Контроль якості транспортно-експедиційних послуг в Україні

РОЗДІЛ І. ЗАСАДИ ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

1.1. Основні положення стосовно транспортно-експедиційного обслуговування Російський спеціаліст із комерційної логістики Ю. М. Неруш деталізує окремо транспортне і експедиційне обслуговування. Згідно його тверджень, транспортне обслуговування визначається як діяльність транспортно-експедиторських підприємств, що пов’язана з процесом переміщення вантажів у просторі і часі з наданням транспортуючих, завантажувально-розвантажувальних послуг і послуг зберігання. Експедиційне обслуговування він визначає як складову частину процесу руху товарів від виробника до споживача і включає виконання додаткових робіт і операцій, без яких процес транспортування є неможливим.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 1 липня 2004 року № 1955;IV.

Згідно цього Закону, транспортно-експедиторська послуга — це робота, що безпосередньо пов’язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Транспортно-експедиторська діяльність визначається як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Дія Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного.

Крім вищезазначеного закону відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності в Україні регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України «Про транспорт» (232/94-ВР), «Про зовнішньоекономічну діяльність» (959−12), «Про транзит вантажів» (1172−14), іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо.

Згідно нормативних документів експедитор визначається як суб'єкт господарювання, яких за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Клієнт являє собою споживача послуг експедитора, який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору. Клієнтом може бути як фізична так і юридична особа.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб'єкти господарювання.

Основним завданням державного регулювання транспортно-експедиційної діяльності є захист економічних інтересів України, подальше становлення, розвиток та формування ринку транспортно-експедиторських послуг.

До основних завдань експедитора в процесі надання даного виду послуг можна віднести:

— Забезпечення оптимального транспортного обслуговування, а також організація перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів);

— Фрахтування національних, іноземних суден;

— Своєчасне відправлення вантажів;

— Здійснення робіт, пов’язаних з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробко, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів;

— Ведення обліку надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів;

— Організація охорони вантажів під час їх перевезення, зберігання;

— Організація експертизи вантажів;

— Оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю;

— Надання заявок на відправлення вантажів та нарядів на відвантаження;

— Здійснення страхування вантажів;

— Підготовка та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту;

— Оптимізація руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат;

— Здійснення розрахунків з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів;

— Оформлення документів та організація робіт відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог;

— Надання підготовленого транспорту з додатковим обладнанням;

— Надання інших допоміжних транспортно-експедиторських послуг, що передбачені договором транспортної експедиції та не суперечать законодавству.

1.2. Договір транспортного експедирування та його виконання Відповідно до «Правил планування перевезень вантажів», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 9 грудня 2002 р. № 873 [2], перевезення вантажів здійснюються на підставі договорів про організацію перевезень за місячними планами, за пред’явленням, за окремими замовленнями відправників (вантажовласників або за їх дорученням — експедиторських організацій). У разі систематичного здійснення перевезень вантажів між залізницею і відправником укладається договір про організацію перевезень вантажів. Одноразове ж перевезення може здійснюватися також за окремим замовленням без укладення договору на умовах, погоджених залізницею і відправником.

Відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона, або експедитор, зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони, клієнта, виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, які пов’язані з перевезенням вантажу.

Договір даного виду укладається у письмовій формі, а також передбачає ряд важливих обов’язкових умов. До таких істотних умов договору відносяться:

1) відомості про сторони договору:

1.1. для юридичних осіб — резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;

1.2. для юридичних осіб — нерезиденті України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;

1.3. для фізичних осіб — громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів;

1.4. для фізичних осіб — іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України;

2. вид послуги експедитора;

3. вид та найменування вантажу;

4. права та обов’язки сторін;

5. відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили;

6. розмір плати експедитору;

7. порядок розрахунків;

8. пункти відправлення та призначення вантажу;

9. порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта;

10. строк (термін) виконання договору;

11. усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зовнішньоекономічні договори або, як їх ще називають, контракти транспортного експедирування повинні відповідати вимогам законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.

Крім того, експедитори можуть укладати довгострокові, генеральні, договори транспортного експедирування у разі систематичного надання послуг клієнтові.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов’язань за договором іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник чи вантажоодержувач.

Платою експедитору вважаться кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору. У плату не включаться витрати експедитора на оплату послуг або робіт інших осіб, залучених до виконання договору експедирування, на оплату зборів, обов’язкових платежів, що сплачуються при виконанні договору.

Підтвердженням витрат експедитора є документи, які являть собою різного виду рахунки, накладні тощо, видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

До таких документів відносяться:

— авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);

— міжнародна автомобільна накладна (CMR);

— накладна СМГС (накладна УМВС);

— коносамент (Bill of Landing);

— накладна ЦІМ (СІМ);

— вантажна відомість (Cargo Manifest);

— інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до його призначення.

