Градостроительство й суспільство

Градостроительство і общество

И.М.Смоляр, академік РААСН Минувший століття називають століттям урбанізації. На початку третього тисячоліття населення Землі досягло 6 млрд. чоловік і майже 50% землян населяють урбанізовані ареали. У найрозвиненіших країнах 70−80% від населення — городяни. На першу чверть ХХІ сторіччя прогнозується подвоєння їхньої кількості - від 2,4 млрд. (1995 рік) до 5 млрд. людина. У цьому вже нині понад 600 млн. городян живуть нижчий рівня бідності, в загрозливих їх здоров’ю умовах. Якщо цієї проблеми нічого очікувати вирішена, чи до 2025 року їх кількість може підвищитися втричі.

Большинство городян світу живе у значно менш розвинутих країн і благополучних регіонах, ніж Північна США і Європа, де у 90-ті роки цілому мешкало 9,8 і 22,8% городян відповідно, інші ж 67,4% - в Азії, Африці, Латинської Америці й Океанії. Нескінченні місцеві війни" та регіональні конфлікти прискорюють процес урбанізації у що розвиваються третього світу. Містобудівні проблеми скрізь, хоча у різних проявах, вимагають рішення — і це одне з найнасущніших завдань XXI века.

В Росії наприкінці двадцятого століття містобудівна ситуація виявляє свої особливості і болючі проблеми. У 1920;х роках міським населенням країни не перевищувало 18%. Індустріалізація та інші перетворення увінчалися створенням розвиненою інфраструктури великих територіальних систем розселення. До 90-му років Україна входить у найбільш урбанізованих — 73% її населення в 1092 у містах і 2 тисячах селищ міського типу. Вражаючий чисельний і територіальне зростання продемонструвала Москва.

Начиная з 1992 року — Росія ввійшла у смугу радикальних змін у політичному, економічному просторі і громадському устрої. Проведені реформи можуть похвалитися економічного і міністерства соціального результатів. З 1992 року внутрішній валовий продукт душу населення у Росії скоротився на 40%.

Экономическая ситуація останніх знаходить пряме відбиток й у містобудуванні. Серйозну депресію переживає градообразующая база міст, промисловість, наука, наукове обслуговування. Відзначено кризові міста Росії - це 300 в основному містечок з особливо високої безробіттям, падінням виробництва та скороченням населения1.

Объективные містобудівні проблеми для Росії виникли внаслідок розпаду СРСР — це порушення цілісності трансконтинентальних інфраструктур, втрата низки найбільших транспортних вузлів і портів, розрив частини стратегічно важливих транспортних напрямів, які забезпечують єдність системи расселения2.

В ХХІ столітті розвиток системи розселення, міст і перетинів поміж ними стає найважливіша умова збереження територіальної цілісності Росії виглядала як чинника її суверенної развития.

Вряд чи правомірно слово «криза «з метою оцінки стану всієї сукупності російських міст побільшало, але ситуації у містобудуванні загалом доводиться характеризувати як гостро проблемну мінімум по шести-семи позициям.

Признаки втрати управління виникли в містобудуванні у зв’язку з переходом функцій керування цією сферою від державної централізованій системі до місцевих органам. Відсутність у Росії відпрацьованих правових механізмів містобудівного регулювання і місцевого самоврядування обернулося негативними явищами в плануванні, забудові, ресурсному забезпеченні городов3. Є проблема й з фінансування державної недвижимости4. Муніципалітети (на чолі з ЄС російських міст побільшало) обстоюють позиції надання їм права розпоряджатися власністю у своїх утворень, гарантуючи у своїй підвищення ефективності управления.

Бюджетный криза: які мають надійних джерел коштів, зокрема гарантованої законом частки податкових зборів, міста власне виявилися без власної фінансової бази. Через це не забезпечене формування до місцевих бюджетів, дозволяють містам зокрема планувати своє развитие5. Території міст, всіх — за винятком, не забезпечені сучасної документацією міського планування, правового зонування, планами розміщення акцій і оцінки нерухомості, межевания міських земель, містобудівними кадастрами і електронними банками містобудівних данных.

