Планування прибутку та рентабельності підприємства

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ Кафедра економіки, обліку і аудиту КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Планування діяльності підприємства»

на тему: «Планування прибутку та рентабельності підприємства»

Виконала студентка

4 курсу ІЕФ групи БІЕ 3 — 06

Парахоня Тетяна Олександрівна Керівник Дибленко Віра Іванівна Київ

Вступ

Розділ І. Теоретико-методологічні основи планування і аналізу прибутку та рентабельності підприємства

1.1 Формування прибутку підприємства та задачі його аналізу

1.2 Поняття та задачі аналізу рентабельності діяльності підприємства

1.3 Методика планування прибутку і рентабельності

Розділ ІІ. Аналіз планування прибутку та рентабельності на ТОВ «Валтекс-Гума»

2.1 Загальна характеристика підприємства ТОВ «Валтекс-Гума»

2.2 Структура підприємства та технологічний процес.

2.3 Аналіз прибутку на підприємстві ТОВ «Валтекс-Гума»

2.4 Показники рентабельності ТОВ «Валтекс-Гума»

Розділ ІІІ. Визначення резервів збільшення суми прибутку і рентабельності

3.1 Визначення головних внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення якості діяльності підприємства.

3.2 Резерви збільшення прибутку

3.3 Резерви збільшення рентабельності

3.4 Заходи щодо збільшення ефективності діяльності ТОВ «Валтекс-Гума»

Висновок Список використаної літератури

Вступ

Кожне підприємство в процесі свого функціонування має на меті досягнення максимального прибутку, а це не можливо без ефективного управління ним. В свою чергу управління виступає творчим процесом керівника, що ґрунтується на основі даних що відображають реальний стан речей на підприємстві.

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є прибуток. Прибуток — це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства.

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками — прибуток і рентабельність. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів, тому для аналізу його доповнюють показником рентабельності.

Рентабельність — це відносний показник ефективності роботи підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках.

Джерелами підвищення рентабельності виробництва є систематичне зростання продуктивності праці, економічне і дбайливе використання всіх видів ресурсів, збільшення обсягів виробництва та підвищення якості продукції.

У зв’язку з цим виникає необхідність конкретизації напрямків дії та використання внутрішніх і зовнішніх факторів підвищення прибутку та рентабельності підприємства. Одним з таких факторів є вдосконалення технології виготовлення виробів. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють найістотніший вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції. За принципом ланцюгової реакції вони спричиняють суттєві зміни в технічному рівні та продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці та кваліфікації кадрів тощо. Підвищення ефективності використання устаткування теж є одним з важливих чинників підвищення прибутковості підприємства.

Для досягнення високої ефективності господарювання та одержання прибутку необхідно звернути увагу на виготовлення прибуткової продукції. У зв’язку з цим підприємство повинно своєчасно аналізувати рентабельність виробів та зменшувати випуск нерентабельної продукції.

Актуальність теми полягає в тому, що для оцінки рівня ефективності роботи підприємства одержуваний результат (валовий дохід, прибуток), зіставляється з витратами або використовуваними ресурсами. Порівняння прибутку з витратами означає рентабельність, або, точніше, норму рентабельності. Адже рентабельність є однією з базових економічних категорій економіки, а прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва і ці показники являються основою для впевненого просування підприємства у певній сфері діяльності.

Розділ І. Теоретико-методологічні основи планування і аналізу прибутку та рентабельності підприємства

1.1 Формування прибутку підприємства та задачі його аналізу

Функціонування підприємства, незалежно від виду його діяльності і форм власності, в умовах ринку визначається його здатністю приносити достатній прибуток.

Прибуток — це кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризує абсолютну ефективність його роботи. В умовах ринкової економіки прибуток є найважливішим чинником стимулювання виробничої і підприємницької діяльності підприємства та створює фінансову основу для її розширення, задоволення соціальних і матеріальних потреб трудового колективу. Також прибуток можна визначити як головне джерело фонду підприємства, з одного боку, а також джерело доходів державного та місцевих бюджетів.

А також прибуток — один із основних господарських показників роботи підприємства. За його допомогою визначаються рівень рентабельності, тобто прибутковості, а також ефективність функціонування підприємства. Прибуток формується, як різниця між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво та її продаж. Якщо власні витрати перевищують грошові надходження від реалізації, мають місце збитки від реалізації.

Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку та рівнем рентабельності. Прибуток підприємства отримують головним чином від реалізації продукції, а також від інших видів діяльності (здача в оренду основних фондів, комерційна діяльність на фінансових та валютних біржах та ін.). Прибуток — це частина чистого доходу, який безпосередньо отримують суб'єкти господарювання після реалізації продукції. Тільки після продажу продукції чистий дохід приймає форму прибутку. Кількісно вона являє собою різницю між чистим виторгом (після виплат податку на додану вартість, акцизного збору та інших відрахувань із виторгу до бюджетних і не бюджетних фондів) та повної собівартості реалізованої продукції.

Основною метою аналізу прибутку є розробка і обґрунтованих управлінських рішень, направлених на підвищення ефективності діяльності господарюючого суб'єкта.

Першочерговими завданнями аналізу фінансових результатів, завдяки яким досягається його головна мета, є :

— оцінка динаміки абсолютних показників фінансових результатів (прибутку і рентабельності);

— визначення напряму і розміру впливу окремих факторів на суму прибутку та рівень рентабельності;

— виявлення та оцінка можливих резервів зростання прибутку й рентабельності;

— розробка заходів щодо використання виявлених резервів.

Показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарювання підприємства. Найважливіші серед них є показники прибутку, який в умовах ринкової економіки складає основу економічного розвитку підприємства. Зростання прибутку створює фінансову базу для самофінансування, розширеного виробництва, розв`язання соціальних проблем та задоволення матеріальних проблем трудових колективів. За рахунок прибутку також виконується частина зобов`язань підприємства перед бюджетом, банками та іншими підприємствами та організаціями. Зростання прибутку визначає зростання потенційних можливостей підприємства, підвищує міру його ділової активності, збільшує розміри прибутків засновників і власників, характеризує фінансове здоров’я підприємства.

Таким чином показники прибутку стають найважливішими для оцінки виробничої та фінансової діяльності підприємства. Вони характеризують ступінь його ділової активності та фінансового благополуччя. На основі прибутку визначається рівень віддачі авансованих коштів та дохідність вкладень в активи даного підприємства.

Кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства — це його чистий прибуток або збиток. Прибуток є реальною частиною чистого доходу, створеного додатковою працею. Тільки після продажу продукту (робіт, послуг) чистий дохід приймає форму прибутку. Кількість прибутку визначається як різниця між виручкою від господарської діяльності підприємства (після сплати податку на додану вартість, акцизного податку і інших відрахувань з виручки до бюджетних і небюджетних фондів) і сумою всіх витрат на цю діяльність.

Розглянемо, які саме чинники впливають на цей підсумковий показник. Основним чинником є дохід (виручка) від реалізації продукції, що свідчить про ринковий попит на продукцію підприємства, повернення вкладених у виробництво коштів і можливість розпочати новий виробничий цикл. Розмір виручки від реалізації залежить від обсягів і структури виробництва за видами продукції та ринкових цін кожного виду. Відділи маркетингу підприємств зобов’язані постійно аналізувати ринковий попит на продукцію підприємства і своєчасно на нього реагувати. Економічне обґрунтування обсягів виробництва виконується через пошук так званого критичного обсягу, критичної точки, або точки беззбитковості.

Ще один чинник, який істотно впливає на розмір чистого прибутку, — це сукупні витрати на виробництво і збут продукції: собівартість реалізованої продукції, а також адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства) та витрати на збут (витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, рекламу, доставку продукції споживачам тощо).

Прибуток і собівартість є традиційними показниками у вітчизняній практиці фінансового аналізу діяльності підприємств. У ринкових умовах господарювання до основних показників поряд із зазначеними належать грошовий потік як сума чистого прибутку і амортизаційні відрахування. На відміну від інших видів витрат нараховані амортизаційні відрахування залишаються на рахунку підприємства, поповнюючи залишок ліквідних коштів. Амортизаційні відрахування відіграють важливу роль у системі обліку та плануванні діяльності підприємства. Вони є внутрішнім джерелом фінансування. Розмір амортизаційних відрахувань зменшує прибуток, що оподатковується. Таким чином, амортизаційні відрахування — істотний чинник стимулювання інвестиційної діяльності підприємства.

Джерелом отримання прибутку (збитку) разом з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) може бути також діяльність підприємства, не пов’язана з реалізацією продукції.

Такими джерелами можуть виступати:

— прибуток від пайової участі в спільних підприємствах;

— прибуток від здачі в оренду землі і основних фундацій;

— одержані і виплачені пені, штрафи;

— збитки від списання безнадійної дебіторської заборгованості, по якій закінчилися терміни позовної давності;

— доходи по акціях, облігаціях, депозитах;

— доходи і збитки від валютних операцій;

— прибутки (збитки) минулих років, виявлені в поточному році;

— фінансова допомога від інших організацій;

— збитки від стихійних лих.

Їх аналіз зводиться в основному до вивчення динаміки і причин одержаних збитків і прибутку по кожному конкретному випадку.

Збитки від виплати штрафів виникають у зв’язку з порушенням договорів з іншими підприємствами, організаціями і установами. При аналізі встановлюються причини невиконання зобов’язань, вживаються заходи для запобігання подібних помилок.

Збитки від списання безнадійної дебіторської заборгованості виникають звичайно на тих підприємствах, де постановка обліку і контролю за станом розрахунків знаходиться на низькому рівні. Прибутки (збитки) минулих років, виявлені в звітному році, також свідчать про недоліки бухгалтерського обліку.

Особливої уваги заслуговують доходи по цінних паперах (акціям, облігаціям, векселям і т.д.). Підприємства — утримувачі цінних паперів одержують певні доходи у вигляді дивідендів. В процесі аналізу вивчається динаміка дивідендів, курсу акцій, чистого прибутку, що доводиться на одну акцію, встановлюються темпи їх росту або зниження.

Основним джерелом інформації про фінансові результати діяльності підприємства є форма № 2 бухгалтерської звітності («Звіт про фінансові результати»). Згідно з цією формою послідовність формування чистого прибутку (збитку) графічно можна зобразити як на рисунку 1.1

Рисунок 1.1 Формування чистого прибутку (збитку) підприємства

З цієї схеми ми добре бачимо ті основні важелі, використовуючи які підприємство може змінювати рівень свого прибутку. Такі як: об'єм та ціна реалізації; витрати на виробництво, керівництво, реалізацію та ін.; обсяги та напрямки інвестицій.

