«М» ясні породи худоби

М’ЯСНІ ПОРОДИ ХУДОБИ

У світі існує більше тисячі порід великої рогатої худоби і лише декілька десятків з них належать до спеціалізованих порід м’ясного напрямку, більшість порід належать до комбінованих, тобто мають молочний і м’ясний напрямок продуктивності.

В Україні розводять ряд імпортних та декілька вітчизняних порід і типів. Найпоширенішою породою у світі є ГЕРЕФОРДСЬКА, яку розводять у США, Канаді, Аргентині, Уругваї, Бразилії, Австралії, Європі та країнах СНД, у тому числі в Україні. Значний ареал поширення цієї худоби пояснюється її прекрасними акліматизаційними здібностями, які дозволяють однаково добре зносити граничні кліматичні умови: від суворих морозів до тропічної жари.

Крім того, герефорди мають цілу низку цінних якостей: швидке господарське та фізіологічне дозрівання, гарні здібності відтворювання. Ці тварини охоче поїдають грубі корми й оплачують їх високими приростами живої маси, гарними м’ясними формами та відмінними смаковими якостями яловичини.

Тварини герефордської породи мають приємну червону масть, при цьому голова, груди, низ живота, кінцівки та китичка хвоста білі. Колір є домінантною ознакою і передаються потомству при схрещуванні.

Герефорди належать до крупних порід: жива маса повновікових корів складає 550−600 кг, а биків 800−1100 кг. Вони мають гармонічну статуру, міцну конституцію, гарні м’ясні форми, про що свідчать такі проміри: висота в холці корів і бичків відповідно 130 — 135 і 135 — 140 см, обхват грудей 190 — 195 і 210 — 215 см.

Жива маса телят при народженні: бичків 33−36, теличок 31−34 кг, при відлучанні в 6−7 місяців бичків 180−190 кг, теличок 160−170 кг. У процесі розвитку тварини набувають округлого, бочкоподібного тулубу із широкою спиною і попереком, глибокі груди, добре виконані окости. Оптимального розвитку м’ясні форми досягають у вісімнадцятимісячному віці. При цьому середньодобовий приріст живої маси може складати 1500 г. Висока енергія росту дозволяє в півторарічному віці одержувати важку тушу з виходом м’якоті 5−5,5 кг на 1 кг кісток, питома вага м’якоті 82−84%.

М’ясу герефордів притаманні високі смакові та кулінарні якості: ніжне, соковите, висококалорійне, що пов’язано з породною особливістю утримувати воду і наявністю внутрім'язового жиру.

Герефордська порода не має конкурента і з виробництва високоякісної шкіряної сировини, з якої виготовляють підошви, устілки та низ взуття.

Тварини герефордської породи ефективно споживають корми. На 1 кг приросту живої маси за період від народження до вісімнадцятимісячного віку витрачається 11,3 к. од.

АБЕРДИН-АНГУСЬКА порода м’ясної худоби виведена в графстві Абердин і Ангус у Шотландії та поширена в багатьох країнах світу: США, Канаді, Аргентині, Новій Зеландії. Акліматизаційні властивості цієї породи дозволяють її розводити в різних регіонах СНД (Поволжя, Північний Кавказ, Алтайський край, Україна, Урал).

На Україні абердин-ангуси акліматизувалися в різних географічних зонах і виявили високий генетичний потенціал з м’ясної продуктивності, відтворюючої здатності, поїдання кормів, забійних показників, смакових і кулінарних властивостей м’яса.

З екстер'єру абердин-ангуси відповідають м’ясному типові худоби. Вони мають компактну статуру, широкий і глибокий тулуб, добре розвинуті груди та виконану задню третину тулуба, що вказує на міцну конституцію і високі м’ясні якості.

Абердин-аінгуський худоба комола, має чорну сорочку (червона в рецесиві). Відмінна риса цієї породи — скоростиглість і невеликі розміри тіла.

