Людвіг ван Бетховен

Реферат.

Людвіг ван Бетховен.

Сім'я. Дитячі і юнацькі годы.

Людвіг ван Бетховен народився грудні 1770 року у Німеччини, у місті Бонні. Цей невеликий містечко був резиденцією кельнського курфюрста[1]. Не останнє місце відводилося тут музиці. У музичній капелі на службу у курфюрста перебували дід і її батько Людвіга. Дід композитора — фламандец[2] по походженню ще юнаком замешкав у Бонні. Від діда успадкував Бетховен багато рис характеру: наполегливість і несамовиту працездатність, гордощі й незалежність нрава.

Йоганн ван Бетховен — батько Людвіга — також служив у капелі. Співак, скрипаль і клавесинист, він був здатним музикантом, але згубна пристрасть до алкоголю стала причиною багатьох страждань сім'ї та особливо Людвіга. До обнаружившемуся з дитинства обдаруванню Бетховена він поставився як до новому джерелу доходів. Примусами, побоями він змушував 4- літнього дитини годинами просиджувати за фортепіано, нескінченно твердячи безглузді вправи на скрипці. Навчання у Бетховена було зволікається без жодної системи: один вчитель змінював іншого, і було у тому числі зустрічалися та знають про музиканти, ніхто їх не залишив помітного сліду в музичному вихованні майбутнього композитора.

Новий вчитель Людвіга, Нефі, прибув Бонн в 1779 року і підприємців посів посаду музичного керівника боннського «національного театру». З 1782 року юний Бетховен систематично відвідував театр і навіть працював у ньому. Тим самим він зобов’язаний був свого нового учителю.

У 1782 року Бетховен вже написав три сонати для клавесина; тоді йому йшов тринадцятий рік. Але й ніяких змін у матеріальне становище Бетховена не последовало. Коли Людвігу исполнилось14 років, його тато остаточно втратив голосу і пив запоєм. Заробітку не хватало…

У шістнадцятирічному віці Людвіг вже користувався широкої популярністю в Бонні. Він викладав і виступав аристократичних будинках і що при дворі. Його імпровізації за клавесином, повні вогню й уяви вже тоді вражали слухачів. Перші твори Людвіга — варіації, сонати, фортепіанні квартети, пісні - могли витримати порівнювати з творами визнаних німецьких композиторов.

Принаймні знайомства Людвіга з творами Моцарта росте його схиляння перед генієм цього музиканта. Зіграти йому свої твори, почути його поради стає нездоланним бажанням Бетховена. І навесні 1787 року юнак іде до Моцарта до Відня. Моцарт, повністю зайнятий твором «донжуана», усе ж таки знайшов час послухати гру Бетховена. Юний композитор блискуче імпровізував на задану Моцартом тему, уразивши всіх, хто там був присутній. Моцарт сказав, прослухавши гру Бетховена: «Зверніть увагу нею. Він усіх змусить себе говорить».

Раптом отримавши звістку про важкій хвороби матері, Людвіг спішно поїхав з Відня теж додому. Її тендітний організм не витримав важкої від довготривалої хвороби, нескінченних сімейних негараздів, постійним нужды.

Після смерті дружини батько зовсім опустився, а незабаром помер. Людвіг стає головою сім'ї. Крім роботи у капелі, він вечорами грає на альті в оркестрі оперного театру, дає уроки музики. Непосильне навантаження помітно підірвало здоров’я Бетховена. До того ж вона переніс тиф і віспу, оставившую помітні сліди на лице.

Але жорстоких ударів долі не зломили сильного духом юнака. Він продовжує самоосвіта. Під час французької революції Бетховен вступив у Боннський університет на факультет філософії. Але він провчився там усього 21 рік. Чому він припинив заняття — неизвестно.

Бетховену зірвалася отримати систематичного освіти. З 11- ти років майбутній композитор вже перестав відвідувати загальноосвітньої школи. Але він почав працювати самоосвітою: вивчив французький і італійську мови, знав латинь і все життя плекав щонайглибше на повагу до класичної литературе.

Хоч як сумно було дитинство Бетховена, він навіки зберіг про нього і його рідних місцях, де вона протікало, ніжне і а хто печальний спогад. Серце його навіки залишилося вірним цьому краю.

Протягом 4-ёх років — з 1788 року по від'їзду з Бонна в 1792 року — Бетховен пройшов чудову практичну школу оркестрової ігри та зовсім вивчив усього популярні опери того времени.

Перший віденський период.

На початку грудня 1792 року Бетховен виїхав до Відень. Роки 1792 — 1802 займають званий віденський період творчості Людвіга ван Бетховена. Із власним музичним минулим молодий композитор рішуче пориває. Новим композиціям він дав номери, починаючи з першого «опуса».

Тоді ж Бетховен пише переважно п'єси для фортепіано. Одна одною створюються перші 15 фортепіанних сонат, два чудових концерту для фортепіано з оркестром, 6 струнних квартетів, Серенада для флейти, скрипки і альта. Серед цих творів і такі, як «Патетична соната», «Соната в роді фантазії», названа «Лунной».

