Використання комп'ютера на уроках розвитку зв'язного мовлення у початкових класах

Зміст

Вступ Розділ 1. Особливості розвитку мовленнєвої діяльності на уроках української мови в початковій школі

1.1. Методична система уроків розвитку мовленнєвої діяльності

1.2. Психолого-педагогічний аспект використання комп’ютера для розвитку мовленнєвої діяльності молодших школярів

1.3. Опис ППЗ для розробки дидактичних засобів Розділ 2. Орієнтовні зразки уроків з розвитку зв’язного мовлення молодших школярів Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Велике значення для розвитку мовленнєвої діяльності мають засоби, що їх використовує вчитель, виконуючи при цьому різні дидактичні завдання:

o концентрація уваги;

o розвиток мислительних процесів;

o розвиток пам’яті;

o формування певних стандартів мовлення (побудова тексту, правильність вимови та ін.).

Такі засоби використовуються щоуроку, з року в рік, а так як вчительський арсенал не є безмежним, то і самим учням стають не цікавими вже сотні разів бачені малюнки, слайди тощо.

Чудовий вихід із такої ситуації ми вбачаємо у використанні комп’ютерних дидактичних засобів або засобів, розроблених за допомогою ПК.

Об'єктом курсової роботи є розвиток зв’язного мовлення учнів початкової школи.

Предмет роботи — використання комп’ютера для покращення розвитку мовлення молодших школярів на уроках (зокрема української мови).

Метою курсової роботи є розробка шляхів застосування ППЗ (прикладного програмного забезпечення) в роботі вчителя, пов’язаній із розвитком мовленнєвих навичок учнів 1−4 класів.

Розділ 1. Особливості розвитку мовленнєвої діяльності на уроках української мови в початковій школі

1.1 Методична система уроків розвитку мовленнєвої діяльності

Розвиток мовлення є провідним принципом навчання рідної мови в початкових класах, який пронизує і об'єднує всі сторони мовленнєвої діяльності учнів.

З перших уроків української мови діти в доступній для них формі засвоюють основні функції мовлення: мовлення є важливим засобом спілкування, обміну думками й почуттями між людьми, передачі й засвоєння певної інформації, колективного досвіду людства і т.д.

Ось чому розвиток мовлення вимагає постійного педагогічного керівництва.

У розвитку мовлення чітко визначаються такі лінії: удосконалення звуковимови і культури мовлення, робота над збагаченням, уточненням і активізацією словника, удосконалення граматичного ладу мовлення, робота над зв’язним мовленням.

Вправи з розвитку зв’язного мовлення: перекази, твори і т. п. представляють собою найвищий ступінь у складній системі мовленнєвих вправ, оскільки вони об'єднують усі вміння — і в області словника, і на рівні речення, і з логіки та композиції тексту, і вміння накопичувати матеріал, і графіко-орфографічні вміння.

Одиницями зв’язного мовлення можна вважати розповідь, статтю, роман, доповідь, звіт і т.п., а в умовах школи — розгорнуту усну відповідь, твір, переказ і т.д.

Найбільш поширеними вправами з розвитку зв’язного мовлення є: розгорнуті відповіді на запитання (в тому числі й бесіди), записи на основі спостережень, усний переказ прочитаного (в його різноманітних варіантах), усні розповіді учнів на задану тему, за картиною, за даним початком (кінцем) і т.п., розповідь художніх текстів, вивчених напам’ять, імпровізація казок, письмові перекази зразкових текстів, інсценізація оповідань і казок, різноманітні види драматизації, словесне малювання, уявлена екранізація прочитаних або власних оповідань, письмові твори різноманітних типів, листи, ділові папери: оголошення, адреса і т.п. Як бачимо, різноманітність вправ достатньо широка. Вони різні за формою, змістом, мовою, жанром, за місцем проведення, участю дітей при їх виконанні. Всі вправи виконуються практичним способом, оскільки весь матеріал дається учням майже без теорії.

Розвивати зв’язне мовлення школярів — це значить розвивати ряд конкретних умінь, а саме:

1. Уміння розуміти тему, визначати її межі, розкривати її з відповідною повнотою. Підготовка до розуміння теми проводиться при навчанні переказу, при аналізі зразків, а самостійне розкриття теми здійснюється при складанні та написанні твору.

