Вдосконалення організації перевезення пасажирів на приміському маршруті Тернопіль-Глещава (ч/з Сороцьке)

Курсовий проект з дисципліни: «Організація автомобільних пасажирських перевезень»

на тему: «Вдосконалення організації перевезення пасажирів на приміському маршруті Тернопіль-Глещава (ч/з Сороцьке)»

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ЗАГАЛЬНИЙ РОЗДІЛ

1.1 Обґрунтування теми курсового проекту

1.2 Основні напрямки вирішення теми проекту

2. ДОСЛІДНИЦЬКИЙ РОЗДІЛ

2.1 Коротка характеристика АТП

2.2 Характеристика маршруту

2.3 Дорожні і кліматичні умови

2.4 Недоліки організації перевезень та пропозиції її покращення

3. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗДІЛ

3.1 Запропонована організація перевезення пасажирів

3.1.1 Визначення пасажиропотоку

3.2 Вибір типу рухомого складу

3.3 Розклад руху автобуса

3.4 Розрахунок техніко-екплуатаційних показників роботи автобуса на маршруті

4. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ РОЗДІЛ

4.1 Диспетчерське управління

4.2 Організація праці водіїв

4.3 Первинна транспортна документація

5. ЗАХОДИ ПО ОХОРОНІ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА І ЕКОНОМІЇ ПММ

5.1 Розробка заходів по економії ПММ

5.2 Заходи по охороні навколишнього середовища ВИСНОВОК ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

ВСТУП

Автомобільний транспорт займає в Україні провідне місце не тільки в економіці, а й у соціальній сфері - з огляду на його призначення: він є єдиним видом транспорту, який доставляє пасажирів і вантажі «від дверей до дверей «і може функціонувати незалежно від інших видів транспорту.

Транспорт — це галузь народного господарства, яка через систему шляхів сполучення здійснює зв’язки між населеними пунктами та промисловими і сільськогосподарськими об'єктами (підприємствами).

Покращення матеріального і культурного рівня життя народу збільшує кількість спеціалізованого рухомого складу, реконструкцію існуючих і будівництво нових автомобільних доріг, автовокзалів і пасажирських автостанцій сприяє підвищенню потреб населення в пересуванні. Автобусами щорічно перевозиться більше трьох мільярдів пасажирів, що в три рази перевищує об'єм перевезення всіх інших видів транспорту.

Подальше зростання частки пасажирських перевезень автомобільним транспортом потребує збільшення довжини впорядкованих автомобільних доріг з твердим покриттям. Аналіз показує, що 80% автобусного парку — застарілі марки транспортних засобів, вік яких перевищує 10р. Із усього парку в належному стані знаходиться тільки 70% облікової кількості автобусів. Збільшення загального числа автобусів за останні роки виникло за рахунок ввезення в Україну автобусів закордонного виробництва, переважно малої пасажиромісткості.

Незважаючи на значне збільшення об'єму перевезень, організація автобусних сполучень і якість обслуговування пасажирів все ще не повністю відповідає сучасним потребам.

У загальному числі автобусів тільки біля 15% відповідають сучасним вимогам перевезення пасажирів. Парк автобусів, відноситься до пасажирського транспорту загального користування, що виконує регулярні маршрутні перевезення, складає 23% від загальної кількості автобусів.

Питома вага мікроавтобусів в автобусному парку загального користування досягла 40% і більше. Вони виконують до 50% об'єму перевезень пасажирів міського та приміського сполучення.

Головною проблемою пасажирського транспорту є підвищення ролі автомобільного транспорту загального користування. На продуктивність їх праці впливає: незадовільний розвиток транспортної сітки та маршрутної системи; нераціональне використання транспорту загального користування; погана якість транспортного обслуговування; зменшення парку автобусів; недосконалість системи швидкісних та експресних автобусних маршрутів у містах та заміських сполученнях.

На пасажирському автомобільному транспорті розроблено ряд заходів для підвищення продуктивності праці автомобільного транспорту загального користування.

1. ЗАГАЛЬНИЙ РОЗДІЛ

1.1 Обґрунтування теми курсового проекту

Урбанізація призводить до того, що жителям населених пунктів потрібно доїжджати до місць роботи, які не завжди збігаються з місцем проживання. Тема курсового проекту полягає в вдосконаленні організації перевезення пасажирів на приміському автобусними маршруті Тернопіль-Глещава (ч/з Сороцьке).

