Бастилія

Бастилия

Париж був охоплено надзвичайним хвилюванням. Здавалося, все парижани вийшли на вулиці. Робітники (ткачі, друкарі, теслі, каменярі, вантажники), ремісники (меблевики, шевці, збройових справ майстра), студенти, торговці — все поринули у центр міста, туди, де височіла сіра громада Бастилії — колись старовинної фортеці, яка стала потім в’язницею. Хто стискав в руці мушкет, хто сокиру чи ломаку, хто розмахував пістолетом, а кому зброєю служив цегла, виламаний безпосередньо з стіни, чи кругляк, вивернутий з бруківці.

А ось і Бастилія: вісім високих кам’яних веж, гігантські, за 30 я м, зубчасті стіни, навколо них — глибокий рів, нього перекинуть до воріт підйомний міст на ланцюгах. Французькі королі споруджували цю фортеця, щоб захищати підступи до столиці, але незабаром знайшли їй інше застосування: до Бастилії стали замуруйте тих, хто наважувався боротися проти королівського самовладдя чи навіть висловлювати найменше невдоволення станом справ у державі. У тісних кам’яних клітинах з залізними дверима, закуті у подальшому ланцюгу, десятки років нудилися в’язні. Голод, холод, темрява, тортури… Людина, що у Бастилію, зникав назавжди.

В народі давно накопичувалася ненависть до королівського деспотизму, до бездельникам-придворным, котрий у розкоші та разорявшим країну. Настав час, коли ця ненависть прорвалася назовні. Депутати народу, режисери, які до Версаля (неподалік Парижа), вирішили запровадити нове державний устрій, обмежити королівську влада. У відповідь король Людовік XVI задумав розігнати самих депутатів: до Версалю направилися наймані війська. І тоді, дізнавшись про підступність королівського двору, парижани попрямували до Бастилії. Вони бажали захопити приховане у її підвалах зброю, звільнити в’язнів із казематів. З кількома тисячами людина ввірвалися до Петропавлівської фортеці. З неї вже майорів білий прапор: гарнізон, зрозумівши, що опиратися марно, здався. Стражники принесли ключі до камер. Оскільки загальний радості повсталі звільнили в’язнів. Народ тріумфував перемогу: Бастилія узята! Тут: ж, орудуючи ломами і кирками, переможці заходилися її руйнувати— так у неї ненависна народу.

Пройдет рік — і від Бастилії не залишиться каменю на камені. На місці, де була, яка Франція відзначить першу річницю розпочатої революції. На просторого майдану пролунають революційних пісень, люди радіти свою перемогу. Хоча попереду їх очікувало ще чотири роки революційної боротьби. Але саме 14 липня стане національним святом Франції. 200-річчя Великої французької революції 1989;го р. відзначила як Франція, а й увесь світ.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.