Неразвитость ринку нерухомості: його повільно й однобічно, хоча є основою становлення міської ринкової економіки. Земельний ринок існує лише у вигляді продажу прав довгострокової оренди. Практично не вже створені і не працюють механізми іпотеки, застави земельних ділянок та інший нерухомості, а також оцінки, обороту, оподаткування нерухомості. Недостатня активність ринку міської нерухомості пов’язані з нерозробленістю нормативно-правової бази й інституціонального обеспечения.

Деградация інфраструктури: результат збереження монопольної системи надання комунальних послуг в, застарілих організаційних форм комунального господарства, відсутності альтернативних джерела фінансування. Систему керування житлово-комунальним господарством міст слабко орієнтована потреби і потреби власників помешкань і планово збитковий. Почастішали випадки завалення будинків, відмови інженерних систем, карстових провалів поверхні, аварій та катастроф. Більше 20% житлового фонду у містах потребує капітальному ремонте.

Состояние центрів міст, схоронність архітектурної спадщини: під час масової забудови околиць не велося комплексної реконструкції міських центрів (за винятком адміністративних і громадських організацій комплексів). Через брак засобів у повною мірою не відновлювалися історичні будинку. Є небезпека втрати пам’ятників архітектури національного та світового значения6.

Экологическая ситуація неблагополучна. Кожен десятий місто (загалом приблизно 100) має високий ступінь забруднення середовища. У неблагополучних містах проживає більше 50 млн. людина. У 45 містах сукупна екологічна ситуація оцінюється як критична. Промисловість як головний чинник забруднення поступилося місцем автотранспорту.

Социальная ерозія середовища: у низці міст ущільнюється забудова центральних кварталів, звичайна житлова забудова їх витісняється. Спостерігаються ознаки розшарування районів міста на престижні і непрестижні, багаті і бідні, симптоми виникнення етнічних районів та інших видів міської стратифікації, спекулятивний ажіотаж у буржуазній забудові приміських земель приватними котеджами, у цьому числі з відчуженням охоронюваних природних, лісових, сільськогосподарських земель.

Сейчас основне завдання — подолання названих кризових явищ й розробка нової національної доктрини Росії у області містобудування на XXI століття. Для цього потрібно зрозуміти гуманітарний утримання і демократичну суть необхідних перетворень.

Градостроительство й суспільство

Основы містобудування у Росії ХХІ сторіччя предопределены що відбувся переходом від монополії державної власності - до урізноманітнення форм федеральної, муніципальної, корпоративної і приватної власності. Це посилює якісні відмінності міста Київ і села, правомірність різних способів розселення й яскравих образів життя, звільнення розселення від адміністративних обмежень. Необхідно враховувати особливі інтереси різних соціальних груп населення просторової організації життя суспільства.

Средствами містобудування, планування і забудови, розширенням і зміцненням містобудівного права доведеться нейтралізувати негативні соціальні наслідки зростання стратифікації общества.

Достижение балансу суспільних і приватних інтересів на самих основі демократії, правничий та гуманного управління входить у першому плані. Це означає масоване розширення форм участі і громадянських структури розробці, прийнятті та її реалізації містобудівних решений7. Формування цивільних інститутів міського гуртожитки має йти паралельно вихованню освіченого менталітету міського жителя8.

Необходимо продумане і завчасне протидія розвитку проблемних ситуацій соціального розвитку міст (майнове розшарування, національна сегрегація, міська злочинність, захворюваність тощо.) методами демократичного, гуманітарного і міністерства соціального містобудування. Регулювання співвідношення соціальних і ринкових механізмів потрібно здійснити з урахуванням прийняття державної містобудівної і вироблення ефективної містобудівної політики з урахуванням поваги права особи і соціальних груп на відбиток їхньої потреб, культурних традицій і переваг в наявних і нових формах довкілля. У цьому ряду — прагнення затвердити особливий характер, неповторність кожного місця; бережно зберігати історично сформовані особливості міської середовища, накопичені у її системі культурних цінностей.

