Визначення загальних витрат на охорону праці підприємства

Визначення загальних витрат на охорону праці підприємства

1. Визначення загальних витрат на охорону праці підприємства

Впровадження ринкових відносин в економіку України та комерціалізація всіх сторін життя суспільства не сприяють підвищенню рівня безпеки промислового виробництва, в тому числі в деревообробній галузі. Проте відомо, що покращання умов праці, підтримання на належному рівні шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища, зниження показників виробничого травматизму та професійної захворюваності супроводжується не лише соціальним, але й економічним ефектом. Зростає період професійної активності працюючих, зростає продуктивність праці, скорочуються видатки, пов’язані з виробничим травматизмом та професійною захворюваністю, скорочуються видатки на пільги та компенсації.

Покращання умов праці, впровадження заходів щодо забезпечення безпеки праці супроводжується зниженням показників виробничого травматизму та професійної захворюваності. Зростає ефективний фонд робочого часу, що зумовлює економічний ефект.

Ще одним резервом економії матеріальних ресурсів, пов’язаних з покращанням умов праці, є скорочення витрат на пільги та компенсації працюючим за роботу у шкідливих умовах.

Одним із головних завдань економічного обгрунтування заходів щодо покращання умов і охорони праці є виділення витрат на реалізацію заходів, що включають капітальні вкладення і експлуатаційні витрати.

До капітальних вкладень відносяться одноразові витрати, котрі використовуються для створення основних фондів для покращання умов та охорони праці.

До експлуатаційних витрат відносяться: поточні витрати на утримання і обслуговування основних фондів; додаткові поточні витрати на утримання і обслуговування основного технологічного обладнання при його вдосконаленні з метою покращання умов праці і попередження травматизму; витрати та проведення заходів з охорони праці за рахунок дільниць і загальнозаводських витрат.

При порівнянні одноразових та довготермінових витрат або, якщо вони рівні, річних експлуатаційних витрат та капіталовкладень по роках розрахункового періоду використовується формула:

де С-експлуатаційні витрати на заходи щодо покращання умов і охорони праці, грн/рік;

Ккапітальні витрати з метою покращання умов і охорони праці, грн;

Ен — нормативний коефіцієнт окупності капіталовкладень, 1/рік.

Коефіцієнт Ен для заходів щодо покращання умов і охорони праці приймають рівним 0,08. Цим стимулюється впровадження крупних заходів з метою докорінного покращання умов і охорони праці.

При виконанні довготермінових заходів зі зміною в часі розмірів експлуатаційних витрат і капіталовкладень сумарні витрати визначаються з врахуванням фактору часу за формулою:

де Кt — капіталовкладення в заходи в t-му році, грн;

Сt — річні експлуатаційні витрати в t-му році, грн;

Енп — нормативний коефіцієнт, приведений до різних витрат, дорівнює 0,1;

tбазовий момент часу, до котрого приводять витрати t-го року (за базовий момент часу приймають або початок, або закінчення відповідного планового періоду (рік, 3,.5 років), в якому будуть впроваджувати передбачені заходи по всіх зрівнюваних варіантах);

Твідповідно рік початку і рік закінчення звітного (планового періоду).

Витрати виробництва на впровадження організаційно-технічних і санітарно-оздоровчих заходів з охорони праці виконуються згідно з планом номенклатурних заходів, які внесені до колективного договору.

2. Визначення ефективності працеохоронних витрат підприємства за економічними та соціально-економічними показниками

Для оцінки соціального ефекту від впровадження заходів щодо покращання умов та охорони праці можуть бути використані наступні соціально-економічні показники.

Скорочення числа робочих місць, що не відповідають вимогам санітарно-гігієнічних умов праці:

де Ес.г.м. — соціальний ефект від покращання санітарно-гігієнічних умов праці і котрий визначається як приріст після впровадження заходів числа робочих місць, на котрих умови праці в комплексі відповідають санітарно-гігієнічним вимогам;

Чр.м. — загальне число робочих місць.

Скорочення чисельності робітників, що знаходяться в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормативам:

де Ес.г.р. — соціальний ефект від покращання санітарно-гігієнічних умов праці, що визначається як приріст числа робітників, у котрих умови праці відповідають нормативам;

Чр. — загальна чисельність робітників.

