Адам Сміт як економіст

А.Сміт — як економіст.

План.

Вступ 1. Становлення й розвиток економічних поглядів А. Сміта 2. Соціально-економічні теорії А. Сміта.

Висновок.

Література.

Прийняти правильне економічне рішення неможливо без глибокого знання економічних законів, що регулюють економічну діяльність, розуміння структури й функцій економічної системи.

Тому дуже важливим стає вивчення історії економічних класичних вчень, що заклали постулати ринку вільної конкуренції, й створили першу взаємопов'язану й взаємообумовлену економічну систему. Алі ці знання потрібні задля правильного розуміння сьогоднішніх реалій, а зрозуміння економіки.

У епоху становлення капіталістичного способу виробництва дані вчення зіграли значну роль, як в теоретичному обгрунтуванні нової системи, то й в боротьбі за її розвиток.

Історично склалося так, що майже колом формування економічної науки более на пов’язується із ім'ям й творчістю Адама Сміта визначного англійського економіста кінця XVIII ст. Навіть пушкінський Євгеній Онєгін «читав Адамом Смітом включно» й завдяки йому «вмів очікувати, як держава багатіє». Його й в наші дні вважають тім, хто створив «перший економічної науці повноцінний працю, излагающий загальну основу науки… причому все це працю проникнуть високої ідеєю „очевидною та простий системи природною свободи“, до котрої я, як здавалося Адаму Сміту, йде весь мир».

Ї.

Становлення й розвиток економічних поглядів А. Сміта.

Адам Сміт народився 5 червня 1723р. в Шотландії в містечку Кірколд, що розташоване неподалік від її столиці Единбургу, в сім'ї митного службовця. Здобувши освіту в універсітетах Глазго (1737−1740рр.) й Оксфорда (1740- 1746рр.). У 1948р. почав читати публічні лекції із літератури й природнього права в Едінбурзі. У 1751р. керує кафедрою логіки в універсітеті м. Глазго, в 1752р.- там-таки (кафедрою моральної філософії, де знайомиться із Девідом Юмом.

Перша публікація в 1755р., в цьому ж році висуває в деяких своїх лекціях ряд своїх основних економічних ідей. Весною 1759р. видає в Лондоні мою книжку «Теорія моральних почуттів», котра заклала фундамент популярності А. Сміта як філософа.

. З 1759р по 1763 р. він посилено вивчає право, й одержує ступінь доктора права. Тоді ж робить нариси декількох підрозділів книжки «Багатство народів», Яка вийде у світло в 1778р. — це головна праця його життя.

З 1778р. він митний комісар в Едінбурзі, а з1787р.- ректор універсітету в Глазго. Помер Адам Сміт в 1790р. й усі його рукописи (за заповітом (були спалені.

А.Сміт був яскравою й різностороньою особистістю. Достатньо сказати, що він здобувши освіту в двох найпрестижніших університетах світу. Його інтереси не були обмежені лише економікою чи філософією, він мав широкі наукові пізнання в інших галузях: наприклад, здобувши ступінь магістра мистецтв й доктора права. Крім цого, він спілкувався із видатними людьми свого години, що ще в більшій стенені сприяло формуванню його поглядів. Створення своєї економічної системи (Сміт зробив головною ціллю наукової роботи й пошуку.

Свого найвищого розвитку класична буржуазна політекономія досягла у працях британських вчених — А. Сміта й Д. Рікардо, у тому годину (коли Британська імперія був найбільш передовою в економічному відношенні країною. Британія мала відносно високорозвинуте сільське господарство й швидко зростаючу промисловість, вела активну зовнішню торгівлю. Капіталістичні відносини здобули в ній великий розвиток. Тут виділилися основні класи буржуазного суспільства: буржуазія, робітники, землевласники.

разом із тім, поширення капіталістичних відносин обмежувалося багаточисленними феодальними порядками. Буржуазія бачила головного ворога у дворянстві(й тому був зацікавлена у науковому аналізі капіталістичного способу виробництва, щоб вивчити перспективи подальшого суспільного розвитку.

Таким чином, в Великобританії у другій половині XVIII ст. склалися достатні умови для розквіту економічної думи, якою був творчість А. Сміта й Д. Рікардо.

У своїй книжці «Дослідження про природу і заподій багатства народів» в якості предмета вивчення політичної економії А. Сміт назвавши проблему економічного розвитку суспільства й підвищення його добробуту.

