Виставкова діяльність Олександра Олександровича Мурашка (1898-1922 роки)

ВИСТАВКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ОЛЕКСАНДРА ОЛЕКСАНДРОВИЧА МУРАШКА (1898−1922 РОКИ)

Участь Олександра Мурашка у галерейно-виставковому житті ніколи не була темою спеціального дослідження. Джерельну базу розвідки складають архівні матеріали, каталоги виставок, інформація у періодичних виданнях. Творчість Олександра Мурашка попередньо розглядалася у роботах Д. Антоновича, А. Шпакова та Л. Членової, однак виставковий аспект діяльності О. Мурашка зачіпався побіжно. Необхідність детального розгляду цього напрямку культурницької діяльності О. Мурашка, була викликана постійно зростаючим інтересом суспільства до постаті митця. Тому головним завданням статті є аналіз діяльності художника в мистецьких об'єднаннях та художніх виставках.

Олександр Олександрович Мурашко був здібним педагогом та активним громадським діячем, однак в історію він увійшов, перш за все, як талановитий художник та постійний експонент художніх вернісажів.

Виставкову діяльність Олександр Мурашко розпочав наприкінці XIX століття, будучи в той час учнем майстерні Іллі Рєпіна. Молодий художник дебютував у 1898 році на Весняній виставці в Петербурзі, на якій він представив портрет свого академічного друга М. Петрова[8, с. 3, 8]. Наступного 1899 року Олександр Мурашко знову взяв участь у Академічній виставці у Петербурзі. Він продемонстрував відвідувачам своє полотно «Мак» портрет Ольги Адріанівни Праховоїу маскарадному костюмі" [16]. Талант молодого митця швидко увінчався успіхом: двічі на щорічних вернісажах Московського товариства шанувальників мистецтва О. Мурашко отримував першу премію Л. Н. Паніназа свої портрети [7, с. 2]. У тому ж році його ім'я вперше з’явилося на художньому вернісажі киян: на VI виставці Київського товариства художніх виставок [33, с. 497].

У творчій біографії художника 1900 рік став вирішальним. Того року на конкурсній виставці в Академії мистецтв Олександр Мурашко представив на розсуд суддів картину «Похорон кошового». Саме за цю роботу майстер отримав звання художника та право навчатися закордоном за рахунок Академії [37, с. 3839]. Перебуваючи в Європі, О. Мурашко надсилав свої полотна до Петербургу на Весняні художні імпрези. У 1901 році він експонував 2 роботи: етюд та портрет М. В. Нестерова, відомого художника та друга [14, с. 3, 12]. Нині ця робота знаходиться у Росії, у місті Уфа. У Парижі О. Мурашко створив полотно «Кав'ярня», яке було виставлено у 1902 році у Петербурзі та згодом у Москві [15].

Відразу після свого повернення до Російської імперіїмолодий митець долучився до створення Нового товариства художників (офіційна назва — Новое общество художниковъ) або «НОХ». Це угрупування було засноване у 1904 році групою молодих художників, здебільшого колишніми учнями Петербурзької Академії мистецтв. Перша виставка товариства відкрилася 7 лютого 1904 року. На ній Олександр Мурашко представив декілька робіт, серед яких найбільшого резонансу набули картини «У кав’ярні» та «На вулицях Парижа» [19]. Роботи митця не отримали належної оцінки, і скоріше були розкритиковані, аніж схвалені.На другій імпрезі Нового товариства художників, у 1905 році, молодий майстер виставив портрет О. М. Нестерової (Шретер), доньки художника М. В. Нестерова [20]. Ця робота кардинально відрізнялася від полотен паризького циклу, а тому дістала схвальні відгуки від петербурзької критики. На вернісаж 1906 року Олександр Мурашко надав п’ятьробіт: «Карусель», «На ковзанці» (портрет Олександри Іванівни Мурашко), «Портрет О. А. Прахової» та 2 етюди [21]. За весь час свого існування, до 1917 року, виставкова організація «НОХ» організувала 10 художніх імпрез [6, с. 411]. Олександр Мурашко був активним експонентом на виставках «НОХ», однак узяв участь лише у перших чотирьох. Востаннє в лавах цієї організації він експонував свої роботи у 1907 році. Тоді О. Мурашко показав картини:" Старий учитель" (портрет художника М. І. Мурашка), «На терасі» (портрет Олександри Іванівни Мурашко) та портрет польського художника Яна Станіславського [22].