Цей маршрут має протяжність близько 43 км., і сполучає такі села: Тернопіль > Товстолуг > Грабовець > Козівка > Сороцьке > Ілавче > Іванівка > Глещаве. Маршрут Тернопіль-Глещава дає змогу людям доїхати до місця роботи та інших важливих пунктів.

В даному курсовому проекті буде описаний метод вдосконалення перевезення пасажирів автомобільним транспортом по приміському маршруту Тернопіль-Глещава (ч/з Сороцьке).

1.2 Основні напрямки вирішення теми проекту

Для початку потрібно вивчити організацію перевезення пасажирів по міському маршруту «Тернопіль-Глещава (ч/з Сороцьке)».

Виявити недоліки і недосконалості та на основі матеріалів вивчення пасажиропотоків розробити:

1. розклад руху автобусів;

2. організацію праці водіїв;

3. диспетчерське управління і безпеку руху;

4. скоординувати розклад руху автобуса з іншими видами транспорту.

Також для вирішення теми про удосконалення перевезень на даному маршруті не останню роль відіграє удосконалення праці водіїв.

Всередині цієї системи передбачено: покращення якості обслуговування пасажирів, покращення якості технічного обслуговування і ремонту автобусів, систематичне удосконалення нормативно-технічних і методичних документів на основі використання набутого досвіду і досягнення науково-технічного процесу, матеріальне і моральне стимулювання, покращення якості і ефективності праці.

2. ДОСЛІДНИЦЬКИЙ РОЗДІЛ

2.1 Коротка характеристика АТП

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міськавтотранс», яке іменується надалі «Товариство», створено на засадах угоди громадянами України шляхом об'єднання майна для ведення підприємницької діяльності. Товариство з обмеженою відповідальністю «Міськавтотранс» створене на підставі добровільної згоди фізичних осіб, від 18.03.2004 року, які об'єднали свої кошти з метою задоволення громадських потреб. Порядок створення і функціонування Товариства відображений в Статуті.

Товариство створене з метою надання послуг населенню, отримання прибутку від підприємницької діяльності, задоволення матеріальних та соціально-побутових потреб його учасників. Надання транспортних послуг, зокрема здійснення міжнародних та внутрішніх автомобільних, вантажних та пасажирських перевезень. Створення та експлуатація автостоянок, паливнозаправних станцій, надання авто сервісних послуг. Розробка, виробництво, впровадження нових технологій і устаткування в галузі громадського харчування, виробництва, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції. Виробництво пристроїв, установок для створення мікроклімату, сервісу, комфортності.

2.2 Характеристика маршруту

Маршрут — це шлях проходження автобуса між початковими та кінцевими пунктами з визначеними на дорозі місцями для посадки і висадки пасажирів. Маршрут Тернопіль-Глещава (ч/з Сороцьке), є приміським оскільки він знаходиться в межах області і його протяжність становить 43 км.

Перевезення на даному маршруті здійснюється автобусами БАЗ-А079.13 «Пролісок», пасажиромісткість автобуса складає: загальна — 25 сидячих місць.

Таблиця 2.1. Характеристика маршруту.

Акт відповідності паспорта маршруту було проведено комісією в складі:

Голова комісії: Циклиняк П.П.

Члени комісії: Бруд Л.Г.

Поважна С.О.

Остап’юк В. В

2.3 Дорожні і кліматичні умови

Тернопільська область знаходиться у глибині материка і тому на її клімат значний вплив мають континентальні повітряні маси, які несуть суху погоду.

Територія Тернопільської області має помірно-континентальний клімат із нежарким літом, м’якою зимою і достатньою кількістю опадів.

На клімат області має вплив також рельєф. Існують відмінності в температурах повітря, кількості опадів, напрямі та силі вітру у різних частинах області, на межиріччях і в долинах рік, на горбогір'ях і в зниженнях.

В усі пори року територія області перебуває під впливом циклонів, які формуються над Атлантичним океаном. Середньорічна температура повітря коливається від 6,9°С у центральній частині області до 7,4°С на півночі і півдні.

Вторгнення на територію області континентальних мас повітря призводить до значних коливань температури в усі пори року. Улітку температура може підніматися до +37°С, а взимку — опускатися до -34°С.