Для організації міжнародних вантажних перевезень транспортно-експедиторськими компаніями необхідне виконання ряду умов [3]:

— здійснення реєстрації транспортних засобів;

— отримання відповідної ліцензії (дозволу) на здійснення перевезень;

— забезпечення необхідної сертифікації транспортних засобів;

— виконання необхідних митних процедур;

— страхування вантажів та відповідальності перевізника;

— забезпечення відповідних умов праці та відпочинку для екіпажів транспортних засобів;

— візове забезпечення водіїв.

Крім того, до міжнародних перевезень вантажів допускаються резиденти України, що мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше, ніж три роки. При виконанні міжнародних перевезень резиденти України повинні мати дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; ліцензійну картку на транспортний засіб; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності щодо безпеки руху, екологічної безпеки та енергозбереження вимогам країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень у випадку перевезення вантажів.

1.3. Права та обов’язки експедитора і клієнта відповідно Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»

Законом передбачені основні права та обов’язки перевізників та клієнтів, що забезпечує відповідальність учасників експедиційних відносин за недотримання умов договору чи у зв’язку з порушенням законодавства.

Таким чином експедитор (перевізник) має право обирати або змінювати самостійно вид транспорту та маршрут перевезення, порядок перевезення вантажу, а також порядок виконання транспортно-експедиційних послуг, діючи в інтересах клієнта, згідно з відповідним договором; відступати від вказівок клієнта в порядку, передбаченому договором. Він має право на відшкодування додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору, але в погоджених з клієнтом обсягах, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта. Перевізник може притримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту сплати плати і відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта. А також експедитор має право не приступати до виконання обов’язків експедирування до отримання від клієнта всіх необхідних документів та всієї необхідної інформації щодо властивостей вантажу, умов його перевезення, та іншої інформації необхідної для виконання експедитором своїх обов’язків, що передбачені законом транспортного експедирування.

Клієнт має право визначати маршрут прямування вантажу та вид транспорту; вимагати від експедитора надання інформації про хід перевезення вантажу; давати вказівки експедитору, які не суперечать договору транспортного експедирування та документам, наданим експедитору. Він може змінювати маршрут доставки вантажу і кінцевого вантажоодержувача, завчасно повідомивши про це експедитора, з відшкодуванням витрат на зміну маршруту відповідно до договору транспортного експедирування.

Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші права експедитора та клієнта.

Цим законом також встановлені основні обов’язки учасників відносин у сфері транспортування.

Таким чином, експедитор зобов’язаний надавати послуги згідно з договором і вказівками клієнта, погодженими у встановленому порядку. За необхідності відступати від вказівок клієнта, зокрема в разі виникнення загрози пошкодження вантажу, безпеці людей і довкіллю, перевізник зобов’язаний попередньо отримати згоду клієнта на таке відступлення. У разі якщо немає можливості попередньо повідомити про це або якщо відповідь на такий запит не отримано експедитором у належний за наявними обставинами строк, експедитор має право діяти на свій розсуд, повідомивши клієнта про свої дії, як тільки таке повідомлення стане можливим.

Клієнт зобов’язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, кості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, а також іншу інформацію, що необхідна для виконання перевізником своїх обов’язків за договором транспортування, та документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення.

Клієнт також зобов’язаний у порядку, передбаченому договором, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Договором крім вищезазначених можуть бути передбачені й інші обов’язки експедитора та клієнта.

Експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.

За невиконання або неналежне виконання обов’язків, які передбачені договором і Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором.

Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, к і за власні дії.

Усі спори, що виникли в процесі надання послуг транспортної експедиції вирішуються відповідно до закону.

Висновки до Розділу І

На сучасному етапі сформувалося безліч підходів до визначення поняття транспортно-експедиційного обслуговування, що в Україні знайшло своє відображення у головному документі, що регламентує транспортну діяльність, Закону України «Про транспортне експедирування». Відповідно до цього закону транспортно-експедиторська послуга — це робота, що безпосередньо пов’язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Транспортно-експедиторська діяльність визначається як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Транспортні перевезення різного виду здійснюються на підставі договорів, що укладаються у письмовій формі між експедитором та клієнтом, про організацію перевезень за місячними планами, за пред’явленням, за окремими замовленнями відправників (вантажовласників або за їх дорученням — експедиторських організацій).

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні, до яких відносяться авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Landing); накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість (Cargo Manifest) та ін.

Крім цього, законом передбачені основні права та обов’язки перевізників та клієнтів, що забезпечує відповідальність учасників експедиційних відносин за недотримання умов договору чи у зв’язку з порушенням законодавства.