Градостроительство право

В час формуються структура, утримання і основні блоки містобудівного права з перспективи ХХІ сторіччя. Правову базу містобудування складається із двох галузей: загальні закони та власне містобудівні закони, що визначають відповідно «зовнішні «і «внутрішні «правил і норми містобудівної деятельности.

Понятие містобудування як системи правових норм насамперед належить відбити в одній з статей Конституції РФ, щоб він увійшло предмети спільного ведення федеральної влади й суб'єктів федерації, створюючи єдність правовим полем і виключаючи правової партикуляризм в містобудуванні.

В податковому і бюджетному законодавстві за містом доведеться закріпити свій постійний сегмент податкової бази, пов’язані з міської нерухомістю, — це спонукає міська влада підвищення її цінності й привабливості, зокрема у вигляді поліпшення якості міської среды.

В земельному і майновому праві необхідно позначити основні вимоги міста: землекористування на правах власності, Не тільки продажу прав довгострокової оренди; збереження в муніципальної власності, володінні і розпорядженні щонайменше 30% міських земель; регулювання (ринковими механізмами) інвестиційного процесу; консолідоване управління землекористуванням (земельним пристроєм) і плануванням (забудовою) міст.

Надо враховувати, що економіка земельних взаємин у містах будь-коли виступає самоціллю, але — лише досягнення необхідного містобудівного ефекту, тож — кошти і ресурси, добувані у сфері земельних відносин (рента, податки тощо.), потрібно використовувати з метою містобудування й вступати у розпорядження відповідних органів управління, володіють інформацією щодо соціальних і просторових перспективи розвитку города.

Внутренние закони містобудування становлять область містобудівного права, під яким на увазі сукупність загальнообов’язкових правив і норм в містобудуванні. У цьому значної частини різноманітних дій зі плануванні і забудові міст, управлінню їх планомірним розвитком приймає характер містобудівних правовідносин, які учасники виступають як носії юридичного права і управлінських обов’язків. Сукупність цих правовідносин створює демократичний містобудівна правопорядок.

Для цього саме містобудування слід розвивати в розумінні системи правових норм. Це означає розвиток і удосконалювання прийнятого у 1998 року Містобудівного кодексу РФ, і навіть створення «шлейфу «необхідних правових актів на рівні Федерації, її суб'єктів та міського (місцевого) самоврядування. Найбільш актуальні проблеми розробки містобудівного права у Росії на XXI століття укладено у сфері реконструкції міст, соціальній та сфері упорядкування розвитку міських агломерацій й державного регулювання забудови приміських зон.

Основными корпускулами, свого роду «будівельними цеглинами «містобудівного права мають стати земельну ділянку, домоволодіння, правової регулюючий статус містобудівної документації, авторське право і юридичну відповідальність архітектора за спорудження (Не тільки проект) і т.д. У наших містобудівних законах щодо них поки чимало декларацій. Для створення повного реєстру ділянок (домоволодінь) необхідно ведення Містобудівного кадастру.

Градостроительство і міська влада

Власть і управління містобудуванні повинні видозмінюватися у зв’язку з демократичними формами міського розвитку, не втрачаючи у своїй традиційних форм і прийомів управління і планування, напрацьованих країною за весь попередній період розвитку на ХХ веке.

Расширение правових форм і звуження дискреційних повноважень управління містобудуванням значить відмовитися від влади, навпаки — дає посилення владних повноважень, але з урахуванням правничий та демократії. Метою є створення основи самоврядування містах, вдосконалення публічних форм взаємовідносини влади й міського співтовариства, зміцнення міського права. Найважливіше функція влади у містах криється у організації необхідних інструментальних системам управління: перспективного планування розвитку міст; інформаційної системи управління містобудуванням; наукової теорії та прикладного знання як бази й першого, і второго.

Централизованного, на радянський кшталт міського планування Герасимчука, але іншого досі не створено. Необхідно відродити на засадах сферу міського планування як основу, а то й управління, то регулювання соціального і просторового розвитку міста, у інтересах які населяють його людей. Оновлення вимагає методологія планування трьох взаємозалежних видів діяльності: прогнозування — програмування — проектування. Організацію розробки та прийняття містобудівних рішень місту можна як системи: «план-прогноз «- «план-программа «- «план-регламент «9.