На території області випадає достатня кількість опадів (550−700 мм на рік). Найбільше їх на заході і на північному заході, найменше — на південному сході. Найбільша кількість опадів випадає влітку, найменша — узимку. У літній період часто бувають зливи, нерідко — грози, а іноді - град. Сніговий покрив утворюється в другій половині грудня і тримається, як правило, до першої декади березня. Товщина його незначна (8−10 см).

Швидкість вітру коливається в середньому від 4,5 до 6,0 м/сек. Сильні вітри (понад 11 м/сек) дмуть рідко, найчастіше — узимку і навесні

У другій половині зими нерідко бувають завірюхи, ожеледиця. Упродовж року на території області переважають північно-західні та північно-східні вітри, улітку переважають північно-східні.

Середня температура повітря коливається від ?5 °C в січні до +19 °C в липні. Середньорічна кількість опадів становить 550−700 мм. Усі пори року перебувають під впливом циклонів, які формуються над Атлантичним океаном.

На території області чітко виділяються пори року. Кожна з них має свої особливості.

Дорожні умови Тернопільщини знаходяться у хорошому стані. Мережа автомобільних доріг загального користування Тернопільської області на 1.01. 2012 року становить 5006,5 км, із них 4981,7 км (99,5%) з твердим покриттям.

За значенням автомобільні дороги області поділяються на:

— дороги державного значення — 688,8 км, з них:

а) міжнародні - 305,4 км;

б) національні - 119,8 км;

в) регіональні - 263,6 км.

— дороги місцевого значення — 4317,7 км, з них:

а) територіальні - 645,1 км;

б) обласні - 474,9 км;

в) районні - 3197,7 км.

Всі інші автомобільні дороги, крім доріг розташованих у населених пунктах, є внутрішньогосподарськими технологічними дорогами, які обслуговуються власниками об'єктів, до яких вони прокладені.

За типами покриття автомобільні дороги області поділяються на:

— асфальтобетон — 1381,6 км або 28% від загальної протяжності;

— чорно щебеневе шосе — 2287,6 км або 46%;

— щебеневе і гравійне шосе — 1260,7 км або 25%;

— бруківка — 51,8 км або 1%.

Розподіл автомобільних доріг за категоріями такий:

— І категорія — 19,9 км або 0,4% від загальної протяжності;

— ІІ категорія — 458,8 км або 9,2%;

— ІІІ категорія — 1047,4 км або 20,9%;

— ІV категорія — 2177,8 км або 43,5%;

— V категорія — 1277,8 км або 25,5%;

— ґрунтові - 24,8 км або 0,5%.

Область займає 19-те місце за протяжністю доріг з твердим покриттям, 17-те — за протяжністю доріг з чорним покриттям, 15-е — за загальною протяжністю доріг державного значення, 9-е — за рівнем забезпеченості дорогами з твердим покриттям на 1000 чоловік населення, 6-е — по величині відношення протяжності доріг державного значення до протяжності доріг місцевого значення та 1-е місце — із забезпеченості дорогами з твердим покриттям на 1 км² території.

На мережі автомобільних доріг області налічується 819 мостів і шляхопроводів загальною довжиною 12 768 пм, з них: залізобетонні - 811 шт. / 12 570 пм і металеві - 8 шт. / 198 пм, та 5270 водоперепускних труб загальною довжиною 71 866 пм.

З метою покращання комфортності і безпеки руху транспортних засобів та пішоходів дороги загального користування області облаштовані такими технічними засобами організації дорожнього руху:

— автопавільйони — 708 шт.;

— автобусні зупинки — 1317 шт.;

— майданчики стоянок та відпочинку учасників руху — 223 шт.;

— туалети — 166 шт.;

— придорожні криниці та джерела питної води — 98 шт.;

— дорожні знаки — 38 773 шт.;

— направляючі стовпчики — 38 920 шт.

— дорожня розмітка — 1800 км;

— транспортні огородження — 268 542 пм;

— підземні пішохідні переходи — 1 шт.;

— естакади і оглядові ями — 17 шт.;

— тротуари і пішохідні доріжки — 939 км.

Усі автомобільні шляхи можна класифікувати як магістральні, швидкісні та регіональні, територіальні, місцеві з перехідним покриттям, ґрунтові, польові, лісові, з розподільною смугою. Магістральні та швидкісні шляхи нанесено на картах із зазначенням найбільш вантажонапружених та пасажиронапружених напрямків.