2. Уміння підпорядкувати свій твір основній думці. Дитячі роботи завжди несуть у собі відповідну думку: радісне сприйняття чудових картин природи, повага до старших, любов до тварин і т.д.

3. Уміння добирати матеріал для розповіді, твору або іншого зв’язного тексту. Необхідно відбирати те, що є суттєвим для розкриття теми. Збір матеріалу може відбуватися тривалий час.

4. Уміння систематизувати матеріал, розташовувати його у потрібній послідовності. Школярі самі вирішують, про що треба сказати спочатку, про що пізніше.

5. Уміння складати план до зв’язного тексту, який необхідно буде записати, дотримуючись цього плану.

6. Уміння користуватися засобами мови відповідно до літературних норм і завдань висловлювання, що неможливо без достатнього словникового запасу, синтаксичних умінь. Цьому сприяють системи вправ зі словом, словосполученням і реченням, а також засвоєння зразкових текстів.

7. Уміння складати усний чи письмовий текст. Важливо навчити дітей працювати над текстом швидко, уміщатися в терміни, що відводяться на розповідь, переказ, твір.

Школярі оволодівають уміннями, послідовно просуваючись від простих до більш складних. Встановлюючи зв’язки між ними, планувати розвиток зв’язного мовлення учнів необхідно на тривалий термін. При цьому передбачаються різноманітні види вправ, різних за тематикою, і які сприяють формуванню різноманітних умінь. Дуже важливо визначити орієнтовне співвідношення видів вправ.

За ступенем самостійності учнів вправи з розвитку зв’язного мовлення діляться на такі типи: робота, виконана за зразком, конструктивні вправи.

До вправ, які виконуються за зразком, відносяться перекази, розповідь напам’ять, ділові папери, усне переоповідання прочитаного.

До конструктивних вправ належать такі, що пов’язані з перебудовою тексту, запропонованого вчителем.

Всі інші види вправ є творчими, повністю самостійними, особливо такі, як усні перекази, драматизація, імпровізація, літературно-художня творчість, словесне малювання, письмові твори, листи тощо.

З 3 класу починається робота з розмежовування наукового, ділового, художнього стилю. На основі зіставляння, порівняння, аналізу діти вчаться розмежовувати стилі мовлення, добирати мовні засоби для передачі своїх думок відповідно до того чи іншого стилю.

Зразки ділового, наукового та художнього стилю можна аналізувати на уроках читання, оскільки тексти, вміщені в підручниках для читання, багаті стильовими різновидами. Вірші, оповідання, описи є зразками художнього стилю, науково-пізнавальні статті — прикладами наукового чи ділового стилю.

Програмні вимоги до знань і вмінь учнів з розвитку мовлення на кінець навчального року передбачають вміння розрізняти основні типи текстів: розповідь, опис, міркування.

У тексті-розповіді йдеться про послідовні події, які пов’язані між собою. У такому тексті є дійові особи, діалоги між ними. Основна увага зосереджується на фактах, подіях, тому в тексті багато дієслів та іменників. У текстах-розповідях можуть бути елементи опису природи, портрета.

Текст-опис не має сюжету, відсутні в ньому події та дійові особи. В ньому зображуються картини природи, окремі предмети, явища, дії, процеси, вказуються їх ознаки, внутрішній зміст, складові частини, найбільш помітні деталі, їх краса. Опис може бути художній, діловий, науковий. Для ділового опису характерні послідовність викладу і відповідність фактам, ознакам, об'єктивність. Мета його — дати точне уявлення про предмет чи явище, повідомити перевірені фактичні дані. Діловий опис позбавлений емоційності, образності, жвавості.

Художній опис — це образний опис. Він має вплив на уяву людини, на світ його почуттів, образних асоціацій.

Приступаючи до роботи над текстами-описами, слід провести спостереження над загадками-описами. Адже в народних загадках предмет не називається, а даються лише його характерні ознаки, за якими можна відгадати, про кого або про що йдеться. На прикладі загадок легко й цікаво навчити учнів влучності і відбору мовного матеріалу.

Мова текстів-описів багата прикметниками, образами-порівняннями, епітетами.

