ukraine», «Альфа-Асистанс» і «L.I.C.- Assistance» .

Медичне страхування не є обов’язковим видом страхування, а тому в основному щасливими власниками полісів ДМС в Україні стають співробітники підприємств і компаній, де страховка входить до соцпакету для співробітників.

До комплексної програми медичного страхування фізичних осіб, які проживають у Києві, від компанії «ІНГО Україна» входить поліклінічне обслуговування, екстрена та планова стоматологічна допомога, екстрена та планова стаціонарна допомога, невідкладна допомога, оплата медикаментів за системою відшкодування, цілодобове асистування від компанії «Альфа-Асистанс» .

Екстрена та планова стоматологічна допомога, оплата медикаментів при поліклінічному обслуговуванні здійснюється із франшизою в розмірі 20%, які треба буде оплатити за рахунок власних фінансів. Страховкою покриваються медикаменти, необхідні для надання невідкладної допомоги та стаціонарного лікування.

Залежно від цінової категорії медичних закладів, внесених у пакет обслуговування, компанія пропонує такі плани страхування: «Бізнес», «Напівлюкс», «Люкс», «Преміум», «Максимум». Зазначені класи програм вирізняються: ціновою категорією медичних закладів, внесених у базовий пакет обслуговування; обсягом покритих ризиків (медичних послуг); розміром страхової суми (сума, в рамках якої здійснюються страхові виплати при настанні страхової події); розміром страхової премії (вартість страхового поліса); набором бонусних програм.

Страхова сума за класом «Бізнес» становить 95 тис. грн. Ліміт на екстрену та планову стоматологічну допомогу становить 500 грн. На оплату медикаментів передбачено 750 грн.

Річний платіж на одного застрахованого становить 2442 грн. (без медикаментів при поліклінічному обслуговуванні); 3725 грн. (при франшизі 20% на стоматологічну допомогу й на оплату медикаментів, необхідних для амбулаторно-поліклінічного обслуговування); 3285 грн. (при франшизі 20% на оплату медикаментів, необхідних для амбулаторно-поліклінічного обслуговування. Програма не включає стоматологічну допомогу. Її треба буде оплатити із власних фінансів).

Страхова сума при страховці «Напівлюкс» становить 125 тис. грн. На екстрену та планову стоматдопомогу передбачено 1250 грн., на оплату медикаментів — 750 грн. Річний платіж становить: 3730,31 грн. (без оплати медикаментів при поліклінічному обслуговуванні); 4790 грн. (при франшизі 20% на стоматологічну допомогу та на оплату медикаментів, необхідних для амбулаторно-поліклінічного обслуговування); 3840 грн. (при франшизі 20% на оплату медикаментів, необхідних для амбулаторно-поліклінічного обслуговування, програма не містить стоматологічну допомогу (оплачується із власних фінансів)).

Вартість «Люкс» стартує від 4554 грн., «Преміум» — 6027 грн., «Максимум» — 7596 грн.

Річний страховий платіж можна розбити на 2 або 4 частини. При цьому поквартальна оплата здійснюється за схемою: 35% - 25% - 20% - 20%; оплата двічі на рік: 65% - 35%. Подорожчання поліса при щоквартальній оплаті становить 17−18%, при оплаті двічі на рік — 10%.

Компанія «Провідна» пропонує два класи програм добровільного медичного страхування: Classic і Elite. У програми включено поліклінічну допомогу, невідкладну стаціонарну допомогу, невідкладну медичну допомогу (виклик бригади невідкладної допомоги), медикаментозне забезпечення.

Програми рівня Classic передбачають співробітництво з державними та відомчими клініками. Застраховані за програмами Elite мають можливість скористатися також послугами комерційних медзакладів.

Страхова сума за класом Classic становить $ 20 тис., річний платіж — $ 500 на рік на одну людину (дорослого). При цьому витрати на медикаменти при амбулаторно-поліклінічному лікуванні компенсуються в розмірі до 700 грн. на рік. Перевищення суми компенсується із власних фінансів.