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕДУРИ НАДАННЯ ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИЦІЙНИХ ПОСЛУГ. ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ

2.1 Характеристика та класифікація транспортно-експедиційних послуг Транспортно-експедиційне обслуговування може здійснюватися як самим підприємством, так і посередниками.

Транспортно-експедиційні посередники — це фізичні чи юридичні особи, що організують транспортно-експедиційне обслуговування, але самі можуть і не примати безпосередньої участі в процесі перевезення. Сутність транспортно-експедиційного обслуговування полягає в тому, що спеціалізовані транспортні підприємства визначаються як підприємства логістики, оскільки вони безпосередньо пов’язані з розподілом товарів між виробником і споживачем.

Тому суб'єктами надання транспортно-логістичних послуг є різного роду транспортні і транспортно-логістичні компанії. Вони, по суті, є логістичними посередниками — зазвичай юридичними особами, що організовують транспортно-логістичне обслуговування, при цьому можуть самі не приймати безпосередньої участі в процесі перевезення. Такі посередники і є основними учасниками ринку транспортно-експедиційних послуг.

Сфера транспортно-експедиторської діяльності включає в себе цілий ряд послуг, які представлені на рисунку 1.

Рисунок 2.1 — Різновиди послуг в рамках транспортно-експедиційної діяльності

Кожний вид транспортно-експедиційних послуг, в свою чергу включає ряд суто логістичних та змішаних операцій, специфіка виконання яких надає транспортно-експедиторському обслуговуванню тієї чи іншої форми. Перелік послуг, що відносяться до тієї чи іншої складової транспортно-експедиційної діяльності наведений у табл. 2.1.

Слід відмітити, що наведена в таблиці класифікація демонструє основні види послуг в рамках транспортно-логістичного або транспортно-експедиційного обслуговування в загальному вигляді, але цей перелік може бути розширений в залежності від наступних умов: специфіки вантажів; характеристики транспорту і рухомого складу, що використовується для перевезення; специфіки формування парку морського, автомобільного, залізничного і авіаційного транспорту, що забезпечують мультимодальне обслуговування перевезень.

Таблиця 2.1

Складові елементи послуг в рамках транспортно-експедиційної діяльності

Д. Дж. Бауэрсокс пропонує розподіляти сервісні послуги транспортно-логістичного обслуговування в залежності від часу їх здійснення. Таким чином, транспортно-логістичні операції розподіляються на три групи:

1. «Передпродажні» — операції і роботи з формування системи транспортно-логістичного сервісу;

2. Роботи з надання транспортно-логістичних послуг, що здійснюються в процесі економічної діяльності клієнтів;

3. «Післяпродажні» — логістичний сервіс, що надається після здійснення перевезення [3, с.56−60].

Дещо іншу класифікацію пропонує український дослідник Таньков К. М., згідно якої транспортно-експедиційні послуги класифікуються за двома критеріями []:

1. За характером здійснюваних операцій:

1) транспортно-логістичні послуги, що включають організацію і безпосереднє перевезення вантажів від замовника до отримувача;

2) завантажувальні/розвантажувальні послуги:

— завантаження вантажу на транспортні засоби;

— розвантаження транспортних засобів;

— маркування партій вантажів;

— комплектація і укрупнення вантажних партій поставок;

— перевантаження вантажу з одного транспортного засобу на інший тощо.

3) експедиторські послуги:

3.1) комплексні експедиторські послуги, що включають всі складові транспортно-експедиційного сервісу від моменту прийому вантажів для перевезення до моменту їх розвантаження у клієнта:

— прийом вантажів для перевезення на складі замовника/відправника;

— підготовка вантажу до транспортування;

— завантаження транспортних засобів;

— організація перевезення;

— охорона вантажу;

— розвантаження вантажів та їх складування на території (складі) клієнта;

— здача вантажу та оформлення відповідної документації;

— здійснення розрахунків за послуги;

— зворотній зв’язок з вантажовідправником [37, с. 65].

3.2) локальні експедиторські послуги — послуги, що притаманні певним етапам обслуговування:

— для відправки вантажу — приймання, маркування, пакування вантажів, оформлення необхідної документації;

— для супроводження вантажу — забезпечення цілісності та недоторканості вантажів у дорозі, здійснення необхідних перевантажень тощо;

— для організації прибуття вантажу — інформування про надходження вантажу, контроль за його прибуттям, організація розвантаження, оформлення відповідних документів, інформування вантажовідправника.

2. Залежно від суб'єктів надання транспортно-логістичних послуг:

1) послуги, що надаються власними транспортним відділом з використанням власних транспортних активів;

2) послуги, що надаються власним логістичним відділом з використанням найманих транспортних активів;

3) послуги, що здійснюються спеціалізованими установами та організаціями [21,37].