1.2 Поняття та задачі аналізу рентабельності діяльності підприємства

Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект від діяльності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобто відносний ступінь прибутковості підприємства або продукції, що виробляється. У загальній формі рентабельність як відношення прибутку до витрат чи застосованих ресурсів.

Рентабельність застосованих ресурсів є рентабельністю підприємства. Цей показник може бути визначений, як відношення прибутку підприємства до сукупності виробничих фондів, балансових активів, власного чи акціонерного капіталу. Останній показник цікавить насамперед акціонерів і майбутніх інвесторів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Перед усім обчислюється рентабельність усієї реалізації, як відношення прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої продукції. Рентабельність продукції можна розрахувати також відношенням прибутку до обсягу реалізованої продукції.

Рентабельність підприємства — найбільш узагальнюючий показник його діяльності. В ньому синтезуються всі фактори виробництва і реалізації продукції, оборотність господарських коштів і позареалізаційних фінансових результатів.

Отже показники рентабельності більш повно ніж прибуток, відображають кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення факту з дійсними або використаними ресурсами. Їх використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.

Показники рентабельності можливо об'єднати у декілька груп:

· Показники, що характеризують окупність витрат виробництва та інвестиційних проектів;

· Показники, що характеризують прибутковість продажів;

· Показники, що характеризують прибутковість капіталу та його частин.

Всі показники можуть розраховуватись на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції та чистого прибутку.

Отже, рентабельність як показник дає уявлення про достатність прибутку порівняно з іншими окремими величинами, що впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства. Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності (виробнича, підприємницька, інвестиційна), окупність витрат і т.д. Їх застосовують для оцінки діяльності підприємств і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні.

Показники рентабельності можна об'єднати в декілька груп:

— показники, що характеризують рентабельність (окупність) витрати виробництва і інвестиційних проектів;

— показники, що характеризують рентабельність продаж;

— показники, що характеризують прибутковість капіталу та його частин.

Всі ці показники можуть розраховуватися на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції і чистого прибутку.

Рентабельність виробничої діяльності (окупності витрат) обчислюється як відношення валового або чистого прибутку до суми витрат по реалізованій або виготовленій продукції:

(1.1)

(1.2)

де — рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат), %;

— валовий прибуток від реалізації продукції, грн.;

— чистий прибуток, грн.;

— сума витрат, грн.

Вона показує, скільки підприємство має прибутки з кожної гривні, що затрачує на виробництво і реалізацію продукції. Може розраховуватися в цілому по підприємству, окремим підрозділам і видам продукції.

Аналогічним чином визначається окупність інвестиційних проектів: одержана або очікувана сума прибутку від проекту відноситися до суми інвестицій в даний проект.

Рентабельність продажів розраховується відношенням прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) до суми одержаної виручки[3]. Характеризує прибутковість реалізації з гривні продажів.

(1.3)

де — рентабельність продажів;

— валовий прибуток від реалізації продукції;

— виручка від реалізації продукції.

Рентабельність (доходність) капіталу обчислюється як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості всього інвестованого капіталу або окремих його частин: власного, залученого, основного і т.д.

При розрахунку рентабельності капіталу необхідно брати середню величину капіталу за звітний період, проте в умовах інфляції більш реальні оцінки можна одержати, використовуючи моментальні значення даних показників.

1.3 Методика планування прибутку і рентабельності

Важливе значення для забезпечення умов невпинного зростання прибутку і рентабельності має якість їх планування. Це складний і багатогранний процес, який включає в себе глибокий економічний аналіз виробничих і фінансових показників за період, що передував плановому періоду, досягнення максимальної узгодженості з кількісними і якісними показниками плану випуску продукції (виконання робіт, послуг), її реалізації, собівартості, врахування наявних резервів збільшення випуску продукції, зниження витрат на виробництво, особливо непродуктивних і позареалізаційних витрат і збитків.

Якщо план із прибутку складено на належному рівні, професійно грамотно, підприємство має змогу правильно визначити обсяг платежів у державний бюджет і суму прибутку, що залишається в його розпорядженні з метою створення фінансової бази для розвитку виробництва, необхідних витрат на розвиток соціальної сфери, матеріальне заохочення праці.

У плануванні прибутку беруть участь (за умови організаційної відповідальності за цю справу фінансової служби) всі виробничі і функціональні підрозділи підприємства. Тільки в такому разі план може правильно віддзеркалювати внутрішньогосподарські резерви виробництва на базі більш раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Прибуток підприємства як фінансовий результат від його звичайної діяльності планується на рік, квартал, місяць за елементами, які його формують за чинними стандартами бухгалтерського обліку та звітності. При цьому, як правило, використовується два методи — прямого розрахунку та аналітичний метод.

Метод прямого розрахунку найпоширеніший на підприємствах на сьогоднішній день. Він застосовується, як правило, при невеликому асортименті продукції. Сутність його в тому, що прибуток обчислюється як різниця між виручкою від реалізації продукції (у відповідних цінах за винятком ПДВ і акцизів) і повною її собівартістю.

Аналітичний метод — базується на вивченні тенденції змін прибутку і рентабельності та прогнозуванні змін факторів, що впливають на їх величину.