Жива маса повновікових корів і биків відповідно складає 500−600 і 700−800 КІ. Телята народжуються дрібні (16−13 кг), однак генетично обумовлена скоростиглість дозволяє до відлучання (210 днів) одержати молодняк живою масою 200 кг і середньодобовий приріст 800 г. При інтенсивному вирощуванні живу масу в 500 кг і більше можна одержати у віці вісімнадцять місяців.

Корови цієї породи дрібноплідні, завдяки чому отелення проходять легко. Висока здатність відтворення зберігається протягом всього періоду господарського використання.

Незважаючи на те, що живою масою ця порода поступається тваринам інших м’ясних порід, із скоростиглості, забійних і смакових якостей їй належить першість. Тонкість кістяка і гарний розвиток тих частин тулуба, які дають найцінніше м’ясо, забезпечують високий вихід нежирного м’яса. Туші мають пісний відруб, з невеликим шаром «поливу», великий вихід «мармурового «м'яса і відносно невелику кількість кісток.

Шкіра тварин абердин-ангуської породи належать до шкіряної сировини типу «бугай», з якої одержують шкіру для низу та верху взуття.

Розведення тварин цієї породи є економічно вигідним як при інтенсивній, так і при екстенсивній системі виробництва.

Худоба породи ШАРОЛЕ виведена у Франції 200 років тому і за цей час одержала поширення більше ніж у п’ятдесяти країнах світу.

Тварини цієї породи скоростиглі, але при цьому довгорослі, що виявляється у великій швидкості росту та здатності до інтенсивної відгодівлі до 2-х літнього віку. Відзначаючи чудові особливості цієї породи, не можна не сказати про її головний недолік: важке отелення, спричинене великим розміром теляти і великою його вагою.

Худобі шароле притаманна світла масть (від жовтої до білої). Тварини мають міцну конституцію, у них добре виражений м’ясний тип. У них невелика голова з маленькими рогами. В Україні виведено комолий тип шароле. Худоба цієї породи має гарні екстер'єрні показники: висота в холці корів 132−135 см, биків 141−145 см; груди широкі та глибокі, спина в попереку широка, кістяк міцний, задня частина тулуба добре виконана. Як екстер'єрний недолік зустрічається роздвоєність лопаток, нерівність спини і дахоподібність хрестця. Жива маса повновікових корів складає 500−600 кг, а биків 1200—1250 кг.

Корови мають гарну здатність до відтворювання, а молочна продуктивність складає до 2000 кг молока в рік. Телята вирощуються на підсосі до восьми місяців, до цього віку телички мають живу масу 205−215 кг, а бички 220−230 кг. Середньодобовий приріст складає 900−1400 г.

При відносно невеликій масі кісток у тушах, інтенсивна відгодівля дозволяє одержувати надважкі туші з великою кількістю м’язової тканини при досить високому виході високосортного м’яса в розрахунку на 1 кг кісток. Якісні показники м’яса досить високі. Наприклад, співвідношення протеїну і жиру дорівнює 1:1, що є найкращим для споживача.

СИМЕНТАЛЬСЬКА худоба, виведена у Швейцарії, є однією із найрозповсюджених в Америці та Європі. Худоба цієї породи має подвійну продуктивність: молочну (2500 кг молока на корову в рік, 3,7% жиру) і м’ясну. Зусиллями селекціонерів виведено м’ясних сименталів, які характеризуються інтенсивним зростанням і гарними м’ясними якостями, а генетично обумовлена висока молочність корів забезпечує велику енергію збільшення приплоду. Високий генетичний потенціал з м’ясної продуктивності дозволяє при інтенсивному вирощуванні молодняку (витрати корму до 15-и місячного віку 2500−3000 к. од.) одержувати середньодобові прирости ваги в межах 900−1100 г. Крім високоякісної яловичини, від симентальських тварин одержують шкіряну сировину типу «бугай» як легку, так і важку.