Центральне місце в методології досліджень А. Сміта займає концепція економічного лібералізму, основою якої, як й фізіократи, він поклав ідею природнього порядку, тобто ринкових економічних відно-син. Він виходив із того, що люди, надаваючи один одному послуги, обмінюючись працею й його продуктами, керуються перш на прагненням до особистої користі. Алі переслідуючи особисту користь, кожна людина, вважав він, сприяє інтересам всього суспільства — зростанню виробничих сил. У зв’язку із цим, він пише про «невидиму руку», Яка керує складною взаємодією господарської діяльності індивідів, й «економічну людину».

Економічне життя за А. Смітом, розвивається окремо й незалежно від волі людей (й їхнього свідомих поривів. Це дозволило йому зробити висновок про визначенність економічних явищ за об'єктивними законами. Алі, керуючись такими міркуваннями, А. Сміт не зміг відо-бразити історичного перехідного характеру способів виробництва: він розглядав економічні категорії в якості вічних, а чи не історичних законів.

як й представники класичної школи, А. Сміт прагнув проникнути у внутрішню фізіологію суспільства (й в зв’язку із цим широко користувався методом логічної абстракції. Алі не менш важливою задачею економічної науки він вважав за необхідність показати конкретну картину економічного життя, виробити рекомендації для економічної політики. Для досягнення цієї цілі(він зводив у систему поверхневі явища без зв’язку їхнього із внутрішнім способом дослідження, яким користувався в першому випадку. Це привело до певного дуалізму його методології.

У результаті економічна система А. Сміта наслідувала усі проти-річчя його методу дослідження. І яскравим прикладом того є двостороннє трактування вартості. Свій вплив на економічні подивися Сміта зробило й недостатнє розуміння їм (історичних процесів зміни одних економічних відносин — іншими.

Тому в зв’язку із особливостями смітовської методології необхідно звернути увагу на одне з зауважень Й. Шумпетера, який писавши: «Якшо ми проаналізуємо хід думок Адама Сміта, то знайдемо у яких економічні істини по суті лише статистичного характеру».

Соціально-економічні теорії А. Сміта.

Розглянемо основні теорії А. Сміта.

Теорія розподілу праці.

Розподіл роботи займає ключове місце в економічній системі А. Сміта. Фундаментальне значення цого елементу (А.Сміт пояснював, по-перше, тім що розподіл роботи являється причиною, що стимулює продуктивність (а розвиток виробництва визначає весь добробут країни. Він вважав, що розподіл роботи підвищує продуктивність трьома способами:. збільшення вправності шкірного окремого робітника,. збереженням години при переході від одного виду діяльності до іншого,. стимулювання винаходом й виробництвом машин, що полегшують й зменшують людську працю.

По-друге, він бачив загальну сукупність індивідів, егоїстичних за своєю сутністю, й єдиною ланкою, котра поєднує їхнього до системи, вважав розподіл роботи, що виник із-за природньої схильності людини до обміну.

У теорії розподілу роботи А. Сміт відобразив тенденцію до развитку машиного виробництва. Він стверджував, що об'єм виробництва й споживання продуктів визначається двома головними чинниками: відсотком населення, яку зайняте продуктивною працею, й рівнем продуктивності праці.

Будучи об'єктивним спостерігачем (він відобразив процес перетворення робітника в спеціалізовану машину, різке погіршення умів його роботи. Щоб перервати дану тенденцію, що загрожувала виродженням значного числа населення, А. Сміт був згодний також застосувати допомогу держави, хоч й в принципі був проти втручання її в економіку.

Однак А. Сміт не помічав принципової відмінності між розподілом роботи всередині мануфактури й розподілом роботи в суспільстві, між підприємствами й галузями. Усі сус-пільство бачилося йому гігантською мануфактурою, а розподіл роботи — всезагальною формою співробітництва індивідів.

Теорія грошей.

Тема грошей органічно пов’язана із темою розподілу роботи, то в А. Сміта гроші виступають в якості засобу обміну («великого колеса обігу».

А.Сміт підкреслював (про стихійне винекнення грошей як специфічного товару. Він вилучає гроші й кредит з потреб виробництва, бачить їхні підлеглу роль. Алі Сміт недооцінював зворотний вплив грошово-кредитних факторів на ваиробництво. Слабкою ланкою в концепції грошей було б й заниження інших їхні функцій. Кредит А. Сміт розглядав лише як засіб активізації капіталу.