Обчислення прибутку аналітичним методом включає три послідовних етапи:

1) визначення рентабельності товарообороту за звітний рік;

2) обчислення обсягу товарообороту на плановий період потім визначення прибутку на товарну продукцію виходячи з базової рентабельності;

3) облік впливу на плановий прибуток різних факторів: зниження собівартості продукції, підвищення її якості й сортності, зміна асортиментів, цін і т. д.

Після виконання розрахунків по всім трьох етапах визначається прибуток від реалізації товарної продукції.

Крім прибутку від реалізації товарної продукції в складі прибутку ураховується прибуток від реалізації іншої продукції й послуг нетоварного характеру, прибуток від реалізації основних фондів і іншого майна, а також плановані позареалізаційні доходи й видатки.

Крім розрахунку прибутку вище зазначеними методами існує ще так званий метод суміщеного розрахунку, що поєднує перший і другий методи. Виходячи з цього вартість товарної продукції в цінах запланованого року і за собівартістю звітного року визначається методом прямого рахунку, а вплив на планову суму прибутку змін собівартості, якості, асортименту, цін та інших факторів — аналітичним методом.

Загалом розрахунок оптимальної планової суми прибутку є найважливішим елементом не тільки планування, а й управління підприємницькою діяльністю суб'єктів господарювання.

Розділ ІІ. Аналіз планування прибутку та рентабельності на ТОВ «Валтекс-Гума»

2.1 Загальна характеристика підприємства ТОВ «Валтекс-Гума»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Валтекс-Гума» було створене рішенням загальних зборів учасників 1 листопада 2005 року з метою ведення підприємницької діяльності і було зареєстровано 20 березня 2006 року відділом державної реєстрації Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради.

Учасниками товариства є :

Яринко Валерій Миколайович, Віденко Олег Миколайович, Жилко Руслан В’ячеславович, Кушнір Артем Вадимович, які зробили вклад у майно товариства.

Основний вид діяльності ТОВ «Валтекс-Гума»: виробництво підошви гумової для спецвзуття, виробництво інших гумових виробів, оптова торгівля товарами широкого вжитку. Місцезнаходження товариства: 9 100, Україна, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Петра Запорожця, 361. Для організації виробництва була придбана територія колишньої автобази в промисловій зоні міста Біла Церква. На території загальною площею 0,76 га розташована двоповерхова будівля, яка була реконструйована згідно з рішенням Білоцерківської міської ради народних депутатів щодо реконструкції нежитлового приміщення під виробництво гумових виробів та відповідно з проектом реконструкції, який був виконаний фірмою «Єко» (м.Біла Церква). ТОВ «Валтекс-Гума» для виготовлення своєї продукції використовує імпортну сировину — невулканізовану гумову суміш, що надає гумовим виробам стабільно високих якісних показників. Це дає впевненість в успішної реалізації виробленої продукції.

2.2 Структура підприємства та технологічний процес

Категорія «структура» відображає будову та внутрішню форму системи. Зв’язок елементів у структурі підпорядкований діалектиці взаємовідношення частини і цілого. Наявність структури — невід'ємний атрибут всіх реально існуючих систем, бо саме структура надає їм цілісності. Категорія «структура» означає відносно стійкі зв’язки, які існують між елементами організації. Структура сприяє збереженню стійкого стану системи. Стосовно системи структура є показником її організованості.

Організаційна структура — це конструкція організації, на основі якої здійснюється управління фірмою.

ТОВ «Валтекс-Гума» має в своєму розпорядженні виробничі та побутово-офісні приміщення загальною площею 1149,9 м². В виробничій зоні розташоване технологічне обладнання, в тому числі: 11 гідравлічних пресів ДБ-2432, ДБ-2430Б, ДЕ-2430, ПГ-250/600, вальці дробильні ДР-800, подрібнювач гумових відходів «Бузулук», вальці змішувальні СМ-2100, вальці змішувальні ВПП-1530, вальці змішувальні ПД-630, преса вирубні ПКП-10, ПКП-8, комплекс по переробці гумовий відходів та виготовленню крихти, ремонтно-механічне обладнання та інше.

Середньоспискова чисельність робочих на підприємстві у 2009 році складає 53 чоловіка, в тому числі:

Основні працівники — 30 чоловік Допоміжні працівники — 8 чоловік

Інженерно-технічні працівники та адміністрація — 15 чоловік Наявне обладнання та парк наявних пресформ для виготовлення підошви гумової та гумових виробів дозволяє підприємству здійснювати випуск товарної продукції, в тому числі в натуральному вираженні:

Розглянемо більш детально на прикладі даного підприємства технологічний процес виготовлення основного виду продукції - гумової підошви для спецвзуття.

Початковою сировиною для виготовлення цих виробів являється невулканізована гумова суміш в первинних формах: пластинах, листах або стрічках, яка імпортується з Німеччини.

Процес виготовлення підошви гумової для спецвзуття складається з наступних стадій:

1. Підготовка сировини та матеріалів Невулканізована гумова суміш поставляється з Німеччини в розбірних металевих контейнерах розміром 1100×1000×900 мм або в фанерних ящиках відповідного розміру. Каолін — в паперових мішках вагою 25 кг.

Здрібнена випресовка з дробильних вальців доставляється на дільницю вальцювання в металевих інвентарних ящиках розміром 1000×600×600 мм напольним транспортом — навантажувачем.