Спочатку Бетховену велось у Відні важко. Його перше житло перебував у напівпідвалі. Юнак страждав від вогкості та холоду. З’явилися непередбачені витрати. Людвіг почав вчитися танців, та був та верховій їзді. Проте танці давалися Бетховену ніяк не, і він не навчився добре танцевать.

Кошти Бетховена складалися з подарунків аристократів, в салонах що їх виступав, та і з авторських доходів. Йому вдалося розпочати друкувати свої твори майже перших кроків композиторської діяльності у Відні, яке було тоді справою не лёгким.

У період перебування у Відні Бетховен продовжував писати у великому кількості камерні ансамблі щодо різноманітних інструментальних складів: струнного тріо, квинтетов, секстетов і т.д.

Минуло чотири роки відтоді, як Бетховен приїхав до Відень. І тепер старі друзі, котрі знали їх у юності, помітили, як змінився його вдачу. І перш запальний і замкнутий, Бетховен ставав все більш дратівливим, підозрілим навіть із ставлення до тих, кого щиро любив. Цю зміну його друзі пояснювали тим, що Бетховену, з його гордістю й незалежною характером, особливо важко переносити своє хибне становище серед віденської знаті. З іншого боку, знали, як Бетховен знається на людей та як важко переносить розчарування них.

Усе правильно. Але справу було у цьому. У 1800, на інших даними в 1801 році в Бетховена почав слабшати слух…

Крах мрії про щастя, жах, випробовуваний від що насувається глухоти, привели Бетховена до думок самогубство. За порадою лікарів Бетховен їде до Гейлигенштадт — уединённое місце неподалік від Відня. Курс лікування, ухвалений Бетховеном, не виправдав надій, і думку про смерті не залишають його. У 1802 він пише заповіт братам Карлу і Иоганну.

У потоку творів, створених у 1800 — 1803 роках, відбито все, що переживав на той час Бетховен: похмура пригніченість і несамовито полум’яний протест, пориви пристрасть і горде смиренність, пошуки спокою, тиші і жага життя, активної діяльності. Такі третій фортепіанний концерт зmoll, соната as-dur, з похоронним маршем і «Місячна» соната, соната d-moll і низку інших произведений.

Життя Бетховена протягом 1803−1805 років була особливо різноманітної. Важлива подія стала нова «академія». Виконувалися два перших симфонії, Третій концерт для фортепіано і UMC нещодавно закінчена оратория.

У період 1805 — 1809 було створено ще три симфонії - Четверта, П’ята і Шоста, три концерту — один скрипковий і двоє фортепіанних (Четверте і П’ятий), хорова фантазія і увертюра.

До цій епосі, до років кохання, і надії належить і Три струнних квартету, їхнім виокремленням групу чітко пов’язаних між собою творів. У січні 1808 року, видавши ці квартети, він присвятив їх графу Разумовскому.

Останній період її життя і творчества.

У період із 1813 по 1818 рік Бетховен пише порівняно повільно й мало. Першим на ряду творів останнього творчого періоду був цикл пісень «До далеку коханої». Цілком оригінальний за задумом і музичної композиції, він став раннім провісником романтичних вокальних циклів Шуберта, Шумана. Після піснями протягом кількох років (1816 — 1822) виходять п’ять останніх фортепіанних сонат.

Наприкінці 1815 року брат Бетховена, Карл Каспар. Стосунки між братами натягнуті, але останні роки хвороби Карла композитор виявляв до умираючому саме сердечне увага фахівців і нерідко допомагав йому грошима. Карл Каспар заповідав опіку над 9-річним сином не дружині, а своєму великому братові. Одинокий Бетховен, завжди пристрасно жаждавший сім'ї та який обожнював свого племінника Карла, з радістю погодився… Чимало принижень і заворушень довелося зазнати Бетховену у зв’язку з цієї злощасної опікою. Маленький Карл не любив свого дядька, хоча вмів спритно підстроюватися щодо нього. Лукавство і брехливість племінника доставляли нескінченно багато прикрощів Бетховену.

Постійне занепокоєння, повна глухота, хвороба очей, шлунка та печінки — усе це разом узяте зробило Бетховена дідом вже у п’ятдесятилітньому возрасте.

…26 березня 1827 року Бетховен був ще живий. День був похмурим. Тяжкі брили хмар зібралися на небі. Між чотирма п’ятою ранку наблизилися такі хмари, що у кімнаті стало темно. Удар грому потряс кімнату. Бетховен відкрив очі, загрозливим жестом підняв догори правицю зі стиснутим кулаком. Вислів обличчя було страшно. Здавалося, він тепер крикне: «Я викликаю вас на бій, ворожі сили!..» Але рука впала. Очі закрилися… Він загинув у бою…

…Його похорон відбулися 29 марта.

Автор — Дмитро Шкулис. Середня школа «Науямесчё», р. Вільнюс 1998 р. ———————————- [1] Курфюрстам — князі (духовні і світські), що їх в 13 столітті було закріплено право обрання імператора. [2] Фламандці - народ північ від Бельгии.