Підводячи підсумок, можна сказати, що багато чого у А. Сміта, як в теорії розподілу, то й в теорії грошей, вірно й тепер. Однак (головною помилкою А. Сміта стало припущення, що розподіл роботи виник із-за обміну, а не навпаки. Концепцію грошей, його трактування їхні виникнення в результаті дії стихійних сил обміну, розуміння грошей як товару, представляє собою серйозне досягнення економічної науки того часу.

Теорія вартості.

У основу власного дослідження А. Сміт поклав трудову теорію вартості, рахуючи закономірним (визначення вартості витраченою працею (й обмін товарів (відповідно закладеного в цей обмін (кількості роботи. Їм був здійснена спроба аналізу реальної системи грошово-товарного обміну й ціноутворення (в умовах капіталізму вільної конкуренції.

А.Сміт визначив й розмежував споживчу й мінову вартість товару. «Слово „вартість“ — писавши він, — має два різні значення: інколи воно та означає корисність будь-якого предмета, а інколи, можливість придбання інших предметів, яку дає володіння цим предметом. Першу можна назвати споживчою вартістю, другуміновою вартістю». При цьому для А. Сміта характерно визначення вартості лише кількістю роботи, але й в аналізі ціни товару, він коливається між різними визна-ченнями мінової вартості:. вартістю товару є витрачена на його виробництвво праця,. вартістю товару є праця, на якої може бути куплений товар.

Таке положення вірне лише в умовах простого товарного виробництва. При капіталізмі ж (має місце протилежне явище: кількість роботи, Яка виражена товаром, в результаті операції купівлі-продажу одержує на свій власність (ще більшу кількість праці.

А.Сміт вважає, що в обміні, при капіталістичних формах господарства, загальний закон рівноцінності товарів втрачає чинність. Він приходити до висновку, що в умовах капіталізму робочий годину перестає бути постійною мірою, який регулює вартість товару. Тому (для умів капіталізму йому прийшлося сконструювати іншу теорію, згідно якої вартість товару утворюється шляхом додавання заробітної платні, прибутку й ренти, що припадають на одиницю товару. Алі ця теорія не враховувала постійна капітал.

Раціональним зерном в концепції вартості А. Сміта стало розуміння, що величина вартості визначається не фактичними витратами роботи окремого товаровиробника, а тими витратами, котрі в середньому необхідні для даного стану виробництва. Він також зауважував (що кваліфікована й складна праця створює за одиницю години понад вартості, ніж некваліфікована й проста, й може бути зведена до останьої за допомогою коефіцієнтів.

Про подальший розвиток А. Смітом теорії вартості свідчило (розмежування природньої й ринкової цін товару, причому перша розумілась спочатку (як грошове вираження вартості. А. Сміт писавши, що природня ціна товару «як бі представляє собою центральну ціну, до якої постійно тяжіють ціни всіх товарів». Цим він започаткував дослідження конкретних факторів, що викликали відхилення цін від вартості.

У цілому ж подивися А. Сміта на співвідношення між вартістю й доходами (характеризуються подвійністю й протиріччями, що являється наслідком дуалізму його методології.

Вчення про заробітну плату.

Визначаючи заробітну плату, А. Сміт розглядав два стани суспіль-ства: при простому й капіталістичному товарному виробництві. У умо-вах Першого він вважав заробітну плату рівну вартості виробленого товару. При іншому способі виробництва (він зауважує, що робітник уже не одержує вартість всьго продукту своєї роботи, тому й розрізняє різні суми заробітної плати. Найнижчу між заробітної плати (А.Сміт називає фізичним мінімумом, стверджуючи, що подалі зниження собівартості робочої сили приведе до вимирання «раси цих робітників». Однак (він вважав, що стихійний ринковий механізм стримує природню (середню, нормальну) зарплату, Яка в декілька разів вище фізичного мінімума. Значне підвищення цієї зарплатні, викликає зростання населення, що збільшить конкуренцію серед робітників й знову приведе до зменшення заробітної платні. У протилежному випадку (при зменшені зарплатні й відповідно, народжуваності, виникає конкуренція серед підприємців (що знову приведе до встановлення середньої заробітної плати. Таке розуміння відповідало загальному уявленню А. Сміта (про роль вільного ринку у встановленні відповідної економічної рівноваги.

А.Сміт подчеркивает важливу роль, якої відіграє зарплата у житті держави, поділяючи країни втричі групи:. з прогресивним станом суспільства, коли зарплата зростає й становище працюючих покращується,. з регресивним станом суспільства, коли зарплата падає й становище працюючих стає гірше,. з сталим станом суспільства, коли заробітна плата залишається непорушною, а матеріальне становище працюючих залишається важким, але й постійним.