Процес підготовки сировини та матеріалів, які вводяться у виробництво підошви гумової складається з:

· розбирання контейнерів та фанерних ящиків з гумовою сумішшю,

· сортування листів та пластин гумової суміші,

· звільнення від тари: коліна від паперових мішків, гумової суміши від поліетиленової плівці,

· прорізці гумової суміші гідравлічним ножем на шматки вагою 10−30 кг. Уся сировина та матеріали надходять до виробництва без додаткової обробки.

2. Зважування Усі інгредієнти перед запуском у виробництво зважуються. Гумова суміш, покладена на піддонах, а також здрібнена випресовка в металевих банках зважуються на електронних платформних вагах ПН-3−3000, каолін — на настільних вагах для статичного зважування SW-5.

3. Змішування, листування Змішування невулканізованої маточної гумової суміші з додатками: каоліном та подрібненою випресовкою, та розвальцювання у листи здійснюється на дільниці вальцювання на змішувальних вальцах См 2130 660/660 Л. Разове завантаження матеріалів, зазор між валками (одержання необхідної товщини листа гумової суміши), режими вальцювання, що необхідні для конкретного виробу, встановлюються технологічним регламентом. Вальці обслуговують два вальцювальника в зміну.

4. Виготовлення заготовок

4.1. Вирубка заготовок підошви гумової

Вирубка заготовок підошви провадиться на дільниці вирубки на вирубочних електрогідравлічних пресах ПВГ-8, ПКП-10 за допомогою фасонних ножей-різаків з гострими крайками на неметалевих (поліхлорвінілових, дерев’яних або ін.) плитах. Стрічки гумової суміші розміщуються на стіл преса та подаються в зону вирубки вручну. Різак пересувається на нове місце стрічки гумової суміші після закінчення цикла вирубки попередньої заготовки. Единим регулювальним параметром при роботі на пресі є технологічний контакт електричної схеми управління «глибина вирубки». Прес обслуговує один пресувальник.

4.2. Виготовлення заготовок каблука Виготовлення заготовок каблука гумового здійснюється на шприц-машині МЧТ-90. Стрічки гумової суміші, що є розкроєні, поміщуються в завантажувальну воронку шприц-машини. За допомогою шнека-черв'яка гумова суміш ущільнюється та переміщується до змінної головки машини, на виході з якої формується необхідний профіль та розміри заготовки каблука. При кожній зміні розмірів заготовки, заготівка зважується та виконується, при необхідності, корегування її ваги. Шприц-машину обслуговує один машиніст.

5. Вулканізація виробів Вулканізація виробів виконується на дільниці вулканізації на пресах гарячого формування Д2430Б та Д2432Б з номінальним зусиллям 100 та 120 тс відповідно, що обладнані електронагрівальними плитами, на яки встановлюються пресформи. Потужність споживання електронагрівачей кожної плити — 3 кВт. Етажерки плит с пресформами 2-х або 3-х етажні в залежності від виду виготовляємих виробів. Пресформи на плитах стаціонарні (постійно закріплені к плитам) або знімно-висувні при перезарядженні (виїмці готових виробів та завантаженні нової партії заготовок).

Регулювання тиску здійснюється за допомогою електроконтактного манометра ЕКМ, температура вулканізації регулюється автоматично приладами регулювання температури, що встановлюються на кожному пресі, а час витримки під тиском встановлюється реле часу. Перезарядження пресформ провадиться вручну. Цикл роботи преса полу автоматичний. Один пресувальник обслуговує два преси. Обрізання випресовок (облою) з готового виробу виконується пресувальником за допомогою спеціального ножа-різака після виїмки виробів з пресформ. Випресовка покладається в мішки, що закраплені до робочого столу пресувальника.

Готові вироби проходять контроль якості відповідно до технічних умов, а випресовка надходить на дільницю дроблення. Всі технологічні параметри гарячої вулканізації встановлюються технологічним регламентом.

6. Здрібнювання випресовки Мішки з випресовкою з дільниці вулканізації надходять на дільницю дроблення відходів, де подрібнюються на дробильних вальцах Др 800 490/610П з рифленою поверхнею валків. Режими подрібнення випресовок встановлюються технологічним регламентом. Дробильні вальці обслуговує один вальцювальник.

Здрібнена випресовка з вальців завантажується до металевих ящиків та повертається до технології в якості домішок у невулканізовану гумову суміш.

7. Контроль якості

Контроль якості підошви гумової здійснюється у повній відповідності до технічних умов. Забраковані вироби після подрібнення на дільниці дроблення відходів повертаються до технологічного процесу.

8. Комплектовка, упаковка Підошва гумова комплектується в пачки по 3 пари, ув’язується шпагатом та надходить до складу готової продукції. По узгодженню зі споживачами продукція може бути упакована в картонні або фанерні ящики.

2.3 Аналіз прибутку на підприємстві ТОВ «Валтекс-Гума»

Розглянемо як формується прибуток на даному підприємстві (табл. 2.1.):

Табл 2.1. Формування прибутку підприємства.

Порівнявши отримані дані за 2006, 2007 та 2008 роки, помітне збільшення чистих доходів від реалізації всієї продукції підприємства. Якщо в 2006 році їх обсяг становив 695,2тис. грн., то ця сума в 2008 році зросла до 3690,1 тис. грн. Витрати відповідно склали: в 2006 році - 693,3 тис. грн., в 2008 році - 3673,4 тис. грн. А отже і чистий прибуток ТОВ «Валтекс-Гума» з кожним роком зростає, що свідчить про фінансово-стабільну атмосферу. Зміну цих показників можемо простежити за допомогою таблиці 2.2.

