Вступ. 
Режим рухової активності та працездатності

Рухова активність — невід'ємна частина способу життя й поведінки студентів, що визначається соціально-економічними й культурними факторами, залежить від організації фізичного виховання, морфо-функціональних особливостей зростаючого організму, типу нервової системи, кількості вільного часу, мотивації до занять, доступності спортивних споруджень і місць відпочинку підлітків.

Протягом життя людини рухова активність відіграє різну роль. У дитячому віці вона визначає нормальний ріст і розвиток організму, найбільш повну реалізацію генетичного потенціалу, підвищує опірність захворюванням. Саме в період росту організм найбільш чутливий до впливу різних несприятливих факторів. Механізми взаємозв'язку рухової активності й функціональних можливостей організму, що розвивається, розкриваються в дослідженнях В. К. Бальсевича, В. А. Запорожанова, М.А. Фоміна, М.П. Філіна, Т. Ю. Круцевич, В.Г. Лук’яненко, В.І. Савченко, С. Cичова, Р. П. Шологова, М.М. Твердохліба та інших.

Низький рівень рухової активності дуже негативно впливає на організм студентів. Різноманіття причин дефіциту рухів, ступінь його виразності й тривалість створюють більші можливості для змін в організмі: від адаптаційно-фізіологічних до патологічних. За даними А. Г. Сухарьова, у період навчання в університеті дефіцит рухової активності приводить до погіршення адаптації серцево-судинної системи студентів, до стандартного фізичного навантаження, зниженню ЖЕЛ, станової сили, появі надлишкової маси тіла за рахунок відкладення жиру, підвищенню рівня холестерину в крові. Захворюваність студентів в умовах гіпокінезії в 2 рази вища, що пов’язано зі зниженням загальної неспецифічної резистентності.