2.2 Технологія надання та організація транспортно-експедиційного обслуговування Як вже зазначалось транспортно-експедиційне обслуговування може здійснюватися як самим підприємством так і посередниками. Транспортно-експедиційні посередники — це фізичні чи юридичні особи, що організують транспортно-експедиційне обслуговування, але самі можуть і не примати безпосередньої участі в процесі перевезення. Сутність транспортно-експедиційного обслуговування полягає в тому, що спеціалізовані транспортні підприємства визначаються як підприємства логістики, оскільки вони безпосередньо пов’язані з розподілом товарів між виробником і споживачем.

Метою логістики транспортно-експедиційного обслуговування є комплексна оптимізація транспортно-експедиційних операцій та мінімізація відповідних витрат на їх здійснення.

Організація транспортно-експедиційного обслуговування може здійснюватися централізовано і децентралізовано.

При децентралізованій організації перевезень доставку вантажів здійснює одержувач, який замовляє транспорт, виконує навантаження, експедирування та розвантаження вантажу. При цьому постачальник не зацікавлений у механізації вантажних робіт, скороченні простоїв рухомого складу та ефективному його використанні [].

Централізовані перевезення здійснюють спеціалізовані транспортно-експедиційні підприємства. Централізоване перевезення організаціями посередників здійснюється на основі договорів.

Організація централізованих перевезень передбачає:

— укладання договорів з вантажовласниками;

— складання змінно-добових планів перевезень;

— розробку раціональних маршрутів перевезень і графіків роботи рухомого складу;

— складання оперативних планів перевезень;

— визначення видів транспортних засобів та їх кількості;

— вибір транспортно-технологічних систем транспортування вантажів;

— організацію транспортно-експедиційного обслуговування.

Організація централізованого перевезення включає в себе ряд необхідних етапів, що складають технологічний процес надання послуг транспортної експедиції. До таких етапів відносять складання змінно-добових планів перевезень, календарних графіків, розробка логістичної концепції транспортно-експедиційного обслуговування, в основі якої лежить маршрутизація перевезень.

Розглянемо деякі елементи організації централізованих перевезень.

Слід відмітити, що одним із найбільш важливих елементів для раціоналізації перевезень в рамках логістичного обслуговування є змінно-добовий план. Цей план розробляється для розподілення транспортних засобів і замовлень та регламентації їх виконання, він містить:

— інформацію про найменування замовника, пункт призначення доставки та одержувача вантажу;

— дані про вантаж: тип і назва вантажу, обсяг перевезень, підходящий спосіб навантаження і розвантаження відповідно до типу вантажу і виду транспортного засобу, час подачі рухомого складу для перевезення;

— інформацію про наявні маршрути перевезень;

— інформацію про розподіл транспортних засобів по замовленнях;

— дані про необхідну кількість транспортних одиниць у рухомому складі;

— результати узгодження роботи транспортних засобів у вантажно-розвантажувальних пунктах.

До змінно-добового плану заносять також такі дані: найменування замовника; час подачі рухомого складу; пункт призначення та одержувача; назву вантажу; спосіб навантаження і розвантаження; марку автомобіля; обсяг перевезень.

Календарний графік перевезень складається, а потім узгоджується з клієнтом. Для цього:

1) аналізують показники використання транспортних засобів, які обслуговують підприємство оптової торгівлі, складський комплекс, базу;

2) визначають та узгоджують зі споживачем добову поставку продукції;

3) визначають можливості вантажних робіт на складському комплексі та розвантажувальних робіт у споживачів;

4) складають карти дислокації вантажоотримувачів;

5) визначають та обґрунтовують відстані перевезення вантажів;

6) вантажоотримувачів групують за напрямами та розмірами доставки;

7) визначають часові рамки надання транспортно-експедиційних послуг.

Основою вирішення завдань, пов’язаних із централізованими перевезеннями є розробка логістичної концепції транспортно-експедиційного обслуговування, в основі якої лежить маршрутизація перевезень.

Маршрутизація перевезень — це створення маршрутів, що дають змогу визначити обсяг перевезень вантажів, кількість рухомого складу та мінімізувати транспортно-експедиційні витрати.

На автомобільному транспорті вони можуть бути маятникові і кільцеві.

Маятникові маршрути — це маршрути, за яких шлях слідування автомобіля між двома вантажними пунктами неодноразово повторюється. Вони можуть бути зі зворотним холостим пробігом, зі зворотним, не повністю навантаженим пробігом, зі зворотним навантаженим пробігом.

Кільцевий маршрут — слідування автомобіля по замкнутому колу, з'єднуючи декілька споживачів або постачальників.

В основі організації внутрішньовиробничого транспортування лежить встановлення маршрутів міжцехових перевезень. Основними видами маршрутів на підприємстві є також маятниковий та кільцевий. До їх різновидів відносять променевий та зональнокільцевий маршрути перевезень.

