Процедура підготовки та укладання договору

Процедура підготовки та укладання договору Порядок укладання договору визначається цивільним законо­давством, зокрема Законом України «Про страхування». Існують дві стадії у процесі укладання договору: 1) пропозиція однієї сто­рони іншій вступити в договірні відносини — оферта- 2) одер­жання і прийняття пропозиції іншою стороною — акцепт, що вказує на згоду останньої укласти договір на умовах, закладених у пропозиції.

Питання про правову характеристику — оферту — не може розглядатися без урахування теоретичних положень, розробле­них наукою, та постанов цивільного законодавства.

Пропозиція щодо укладання договору може визначатись як оферта, якщо вона відповідає ряду необхідних ознак, зокрема, з оферти має випливати волевиявлення щодо укладання договору, а не просто наводитися інформація про можливість укладання договору. Оферта має бути адресована конкретній особі.

Законодавче визначення оферти і перелік ознак, яким вона має відповідати, передбачено в цивільному законодавстві. Згідно з ним пропозиція щодо укладання договору одній або кільком конк­ретним особам є офертою, якщо вона достатньо визначена і відбиває намір особи, яка внесла пропозицію, вважати себе пов’язаною договором у разі її прийняття (акцепту). Пропозиція вважається достатньо визначеною, якщо в ній зазначені істот­ні умови договору або порядок його визначення.

Законодавство розрізняє порядок укладання договорів залежно від пропозиції, зробленої однією зі сторін з визначенням стро­ків для відповіді або без їх визначення.

Коли пропозиції укласти договір зроблено із вказівкою строку для відповіді, момент укладення договору встановлюється зале­жно від того, в усній чи письмовій формі подано пропозицію. У першому випадку договір визначається укладеним, якщо інша сторона терміново повідомила особу, яка внесла пропозицію, про прийняття цієї пропозиції.

В іншому випадку угода вважається досягнутою і договір укладеним, якщо повідомлення про прийняття пропозиції одер­жано до строку, встановленого законодавством, а якщо такий строк не встановлений, — у межах необхідного для цього часу.

До форми договору страхування застосовують загальні прави­ла, установлені для форми угоди.

Якщо згідно із законодавством або угодою сторін договір має бути укладений у письмовій формі, то він може бути укладений складанням одного документа, підписаного сторонами, обміну листами, телетайпограмами і т. ін., а також підписаний стороною, яка їх надсилає.

Законодавство передбачає, що для укладання договору стра­хувальник подає страховикові письмову заяву встановленої фор­ми або іншим способом повідомляє про свій намір укласти дого­вір страхування.

Для письмового визнання договору страхування необхідна не тільки письмова заява страхувальника, а й письмова згода стра­хової організації на укладання такого договору, підтвердженням якої е страхове свідоцтво (страховий поліс), видане страховиком.

Вирішення спорів і припинення дії договору Згідно з чинним в Україні законодавством усі спори за дого­ворами, у тому числі й за договорами страхування, підлягають вирішенню в суді.

Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі:

1)закінчення терміну дії;

2)виконання страховиком зобов’язань перед страхувальником у повному обсязі;

3) несплати страхувальником страхових платежів у встановле­ні в договорі терміни. При цьому договір вважається достроково припиненим у разі, якщо перший (або черговий) страховий пла­тіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протя­гом десяти робочих днів з дня висунення такої вимоги страху­вальникові, якщо інше не передбачено умовами договору;

4) ліквідації страхувальника — юридичної особи або смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності за винятком випадків, передбачених статтями 21−23 Закону «Про стра­хування»;

5) ліквідації страховика в порядку, установленому законодавс­твом України;

6) прийняття судового рішення про визнання договору страху­вання недійсним;

7)в інших випадках, передбачених законодавством України.

Дія договору страхування може бути достроково припинена за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування.

Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов’язана повідомити іншу не пізніш як за 30 днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено.

У разі дострокового припинення дії договору страхування за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові пла­тежі за період, що залишився до закінчення дії договору з вира­хуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхо­вих сум та страхового відшкодування, здійснених за цим дого­вором страхування. Якщо вимога страхувальника зумовлена по­рушенням страховиком положень договору страхування, то останній повертає страхувальникові сплачені ним страхові пла­тежі повністю.

У разі дострокового припинення дії договору страхування за вимогою страховика страхувальникові повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика зумов­лена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає страхувальникові страхові платежі за час дії договору з вирахуванням витрат на ведення справи, визначе­них нормативом у розмірі страхового тарифу, виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим до­говором страхування.

У разі дострокового припинення договору страхування не до­пускається повернення коштів готівкою, якщо платежі було здій­снено в безготівковій формі.

Правові наслідки, пов’язані з достроковим розірванням дого­вору, визнаються залежно від того, допущені чи ні будь-якою зі сторін порушення правил страхування. Так, у разі дострокового припинення договору страхування за вимогою страхувальника страховик повертає йому внески за відкиданням певних витрат на ведення справи. Якщо вимога страхувальника зумовлена пору­шенням страховиком правил страхування, страхові внески повер­таються страхувальникові за відкиданням витрат на ведення справи.

При укладанні договорів страхування Законом України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про страхування» «передбачено особливі умови врегулювання від­мови у питаннях, пов’язаних з виплатою страхових сум (стра­хового відшкодування), причому підставою для відмови стра­ховика у виплаті страхових сум (страхового відшкодування) може бути таке:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхово­го випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов’язані з виконанням ними громадянського чи службового обов’язку, у стані необхідної оборони (без перевищення ЇЇ меж) або захисту майна, життя, здоров’я, честі, гідності та ділової репутації. Ква­ліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного за­конодавства України;

2) вчинення страхувальником — громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збит­ків за майновим страхуванням від особи, винної у заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та роз­міру збитків;

6) інші випадки, передбачені законодавством України.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у виплаті страхових сум, якщо це не супе­речить законодавству України. Рішення про відмову у виплаті страхових сум приймається страховиком у термін, не більший від передбаченого правилами страхування, та повідомляється стра­хувальникові в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмо­ви. Відмову страховика щодо виплати страхових сум може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Договір страхування вважається недійсним з часу його укла­дання у випадках, передбачених цивільним законодавством України. Крім того, відповідно до цього Закону договір страху­вання визнається недійсним також у разі:

1)коли його укладено після страхового випадку;

2) коли об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили. Договір страхування визнається недійсним у су­довому порядку.