Феномен будівельного комплексу у сучасних економічних умов

Феномен будівельного комплексу у сучасних економічних умов

Асаул Анатолій Миколайович, професор, доктор економічних наук, дійсний член Міжнародної академії інвестицій і економіки будівництва (Санкт-Петербург).

В справжнє час діяльність будівельних організацій самостійна, а державне вплив з їхньої функціональне і економічне поведінка може здійснюватися лише опосередковано з обов’язковим законодавчим забезпеченням. Галузеве управління, що склалося в післяреформений період, відбиває законодавчі становища, найважливішим елементом якого є розмежування предметів ведення та обмеження повноважень між федеральними органами і органами влади суб'єктів РФ.

Наверное, у останнім часом зі сторінок професійних журналів (1) й у наукових дискусіях (2) обстоюється думка, що зі зміною загальноекономічних умов функціонування будівництва як галузі матеріального виробництва поняття будівельного комплексу зникає. Не то, можливо будівельного комплексу на рівні регіону, тим паче інвестиційного. Безумовно з цим твердженням можна погодитися в тому разі, якщо розглядати будівельний комплекс з погляду «національного управління капітальним будівництвом» (3), бо демонтаж адміністративно-командної системи, розукрупнення і масова приватизація будівельних об'єднань справді сприяли вакууму на середній рівень управління, функції якого виконували міністерства та їх підрозділи: головні і територіальні управління.

Понятие «будівельний комплекс», як об'єкт державного управління справжнє час як не відбиває сутність реальних економічних відносин, і навіть стає у відомої мері економічної абстракцією, якщо йдеться про федеральному рівні (як і «федеральний ринок будівництва»).

А от, що феномен будівельного комплексу у сучасних умовах зникає погодитися не можна, оскільки він зараз має іншим сущностным економічним і організаційним наповненням.

В архітектурно-будівній енциклопедії будівельний комплекс окреслюється «сукупність галузей, виробництв і закупівельних організацій, що характеризується тісними стійкими економічними, організаційними, технічними і технологічними зв’язками отриманні кінцевого результату — забезпеченні виробництва основних фондів народного господарства» (4). Так! Саме кінцевий результат організаційно пов’язує будівельні організації та виробництва, і навіть організації інших галузей у одне. Саме з погляду кінцевої продукції необхідно розглядати комплексне управління будівництві.

Исходя з логіки розвитку у будівництві, тобто. створення кінцевої продукції, її продаж і сервісне обслуговування (кінцевим сукупно це дає будівельна продукція, що створюється і експлуатується у регіоні), можна стверджувати, будь-які дослідження, у цій галузі чітко виражений регіональний аспект, тим більше регіональні власті мають можливість створювати істотно различающуюся економічне середовище діяльності у своїй території. Для посилення цю позицію варто звернутися до світової досвіду (5), де організація процесів регулювання та розвитку инвестиционно-строительной діяльності вирішується лише на рівні регіонів з урахуванням загальнодержавних інтересів, і навіть особливостей та потреб регіонів.

Основная завдання регіонального органу управління розробки стратегії і тактики розвитку регіону на сучасних умовах — це створення режиму сприяння процесу формування, розвитку та функціонування регіональних товарних ринків, зокрема і ринку нерухомості, заснованих на виключно обліку як федерального господарського права, і всієї сукупності регіональних особливостей (демографічних, соціальних, економічних пріоритетів і екологічних).

Применительно до будівництва регіону це означатиме: активне впливом геть процес формування виробничу краще й соціальної інфраструктури регіону, формування і жорстке проведення життя регіональної екологічної політики, що регулює впливом геть економічну політику природних монополій, функціонуючих на теренах регіону, із єдиною метою обмежити всіма засобами їх спроби з необґрунтованого підняття ціни базові виробничі ресурси (енергетичні, водні, послуги залізничного транспорту, й ін.), формування та втілення активної містобудівної політики у регіоні, створення сприятливих умов формування регіонального будівельного комплексу, її складу і структури як технологічної, і за формами власності коштом виробництва, активне формування інвестиційної політики біля регіону.

