Управление фінансовими рисками

[pic] Міністерство спільного освітнього і професійного освіти Російської Федерації Санкт-Петербурзька Державна инженерно-экономическая академія Інститут підприємництва і фінансів Кафедра підприємництва і комерційної деятельности.

РЕФЕРАТ на задану тему: «Управління фінансовими ризиками» з дисципліни: «Менеджмент у підприємницькій деятельности».

Выполнила: Павлова Є. У. студентка групи 3171, III курс Перевірив: Корабейников И. Н г. Санкт-Петербург 1999 год СОДЕРЖАНИЕ СУТНІСТЬ, ПЛАНИ І КРИТЕРІЇ РИЗИКУ 3 Приклад 1. 5 Приклад 2. 6 Таблиця 1. Розрахунок дисперсії при вкладанні капіталу заходи Проте й Б 9 СПОСОБИ ЗНИЖЕННЯ СТЕПЕНИ РИЗИКУ 10 Приклад 3. 11 Приклад 4. 12 СТИСЛІ ВИСНОВКИ 14 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 15 СУТНІСТЬ, ПЛАНИ І КРИТЕРІЇ РИСКА.

У будь-якій господарську діяльність завжди є велика небезпека грошових втрат, яка з специфіки тих чи інших господарських операцій. Небезпека таких втрат є фінансових ризиків. Фінансові ризики — це комерційних ризиків. Ризики бувають чисті й спекулятивні. Чисті ризики означають можливість отримання збитку чи нульового результату. Спекулятивні ризики виражаються у можливості отримання як позитивного, і негативного результату. Фінансові ризики — це спекулятивні ризики. Інвестор, здійснюючи венчурное вкладення капіталу, наперед знає, що з нього можливі лише 2 виду результатів: прибуток або збиток. Особливістю фінансового ризику є можливість настання шкоди внаслідок проведення будь-яких операцій на фінансово-кредитної і біржовий сферах, скоєння операцій із фондовими цінними паперами, тобто. ризику, який випливає з природи операцій. До фінансових ризиків ставляться кредитний ризик, відсотковий ризик, валютний ризик; ризик упущеної фінансової вигоди (рис. 1).

[pic].

Рис. 1. Система фінансових рисков.

Кредитні ризики — небезпека несплати позичальником основного боргу і відсотків, належних кредитору. Відсотковий ризик — небезпека втрат комерційними банками, кредитними установами, інвестиційними фондами, селенговыми компаніями внаслідок перевищення відсоткові ставки, виплачуваних вони за притягнутим засобам, над ставками по наданим кредитам.

Валютні ризики становлять небезпеку валютних втрат, пов’язаних зі зміною курсу однієї іноземної валюти стосовно інший, у цьому числі національної валюти під час проведення зовнішньоекономічних, кредитних і інших валютних операций.

Ризик упущеної фінансової вигоди — це ризик наступу непрямого (побічного) фінансового шкоди (неполученная прибуток) внаслідок неосуществления будь-якого заходи (наприклад, страхування) чи зупинки господарської деятельности.

Інвестуванню капіталу завжди супроводжують вибір варіантів інвестування і зростає ризик. Вибір різних варіантів вкладення капіталу часто пов’язаний із значною невизначеністю. Наприклад, позичальник бере позичку, повернення якого він виробляти з майбутніх доходів. Проте самі ці доходи йому невідомі. Цілком можливий випадок, що майбутніх доходів може і не для повернення позички. У інвестуванні капіталу доводиться також на певний ризик, тобто. вибирати той чи інший рівень ризику. Наприклад, інвестор має вирішити, куди йому слід вкласти капітал: з цього приводу до банку, де ризик невеличкий, а й доходи невеликі, чи вкласти їх у більш ризикована, але значно дохідне захід (селенговые операції, венчурное інвестування, придбання акцій). Аби вирішити це завдання треба кількісно визначити величину фінансового ризику і порівняти ступінь ризику альтернативних вариантов.

Фінансовий ризик, як і будь-яка ризик, має математично виражену можливість настання втрати, що спирається на статистичні дані і то, можливо розрахована з досить високої точністю. Щоб кількісно визначити величину фінансового ризику, треба зазначити всіх можливих наслідки якогось окремого дії і можливість самих наслідків. Можливість означає автоматичну можливість отримання певного результату. Що стосується економічним завданням методи теорії ймовірності зводяться до визначення значень ймовірності наступу подій і у виборі із можливих подій самого предпочтительного з найбільшої величини математичного очікування. Інакше висловлюючись, математичне очікування будь-якого події одно абсолютну величину цієї події, помноженою на ймовірність його наступления.