Власть в містобудуванні має стати освіченої й узяти він завдання ініціювати і підтримувати створення інформаційного підстави містобудівної діяльності. Незабаром інформація в містобудуванні перейде на самоокупність, а тепер необхідний стартовий запал. Відчувається нагальна потреба під егідою влади структурувати містобудування в розумінні системи наукових знань, розвиваючи теорію і прикладні розділи містобудівної науки10. Це стосується організації вищої освіти у сфері градостроительства.

Разработка сучасній національній містобудівної доктрини розпочата Росії у 1996 року в РААСН. Проміжні результати склали основу «Державного доповіді стану війни і розвитку містобудування Російській Федерації 1996;го року «(М.: Держбуд Росії - РААСН. 1997). Нині розробка теми продовжено і узята Держбудом Росії під свою тематику.

Согласно доктрині, загальна мета розвитку містобудування до — сталий розвиток системи розселення та міст в ХХІ столітті без системної їх деградації, і навіть визначення головних засобів і шляхів досягнення цього, підтримуваних державою. Сучасна демократична і гуманістична концепція містобудівної діяльності включає зовнішні та внутрішні умови його здійснення, ставить завдання і шляхи реформування. Максимально, незважаючи на кон’юнктуру моменту, намічені контури перебудови містобудування, його сталого розвитку, висунуті вимоги до суміжним галузям економіки та управління. Це сутності, завдання створити єдиний соціально-економічний, правової та організаційно-управлінський алгоритм нового російського містобудування в XXI веке.

В той час доктрина — наукова стратегія розвитку міст Росії наступного року століття, передбачає довгострокову містобудівну політику держави, а отже — запитання про социально-пространственной морфології, структурі та композиції міст. Росії зараз так потрібна науково обгрунтована і санкціонована урядом державна містобудівна політика — таке розуміння проблеми, у синтезованому вигляді є також соціальну, і економічну, і екологічну, і естетичну, і навіть культурологічну проблематику города.

Нынешняя ситуація стає стартовою реалізації в ХХІ столітті нової містобудівної стратегії, яка передбачає взаємозалежні переходи: від політики стримування — до стратегію розвитку великого міста, у агломерації; від жорсткого функціонального розмежування — до інтегрованої планувальної структурі міста; від політики масованого освоєння вільних земель на околицях — до инвестиционно-строительной активності по всій території міста; від зовнішньої експансії - до реконструкції міста, у межах освоєних територій і для збереження приміських природних ландшафтів; від пасивного обліку — до інтенсивної і продуманою реставрації пам’яток культури та архітектури, а також технічною відсталістю та функціональної модернізації будинків та споруд; від механічного скорочення забруднень — до комплексного оздоровленню міської середовища; від монополії небагатьох будівельних систем — до активної співіснуванню різних типів технології будівництва; від орієнтації споживання — до переходу на енергозаощаджуючих технологій, конструкції і матеріалів і т.д.

Объекты реконструкції в ХХІ столітті - це райони масової житлової забудови 60 — 1970;х років. Необхідно повноцінне архітектурне наповнення міста системою будинків та споруд. Це стане поверненням від «планіметрії «до справжнім творам містобудівного мистецтва, до органічному взаємодії нових форм архітектури з історично сформованим оточенням, твердженням безперервності розвитку. Архітектура — чинник рівноваги екології культури. На основі можливо включення російського містобудування ХХІ сторіччя, зберіг і развившего самобутність російської культури, у єдиний контекст світового ахитектурного процесса.

1Кризисные міста Росії: шляху й механізми соціально-економічної реабілітації і розвитку. Серія «Бібліотека муніципального службовця ». М., 1998. Вып.5.