Дороги області на протязі усього року придатні до експлуатації.

2.4 Недоліки організації перевезень та пропозиції її покращення

В організації міських перевезень пасажирів є ряд недоліків: нераціональне використання транспорту загального користування, незадовільне забезпечення парку автобусів та легкових автомобілів достатньою кількістю паливно-мастильних матеріалів та запасних частин, велика кількість холостих пробігів, мала провізна здатність автобусів в години пік на пасажиронапружених ділянках, незадовільна якість обслуговування пасажирів.

Всі ці недоліки суттєво впливають на продуктивність праці автомобільного транспорту тому для покращення організації міських перевезень пасажирів та підвищення продуктивності праці курсовим проектом пропоную наступні пропозиції:

1. Вдосконалити систему розробки графіків роботи водіїв.

2. Підвищити рівень обслуговування пасажирів шляхом обладнання зупинок.

3. Належного інформування про зупинки зміни руху на маршруті, а також про існування зупинок за вимогою на даному маршруті.

4. Удосконалити структуру парку автобусів та легкових автомобілів, а також підвищити техніко-експлуатаційні якості рухомого складу.

Також серед масштабних недоліків України є дороги, якість яких в теперішній час низька. Ще одною важливою проблемою є досить високі ціни на пальне, що супроводжує зростання цін на проїзд. Ці дві проблеми є всезагальними і потрібно приймати терміново міри щодо їхнього вирішення.

3. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗДІЛ

3.1 Запропонована організація перевезення пасажирів

На основі отриманих даних в дослідницькому розділі необхідно розробити заходи які дозволяють підвищити якість обслуговування пасажирів, зменшити затрати на перевезення і збільшити доходи. Для цього необхідно обстежити пасажиропотік і на основі матеріалів обстеження пасажиропотоку розробити розклад руху, провести вибір рухомого складу організувати правильне диспетчерське управління і роботу водіїв.

3.1.1 Визначення пасажиропотоку

Пасажирообіг характеризує навантаження транспортної сітки в одному напрямку за одиницю часу. Пасажирообіг або транспортна робота автобуса характеризується обсягом автобусних перевезень з урахуванням відстаней перевезень пасажирів. Визначається пасажирообіг шляхом множення кількості перевезених пасажирів на відстань перевезень. Пасажирообіг змінюється по годинах доби, днях тижня та порах року, а також по довжині маршруту і напрямку руху. В осінній період здебільшого сільське населення їде в місто, щоб продати свою продукцію і за це отримати прибуток.

Є такі методи обстеження пасажирообігу:

1. Звітно-статичний.

2. Натуральні методи обстеження:

— табличний;

— звітно-табличний;

— анкетний;

— талонний;

— наглядний (візуальний).

3. Автоматизовані методи обстеження — контактний та неконтактний.

При обчисленні пасажиропотоку я використовував табличний метод, який базується на опитувані пасажирів, дає найбільш повні відомості про пасажирообіг в тому числі дані, що характеризують розподіл поїздок пасажирів між зупиночними пунктами маршруту, пересадки пасажирів і своєчасність здійснення перевезення.

Таблиця 3.1. Вивчення пасажиропотоку ранкового рейсу.

Загальний пасажирообіг ранкового обороту: 1554 (пас.км) Таблиця 3.2. Вивчення пасажиропотоку вечірнього рейсу.

Загальний пасажирообіг вечірнього обороту: 1390 (пас.км) На основі даних матеріалів з обстеження пасажиропотоку визначаємо:

1. Визначаємо загальний обсяг перевезених пасажирів ранкового і вечірнього рейсів:.

(пас.) (3.1)

?Q_р. — кількість пасажирів, що зайшли в автобус під час ранкового рейсу;

?Q_в. — кількість пасажирів, що зайшли в автобус під час вечірнього рейсу;

(пас.)

2. Визначаємо обсяг очікуваний обсяг перевезення:

(3.2)

Q_д. — к-ть пасажирів, що були перевезені на даному маршруті за ранковий та вечірній рейс;

4 — кратне число к-ті оборотів;

А — к-ть автобусів, які здійснюють перевезення на даному маршруті;

K_p=0,8 — коефіцієнт нерівномірності;

(пас)

3. Розраховуємо пасажирооборот за ранковий і вечірній рейси:

пас. км (3.3)

L — відстань між зупинками;

H — к-ть пасажирів, що перебувають в автобусі;

(пас.км.)