Приклад 1. Є два варіанта вкладення капіталу. Встановлено, що з вкладанні капіталу захід, А отримання прибутку на сумі 15 тис. крб. — ймовірність 0,6; в захід Б отримання прибутку на сумі 20 тис. крб. — ймовірність 0,4. Тоді очікуване отримання прибуток від вкладення капіталу (тобто. математичне очікування) становитиме: по заходу, А 15×0,6 = 9 тис. крб.; по заходу Б 20×0,4 = 8 тис. крб. Можливість наступу події може бути оцінена об'єктивним методом чи суб'єктивним. Об'єктивний метод визначення ймовірності грунтується на обчисленні частоти, з якою відбувається ця подія. Наприклад, якщо відомо, що з вкладанні капіталу якийсь захід прибуток у сумі 15 тис. крб. отримали в 120 випадків із 200, то ймовірність отримання такої прибутку становить 0,6(120/200). Суб'єктивний метод виходить з використанні суб'єктивних критеріїв, що грунтуються на різних припущеннях. До таких припущенням можуть ставитися судження оцінює, його особистий досвід, оцінка експерта, думка фінансового консультанта і т.п.

Розмір ризику або міра ризику вимірюється двома критериями:

1) середнє очікуване значение;

2) колеблемость (мінливість) можливого результата.

Середнє очікуване значення — те значення величини події, яке пов’язані з невизначеною ситуацією. Середнє очікуване значення є средневзвешенным всім можливих результатів, де ймовірність кожного результату використовують у ролі частоти чи ваги відповідного значення. Середнє очікуване значення вимірює результат, який ми очікуємо в среднем.

Приклад 2. Якщо відомо, що з вкладанні капіталу заходи, А з 120 випадків прибуток 12.5 тис. крб. отримали в 48 випадках (ймовірність 0,4), прибуток 20 тис. крб. — в 42 випадках (ймовірність 0,35) і прибуток 12 тис. крб. за 30 я випадках (ймовірність 0,25), то середнє очікуване значення призвело до 15 тис. руб.

[(12,5×0,4) +(20×0,35)+(12×0,25)].

Аналогічно знайшли, що з вкладанні капіталу заходи Б середня прибуток становив 20 тис. руб.

[(15×0,3) + (20×0,5) + (27,5×0,2)].

Порівнюючи дві суми очікуваного прибутку при вкладанні капіталу заходи Проте й Б, можна дійти невтішного висновку, що з вкладанні в захід, А величина одержуваної прибутку коштує від 12,5 до 20 тис. крб. й відповідна середня величина становить 15 тис. крб.; при вкладанні капіталу захід Б величина одержуваної прибутку коштує від 15 до 27,5 тис. крб. й відповідна середня величина становить 20 тис. руб.

Середній розмір є узагальнену кількісну характеристику не дозволяє прийняти рішення на користь будь-якого варіанта вкладення капіталу. Для прийняття рішення потрібно виміряти колеблемость показників, тобто. визначити міру мінливості можливого результата.

Колеблемость можливого результату є ступінь відхилення очікуваного значення середньої величини. І тому практично зазвичай застосовують два близько пов’язаних критерію: дисперсию та середнє квадратическое відхилення. Дисперсія — середнє зважене з квадратів відхилень дійсних результатів від середніх ожидаемых.

[pic] де G2 — дисперсия;

X — очікуване значення кожному за випадку наблюдения;

Х — середнє очікуване значення; n — число випадків спостереження (частота). Середнє квадратическое відхилення визначається по формуле:

[pic] де G — середнє квадратическое отклонение.

При рівність частот маємо приватний случай.

[pic].

Середнє квадратическое відхилення є іменованої величиною і вказується у тих-таки одиницях, у яких вимірюється варьирующий ознака. Дисперсія та середнє квадратическое відхилення служать заходами абсолютної колеблемости. Для аналізу зазвичай використовують коефіцієнт варіації. Коефіцієнт варіації є ставлення середнього квадратического відхилення до середньої арифметичній і ступінь відхилення отриманих значений.

[pic] де V — коефіцієнт варіації, %.

Коефіцієнт варіації — відносна величина. Тому на згадуваній її розмір не впливають абсолютні значення досліджуваного показника. З допомогою коефіцієнта варіації можна порівняти навіть колеблемость ознак, виражених у різних одиницях виміру. Коефіцієнт варіації може змінюватися від 0 до 100%. Чим більший коефіцієнт, тим більше колеблемость. У фундаменті економічної статистиці встановлено наступна оцінка різних значень коефіцієнта варіації: до 10% - слабка колеблемость; до 10 — 25 — помірна колеблемость; понад 25% - висока колеблемость. Розрахунок дисперсії при вкладанні капіталу заходи Проте й Б приведено у табл. 1.

Маємо. Середнє квадратическое відхилення становить при вкладанні капіталу: в захід А.

[pic] в захід Б.

[pic].

Коефіцієнт варіації: для заходи А.

[pic] для заходи Б.

[pic].