У 1907 році Олександр Мурашко переїздить із Петербургу до Києва. Художник не припинив брати участь у вернісажах столичного міста, але у той же час почав активну участь у київському виставковому житті. Вдруге, після VI виставки Київського товариства художніх виставок, митець продемонстрував свій талант у листопаді 1908 року, на ювілейній виставці Миколи Мурашка. Маргарита Мурашко, дружина художника, у своїх мемуарах згадувала, що роботам Олександра Олександровича була відведена ціла зала. Майстер експонував картини: «Карусель», «Кав'ярня», портрети Я. Станіславського та Н. Тараніної, портрет М. Мурашка, «На ковзанці» (портрет Олександри Іванівни Мурашко), «На терасі» (портрет Олександри Іванівни Мурашко), «На кормі» (портрет Жоржа Мурашка) та інші роботи [23].

Знаковою подією у творчій біографії Олександра Мурашка стала X Міжнародна виставка у Мюнхені, яка тривала від червня до липня 1909 року. Митець відправив на мюнхенський вернісаж полотно «Карусель», яке викликало позитивні враження у шанувальників мистецтва [1]. За цю картину О. Мурашко був нагороджений золотою медаллю, щоправда 2-го класу. Робота київського художника отримала схвальні відгуки у мюнхенській художній критиці, яка не тільки писала про О. Мурашка, як талановитого майстра, але й помістила репродукцію у одному з найпопулярніших видань [2, 8. 49−58]. Після імпрези у Мюнхені робота могла експонувалася у 1910 році на Великій берлінській художній виставці та на вернісажі Віденського товариства образотворчих мистецтв, про що свідчать листи митця. На усі пропозиції він відповів відмовою, оскільки відразу по закінченню X Міжнародної виставки у Мюнхенікартина «Карусель» була продана [28].

Після мюнхенського вернісажу Олександр Мурашко отримав визнання та славу. 1909 рік був визначальним не тільки у його виставковому векторі, але й у інших сферах творчості. Зокрема, художник того року розпочав власну педагогічну діяльність, влаштувавшись до Київського художнього училища [9, с. 26].

Ім'я Олександра Мурашка на європейських вернісажах було не рідкістю. У творчій біографії художника мала місце і персональна виставка, яка експонувалася у Берліні, Дюссельдорфі та Кельні наприкінці 1909 року [29]. Наступного року Олександр Олександрович також узяв участь у Міжнародній виставці, що проходила у Венеції з 23 квітня до 23 жовтня 1910 року. До Венеції живописець привіз 2 картини: «Недільний день» (в оригіналі -«Воскресный вечер») та «На терасі» (портрет М. А. Мурашко) [3, с. 142−143].

Справжньою прикрасою на київському вернісажі 1910 року була робота О. Мурашка — портрет М. А. Мурашко на Капрі [10].

На початку 1911 року у міському музеї Києва відкрилася IV виставка київських художників, у якій узяло участь чимало відомих митців, таких як О. Богомазов, Є. Вжещ, В. Кричевський, П. Левченко, А. Маневич, М. Пимоненко та звісно ж Олександр Мурашко [5, с. 411].

Митець представив на розсуд киян декілька своїх робіт: портрет В. Дитятиної, портрет професора М. Воскобойникова та декілька етюдів [31].

Київська критика дуже уважно поставилася до творів О. Мурашка: робила детальний їх огляд [4] та репродукувала та сторінках різних видань [26]. В цілому, роботи митця користувалися шаленою популярністю, і за тиждень функціонування виставки її відвідати більше 2-х тисяч осіб, що для київських вернісажів було серйозним досягненням [25, с. 4].

Портрет Віри Дитятиної отримав схвальні відгуки не лише від київської преси. Влітку 1911 року автор представив його на мюнхенському «Сецессіоні», де портрет було визнано одним з найкращих на виставці, про що було написано у мюнхенській періодиці [30] та процитовано у київському журналі [36, с. 319]. Після виставки в Європі портрет пензля Олександра Мурашка був представлений уМоскві(26.12.1911 — 24.01.1912) та Петербурзі (15.02. — 1.04. 1912), на IX вернісажі Союзу російських художників (СРХ) [27, с. 232−233].

Серйозним випробуванням для Олександра Мурашка стала педагогічна практика у Київському художньому училищі. Пропрацювавши там декілька років, він вирішив полишити його, оскільки виховання майбутніх художників О. Мурашко намагався здійснювати за європейським зразком, а не за схемою Петербурзької Академії мистецтв, в підпорядкуванні якого було училище [35, с. 405−406].

Всі ці негаразди не завадили йому зчинити справжній фурорна V виставці київських художників, де він знову продемонстрував мешканцям свого міста неабиякий талант живописця. Київський вернісаж функціонував від 2 грудня 1912 року майже до кінця січня 1913 року у Педагогічному музеї.

З кожним роком кількість шанувальників київських імпрез зростала, і в 1912 році досягла 5,5 тис. осіб, що в матеріальному плані становило більше 2 тис. рублів [34, с. 42].