Збільшення числа машин, механізмів та виробничих приміщень, приведених до відповідності з вимогами ССБП, БНШ та іншими нормативно-технічними документами:

де Ем.п. — соціальний ефект від збільшення кількості та питомої ваги машин, механізмів, виробничих приміщень, приведених до відповідності з нормативними вимогами;

Чм.п. — загальне число машин, механізмів, приміщень. Скорочення виробничого травматизму:

де — скорочення частоти травматизму;

— зниження важкості травматизму;

Еч., Ет. — соціальний ефект від зменшення числа випадків та важкості травматизму, розраховується як різниця цих показників до та після впровадження заходів;

Nm — число травм у звітному (базовому) році.

Скорочення захворюваності:

де — зменшення числа випадків захворювань з тимчасовою втратою працездатності через несприятливі умови праці;

— зниження тривалості захворювань;

Ез., Ет.з. — соціальний ефект від зменшення числа випадків та тривалості хворіб;

Nс.з. — число випадків захворювань у звітному (базовому) році.

Скорочення числа випадків виходу на інвалідність внаслідок травм або захворювань:

де — число осіб, що отримали інвалідність;

Чр. — загальне число працівників;

Еі - соціальний ефект, досягнутий за рахунок скорочення інвалідності (різниця відповідного числа робітників, що отримали інвалідність до та після впровадження заходів).

Скорочення плинності кадрів через несприятливі умови праці:

де Епл. — соціальний ефект, що проявляється в скороченні числа випадків звільнення за власним бажанням в зв’язку з несприятливими умовами праці.

Економія робочого часу в зв 'язку зі зниженням плинності кадрів у розрахунку на одного працівника:

де Ес.е.к. — соціально-економічний ефект від скорочення витрат робочого часу в зв’язку з плинністю кадрів.

Річний економічний ефект від здійснення заходів з покращання умов та охорони праці визначається за формулами:

де Ротриманий економічний результат, грн.;

З — приведені до річної співрозмірності поточні і капітальні затрати на заходи з покращання умов та охорони праці, грн./рік;

Срічні експлуатаційні витрати на заходи з покращання умов та охорони праці, грн.;

Е = 0,08 — нормативний коефіцієнт економічної ефективності для капіталовкладень на здійснення заходів з покращання умов та охорони праці

Ккапіталовкладення на заходи, спрямовані для покращання умов та охорони праці.

Порівняння варіантів заходів різної спрямованості в галузі покращання умов та охорони праці і вибір кращого з них слід проводити за максимумом річного економічного ефекту.

Загальна (абсолютна) економічна ефективність капітальних вкладень в заходи з покращання умов та охорони праці визначається як відношення отриманого результату до приведених затрат:

Загальна (абсолютна) економічна ефективність капітальних вкладень в заходи з покращання умов та охорони праці визначається за необхідності з виразу:

Показник (коефіцієнт) ефективності капітальних вкладень слід порівняти з нормативним (Ен = 0,08). Якщо Ек> Ен, то капіталовкладення можна вважати ефективними.

Величина, обернена до коефіцієнта ефективності і що характеризує термін окупності капітальних вкладень, розраховується за формулою:

Отриманий термін окупності капітальних вкладень слід порівнювати з нормативним (Тн = 12,5 років), якщо він менший за нормативний, то капіталовкладення вважаються ефективними.

3. Плани ліквідації аварійних ситуацій

В інтересах охорони праці до організації проведення робіт на об'єктах підвищеної небезпеки пред’являють відповідні вимоги. Це перш за все правильна організація робочих місць, правильна розстановка працівників у відповідності з кваліфікацією і виробничою характеристикою. Графік виконання будівельних робіт і технологічних процесів має виключати концентрацію впливу на працюючих шкідливих та небезпечних чинників. Так, будівельні роботи і технологічні процеси, що характеризуються виділенням на будівельному майданчику чи в приміщеннях дільниць пилу, тепла, газів чи шуму, мають виконуватися з розподіленням їх в часі і просторі.

За безпечним виконанням будівельних і технологічних операцій має бути організований систематичний нагляд і контроль за технологічним станом машин, агрегатів, обладнання і інструментів для запобігання порушень у їх роботі.

На галузевих об'єктах підвищеної небезпеки установлюється система допусків на проведення небезпечних робіт, звичайних робіт у небезпечних зонах, робіт з матеріалами, використання яких (внаслідок їх небезпеки) обмежено, а також на управління окремими видами обладнання.

