Засоби загартування організму людини. 
Вплив на кровоносну, дихальну, судинну системи, серце, обмін речовин

Реферат на тему:

«Засоби загартування організму людини.

Вплив на кровоносну, дихальну, судинну системи, серце, обмін речовин".

1. ЗАГАРТОВУВАННЯ ПОВІТРЯМ.

І ВПЛИВ ПОВІТРЯ НА ОРГАНІЗМ Повітря, як відомо, являє собою природну суміш газів, головним чином азоту і кисню. Ця газова оболонка і складає атмосферу нашої планети. Під впливом повітря і води на поверхні Землі відбуваються найважливіші геологічні процеси, формуються погода і клімат.

Існування людини, життєдіяльність її органів і систем багато в чому залежать від хімічного складу і фізичних властивостей атмосферного повітря. Якщо без їжі людина може обходитися десятки днів, без води — 3 дні, то без повітря вона не проживе і 10 хв. Але повітря не тільки постачальник необхідного кисню. Воно прекрасний засіб зміцнення і загартовування організму. Недарма повітряні ванни розглядаються як найбільш ніжні і безпечні процедури. З них звичайно і рекомендується починати систематичне загартовування всього організму.

Перший професор медицини Московського університету С. Г. Зібелін, учень великого М. В. Ломоносова, ратував за профілактичний напрямок у вітчизняній медицині. Він стверджував: «Повітря не тільки життя зберігає, але і здоров «я спостерігає…» У цих словах розкрите найважливіше значення повітря для зміцнення здоров «я людини. Найвизначніші вчені завзято доводили: Купання в повітряному середовищі відповідає природі людини. «Як риба у воді, — стверджував, зокрема, німецький учений XVIII ст. Г. Ліхтенберг, — людина живе, постійно оточена іншою рідиною — повітрям. Купання в останньому може бути більш доцільним, ніж холодна водяна ванна».

Повітряні ванни благотворно діють на людину. Завдяки ним людина стає більш урівноваженою, спокійною. Непомітно зникає підвищена збудливість, поліпшується сон, з «являються бадьорість і життєрадісний настрій. Позитивно впливають повітряні ванни на серцево-судинну систему — сприяють нормалізації артеріального тиску і кращій роботі серця.

Отже, у процесі загартовування повітрям відбувається підвищення працездатності всіх систем, що забезпечують терморегуляцію. Стосовно судинної системи це значить, що чим швидше судини після охолодження (звуження) повернуться до свого нормального стану, тим краще наш організм пристосовується до холоду. Російський фізіолог А. А. Ухтомський писав: «Показником працездатності тканини є її лабільність, тобто швидкість, з яким тканина, відреагувавши, здатна повернутися до вихідного стану. У результаті загартовування повітрям значно підвищується рухливість до ефективність судинних реакцій у людини».

Повітря не тільки постачальник кисню. Утворити вітер, його потоки впливають на природні процеси і явища. Від вітру — урагани і бурі, хвилювання на морських просторах, ерозія ґрунту, усякого роду руйнування…

Інша справа — повітряні потоки помірної сили. Саме вони з усіх природних факторів розглядаються як найбільш ніжні, безпечні, усім доступні процедури. Саме повітря, на думку вчених, найбільш універсальний засіб загартовування. З повітряних ванн медики рекомендують починати систематичне загартовування організму. Це простий, але разом з тим винятково корисний початок не відкладайте в довгу шухляду.

Вплив повітряних потоків на людський організм різнобічний. Це вплив і температури повітря і його вологості, і швидкості руху, і наявності аерозолей — усякого роду твердих і рідких речовин, що знаходяться в стані дрібного роздроблення. Основний фактор, що впливає на людину, — температура повітря.

Повітряна ванна може бути загальною, якщо впливу повітря піддається вся поверхня тіла, або частковою, коли оголюється тільки його частина (тулуб, шия, руки, ноги). Вплив повітряних потоків, що гартує, зв «язано насамперед з різницею температур між ними і поверхнею шкіри. Шар повітря, що знаходиться між тілом і одягом, звичайно має постійну температуру (близько 27−28 °С). Різниця між температурою шкіри одягненої людини і навколишнім повітрям, як правило, невелика. Тому-те віддача тепла організмом майже непомітна. Але як тільки тіло людини звільняється від одягу, процес віддачі тепла стає інтенсивніше. Чим нижче температура навколишнього повітря, тим більшому охолодженню ми піддаємося.

Вплив холодного повітря на велику поверхню тіла викликає в організмі визначену реакцію. У перший момент унаслідок великої віддачі тепла виникає відчуття холоду, потім кровоносні судини шкіри розширюються, приплив крові до шкіри збільшується і відчуття холоду змінюється почуттям приємної теплоти.

