Основи керівництва ДОП

Програма керівництва ДОП і його управлінська функція

Основу програми розвитку закладу становить сукупність думок і рішень колективу, спрямовані на здійснення спільних зусиль, дій, видів діяльності, а так само комплекс заходів, що передбачає досягнення єдиної місії та стратегічної мети, приуроченої до певного строку.

Місія формується як перспективне бачення призначення установи, нових якісних напрямків діяльності. На її основі виробляються цілі, службовці критеріями оцінки якості освіти.

У практичну діяльність керівника включається програма розвитку, яка переслідує стратегічні й тактичні цілі, як якісні характеристики спрогнозованого результату. Особливе значення при проектуванні і плануванні набуває мета, що розуміється як передбачення результату управлінських дій, кінцевий етап численних управлінських операцій або ж конкретний, охарактеризований якісно (кількісно) образ бажаного результату.

В системі освіти, на думку М. М. Поташника, склалося три типи цілей практичної діяльності керівника:

• — Цілі-завдання, витікаючі з вищестоящих організацій з відображенням зовнішніх функцій установи;
• — Цілі-системи, що відображають об'єктну необхідність, що підтримують цілісність організації;
• — Цілі-орієнтири, що виражають потреби організації та її замовників, споживачів. [3, С.29−32]

Завдання визначають основні напрями в діяльності керівника ДОП по досягненню цілей, наприклад, що і як планується змінити в змісті освіти, технологіях навчання, виховання та розвитку дитини, просторово-предметному середовищі тощо.

Принципи — коротко представлені теоретичні основи, на яких можуть будуватися процеси виховання, навчання, взаємодії з дітьми і розвиваюче середовище.

У програмі практичної діяльності керівника ДОП представляється описова модель видозміненого змісту і методів освіти, експериментальні програми, форми організації діяльності та просторово-предметного середовища, цілісної моделі педагогічного процесу.

У дану програму керівник включає систему управлінської діяльності для себе, тобто:

• — Методи моделювання освітнього процесу;
• — Стимулювання співробітників;
• — Координування діяльності і взаємин педагогів щодо прийняття та реалізації рішень, способи делегування окремих функцій управління;
• — Етапи реалізації програми практичної діяльності по роках.

У зв’язку з тим, що ДОУ орієнтується на курс розвитку, це зажадає гот керівника нової системи управління освітнім процесом.

Під організацією управління розуміється цілісна структура таких підсистем: кадри, матеріально-технічна база, соціально-педагогічні умови, освітній процес, зв’язок з сім'єю та соціальними інститутами дитинства; знаходяться у взаємодії і взаємозв'язку відповідно до їх місцем у процесі управління. [7, С .40−42].

Керівник повинен розуміти, що механізм управління сучасним ДОУ змінює характер виконання управлінських функцій, породжує принципово нові форми взаємодії учасників педагогічного процесу. Найбільш популярний в сучасний час демократичний стиль управління. При даному стилі безпосередній керівник управляє керівниками подсистемном служб: ради фахівців, медико-педагогічної служби, науково-методичної служби та соціально-психологічної служби. [11, С.18−25].

При даному стилі цілком закономірно виникає потреба в актуалізації пріоритетних функцій управлінської діяльності керівника в період переходу ДОУ в новий режим розвитку.

До них можуть бути віднесені наступні напрямки:

• — Укладання договорів про співпрацю з різними державними, кооперативними, приватними і громадськими організаціями, необхідними для розвитку ДОП;
• — Керівництво господарською та комерційною діяльністю, пов’язаною із залученням додаткових коштів;
• — Здійснення керівництва та контролю за роботою педагогічних кадрів та допоміжного персоналу, забезпечення умов для їх персонального росту;
• — Координація діяльності всіх учасників освітнього процесу;
• — Визначення спільно з Радою фахівців перспектив розвитку, етапів роботи, контроль за результатами діяльності ДОП;
• — Підтримка роботи Ради фахівців з розробки і впровадження нових програм і методичного забезпечення;
• — Створення умов для експериментальної й дослідницької діяльності членів педагогічного колективу;
• — Залучення, у міру необхідності, сторонніх фахівців з можливою організацією їх діяльності на госпрозрахункових засадах;
• — Здійснення зв’язку з науковими та навчальними установами, передовими педагогічними колективами, успішно вирішальними проблеми дошкільної освіти.

Якщо керівник ДОП буде успішно взаємодіяти з колективом, результатом з’явиться розвиток у співробітників здатності до самоврядування своєю діяльністю. Такий підхід до управління, пов’язаний з делегуванням ряду повноважень і відповідальності за результати праці, дозволяє реалізувати основну функцію керівника в установі яке постійно розвивається — бути стимулюючим початком у творчому процесі вирішення завдань діяльності ДОП. [14, С.25−36].