Безусловно, ряд перелічених заходів має загальноекономічний характер, проте стосовно будівництва їх розробка й використання мають першочергову значущість регіону.

Положительная інвестиційна політика регіональної влади створює передумови для залучення інвестицій і забезпечення програми сталого розвитку регіонів і сприяє формуванню їх нормального інвестиційного клімату.

Как правило, законопроектний влади регіону охоплюють такі основних напрямів формування сприятливого інвестиційного клімату: розвиток регіонального інвестиційного законодавства і нормативно-правової бази на у сфері підтримання підприємництва, формування інформаційної відкритості регіону, створення розвиненою спеціалізованої ринкової інфраструктури, підтримує інвестиційний процес, реструктуризація підприємств з метою підвищення їх інвестиційної привабливості і конкурентоспроможності.

В різних регіонах, зокрема у Санкт-Петербурзі й Ленінградської області розроблено й впроваджено систему заходів, вкладених у збільшення притоку інвестицій у економіку регіонів й попередження їх відпливу. Це — підтримка інвестиційної діяльності (включно з наданням податкових пільг), створення прозорою процедури здійснення інвестиційної роботи і механізму роботи з регіональними інвестиційними проектами (6). Залучення реальних інвестицій у регіональний инвестиционно-строительный комплекс (ПОЗОВ) — процес багатофакторний.

Для розкриття змістовної боки управління Санкт-Петербургским ПОЗОВ у сприйнятті сучасних умовах звернімося ретроспективі її формування в Ленинграде-Санкт-Петербурге.

В дореформений період органами управління Ленінградського будівельного комплексу були: Головне управління капітального будівництва (ГлавУКС), Головне Архітектурно-планувальне управління, Технічне управління, Главленинградстрой, Главленинградинжстрой, Главленстройматериалы, ГлавЗапстрой, які входили у складі виконкому Лєнсовєта.

С початком перетворення народного господарства, відповідно до ринковими відносинами, в складі Мерії Санкт-Петербурга (травень 1992 року) утворюється Інвестиційний комітет, головне завдання якого став формування ринкових взаємин у ПОЗОВ: формування інвестиційної політики мерії, розробка пропозицій з джерелам інвестицій і їх, розробка пропозицій з формуванню муніципального замовлення для будівництва і реконструкцію об'єктів комунального господарства, житлового і культурно-побутового призначення, формування адресних програм будівництва та реконструкції об'єктів, розміщених біля, підвідомчої мерії міста, забезпечення ефективної використання земель, відведених на період будівництва та реконструкції, забезпечення ефективної використання матеріальних ресурсів, централізовано виділених під виконання соціальних програм мерії у сфері капітального будівництва та реконструкції, забезпечення високого технічного рівня та якості житлово-цивільного будівництва, створення економічних умов і регуляторів для ефективної реалізації муніципального замовлення для будівництва і реконструкцію об'єктів комунального господарства, житлового і культурно-побутового призначення, координація і методичне керівництво організаціями ПОЗОВ щодо реалізації соціальних програм мерії у сфері капітального будівництва та реконструкції об'єктів комунального господарства, житлового і культурно-побутового призначення вироблення необхідних управлінські рішення, узгодження програм розвитку підрядних організацій корисною і організацій будівельної індустрії із збалансування їх потужностей.

Следующий етап перетворень структури управління ПОЗОВ Санкт-Петербурга належить до квітня 1994 року. У цей час часу, вже повною мірою починається створення сприятливих умов інвестування й ефективного функціонування будівельного комплексу у Санкт-Петербурзі, що робить Департамент будівництва, безпосередньо підпорядкований Комітету з управлінню міським господарством. Згодом, у грудні 1996 року у складі Адміністрації Санкт-Петербурга структура органів управління ПОЗОВ знову перетвориться, і головним органом управління цим комплексом стає Комітет із будівництва, який, відповідно до наказом губернатора, державне установою Санкт-Петербурга і структурним підрозділом Адміністрації міста. Основне завдання, створеного Комітету є послуги з державної політики і державного управління у сфері будівництва, капітального ремонту й реконструкції, і навіть координація діяльність у цій сфері територіальних та інших галузевих органів Адміністрації Санкт-Петербурга.

