Вивіхи, переломи: ознаки та допомога
Основне правило іммобілізації більшості переломів — накладена шина повинна одночасно охоплювати не менше ніж два суглоби — вище та нижче від місця перелому (рис. 1.). У разі відкритого перелому місце навколо рани змазують йодом, на рану накладають стерильну пов" язку і потім накладають шину. Тільки після накладання транспортної шини потерпілого з переломом кісток можна перевозити в медичний… Читати ще >
Вивіхи, переломи: ознаки та допомога (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Вивихи, переломи: ознаки та допомога
Реферат на тему:
Вивихи, переломи: ознаки та допомога.
Вивих — це стійке зміщення суглобних кінців костей за межі їх нормальної рухомості, інколи з розривом суглобної сумки і зв" язок і виходом однієї з кісток з сумки.
Вивихи можливі внаслідок різких, надмірних рухів у суглобі, у випадках падіння з висоти на витягнуту кінцівку, в результаті сильного удару в область суглоба. Часто вивихи супроводжуються переломами.
Ознаки: > біль в області ушкодженого суглоба, > втрата звичайної рухливості в суглобі, > вимушене положення кінцівки, > зміна форми кінцівки з області суглоба.
Допомога. Потерпілого необхідно якнайшвидше доставити до медичного закладу, де йому вправлять суглоб. На час транспортування потерпілого до медичного закладу на ушкоджений суглоб потрібно накласти транспортну шину їй пов" язку, що надійно фіксує кінцівку. Для зменшення болю можна дати потерпілому таблетку анальгіну чи іншого обезболювального засобу. Ні в якому разі не слід вправляти вивих самостійно.
> Розтягування та розривання зв" язок найчастіше буває в області гомілковостопного суглоба.
Ознаки. Різкий, гострий біль у суглобі в місці закріплення ушкодженої зв" язки, рухливість в цьому місці обмежена і супроводжується значними болями, припухлість в області суглоба (крововилив в порожнину суглоба).
Допомога. Холод на місце ушкодження і припухлості, стискуюча пов" язка, повний спокій суглобу (в разі необхідності — накладання транспортної шини на кінцівку).
> Перелом — це порушення цілісності кістки. Розрізняють закриті переломи, коли не відбувається пошкодження шкіри, та відкриті, коли зламана кістка виходить назовні.
Ознаки: *біль постійний чи такий, що виникає в разі навантаження на ушкоджену кінцівку або при обмацуванні області перелому, ^неможливість рухів в ушкодженій області, *зміна форми частини тіла (кінцівки) в області перелому, крововиливи, * ненормальна рухомість кістки в області перелому.
Загальний стан потерпілого залежить від характеру перелому і може бути досить тяжким (особливо в разі переломів кісток черепа, таза, стегна тощо), часто підвищується температура тіла.
Слід пам" ятати, що деякі з перелічених ознак іноді можуть бути відсутні. Тому, коли є підозра на перелом, пошкодження слід розцінювати як перелом і надавати потерпілому відповідну допомогу.
Допомога полягає в забезпеченні повного спокою пошкодженої частини тіла (кінцівки) та усунення рухомості уламків кісток у місці перелому. Для цього потрібно іммобілізувати пошкоджену частину тіла, тобто зробити її нерухомою. Це досягається накладанням утримуючої пов" язки або ще краще — транспортної шини. Стандартні готові шини бувають металеві (дротяні чи з сітки) та дерев" яні. Для транспортної іммобілізації найкраще користуватися готовими стандартними шинами, в разі їх відсутності шини виготовляють самі, їх можна зробити з будь-яких матеріалів або предметів, які можна знайти на місці нещасного випадку — палиці, дошки, дранки, кори дерева, очерету тощо. Головна вимога — достатня довжина та міцність шини.
Шини найкраще накладати на оголене тіло, але якщо зняття одягу завдає біль чи створює інші проблеми, можно накласти шину поверх одягу. У випадку накладання на оголену частину тіла, шину потрібно обгорнути ватою чи тканиною, особливо там, де вона прилягає до виступів кісток. Шина повинна щільно прилягати до пошкодженої частини тіла.
Основне правило іммобілізації більшості переломів — накладена шина повинна одночасно охоплювати не менше ніж два суглоби — вище та нижче від місця перелому (рис. 1.). У разі відкритого перелому місце навколо рани змазують йодом, на рану накладають стерильну пов" язку і потім накладають шину. Тільки після накладання транспортної шини потерпілого з переломом кісток можна перевозити в медичний заклад.