Художник та художній критик Г. Бурданов так писав про 5-у імпрезу киян:"Беззаперечно, О. Мурашка варто вважати найсильнішим художником на виставці. Зал з роботами митця найбільша цінність на вернісажі киян". Далі автор пише:"Не можна не дивуватися тому факту, що роботи О. Мурашка є в королівському музеї картин в Бухаресті, в приватних руках в Англії та Америки, а в музеях Російської імперії його полотна відсутні" [5, с. 412].

Перлинами серед представлених картин були роботи О. Мурашка портрет пастора Юнгера та «Неділя» (в оригіналі - «Воскресный день»).

Портретом пастора Юнгера кияни насолоджувалися всього декілька тижнів, оскільки з 26 грудня 1912 року ця картина експонувалася на X виставці робіт Союзу російських художників (СРХ) у Москві, а з 10 лютого до 1 березня 1913 року, у Петербурзі [27, с. 234−235].

Беручи активну участь у художніх виставках та творчих вернісажах, Олександр Мурашко у 1913 році розпочинає власну педагогічну діяльність. У Києві митець відкрив власну художню школу [38, с. 377−378].

Саме зайнятість у власній школі завадила художнику Олександру Мурашку взяти участь у VI (1913) [11] VII (1914) [12] виставках київських художників. Він був талановитим і уважним педагогом, однак його викладацька діяльність була недовготривалою: із початком Першої світової війни школу довелося закрити.

З початком війни актуальними стали благодійницькі імпрези, в яких полотна О. Мурашко також були представлені. Яскравим прикладом такої виставки був захід, що проходив в стінах університету Св. Володимира у 1915 році. Роботи, які виставлялися у актовій залі університету, знаходилися у приватних руках професора Г. Павлуцького та Х. Виноградської [17, с. 9, 17].

Не дивлячись на війну, Союз російських художників продовжував влаштовувати свої щорічні виставки: на початку 1915 року Олександр Мурашко експонував полотно «Праля» спочатку у Москві, а далі у Петербурзі. В якості експонента виставок, XII імпреза СРХ для художника стала останньою, після 1915 року у виставках товариства він участі не брав [27, с. 238−240].

У 1915 році митець був запрошений експонувати свої твори на 43-й імпрезі Товариства пересувних художніх виставок («передвижники» або ТПХВ). Цікавим фактом у творчій біографії майстра став вступу 1916 році до лав цієї організації. Причини, які спонукали митця долучитися до ТПХВ, яка на той час вже втратила свою прогресивність та левову частку талановитих учасників, для дослідників поки що є невідомими.

VIII імпреза київських художників відкрилася з дворічною затримкою у 1916 році. Олександр Мурашко представив 4 роботи: «Праля», «Надвечір'я» (в оригіналі -«Къ вечеру»), а також портрет та етюд [13, с. 8].

У 1916 році Олександр Мурашко разом з іншими художниками Києва заснував Київське товариство художників (оригінальна назва — Кіевскоетоварищество художниковъ). А у наступному 1917, Київське товариство художників організувало свою першу виставку, на якій Олександр Мурашко був справжньою зіркою. Митець представив на розсуд киян 10 робіт, серед яких були: «Портрет Б. В. Енні», «Сімейний портрет», «Весна 1916 р.», «Сонячний рефлекс», портрет старої, та безліч малюнків та етюдів [18, с. 12, 18].

1917 рік був насиченим не тільки для Олександра Мурашка, але й для усієї Російської імперії. Рік війни та революції, розрухи та поневірянь, але й рік українського відродження — у листопаді 1917 року постала Українська Академія мистецтв, а О. Мурашко став її почесним професором. Викладацька діяльність не є темою цього дослідження, однак варто звернути увагу на участь Олександра Мурашка у вернісажі, присвяченому відкриттю Академії. Його роботам була відведена ціла зала, де він в повній мірі зміг продемонструвати свої досягнення за багато років [32].

Участь Олександра Мурашка у художніх виставка та організаціях мистецького спрямування наприкінці 1917 року завершилася, однак, найбільша виставка творів була лише попереду. На жаль, вона відбулася вже після вбивства художника, 14 червня 1919 року.

Посмертну виставку митця було організовано у 1922 році, в приміщені Української Академії мистецтв. Її ідейним натхненником був мистецтвознавець Федір Ернст, саме йому вдалося зібрати більше 70-ти робіт Олександра Мурашка та гідно їх презентувати. Усі полотна були поділені на 3 секції: закінчені роботи, етюди та ескізи [24]. Імпреза 1922 року була яскравим завершенням творчої та виставкової діяльності талановитого художника Олександра Олександровича Мурашка.