Основну частину прибутку підприємство отримує від реалізації продукції. В процесі аналізу вивчається динаміка, а також визначаються фактори зміни її суми. Прибуток від реалізації в цілому по підприємству залежить від чотирьох факторів першого рівня підпорядкованості: обсяг реалізації продукції (VРП); її структури (УДі); собівартості (Сі) та рівня середньо реалізаційних цін (Ці).

Табл. 2.2. Динаміка зростання рівня показників за два роки.

Наявне обладнання та парк наявних пресформ для виготовлення підошви гумової та гумових виробів дозволяє підприємству здійснювати випуск товарної продукції, в тому числі в натуральному вираженні: Табл. 2.2. та Табл. 2.3.

Проаналізувавши дані таблиць «Випуск продукції в 2007 і в 2008 році в натуральному виразі» і побудувавши відповідні діаграми, можна зробити наступні висновки, що загальний випуск продукції ТОВ «Валтекс-Гума» у 2008 році порівняно з 2007 роком суттєво зріс, що свідчить про підвищення ефективності виробництва.

Підприємство випустило найбільший обсяг підошви «Євро» протягом року, який склав — 223 912 пар в 2007 році, і 264 473 пар в 2008 році. Приріст випуску цієї продукції становить 40 561 пари. В 2007 році випускали продукцію «Коврик М-7», а в 2008 році зникла потреба у її випуску, але почали випускати нові види продукції: «Стелька полімерна», «Техпластина гумова», випуск яких склав 830 штук та 135 828 штук відповідно.

Проаналізувавши дані таблиць «Прибуток від реалізації в 2007 і в 2008 році"(Табл. 2.4. та Табл. 2.5.), можна зробити наступні висновки, що прибуток від реалізації всієї продукції в 2007 році становив 615 417 грн., а в 2008 році - 599 140 грн. Це свідчить про погіршення ефективності виробництва у зв’язку з підвищенням рівня витрат на 2 142 946 грн. у 2008 році порівняно з 2007 роком. Хоча обсяг реалізації у 2008 році суттєво вищий (5 751 855 грн.), ніж у 2007 році (3 625 186 грн.).

Табл. 2.3. Вихідні данні для факторного аналізу прибутку від реалізації, грн.

1) Визначимо зміну фінансового результату:

?ФР=16,7 — 6,3 =10,4 тис. грн

2) Визначаємо вплив зміни собівартості на зміну фінансового результату:

?Срп=3637,4−4233,51=-596,11 тис. грн

?ФР (Срп)= 596,11 тис. грн

3) Визначаємо вплив зміни оптових цін на зміну фінансового результату:

?ФР (Цопт.)= 3690,1 — 4244,22 = -554,12 тис. грн

4)Визначаємо відсоток зміни обсягу реалізації:

?РП%=4233,51/2490,3*100−100=70%

5) Визначаємо вплив зміни обсягу реалізації на зміну фінансового результату:

?ФР (РП)= 6,3*70/100=4,41 тис. грн Як бачимо, факторний аналіз ще раз підтвердив, що у 2008 році і прибуток збільшився на 10,4 тис. грн. За рахунок зменшення собівартості прибуток у 2008 році збільшився на 596,11 тис. грн.(тобто на 46%).

За рахунок зменшення оптових цін прибуток у 2008 році менший на 554,12тис. грн.(тобто на 42%).

За рахунок обсягу реалізації, що у 2008 році збільшився на 70%, прибуток зріс на 4,41 тис. грн.

2.4 Показники рентабельності ТОВ «Валтекс-Гума»

Показники рентабельності є відносними характеристиками ефективності діяльності підприємства.

1) Рентабельність всіх активів:

Фін.рез.від звич. фіял.+Фін.рез.від надз. ситуації

R%всіх активів = * 100 =

Середня валюта балансу Ф.2 (ряд.170-ряд.175+ряд.200-ряд205) = *100

Ф.1 (ряд.280п.п.+ряд.280к.п.)/2

R% всіх активів = {(5,2) / ((2096,6+1460,8)/2)}*100=0.23%

2) Рентабельність власного капіталу:

Фін.рез.від звич. фіял.+Фін.рез.від надз. ситуації

R%влан.капіт. = *100 = Середня вартість власн. капіталу Ф.2 (ряд.170-ряд.175+ряд.200-ряд.205)= *100

Ф.1 (ряд.380п.п.+ряд.380к.п.)/2

R%власного капіталу = {(5,2)/((41,3+51,7)/2)}*100=11.2%

3) Рентабельність виробничих фондів:

Фін.рез.від звич. фіял.+Фін.рез.від надз. ситуації

R%вироб.фондів = *100 = Середня вартість виробничих фондів Ф.2 (ряд.170-ряд.175+ряд.200-ряд.205)= *100

Ф.1{(ряд.30+р.10+р.100/ряд.140)п.п.+(ряд.30+р.10+р.100/р.140)к.п}/2

R%вироб.фондів = {(5,2)/((795.2+821.3)/2)}*100=0.64%

4) Рентабельність продукції:

Вал.приб.-Адмін.витр.-Витр.на збут

R%прод. = *100 =Соб.реал.прод.+ Адмін.витр.+Витр.на збут Ф.2 (ряд.50-ряд.70-ряд.80) = *100

Ф.2 (ряд.40+ряд.70+ряд80)

R%прод. = {(3690,1−91,6)/(3690,1+91,6)}*100=55.5%

Найбільшу рентабельність має продукція (55,5%), дещо меншу — власний капітал (11,2%), найменшу рентабельність мають всі активи — 0,23%

Розділ 3. Визначення резервів збільшення суми прибутку і рентабельності

3.1 Визначення головних внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення якості діяльності підприємства

Резерви збільшення суми прибутку і рентабельності пов’язані з напрямками господарювання підприємства, для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів), важливим є детальне значення масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю підприємства.

