Рецезия на повість Ф. М. Достоєвського Білі ночи

Рецензія на повість Ф. М. Достоєвського «Білі ночи».

Я прочитав повість Ф. М. Достоєвського «Білі ночі». Вона мені дуже сподобалася, хоча, щиро кажучи сказати, я очікував зовсім інший розв’язки подій, навіть хотів, щоб усе закінчилося інакше. І, це, можливо, те, що робить твір цікавим і увлекательным.

У на самому початку «сентиментального роману» автор знайомить нас мрійником. У жодну з петербурзьких білих ночей відбувається зустріч і знайомство мрійника з Настенькой. Він відразу ж розкриває їй все себе, про своєї одноманітною, здавалося б, життя. Вона відповідає йому взаємністю, і, сам того і не помічаючи, мрійник закохується все сильніше й сильніше в Настусю. Звісно ж, вона розуміє, відчуває його любов себе. При допомоги їхніх стосунків, автор розкриває перед нами безліч тим: тема любові, ненависті, обману, зрадництва. І тепер, коли мрійник і Настуся вже зізналися один одному свої почуття, як з’являється третій герой, про якому ми багато що вже знаємо з розповідей Настусі. Їй доводиться робити важкий, як собі, але й інших героїв выбор.

Саме це момент, і з погляду, є кульмінаційним в усьому творі. Доти мрійник було дуже щасливий: він був просто щасливий у романах, що він створював мрійливо, а потім він зустрів Настусю. Але це щастя, реальне, виявилося недовгим. Настуся усе ж йде з колишнім закоханим, а мрійник «довго стояв й дивився їм слідом…». Але чому ж мрійник не подумав себе, про своєму майбутньому, про своєму самотині і навіть спробував нічого, щоб Настуся залишилася з нею? Можливо, все залежить від ньому самому, у його характере?

Мрійник знайомий із усім Петербургом, але, як знаком? За вісім років, що вона вже живе у Петербурзі, ще не звів жодного знайомства. Зате знайомі всі будинки, вулиці, і він вважає, він знає багатьох людей. Він відносить себе на визначеному типу людей. Він розповідає, що мрійник — якесь істота середнього роду. Він живе своїм життям, вона сама є художником свого життя, але це мрійливо. Навіть полюбив якусь дівчину, на свій ідеал, відрекомендовується то романах. І тепер цього мрійника, який далекий від реальної світу, доля зводить з Настенькой.

Настуся жила зі своїми сліпий бабусею. І одна разів на те, що Настуся щось нашалила, бабуся пришпилила її сукню до свого. Так Настуся і навіть сиділа біля бабусі, але з’явився них новий мешканець. У нього і закохалася Настуся. Вона навіть пішла нього перед від'їздом, але він опинився порядною людиною і взяв її з собою, лише пообіцяв за рік приїхати з ним. Але основні якості героїв побачимо наприкінці произведения.

Сама повість «Білі ночі» побудована дуже цікаво. Тут глави називаються: «Ніч перша», «Ніч друга» тощо. У тексті дуже багато художніх прийомів. Автор часто використовує прийом паралелізму: майже кожна глава починається з описи природи, і ми заздалегідь можемо знати, як закінчиться ця глава, сумно чи весело.

У повісті, на мою думку, немає різкого розподілу на негативних і позитивних героїв. Не звинувачую Настусю через те, що вона залишила мрійника знову наодинці зі думками. Вона надійшла оскільки веліло їй її серце. Сам мрійник теж її звинувачує у тому: «Ціла хвилина блаженства! Так хіба цього замало хоча б і все життя человеческую?..».

От і звинувачую, я, то, можливо, певною мірою нехтую мрійника. На мій погляд, міг зробити, щоб Настуся залишилася з нею, і він повинен проявити хоч краплю наполегливості, він мав всі права. Він, б сказав, заслужив это.