Страхова сума за класом Elite — $ 25 тис., річний платіж — $ 900. Ліміт на медикаментозне забезпечення становить 1500 грн. на рік.

У програми додатково можна включити планову та невідкладну стоматологічну допомогу. Так, при додатковому платежі 500 грн. здійснюється компенсація витрат у розмірі до1000 грн.; при платежі 750 грн. сума компенсації обмежена 1500 грн.

Страхові платежі вносяться один раз на рік.

Компанія «Альфа-Гарант» пропонує кілька програм комплексного медичного страхування: «Стандарт», «Бізнес» і «Еліт». Програми відрізняються рівнем амбулаторного та госпітального сервісу, переліком запропонованих медичних послуг і, відповідно, розміром страхового платежу та страхової суми. За програмами «Стандарт» і «Бізнес» обслуговування здійснюється переважно у відомчих установах із залученням комерційних служб, а якщо буде потреба — то й державних медичних закладів. За програмою «Еліт» обслуговування здійснюється в приватних лікувальних закладах із залученням відомчих, а якщо буде потреба — то й державних медичних закладів.

Можна придбати як комплексну програму медичного страхування, так і окремі пакети послуг: «Невідкладна медична допомога», «Невідкладна допомога + Екстрений стаціонар», «Невідкладна допомога + Екстрений стаціонар + Плановий стаціонар» .

Страхова сума на одну людину в страховому пакеті «Стандарт» становить 50 тис. грн. на рік, у пакеті «Бізнес» — 60 тис. грн., у пакеті «Еліт» — 85 тис. При цьому річний страховий платіж залежить від обраного набору послуг і становить від 2900 грн. до 5300 грн.

Ліміти на організацію й оплату медичних послуг при амбулаторно-поліклінічному обслуговуванні становлять 19,3 тис., 20 тис. і 30 тис. грн. відповідно. На стаціонарне медичне обслуговування (плановий і ургентний стаціонар) у кожному пакеті передбачено по 20 тис. грн. На оплату медпослуг можна витратити до 10 тис., 19 тис. або 23,5 тис. грн., відповідно. Страховий ліміт на стоматологічні послуги в пакеті «Стандарт» становить 300−700 грн., у «Бізнес» — 1000 грн., в «Еліт» — 1500 грн. Перевищення вказаних сум компенсується із власних фінансів.

Річний страховий платіж за умовами пакета «Стандарт» становить від 3,5 до 4,3 тис. грн. За «Бізнес» треба заплатити від 5,2 до 6,1 тис. грн., а за «Еліт» — 7,8−8,5 тис. грн.

Компанія «Крона» укладе договір за умови страхування не менше трьох осіб. Страхова сума становить 75 тис. грн. Ліміт на стоматологію — 1,5 тис. грн. Вартість поліса на одну людину становить 8 тис. грн.

За ці гроші клієнтові нададуть: стаціонарну медичну допомогу (як невідкладну, так і планову) у державних і відомчих медзакладах, амбулаторно-поліклінічну допомогу в комерційних клініках (крім шести найдорожчих і відомих), невідкладну медичну допомогу в комерційних медзакладах, а також профілактичний огляд (двічі на рік). СК також покриє видатки на медикаменти.

Страхова група «PZU Україна» пропонує добровільне медичне страхування на суму від 10 до 250 тис. грн. Найбільшою популярністю користуються поліси на 75 тис. грн. і 100 тис. грн.

Медичні послуги клієнтам компанії надають медзаклади, умовно розділені на 3 класи: А+ (брендові комерційні клініки), А (комерційні клініки) і Б (державні та відомчі медзаклади). І якщо інші компанії «прив'язують» ціну пакетів послуг до класу медичних закладів, на базі яких вони надаються, то в «PZU Україна» незалежно від вартості поліса клієнт може вибирати будь-який клас медзакладу для одержання послуг. Іншими словами, за фіксованої страхової суми вартість поліса визначає сам клієнт.