При розробці схем руху необхідно враховувати міжцехову кооперацію, можливість поєднання різних систем маршрутів з метою зменшення холостих пробігів.

При маятниковій системі транспортний зв’язок між пунктами здійснюється за двома варіантами: в одному напрямку з вантажем, в іншому порожняком; в обох напрямках з вантажем.

Схема променевих маршрутів застосовується для доставки вантажів із одного пункту в декілька пунктів чи, навпаки, із декількох пунктів в один (поставка готової продукції із декількох цехів).

Схема кільцевих, зоно-кільцевих маршрутів забезпечує вантажне обслуговування декількох споживачів вантажів, розташованих у зоні цього кільця, за один рейс.

Графік доставки — це узгоджений графік роботи посередницьких, автотранспортних організацій і підприємств.

При розробці графіка доставки необхідно врахувати такі умови:

1) наявність необхідної продукції на складських комплексах посередників;

2) наявність транспортних засобів для обслуговування складського комплексу посередників з урахуванням продукції, що постачається, і середнього завантаження автомобіля.

3) здатність вантажоотримувача вчасно прийняти вантажі і розвантажити транспортний засіб.

Як правило, складають сіткові графіки доставки, що відображають технологічний зв’язок і послідовність робіт. Вони складаються з вузлів, які позначені колами, і з'єднань їх ребер (стрілок). Кожному вузлу відповідає якась дія, яка означає закінчення того чи іншого етапу робіт, кожній стрілці (ребру графіка) відповідає визначена робота, яка сприймається як процес, а не кінцевий результат.

Синтезом вибору оптимального транспортного засобу та способу перевезення вантажу є вибір цілої транспортно-технологічної системи. Ця система передбачає визначення можливого та найбільш ефективного укомплектування вантажу відповідно до обраного транспортного засобу для перевезення. Загальновизнаними транспортно-технологічними системами перевезення вантажів є:

1) контейнерна — найбільш розповсюджена і універсальна система доставки, що використовується для перевезення крупних партій вантажів на залізничних платформах або спеціальних судах-контейнеровозах. Ця система зазвичай застосовується при поєднанні морського транспорту із залізничним, а також при поєднанні автомобільного та водного транспорту. За зовнішніми розмірами (довжина, ширина, висота) та внутрішнім об'ємом контейнери виділяють трьох типів: 1) малотоннажні - для прямих автомобільних перевезень і у критих вагонах; 2) середньотонажні - для прямих автомобільних і змішаних автомобільно-залізничних і залізнично-водних перевезень; 3) крупнотоннажні - як для прямих автомобільних так і для всіх типів змішаних перевезень.

2) ролкерна — система перевезення вантажів, що використовується при горизонтальному способі обслуговування судна; система використовується для здійснення перевезень змішаних вантажопотоків на короткі відстані;

3) пакетна — система доставки вантажів, що потребує спеціального упакування вантажів. Дана система вимагає здійснення витрат на утримання складських приміщень, а також на закупку пакувальних матеріалів; ця система може застосовуватися як для перевезення невеликих партій, так і для укрупнених партій вантажів;

4) ліхтеровозна — ця система передбачає застосування відокремлюваних плавучих ємностей і зазвичай використовується в мілководних портах.

Визначивши основні нюанси централізованої організації транспортно-логістичного обслуговування вантажних перевезень можемо визначити типову структуру процесу вантажних перевезень.

2.3 Методичні підходи до оцінки якості транспортно-експедиційного обслуговування перевезень Розроблення і використання системи оцінювання ефективності транспортно-експедиційних послуг направлено на оптимізацію і підвищення ефективності діяльності всього підприємства. Здійснення оцінки ефективності направлені на вирішення чотирьох основних завдань: 1) моніторинг логістичних операцій; 2) контроль за процесом виконання транспортно-логістичного обслуговування; 3) оперативне управління на основі виявлених тенденцій; 4) розроблення подальших тактичних та стратегічних дій для вдосконалення логістичного процесу.

Розроблення системи оціночних показників здійснюється поетапно:

1. Формування стратегічних цілей підприємства;

2. Визначення причинно-наслідкових зв’язків між стратегічними і тактичними цілями компанії;

3. Вибір показників і визначення цільових значень;

4. Визначення зв’язків показників з бізнес-процесами на підприємстві;

5. Розробка тактичних і стратегічних заходів.

З точки зору внутрішньої оцінки ефективності діяльності транспортно-експедиційного підприємства, головним критерієм є прибуток, що отримує фірма. Розмір прибутку транспортно-логістичного підприємства буде залежати від собівартості перевезень. Собівартість же, в свою чергу визначається через розрахунок витрат на транспортування вантажу. Для визначення таких витрат, зазвичай, застосовують формулу, яка враховує всі основні складові витрат на доставку вантажу від замовника до отримувача.

