Навчальна співпраця в групах. 
Навчальна співпраця в групах як форма роботи

Навчальна співпраця в групах Навчальна співпраця в групах як форма роботи Це така форма роботи (її іноді перекладають як «кооперативне навчан­ня»), яка грунтується на спільній роботі учнів і сприяє гуманізації відносин між учителями й учнями.

Навчальна співпраця буде результативнішою, коли вчитель підготує учнів до роботи в групі. Для цього необхідно:

1. Пояснити учням роль та значення колективної співпраці. При цьому важливим є створення такого середовища, де:

> учні усвідомлять творчу взаємозалежність членів колективу;

> будуть інтенсивно спілкуватися між собою;

> зрозуміють особисту участь і відповідальність за успіх спільної роботи;

> прагнутимуть навчитися працювати з напарником чи кількома у скла­ді невеликої групи;

> обговорюватимуть всією групою хід роботи з метою підвищення її ефективності.

2. Визначити мету заняття.

3. Провести підготовку до заняття:

> сформувати навчальні групи;

> розподілити ролі між учнями усередині групи;

> підготувати класне приміщення;

> підготувати навчальні матеріали.

4. Роздати завдання, пояснити учням, який очікується результат.

5. Допомогти учням почати роботу в групі, стежити за тим, щоб занят­тя протікало ефективно, втручатися в хід заняття при необхідності.

6. Оцінити роботу учнів, організувати обговорення членами групи то­го, наскільки добре вони взаємодіяли між собою.

Звертаємо увагу на кілька ключових моментів організації групової ро­боти учнів:

1. Визначення кількості учнів у групі залежить від складності навча­льного завдання. Досвід роботи з групами показує, що оптимальною для робот є група з 4−5 осіб. Більша кількість членів у групі означає більше можливостей для колективної роботи, але вимагає від учасників наявності навичок і вмінь групової роботи.

2. Об'єднання учнів у групи. При створенні груп учитель повинен враховувати:

> індивідуальні особливості учнів (здібності, комунікабельність, актив­ність тощо);

> педагогічні вимоги щодо залучення максимальної кількості учнів у процес навчання. Слід пам’ятати, що створення груп учнів з різними здіб­ностями дає більшу активність під час обговорення поставленого завдання і різноманітніші пояснення проблеми, оскільки учні з низьким рівнем знань зазвичай краще працюють у групах, де більшість членів із зацікавленням підходять до поставленого завдання;

> необхідність такої співпраці учнів у групі, при якій кожен учень по­винен набути досвіду спільної роботи з усіма учнями свого класу.

Прийоми утворення малих груп можуть бути різні:

> словесний розподіл за назвами квітів, нот, овочів, фруктів, героїв ка­зок тощо;

> за кольоровими листочками;

> за видами монет (1, 2, 5, 10 копійок);

> за пропозиціями, які висловлюватимуть самі учні, набувши досвіду співпраці в групах.

3. Підготовка класної кімнати. Те, як підготовлене приміщення, в якому проходять заняття, впливає на ефективність роботи учнів. Пам’ятай­мо, що розширення, зміна простору в діяльності груп лише додає позитивний імпульс у роботі, покращує емоційне сприйняття навчального змісту, не дає можливості втомлюватися від інтенсивності роботи. У членів групи повинна бути можливість, сидячи разом, віч-на-віч, обмінюватися думками, передавати один одному матеріали з досліджуваної теми, не заважаючи роботі інших груп, вести обговорення. У вчителя повинна бути можливість легко підійти до кожної з працюючих груп.

4. Розподіл ролей між учнями усередині групи. Для підвищення ре­зультативності навчальної співпраці необхідно доручити кожному членові групи певну «роль». Педагогічний досвід засвідчує, що пропоноване в на­вчальній літературі «надання» ролей є достатньо продуманим і ефективним.

Нагадаємо цей розподіл:

Спікер, головуючий (керівник групи):

> зачитує завдання;

> відповідальний за те, щоб усі члени групи розуміли зміст завдання і свої дії, необхідні для виконання завдань;

> пропонує учасникам висловлюватися по черзі;

> заохочує всіх до роботи;

> підбиває підсумки роботи.

Секретар:

> веде записи результатів роботи групи;

> нарівні з іншими членами групи висловлюється щодо поставленого завдання.

Доповідач:

> чітко висловлює, узагальнює думки, ідеї членів груди;

> доповідає про результати роботи.

Посередник:

> стежить за часом, шукає додаткові інформаційні матеріали, заохочує групу до роботи.

У цьому переліку ролей особливе місце займає головуючий (спікер), який відповідає за те, щоб усі члени групи розуміли зміст завдання і прове­дені у групі дії.

5. Роз’яснення учням критеріїв оцінки якості виконаної ними ро­боти. До початку заняття учням повинні бути відомі критерії оцінки їхньої праці.