А.Сміт приділяв велике значення високій зарплаті, кажучи, що вон стимулює працюючих до более продуктивної роботи, й категорично не погоджувався із Мальтусом, який вважав бідність робітників неминучою. Таким чином, основне достоїнство теорії А. Сміта стало ті, що вон сприяла рухові шляхом добробуту суспільства в цілому.

Теорія доходів.

У теоріїі заробітної плати (А.Сміт вказував, що з створеної працею й визначеною кількістю цієї роботи вартості товару (робітнику у вигляді плати за зусилля залишається лише деяка частина. Залишок доданої працею вартості представляє собою прибуток підприємця. Деяку суму з цого прибутку він винен у ряді випадків віддати в якості земельної ренти чи створеного відсотку, якщо був використаний заємний каапітал.

А.Сміт називав прибутком всю різницю між добавленою працею вартістю й заробітною платою (й в цьому варіанті мав на думці додану вартість. У іншій трактовці він розумів под прибутком залишок после сплати ренти, а також відсотку, й тоді прибутком називав, по суті(підприємницький доход.

Розміри прибутку, за думкою А. Сміта, визначалися розмірами вкладеного у справу капіталу (а чи не складністю й важкістю роботи по нагляду й управлінню, як визначали прибуток його попередники. Алі він відразу мовивши, що прибуток — це особливий елемент підтримки виробництва, закономірний результат продуктивності капіталу (винагорода капіталістів за їхні діяльність, працю, ризик. У цьому випадку подвійне тлумачення викликало явне протиріччя.

У теорії є й інше непорозуміння (так (якщо прибуток породжується неоплаченою працею, то вона винна бути пропорційна кількості застосованої роботи, а чи не застосованому капіталу.

Недивлячись на деякі недоліки в теорії А. Сміта, вона був достатньо прогресивною. Так (автор відмічав тенденцію прибутку до зниження, й (вказував, що він более низький в розвинутих капіталістичних країнах. Крім того і не слід забувати, що А. Сміт живий более ніж 200 років тому, й необхідно відноситися до його поглядів із розумінням.

Теорія продуктивної праці.

А.Сміт прагнув вияснити, котрі види роботи сприяють зростанню багатства нації. Ця проблема зберігла своє значення й до відома наших днів. Для її вирішення він поділяв працю на продуктивну й непродуктивну.

Продуктивною А. Сміт вважав працю, котра створює додану вартість, й пояснював це (на прикладі робітника мануфактури, праця якого збільшує вартість матеріалів над якими він працює, на вартість утримання робітника й прибутку власника виробництва. Працю, Яка сплачена з прибутку, А. Сміт називав непродуктивною. Так відомий його приклад про слугу, якого утримують на доходи хазяїна будинку й пряця якого не створює вартості.

Однак А. Сміт паралельно висуває ще один принцип розподілу продуктивної й непродуктивної роботи: перша втілюється в продукті, що має якийсь термін життя чи служби, а друга ніде не фіксується. Направду ця умова не є обов’язкова (достатньо взяти види роботи, котрі представляють собою продовження сфери виробництва в сфері оббігу (транспорт), й твердження втрачає зміст.

Алі така трактування роботи дозволяє А. Сміту зробити сміливі зауваження, що праця монарха, урядовців, юристів, армії тощо (непродуктивна. Подальша логіка Веде доти, що з зменшенням частки непродуктивних робітників у суспільстві(швидше зростатиме його благополуччя. Така точка зору ще раз підтвердила, що А. Сміт був прихильником прогресивної буржуазії.

Теорія капіталу.

Економічна система А. Сміта базувалася на погляді, що капітал представляє запаси, котрі призначені для подальшого виробництва.

У своїх поглядах на основний й оборотний капітал (А.Сміт виражав думи фізіократів, але й переборів обмеження їхні розуміння продуктив-ного капіталу (що дає приріст вартості) як лише капіталу, що зайнятий в сільському господарстві. Категорії А. Сміта застосовуються не дуже до одного капіталу фермера, але й й до всякої іншої форми продуктивного капіталу.

Під оборотним капіталом А. Сміт розумів капітал, що застосовується на одержання прибутку, який постійно виходить у власника в одній формі.і повертається до нього в іншій.

Оборотний капітал за А. Смітом складається з чотирьох частин:. грошей, за допомогою, які здійснюється Повернення інших його частин,. запасів продуктів, крім тихий, що знаходяться в розпорядженні самих споживачів,. сировини чи напівфабрикатів, що знаходяться в процесі незавершеного виробництва,. готових, але й ще не реалізованих товарів.