До послуг, вартість яких покривається основною страховою сумою, входять: амбулаторно-поліклінічна допомога, невідкладна медична допомога, планова стаціонарна медична допомога, невідкладна та стаціонарна стоматологічна допомога. При цьому ліміт вартості стоматологічних послуг вибирає сам клієнт: від 500 до 2 тис грн.

Ліміти на деякі види медичних послуг такі: профогляд — 1 тис. грн.; лікування захворювань, що передаються статевим шляхом, — 1,5 тис. грн.; дерматокосметологічні послуги — 1 тис. грн. Відповідно, перевищення лімітів клієнт оплачує із власних фінансів.

Порахуємо вартість страхового поліса на конкретних прикладах. При одержанні невідкладної медичної допомоги в медзакладах класу А+, невідкладної стаціонарної допомоги — в лікарні категорії Б, планової стаціонарної медичної допомоги — в клініках рівня А, при сумі ліміту на стоматологію в клініках класу, А на рівні 2 тис. грн. і страховій сумі в 75 тис. грн. — вартість поліса становитиме 3940 грн. на рік на людину. Якщо стоматдопомогу одержувати в клініці класу А+, то вартість поліса становитиме 4383 грн., якщо в клініці рівня Б — то 3400 грн.

Якщо ж розмір страхової суми дорівнює 100 тис. грн., то за аналогічних умов вартість поліса становитиме відповідно: 4076 грн. (стоматологія рівня А), 4522 грн. (А+) і 3545 (Б).

Більшість страховиків в умовах фінансово-економічної кризи воліють не працювати з фізособами, аргументуючи це збитковістю такої діяльності, та згортають програми, які діяли раніше. Однак на 2010 рік у планах багатьох страхових компаній активізація роботи на ринку ДМС.

медичний страхування здоров’я ринковий

Розділ 3. Перспективи розвитку медичного страхування в Україні

3.1 Зарубіжний досвід у реформуванні української медицини Останнім часом дискусія в українському суспільстві навколо можливості запровадження в Україні так званої «платної медицини» досягла широкого громадського резонансу. Ми перед собою та перед суспільством повинні визнати — в Україні уже давно існує платна медична допомога, хоча вона є не зовсім законною. Як же цивілізовано вирішують це питання у світі? Універсальної моделі чи формули запровадження медичного страхування і відповідно платних медичних послуг не існує. Кожна країна адаптовує ці механізми до власних реалій, — розповідає президент Всеукраїнського лікарського ловариства, голова Громадської ради МОЗ України Олег Мусій.

Так у США фінансування охорони здоров`я базується майже виключно на платній основі, яка реалізується через медичне страхування або безпосередньою оплатою громадянами за надану медичну допомогу. Страхова медицина у США значно відрізняється від західноєвропейської. У США відсутня єдина національна система медичного страхування. 75% працюючого населення США страхують їхні роботодавці у приватних страхових компаніях. Пропорція страхових внесків у цілому по країні така: 40% — держава, 40% — роботодавці та 20% — громадяни. Так як Конституція США не передбачає державного забезпечення медичною допомогою всіх громадян, крім соціально незахищених верств населення, тому певна частина населення, чиї доходи нижчі за межу бідності (пенсіонери, бідняки, інваліди), обслуговуються за державними програмами медичного страхування «Медікер» і «Медікейд». У зв’язку з високою вартістю медичної страховки і відносною добровільністю медичного страхування у США незастрахованими та відповідно незахищеними залишаються близько 17% населення країни, які у випадку необхідності звернення до лікаря повинні сплачувати за надану медичну допомогу з власної кишені, а це часто може складати річний і більше дохід громадянина.

У Німеччині діє принцип обов’язкового медичного страхування, але передбачена можливість виходу певної категорії населення із державної системи та її участь у приватному страхуванні за умови контролю держави за його якістю.

