Сабир Мірза

Сабир Мірза

Акрем Джафар

Сабир Мірза Алекпер Таир-Задэ (1862—1911) — азербайджанський тюркський поет. Р. в гір. Шемахе (Аз. РСР), у ній дрібного крамаря. Навчався у медресе, потім у школі тюркського азербайджанського поета Сейд Азима Ширвани. У юності кілька днів подорожував Середній Азії і деяких містах Персії. Повернувшись знову на Шемаху, зблизився з поетами Аббас Сихатом, М. Террахом і почав писати вірші. Перебуваючи під впливом Сихата, Сабир в початковий період творчості створював гол. обр. интимно-лирические вірші та елегії. Революція 1905 викликала різкий перелом у творчості З.: він почав культивувати цивільні мотиви. З. виступив проти армяно-мусульманской різанини, написав вірш «Інтернаціонал», яке однак було пропущено цензурою лише скороченому варіанті. Розвиток таланту й творчих сил З. значною мірою зумовлено його діяльністю у журналі «Молла Насредин» (див. «Тюркська література»). Перші 5—6 років видання журналу нерозривно пов’язані безпосередньо з ім'ям З. Він приймала ВРЦ у журналі активна (під псевдонімом «Хоп-хоп»), викриваючи у творах відсталий побут середовища, гостро висміюючи фанатизм і невігластво лицемірних мулл, духівництва, темряву відсталих мас, пристрасно засуджуючи поведінка і події куркулів і багатіїв, интеллигентов-тунеядцев, щеголявших зовнішнім «европеизмом». Попри переслідування із боку духівництва, натравливавшего на письменника темні маси, З. продовжував наполегливо виборювати свої ідеї, писав різних часописах Nature і газетах під різними псевдонімами («Мират», «Фазіл», «Алгар-Гюлеген» та інших.). Проте усиливавшаяся цькування і важкі тяжкі умови життя змусили З. залишити Шемаху і переїхати в Баку, де зараз його вчителював і крізь кілька днів помер у злиднях.

С. був речником національно-визвольного руху на Азербайджані після революції 1905. Він пристрасно боровся розширення і навіть поглиблення цього руху. Його творче увагу залучали самі темні аспекти життя і побуту азербайджанско-тюркской громадськості: фанатизм, розпуста, соціальний гне, невігластво. Його постійно тривожив факт эксплоатации трудящих, котрі гинуть у злиднях, сибаритствующим «вищим суспільством» і імущим класом. Письменник сильно відчував соціальні протиріччя, та енергійно боровся за руйнація гнилого ладу, але був соціалістом. Він теж остаточно порвав із релігією, хоч і різко я виступав проти пануючих релігійних мусульманських моралі, особливо проти сект шиитизма і суннитизма. З. значно сприяв революційного руху в Ірані обліковано і Туреччини у період 1905—1910. У межах своїх віршах він їдко висміював режим султана Абдул-Гамида і Мамед Алі Шаха. Реалізм, соціально-політичний ліризм та гостра сатира — ось основні елементи, що характеризують творчість З., сыгравшее революционизирующую роль вихованні покоління. З. писав це й зрозуміло. Він вмів поєднувати живу мова народу із мовою літератури, у результаті мову його став доступне широкого загалу трудящих.

Подлинная оцінка З. було дано тільки після для пролетарської революції в Азербайджані. Його зібрання творів неодноразово видавалося. Відкрито школи, сади, бібліотеки імені З. У 1922 йому поставлений пам’ятник в Баку.

Список літератури

I. Хоп-хоп наме — повне Повне зібр. сочин. Сабира, Баку, Азернешер, 1934, Сегилмиш Шенрлери — обрані вірші, Баку, Азернешер, 1934.

II. Детальна біографія Сабира, написана З. Гусейным Мохпетдин-Сабир, 1934 (стаття в журн. «Эдеби Парчалар»). Ювілейний збірник статей про Сабире, Баку і ін.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.