Вирощування симентальських бичків до високих вагових кондицій є економічно вигідним, рівень рентабельності може досягти 90−95%.

ШОРТГОРНСЬКА порода виведена у VIII столітті у Великобританії. Порода цікава тим, що поділяється на два типи: молочного і м’ясного напрямку. Уданому випадку для читача становлять інтерес м’ясні шортгорни. Завдяки своїм великим розмірам тіла, вони одержали значного поширення у світі й особливо у США. Але останнім часом через те, що шортгорни гірше за інших відплачують корми приростами ваги, вони поступаються поширеністю герефордам і абердин-ангусам.

Шортгорнам притаманна масть від білої до темно-червоної, міцна конституція та гармонічна статура. Жива маса повновікових корів 500−600 кг, а плідників 900−1100 кг. Бички народжуються живою масою до 40 кг, а телички до 35 кг; при відлучанні ці показники відповідно складають 240 і 230 кг.

Забійний вихід складає більше 64%, туші схильні до осалювання. Витрата кормів на 1 кг приросту при вирощуванні до 36 місяців не перевищувала 12 к.од.

В Україні м’ясних шортгорнів використовують, в основному, у схрещуванні при створенні нових порід і породних типів.

Однією з найдавніших порід, які збереглися до наших днів, є СІРА УКРАЇНСЬКА ХУДОБА, яка протягом багатьох століть використовувалася як м’ясна, молочна та робоча. Тварини цієї породи відрізняються витривалістю, пристосованістю до убогих раціонів у степовій зоні, гарними м’ясними якостями, міцною конституцією і великими розмірами тулуба.

Сіра українська худоба не витримує конкуренції за рівнем удоїв, однак відрізняється високою жирномолочністю, а також такими спадкоємними якостями як висока плідність, дрібноплідність, стійкість до захворювань, невимогливість до кормів.

Усі перераховані особливості породи привели до того, що ця худоба для виробництва продукції практично не використовується, однак, вона є найціннішим джерелом унікальних генотипів і застосовується для виведення нових порід. Так, методом відтворного схрещування сірої української породи зі швицькою була виведена лебединська порода. Сіра українська худоба бере участь у породотворчому процесі утворення вітчизняних м’ясних порід, зокрема, української м’ясної породи.

УКРАЇНСЬКА М’ЯСНА ПОРОДА виведена в Україні шляхом тривалого складного схрещування тваринних імпортних спеціалізованих м’ясних порід з матковим поголів'ям планових порід. У створенні породи брали участь симентальська, сіра українська, шаролезька та кіанська породи. Тварини нової породи поєднали в собі такі цінні якості, як довгорослість, крупність, високі м’ясні ознаки батьківських порід (шаролезької та кіанської) і невибагливість до кормових і кліматичних факторів, дрібноплідність та економічність материнських порід (симентальської і сірої української).

Тварини української м’ясної породи мають яскраво виражений тип м’ясної худоби: міцну конституцію, гармонічну статуру, широкий і глибокий тулуб, добре розвинуті груди, відмінно виконану задню третину тулуба та міцний кістяк. Бичкам української м’ясної породи притаманні гарні м’ясні якості. При інтенсивному вирощуванні бички протягом усього періоду зберігають високу енергію росту (близько 1000 г приросту за добу), а в шістнадцятимісячном віці жива маса складає 535 кг. Вихід м’язової тканини коливається від 50 до 64%. При цьому питома вага м’яса вищого гатунку складає 16%, першого — 50−55%, другого — 30−25%.

Шкіри, отримані від бичків української м’ясної породи, належать до важкої шкіряної сировини категорії «бугай», з якої виробляють взуттєву шкіру.

Корови української м’ясної породи мають гарну здатність до відтворення, отелення проходять легко, без ветеринарного втручання, що дозволяє одержувати 95 телят від 100 корів.

