Респіраторні алергози у дітей

Поліноз (англ. pollen — пилок) — алергічне захворювання з групи атопічних, яке викликається пилком рослин та характеризується гострими запальними змінами в слизових оболонках, зокрема дихальних шляхів і очей.

Захворюванню властива чітка сезонність, яка співпадає з цвітінням окремих рослин. Захворювання відоме також під назвами: сінна гарячка, весняний катар, пилкова алергія, пилкова ретинопатія, пилкова бронхіальна астма. Однак правильним визначенням є «поліноз», оскільки клінічні прояви не обмежуються ринокон’юнктивальним і астматичним синдромами, а можуть поєднуватись з полівісцеральними проявами. Термін «поліноз» відображає сучасне трактування патогенетичних механізмів розвитку синдромів при контакті з пилком рослин. Поліноз перебігає без підвищення температури тіла і не обов’язково навесні, коли причиною (алергеном) є пилок рослин. Симптоми полінозу, як прояв харчової алергії, можуть розвинутись в любу пору року при використанні в їжу рослинних продуктів, які мають спільні антигени з пилком рослин, що викликають сезонні полінози.

Перші офіційні повідомлення про клініку полінозу з’явились в першій половині 19 ст. (G. Bosfok, 1919р.). Найпереконливіші роботи про роль пилку рослин і дерев в розвитку сінної гарячки належать англійському лікареві C.H.Blackly, 1973. Перше повідомлення про сінну гарячку в Росії зробив Л. Сімич (1889 р.). Тільки у 1906 р. Wolf-Eisner висловив припущення, що в основі сінної гарячки є анафілаксія і розвивається в результаті підвищеної чутливості (сенсибілізації) до білків, які є в пилку рослин.

У 1911 р. Noon і Freeman своїми роботами підтвердили положення, висунуті Блеклі, і були основоположниками вивчення сінної гарячки з позицій алергології.

В різних регіонах планети полінозом страждає населення від 0,1 до 5% випадків. На сенсибілізацію населення до пилку в значній мірі впливають регіональні особливості краю: поширеність окремих видів рослин, міра алергенності пилку цих рослин, урбанізація населення, інші фактори. Як і інші алергічні захворювання, поліноз в останні роки зустічається частіше, в тому числі і серед дітей. Цьому сприяють забруднення атмосфери промисловими викидами, тому і частіше полінозом страдають міські жителі. Серед численних факторів ризику формування алергії і полінозу у дітей важливе значення мають велике антигенне навантаження на дитячий організм (вакцини, сироватки, форсоване введення прикорму, харчові добавки, ін.), пасивне куріння.

Причина полінозу — пилок рослин. Поліноз характеризується наступними особливостями:

• — Початок, як правило, у молодому віці (8−20 років).
• — Полінозом хворіють люди з алергічним фоном: ексудативно-катаральний діатез у ранньому віці, у старших — прояви харчової алергії. Виявом останнього є поява періодично різних висипань на шкірі, дисфункцій шлунково-кишкового тракту. Ця категорія дітей часто не переносить новокаїн, нестероїдні протизапальні препарати, антибіотики пеніцилінового ряду, у них часто спостерігаються алергічні реакції у вигляді нежиті, шкірних висипань, неприємні відчуття в ділянці шлунку при вживанні окремих сортів меду, халви, насіння соняшнику, дині, гарбузів.
• — Початок захворювання співпадає з періодом цвітіння рослин, до пилку яких є алергія, і симптоми захворювання повторюються щорічно в один і той же час.
• — Після припинення контакту з пилком, який викликає алергічні реакції, симптоми зникають.
• — Велика роль у розвитку полінозу належить спадковості.

Для кожного регіону України характерним є свій календар опилення.

Весна (квітень — травень) — опилення берези, вільхи, горіха, дуба, ясена, клена, тополі, ліщини, в’язу, верби.

Літо (червеньлипень) — опилення злаків (тимофіївка, вівсяниця, лисохвіст, пирій, райграс, кукурудза), липи.

Літо-осінь (липень — червень) — опилення складноцвітних (полин, амброзія, кульбаба), маревих (лебеда, конопля, цикламен).

Найчастіше поліноз викливається пилком злакових трав. Серед великої кількості рослин тільки (~) 50 продукують алергенний пилок. Алергенні властивості пилку зумовлені наступним:

До складу пилку входять білки, жири, вуглеводи, вітаміни, пігменти, ферменти, два гормони, мінерали. Алергенні і антигенні властивості пилку визначаються білковими і небілковими азотвмісними сполуками з молекулярною масою від 10 до 32×103.

Найбільше антигенів містить амброзія (10), надалі пилок злаків (до 7), дерев (до 3-х). Пилок різних лугових трав має спільні антигени, а спільних антигенів в пилку злакових і дерев немає. Багато дерев (береза, вільха, горіхи) мають спільні антигени. Отже, пилок любої рослини містить як специфічні для нього антигени, так і спільні з іншими видами рослин.

Встановлено, що пилок рослин має фактор проникливості, необхідний для опилення рослин. Останній також сприяє проникненню пилку через епітелій слизової оболонки носа, кон’юнктив, бронхів і т.і.

Антигени пилку містяться не тільки в пилкових зернах, але й в інших частинах рослини (стеблах, листках). Тому у частини пацієнтів з полінозом є два спалахи захворювання: одне навесні (період цвітіння), друге — восени (жовтень — листопад, особливо в суху погоду), яке викликається пилом сухого листя.

Здатність пилку рослин викликати алергічні захворювання визначається певними властивостями:

• — алергенними, які зумовлені білковими і небілковими азотвмісними сполуками;
• — наявність фактору проникливості у пилку, який визначає проникнення його через епітелій слизових оболонок;
• — легкість, летючість, певна концентрація (> 25 зерен) на 1 см³ повітря, певні розміри (пилок, діаметром менше 25 мкм, проникає глибоко у дихальні шляхи, викликаючи їх сенсибілізацію, пилок діаметром > 30 мкм затримується у верхніх дихальних шляхах). Кількість пилку у повітрі визначається добовим ритмом, метереологічними умовами (більша концентрація зранку, вдень, в соняшну погоду, майже відсутність пилку у дощову погоду).

Патогенез. В основі розвитку полінозу лежить реакція негайного типу. Алергеном є пилок рослин, на який виробляється ІgЕ. Останній з антигеном на поверхні опасистих клітин утворює ІК, які при певній концентрації викликають їх дегрануляцію з виходом багатьох біологічно активних речовин: гістамін, лейкотрієни, простогландини, ФАГ. Розвивається алергічне запалення, в якому приймають участь Тs, еозинофіли, базофіли, нейтрофіли. В результаті алергічного запалення має місце гіперсекреція слизу, набряк слизової, пригнічення функції війчастого епітелію. Розширення судин веде до артеріальної гіпертензії, підвищенню внутрішньочерепного тиску. Тахікардія, гіперсалівація, шкірні висипання.