Для тексту-опису характерно (але не обов’язково) наявність трьох частин: у першій передається загальне враження від предмета чи явища, що описується, іноді вказується предмет опису; в другій частині дається опис частин, деталей, говориться про окремі ознаки; в третій — підводиться підсумок, робиться узагальнення, висновок.

Міркуванням називається такий зв’язний текст, у якому для доведення чи заперечення чогось використовуються судження, наводяться приклади, робляться зіставлення і висновки, що приводять до нових суджень.

Розпочинаючи роботу над даним типом тексту, необхідно наголосити на принципових відмінностях його від розповіді та опису. Діти повинні зрозуміти, що змістом розповіді та опису є оточуюча нас дійсність, а міркування — зв’язки між предметами чи явищами, які встановлює людина.

Програмою початкових класів передбачено складання текстів з елементами міркувань. Найпростіша схема тексту-міркування включає такі елементи: теза (частина, в якій виражена необхідна для доведення думка); розвиток тези та її доведення, тобто частину з аргументами для доказу; висновок, у якому міститься оцінка, враження тощо.

Під час організації роботи над твором-міркуванням, усним чи письмовим, слід ретельно стежити за тим, щоб учні:

· не підмінювали міркування іншим типом зв’язного викладу;

· підпорядковували головну думку (тезу) темі висловлювання;

· добирали переконливі докази;

· робили обґрунтовані висновки;

· будували тексти композиційно закінченими й логічно стрункими;

· дбали про мовну виразність.

Досвід учителів показує, що змістову та мовно-композиційну особливість тексту-міркування найкраще розкривати на основі зіставлення його з іншими типами текстів.

Вчителі повинні пам’ятати, що умовою успішного розвитку мовлення, формування мовленнєвих умінь і навичок у дітей є потреба спілкування, або комунікації. Тому при проведенні будь-якого уроку рідної мови необхідно передбачати такі ситуації, які б спонукали дитину висловлювати свою думку, розповідати про щось. Однак, щоб дитина говорила правильно, красиво (під правильністю ми розуміємо уміння дотримуватись літературних норм вимови, а під красивим мовленням — багату, активну, точно вживану лексику) слід давати зразки мовлення, або створити мовленнєве середовище. А це, в свою чергу, забезпечить їй як мовний, так і фактичний матеріал. Школярі впевнено розкажуть або напишуть лише про те, про що вони добре знають: у них повинен бути запас знань, матеріал по темі розповіді, тоді вони зможуть виділити головне, суттєве.

1.2 Психолого-педагогічний аспект використання комп’ютера для розвитку мовленнєвої діяльності молодших школярів

У молодших школярів на уроках української мови провідними видами діяльності є аудіювання, говоріння, читання та письмо. Тому, розглядаючи розвиток мовлення школярів, слід звертати увагу саме на вищезгадані види.

Говорячи про розвиток будь-чого потрібно знати, які саме навички формувати. У нашому випадку основними навичками мовленнєвої діяльності залишаються:

1. Розуміння:

· основної думки (висловлення, твору тощо);

· причинно-наслідкових зв’язків;

· виражально-зображувальних засобів тексту (висловлення);

· фактичного змісту твору (про кого, про що розповідається).

2. Уміння:

· складати і розігрувати діалог;

· додержуватись правил етикету (не перебивати, вислуховувати партнера, поважати його думку);

· використовувати етикетну лексику й українські форми звертання;

· дотримуватись норм української літературної мови;

· переказувати текст;

· будувати зв’язні висловлення.

Розглядом можливостей використання комп’ютера для розвитку мовленнєвої діяльності молодших школярів є вишукування зв’язків, які можна налагодити під час комп’ютерного навчання, а також допомога, яку надасть комп’ютер (в процесі такого використання вчителю для формування конкретних навичок).

Як показали дослідження, із використанням комп’ютера на уроках української мови (зокрема для розвитку зв’язного мовлення) намітилась певна різниця у формуванні здібності до абстрагування, рівня розвитку мовних якостей, що супроводжують процес мислення. В той самий час вплив активного використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) на такі психічні характеристики, як швидкість протікання процесів мислення, здатність до перцептивних дій, зокрема відтворення учнем інформації, практично не простежується. Наведені приклади не можна назвати остаточними в силу того, що, по-перше, методики, які використовувались у дослідженнях, розроблялись ще за часів «некомп'ютерної ери», по-друге, у процесі експериментальних досліджень виявляється багато факторів, вплив яких на результати досліджень не дозволяє зробити однозначні узагальнення. І все ж таки певні висновки з цього можна зробити.