Аналогічно здійснюємо розрахунок пасажирообороту на інших ділянках даного маршруту, результати записуємо в таблиці.

4. Визначаємо планований пасажирообіг:

(3.4)

n — к-ть проміжних зупинок;

L_об — довжина обороту;

q_н — номінальна місткість автобуса;

(пас.км)

5. Розраховуємо очікуваний пасажиропотік за добу:

(пас.км.) (3.5)

?Р_р. — сума пасажирообігу за рейси;

4 — кратне число к-ті оборотів;

А — к-ть автобусів, які здійснюють перевезення на даному маршруті;

K_p=0,8 — коефіцієнт нерівномірності;

(пас.км.)

6. Розраховуємо середню довжину їздки пасажирів:

(км.) (3.6)

Р_доб. — пасажиропотік за добу;

Q_заг. — загальний обсяг перевезень;

(км.)

7. Розраховуємо коефіцієнт місткості автобуса:

(3.7)

Р_д. пасажиропотік за добу;

Р_пл. — планований пасажиропотік;

8. Розраховуємо коефіцієнт змінності:

(3.8)

(3.9)

9. Розрахунок технічної швидкості:

(км/год.) (3.10)

L_м. — довжина маршруту;

Т_р. — час руху;

(км/год.)

10. Розрахунок експлуатаційної швидкості:

(км/год.) (3.11)

L_м — довжина маршруту;

Т_н — час руху;

(км/год.)

3.2 Вибір типу рухомого складу

Для перевезення пасажирів я обрав автобус БАЗ А079.14 (Еталон). Автобус малого класу, призначений для перевезення пасажирів на міських та приміських маршрутах. Випускається з 2002 року Бориспільським автозаводом.

«Еталон» базується на індійському шасі ТАТА LPT-613 Bus, що є ліцензійним продуктом концерну «Daimler», і обладнаний дизельним двигуном, що розвиває потужність 130 к.с.

Таблиця 3.3. Технічна характеристика автобуса БАЗ-А079.13 «Пролісок» .

3.3 Розклад руху автобуса

Розклад руху автобуса повинен бути максимально раціональним і забезпечувати:

1. Якісне обслуговування населення, а саме забезпечити пасажирам найкращі умови користування автобусом і пересування з найменшими затратами часу ;

2. Рух автобусів у відповідності з пасажирообігом на маршруті;

3. Частота руху;

4. Високу ефективність використання пробігу;

5. Дотримання правил дорожнього руху;

Маючи технічну швидкість, а також відстань між зупинками, визначаємо час проїзду на першій ділянці:

(год) (3.12)

L — відстань між зупинками;

V_т — технічна швидкість;

(год) Отже, автобус відправившись в 6 ³⁰ прибуде на зупинку о 6 ⁴⁶, витративши 1 хв. на посадку і висадку пасажирів, відправиться о 6 ⁴⁷.

Час проїзду на інших ділянках визначається аналогічно, дані заносимо в таблицю.

Таблиця 3.4. Розклад руху автобуса на маршруті Тернопіль — Глещава ч/з Сороцьке

3.4 Розрахунок техніко-екплуатаційних показників роботи автобуса на маршруті

маршрут перевезення пасажиропотік автобус Вихідні дані:

Довжина маршруту: L_м = 86 км Час роботи автобуса:

— в наряді: Т_н=6,5 год.

— на маршруті: Т_м=4,75 год.

Стоянка автобуса на проміжних зупинках за оборот: Т_п.з.=0,2 год.

Стоянка автобуса на кінцевій зупинці за оборот: Т_к.з.=1 год.

Місткість автобуса: q_н=25

Технічна швидкість: V_т= м/год.

1. Визначаємо час рейсу:

(год.) (3.13)

Т_рух. — час руху;

?Т_п.з. — час проміжних зупинок;

Т_к.з. — час стоянки кінцевої зупинки;

(год)

2. Знаходимо час обороту:

Т_об.=2Т_р.,(год.) (3.14)

Т_р. — час руху;

Т_об.=2Ч=2,2_.,(год.)