Для результативної роботи групи рекомендуємо ознайомити учнів з пам’яткою щодо роботи в групі:

> надавати можливість кожному висловитися, як, на його думку, потрі­бно виконувати завдання;

> переконатися, що кожен член групи засвоїв матеріал заняття, який потрібен для подальшої роботи;

> упевнитися в тому, що всі познайомилися з досліджуваним матеріа­лом і прийшли до спільної думки щодо очікуваних висновків;

> залучити до роботи всіх членів групи;

> уважно вислуховувати думку кожного члена групи;

> не змінювати своєї думки, крім тих випадків, коли будуть представ­лені переконливі докази (правило підпорядкування думці більшості не сприяє одержанню знань);

> критикувати погляди, а не людей, які їх викладають. Наприкінці уроку учні спільно з учителем узагальнюють результати групової роботи.

Ігри при вивченні географії.

У нашій мові звичними стали вирази: «він на­вчається із цікавістю», «зацікавити», «вихован­ня зацікавленості знаннями»,.

Для формування і розвитку пізнавального інтересу шко­лярів у процесі навчання існує багато різноманітних за­собів, серед яких не останнє місце займає захоплення. Цікаві захоплення та завдання, різноманітні вікторини та вечори, розвиваючі та пізнавальні ігри і багато Інших спо­собів допомагають вчителю географії зробити свій пред­мет цікавим для учнів.

Відомо, що під час гри діти проявляють фантазію, спос­тережливість, винахідливість, навчаються швидко і логічно мислити. У груповій грі майже завжди є елемент змагання (хто швидше, правильніше відповість, хто більше знає), а значить присутні й сила волі, наполег­ливість, увага. У кожній парній грі є перш за все робоча си­туація і робота думки.

(А.С. Макаренко) У пізнавальній географічній грі вміння застосовувати от­римані раніше знання, навики користування додатковою та словниковими літературами. А головне — у ході гри учні отримують задоволення. Позитивні емоції проявля­ються на кращому засвоєнні навчального матеріалу, впли­вають на розвиток особистості дитини в цілому. От чому гра може стати засобом різнобічного розвитку учня, його здібностей.

Але при цьому не слід забувати, що гра завжди «вільна». Відповідно, учителю знадобляться весь його такт, терпимість, вміння та знання в організації та керівництві грою. Інакше результати її будуть прямо про­тилежні до тих, які чекають. Конкретніше, не допустимо вводити одразу ж важкі ігри, потрібно починати з більш легких.

Грати в пізнавальні ігри треба навчитись. Наприклад, якщо запропонувати учням пограти в лото (топографічне, метеорологічне, картографічне), то для першого знайом­ства з цією грою необхідно мати декілька карточок з умов­ними знаками, які зустрічаються найчастіше, і лише після того, як діти звикнуть користуватися ними і з’ясовують для себе правила гри, можна використовувати карточки, на яких є маловідомі та невідомі умовні знаки. Тільки тоді й виникне в учнів бажання подолати незнання, знайти і за­пам'ятати те, що невідомо. Якщо в наявності є лото і доміно з однієї теми, наприклад «топографічне доміно», то потрібно спочатку навчити дітей гри в лото, тому що гра в доміно складніша. Мета географічної гри перш за все — навчальна: закріпити вміння читати карти, вміння викори­стовувати отримані знання, різноманітну додаткову інфор­мацію, викликати бажання навчатися, зацікавити предме­том географії.

Ігри можна включати в урок, використовувати на занят­тях гуртка, на географічних вечорах.

Застосування гри на уроці може бути дуже різно­манітним, її можна організовувати як на початку уроку для активізації уваги, так і в кінці його, для закріплення ма­теріалу та зняття напруги після важкої роботи протягом уроку. Інколи важко визначити, де закінчується гра, а де розпочинається навчальне заняття. Вчителі знають, що однією із найважчих для пояснення є тема «Клімат». Міцно засвоїти особливості клімату допомагають багато­разові вправи, які найзручніше проводити у формі захоп­люючих завдань. Наприклад, завдання «Де випадає стільки-то опадів?» — по середньорічній кількості опадів і часу їх найбільшого випадання потрібно визначити тип клімату.

«Де така зима?» («Де таке літо?») — кружечки з цифра­ми зимової температури потрібно закріпити за допомогою галочки на одній із декількох місць на карті, вказане учи­телем. При цьому учні спочатку грають, використовуючи кліматичну карту, а потім фізичну. Або таке завдання: на класній дошці навпроти даних про літні та зимові темпе­ратури та різну кількість опадів написати тип клімату.

Поступово читання кліматограм в підручнику 7 кл. та опис клімату по комплексних кліматичних таблицях посту­пово зацікавлює учнів.