Переломи деяких кісток вимагають особливого підходу до надання першої допомоги.
Рис. 1. Приклади накладання шини при переломі: а) передпліччя,.
б) гомілки, в) стегна.
> Переломи ключиці виникають від удару, а також від падіння вперед чи на витягнуту руку.
Ознаки: ключиця стає мовби коротшою, біль у місці перелому, плече і вся рука приспущені донизу, рухи руки обмежені.
• Допомога. В пахвову ямку кладуть великий жмут щільно скрученої вати, руку згинають у лікті під прямим кутом і щільно прибинтовують до тулуба, передпліччя підвішують на косинці до шиї (рис. 2.).
Рис. 2. Іммобілізація в разі перелому ключиці.
> Переломи ребер виникають в результаті ударів чи в разі здавлювання грудної клітки. Одночасно можливе пошкодження внутрішніх органів.
Ознаки: різко виражений біль у місці перелому, що посилюється під час вдихання повітря, кашлю, рухах грудної клітки. Коли одночасно пошкоджена плевра та легені, під шкірою скупчується повітря (підшкірна емфізема). В таких випадках під час прощупування під шкірою відчувається потріскування бульбашок повітря. Інколи спостерігається відхаркування крові.
Допомога. Накласти тугу пов" язку навколо нижньої частини Грудної клітки з метою обмеження її рухливості підчас дихання. Для зменшення болю можна дати потерпілому обезболювальну таблетку. Допомога при пошкодженні при цьому внутрішніх органів описана в 5.2.3. Перевозити потерпілого необхідно сидячи.
> Переломи хребта надзвичайно небезпечні, особливо в тих випадках, коли пошкоджується спинний мозок. Такі переломи можливі в результаті падіння з висоти чи притискання важким предметом.
Ознаки: *різкий біль в області виступаючих позаду відростків, *неможливість рухів в області хребта. Коли внаслідок перелому пошкоджено спинний мозок, то * спостерігається параліч кінцівок, *втрата чутливості тіла нижче місця перелому, * розлад функцій тазових органів (затримка сечі та калу).
Допомога. Потерпілого необхідно дуже обережно піднімати та переносити. Не допускати згинання хребта, тому що в цьому випадку можна пошкодити спинний мозок. Найважливіше — забезпечити нерухомість хребта. Для цього потерпілого кладуть на ноші з жорсткою поверхнею в положенні на животі, під плечі та голову підкладають валик. Для того щоб покласти потерпілого на ноші, спершу потрібно обережно повернути його вниз животом, а потім двое-трое людей одночасно піднімають його і кладуть на ноші, не допускаючи при цьому згинання хребта. Можна перед тим, як піднімати потерпілого, підкласти під нього дошку.
> При переломі шийної частини хребта голову у потерпілого, який лежить долі, фіксують ватною пов" язкою у вигляді нашийника або великої підкови довкола голови, а потім кладуть його на ноші.
> Переломи кісток тазу виникають від сильного стискання тазу, наприклад, між стіною та транспортним засобом, що рухається, а також під час падіння з висоти. Переломи нерідко супроводжуються пошкодженням тазових органів (сечового міхура, прямої кишки та інших).
Ознаки. Потерпілий не може *стояти, сходити, * а лежачи — не може підняти витягнуту ногу, *в місці перелому з" являється припухлість, сильні болі, крововиливи в пахову область та порожнину. Як правило, потерпілий лежить в позі «жабки», на спині з розведеними напівзігнутими ногами. Такі переломи здатні викликати дуже тяжкий загальний стан (шок).
Допомога. Покласти потерпілого на жорсткі ноші обличчям догори, його ногам надати положення «жабки», для чого під коліна підкласти товсті валики. Широким рушником чи простирадлом стягнути таз та верхні частини стегон і терміново доставити потерпілого в медичний заклад.
> Перелом кісток черепа, як правило, супроводжується пошкодженням м" яких тканин голови та головного мозку.
Допомога. Потерпілого з будь-якою травмою черепа, яка супроводжується загальним розладом, необхідно обережно доставити в медичний заклад. Непритомність потерпілого не є перешкодою для транспортування. Характер допомоги в разі струсу мозку та пошкодженні м" яких тканин описано в 5.2,2 та 5.2.3.