Предметами ведення Комітету з будівництва Адміністрації Санкт-Петербурга є: розробка та реалізація регіональної економічної політики у сфері будівництва з урахуванням федеральних програм, з економічних інтересів і через специфіку регіону, створення конкурентного середовища, сприяння зміцненню договірної дисципліни в інвестиційної діяльності, прискорення формування та створення необхідних умов конкурсних комітетів і інжинірингових фірм по підрядним торгів, вдосконалення регіональної структури управління у сфері будівництва з метою створення оптимальних об'єднаних органів для державного регулювання за умов, створення сприятливих умов вітчизняних і іноземних інвесторів, надання підтримки створенню й діяльності лізингових компаній, організація конкурсів на розміщення державних будівельних замовлень, проведення роботи з обстеження і паспортизації сформованій забудови й оцінки відповідності вимогам безпеки, контролю над виконанням умов ув’язнених від імені Санкт-Петербурга інвестиційних договорів, підготовка технічної документації інвестиційних проектам, контролю над дотриманням федерального законодавства і законодавства Санкт-Петербурга у сфері капітального будівництва та реконструкції не більше компетенції Адміністрації Санкт-Петербурга, здійснення інших функцій Адміністрації Санкт-Петербурга в області капітального будівництва та реконструкції відповідно до чинним законодавством.

Особое ланка в управлінні регіональним ПОЗОВ займає Санкт-Петербурзький Союз будівельних компаній («Союзпетрострой»). Це — некомерційна, невиробнича, громадська організація добровільно які об'єдналися організацій. Першорядною завданням союзу стало вираз інтересів організацій, що працюють у ПОЗОВ регіону, органів державної влади певною мірою впливом геть неї. Створення Союзпетростроя забезпечило певною мірою заміну середньої ланки управління адміністративно-командної економіки. У ринковій економіці цю нішу займають громадські організації та корпоративні структури.

На сьогоднішній день, Союзпетрострой об'єднує понад 300 організацій різного профілю і організаційно-правових форм. У його складу входять як малі будівельні організації Санкт-Петербурга й Ленінградської області, а й корпоративні структури «ЛенСпецСМУ», «Балтійська Будівельна Компанія», «ДСК-3», «Метробуд», «Трест-36», «Мостострой-6», «Строймонтаж», «Спецстрой», «Севэнергострой», «Монолитстрой», «Инжпетрострой» та інші. Більше чверті членів спілки — це організації з виробництву будівельних матеріалів і конструкцій. До Спілки входять також: вищі навчальні заклади (Санкт-Петербурзький архітектурно-будівельний університет, Санкт-Петербурзький військовий інженерно-технічний університет) видавництва, кілька великих банків Санкт-Петербурга: «Промстройбанк», «Балтійський банк», «Гута-Банк», «Балтонексимбанк», ріелтерські організації - «Ітака», «Петербурзька нерухомість», страхові організації - «Росгосстрах», «Ингосстрах-Санкт-Петербург», іноземні організації - «Сканска», «Оннинен», «Лахті» і ще 25 іноземних організацій. За 6 років існування членів «Союзпетростроя» зросла у 10 раз (7).

Мировой досвід розвитку ринкової економіки свідчить про існування таких різноспрямованих базових явищ, як вільна конкуренція і концентрація капіталу. Розширенню вільної конкуренції сприяє розвиток малого підприємництва, що можна назвати своєрідним індикатором конкуренції економіки. Нині, у будівництві 96% організацій є малими (тобто. до 100 людина), що говорить як про існування вільної конкуренції у галузі, а й самостійності малого підприємництва у формуванні галузевої структури. Проте десятирічний досвід роботи будівельної галузі ринкових умов свідчить у тому, що мале підприємництво перестав бути достатнім сталого економічного зростання. Великі організації необхідні малого підприємництва як джерело факторів виробництва, як ринок збуту готової продукції і на (що дуже несподівано) як джерело особистої підприємницької ініціативи (8).

