Дитиноцентризм. 
Нові вимоги до людини і освіти

У сучасних умовах дедалі стає очевидним, що смислом і основним показником прогресу людства є розвиток кожної окремої людини на основі її здібностей. До того ж це — головний важіль подальшого прогресу суспільства, особливо в умовах переходу до науково-інформаційних технологій, а потім — і суспільства знань, де успіх у виробництві й життєдіяльності залежатиме насамперед від розвитку людини. У зв’язку з цим істотно актуалізується, не тільки з огляду на інтереси окремої людини, а й суспільства в цілому, завдання — якомога більше наблизити навчання і виховання кожної дитини до її сутності, здібностей та особливостей. На наш погляд, цей принцип має бути визначальним під час проведення будь-яких змін в освіті. Бо саме він дозволить досягти найвищої якості освіти і, що надзвичайно важливо, не всупереч природі кожної дитини, а завдяки її пізнанню й розвитку.

І тут на перший план виступає принцип дитиноцентризму, але не у значенні уваги до дитини як такої, до дитини абстрактної, узагальненої, що часто проголошувалося і робилося у нас раніше, — а до конкретної дитини з її сутнісними характеристиками. Це важливо на всіх етапах освітньої діяльності — починаючи від дошкілля і закінчуючи університетом. Потрібно максимально наблизити освіту і виховання дітей до конкретної сутності кожного з них. Варто не формувати дитину під власні копії чи то батьком, чи то матір'ю, чи державою, чи кимсь іншим, а розпізнати її єство і плекати особистість на його основі, а не всупереч чи нехтуючи ним.

Це набагато складніше для вчителя, однак це єдиний спосіб формування людиноцентристського, гуманного, демократичного й ефективного сучасного суспільства, не кажучи про те, що це єдиний шлях до щастя кожної людини. Власне кажучи, вчитель разом із батьками повинен допомогти дитині самопізнати й саморозвинути себе, і тоді, ставши дорослою, людина найбільш повно себе самореалізує, забезпечивши і власний успіх, бо займатиметься вона улюбленою справою і робитиме це фахово, а отже забезпечить найбільш динамічний і несуперечливий розвиток країни, де мільйони людей одержать можливість максимальної самореалізації. інноваційний освіта конкурентоспроможний людина педагог Перехід до нового змісту та 12-річного терміна навчання передбачає зміни в напрямі утвердження дитиноцентризму. Для цього вже в основній середній школі (5−9 класи) передбачено чотири варіанти навчальних планів. Але справді серйозні можливості для профільного навчання з урахуванням потреб дитини з’являться у старшій школі (10−12 класи), де з шести напрямів передбачено понад тридцять варіантів навчальних планів. Формування індивідуальної траєкторії набуття знань в університетах передбачено також вимогами Болонського процесу, до якого Україна після кількарічної підготовки та експериментальної роботи приєдналася рік тому. Аналогічні підходи відпрацьовуються і в системі профтехосвіти.

Але цього не досить. Потрібно змінити взаємостосунки вчителя й учня (професора і студента). Вчитель повинен перестати бути «над учнем», перестати жорстко регламентувати й однозначно визначати його розвиток і пізнання. Він має стати «поруч із ним», допомагаючи кожній дитині сконструювати і реалізувати оптимальний шлях пізнання та розвитку на основі індивідуальної сутності. Тим більше, що час об'єктивно вимагає зміни ролі і місця вчителя в навчальному процесі. З огляду на низку причин, і насамперед, на наявність нових інформаційних технологій, учитель перестає бути єдиним чи головним джерелом знань для учня. Він повинен стати його партнером у навчанні і розвитку. На допомогу вчителю повинні прийти шкільні психологи, які б створювали психолого-педагогічний портрет кожної дитини, ознайомлювали з ним кожного вчителя, що приходить у клас, спостерігали за змінами, що відбуваються з дитиною, і т. ін.

Останніми роками у школі побільшало психологів, дедалі ефективніше діє підпорядкований Міністерству освіти і науки та Академії педагогічних наук України Науково-практичний центр психології, але повноцінної системи психологічної, а тим більше психолого-методичної служби в освіті, яка б опікувалась і здоров’ям дитини, немає. Вищу психологічну підготовку повинні мати вчителі, майстри як теперішні, так і майбутні, для чого потрібно внести відповідні корективи у навчальний процес педагогічних університетів.