Спробуємо розглянути та охарактеризувати аспекти використання комп’ютера, у випадках, коли він покращує роботу класу, а отже і знання учнів.

Використання наочних посібників (малюнків, схем, таблиць), які можна з успіхом виготовити з допомогою комп’ютера та роздрукувати на принтері навіть для кожного учня (або використовувати безпосередньо з монітора) багато в чому допоможе дітям в плані розуміння фактичного змісту твору (1 клас). Адже школярі в цьому випадку мають змогу не лише чути голос вчителя (учня), який читає твір та бачити букви (абстрактний, знаковий елемент), але й дивитись на самих персонажів, аналізувати причинно-наслідкові зв’язки, виражально-зображувальні засоби, що їх застосував автор.

Звичайно, такий вплив відразу на декілька органів чуттів, у різноманітних формах покращить процес сприймання учнями почутого і побаченого.

Виділивши за допомогою таких таблиць головне вчитель забезпечить і належне розуміння основної думки твору учнями.

Сприймання покращується і за рахунок елементу цікавості, який, звичайно присутній на уроках такого виду. Щодо уваги учнів, то треба зауважити, що за невмілого використання педагогом на уроці будь-якого засобу (чи то малюнка, чи то грамзапису) можливе зниження дитячої уваги, і тут на допомогу має прийти педагогічна майстерність учителя, його вміння вчасно запропонувати те, з чим він хоче працювати.

Діалог — це бесіда двох або більше осіб, тому уміння складати діалоги, розігрувати його потрібне для вироблення комунікативних навичок дитини. Комп’ютер є гарним помічником вчителя в плані подання тематики діалогів.

Складною темою у виховному плані є виховання етичних якостей особистості. На уроках розвитку мовленнєвої діяльності необхідно концентрувати увагу учнів на дотриманні правил етикету під час розмови (не перебивати партнера, поважати його точку зору). Дитині легше буде засвоїти ці правила, якщо вони будуть подані у цікавій формі, змодельовані на практиці. Величезні можливості ІКТ в цьому плані. Комп’ютер в тій чи іншій формі (малюнок, опис, кінофільм) зможе цікаво подати матеріал для роздумів.

Ще однією величезною проблемою дітей є використання українських форм звертання. (Оленко, Оксано, Володимире). Справа в тому, що самі дорослі дуже рідко використовують такі форми в щоденному мовленні. Діти переймають від батьків використання називного, а не кличного відмінка (закінчення нульове абоа, -я). І тут вже завдання педагога не навчити, а перевчити, що в десятки разів складніше, якщо мова йде про діяльність дітей 6−10 річного віку. Для такого навчання потрібно подати матеріал в якомога компактнішій, зрозумілій та цікавій формі. Допоможуть у цьому сучасні методи і прийоми та засоби дидактики, одним з яких і є комп’ютер за умови правильного і доцільного застосовування.

Використання комп’ютерних дидактичних засобів зможе також і активізувати учнів, адже багато в чому вони самі будуть намагатись знайти відповідь.

Умілий підбір дидактичних засобів з комп’ютерною підтримкою та поєднанням педагогічної майстерності сформують, на нашу думку, належне підґрунтя для оволодіння учнями матеріалом, сформують уміння правильно будувати зв’язні висловлення та виконати інші необхідні в цьому плані завдання.

1.3 Опис ППЗ для розробки дидактичних засобів

Велике значення для розвитку мовленнєвої діяльності мають засоби, що їх використовує вчитель, виконуючи при цьому різні дидактичні завдання:

o концентрація уваги;

o розвиток мислительних процесів;

o розвиток пам’яті;

o формування певних стандартів мовлення (побудова тексту, правильність вимови та ін.).

Такі засоби використовуються щоуроку, з року в рік, а так як вчительський арсенал не є безмежним, то і самим учням стають не цікавими вже сотні разів бачені малюнки, слайди тощо.

Чудовий вихід із такої ситуації ми вбачаємо у використанні комп’ютерних дидактичних засобів або засобів, розроблених за допомогою ПК.