Для запобігання аварій і забезпечення нормальних умов праці велике значення має підтримка обладнання, машин, агрегатів та інструментів у справному стані.

Профілактичний догляд за обладнанням і машинами забезпечується на відповідній імовірності частоти відмов (виходів з ладу) пристосувань, або їх систем і складається з перевірки, попереджувальних ремонтів або заміни запасних частин до можливого виникнення відмови.

При загрозі виникнення надзвичайної ситуації техногенного, природного, соціально-політичного та екологічного характеру основні заходи спрямовуються на захист працівників і службовців та зниження можливих матеріальних втрат і людських жертв.

План ліквідації аварії при будівництві наземної або підземної споруди

Кожен працівник ділянки будівництва від робітника до адміністративно-технічного службовця, що виявив аварію, або її ознаки, зобов’язаний:

— негайно попередити про небезпеку найближчих робітників, безпосереднього керівника і вжити заходи до її ліквідації;

— негайно повідомити про аварію вище керівництво за підпорядкованістю, вказавши вид і місце аварії або її ознаки;

— черговий біля телефону негайно повідомляє про аварію головного інженера будівельного або спеціалізованого управління та інших працівників згідно зі списком осіб і установ, що знаходиться у чергового і у кабінеті начальника дільниці. Телефонні розмови, не пов’язані із ліквідацією аварії, припиняються.

У разі виникнення надзвичайної ситуації на галузевих об'єктах мають виконуватися ті заходи, які дадуть найбільшу ефективність щодо забезпечення захисту працівників і службовців від можливих наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха, а також дадуть змогу зменшити матеріальні збитки.

При отриманні інформації про загрозу виникнення надзвичайної ситуації має виконуватися цілодобове чергування керівного персоналу, уточнення порядку дій у разі її виникнення. Крім цього, оцінюється можливий розвиток ситуації, вплив її на функціонування галузевого об'єкту та розробляються позачергові заходи щодо підвищення стійкості роботи об'єкту в цих умовах і організація їх виконання. Здійснюється посилення контролю всіх ланок управління щодо надійності роботи технологічного обладнання, машин і механізмів, а також перевірка технічного стану каналів зв’язку, через які систематично надходить інформація про обставини і характер можливих аварій та катастроф.

У разі загрози виникнення надзвичайних ситуацій приводяться у готовність системи оповіщення для надання інформації працівникам і службовцям; а зв’язок здійснюється з використанням всіх його видів і засобів.

Організація забезпечення заходів та дій виконується згідно з календарним планом по кожній групі можливих надзвичайних ситуацій.

Залежно від виду, характеру і масштабу аварії роботи з ліквідації її наслідків проводяться під керівництвом начальника цивільної оборони об'єкту або його заступників у взаємодії з штабами цивільної оборони і територіальними органами виконавчої влади, які мають комісії з питань техногенної та екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій.

Органи управління, які беруть участь у ліквідації надзвичайної ситуації, залежно від обставин можуть працювати:

— у режимі повсякденної готовності — при нормальній виробничо-будівельній обстановці;

— у режимі підвищеної готовності—при істотному погіршенні виробничо-будівельної обстановки (при інформації щодо можливого виникнення надзвичайної ситуації);

— у режимі діяльності при виникненні надзвичайної ситуації— або при реальній її загрозі.

Усі роботи з ліквідації наслідків аварій та катастроф на галузевих об'єктах здійснюються у взаємодії з відповідними територіальними відділами надзвичайних ситуацій.

Антиаварійні заходи при експлуатації піднімально-транспортного обладнання

Аварійність при експлуатації вантажопідіймальних кранів щорічно становить біля 25% від всіх випадків на підконтрольних Дер-жнагляду галузях промисловості.

Розслідування аварій і нещасних випадків показало, що при експлуатації вантажопідіймального обладнання характерними причинами аварії є:

— неправильна зачіпка (обв'язка) елементів конструкцій і використання непридатних засобів строповки;

— порушення правил безпечного переміщення вантажів кранами;

— робота кранів біля ЛЕП;

— несправність кранів;

— знаходження персоналу в межах небезпечної зони дій стріли і противаги крана, а також на підкранових шляхах під час роботи кранів;

— неправильна установка кранів і несправність підкранових шляхів;

— помилки при монтажу, демонтажу і перевезенні кранів;

— порушення правил експлуатації;

— недоліки в проектуванні кранових конструкцій і окремих вузлів. Аварії і нещасні випадки через неправильну строповку будівельних конструкцій, обладнання і інших вантажів становлять 16−19% від загальної кількості нещасних випадків при експлуатації кранів.