Таким чином, можна розрахувати розмір транспортних видатків фірми, що припадають на одну тонну за наступною формулою (2.1):

С = С1 + С2 + С3 (2.1)

де С — сумарний розмір витрат на доставку вантажу від замовника до отримувача (за певний період);

С1 — сума витрат, пов’язаних з доставкою вантажу до магістрального транспорту (і вивезенням з нього) під'їзним шляхом або змінним видом транспорту; визначається за формулою:

С1 = Свп * Lп де Свп — витрати на перевезення вантажу під'їзним шляхом або іншим видом транспорту до пунктів відправлення і призначення за 1 т/км;

Lп — відстань підвезення вантажу до магістрального транспорту (або його вивезення), км;

С2 — витрати на навантаження і розвантаження вантажу як на магістральному, так і на транспорті, котрий підвозить вантаж;

С3 — сума витрат, що пов’язані з перевезенням магістральним транспортом, що розраховуються за такою формулою (2.2):

С3 = Спк + Ср * Lп (2.2)

де Спк — сума витрат початкових та кінцевих операцій, пов’язаних з магістральним видом транспорту на 1 тонну вантажу;

Ср — сума витрат на рух вантажу, що перевозиться на 1 т/км;

Lп — відстань перевезення вантажу на магістральному виді транспорту, км.

Визначити витрати транспортних ресурсів у розрахунку на одиницю виробленої та реалізованої продукції можна за допомогою показника транспортоємності продукції (фі), що визначається за формулою (2.3)

фі = (2.3)

де — обсяги транспортної роботи, виконаної для забезпечення виробництва та реалізації продукції і-го виду, т (км);

— обсяги виробленої та реалізованої продукції і-го виду, т;

і =1, …, n — кількість видів продукції.

Повна собівартість транспортних витрат визначається за наступною формулою (2.4):

? Sпов = Sпост + Sзм + Sз-р + Sдор (2.4)

де Sпост — постійні витрати;

Sзм — змінні витрати;

Sз-р — витрати на завантажувально-розвантажувальні роботи;

Sдор — дорожні витрати.

Собівартість 1 т-км Sт-км розраховується шляхом ділення повної собівартості Sпов на загальну кількість виконаних тонна-кілометрів за певний період? Р (2.5):

Sт-км = Sпов? Р (2.5)

Для ефективної оцінки рівня витрат та собівартості транспортних послуг необхідно визначити сутність кожного виду витрат. До постійних витрат відносимо накладні витрати, заробітню плату водіїв (умовно), а також амортизаційні відрахування (в частині, що призначена для повного відновлення рухомого складу). Ці витрати зазвичай розраховують на 1 годину перебування автомобіля на підприємстві незалежно від того, де він знаходився — на лінії, в ремонтній зоні чи в простої.

Змінними для транспортно-логістичного підприємства є витрати, що залежать від пробігу автомобіля, До них відносять затрати на паливо, мастильні матеріали, технічне обслуговування, ремонт автомобілів, амортизацію рухомого складу (в частині, що призначена для капітального ремонту). Ці витрати розраховуються на 1 км пробігу.

Завантажувально-розвантажувальні витрати включають всі затрати на виконання цих робіт (оплата праці грущиків, експедиторів і механізаторів, що обслуговують механізми, вартість електроенергії, матеріалів і т.д.). Ці витрати розраховують на 1 тонну перевезеного вантажу або 1 годину завантажувально-розвантажувальних робіт. Дорожніми називають витрати, пов’язані із будівництвом, ремонтом і утриманням доріг. Ці витрати зазвичай відносять на 1 т-км або на 1 км пробігу.

Тепер розглянемо критерії та показники об'єктивної оцінки якості транспортно-експедиційного обслуговування.

Існує безліч підходів до визначення критеріїв ефективності транспортно-експедиційних послуг. Розглянемо найбільш універсальні підходи, що можуть бути застосовані для будь-якого типу транспортно-логістичних підприємств. За методикою П.Р. Нівена, ефективність транспортно-експедиційного обслуговування може бути оцінена за шістьма параметрами:

1. Вантаж — доставка необхідного вантажу;

2. Якість — доставка вантажу необхідної якості в незмінному стані;

3. Кількість — доставка вантажу в необхідній кількості;

4. Час — доставка в потрібний час;

5. Місце — доставка в потрібне місце;

6. Затрати — доставка вантажу за мінімальних витрат.