Индикатором концентрації капіталу економіці є корпоративні структури, економічний чий потенціал значно вища ніж в підприємств. По своїй — природі діяльність корпоративного сектора спрямовано отримання підвищеного економічного ефекту, а діяльність малого підприємництва, у вищості своєму, вирішує соціальні завдання.

С юридичної погляду корпорація — це організація осіб, що має як економічний суб'єкт певними правами, привілеями і зобов’язаннями, які від прав, привілеїв та зобов’язання, властивих кожній члену корпорації у окремішності. До основним характеристикам корпорації можна віднести її самостійність як юридичної особи, обмежену відповідальність індивідуальних інвесторів, можливість передачі іншим особам акції, що належать індивідуальним інвесторам, і навіть централізоване управління.

Таким чином, корпорація — це інструмент задля досягнення певних цілей, головною функцією якого є забезпечення роботи корпорації у інтересах учасників корпоративних відносин. До найвідоміших корпоративним структурам холдингової організації на будівельному ринку Петербурзького регіону ставляться: «Ленстройреконструкция», «Ленстройматериалы», «ЛенСпецСМУ», «Строймонтаж», «Петербургстрой», «Росстро», «Трест-36», «Компакт», «Воїн», «Тріада Холдинг» і ін. Корпоративні організації у формі асоціацій — «Монтажспецстрой», «Спецстрой», «Ленпромстрой» та інших. З ініціативи «Союзпетростроя» з допомогою адміністрації Санкт-Петербурга створили перший регіоні инжиниринговый консорціум, виконує такі функції: маркетинг інвестиційних проектів, у Санкт-Петербурзі, Ленінградській області за, Північно-Західному регіоні хоч і інших Росії та СНД (включно з іноземними інвестиції та кредити Світового банку), розробка бізнес-планів та інших необхідні документи, створення тимчасових консорціумів з банківських, страхових, проектних і підрядних структур, здатних брати участь у тендерах на великих проектів, здійснюваних в першу черга у Санкт-Петербурзі й Ленінградської області, підготовка тендерної документації до участі в інвестиційних та підрядних торгах на обрані проекти, і навіть виготовлення тендерної документації, бізнес-планів, оцінка нерухомості, консалтинг на замовлення із боку, висновок контрактів, із замовником (інвестором) учасники консорціумів у разі на тендерах, здійснення функцій координатора — генеральному підрядчику до виконання контракту, організація тендерних торгів на замовлення інвесторів. Засновниками «Инжпетростроя» стали майже 50 будівельних організацій, дві страхових фірм і ін.

Значительное місце у Петербурзькому ПОЗОВ займають об'єднання професійних комерційних організацій та підприємств в асоціації. Так було в 1997 р. у Петербурзі для оперативного і комплексного виконання будівельно-монтажні роботи було створено Асоціація «Спецстрой», об'єднала провідні будівельно-монтажні організації міста. Нині у асоціацію входять 15 різнопрофільних фірм, які виконують найширший спектр робіт. Завдяки об'єднанню спеціалізованих підприємств на асоціацію по професійної діяльності багато організаційні питання, розв’язання проблеми маркетингу і підвищення правової захисту покладено на виконавчу дирекцію асоціації.

Имущественные зв’язку грають дуже істотну роль при інтеграції будівельних фірм. Нагадаємо, що керованість розвитку такі групи підтримується тим, що контрольний пакет акцій учасників групи або розподілено у тому числі, або належить провідною компанії, у групах холдингового типу. Проте, як показує проведений нами аналіз, будівельні фірми можуть групуватися і без опертя ці зв’язку. Це правда звана інтеграція у вигляді індустріальних мереж (СИО) — кластерів («industrial networks» чи «clusters») (9).