2Например, Південь Сибіру — найбільш розвинена значна її частина — втратив багатьох зв’язку з Центром. З'єднувало їх сверхвысоковольтная лінія електропередачі 1150 кВ «Канск — Экибастуз — Тамбов «виявилася там — у Казахстані. Саме там залишилися дві із трьох сполучних Москву з Сибіром залізничних магістралі - Средсиб і Южсиб. Що Зберігся в Росії Транссиб дільниці Омськ — Єкатеринбург немає ні провізній, ні пропускну здатність. На Далекому Сході вздовж кордону Росії утворилося намисто нових китайських міст, орієнтованих господарське освоєння слабко заселених Примор’я, Забайкалля, Амурської області. (Голубчиків Ю. Чи залишиться Росія на карті світу? // НГ Регіони. Додаток до «Незалежної газеті «12.01.99).

3Камнем спотикання місцевого самоврядування є проблема розділу власності (земля, нерухомість, виробничі об'єкти) на федеральну, регіональну і муніципальну. Інвентаризація федеральної нерухомості не завершено, критеріїв розділу власності на федеральну і муніципальну досі немає. Управління державними пакетами акцій місцевих підприємств, що здійснюється з федерального центру, малоефективно і враховує регіональних еліт і муніципальних інтересів і условий.

4Указом Президента РФ (від 10.01.93 р.) заборонено вносити статутний капітал приватизованих підприємств що перебувають у їх балансі дитячі садки, санаторії і житло. Формально залишаючись в держави, ці об'єкти фактично фінансуються місцевою владою, що викликає в останніх чималі трудности.

5 В чинній редакції Бюджетного кодексу питання фінансової основі муніципального самоврядування віддано на відкуп регіональній владі. З цієї причини самі собою відпадають стимули підвищення збирання податків, розширення оподатковуваної бази й взагалі поповнення муніципального бюджету. У разі, коли муніципальні доходи можна будь-якої миті вилучено на користь суб'єкта федерації, хто б зацікавлений у їх отриманні. (Федеративну пристрій Росії залежить від рівня прибутків / «Вісті «. 7.10.98).

Лучше справи таких великих містах, як Москва і Петербург, що є одночасно суб'єктами федерації і мають більші можливості розпоряджатися податками. Так, Москва наповнює свій бюджет з допомогою наступних джерел: податку з прибутку (30%), прибуткового податку з фізичних осіб (20%), ПДВ (12%) тощо. На останнє місце податок користування землею (3%) та й з великим недобором (77% від плану). Для основний ж маси російських міст побільшало є основним джерелом коштів на бюджету є прибутковий податок з фізичних осіб, і те що доходи малі, то бюджети не покривають навіть половина міської потребности.

6Например, центр Санкт-Петербурга та її периферійні історичні ансамблі включені ЮНЕСКО до списку всесвітньої спадщини і під охорону як «єдиний у своєму роді та досконале втілення на великому просторі впродовж двохсот років європейської ідеї регулярного міста, гармонізованого з ландшафтом ». Тут розташовується близько 3 тис. історичних пам’яток, культури та архітектури. Але значна частина їхніх наражається на ризик втрати через значного фізичного зносу, старості інженерної інфраструктури, довгострокової експлуатації без капітального ремонту, пристосування історичних будівель під невластиві і протипоказані їм функції. 104 найцінніших пам’ятника, формально котрі значаться під охороною, перебувають у критичному аварійному состоянии.

7Приведем показовий, хоча що ще рідкісний випадок із сучасної російської практики. У 1998 року було завершено дворічна розробка й Казанський міську Раду в складі 140 депутатів затвердив «Містобудівна статут міста Казані. Правила землекористування і забудови міста ». Серцевиною документа є правова зонування забудови. Ухваленню Статуту і Правил передувала кампанія з зв’язків із громадськістю. Головне артилерійське управління архітектури та містобудування Казані проведено понад десять публічних обговорень о 9-й адміністративних районах міста і органах місцевого самоврядування, 4 громадських читання і «круглий стіл «з депутатами міськради. Опубліковано 18 статей у газетах і п’яти в загальноросійських виданнях, проведено 3 прес-конференції 6 телепередач, зокрема «прямий ефір «з відповідями на дзвінки городян у студію. Отримано 540 пропозицій і зауважень різних організацій корисною і городян, у тому числі 218 прийнято (Высоковский А.А. та інших. Правила землекористування і забудови: стратегія набрання чинності // Міське управління. 1999. № 2).

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.