Окландер М.А. стверджує, що якість транспортно-логістичного обслуговування може бути також охарактеризована за такими критеріями: своєчасність здійснення перевезення (транспортування повинно бути розпочатим без затримок і виконаним в установлений термін); повнота перевезень (транспортування має бути здійснено для всього обсягу вантажу); збереження вантажу (процес транспортування не повинен призвести до втрат та зниження якості вантажу); економічність транспортування (забезпечення замовнику мінімізацію витрат на транспортування вантажів).

Для визначення інтегрального показника рівня якості транспортно-логістичного обслуговування (кі) необхідно враховувати не лише значення окремих його складових, але і їхню вагомість (ранг) і визначати його значення за наступною формулою (2.6):

експедитор клієнт договір транспортний кі = (2.6)

де, , , — коефіцієнт відповідно своєчасності перевезень, повноти перевезень, збереження вантажів, економічності перевезень;

, , — коефіцієнт вагомості відповідно своєчасності перевезень, повноти перевезень, збереження вантажів, економічності перевезень.

Важливим критерієм, що дозволяє адекватно оцінити систему транспортно-експедиційного або логістичного обслуговування є рівень логістичного сервісу. Даний показник розраховується за наступною формулою (2.7):

з = (2.7)

де з — рівень логістичного сервісу ;

M — кількісна оцінка теоретично можливого обсягу логістичних послуг;

m — кількісна оцінка фактично наданого обсягу логістичних послуг.

Для оцінки рівня логістичного сервісу вибираються найбільш значимі види послуг, тобто послуги, надання яких потребує значних витрат, а не надання такого роду послуг — з значними втратами на ринку.

Для оцінки якості транспортно-експедиторського сервісу можна використати універсальний методичний підхід, що оснований на використанні GAP-моделі Зейтгамла або «моделі розходжень». Суть даної моделі полягає у визначенні стратегій і процесів, які фірма може використати для досягнення переваг у обслуговуванні клієнтів. Центральним елементом моделі є «споживче розходження», що полягає у неспівпадінні споживчих очікувань і сприйняття послуги. На практиці дана модель є складною для застосування, адже елемент «сприйняття послуги» є фактично функцією багатьох перемінних, які необхідно визначити. В загальному вигляді спрощена модель має наступний вигляд (рис. 2.2) [43,54].

Рисунок 2.2 — Спрощена GAP-модель оцінки якості послуг Спрощена GAP-модель виглядає наступним чином (рис. 2.3)

Рисунок 2.3 — Спрощена схема GAP-моделі Зейтгамла Таким чином, за допомогою цієї моделі менеджмент компанії може визначити причини незадоволеності клієнтів якістю експедиторського сервісу і прийняти відповідні заходи щодо усунення такого невдоволення.

Крістофер Лавлок розширив модель розходжень до семи факторів, при цьому дещо змінивши логічну послідовність практичного дослідження згідно моделі. Для транспортно-логістичного сервісу його семиступінчаста модель буде містити такі розходження:

1. Розходження в знаннях — розходження між тим, як очікування споживачів визначив постачальник транспортно-логістичних послуг і фактичними потребами і очікуваннями клієнтів;

2. Розходження в стандартах — розрив між тим, як сприймається очікування споживачів управлінським персоналом логістичної фірми і стандартами якості, встановленими в компанії;

3. Розходження в наданні послуг — різниця між встановленими стандартами і реальною продуктивністю транспортно-логістичної компанії в порівнянні з цими стандартами;

4. Розходження у внутрішніх комунікаціях — розрив між тим, що презентує (рекламує) компанія та тим, що думає сервісний персонал про характеристику сервісного логістичного продукту, рівень якісного обслуговування і про те, якої якості сервіс здатна фактично надати компанія.

5. Розходження у сприйнятті - розходження між тим, на якому рівні фактично надається обслуговування і тим, як клієнти сприймають рівень отриманих послуг.

6. Розходження у інтерпретації - розрив між тим, що фактично обіцяє фірма у процесі маркетингових комунікацій (перед безпосереднім наданням послуг) і тим, що очікує споживач виходячи з цих обіцянок.

7. Розходження в обслуговуванні - різниця між тим, що очікує споживач і тим, як він сприймає послугу, яку він фактично отримав [51,53].

Розходження з другого по п’ятий — вважаються внутрішніми розходженнями логістичної фірми, і якщо компанія не зможе усунути свої внутрішні розриви, то не зможе позбутися і зовнішніх.

Очевидно, що існує велика кількість математичних і логічних методів оцінки рівня якості надання транспортно-експедиційних послуг, що допомагають менеджменту експедиторських підприємств і клієнтам оптимально оцінити ступінь ефективності послуг, рівень задоволення потреб клієнтів, визначити слабкі і сильні місця в рамках даної діяльності, і скорегувати відповідно до цього систему менеджменту і впровадити інновації.

