Кукринікси

Ульяновський державний технічний университет.

Гуманітарний факультет.

Кафедра філології, видавництва та редактирования.

Реферат.

По курсу «книговедения».

На тему: художники Кукрыниксы.

Підготував студент групи ИДРд-12.

Кропотин Алексей.

Ульяновск.

Глава первая.

Радянський плакат Радянський плакат виник роки для пролетарської революції, він ніс масам заклики Комуністичної партії, кликав боротьбі за волю і справедливість. Хто не пам’ятає плакат Д. З. Моора «Ти записався добровольцем?». Червоноармієць, за плечима якої круто піднімалися дими заводів і фабрик, впритул запитував кожного, що він зробив захисту завоювань Жовтня. У роки революції та громадянської війни плакат придбав найважливіше значення. У ці важкі дні виходило мало газет. Найчастіше газету замінював плакат. Мистецтво плаката було доступним широких мас, його образи були зрозумілі кожному, а короткий енергійний текст — гасло, супроводжував зображення, — запам’ятовувався й агітував до дії. Агітаційні плакати посилалися на фронти громадянську війну які з патронами і снарядами, їх розклеювали на стінах міст що відбивали напад білогвардійських генералів і іноземних інтервентів. Унизу на яскравому полі плаката зазвичай поміщалася напис: «Кожен срывающий чи заклеивающий цей плакат — робить контрреволюційне справа». Плакат боровся, він був зброєю, та її, як зброю, берегли. Серед перших революційних плакатів виділялися роботи Д. З. Моора, Маяковського, М. М. Черемних і У. М. Дені. Кожен з цих художників своїми, тільки йому властивими коштами підприємців і прийомами створював агітаційні твори великий виразної сили. Телеграми, які приходили із фронту, протягом кількох годин перетворювалися на плакати — знамениті «Вікна ЗРОСТАННЯ». Душею цієї справи був Маяковський. Він на тексти останніх телеграм вірші та супроводжував їх малюнками. Також активно працював Черемних. Уже за ніч створювались і розмножувалися вручну десятки плакатів, а вранці тут в вітринах пустинних магазинів вже висіли «Вікна ЗРОСТАННЯ», в наочної й дотепною формі які розповідають про останні новини. Чудовий майстер політичної карикатури минулих років Дені приніс радянський плакат разючу сатиру. Плакати, створені Дені, нещадно висміювали капіталістів, політичних ділків і різноманітних угодовців. Коли будовах перших п’ятирічок піднімалось величний будинок соціалізму, на будмайданчиках, полях перших колгоспів, вежах елеваторів, бетонних масивах Дніпрогесу, словом, у всій нашій країні - скрізь — можна було бачити агітаційний плакат. І сьогодні переглядати плакати минулих років, видасться, ніби перегортаєш художню літопис перебудови. Немає жодного великого події у життя радянського народу, яким не відгукувався б плакат. Вже у перші дні Великої Великої Вітчизняної війни з’явився перший військовий плакат Тоидзе «Батьківщина-мати кличе!». Бідування першого періоду війни чудово передано у плакаті У. Корецького «Воїн Червоною Армією, врятуй!», изображавшем у полум'ї згарищ мати з дитиною на руках, в груди якої спрямований кривавий фашистський багнет. Пристрастю боротьби, був наповнений плакат А. Кокорекина «За Батьківщину!», у якому смертельно поранений матрос кидав у законодавчу гущавину ворогів протитанкову гранату. Радянська Армія зупинила, та був відкинула ворога, і коли У. Іванов в плакаті «П'ємо воду рідного Дніпра, будемо пити з Пруту, Німану і Бугу» створив прекрасний образ бійця, зачерпнувшего каскою священну воду звільненого Дніпра. Наша армія рвала фашистські ланцюга, опутавшие країни Європи. Разом з переможними військами в звільнені польські, чеські, угорські, румунські міста входив плакат Д. А. Шмаринова «Червона Армія несе звільнення». І коли перемогою закінчилася Велика Вітчизняна війна, Л. Ф. Голованов зобразив радянського воїна героя-победителя, простого російського хлопця і натомість берлінського рейхстагу. Як гасло звучить переможна напис «Дійшли!», яку креслить на стінах рейхстагу воїн Червоної Армії, зображеною на плакаті. Протягом часу Великої Великої Вітчизняної війни художники створили тисячі плакатів, випущених мільйонними тиражами. Знову почали виходити «Вікна», тепер які називались не «Вікнами ЗРОСТАННЯ», а «Вікна ТАРС». Під час війни отчеканился художній стиль радянського плакатного мистецтва. Наш плакат він був лаконічним й виразним. Його навіть видали легко сприймав швидко що йде людина. На аркуші плаката зазвичай поміщалися одна-дві постаті, їхня цілющість підкреслювалося характерним рухом. Найкращі плакати відрізнялися чіткістю силуету центральної групи, застосовувані кольору були яскраві та у своїй поєднанні посилювали промовистість зображення. Тепер художники навчилися уважніше вдивлятися в особи людей, зраджувати їх характери та психологію — це зробило плакат ще більше активним учасником і вражаючим. Після закінчення темою плаката стала боротьба за, за дружбу між народами. Цікаві й дотепні композиції на задану тему світу поруч із найдосвідченішим майстром плаката У. Говорковым створили молоді художники М. Трещенко, Про. Савостюк і Б. Успенський. У повоєнні роки домігся успіхів і радянський кінопрокат. Найкращі майстра кіноплаката — У. Кононов, М. Хейфиц, Б. Зеленський, І Хазановский та інші - відмовилися від простого оповіщення про вихід одного чи іншого фільму і розпочали поглибленому розкриття у художніх образах ідейного змісту кінокартини. Роботи цих художників неодноразово завойовували на міжнародних конкурсах провідні місця. Грандіозна програма семирічного розвитку народного господарства, запланована 21 з'їздом партії, зажадала від агітації на тому однині і від плаката, нових зусиль. Знову на цілинних станах, на гігантських новобудовах семирічки з’являлись яскраві і темпераментні плакати, які спонукають ентузіазм мас, кличуть трудящих виконання намічених партією планів. Радянський плакат крокував у ногу згодом. Він творив образи наших предків, які роблять трудові подвиги, викривав паліїв війни" та боровся за в усьому мире.