Шкідливі речовини в окремих випадках, обумовлених недостатнім провітрюванням навколишньої атмосфери, можуть накопичуватися в приземних шарах повітря, утворити отрутний смог, що нерідко викликає масові отруєння. Особливу небезпеку представляють радіоактивні забруднення, що можуть носити глобальний характер.

2. ЗАГАРТОВУВАННЯ ВОДОЮ І ЇЇ ВПЛИВ НА ОРГАНІЗМ З древніх часів відома цілюща сила води як випробуваного засобу, що зміцнює здоров «я людини. Холодну воду академік І. П. Павлов, наприклад, вважав одним з найдійовіших засобів боротьби за здоров «я. Один раз під час хвороби академік зажадав холодну воду і став … купати в ній руку. Доктор, що ввійшов у палату, зупинився в здивуванні. И. П. Павлов, лежачи на спині, продовжував купання руки. От, роблю позику! — тихим і слабким голосом сказав Іван Петрович доктору. — Так адже як же? Адже ви знаєте: я ж виснажений хворобою до межі. Півтора пуда втратив у вазі. У мене навіть голосу немає. І от я лежав і думав: відкіля ж енергію взяти? Кора виснажена. Я повинний зробити для неї позика. Де? У підкірці. Зарядити кору з підкірки. Адже це ж грандіозний акумулятор нервової енергії. З подкоркою же всі найсильніші, кращі емоції зв «язані. З дитинства для мене вода, ріка — це усі. Купання, плавання… І взагалі найсильніші емоції в мене зв «язані з водою… і із шумом її і видом… і, нарешті, температурні роздратування. От я і роблю позику: збуджую підкіркові центри цим купанням… а вони вуж пускай заряджають кору.

Висока ефективність впливу води на організм порозумівається тим, що її теплоємність у 28 разів вище, ніж теплоємність повітря. Так, повітря при температурі 13° С сприймається як прохолодний, у той же час вода тієї ж температури здається холодною. При одній і тій температурі повітря і води організм втрачає у воді майже в 30 разів більше тепла. Саме з цієї причини вода розглядається, як дуже сильний природний засіб, що гартує.

У водяних процедур є ще одна особливість. Вони, як правило, роблять на людину і механічний вплив. Більш сильна дія в порівнянні з повітрям вода робить і за рахунок розчинених у ній мінеральних солей, газів і рідин. До речі, з метою посилення дратівного дії води іноді до чий додають 2−3 столові ложки повареної солі або 3−4 ложки столового оцту.

Основна ж перевага води як засобу загартовування полягає в температурному факторі. Водяні процедури по своїй температурі підрозділяють на гарячі - вище 40 °C, теплі - 36−40 °С, байдужні - 34−35 °С, прохолодні -20−33 °С и нижче 20 °C. Розподіл такого роду враховується при проведенні загартовування. Уміло варіюючи температурою води, можна легко дотримуватися точності дозування сеансів загартовування.

Кожний, у залежності від стану, ступеня загартованості, інших умов може до того ж вибрати придатний для себе спосіб процедур. Вплив деяких з них не занадто велико (наприклад, обтирання мокрим рушником). Сила ж впливу інших, скажемо, душу, купання, — досить велика. Однак при всіх обставинах намагайтеся дотримувати найважливішого принципу — поступовості. Інакше кажучи, доцільніше використовувати воду тієї температури, що необхідна в даному випадку.

Загартовування водою починають з м «яких процедур — обтирання, обливання, потім переходять до більш енергійних — душ, купання і т.д.

Систематичне застосування водяних процедур — надійний профілактичний засіб проти випадкових охолоджень тіла. Не даремно існує приказка: Хто з водою холодною дружить, той нежиті не боїться. Водяні процедури, багатогранно впливаючи на організм, поліпшують терморегуляцію, обмін речовин, роботу серцево-судинної і дихальної системи.

3. ЗАГАРТУВАННЯ СОНЦЕМ І ВПЛИВ СОНЦЯ НА ОРГАНІЗМ Люди з незапам «ятних часів знали, що сонячне світло — і цілитель, і надійний союзник у боротьбі з хворобами. Широко використовували промені сонця як зміцнювальний засіб у Древній Елладі. Найбільші спортивні змагання стародавності - Олімпійські ігри — проводилися, як правило, у самі пекучі літні місяці. Рівно опівдні, коли нестерпно палило сонце, виходили на старт засмаглі атлети. Вони виступали оголеними і не мали права покривати для захисту від палючих променів сонця голову.

