Тема Батьківщини у творчості А. Блока

ТЕМА РОДИНЫ.

У ТВОРЧОСТІ А. БЛОКА.

Протягом років політичної та громадської реакції за поразку першої російської революції, коли буржуазна література переживала час застою й занепаду, коли переважна більшість буржуазних письменників, вчорашніх союзників революції, відхитнулося від боротьби за волю і змінило шляхетним традиціям передовий громадської думки та літератури, — до цього тяжкий час Олександр Блок обіймав особливу і у вищій ступеня гідну позицию.

Розчарувавшись у своїх старих розвідках, настійливо шукає нові пути.

З світу безтілесною мрії фантазії він остаточно перетворюється на світ дійсності, який це й тягне, і лякає его.

Блок дуже важко переживав поразка революції, але з втратив відчуття майбутнього: тимчасове торжество реакції він правильно оцінив як «випадкову перемогу» катів народу і попередив наступ ще більш грізних і величних подій. Головною темою Блоку — й у художній творчості, й у публіцистиці - стає Росія. Увага його зосереджено долі народу, на волновавшем його питанні взаємовідносинах інтелігенції та народу. Він стверджував, що тільки з народом «всі дороги», що єдиний джерелом будь-якої «життєвої сили», зокрема і творчої сили художника, поэта.

У ліричному передмові до збірки «Земля засніжений» Блок прокреслює висхідний шлях своєї поезії, невблаганну логіку випущених своїх трьох книжок: «Вірші про про Прекрасну Даму» — рання ранкова зоря… «Сумна радість» — перші жагучі і сумні захоплення, перші шпальти книжки буття … І тепер «Земля засніжений», плід сумних захоплення, чаша «гіркого вина, коли безумець втратить дорогу, — не ви чи зазначите їй шлях? Не приймаю — йдіть своїми шляхами. Я сам знаю країни світла, звуки серця, лісові стежки, глухі яри, вогні в хатах моєї батьківщини, очі моєї супутниці. Не переможе і Доля, бо у кінці шляху, виконаного падінь, протиріч, сумних захоплення і непотрібної туги, розстеляється одна вічна і безмежна рівнина — явна батьківщина, то, можливо, сама Россия…».

Так було в ліричних образах блоковской прози виникає тема його віршів — «тема про России».

Блок перебуває у центрі перелому, загальноєвропейського кризи, в кінцевому підсумку, що призвів до першої світової війни і межреволюционной реакції у Росії. Росія, «вирватися з однієї революції, жадібно дивиться на очі другой…».

Спопеляючі годы!

Безумья ль в вас, надії ль весть?

Від днів війни, від днів свободы;

Кривавий відсвіт в обличчях есть.

Тема батьківщини, Росії захоплює Блоку повністю. Відчуття вітчизни як на живу істоти зливається зі понад почуттям пекучої любові. Особиста трагедія самотності піднімається рівня трагедії народа.

«У поетичному відчутті світу немає розриву між особистим й загальним», — каже поэт.

Від своїх попередників Блок особливий тим, що до долі Росії підходить не як мислитель, не абстрактною ідеєю, бо як поет — з інтимній любов’ю. Написані вони у чадне час захоплень, але несуть у собі печатку об'єктивізму, кризового спокою і естетизм правди. Просякнуті які й сучасними жахами, але залишилися у сфері і атмосфері ідейного рівноваги і розумного такта.

Утончённое майстерність збігається віршем про Росію з усім багатством творчого досвіду і становить істинної класичності. Любов, борошна, мудрість, вся складність почуттів сучасного світу з'єднані там із величної, у століттях теряющейся духовної генеалогією. Образ батьківщини у російській літературі зазвичай асоціювався з чином матері. Блок пов’язує його з чином молодий красуні, нареченої, дружини, цим надаючи їй глибоко інтимного характеру «Твої мені сльози вітровіяк сльози перші любові», й те водночас — з вічної і нетлінної красою Прекрасної Дами, Світовий Душі, світової гармонії. У блоковском образі батьківщини — повної зусиль і пристрасті жінок, надёлённой «розбійної красою», — інтимно особисте невіддільне від вселенського, чуттєве — від духовного, національне — від загальнолюдського, природне — від культурних традицій, високе — від буденного. У цьому світлі романтичного ідеалу батьківщина постає не лише поетичний, одухотворённой, прекрасної, нетлінної, а й злиденній — з сірими хатами, розхлябаними шляхами, острожної тугою, глухий піснею ямщика. Відчуття живої нетлінної краси допомагає Блоку вірити у її майбутнє, у те, що вона подолає всі труднощі і перешкоди на своєму важкому шляху. Він сподівається, що важкий шлях у імлі, «в тузі безмежної», безстрашно буде пройдено: «Домчимося. Озарим вогнищами степову далеч». Розум і духовність уб’ються зі всім, що робить життя брудної, вульгарної, безпросвітної. «Але дізнаюся тебе, початок високих і бунтівних днів!» Тільки неуспокоенности і русі на добро бачить автор сенс існування: «Не може серце жити спокоєм…» Блок часто підкреслює, що перемоги — кров. Кров супроводжує світу. «Захід у крові» Звучить заклик до действию.

І вічний бій! Спочинок нам лише снится.

Крізь кров, і пыль…

Летить, летить степова кобылица.

І мнёт ковыль…

У Гоголя Росія — трійка, що долітала вдалину, у Блоку вона «cтепная кобилиця» й та трійка. У записах до вірша «Я пригвождён до трактирної стійці…» Блок пише звідси образі: «Чуєте ви котрий задихається гін трійки? Це Росія летить невідомо куди — в сине-голубую прірву… Річ у тім Ви її зоряні очі - з благанням, зверненої до них: „Полюби мене, полюби красу мою…“ Хто ж проберётся назустріч летючою трійці стежками таємними й мудрішими, лагідним словом зупинить змилених коней, сміливою рукою перекине коней, сміливою рукою перекине демонського ямщика…».

Вірш «Росія» (1908 р.) мовою звучить як любов міністра до злиденній, але прекрасної Батьківщині, Чистота і непідробленість народної сили живлять надеждой:

І неможливе возможно,.

Дорога довга легла…

Усі вірші зрілого Блоку написані від імені сина «страшних років Росії», який володіє отчётливой історичну пам’ять і загостреним передчуттям будущего.

З низьких жебраків деревень.

Не злічити, не зміряти оком,.

І світить в потемнілий день.

Багаття в луці далёком.

Вірші наповнені вірою в високу місію поета, свідомістю складної суперечливості життя і др.

Ім'я Блоку сприймалося читачами вважається символом сучасності. Його поетична щирість, отразившаяся й у особистості, й у творчості, втілила уявлення поява цілого покоління про Батьківщину, про предреволюционном десятилітті і себе.

[pic].