3. Знаходимо число рейсів

(3.15)

Т_м — час роботи автобуса на маршруті;

Т_р — час рейсу;

4. Знаходимо число оборотів:

(3.16)

Z_p — число рейсів;

5. Визначаємо продуктивність автобуса в пасажирах:

(3.17)

q_н — місткість автобуса;

Z_p — кількість рейсів;

г — коефіцієнт місткості автобуса;

Кзм — коефіцієнт змінності;

7. Визначаємо продуктивність автобуса в пасажиро-кілометрах:

(3.18)

Q_доб — продуктивність автобуса в пасажирах;

L_сер — середня довжина їздки пасажира;

8. Проводимо розрахунок пробігів:

(км.) (3.19)

L_м — довжина маршруту;

Z_об — число оборотів;

(км.)

(км.) (3.20)

L_п — прямий пробіг;

?l₀ — сума нульових пробігів;

(км.)

9. Визначаємо коефіцієнт використання пробігу:

(3.21)

L_п — прямий пробіг;

L_з — загальний пробіг;

4. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ РОЗДІЛ

4.1 Диспетчерське управління

Диспетчерське управління рухом транспортних засобів (інформаційно-диспетчерські послуги) як комплекс заходів, направлених на координування руху транспортних засобів та регулювання транспортного процесу шляхом оперативного інформування водіїв транспортних засобів про необхідність надання послуг з перевезення пасажирів, а також здійснення оперативного контролю за ходом надання послуг з перевезення пасажирів, забезпечуючи максимально ефективне використання транспортних засобів, їх ритмічну та безперебійну роботу.

Диспетчер — працівник, що регулює хід виробничого процесу і координує взаємодію всіх його ланок за допомогою засобів контролю управління і зв’язку;

Диспетчерська група регулює:

1. Випуск автобусів на лінію;

2. Видачу і прийом документів на перевезення пасажирів; оперативне керівництво роботою автобусів на лінії; первинне опрацювання дорожньо-транспортної документації; складання змінно-добового звіту.

Диспетчерське керування рухом автобусів є завершальним, технологічним етапом всієї експлуатаційної діяльності пасажирського автотранспорту.

Весь комплекс робіт диспетчерського управління складається з 2 частин:

1. Організаційно зв’язана з розробленням і обґрунтуванням плану перевезень;

2. Управління що проводить контроль і регулювання рухом рухомого складу і прийнятого плану перевезень.

Основними завданнями диспетчерської служби є:

1. Контроль за своєчасним прибуттям автобусів на автовокзал.

2. Контроль за підготовкою та відправленням автобусів.

3. Відправлення автобусів в рейс.

4.Контроль за рухом автобусів на маршруті, в межах встановленого участку і області в цілому.

5. Регулювання руху автобусів.

6.Інформація пасажирів про прибуття автобусів на автостанції, час посадки і відправлення автобусів в рейс.

7.Інформація диспетчерів ближніх пунктів про наявність вільних і звільнених місць.

8.Оформлення шляхової документації і ведення диспетчерського добового журналу чи відомості.

Організована система управління включає в себе аналіз існуючих методів диспетчерського управління для виявлення недоліків і шляхів вдосконалення; визначення цілі функціонування системи і критеріїв оцінки даної цілі; побудова програмно — цільового «дерева» діяльності системи; аналіз програмно — цільового «дерева» для формування блоків управління, паралельно оцінюють можливість використання засобів зв’язку і контролю; визначення числа ступеня управління і виявлення робіт, виконуваних в системі; розробка технології управління; формування ланок управління, визначення чисельності персоналу, розміщення ланок структури управління; розробка методів стимулювання якості управління; розробка інструктивно-методичного матеріалу.

Диспетчера контролюють відповідність вхідної інформації з плановими і інформативними показниками роботи на лінії, слідкують за використанням руху засобів контролю, приймають скарги і пропозиції від пасажирів. Найбільш важливим етапом діяльності диспетчерів є прийняття рішень і забезпечення їх реалізації для підвищення рівня якості обслуговування пасажирів.

Володіючи інформацією по випуску регулярності руху і наповнення автобуса диспетчера ЦДС здійснюють безперервний контроль за станом обслуговування пасажирів на кожному автобусному маршруті.

Система контролю включає:

1. Реєстрацію порушень регулярності руху.

2. Спостереження за станом обслуговування пасажирів, спостереження за ефективністю використання рухомого складу, спостереження за безпекою руху і умовами вуличного руху.