Глава вторая.

Кукрыниксы.

(Купріянов М. У., Крилов П. М., Соколов М. А.).

Усі троє навчалися у московському Вхутемасі - Вхутеине (1921;29), в стінної газеті якого і склалося їх творче співдружність, закрепившееся протягом усього подальше життя. Окремо займалися живописом і показували на виставках переважно невеликі ліричні етюди, переважно пейзажні. Разом, під загальним псевдонімом (складені по початковим складах прізвищ), виступали переважно як графіки, карикатуристи і ілюстратори. Наприкінці 1920;х — початку 1930;х рр. випустили кілька альбомів з шаржами на письменників (у супроводі епіграм і «Щоправда», що робив їх головними в країні провідниками і пропагандистами (в сатиричної форми) офіційної пародій А. Р. Архангельського), малювали карикатури на побутову тематику. З 1933 р. — постійні карикатуристи газети політичної лінії. Протягом років Великої Великої Вітчизняної війни поруч із карикатурами випустили ряд плакатів (у тому числі - найперший після нападу Німеччини плакат «Нещадно розгромимо і знищимо ворога!», 1941 — з карикатурою на Гітлера) і сатиричних «Вікон ТАРС». І на книжковій графіці художники починають із образів іронічних і гротескних. Вони двічі ілюстрували «12 стільців» Ільфа і Петрова (1933 і 1967), підкреслювали сатиричне початок в малюнках до «Життя Клима Самгіна» М. Горького (1934), у властивій їм подвижно-броской манері журнальної карикатури зі смішними перебільшеннями накидали образи героїв М. Є. Салтикова-Щедріна («Історія одного міста», «Панове Головлевы», «Казки», 1937;39), а з їх занепадом і обмовок персонажів М. У. Гоголя («Мертві душі», 1938). Дещо по-іншому підійшли художники до розповідей А. П. Чехова (початок 1940;х): тепер вони малювали чорної аквареллю, старанно передавали обстановку, реальну середу, завдяки чому образи-маски чеховських героїв осмислюються менш однозначно. Інтерес художників дедалі більше зсувається до ліричної і психологічної прозі. У 1945;46 рр. вони проілюстрували невеличкий розповідь «Дама з тим песиком» такою кількістю малюнків, що вдалося зриме розповідь, передавальне як сюжет, але й психологічні відтінки відносин її героїв. У аркушах, то вибілених ялтинським сонцем, то сутінкових, завдяки м’яким тональним переходами чорної акварелі створюється кінематографічно достовірне відчуття совершающихся перед очима глядачів подій. На тому техніки і як і конкретно ілюструють Кукрыниксы та інші творів російської і світова класики: «Фома Гордєєв» і «Мати» М. Горького (1948;50), «Портрет» М. У. Гоголя (1951), «Дон — Кіхот» М. Сервантеса, «Ходіння по муках» А. М. Толстого (1956;57). За ілюстрації до розповіді М. З. Лєскова «Розповідь про тульському косому Лівше і сталевий блосі» художники нагороджувалися золотий медаллю АХ СРСР. У станкового живопису Кукрыниксы спільно прагнули застосувати до великого полотну свій досвід політичної й переважно сатиричної графіки. Вже 1933 р. вони показали серію «Обличчя ворога» — цикл мальовничих карикатур на білогвардійських генералів. Вітчизняна війна дала теми нових великих картин Кукриніксів: «Зоя Космодем’янська» (1942;47), «Кінець. Останні годинник у ставці Гітлера», (1947;48). Тут робилися спроб поєднати достовірне зображення подій з карикатурними, гротескно трактованными образами. Унікальний сам собою робочий метод Кукриніксів: художники домагалися єдиного, «кукрыниксовского» почерку, об'єднуючи особисті обдарування в спільному творчий процес. Втеча фабриканта 1936;37 рр. Ленін на розлив 1949 р. Нещадно розгромимо і знищимо ворога! 1941 г.