В плані розробки дидактичних засобів, на нашу думку, можливості комп’ютера дуже великі і до кінця далеко не вивчені. Хочемо представити лише декілька визначальних із них.

1. Створення наочності. Наочні посібники можуть бути створені у будь-якій програмі, що працює з графікою, а саме:

Ш WORD;

Ш COREL DRАW;

Ш ADOBE FOTOSHOP тощо.

Також можна використовувати вже створену наочність, оцифрувавши її (за допомогою сканера) і доповнивши якісь свої елементи. Наочні дидактичні матеріали для розвитку мовленнєвої діяльності умовно можна поділити на:

Малюнки

Схеми

Схеми Таблиці

Таблиці та схеми у початкових класах (особливо у 1) можна використовувати з малюнками.

2. Створення різноманітних завдань. На уроках РЗМ (розвитку зв’язного мовлення) величезне місце займає практична діяльність учнів, а саме виконання різноманітних завдань, як творчого, так і репродуктивного характеру.

За допомогою текстового редактора WORDPAD можна створювати дидактичні матеріали у вигляді текстових завдань, а з допомогою текстового процесора WORD такі завдання набудуть ще й графічних елементів.

Аналогічні завдання можна використовувати як роздатковий матеріал (роздруковувати на папері) або (якщо дозволяють умови), за певних уявлень дитини про комп’ютер, виконувати прямо на комп’ютері.

Ще одним прикладом використання ППЗ для розвитку мовлення учнів є створення дидактичних пам’яток. Вони можуть мати наступну форму і зберігатись безпосередньо на комп’ютері у формі файлів, які дитина може відкрити, коли їй це необхідно.

Загалом величезний і багатофункціональний процесор WORD може використовуватись для досягнення наступних цілей:

друк тексту;

форматування;

вставка малюків, гіперпосилань, таблиць, графіків та ін.;

вставка звукових та ін. файлів на сторінку;

створення простих геометричних фігур.

3. Для розвитку мовленнєвої діяльності школярів, як на уроках читання, письма, так і на решті уроків величезне значення мають проблемні ситуації, саме розв’язання і пояснення яких потребує належного словесного оформлення. Такі проблемні ситуації пропонуються молодшим школярам у формі запитань:

чому? Чому так вважаєш?;

обґрунтуй відповідь;

що б ти порадив герою казки (оповідання)?

Для подання таких проблемних ситуацій вчитель використовує різноманітні прийоми:

власне слово;

демонстрація та подальше обговорення наочності;

обговорення твору, дій та вчинків певних персонажів тощо.

Ми пропонуємо використовувати презентації POWERPOINT для розробки проблемних ситуацій.

POWERPOINT — це програма, у якій можна створювати різноманітні презентації із почерговою зміною слайдів. На слайдах можна розставляти графіку, звук та ін.

Ще однією з найпоширеніших програм у стандартному наборі є графічний редактор PAINT.

Окрім використання PAINT вчителем, він паралельно може використовуватись учнями, для розвитку зв’язного мовлення. Виконуючи найпростіші завдання, з коментуванням своєї роботи, вже з першого класу учні будуть розвивати своє мовлення на різних уроках.

Види робіт, які можна запропонувати для виконання учнями:

коментоване малювання;

коментоване розфарбовування малюнка;

коментоване перенесення частин малюнку для створення нового зображення тощо.

Розділ 2. Орієнтовні зразки уроків з розвитку зв’язного мовлення молодших школярів

3 клас

Тема. Твір-опис природи за власним спостереженням. «Каштан».

Мета. Навчити дітей висловлювати свої думки за власними спостереженнями у формі твору-опису, виховувати любов до природи рідного краю, спостережливість, розвивати образність мовлення учнів.

План-конспект

I. Вступна бесіда.

Яка зараз пора року?

Якими словами ми називаємо осінь? (Чарівницею, золотою, золотокосою, щедрою).

Чому? (Дерева розфарбувала, подарувала їм золотисте вбрання. Принесла щедрі дарунки — фрукти, овочі, гриби.)

II. Робота за картиною. Розгляд репродукцій картин (використовуємо WORD, див. додаток 1).

— Спробуйте описати дерева, що зображені на картині.

У парках, гаях, на алеях осінь розсипала безліч дивинок.

— Які дивинки ви помітили?