Система регулювання і управління рухом включає:

1. Прийоми і схеми контролю для певного регулювання рухом на маршрутах у відповідності із попередньо встановленими маршрутами;

2. Відновлення порушеного руху на маршруті;

3.Своєчасна локалізація транспортної сітки, що мають тимчасові затримки руху;

4.Посилення частоти руху автобусів, на найбільш завантажених маршрутах, напрямках чи участках сітки;

5.Скорочення частоти руху на участках сітки, де автобуси використовуються неефективно.

4.2 Організація праці водіїв

Однією з найважливіших задач пасажирського автопідприємства є правильна організація роботи водіїв.

Тривалість робочого тижня складає 41год.

До складу робочого часу водія входить:

1. Встановлений нормативами час від підготовки до завершення, для виконання робіт перед виїздом на лінію і після повернення;

2. Час проведення медичного огляду водіїв перед рейсом до 5хв в зміну;

3. Час стоянки в місцях посадки і висадки пасажирів;

4. Час простою зумовленого регулюванням дорожнього руху;

5. Час зупинок передбачений графіком для короткочасного відпочинку в дорозі і на кінцевих пунктах, а також для огляду рухомого складу і його обслуговування.

Працюючи на маршруті, водій стежить за посадкою та висадкою пасажирів, оголошує назви зупинок, нагадує пасажирам про оплату проїзду, на кінцевих зупинках записує номери верхніх контрольних квитків у квитково-обліковий лист. На приміських і міжміських маршрутах водій зобов’язаний проводити посадку пасажирів згідно з квитковою відомістю. Графік руху автобуса сприяє дотриманню режиму роботи, дає змогу зберігати робочий темп керування автобусом до кінця зміни. Слід пам’ятати, що безперервне водіння автобусом мас тривати не більше 5 годин, при цьому після перших 2 годин безперервного руху передбачено 5 хвилин відпочинку, а після наступних 2 годин — 10 хвилин. Такий режим праці науково обґрунтований. Перерву треба використовувати активно — вийти з кабіни автобуса, виконати комплекс гімнастичних вправ, якщо нема можливості покинути кабіну, то потрібно змінити звичну позу.

Робоча зміна водія автобуса має тривати не більше восьми годин на добу і тільки в окремих випадках може бути збільшена до дванадцяти годин. Раціональний режим роботи забезпечується при поєднанні кількох форм організації праці водіїв (водій кондуктор) з різною тривалістю перебування автобусів на лінії. Залежно від режиму роботи автобуса на лінії його закріпляють за одним, двома або трьома водіями, надаючи вихідні дні у різні дні тижня, чергуючи зміни водіїв через тиждень. Перезміна водіїв може відбуватися як на підприємстві, так і на кінцевих пунктах маршруту, що більш раціонально, бо скорочуються нульові пробіги.

Основним завданням автобусного транспорту є систематичне підвищення культури обслуговування пасажирів при одночасному підвищені ефективності використання рухомого складу.

Серйозну увагу треба звертати на спорядження автобуса, його зовнішній та внутрішній вигляд, санітарний стан, усувати виявлені недоліки. За нормативами обладнання автобуси всіх сполучень повинні мати лобовий і бічний покажчик трафарети, надписи «вхід» і «вихід», а також талон про проходження технічного огляду. У салоні автобуса мають бути таблиці вартості проїзду, схема маршрути, основні правила перевезення пасажирів, таблички з прізвищами водія, в автобусах міжміських сполучень місця для сидіння повинні бути пронумеровані. Покажчики і таблички нумеруються і розміщуються в верхніх місцях автобуса.

4.3 Первинна транспортна документація

Під час роботи на маршруті, водій автобуса повинен мати :

1. Посвідчення водія відповідної категорії.

2. Реєстраційний документ на транспортний засіб.

3. Дорожній лист, схему маршруту і розклад руху.

4. Білетно-облікові листи.

5.Дійсний договір обов’язкового страхування громадської відповідальності власника транспортного засобу.

5. ЗАХОДИ ПО ОХОРОНІ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА І ЕКОНОМІЇ ПММ

5.1 Розробка заходів по економії ПММ

З метою економії паливно-мастильних матеріалів потрібно провести наступні заходи:

— не допускати перенавантаження транспортного засобу;

— своєчасне і в повному обсязі технічне обслуговування транспортного засобу;

— раціонально прокладати маршрут, зменшуючи нульові та холості пробіги;

— вимкнення двигуна при довготривалих зупинках.