В Ізраїлі і Швейцарії переважає добровільне страхування здоров`я, а обов`язкове існує лише щодо осіб окремих професій.

Система охорони здоров`я Канади в основному спирається на лікарів первинного медичного догляду, які становлять 51% від усіх лікарів-практиків. Вони є проміжною ланкою між пацієнтом та лікарями-спеціалістами і клінікою, контролюючи діагностичні обстеження та відпуск ліків за рецептами. Окрім загальнодержавної системи медичного страхування, провінції та території також забезпечують медичним обслуговуванням ту частину населення, якій потрібні додаткові медичні послуги, — людей похилого віку, дітей та безробітних. Це і безкоштовні ліки, і стоматологічна допомога, і послуги окуліста, і протезування та інвалідні візки.

Медичне страхування в Канаді є системою ощадних рахунків, коли всі кошти належать робітникові й невитрачені на лікування залишки накопичувально переходять із року в рік. Це дозволяє капіталізуватися коштам ринку медичних послуг, а з іншого боку, ця система відразу привертає увагу споживачів медичних послуг, надаючи їм упевненість у тому, що ці відрахування назавжди залишаються їхньою власністю. Проте і тут є один недолік — окремому індивідууму може знадобитися дуже дороге лікування і його накопичувального рахунку просто не вистачить. Тим часом держава почала здійснювати додаткові страхові платежі на випадок екстравитрат від повного до часткового покриття, залежно від віку та стану здоров’я пацієнта. З іншого боку, ця модель страхування вважається економною, оскільки зацікавлена участь пацієнта і усуває зайві видатки.

На сьогодні саме Канадська система охорони здоров’я вважається однією з найкращих у світі, де саме пацієнт та його кошти у розумінні «платної медицини» є найбільш захищеними.

Заслуговує на увагу також і досвід оплати медичних послуг та надання медичної допомоги у такій країні як Бельгія, де пацієнт всю суму сплачує безпосередньо лікарю, а потім страховий фонд (лікарняна каса) повертає йому витрачені кошти. Залежно від виду надання медичних послуг та хвороби і до якого рівня надання медичної допомоги звернувся хворий ці кошти повертаються чи повністю, чи частково. Також заслуговує на увагу система виплати громадянам бонусів за здоров’я, коли людина яка не звертається за медичною допомогою певний час та веде здоровий спосіб життя отримує за це кошти.

Отже підсумовуючи вищенаведене доводиться констатувати, що універсальної, чи найкращої системи надання медичної допомоги та оплати за них у світі не існує. Кожна країна обирає свій шлях самостійно.

Хочеться мати надію, що Україна, при запровадженні страхової медицини, нової системи надання медичної допомоги, введення платної медицини та системи оплати за надані послуги перейме саме позитивний світовий досвід та врахує ті помилки, через які пройшли інші країни, а не буде винаходити власний велосипед, як завжди, чомусь, з квадратними чи трикутними колесами.

3.2 Удосконалення системи медичного страхування Медичне страхування — одна з найважливіших складових ефективного функціонування національної системи охорони здоров’я. Актуальність цієї проблеми полягає в тому, що медичне страхування є формою захисту від ризику, який загрожує найціннішому в особистому і суспільному плані - здоров’ю і життю людини.

Нині система охорони здоров’я знаходиться в критичній ситуації, яка потребує рішучих дій з боку держави. Бюджетні кошти, які виділяються на медицину, недостатні і дають змогу покрити лише мізерну плату медичного і обслуговуючого персоналу. Практично не фінансуються такі статті витрат, як придбання медикаментів, медичного обладнання, ремонт приміщень, харчування хворих.