Висновки до Розділу ІІ

Таким чином, з’ясовано, що транспортно-експедиційне обслуговування може здійснюватися як самим підприємством так і посередниками. Транспортно-експедиційні посередники — це фізичні чи юридичні особи, що організують транспортно-експедиційне обслуговування, але самі можуть і не примати безпосередньої участі в процесі перевезення. Сутність транспортно-експедиційного обслуговування полягає в тому, що спеціалізовані транспортні підприємства визначаються як підприємства логістики, оскільки вони безпосередньо пов’язані з розподілом товарів між виробником і споживачем.

Метою логістики транспортно-експедиційного обслуговування є комплексна оптимізація транспортно-експедиційних операцій та мінімізація відповідних витрат на їх здійснення.

Організація транспортно-експедиційного обслуговування може здійснюватися централізовано і децентралізовано.

Існують декілька варіантів і наукових підходів стосовно класифікації транспортно-експедиційних послуг. Найоптимальніший підхід до цього завдання знайшов український дослідник Таньков К. М. Він пропонує класифікувати послуги даного виду за двома критеріями: за характером здійснюваних операцій (транспортно-логістичні, завантажувально-розвандажувальні, експедиторські) та залежно від суб'єкта надання послуг (послуги, що надаються власним транспортним відділом з використанням власних транспортних активів; з використанням найманих транспортних активів, але власним відділом; послуги, що здійснюються спеціалізованими установами та організаціями).

Таким чином, на сучасному етапі сформувалося безліч підходів до визначення сутності складових системи транспортно-експедиційного обслуговування, що в комплексі характеризують її в декількох аспектах. По-перше, з функціональної точки зору транспортно-логістичне або експедиційне обслуговування є системою організації перевезень, при якій забезпечується доставка вантажу з необхідним транспортним, інформаційним, технологічним, фінансовим, митним та різного роду логістичним супроводженням. По-друге, з точки зору інституційного складу, є системою взаємодії транспортно-експедиторських посередників, що різняться функціональною специфікою послуг та величиною їх комплексу. Слід зазначити, що методичні підходи до оцінки якості транспортно-логістичного обслуговування направлені на: 1) визначення специфіки виконання таких параметрів перевезення як час, місце, вантаж, кількість та витрати; 2) визначення темпів та об'ємів виконання послуг; 3) визначення ступеня задоволення потреб клієнтів.

Розроблення і використання системи оцінювання ефективності транспортно-експедиційних послуг направлено на оптимізацію і підвищення ефективності діяльності всього підприємства. Здійснення оцінки ефективності направлені на вирішення чотирьох основних завдань: 1) моніторинг логістичних операцій; 2) контроль за процесом виконання транспортно-логістичного обслуговування; 3) оперативне управління на основі виявлених тенденцій; 4) розроблення подальших тактичних та стратегічних дій для вдосконалення логістичного процесу.

РОЗДІЛ ІІІ. ЯКІСТЬ НАДАННЯ ПОСЛУГ ТРАНСПОРТНОГО ЕКСПЕДИРУВАННЯ. КРИТЕРІЇ ВИБОРУ ЕКСПЕДИТОРІВ

3.1 Особливості та основні показники якості роботи експедиторських організацій Продуценти транспортно-експедиційних послуг можуть здійснювати такі види діяльності:

— приймання заявок на перевезення та укладання договорів про транспортно-експедиційне обслуговування;

— попереднє планування перевезень (вибір типу транспорту, перевізника, страхувальника, попередній розрахунок витрат);

— приймання вантажів та підготовку до перевезення;

— організація перевезення та перевалки вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та повітряним транспортом;

— організація перевезень зовнішньоторговельних вантажів різними видами транспорту по територіях зарубіжних країн відповідно до умов контрактів;

— надання послуг, пов’язаних із накопиченням, доробкою, сортуванням та комплектуванням вантажів;

— оформлення документів відповідно до митних, карантинних і санітарних вимог, страхування вантажів;

— ведення обліку надходження та відправлення вантажів з портів і залізничних станцій;

— організація експертизи вантажів у портах і на залізничних станціях;

— здійснення навантаження та розвантаження транспортних засобів за цінами і тарифами, визначеними чинним законодавством України;

— контроль руху вантажопотоку і розгляд інцидентів;

— здійснення кількісного і якісного аналізів вантажопотоків;

— інформування клієнтів щодо руху вантажів.

Підприємствам-виробникам продукції, а також підприємствам-продавцям дуже вигідно користуватися послугами транспортно-експедиційних посередників, адже таким чином вони зменшують свої постійні затрати за рахунок зменшення логістичних затрат, тобто затрат на транспортування товару.

До основних переваг експедиторів в економічній діяльності можна віднести наступні[]:

1. Кожна партія вантажу може бути перевезена з найменшими витратами за рахунок консолідації вантажів (збору вантажів із декількох клієнтів).