Головним А. Сміт називав капітал, який приносити прибуток «без переходу від одного власника до іншого й без подальшого оберту». До нього він відносив:. машини й засоби роботи,. приміщення, що слугують для торгово-промислових цілей,. покращання землі,. корисні особливості членів суспільства.

А.Сміт виключно велике значеня придає накопиченню капіталу. Він говорити, що, зберігаючи значну частину доходів й розширюючи виробництво, власник підприємства дає роботу додатковій кількості робітників й сприяє зросту багатства всього суспільства.

У цілому теорія основного й обігового капіталу представляється вельми цікавою, хоча в ній й існує ряд помилок. Так, неможна сказати, що капітал, вкладений в машини чи нерухомість, не обертається. Напроти, його вартість по частинам переноситися конкретною працею на виробляємий товар (у вигляді амортизаційних відрахувань), тому пов’язування капіталу із фізичними властивостями товарів неправильне. Тут А. Сміт змішує відмінності між основним й оборотним капіталом, із різницею між товарним й грошовим капіталом.

Теорія відтворення.

Погляд А. Сміта на накопичення капіталу був навіяний поглядами фізіократів. У його уяві накопичення капіталу проходити через перетворення доданої вартості в змінний капітал, що споживається робітниками. А суспільний капітал повністю складається з змінного, тобто до рук робітників являється заробітною платою. Тут А. Сміт невірно прирівнює величину продуктивного капіталу із величиною його частини, Яка йде на утримання продуктивної праці.

Теорія ж відтворення суспільного капіталу у Сміта базується на теорії його вартості. Вартість у А. Сміта розпадається втричі частини: заробітну платню, прибуток із капіталу й ренту за землекористування, тобто складається з доходів.

Отже, постійна капітал там відсутній (й його ігнорування обмежувало А. Сміту можливість аналізу процеса відтворення, так як ті, що вироблялося протягом року, щорічно й споживалося. Однак (А.Сміт виходить з глухого кута, розрізняючи валовий й чистий дохід. Якщо под першим він розуміє завісься річний продукт, вироблений населенням данної країни, то под чистимо — ту частину, котру населення може віднести до свого споживчого запасу. У результаті у Сміта виходить, що в ціну товару входити не лише дохід, але й й авансований капітал.

Таким чином, помилка А. Сміта до того, що він ототожнює вартість всього річного виробництва із наново створеною за рік вартістю. Якщо остання представляє собою лише продукт минулого року, то перша включає у собі й вартість засобів виробництва, котрі були вироблені раніше. А. Сміт притустив й ряд інших прорахунків, котрі витікають з його розуміння вартості. Наприклад, за А. Смітом, в галузі, що виробляє товари споживання, у дохід входити як ціна то й продукт. Або пояснення особистого прибутку (в якості фонду особистого споживання без згадування про його частину, що йде на розширення виробництва.

Недивлячись на перераховані недоліки. Для свого години ця теорія мала дуже прогресивне значення. Випадіння постійного капіталу при аналізі відтворення (згодом назвуть «догмою Сміта».

Земельна рента.

А.Сміт виділяв ренту як виключний дохід землевласника, піддавши сумніву ті, що рента — це лише відсоток на капітал, витрачений землевласником на покращання землі, так як землевласник одержує ренту й за землі, що не зазнавали покращання. Так А. Сміт відділив ренту від арендної плати, довівши, що прибуток на капітал являється лише надбавкою до первісної ренти. Таким чином, лише земельна рента у Сміта (представляє собою відрахування з продукту, який був витрачений на обробку землі. Однак через дуалізм своєї методології, А. Сміт бачить в ренті також винагороду землевласника за право користування його землею. У поглядах А. Сміта зустрічаються й елементи фізіократичної теорії: рента є «витвір природи, який залишається за вирахуванням й відшкодуванням всього того, що можна вважати творінням людини».

З сказаного видно, що А. Сміт позбавити її ренті точного визначення, хоч в його теорії було б багато правильних ідей й думок. Наприклад, він зауважував, що відмінності в якості ділянок землі можуть бути причиною утворення диференційованої ренти.

Питання економічної політики в теорії А. Сміта.