Високий інженерний рівень проектування вантажозахватних пристроїв, правильне їх виготовлення, експлуатація, зберігання і догляд за ними, добре професійне знання правил техніки безпеки і технологічних прийомів спеціалістами стропальниками і монтажниками забезпечує безаварійіність і безпеку робіт при стропці конструкцій і подачі їх на монтаж, роботу кранів у специфічних умовах.

Кращим вирішенням для забезпечення безпеки робіт біля ЛЕП є використання приладів, що сигналізують про небезпеку або автоматично зупиняють кран (його механізми) при недопустимому наближенні до проводів ЛЕП.

Для підвищення безпеки при роботі вантажопідіймальних кранів правилами Держнагляду внесені додаткові вимоги щодо оснащення кранів приладами безпеки і блокувальними пристроями. Тому показники ймовірності безвідмовної роботи приладів безпеки і якість їх експлуатації мають першорядне значення для попередження аварій, перевантажень.

При виявленні несправності в роботі підйомної установки необхідно відключити її від електромережі, встановити попереджувальний плакат «Ліфт несправний — не вмикати!» і повідомити про несправність адміністрацію підприємства, яке виконує технічне обслуговування підйомно-транспортного обладнання.

При виявленні замикання на землю забороняється наближатися до місця замикання на відстань не менше 4 м — у закритих приміщеннях і не менше 8 м — на відкритій місцевості. Наближення на меншу відстань допустиме тільки при виконанні робіт по ліквідації замикання на землю і надання першої допомоги потерпілому. У цих випадках слід користуватися електрозахисними засобами (діелектричним взуттям, рукавичками тощо).

При виникненні пожежі на початковій стадії виділяється тепло, токсичні продукти згоряння, можливі обвалення конструкцій. Тому слід враховувати необхідність евакуації людей у визначені терміни. Показником ефективності евакуації є час, протягом котрого люди можуть при необхідності залишити окремі приміщення і будинок загалом. Безпека евакуації досягається тоді, коли тривалість евакуації людей в окремих приміщеннях і будинку загалом не перевищує критичної тривалості пожежі, яка становить небезпеку для людей.

Однією з основних вимог пожежної безпеки є побудова в будівлях необхідної кількості виходів, виїздів для евакуації людей і матеріальних цінностей.

В комплексі заходів, що вживаються для протипожежного захисту підприємств, важливе значення має вибір найбільш раціональних способів та засобів гасіння різних речовин та матеріалів.

Горіння припиняється:

* при охолодженні горючої речовини до температури нижчої, ніж температура її спалахування;

* при зниженні концентрації кисню в повітрі в зоні горіння;

* при припиненні надходження пари, газів горючої речовини в зону горіння.

Припинення горіння досягається за допомогою вогнегасних засобів: води (у вигляді струменя або у розпиленому вигляді);

* інертних газів (вуглекислота та ін.);

* хімічних засобів (у вигляді піни або рідини);

* порошкоподібних сухих сумішей (суміші піску з флюсом);

* пожежних покривал з брезенту та азбесту.

Вибір тих чи інших способів та засобів гасіння пожеж та вогнегасних речовин і їх носіїв (протипожежної техніки) визначається в кожному конкретному випадку, залежно від стадії розвитку пожежі, масштабів загорянь, особливостей горіння речовин та матеріалів.

Список використаної літератури

охорона праця витрата аварійна ситуація

1. Бабічев, В.В. Сорокін Г. Ф. Охорона праці та техніка безпеки. К., 1996. -224 с.

2. Бедрій Я.І., Дембіцький С.І., Джигирей В. С. та інші. Охорона праці. Львів, 1997. -258 с.

3. Бедрій Я.І. та інші. Основи екології та соціології. Львів, 1997. — 210 с.

4. Охорона праці. Підручник для студентів вищих закладів освіти / Ткачук К. Н., Бересневич П. В. Київ.

5. Охорона праці. Нав. посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти / В.М. Ярошевської і ін. — Київ, 1993.