Головний внутрішній і зовнішній чинники підвищення ефективності діяльності підприємства:

Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють най статичний вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції. Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення ефективності передовсім виробничої діяльності. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технологічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаженні в часі. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності, якщо розв’язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції, раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

Вироби. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими чинниками. Рівень дизайну має корелювати з корисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за вироби відповідної якості. Проте для досягнення високої ефективності господарювання самої тільки користі товару недостатньо. Пропоновані підприємством для реалізації продукти праці мають з’явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв’язку з цим суб'єкт діяльності має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організаційних та економічних перешкод між виробництвом продукції (наданням послуг) та окремими стадіями маркетингових досліджень.

Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники — керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюється діловим мотиваційним механізмом на підприємстві, підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства, що забезпечує необхідну специфікацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності будь-якої складної виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримання високої ефективності господарювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.

Методи роботи. За переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективним для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства. Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду. Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства. Від цього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на підприємстві. Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності підприємства Державна економічна і соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва. Основними її елементами є:

а) практична діяльність владних структур;

б) різноманітні види законодавства;

в) фінансові інструменти (заходи, стимули);

г) економічні правила та нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності);

д) ринкова, виробнича і соціальна інфраструктури;

е) макроекономічні структурні зміни;

є) програми приватизації державних підприємств;

ж) комерціалізація організаційних структур виробничої сфери.

Інституціональні механізми. Для безперервного підвищення ефективності діяльності всіх суб'єктів господарювання держава має створити відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів — організацій. Їхню діяльність треба зосередити на:

1) розв’язання ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем;

2) практичні реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління.

Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничо-господарської інфраструктури. Інші всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків. бірж та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємства справляє належний розвиток виробничої інфраструктури. Структурні зміни в суспільстві також впливають на показники ефективності на різних рінях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру. Головні з них відбуваються в таких сферах:

а) склад та технічний рівень основних фондів;

б) масштабів виробництва та діяльності;

в) склад персоналу за ознаками статі, освіченості, кваліфікації.

Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності виробництва.

При цьому обов’язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх.

3.2 Резерви збільшення прибутку

Основними джерелами резервів збільшення суми прибутку є збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості товарної продукції, реалізації її на більш вигідних ринках збуту і т.д. (мал.3.1.).

Мал. 3.1. Резерви збільшення прибутку

1. Для визначення резервів зростання прибутку за рахунок резервів збільшення обсягу реалізації продукції необхідно виявлений раніше резерв росту обсягу реалізації продукції помножити на фактичний прибуток у розрахунку на одиницю продукції відповідного виду:

На розглянутому підприємстві при існуючому устаткуванні і рівні організації виробництва максимальний обсяг виробництва може досягати значення 1 200 000 штук у рік, а в 2008 році було вироблено 1 186 223 штуки.

Таким чином, резерв росту обсягу реалізації продукції складає:

1 200 000−1 186 223=13777 шт У звітному році сума прибутку, що приходиться на одиницю продукції склала:

5234,2089 тис. грн/1 186 223шт =4,41грн за шт.

Резерв зростання прибутку складає:

13 777*4,41=60 791,01 грн

2. Резерви збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості товарної продукції і послуг підраховуються в такий спосіб: попередньо виявлений резерв зниження собівартості кожного виду продукції збільшується на можливий обсяг її продажів з урахуванням резервів його росту:

Розрахунки економістів підприємства показали, що при більш високому рівні організації робочого часу (скорочення простоїв, непродуктивних утрат часу і т.д.), при оптимізації потокових процесів на підприємстві, при більш раціональному використанні основних і оборотних коштів підприємства собівартість можна знизити на 0,20 грн.

При цьому прибуток збільшується на наступну величину:

0,2*(1 186 223 + 13 777) = 240 000 грн

3. Що стосується такого фактора, як якість продукції, то в даному випадку його розглядати недоцільно, оскільки підприємство випускає продукцію тільки одного сорту відповідно до вимог ДСТУ.

4. Аналогічно тому, як був підрахований резерв збільшення прибутку за рахунок зменшення собівартості можна підрахувати резерв збільшення прибутку за рахунок збільшення ціни.

Гумові вироби, вироблені підприємством являються товаром, попит на який малоеластчний .

Тому при незначному підвищенні відпускної ціни попит на дану продукцію залишиться на колишньому рівні. Звичайно, цей резерв варто використовувати дуже обережно, тому що необґрунтоване підвищення ціни може змусити покупця відмовитися від покупки товару даної фірми.

Рівень середньореалізаційних цін може бути збільшений шляхом пошуку більш вигідних ринків збуту, де цю продукцію можливо реалізувати по більш високих цінах.

При оптимізації структури ринків збуту на даному підприємстві реально підвищити рівень середньореалізаційних цін на 0,15 грн.