СИО, як і вышерассмотренные корпоративні структури, поєднують елементи ринку виробництва і ієрархічної координації дій. Проте, першому плані в мережевий організації виходять коопераційні і інформаційні зв’язку, а майнові зв’язку можуть бути присутні у вигляді дольової участі.

Примечательно те, що що входять до СИО організації зберігають свою автономність, та за входження у цю групу: активізується поява нових управлінських ідей рішень, послаблюється стримуюче впливають межорганизационной і внутрішньофірмової субординації у цих ідей формування необхідних зв’язків (10).

Как показала практика, попри господарську незалежність об'єднаних на асоціацію чи в СИО компаній, існують сильні взаємні етичні, організаційні, фінансові, ділові й інші зв’язку, які роблять корпоративні структури найбільш стійкими і надійними партнерами.

В Петербурзькому регіоні будівельні альянси утворюються переважно за горизонталлю. Тут отримують розвиток диверсифікація, поєднання різних сегментів ринку, і навіть синергетичний ефект (11), властивий системним утворенням. Однак у останнім часом створюються та вертикально інтегровані будівельні корпорації. Так було в 2002 р. холдинг «Ленстройматериалы», раніше який спеціалізувався на видобутку нерудних матеріалів та у виробництві будівельних матеріалів широкого асортименту (щебінь, цегла, пісок) в Ленінградської області придбав найбільший у регіоні Гатчинский сільський будівельний комбінат і інвестував у виробництво близько 1,5 млн. дол. Це дозволило поліпшити якість панелей і збільшити потужності комбінату. Підвищення поверховості будинків з 9 до 16 поверхів дозволить запустити нинішнього року 70 тис. кв. м житла.

Этим самим шляхом пішла і холдингова організація «Ленстройреконструкция» (також що займається здобиччю нерудних матеріалів Ленінградській області за) придбавши Гатчинский домобудівний комбінат — найбільшу регіоні домобудівну компанію.

Интеграция холдингів «Ленстройматериалы» і «Ленстройреконструкция» відбулася у наступні переділи («вперед») з метою підвищення доданій вартості, тобто. отримати бо «льшую норму прибутку. Але є приклади в Петербурзькому ПОЗОВ чи іншого характеру. Приміром, «ЛенСпецСМУ» і «Будівельна компанія № 1 — ЛЭК» придбали ряд заводів будівельних матеріалів з метою захисту від монополізації постачальників, зробивши інтеграцію у перших переділи («тому»).

Наблюдаемая тенденція укрупнення будівельного ринку на регіоні дасть змогу зменшити собівартість будівництва масового житла й призведе до концентрації в кілька великих компаніях всього масового житла. У зв’язку з цим вже з минулого року її ряд будівельних компаній почали диверсифікувати свою діяльність й стратегію на будівельному ринку. У найрізноманітніших компаніях і стратегії різні: від розширення своєї діяльність у інші регіони («Строймонтаж», ЛЭК, «Ленстройреконструкция») чи держави («ЛенСпецСМУ» — Югославія), до продажу контрольного пакети акцій закордонним холдингам («Петербургстрой» — холдингу «Skanska»). Як свідчить закордонна та вітчизняна практика поява корпоративних структур випливає з логіки розвитку в будівництві, коли накопичені ресурси повністю (чи вводити майже повністю) вкладаються у розвиток власне підприємництва.

В останнє час отримують розвиток, звані, «порожнисті» будівельні організації, які свій бізнес будують навколо ідеї. Єдине, що вони володіють — це торгову марку, оборотний капітал та команда менеджерів. Решта — розробка проекту, будівництво (реконструкція), продаж і сервіс — будівельна організація отримує в спеціалізованих компаній. Саме такий бізнес-моделі відповідає «Домостроительная інвестиційній компанії» («Доминко»), ввівши 2001 р. 6 тис. кв. м елітного житла, що пропагує час реконструкцією здания-памятника «Будиночок в Коломні» (будинок купця С.І. Рибкіна) та інших.