Один і той самий набір для гри можна використати декілька разів (під час пояснювання нового матеріалу на підсумкових уроках, при опитуванні та при закріпленні нового матеріалу). Тепер декілька слів про сам процес створення ігор. Виготовлення їх, як і зміст, має велике ви­ховне значення, тому що в процесі роботи над ними від учнів вимагається терпіння, винахідливість, вміння дово­дити розпочату справу до кінця. Матеріал самий різно­манітний: картон, цупкий папір, фотопапір, ілюстрації із старих журналів, списаних підручників та атласів, контурні карти та інше. Таким чином можна виготовити різноманітні географічні ігри. Ось деякі з них:

1. «Зоогеографічне доміно».

Гра складається із 25 карточок. На одній стороні карточ­ки зверху приклеюється малюнок якої-небудь тварини, знизу — написана назва однієї із природних зон:

а) полярна і зона тундри;

б) ліси помірного поясу;

в) степи;

г) пустелі та напівпустелі;

д) савани;

ж) тропічні ліси.

Гру розпочинає один із гравців, який отримав карточку-дубль, може виглядати так: наклеєний малюнок лося, а під ним підпис «ліси помірного поясу», тобто підпис відповідного малюнка, інші карточки «неправильні» (на­приклад, під малюнком білого ведмедя написано «сава­ни»). Завдання гравців полягає в тому, що потрібно викла­дати картки малюнками або підписами так, щоб при їхньо­му зіткненні одержувались правильні відповіді. У грі по­винно бути 6 дублів — по одному для кожної природної зони. Перемагає той, хто раніше за інших викладе свої картки. За цим же принципом можна самостійно виготови­ти і «Геоботанічне доміно».

2. «Географічні силуети».

Картки з географічними силуетами вводяться поступо­во, починаючи з VI-VII класу. Спочатку учень по контурах тільки впізнає та називає материк, потім відповідає на за­питання: «У якій півкулі знаходиться цей материк? Які оке­ани його омивають і т. д. При розгляданні наступних тем курсу ці силуети доповнюються. Ще більш ускладнюється робота в наступних класах, коли до уже добре знайомих географічних об'єктів додаються контури півостровів, ост­ровів, річок та озер нашої України.

Якщо зразу не вдається впізнати об'єкт, то учень може використовувати карту. Адже мета гри і полягає в тому, щоб учні частіше зверталися до карти, більш уважно роз­глядали її та вивчали.

Розміри карток 15×10 см. Вони зручні для індивідуаль­ної роботи, а також на заняттях гуртка. Для групової мож­на виготовити карточки більших розмірів.

Вчитель може ввести в гру для оцінювання бали. Ця гра відбувається жваво, цікаво.

3. «Пошта».

На заняттях географічного гуртка можна організувати гру в «Пошту». Для цього потрібно виготовити з тканини або паперу 6 кишеньок розміром 16×11 см, написати: Північна Америка, Південна Америка, Австралія, Європа, Азія, Африка. Учасникам гри вчитель дає рівну кількість карток (кожному особисто або цілій групі). Потім картки з обрисами материків, островів, півостровів, річок, озер, за­ток, приток учні повинні розкласти по кишеньках, причому не помилившись «адресою».

4. «Картографічне доміно».

Для цієї гри можна використати атласи, де є малюнки географічних об'єктів (водосховище, гірська та рівнинна річки, болото і т. д.) та їх зображення на мапі. Принцип гри той же, що і в доміно географічне. Учень повинен по­класти малюнок навпроти тієї ділянки, яку відображує цей малюнок.

5. «Уявна подорож».

Уявна географічна подорож завжди робить урок захоп­люючим. У малолюдних класах слід проводити цю гру з використанням додаткової літератури, описів.

Учні розподіляються на групи і складають маршрути по­дорожей з описами найбільш цікавих географічних об'єктів (цікавих природних явищ, соціальної інфраструк­тури, міст та ін.). Ця робота захоплює дітей, вони праг­нуть створити такий опис, який буде оцінений найвищим балом.

6. «Природні зони земної кулі».

Ця гра проводиться в VII класі для індивідуальної пе­ревірки знань на одному із узагальнюючих уроків у кінці навчального року.

Близько 170 карток та листівок із зображенням тварин можна використовувати як наочний посібник під час пояс­нення нового матеріалу та при перевірці домашнього за­вдання. Гра полягає в тому, щоб учень отримав декілька десятків малюнків та листівок, зміг правильно вибрати листівки з представниками фауни якоїсь природної зони, показав на карті, де водиться ця тварина, і пояснив, чому саме там. Весь клас уважно слухає розповідь відповідаю­чого, а потім всі учні висловлюють свої зауваження та вно­сять доповнення.

7. «Дидактичні кубики».