— використовувати автомобілі з меншою витратою пального на 100 км;

5.2 Заходи по охороні навколишнього середовища

В склад відпрацьованих газів автомобіля входять такі шкідливі речовини (окис вуглецю, азоту, різні вуглеводні, сірчаний газ, сполуки свинцю, сажа), які шкідливо впливають на здоров’я людини, послаблюючи здатність крові постачати організму кисень, що впливає на сприйняття навколишнього світу, реакцію, викликає млявість. У результаті неповного згоряння палива виникають частки сажі, які при вдиханні з повітрям глибоко проникають у легені і провокують респіраторні захворювання, бронхіт та астму. Транспортний шум являє собою також серйозну небезпеку для людей, особливо якщо вони живуть біля автомагістралей. Він призводить до стресів і безсоння.

Охорона навколишнього середовища набула гострого значення, особливо тепер у вік бурхливого розвитку промисловості, транспорту, будівництва доріг і промислових споруд. Враховуючи, що одним з основних недоліків автомобільного транспорту є забруднення атмосфери, необхідно рішенню цієї проблеми приділяти постійну і особливу увагу.

Для мінімізації негативного впливу на навколишнє середовище рекомендовано провести наступні дії :

— випуск на лінію технічно-справного рухомого складу, звертаючи особливу увагу на двигун, систему мащення, ущільнення вузлів та механізмів;

— своєчасне виявлення автомобілів, які мають підвищений вміст токсичних речовин та підвищену димність відпрацьованих газів;

— використання на автомобілях якісних, по призначенню паливно-мастильних матеріалів, спеціальних рідин;

— збір відпрацьованих нафтопродуктів і здача їх на переробку;

— використання нових двигунів стандарту EURO — 5, EURO — 6.

Отже, охорона навколишнього середовища від забруднень, яке чинить автотранспорт є дуже актуальною в наш час, як в Україні так і в усьому світі.

В сучасних економічних умовах актуальним залишається питання економії паливних ресурсів. З метою економії паливно-мастильних матеріалів потрібно провести наступні заходи:

— не допускати перенавантаження транспортного засобу;

— своєчасне і в повному обсязі технічне обслуговування транспортного засобу;

— раціонально прокладати маршрут, зменшуючи нульові та холості пробіги;

— вимкнення двигуна при довготривалих зупинках;

— використовувати сучасні автомобілі з меншими витратами палива на 100 км;

ВИСНОВОК

При розробці курсового проекту на тему «Вдосконалення організації пасажирських перевезень на приміському маршруті «Тернопіль — Глещава ч/з Сороцьке» вивчався пасажиропотік ранішнього і вечірнього рейсу, за яким здійснювалися наступні розрахунки: обсяг перевезень, середня довжина їздки, коефіцієнт використання місткості автобуса, коефіцієнт змінності, розраховувались техніко — експлуатаційні показники роботи автобуса на маршруті.

В результаті отриманих даних були розробленні заходи за допомогою яких була підвищена якість обслуговування пасажирів. А також мною були закріпленні теоретичні знання з курсу лекцій «Організація пасажирських перевезень».

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Закон України про автомобільний транспорт. — К., 2010.

2. Карта автомобільних шляхів України.

3. Вдовенко В. Компьютерно-сетевое и навигационное обеспечение автоперевозок// Автопрофі. — 2008. — № 7. — С. 7.

4. Вельможин А. В., Гудков В. А., Миротин Л. Б. Технология, организация и управление автобусными перевозками: Учебник для вузов. — Волгоград: Волгогр. гос. техн. ун-т, 2010. — 304 с.

5. Воркут А. И. Пассажирские автомобильные перевозки. — К.: Вища шк., 1986. — 447 с.

6. Горев А. Э. Пассажирские автомобильные перевозки. — М., 2004. — 288 с.

7. Гуджоян О. П., Троицкая Н. А. Перевозки пассажиров автобусным транспортом: Учебник для вузов. — М.: Транспорт, 2001. — 160 с.

8. Назарбаев Р. и др. Автомобили и автоперевозки как объект налогообложения. — К., 2011. — 148 с.