М'ясоїдів РР

Мясоедов Г. Г.

.

Мясоедов Григорій Григорович (1834−1911).

Русский живописець, одне із творців Товариства передвижників. Правдиво зображував селянську життя, звертався до історичним літературною темам.

Г. Р. Мясоєдов був сином дрібнопомісного дворянина. Батько заохочував його рано що проявився інтерес до мистецтва. Після навчання у гімназії в Орлі, де малювання викладав професійний художник І. А. Волков, юнак пішов у Петербург й у 1853 р. вступив у АХ. Десятиліття, яке Мясоєдов провів у стінах Академії (1853−63), збіглося з періодом важкого кризи цього навчального закладу, кінця «бунтом чотирнадцяти ». Щоправда, сам «бунт «Мясоєдов не застав — на той час вона вже закінчив АХ й у ролі пенсіонера перебував по закордонах (1863−68), відвідав Берлін, Брюссель, Париж, містах Італії і Испании.

Еще у роки навчання Мясоєдов написав жанрову картину «Поздоровлення молодих у домі поміщика «(1861) і полотно на історичну тему «Втеча Григорія Отреп'єва з корчми на литовської кордоні «(1862), яке У. У. Стасов назвав однією з перших заявок по дорозі створення реалістичних історичних картин. Надалі історична тематика розроблятиметься в живопису Мясоєдова постійно, паралельно з картинами побутового жанру. Ці дві лінії творчості художника дуже тісно зближалися, часом переходячи один одного.

Творческая робота постійно поєднувалася в живописця з активною громадську діяльність. Саме йому належить ініціатива створення організації художників нових типів — Товариства пересувних художніх виставок. 29 листопада 1871 р. в Петербурзі відкрилася I пересувна художня виставка, показана потім у Москві, Києві та Харкові. Мясоєдов представив цю виставку картину «Дідусь російського флоту. (Ботик Петра I) «(1871), у якій рішення історичної теми дано у побутовій плані.

На II пересувній виставці (1872) експонувалося найбільше полотно Мясоєдова — «Земство обідає «(1872). Тихий провінційний містечко. Сонячний полудень. У під'їзду земської управи група селян. Одне з них, примостившись на кам’яних плитах і підклавши під голову торбинку, дрімає. Інші неквапливо їдять: хліб з сіллю так цибулю — от їх обід. Поруч, у домі, лише що пообідали добродії: через відкрите вікно видно лакей, старанно перемывающий посуд, відразу — безліч пляшок і графинів. В наявності критичний сюжет — зіставлення земцев-господ і земцев-крестьян, контраст багатства і бідності. Не ця зустріч стала митця головним у картині. Він зосередив все увагу до самих селян. Вони художник розгледів і зобразив розмаїтість характерів, особливе благопристойність, внутрішню зібраність, своєрідну красу.

В іншому фундаментальному полотні Мясоєдова — «Читання маніфесту 19 лютого 1861 року «(1873) — розкривається інший аспект тієї ж торкається теми — доля селянства, обманутого у своїх чеканнях. «Зізнаюся, — писала одна з критиків, — мені вдавалося бачити (після «Бурлак «р. Рєпіна) ні в одній картині настільки типових, безыскусственно-правдивых, точно живих, істинно мужицьких осіб ». Селяни з зосередженим увагою слухають якого читають хлопчиком текст маніфесту про звільнення від кріпацтва. Їх ставлення до документа ще визначилося: на обличчях немає радості, ні явного розчарування. Але є внутрішня напруга, недовіру, настороженість. Селяни по-своєму мудрі і мужні.

Изучение життя російського селянства наводить Мясоєдова до сюжетів, повествующим про древніх повір'я і звичаї, їхньої керівної ролі у житті народу. Так було в картині «Опахивание «(1876) показано старовинне ритуальне дійство: селяни опахують село від позбутися лютих духів, запрягши в плуг голих дівчат. У 1878−80 рр. Мясоєдов працює над двома варіантами «Засухи », де представлений молебень на полі. Паралельно йдуть пошуки у сфері на історичну тематику: художник пише картину «Самосжигатели «(1882−84), сюжет якою стоїть на вельми тісного зв’язку з попередніми жанровими картинами.

К початку 1880-х рр. у творчості Мясоєдова намічається новий етап. У пейзажі «Дорога у житі «(1881) вражає простота й виразності мотиву: удаляющаяся до обрію постать самотнього мандрівника серед безкрайого житнього поля. Художник хіба що відкриває можливість узагальненого, монументального рішення жанрової картини, що у повною мірою проявилося під час «Косцах «(1887). Автор оспівує тут радісну бік буття, передає красу селянської праці, його мірний, злагоджений, майже музичний ритм. Вже самі розміри полотна (159×275 див) свідчать про значимість митця теми картини. Разом про те вирішення її позбавлене певних протиріч.

Полностью відмовившись від критичного початку, художник відмовився цим від основного принципу художньої системи 1870-х рр. Не освоївши нового образного мови та який був підготовленою сприйняттю художніх ідей нової генерації живописців, Мясоєдов опинився серед тих представників ТПХВ, котрі з межі 1880-х і 1890-х рр. не побажали допустити своїх рядах молодих художников.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.