Коефіцієнт варіації при вкладанні капіталу захід Б менше, ніж при вкладанні в захід Хіба дозволяє зробити висновок ухвалення рішення на користь вкладення капіталу захід Б.

Таблиця 1. Розрахунок дисперсії при вкладанні капіталу заходи Проте й Б |Номе|Получен|Число | | | | |р |ная |слу-ча|(X |(X • |(X — | |собы|прибыль|ев |- X)|Х)2 |Х)2 | |тия |, тис. |на-блю| | | | | |крб. |дения,| | | | | |X |n | | | | |1 |12,5 |48 |-2,5|6,25 |300 | |2 |20 |42 |+5 |25,00|1050 | |3 |12 |30 |-3 |9,00 |270 | |Итог|Х=15 |120 | | |1620 | |про | | | | | | |1 |15 |24 |-5 |25 |600 | |2 |20 |40 | | | | |3 |27,5 |16 |+7,5|56,25|900 | |Итог|Х=20 |80 | | |1500 | |про | | | | | |.

СПОСОБЫ ЗНИЖЕННЯ СТЕПЕНИ РИСКА.

Фінансові ризики дозволяються з допомогою різних засобів і способів. Засобами дозволу фінансових ризиків є запобігання їх, утримання, передача, зниження рівня. Запобігання ризику означає просте відхилення від заходи, що з ризиком. Проте запобігання ризику для інвестора найчастіше означає відмови від прибутку. Утримання ризику — залишення ризику за інвестором, т. е. з його відповідальності. Так інвестор, вкладаючи венчурний капітал, заздалегідь впевнений, що може рахунок власних коштів покрити можливу втрату венчурного капіталу. Передача ризику свідчить, що інвестор передає відповідальність за фінансовий ризик комусь іншому, наприклад страховому суспільству. У разі передача ризику відбулася шляхом страхування фінансового ризику. Зниження ступеня ризику означає скорочення ймовірності та обсягу потерь.

При виборі конкретного кошти дозволу фінансового ризику інвестор повинен виходити з таких принципов.

1. Не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капитал.

2. Можна припустити про наслідки риска.

3. Не можна ризикувати багатьом заради малого. Реалізація першого принципу означає, що перш ніж вкладати капітал, інвестор повинен: визначити максимально можливий обсяг збитку у цій ризику; зіставити його з обсягом вкладається капіталу; зіставити його з усіма власними фінансових ресурсів і визначити, не спричинить втрата цього капіталу до банкрутства инвестора.

Обсяг збитку від вкладення капіталу то, можливо дорівнює обсягу даного капіталу, менше чи більше його не. При прямі інвестиції не обсяг збитку, зазвичай, дорівнює обсягу венчурного капитала.

Приклад 3. Інвестор вклав 100 тис. крб. в ризикове справа. Річ прогоріло. Інвестор втратив 100 тис. крб. Проте з урахуванням зниження купівельної спроможності грошей немає та особливо за умов інфляції обсяг втрат може більше, ніж сума вкладених грошей. І тут обсяг можливого збитку слід визначати з урахуванням індексу інфляції. Якщо інвестор 1992 р. вклав 100 тис. крб. в ризикове залежить від надії на за рік 500 тис. крб., справа прогоріло і його за рік гроші повернули, то обсяг збитку слід вважати з урахуванням індексу інфляції 1992 р. (2200%), т. е. 2200 тис. крб. (22 • 100).

При портфельних інвестиціях, т. е. для придбання цінних паперів, які можна продати на вторинному ринку, обсяг збитку зазвичай менше суми витраченого капитала.

Реалізація другого принципу вимагає, щоб інвестор, знаючи максимально можливу величину збитку, установила, до чого можуть призвести, як і ймовірність ризику, і прийняв би рішення про усунення ризику (т. е. від заходи), ухвалення ризику свою відповідальність або про передачі ризику на відповідальність іншому лицу.

Дія третього принципу особливо яскраво проявляється під час передачі фінансового ризику. І тут воно означає, що іноземний інвестор повинен визначити прийнятне йому співвідношення між страховим внеском і страхової сумою. Страховий внесок (чи страхова премія) — це плату страхової ризик страхувальника страховику, згідно з договором страхування чи з закону. Страхова сума — це грошова сума, яку застраховані матеріальних цінностей (чи громадянська відповідальність, життя і душевному здоров'ї страхователя).

Ризик ні бути утриманий, т. е. інвестор ні приймати на себе ризик, якщо розмір збитку щодо великий проти економією на страховому взносе.