Отже, участь художника у вернісажах та мистецьких об'єднаннях була активною та новаторською. З ім'ям Олександра Мурашка пов’язаний цілий ряд організацій культурно-просвітницького спрямування: Нове товариство художників, Союз російських художників, Київське товариство художників, Товариство пересувних художніх виставок. Через свою творчість він поширював серед населення мистецькі здобутки та впливав на розвиток естетичних смаків населення.

Список використаних джерел

• 1. Offizieller Katalog der X Internationalen Kunstausstellungen. — Mьnchen, 1909.
• 2. Wolf Von Georg Jacob Die X Internationale Kunstausstellung im Munchner Glaspalast // Die Kunst fur Alle. — 1909. — № 3. — November.
• 3. Асеева Н. Ю. Украинское искусство и европейские художественные центры (конец XIX — начало XX в.) / Наталья Асеева — К.: Наукова думка, 1989. — 199 с.
• 4. Бурдановъ Г. Выставка картинъюевскихъхудожниковъ I // Кіевская мысль. — 1911. — № 33. — 2 февраля.
• 5. Бурдановъ Г. Выставка картинъюевскихъхудожниковъ // Искусство. Живопись, графика, художественная печать. — Юевъ, 1912. — № 11−12.
• 6. Грабарь И. Письма (1891−1917 гг.). В 2-х томах / под ред. Т. П. Каждана, В. Н. Лазарева. — М.: Наука, 1974. — Т. 1. — 411 с.
• 7. Жизнь и искусство. — 1899. — № 30. — 30 января.
• 8. Иллюстрированный каталогъ выставки Императорской Академии художествъ. — СПб., 1898.
• 9. Карсгай Г. Художественная хроника. Юевское Художественное Училище // Искусство и печатное дело. — Юевъ, 1909. — № 4−6.
• 10. Каталог III выставки картин группы художников. — Киев, 1910.
• 11. Каталогъ У1-й выставки картинъ юевскихъ художниковъ. Юевъ, 1913. — 13 с.
• 12. Каталогъ УП-й выставки картинъ юевскихъ художниковъ. Юевъ, 1914. — 14 с.
• 13. Каталогъ УШ-й выставки картинъ юевскихъ художниковъ. — Юевъ, 1916. — 13 с.
• 14. Каталогъ Весенней Выставки възалахъ Императорской Академии художествъ. — СПб., 1901.
• 15. Каталогъ Весенней Выставки възалахъ Императорской Академии художествъ. — СПб., 1902.
• 16. Каталогъ выставки Императорской Академии художествъ. СПб., 1899.
• 17. Каталогъ выставки картинъ въ актовомъ зале императорскаго университета Св. Владимфа. — Юевъ, 1915. — 17 с.
• 18. Каталогъ выставки картинъ юевскаго товарищества художниковъ. — Юевъ, 1917. — 19 с.
• 23. Каталог выставки картин, устроенной по случаю сорокалетнего юбилея художественно-педагогической деятельности Н. И. Мурашко (1868−1908). — Киев, 1908.
• 24. Каталог посмертної виставки картин професора Української Академії Мистецтв Олександра Олександровича Мурашко (1975;1919). — Київ, 1922. — 7 с.
• 25. Кіевская мысль. — 1911. — № 37. — 6 февраля.
• 26. Кіевская мысль. Приложеніекь № 28. — 1911. — № 5. — 28 января.
• 27. Лапшин В. П. Союз русских художников / Владимир Лапшин. — Ленинград: Художник РСФСР, 1974. — 422 с.
• 28. Національний художній музей України. — Документальноархівний фонд О. Мурашка. — № 12. — од. зб. 69.
• 29. Там само. — од. зб. 10.
• 30. Там само. — од. зб. 75.
• 31. П. П. Четвертая выставка картинъюевскихъхудожниковъ (Городской музей) // Юевлянинъ. — 1911. — № 26. — 26 января.
• 32. Старий В. Свято мистецтва // Нова рада. — 1917. — № 193. — 24 листопада.
• 33. Федорук О. Українсько-польські мистецькі взаємини кінця XIX ст. — початку XX століть / Олександр Федорук // Хроніка 2000. Україна-Польща: діалог упродовж тисячоліть. Зб. наук. праць. — К.: Фенікс, 2009. — Т.80.
• 34. Хроника // Искусство в Южной России. — Юевъ, 1913. — № 1−2.
• 35. Хроника. Кіевское Художественное Училище // Искусство. Живопись, графика, художественная печать. — Юевъ, 1912. — № 11−12.
• 36. Художественная хроника // Искусство. Живопись, графика, художественная печать. — Юевъ, 1911. — № 6−7.
• 37. Что нового в художественном мире? // Хроника журнала Искусство и художественная промышленность. — СПб., 19 001 901. — № 3−4 (27−28).
• 38. Школа живописи А. А. Мурашко // Искусство в Южной России. — Юевъ, 1913. — № 7−8.