— Ось що помітив і розповів нам письменник М. Магера.

III. Читання оповідання «Братики».

У «Пісні про Київ» співається про каштани, дуже гарні величні дерева Прослуховуємо запис пісні, використовуємо.

Розгляд листочків каштана, плодів, їх опис.

— Згадайте, з яких частин складається опис. (Загальні уявлення про описуване.

Опис: опис частин, деталей, окремі ознаки. Висновки).

— Описуючи каштан, про що ми будемо говорити? Складемо план розповіді. Що це? (Каштан).

— Де росте? (На алеї, в парку, біля вікна…)

— Які в каштана стовбур, крона? (Міцний, широке, крислате гілля, кароокі красені, гілля, плоди, листя, жовто-багряне листя).

2. Робота учнів над складанням плану опису каштана (запис на дошці, учні доповнюють).

Каштан-це…

Стовбур…

Гілля…

Восени каштан…

Темно-зелені кульки…

Каштанчики…

3. Усне складання учнями опису каштана.

Каштан — одне з найпоширеніших дерев на Україні. Стовбур у нього міцний, сильний. Широке крислате гілля високо підіймається до сонця. Але незвичайний каштан восени, коли він вкривається жовто-багряними кольорами. Вранішнє сонце золотими промінцями лоскоче пожовклі каштани, які вишикувалися вздовж тротуару, наче на парад. Від тих лоскотів здригаються гілочки і випускають з розтулених жменьок вкриті гострими колючками темно-зелені кульки! Кульки падають на тротуар, лопаються, і звідти викочуються блискучі кароокі красені. Каштанчики чарують і дорослих і малих. Сховавшись у листі до наступного року, вони проростуть молоденькими пагінцями.

А я візьму один такий пагінець і посаджу собі під вікном. І буде в мене мій каштан, він ростиме разом зі мною.

— А зараз спробуйте описати каштан (зачитати як зразок).

Ріс на центральній алеї міста каштан. Задумливо дивився на машини, що проїжджають поряд, привітно усміхався перехожим, легенько кивав важкими гілками дітям, які пробігали біля нього, ніби запрошуючи до розмови. Він ніжно всміхався сонечку, дякував йому за золоті промені.

Звідкись налетів грайливий вітерець, заплутався у побурілому каштановому листі, злегка доторкнувся до гілок — і тротуаром почали вибрикувати блискучі, ще вологі від шкаралупи каштани. їх тут же підхоплювали пішоходи, ніжно їм усміхалися, пестили їх руками і ховали до кишень, у сумки чи просто несли на розкритих долонях, милуючись карими красенями.

Каштан ще не вилупився зі своєї темно-зеленої долівки, вкритої густими гострими колючками. Шкаралупка лише тріснула посередині, і звідти лукаво посміхався кароокий каштан.

IV. Робота над письмовим описом.

V. Підсумок уроку.

— Сьогодні ми описали каштан — це прекрасне дерево.

Скільки фарб треба взяти, щоб розфарбувати це дерево? Які саме кольори треба взяти? Чому?

Розфарбуйте листочки на комп’ютері.

Тема. Написання твору «Зима-чарівниця»

Мета. Вчити учнів писати твір на задану тему, нестандартно мислити, правильно висловлювати свої думки. Розвивати творчі здібності, мовлення, збагачувати словниковий запас.

Виховувати любов до природи, бажання словами змальовувати красу навколишнього світу.

План-конспект

I. Звучить мажорна музика П. Чайковського, А. Дворжака (на вибір учителя, використовуємо музичний редактор).

1. Аудіювання на фоні музики П. Чайковського «Пори року».

— Діти, послухайте вірш і скажіть, якими словами передані спокій і тиша зимового дня?

Летить сніжок легесенький, кружляє,

Безшумно осідає він на все

І килими гладенькі простеляє,

Та стільки щастя й радості несе!

Бо ж поле стало чисте та цнотливе,

На ліс пухнасту шаль вдягла зима.

У цілім світі раптом побіліло —

Ні сірого, ні чорного нема.

Зійшли хмарки, і небо посиніло,

А сонце ген з-за обрію пливе.

І всюди заіскрилось, засвітило!

Напевно, диво-казка тут живе…

2. Розповідь учителя.