Ще більше поширення загартовування сонцем одержало в Древньому Римі. Як показали розкопки римських міст, буквально усюди: на дахах будинків, у лазнях, у гладіаторських школах — улаштовувалися солярії - місця для прийому сонячних ванн. У Римській імперії створювалися спеціальні кліматичні станції, що призначалися для сонцелікування. Сюди направлялися хворі для прийому необхідних цілющих процедур.

У ті далекі часи люди не могли пояснити чудесної сили сонячних променів. Зараз же нам добре відомо, чому і яким образом сонячна енергія благотворно впливає на організм людини. Виявилося, що сонячне світло складається з видимих і невидимих променів. Видима частина спектра неоднорідна, складається з червоних, жовтогарячих, жовтих, зелених, блакитних, синіх і фіолетових кольорових пучків, що добре помітні після грози, коли на небі веселка. Невидимі промені розташовуються по обидва боки сонячного спектра. Одні з них примикають до його червоної частини і називаються інфрачервоними, інші ж знаходяться за фіолетовим кінцем і тому іменуються ультрафіолетовими.

Сонячна радіація являє собою могутній потік променистої енергії у виді ряду електромагнітних коливань з різною довжиною хвилі. Одиницею виміру служить нанометр (нм), рівного одного тисячної мікрона. Найбільшою довжиною хвилі володіють інфрачервоні промені - від 760 до 2300 нм. Вони складають приблизно 70% випромінювання сонця і роблять переважно тепловий вплив на організм. Видимі промені мають довжину хвилі від 400 до 760 нм. Ультрафіолетові промені мають найменшу довжину хвилі - від 295 до 400 нм. На частку ультрафіолетової області сонячного спектра в земної поверхні приходиться тільки близько 5% сонячного випромінювання. Проте ця область має найбільшу біологічну активність.

Дія чарівних ультрафіолетових променів на організм неоднаково і залежить від довжини хвилі. Одні з них роблять вітаміноутворюючу дію — сприяють утворенню в шкірі вітаміну D, недостатність якого викликає порушення фосфорно-кальцієвого обміну в організмі, приводить до захворювання дітей рахітом. Інші роблять так звану еритемну і пігментну дію, тобто викликають на шкірі утворення еритеми (почервоніння) і пігменту, що обумовлює засмагу. Найбільш короткі ультрафіолетові промені роблять бактерицидні, убиваючі мікроби дія.

Врахуйте й інше. Ультрафіолетові промені дуже чуттєві до різного роду перешкодам. Так, один шар марлі затримує до 50% всіх ультрафіолетових променів. Марля, складена вчетверо, як і шибка товщиною в 2 мм, цілком виключає їхнє проникнення.

При опроміненні сонцем частина його променів відбивається шкірою, інша частина проникає всередину і робить теплову дію. Інфрачервоні промені можуть проникнути в організм на 5−6 див, видимі промені - на кілька міліметрів, а ультрафіолетові - тільки на 0,2−0,4 мм.

У природних умовах на людину впливає пряма радіація, що безпосередньо виходить від Сонця, розсіяна — від .небесного зводу і відбита — від різних земних предметів. Енергетичний склад прямої і розсіяної радіації різний і визначається висотою стояння Сонця. Застосовуючи процедури, що гартують, важливо враховувати співвідношення енергії ультрафіолетової, видимої й інфрачервоної області спектра (табл. 1). Сонячне світло володіє воістину дивною цілющою силою. Його промені, насамперед ультрафіолетові, діють на нервово-рецепторний апарат шкіри і викликають в організмі складні хімічні перетворення. Під впливом опромінень підвищується тонус центральної нервової системи, поліпшується обмін речовин і склад крові, активізується діяльність залоз внутрішньої секреції. Усе це благотворно позначається на загальному стані людини. Сонячне світло, крім того, робить згубна дія на хвороботворні мікроби. Датський фізіотерапевт Н. Фінзен у 1903 р. використовував сонячні промені для лікування туберкульозу шкіри. За ці дослідження йому була присуджена Нобелівська премія.

Сонячне випромінювання є постійно діючим фактором зовнішнього середовища і найтіснішим образом зв «язано з функціями організму людини. По вираженню професора П. Г. Мезерницького, сонце знаходиться в настільки ж нерозривному зв «язку з нашою природою, як кров з нашим тілом. Якщо за якимись причинами людський організм позбавляється можливості широко користатися сонячним світлом, то в організмі виникають численні порушення фізіологічних функцій. У цих випадках розвивається стан за назвою світлове голодування. Виражається воно в зниженні тонусу центральної нервової системи і захисних сил організму, порушенні обмінних процесів. У дітей світлове голодування приводить до захворювання рахітом, у дорослих знижує працездатність, підвищує схильність до простудних захворювань, викликає погіршення самопочуття і сну.