Сам факт об'єднання різних за формі власності, масштабам і характерові діяльності структури єдину групу чи СИО свідчить у тому, що у сучасному розвитку регіональних ПОЗОВ відбувається інтенсивне внутрішня не структурна перебудова будівельної галузі напрямі створення принципово нових форм, адекватних умовам ринкового господарювання.

Следует помітити, що у сукупність будівельних виробництв ми включаємо в обов’язковому порядку проектні організації, хоча вони також технологічно необхідні створення кінцевої продукції будівництва. Ринкова економіка внесла принципові зміни у систему оціночних критеріїв кінцевої продукції будівництва. Це стосується як до функціональної і якісний бік справи, до естетичної.

В дореформений період із системи критериальных оцінок будівельної продукції естетичний аспект практично цілком виключався, що призвело до цілковитої безликості материально-вещной середовища міст і поселень. Естетичні критерії збереглися лише стосовно дуже небагатьом будівлям і спорудам громадського характеру. У ринковій економіці відродження естетичної компоненти, як і і підвищення вимог до функціональним і технологічним якостям проекту, б'є по організації всього проектного справи в самісінький країні. Як свідчить практика, нині відбувається інтенсивне перетворення дореформеної системи проектних організацій. Передусім це теж стосується організацій, що спеціалізуються з цивільному проектуванні. З появою приватних архітектурних і проектних організацій (12) інститут будівельного проектування неминуче стає повноправним учасником ринку будівельної продукції, хоча сама діяльність із проектування будівельних об'єктів ніяк не прив’язана до географічним координатам.

Таким чином, новітня історія розвитку системи регіонального ПОЗОВ показує, що з єдиною метою підвищення ефективності суб'єкт управління постійно змінюється. Сформована до справжньому моменту структура, безумовно, вимагає досконалості, проте, задля справедливості, треба сказати, що така структура управління инвестиционно-строительным комплексом Санкт-Петербурга адекватно співвідноситься з сучасним станом будівництва у регіоні хоч і має потенціал, реалізація якого здатна зрештою призвести до підвищенню ефективності цього технологічного комплексу.

Сноски

(1) Див.: Сєров В.М. Управління будівництвом у Росії. Яким йому быть?/Экономика будівництва, № 10, 2001.

(2) Див.: Рб. доповідей 58-ї наук. цук. професорів, викладачів, наук. працівників, інженерів і аспірантів університету СПб.: СПбГАСУ, 2001.

(3) Див.: Сєров В. М. Указ. труд.

(4) Див.: Російська в архітектурно-будівельну енциклопедія. Т. IV. М., 1996. З. 506.

(5) Див.: Хармс Р., Бунис І. Роль будівельного сектора економіки в економічну політику. Довгострокові перспективи якої і політика в строительстве.-Нью-Йорк: ООН, 1976.

(6) Докладніше див.: Асаул О. Н. Формування інвестиційного клімату (досвід Петербурзького регіону). Київ, «Економіка України», № 4, 2002.

(7) Див.: Каплан Л. Стабільність будівельного ринку — в консолідації всіх учасників/ Будівельний тижневик, СПб., № 1, 2001.

(8) Див.: Макінтайр Р. Малі підприємства у економіці затяжного перехідного періоду: аналіз проблем ні економічна політика. М., економічна наука сучасної Росії, № 1, 2002. Стор. 125.

(9) Докладніше див.: Рб. матеріалів цук. Союзу економістів України «Свiтовий та вiтчизняний досвiд запровадження нових виробничих систем (кластерiв) для забезпечения економiчного розвитку територiй». Київ, 2001.

(10) Докладніше див.: Асаул О. Н. Мережні індустріальні організації, як форма концентрації виробництва. Рб. матеріалів цук. Союзу економістів України Указ. труд.

(11) У кількісному плані він більше од суми ефектів від дій елементів системи за її окремому функционировании.

(12) ТОВ «Майстерня Митюрева», Архитектурно-проектный центр Мамошина, майстерня «Герасимов і регіональні партнери», ТОВ «Архітектурне майстерня О.М. Зельцмана», ПТАМ О.П. Подерв’янського, проектна студія «ДАрх».

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.