Порівняльна характеристика та стилістичні відмінності прикордонних стел «Раннього проголошення»

Основною метою фараона Аменхотепа IV (Ехнатона) у розпалі його релігійної реформи було заснування нової столиці стародавнього Єгипту, яка мала стати центром культу бога-сонця Атона на противагу могутнім Фівам, де зростало протистояння між жерцями Амона та царською владою. Також, причиною могла стати зростаюча опозиція новій ідеології [9, c. 111]. На 5-ому році правління Аменхотеп IV обрав місцевість на відстані 400 км від Фів (сучасне арабське містечко Тель ель-Амарна), де і мала постати нова столиця. В першу чергу фараон наказав встановити прикордонні стели, що були висічені у скелях, щоб відмежувати північний та південний кордони майбутнього міста та засвідчити у текстах цих стел мету та причину будівництва. Кожна кам’яна стела мала прямокутну форму із закругленою вершиною, часто поряд зі стелами були висічені також скульптурні композиції Аменхотепа IV, його дружини Нефертіті та доньок. Коли стели були завершені, вони мали білий яскравий колір, щоб їх було видно здалеку [4, с. 33]. іконографія ієрогліфічний фараон Через значну відстань стел від основних маршрутних шляхів, довгий час про їх існування не здогадувалися. Першою була відкрита Стела А. Вона була відома Д. Вілкінсону, письменнику, мандрівнику та піонеру єгиптології. Зокрема, Стела, А згадується в його праці " Topography of Thebes and General view of Egypt" , яка вийшла у Лондоні у 1835 році [10, с. 383]. Також Стелу, А змалював у 1827 році Р. Хей [3, Pl. XLIII], шотландський вчений. Про цю Стелу згадували у своїх працях такі видатні єгиптологи, як Р. Лепсіус та Д. Дарессі, який у 1893 році привів фрагмент ієрогліфічного тексту з однієї зі стел та її переклад [2, с. 52−62]. Стела U, що знаходиться біля Північних гробниць, була відкрита у 1840 році єгиптологом Д. Гліддом. П’ять прикордонних стел згадує у своїй монографії німецький єгиптолог А. Відеманн [11, с. 396−403].

Згодом стели були вивчені археологом Ф. Пітрі у 1891 році, який призначив кожній з них літеру англійського алфавіту [8, с. 5−6]. Стели A, B, F на західному березі, і J, K, L, M, N, P, Q, R, S, U та V на східному березі. Стела X була додана до списку Н. де Г Девісом в 1901 році, і H в 2006 році Г Фенвіком. Н. Девіс у 1908 році у своїй монографії " The Rock Tombs of El Amarna" дав коротку характеристику стелам, замалював ієрогліфічні тексти та зображення, також зробив переклад тексту Стел К та Х.

У 80-х роках XX століття на базі Дослідницького Комітету при Американському Філософському товаристві був створений проект по дослідженню прикордонних стел Телль-ель-Амарни. Цей проект очолив єгиптолог В. Мюрнейн. Протягом 6 тижнів команда Мюрнейна копіювала тексти та фотографувала стели на обох берегах Нілу. Результатом цієї експедиції стала його праця «The Boundary Stelae of Akhenaten» з ієрогліфічними текстами усіх стел, що збереглися на сьогодні, яка вийшла у 1993 році [7]. Сьогодні налічується шістнадцять прикордонних стел. Три з них знаходяться на західному березі Нілу (Стели A, B, F), інші на східному (Стели J, K, L, M, N, P, Q, R, S, U, V, X та H).

Першими на східному березі були встановлені стели X та M, як орієнтири північного та південного кордону міста. Однак, як вважається сьогодні, погана збереженість стели M стала зрозумілою вже після її завершення, тому на півдні з’явилася її копія — стела K [7, с. 14]. Усі три стели були встановлені на 5-му році правління Аменхотепа IV і носять сучасну назву — стели «Раннього проголошення». Радянський єгиптолог Ю.А. Перепелкін вважав, що стели могли бути встановлені набагато пізніше вказаної на них дати [1, с. 93]. Після початку будівництва та розширення міста Ахетатон було встановлено ще тринадцять стел, що датуються 6-им та 8-им роками правління та називаються в єгиптологічній літературі стелами «Пізнього проголошення» [3, с. 26].

Три стели «Раннього проголошення» — K, X, M — мають однакову модель та структуру. У висоту стели сягають близько 6 метрів та 2 метри у ширину. Умовно структуру кожної з них можна поділити на три регістри: іконографічна частина, вертикальні колонки та горизонтальні рядки ієрогліфічного тексту.