Економічність нової породи полягає в тому, що тварин можна розводити в зоні інтенсивної розораності сільськогосподарських угідь, при цілорічному стайничо-вигульному утримуванні, використовуючи раціони, незбалансовані за основними живильними речовинами, і при цьому бички зберігають високу інтенсивність росту. Навіть одержуючи невисокі для цієї породи середньодобові прирости ваги на рівні 700−800 г, вирощування бичків виявляється економічно вигідним. У період від восьми до вісімнадцяти місяців на одержання одного кілограма приросту живої маси витрачається 9,5 к.од.

У Західній Україні методом складного, відтворного схрещування чорно-строкатої, червоної польської, абердин-ангуської, герефордської та лімузинської порід отримано золинську м’ясну породу. Тварини цієї породи мають червону масть з деякими світлими відтінками. Худоба в основному комола, добре пристосована до цілорічного утримання на відкритих вигульно-кормових площадках, ефективно використовує грубі корми та пасовища.

Тварини ВОЛИНСЬКОЇ М’ЯСНОЇ породи мають міцну конституцію, гармонічну статуру та добре виражений м’ясний тип; груди глибокі й широкі, спина рівна, м’ясний трикутник добре виконаний м’язами. Ця порода не належить до великих: жива маса повновікових корів 500−550 кг, биків 950−1000 кг. Новонароджені телята важать 23−30 кг, але висока енергія росту дозволяє до вісімнадцятимісячного віку одержувати телиць і бичків живою масою відповідно 400 і 515 кг. При цьому середньодобовий приріст складає 900−1000 г, при витраті 6−8 к. од. на 1 кг приросту.

Тварини цієї породи мають високі м’ясні та забійні показники; вихід туші складає 58%, забійний вихід 62−65%. М’ясу притаманні високі смакові та технологічні якості, що робить породу перспективною для розведення в зоні Полісся, а також як джерело цінних генів у світовому генофонді м’ясних порід, Однієї з нових вітчизняних порід є ЗНАМЕНІВСЬКА М’ЯСНА. Ця порода створювалася протягом багатьох років методом схрещування симентальської, червоної степової, чорно-строкатої, абердин-ангуської, шароле, кіанської. Цілеспрямована робота з підбору та суворий відбір дозволили поєднати у тварин нової породи такі селекційні ознаки, як комолість, легкість отелення, дрібноплідність, висока відтворна здатність, інтенсивне зростання, відмінні забійні якості, довгорослість, низьке осалення туш, гарна молочність і пристосованість до місцевих умов.

Тварини знаменівської породи комолі, мають буру масть, міцну конституцію і яскраво виражений м’ясний тип (довгий, глибокий тулуб із гарними-м'язами, спина і холка широкі та рівні, задня третина тулуба добре виконана мускулатурою). Порода не належить до великих: жива маса корів складає 500 -550 кг, а биків-650 -700 кг.

Новонароджені телята важать 30−35 кг, середньодобовий приріст ваги за весь період вирощування до вісімнадцятимісячного віку складає 700- 900 г, і до цього віку бички та телички мають живу масу відповідно 570 і 490 кг. При цьому витрати кормових одиниць на одиницю приросту складають 8,3.

Парні шкіри, шкіряна сировина та вироблені шкіри бичків знаменівської породи, які використовуються для верху взуття, характеризуються високими технологічними показниками.

Степова зона України відрізняється посушливим кліматом і убогою рослинністю. Тому для розведення в цій зоні великої рогатої худоби, необхідно було вивести нову породу, пристосовану до даних умов.

Для виведення АСКАНІЙСЬКОЇ М’ЯСНОЇ породи методом схрещування і гібридизації використовувалися герефордська, шароле, шортгорни, санта-гертруда і кубинський зебу. На даний час створюються три внутріпородних типи м’ясної худоби: кримський, причорноморський і таврійський.