Вихід із ситуації, що склалася, експерти галузі вбачають у системі багатоканального фінансування, де особливу роль буде відведено медичному соціальному страхуванню, коли замовником медичних послуг є страховик, оплачуючи реально надані послуги і контролюючи їхню якість. Цей метод існує у багатьох країнах і довів свою ефективність. За прогнозами, із впровадженням обов’язкової страхової медицини сума грошових коштів, що виділяються на рік на медичне обслуговування однієї особи, може збільшитися удвічі.

У Верховній Раді знаходяться кілька відповідних законопроектів, проте жоден з них не є компромісним. Зокрема, на початку поточного року було внесено на розгляд депутатів законопроект № 3155 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», яким пропонується запровадити в Україні з 1 січня 2010 р. загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування. Автори законопроекту вважають одним з можливих напрямів реформування медицини перехід від системи виключно бюджетного фінансування сфери охорони здоров’я до нової, бюджетно-страхової моделі, що базується на соціальному страхуванні. Вона припускає фінансування цільовими страховими внесками працедавців, фондами соціального страхування, державою, а також за бюджетні кошти різних рівнів.

Баченням страховиків у вирішенні проблеми існування системи обов’язкового медичного страхування є впровадження бюджетно-страхової моделі за якої система фінансування охорони здоров’я буде здійснюватися на трьох рівнях: державне фінансування, обов’язкове медичне страхування та добровільне медичне страхування.

Така модель зокрема закладена в проекті Закону України «Про фінансування охорони здоров’я та медичне страхування», який розроблений за участю представників комітету по охороні здоров’я, материнства і дитинства Верховної Ради України, комітетом по питаннях медичного і особистого страхування Ліги страхових організацій України, асоціації Українського медичного страхового бюро.

Згідно даного законопроекту, медична допомога буде фінансуватися за рахунок бюджетних коштів — це буде перший рівень або базовий, життєзберігаючий.

Другий рівень — основний, здоров’язберігаючий — це обов’язкове медичне страхування, яке оплачується страховими компаніями, котрі мають відповідну ліцензію на здійснення відповідного виду медичного страхування. До страхових компаній, котрі займаються обов’язковим медичним страхуванням ставляться особливі вимоги (досвід роботи, наявність належним чином підготовлених страхових продуктів, зокрема договорів страхування, наявність працівників з відповідним досвідом роботи, фінансові вимоги тощо).

Третій рівень — сервісний, який фінансуватиметься за рахунок програм добровільного медичного страхування та покриватиме все те, що не покривається двома попередніми рівнями.

Трирівнева бюджетно-страхова модель окрім впровадження багатоканального фінансування системи охорони здоров’я та різних рівнів надання медичного обслуговування з правом добровільного вибору громадянами рівня отримання медичної допомоги, дозволить вирішити проблеми у сфери охорони здоров’я, що може значно поліпшити якість та повноту надання медико-санітарної допомоги всім категоріям населення з дотриманням вимог щодо захисту прав пацієнтів.

Необхідним вважається також проведення ряду заходів організаційного характеру, у тому числі, прийняття нормативно-правових актів, які б забезпечили вирішення таких важливих проблем як:

1. Забезпечення конкурентного середовища на ринку медичних послуг у разі прийняття законодавчих актів з питань обов’язкового соціального медичного страхування.

2. Створення умов розвитку добровільного медичного страхування в якості ефективного доповнення до обов’язкового соціального медичного страхування, яке б забезпечувало покриття витрат за надання медичної допомоги, понад або в межах обсягу і рівня, визначених програмами обов’язкового соціального медичного страхування.

3. Посилення зацікавленості роботодавців у турботі про збереження здоров’я своїх працівників шляхом встановлення економічних стимулів щодо коштів, які направлятимуться підприємствами на добровільне медичне страхування.

4. Законодавче врегулювання питання щодо можливості юридичними особами (роботодавцями) включення витрат на сплату страхових платежів за договорами добровільного медичного страхування своїх працівників до складу собівартості продукції.

5. Підвищення надійності страхових організацій, що працюватимуть у системі добровільного медичного страхування, шляхом встановлення вимог до їхнього ліцензування відповідно до чітко встановлених критеріїв.