Для зниження ступеня фінансового ризику застосовуються різні способи: диверсифікація; придбання додаткової інформації про вибір і результатах; лімітування; страхування (зокрема хеджування) та інших. Диверсифікація є процес розподілу інвестованих коштів між різними об'єктами вкладення, які безпосередньо не пов’язані між собою, із метою зниження ризику можливих втрат капіталу чи доходів від цього. На принципі диверсифікації базується діяльність інвестиційних фондів, які продають клієнтам акції, а отримані кошти вкладають у різні цінних паперів, покупаемые на фондовий ринок і тому матиме стійкий середній дохід. Диверсифікація дозволяє уникнути частини ризику під час розподілу капіталу між різноманітними видами діяльності. Наприклад, придбання інвестором акцій 5 різних акціонерних товариств замість акції одного суспільства збільшує можливість отримання їм середньорівневого статку вп’ятеро і вп’ятеро знижує ступінь риска.

Інвестор іноді приймає рішення, коли результати невизначені і засновані на обмеженою інформації. Природно, якби інвестор була повна інформація, міг би зробити найкращий прогноз і знизити ризик. Це інформацію товаром. Інформація є дуже цінним товаром, протягом якого інвестор готовий сплачувати більші гроші, а отже, то вкладення капіталу інформацію стає одним із сфер підприємництва, останнє називається эккаутинг. Вартість повної інформації розраховується як відмінність між очікуваної вартістю якогонибудь придбання, коли є повна інформація, й очікуваної вартістю, коли така інформація неполная.

Приклад 4. Підприємець сидить над вибором, скільки закупити товару: 100 одиниць чи 200 одиниць. При закупівлі 100 одиниць товару витрати становитимуть 120 крб. за одиницю, а під час закупівлі 200 одиниць — 100 крб. за одиницю. Підприємець даний товар продаватиме по 180 крб. за одиницю. Але він не знає, чи буде попит ними. Весь не проданий термін товар може бути реалізований тільки за ціною 90 крб. і менше. Під час продажу товару імовірність становить «50 на 50», т. е. існує можливість 0,5 на продаж 100 одиниць товару і 0,5 на продаж 200 одиниць товару. Прибуток становитиме під час продажу 100 одиниць товару 6000 крб. [100 x (130 — 120)], під час продажу 200 одиниць товару 16 000 крб. [200 x (180 — 100)].

Середня очікувана прибуток 11 000 крб. [(0,5 x x 6000) + (0,5×16 000)].

Очікувана вартість інформації за умови визначеності становить 11 000 крб., очікувана вартість інформації при невизначеності - 8000 крб. (купівля 200 одиниць товару: 0,5×16 000 = 8000 крб.). Тоді вартість повної інформації 11 000 — 8000 = 3000 руб.

Отже, ще точного прогнозу необхідно одержати додатково інформацію попит, заплативши ми за неї 3000 крб. Навіть якщо взяти прогноз не буде зовсім точним, все-таки вигідно вкласти ці кошти в вивчення від попиту й ринку збуту, що забезпечує найкращий прогноз збуту на перспективу.

Лімітування — це встановлення ліміту, т. е. граничних сум витрат, продажу, кредиту та т. п. Лімітування є важливим засобом зниження ступеня ризику; банками воно застосовується під час видачі позичок тощо. п., господарюючим суб'єктом — під час продажу товарів у кредит (по кредитним картках), по дорожнім чекам і еврочекам тощо. п.; інвестором при визначенні сум вкладення капіталу тощо. п.

Сутність страхування виявляється у тому, що іноземний інвестор готовий відмовитися частково доходів аби уникнути ризику, т. е. готовий сплатити зниження рівня ризику нанівець. Фактично, якщо вартість страховки дорівнює можливого збитку (т. е. страхового поліса з очікуваним збитком 200 тис. крб. коштуватиме 200 тис. крб.), інвестор, не схильний до ризику, захоче застрахуватися те щоб забезпечити повне відшкодування будь-яких фінансових втрат, який може понести. Страхування фінансових ризиків є однією з поширених способів зниження його степени.

СТИСЛІ ВЫВОДЫ.

Фінансовий ризик — це небезпека втрат грошових средств.

Фінансові ризики є частиною комерційних ризиків і представляють собою спекулятивні риски.

До фінансових ризиків ставляться кредитні, відсоткові, валютні ризики та ризики упущеної фінансової выгоды.

Критеріями ступеня ризику є середнє очікуване значення і колеблемость можливого результата.

Кошти зниження ступеня ризику: запобігання ризику, утримання його, передача риска.

Способи зниження ступеня ризику: диверсифікація, придбання додаткової інформації, лімітування, страхування, хеджування. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Балабанов І.Т. Фінансовий менеджмент: Підручник. — М.: Фінанси і статистика, 1994. — 224с. Фінансовий менеджмент: теорія і практика: Підручник / під ред. Е. С. Стояновой. — М.: Перспектива, 1996. — 405с. Лялін В.А., Воробйов П. В. Фінансовий менеджмент (управління фінансами фірми). — СПб: Юність, 1994. — 114с.