Комплект дидактичних кубиків складається із 6 штук, кожна сторона кубика являє собою частину якогось ма­люнка, схеми і т. п. А при складанні всіх кубиків в одне ціле створюється конкретна навчально-інформаційна кар­тинка у вигляді зовнішнього виду якогось приладу, карто­схеми, малюнка географічного об'єкта. До кожного ком­плекту кубиків виготовляється 6 карточок із запитаннями. При збільшенні порядкового номера картки ускладнюють­ся і запитання, а відповідно діяльність учнів. Зміст зобра­жень на кубиках та запитань карточок визначається кри­теріями знань та вмінь учнів, які відображені в програмі з географії. Тому в залежності від рівня засвоєння знань, сформованих вмінь, кожному учню можна давати завдан­ня різного ступеня складності.

Розглянемо конкретні приклади застосування дидактич­них кубиків в VI класі. Використання кубиків для перевірки сформованих вмінь практичнбго характеру при вивченні теми «Зображення землі на глобусі та картах». У цьому випадку кубики можна використовувати як при опитуванні, так і при закріпленні вивченого матеріалу.

Карточки із завданнями для комплекту І

№ 1.

1. Зберіть загальний вигляд лінійного масштабу.

2. Виразіть зазначений лінійний масштаб у вигляді чис­лового та іменованого.

№ 2.

1. Зберіть загальний вигляд топографічних знаків.

2. Назвіть об'єкти, які зашифровані цими умовними зна­ками.

№ З.

1. Зберіть загальний вид горба, зображеного горизонта­лями.

2. Визначте відносну висоту горба.

1. 3.Визначте, який схил горба крутий, а який — пологий.

№ 4.

1. Зберіть картку, яка зображує ділянку місцевості.

2. На якій відстані від мосту розташовані зображені на картині предмети? (масштаб: в 1 см — 5 см).

№ 5.

1. Зберіть план місцевості.

2. Визначте на плані найвищу та найнижчу точки даної місцевості.

3. Назвіть об'єкти місцевості, позначені умовними зна­ками.

№ 6.

1. Складіть загальний вигляд компасу.

2. Визначіть азимути від компасу та позначені на ма­люнку предмети.

Перевірка знань фактичного матеріалу при вивченні те­ми «Атмосфери».

Картки із завданнями для комплекту II.

№ 1.

1. Складіть загальний вигляд прикладу, який реєструє вологість повітря.

1. 2.Що означає таке положення стрілки приладу?

№ 2.

1. Складіть загальний вигляд флюгера.

2. Який напрям вітру показує флюгер?

№ 3.

1. Складіть загальний вигляд приладу, який показує ат­мосферний тиск?

2. Яке показання приладу?

3. Чи зміняться показання приладу, якщо піднятися з ним на телевишку (висота 100 м).

№ 4.

1. Складіть схему будови атмосфери.

2. Перерахуйте шари атмосфери.

3. Як змінюється температура в різних шарах атмо­сфери?

№ 5.

1. Зберіть картину літнього пейзажу.

2. У якому напрямку дме вітер?

1. 3.У яких одиницях вимірюється сила вітру?

№ 6.

1. Складіть загальний вид приладу, який реєструє кіль­кість опадів, які випали.

2. Які опади може реєструвати цей прилад?

3. Як визначити кількість опадів, які випадають, за допо­могою цього приладу?

Узагальнення знань при вивченні теми «Літосфера».

Картки Із завданням для комплекту III.

№ 1.

1. Складіть схему внутрішньої будови землі.

2. Із яких частин вона складається?

3. Яка товщина земної кори під океанами, рівнинами, го­рами?

№ 2.

1. Складіть схему будови гір.

2. Якою буквою позначається на цій схемі горст, грабен, скид?

№ 3.

1. Складіть картину, яка схематично зображує рівнину.

2. Якою буквою позначається низовина, височина, пло­скогір'я?

3. Яким кольором зображуються на карті ці частини рівнини?

№ 4.

1. Складіть назви гірських порід.

2. На які групи поділяються ці породи за способом їх ут­ворення?

1. 4.Як ці породи використовуються в господарстві?

№ 5.

1. Складіть схему вулкана.

2. Назвіть частини вулкана.

3. Які вулкани називають діючими, а які згаслими?

№ 6.

1. Складіть схематичне зображення гір.

2. Які бувають гори по висоті? Розшифруйте висоту гір, позначених буквами А, Б і В?

Примітка:

У верхній частині кожної картки комплекту стоїть шифр.

Наприклад, число 1/1 означає, що картка із комплекту № І, завдання 1- число 2/3 — що картка із комплекту II з третім завданням і т. д.

Значення гри при формуванні зацікавленості предме­том дуже велике.

І вчителю не можна недооцінювати цей факт. Викорис­тавши їх разом, з іншими формами та методами роботи, педагог досягне головної мети у своїй роботі - його учні будуть любити та знати географію.