Підвищення прибутку в цьому випадку складе:

0,15*(1 186 223 + 13 777) = 180 000 грн.

На закінчення аналізу необхідно узагальнити усі виявлені резерви зростання прибутку Таблиця 3.1. Вплив резервів росту прибутку на його зміну

3.3 Резерви збільшення рентабельності

Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельності продукції є збільшення суми прибутку від реалізації продукції і зниження собівартості товарної продукції. Для підрахунку резервів може бути використана наступна формула:

де Р^R — резерв росту рентабельності;

Rв — рентабельність можлива;

Rф — рентабельність фактична;

R^П — резерв зростання прибутку від реалізації продукції;

VРПвi — можливий обсяг реалізації продукції з урахуванням виявлених резервів його росту;

Сві - можливий рівень собівартості і-х видів продукції з урахуванням виявлених резервів зниження;

Пф — фактичний прибуток від реалізації продукції;

Иф — фактична сума витрат по реалізованій продукції.

Резерв підвищення рівня рентабельності складе:

P^R= ((52 342 089 +480 791,01)/ (1 200 000*4,3) — (52 342 089/5152715)) *100 = =7,7%

7,7 + 55,5 = 63,2%

Ми бачимо, що після впровадження описаних вище заходів рентабельність виробничої діяльності може збільшитися на 7,7% і скласти: 63,2%.

3.4 Заходи щодо збільшення ефективності діяльності ТОВ «Валтекс-Гума»

У зв’язку з початком наприкінці 2008 року світової фінансової кризи, яка призвела до зниження обсягів споживання спецвзуття в Україні і відповідно споживання гумової підошви виробництва ТОВ «Валтекс-Гума» в Україні, підприємством буде вживати ряд антикризових заходів. Серед них найголовнішим є впровадження виробництва нових інноваційних видів продукції: напільних покриттів з гумової крихти, клеїв, герметиків та мастик гідроізоляційних. Розглянемо їх більш детально.

Покриття на основі гумової крихти має дуже широкий спектр застосування і має численні відмітні властивості від решти покриттів тих, що існують на світовому ринку. Виробництво даного покриття дає можливість цілеспрямовано використовувати гумову крихту свого виробництва і тим самим отримати новий затребуваний ринком продукт. На базі вже існуючого виробництва, підприємство має можливість отримати два продукти одночасно:

1)Гумове покриття ;

2)Послуга з укладання гумового покриття;

Найширша область застосування гумового ударопоглинаючого покриття — це дитячі ігрові і спортивні майданчики.

Гумове покриття «Ековергума» може проводиться 2 типів:

1.У вигляді плитки розміром 500×500 мм і завтовшки від 10−45мм залежно від області застосування;

2.У вигляді безшовного покриття (методом наливної полови) Основними складовими покриття 1 і 2 типи є гумова крихта і що поліуретанове пов’язує, які перемішуються за допомогою смесителя-клєємешалки 3 Л-100 в результаті виходить готова суміш для подальшого виготовлення гумової плити. В результаті виходить готова суміш для подальшого виготовлення готової плити або безшовного покриття. Гумове покриття по своєму функціональному призначенню підрозділяється :

— для ігрових дитячих майданчиків з дуже високим устаткуванням (товщина 40, 45 мм);

— для ігрових дитячих майданчиків із звичайним устаткуванням (30,40 мм);

— для садових доріжок, для покриття сходинок, для покриття територій навколо басейнів (10,15, 20, мм).

Основні якості гумових покриттів, що відрізняють його від інших покриттів:

1.Економічно дуже вигідно — дешевше за інші покриття;

2. Володіє підвищеною зносостійкістю (не толочиться, не ушкоджується каблуками, взуттям і шипованними шинами);

3. Висока стійкість до погодних явищ (мороз, спека, сніг, дощ);

4. Травмобезпечне;

5. Що антиковзає;

6. Має високу міцність, еластичність і пружність;

7. Проводиться з високоякісної сировини;

8. Нетоксичне і екологічно безпечно для споживача;

9. Простота укладання ;

10. Можливість демонтажу і перенесення ;

11. Не вимагає особливого відходу, простота і легкість при прибиранні;

12. Можливість укладання на будь-яку поверхню (асфальт, бетон, дерево, а також ущільнений ґрунт і т.д.);

13. Бездоганний зовнішній вигляд — завжди чисте і сухе;

Виробництво першого етапу планує випускати такий асортимент плит:

EG — 15, EG — 20, EG — 30D, EG — 45D

«EG» — згідно назви торгової марки «Ековергума» («EcoverGuma»)

15, 20, 30, 45 — товщина покриття в мм

D — дренажна (що має дренажні канавки).

Основними складовими покриття 1 і 2 типи є гумова крихта і що поліуретанове пов’язує, які перемішуються за допомогою смесителя-клєємешалки ЗЛ-100 в результаті виходить готова суміш для подальшого виготовлення гумової плити методом гарячої вулканізації в прес-формах плунжерного типу на пресах ДБ-2832 (160 тс). Виготовлення гумових плит на першому етапі виробництва буде проводиться на 2-х прес-формах.

Див. таблиці: № 1 Стартові витрати, № 2 Щомісячні доходи, № 3 Щомісячні витрати, № 4 Баланс Таблиця № 1. Стартові витрати

Таблиця № 2 Щомісячні доходи

Таблиця № 3 Щомісячні витрати

Таблиця № 4 Баланс