6. Забезпечення надходження коштів у систему добровільного медичного страхування, підвищення зацікавленості медичних установ, роботодавців і громадян шляхом створення уніфікованої оптимальної системи класифікації та ціноутворення на медичні послуги.

7. Забезпечення контролю за використанням єдиних стандартів усіма медичними установами, що працюють у системі добровільного медичного страхування, незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості та організаційно-правової форми.

Така система заходів дозволить створити умови для найбільш повного задоволення потреб населення в одержанні доступної і високоякісної медичної допомоги, зменшить навантаження на державний та місцеві бюджети та долю тіньової медицини в системі медичного обслуговування, допоможе уникнути необґрунтованих витрат на надання зайвих медичних послуг з метою одержання додаткового прибутку, підвищить фінансовий стан працівників медичних установ.

Реформація системи медичного обслуговування в Україні з подальшим переходом до обов’язкового страхування громадян — шлях, який зможе розв’язати більшість проблем медичної галузі держави.

Висновок Виходячи з вищесказаного, можна зробити лише один висновок, що альтернативи системі медичного страхування не існує.

Медичне страхування — це єдиний шлях для виходу охорони здоров’я України з економічної й соціальної кризи.

За роки незалежності України в сфері страхових відносин відбулися кардинальні зміни, у ході яких сформувалася нова система страхування, створилися нові для вітчизняної економіки страхові послуги, нові суб'єкти страхових відносин.

Проблеми, які склалися на сучасному страховому ринку України, до кінця не вирішені. Відсутність достатньої законодавчої бази, яка б свідчила про проведення державою активної структурної політики на ринку страхових послуг і порівняно невеликий фінансовий потенціал українських страховиків і низький рівень платоспроможності страхувальників, недостатній податковий стимул і низька страхова культура населення стали актуальною проблемою сучасності, що вимагає негайного рішення.

Медична галузь України залишається найменш реформованою, а тому недостатньо пристосованою до сучасних вимог ринкових відносин.

На сьогодні виникла очевидна необхідність реформування системи охорони здоров’я України. Існуюча система державного фінансування медицини викликає справедливі дорікання як з боку медичного персоналу, так і з боку населення, що обслуговується в державних лікувально-профілактичних установах. Адже якість медичних послуг залишається досить низьким. Посилюються протиріччя між обсягами державних гарантій щодо охорони здоров’я населення й можливостями їхнього бюджетного фінансування.

Отже, на основі аналізу літературних джерел із проблематики запровадження обов’язкового медичного страхування, варто відзначити, що цей вид страхування потребує чіткого визначення правових, організаційних та фінансових засад запровадження такої системи. Ефективне забезпечення прав громадян на охорону здоров’я є першочерговим соціальним пріоритетом.

Список використаних джерел

1) Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. — К.: Знання, 1997. -216с.

2) Осадець С. С. Страхування: Підручник. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2002. — 599 с.

3) Новосельська Л.І. Шляхи запровадження медичного соціального страхування в Україні // Науковий вісник. — 2008. — № 18.1. — с.82−85.

4) Окунський А. Р. Медичне страхування в Україні: проблеми і перспективи // Медичне право України: проблеми становлення та розвитку. Матеріали I Всеукраїнської науково-практичної конференції., м. Львів. — 2007. — № 19. — с.203−209.

5) Терешко Х. Я. Історико-правова регламентація медичного страхування в Україні: деякі аспекти // Медичне право України: проблеми становлення та розвитку. — 2007. — № 19. — с.312−317.

6) Чкан І.О. Історичні аспекти розвитку медичного страхування в Україні // Економічний простір. — 2008. — - с.19−26.

7) http://www.day.kiev.ua

8) http://intkonf.org

9) http://www.apteka.ua

10) http://fingid.com/ua

11) http://kredituem.net

12) http://health.unian.net/ukr