А.Сміт приділяв багато уваги дослідженню політики країн в період капіталізму вільної конкуренції. І головною вимогою, якої він висував, було б забезпечення економічної свободи, невтручання держави в економічне життя. Так, він гостро виступав проти цехової регла-ментації, застарілого законодавства, прівелегій корпорацій й торгових монополій. Будь-яке обмеження стихійного розвитку подій й конку-ренції(за думкою А. Сміта, неминуче якщо стримувати економічний розвиток. Однак (ряд функцій держави, він оцінював позитивно, вважаючи підтримку органами влади порядку в стране й забезпечення її воєнної безпеки, важливими умовами успішного розвитку господарства.

Велике значення уділяв А. Сміт фінінсовій діяльності уряду. Він виправдовував лише тих витрати, котрі робляться в інтересах всього суспільства. Висунув тезу «дешевої держави», якої прийняли усі наступні представники класичної буржуазної політичної економії. Він заклав основи податкової політики, висловлюючись, що податки повинні відповідати «силі й можливостям громадян», причому стягнення податку винне коштувати як можна дешевше, а форма й годину збору податків повинні як найкраще відповідати інтересам платників.

Будучи ідеологом промислової буржуазії, А. Сміт стверджував, що об'єктом, як найкраще підходящим для обкладення державним податком, є земельна рента. Наприклад, він заявляв, що податок із прибутку неефективний, так як підприємець (втрати від нього із ціллю збереження трибутку перекладе на споживача шляхом підвищення цін зважується на власну продукцію. Сміт вважав також (недоцільним податок на зарплату, бо підприємець зобов’язаний забезпечити працюючому прожитковий мінімум, й щоб самому не отримувати збитки, винен знову якщо перекласти тягар податків на споживача. Податок із ренти, який за думкою А. Сміта, не може бути ані ким перекладений, є максимально ефективним, й Веде до скорочення доходів землевласни-ків. Тут добро видно антифеодальну спрямованість його податкової теорії. А. Сміт також піддавав критиці меркантилістський протекціо-нізм. Він перечив проти будь-яких обмежень як у внутрішній, то й у зовнішній торгівлі.

Аналіз поглядів А. Сміта на запитання економічної політики підтверджує антифеодальну спрямованість йго вчення, а також орієнтацію на інтереси капіталістичної системи господарювання. Це дає змогу вважати теорію А. Сміта прогресивною, для суспільства, сучасником якої він був.

Висновок.

У XVIII-XIX ст. політична економія розвивалася як наука про багатство, тому виглядає цілком природно, що в якості початкового пункту своєї доктрини А. Сміт вибрав розподіл роботи. Разом із тім, він не розрізняв товарну й натуральну вартості, вважав працю єдиним джерелом споживчої вартості, бачив у людині природню схильнісь до обміну й т.і.

Не дивлячись на ці недоліки, А. Сміт досяг у своєму аналізі закономірностей капіталізму вельми значних результатів: йому вдалося виявити загальний принцип економічної системи капіталізмувартість й дати їй своє знамените визначення, як дійсного мірила мінової вартості всіх товарів.

Він вніс свій внесок й в розвиток методології: поряд з аналізом й індукцією, широко використовував синтез й дедукцію, тобто йшов на основі раніше сформульованих положень, від простого до складного, й далі до цілому.

Головною заслугою А. Сміта, економіста мануфактурного періоду, стало створення цілісної економічної системи на основі знань, котрі були одержані того годину суспільного розвитку. Розглядаючи роботи А. Сміта із висоти сучасності, ми віддаємо належне тій грандіозній роботі, якої він зробив, й плодами, якої ми користуємося до цьго часу.

Алі А. Сміт не завершує розвинення класичної школи. Він виступив з своїм головним економічним творінням безпосередньо перед промисловим переворотом. Об'єктом досдіджень А. Сміта був капіталізм, який ще не здобувши своєї адекватної виробничо-технічної бази у вигляді машинної індустрії. Ця обставина в деякій мірі й обумовила відносну нерозвинутість самої економічної системи А. Сміта. Алі теорія стала вихідним пунктом для послідуючого розвитку у працях Д. Рікардо, а потім й інших значних економістів.

Таким чином, соціально-економічні подивися А. Сміта представляють собою одну з найкращих економічних доктрин XVIII ст.

Література.

1. Ядгаров Я. С. Історія економічних навчань: Підручник для вузів. М.: ИНФРАМ, 1999. 2. Жид Ш., Рист Ш. Історія економічних навчань. М.: Економіка, 1995. 3. Блуг М. Економічна думку в ретропективе. М.: «Річ Лтд», 1994. 4. Самуэльсон П. Економіка. М.: Алгон, 1992.