Диво-казка живе скрізь тихим зимовим днем, коли навколо снігові замети, льодом скуті річки, а на деревах шапками лежить сніг. Дуже гарно в таку пору! Але зима буває різною. То сонечко вигляне, і все заблищить, засяє, то сніжок іде, а то хурделиця свої права диктує, мете, завіває.

Сьогодні ми напишемо твір про зиму, красиву, білосніжну, недаремно ж ми назвали його «Зима-чарівниця». Можна пофантазувати і написати про те, як ви її собі уявляєте. Допоможуть вам ваші ж малюнки.

Використовуємо малюнки аналогічно до попереднього уроку, тільки про зиму.

3. Бесіда.

— Які картини виникають у вашій уяві при слові зима?

— А коли дивитесь на замерзле, вкрите візерунками вікно, що собі уявляєте?

— Які чари зими вам найбільше подобаються?

4. Складання плану.

План твору (подаємо у вигляді презентації).

1. Несподівано прийшла зима.

2. Ліс взимку.

3. Зимова казка.

5. Складання твору учнями.

Зразок твору

Мене розбудила синичка. Вона постукала дзьобом у вікно і голосно писнула. Я підбіг до вікна, а там біло-біло! Це вночі завітала чарівниця-зима. Стало так гарно, урочисто, світло.

Зима! Одне лише слово, а в уяві виникає стільки картин! Кожну з них я хочу намалювати. На одній біліє поле, а вдалині - темний ліс. На іншій все світиться від яскравого сонечка. Ось чудова річка з прозорою кригою, і я катаюсь на ковзанах. А ще мені подобається, коли іде лапатий сніг. Я замислююсь і уявляю, якою буде ця зима.

Я мрію… І раптом чарівна Фея бере мене за руку і веде на засніжену галявину. Там під звуки чарівної музики кружляють у танці дівчатка-сніжинки. їх так багато, і вони так гарно танцюють, що я не витримую і кружляю разом з ними.

У вікно постукала синичка, і я прокинувся…

6. Творча робота.

7. Підсумок уроку.

Учні читають свої твори.

8. Домашнє завдання.

— Усно скласти текст-розповідь про розмову сніжинок.

Висновки

Ще зовсім нещодавно комп’ютер використовувався як елемент вивчення і лише у старшій школі. Та в наш час стає зрозумілим, що використання комп’ютера є обов’язковим практично у всіх сферах життя, як от шкільне навчання.

І справді, вчителю набагато легше підготуватись до уроку, якщо під рукою такий потужний дидактичний технічний засіб як комп’ютер. Та й самим дітям більше подобається пояснення вчителя, подання матеріалу, якщо воно цікаве, насичене багатьма новинками.

На нашу думку комп’ютер в початковій школі (зокрема на уроках розвитку мовлення) має принести багато позитивних моментів, які не залишаться без уваги як дітей, так і батьків, а отже таке використання має мати місце, вивчатись та розроблятись як на практичному, так і (що не маловажливо) на теоретичному рівнях.

Список використаної літератури

Бочкин А. И. Методика преподавания информатики: Учеб. пособие. — М.: Высш. шк., 1998. — 431 с.: ил.

Буцин Е. С. Обучение младших школьников началам информатики. // Информатика и образование. — 1991. — № 3.

Видерхольд К. А. Компьютер в начальной школе. // Информатика и образование. — 1993. — № 2.

Витухновская А.А., Марченко А. С. Проектирование технологии подготовки к обучению младших школьников с использованием компьютера. // Информатика и образование. — 2004.-№ 8. — С.83−87.

Глушко А. И. Компьютерный класс в школе. // Информатика и образование. — 1994. — № 4.

Гребенев И.В. Методичні проблеми комп’ютеризації навчання в школі. //Педагогіка — 1994. — № 5.

Дрига, Рах. Технические средства обучения в общеобразовательной школе. — М., 1985.

www.ipkro.isu.ru/informat/plans/leonov.htm

Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1−4 класи. — К.: Бліц, 1997. — 206 с.

Наумчук М. М. Сучасний урок української мови. — Тернопіль, 2001 р.

Цветкова М. С. Рекомендации по использованию компьютеров в начальной школе // Информатика и образование. — 2002. — № 6. — С. 12−14.

www.KRS.Fio.ru

www.Fio.Samara.ru

www.botik.ru